Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/299/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2021. Зареєстровано: 31.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2021.
Дата набрання законної сили: 29.11.2022
Номер судового провадження: 2/359/119/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа                №359/299/19
		 
		Провадження        №2/359/119/2021
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 серпня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого                                        Борця Є.О.,
		за участю секретаря судового засідання        Пригоди Т.В.,
		за участю позивача                                 ОСОБА_1 ,
		за участю представника відповідача                 Шмаля В.В. ,
		розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,
		 
		встановив:
		 
		1. Зміст доводів пред`явленого позову.
		 
		1.1. В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом та посилався на те, що позивач є засновником та директором ПП «Весна». Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 26 червня 2008 року було порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами ПП «Весна» злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року було порушено кримінальну справу за фактом вчинення директором ПП «Весна» ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року позивач був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 20 січня 2010 року ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1, ч.2 ст.366 КК України. 20 травня 2009 року позивач був затриманий. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 4 червня 2014 року, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, була повернута до Генеральної прокуратури України для організації досудового розслідування. Постановою заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області від 30 серпня 2016 року кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу вказаного злочину. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності та тривалий час перебував під вартою, він зазнав душевні переживання. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкода в розмірі 4038750 гривень. Крім того, позивач втратив заробітну плату в розмірі 390573 гривень 15 копійок та дивіденди в розмірі 292370 гривень 54 копійок.
		 
		1.2. Тому ОСОБА_1 просив суд відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 4038750 гривень, втрачену заробітну плату в розмірі 390573 гривень 15 копійок та дивіденди в розмірі 292370 гривень 54 копійок за рахунок державного бюджету України шляхом безспірного списання вказаних грошових коштів з єдиного казначейського рахунку, а також зобов`язати Пенсійний фонд України зарахувати до загального трудового стажу позивача період перебування під вартою, досудовим розслідуванням та судовим слідством.
		 
		2. Інформація про рух цивільної справи.
		 
		2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2019 року (а.с.100 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.
		 
		2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 17 січня 2019 року (а.с.101-102 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
		 
		2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 3 липня 2019 року (а.с.167-169 т.1) було призначено судово-психологічну експертизу та зупинено провадження у цивільній справі на час її проведення.
		 
		2.4. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 22 жовтня 2019 року (а.с.191 т.1) провадження у цивільній справі було поновлено.
		 
		2.5. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 28 листопада 2019 року (а.с.219-220 т.1) підготовче провадження було закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
		 
		2.6. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 13 серпня 2020 року (а.с.19-20 т.2) Пенсійний фонд України був залучений до участі у розгляді цивільної справи в якості співвідповідача.
		 
		2.7. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 серпня 2021 року (а.с.90-91 т.2) провадження у цивільній справі було закрито в частині вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України зарахувати до загального трудового стажу позивача період перебування під вартою, досудовим розслідуванням та судовим слідством. Розгляд цивільної справи продовжений в частині інших вимог про відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, втраченої заробітної плати та дивідендів.
		 
		3. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.
		 
		3.1. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позов та наполягав на його задоволенні.
		 
		3.2. Представник Офісу Генерального прокурора Шмаль В.В. не визнав позов та заперечував проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилався на відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, втраченої заробітної плати та дивідендів. Тому представник Офісу Генерального прокурора Шмаль В.В. просив відмовити у задоволенні позову.
		 
		3.3. Представники Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, а також Пенсійного фонду України не з`явились у судове засідання та обмежились поданням відзивів, в яких вони просили суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, вони були у встановленому порядку повідомлені про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток (а.с.69-71 т.2).
		 
		4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		 
		4.1. ОСОБА_1 є керівником ПП «Весна». Ця обставина підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №136057 (а.с.49 т.1).
		 
		4.2. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 26 червня 2008 року (а.с.12-13 т.1) було порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами ПП «Весна» злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.
		 
		4.3. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року (а.с.14-15 т.1) було порушено кримінальну справу за фактом вчинення директором ПП «Весна» ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.
		 
		4.4. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року (а.с.16-20 т.1) ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.
		 
		4.5. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 20 січня 2010 року (а.с.23-36 т.1) ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1, ч.2 ст.366 КК України.
		 
		4.6. 20 травня 2009 року ОСОБА_1 був затриманий. Це підтверджується копією протоколу про затримання за підозрою у вчиненні злочину від 20 травня 2009 року (а.с.21 т.1).
		 
		4.7. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року (а.с.22 т.1) ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		 
		4.8. Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року (а.с.37-41 т.1), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 4 червня 2014 року (а.с.42-43 т.1), кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, була повернута до Генеральної прокуратури України для організації досудового розслідування.
		 
		4.9. Постановою заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області від 30 серпня 2016 року (а.с.44-47 т.1) кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу вказаного злочину.
		 
		4.10. Спірні правовідносини регулюються главою 82 «Відшкодування шкоди» під-розділу 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
		 
		а. норми матеріального права.
		 
		5.1. Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		 
		5.2. Згідно з ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		 
		5.3. Відповідно до ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встанов-люється законом.
		 
		5.4. Згідно з п.2 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		 
		5.5. Відповідно до п.1 та п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується (повертається): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; а також моральна шкода.
		 
		5.6. Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
		 
		5.7. Відповідно до ч.5-ч.6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		 
		5.8. Згідно з ч.2-ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		5.9. Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.
		 
		5.10. Згідно з абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України перелічені принципи полягають у тому, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		б. норми процесуального права.
		 
		5.11. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		5.12. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність,допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		 
		5.13. Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		5.14. Згідно з ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
		 
		6.1. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що у зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та тривалим триманням його під вартою позивач зазнав істотні душевні страждання. Зі змісту висновку експерта №1-10/10 від 10 жовтня 2019 року (а.с.171-190 т.1) вбачається, що ситуація тривалого кримінального переслідування у скоєнні тяжкого злочину та перебування під вартою протягом трьох років постала для ОСОБА_1 інтенсивно психотравмуючою: вимагала постійного зосередження на проблемі самозахисту, заважала веденню звичного адаптованого стилю життєдіяльності, перешкодила реалізації поточних життєвих планів, сприяла значному скривдженню соціальної репутації, погіршила стосунки з близьким оточенням, призвела до тривалої правової невизначеності та витрат продуктивного часу (перебування під вартою, участь в досудовому розслідуванні, судових засіданнях тощо), обумовивши формування та довготривалу фіксацію негативних психологічних переживань (моральних страждань). Аналіз даних, що містяться в показанням свідків та у висновку експерта, переконливо свідчить про те, що незаконними діями органів досудового розслідування ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода. У зв`язку з тим, що кримінальна справа була закрита у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету.
		 
		6.2. Зі змісту висновку експерта №1-10/10 від 10 жовтня 2019 року (а.с.171-190 т.1) вбачається, що орієнтовний розмір компенсації моральних переживань, спричинених позивачу описаною вище психотравмуючою ситуацією, склав 600 мінімальних заробітних плат. Станом на день ухвалення рішення суду розмір мінімальної заробітної плати становить 6000 гривень. Ці обставини свідчать про те, що орієнтовний розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , склав 3600000 гривень (6000 х 600). У зв`язку з тим, що вказаний розмір моральної шкоди не узгоджується з вимогами розумності і справедливості, передбаченими п.6 ч.1 ст.3 та абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України, він підлягає зменшенню до 1000000 гривень.
		 
		6.3. З огляду на це суд вважає, що ОСОБА_1 належить відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000000 гривень за рахунок державного бюджету України шляхом списання вказаних грошових коштів з єдиного казначейського рахунку. Підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди в більшому розмірі відсутні.
		 
		6.4. На підтвердження втрачених дивідендів ОСОБА_1 подав лише копію рішення засновника ПП «Весна» від 25 березня 2008 року (а.с.51 т.1), зі змісту якого вбачається, що за результатами фінансово-господарської діяльності за перший квартал 2008 року йому були нараховані дивіденди в розмірі 15000 гривень. Однак позивач був затриманий лише в травні 2009 року. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 не подав докази на підтвердження нарахування йому дивідендів за другий та третій квартали 2008 року, а також перший квартал 2009 року. Ці обставини свідчать про те, що рішення засновника ПП «Весна» від 25 березня 2008 року не є достатнім доказом для відшкодування позивачу втрачених дивідендів в розмірі 292370 гривень 54 копійок. Крім того, на підтвердження втраченої заробітної плати ОСОБА_1 подав довідку з індивідуальними відомостями про нього як застрахованої особи форми ОК-5 від 17 жовтня 2018 року (а.с.58-60 т.1), копії платіжних відомостей лише за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2008 року (а.с.157-162 т.1), а також копії виписок по особовим рахункам позивача (а.с.193-205 т.1). Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України позивач не подав платіжні відомості за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та січень, лютий, березень, квітень 2009 року з інформацією про розміри нарахованої та виплаченої заробітної плати на день затримання позивача. Ці обставини свідчать про те, що письмові докази, подані ОСОБА_1 , не є достатніми для відшкодування йому втраченої заробітної плати в розмірі 390573 гривень 15 копійок.
		 
		6.5. З огляду на це суд вважає, що у задоволенні позову в частині вимог про відшкодування втраченої заробітної плати та дивідендів ОСОБА_1 належить відмовити.
		 
		Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, задовольнити частково.
		 
		Відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000000 гривень за рахунок державного бюджету України шляхом безспірного списання вказаних грошових коштів з єдиного казначейського рахунку.
		 
		У задоволенні позову в частині інших вимог відмовити.
		 
		Повний текст рішення суду складений 26 серпня 2021 року.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя
		Бориспільського міськрайонного суду                                                          Є.О. Борець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...