Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/5535/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2021.
Дата набрання законної сили: 31.08.2021
Номер судового провадження: 61-6076ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		31 серпня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 570/5535/17
		провадження № 61-6076св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю.,                  Коротуна В. М.,                                
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Омельяненко Ірина Валеріївна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В.,                  Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2017 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Омельяненко І. В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
		На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, в тому числі на земельну ділянку площею 0,09 га, що розташована в садівницькому кооперативі «Городищенський» Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
		Позивачка вказує, що мала намір успадкувати цю земельну ділянку. Проте, їй стало відомо, що 21 травня 2013 року між її батьком та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В., за реєстровим номером 396. 
		Вважає цей правочин таким, що не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, оскільки вчинений  ОСОБА_4 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.
		З урахуванням викладених обставин просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений  21 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В., за реєстровим номером 396.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
		Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, яка звернулась до суду за захистом свого права, яке вважала порушеним, сім разів поспіль не з`явилася до суду.
		Не погодившись з таким судовим рішенням,  ОСОБА_1 та її представник -адвокат Мороз Л. С. подали апеляційні скарги.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційні скарги  ОСОБА_1 та її представника - адвоката Мороза Л. С. залишено без задоволення, ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року залишено без змін.
		 
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У квітні 2021 року  ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у вищевказаній справі.
		 
		В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій  ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		11 травня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку  від представника ОСОБА_2 - адвоката Жуковського О. В. надійшов відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		22 липня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		 
		Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		 
		За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
		 
		Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
		 
		У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).
		 
		Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, справа перебуває в провадженні суду з 2017 року, судові засідання призначалися неодноразово.
		Так, зокрема, 09 січня 2020 року від представника позивача - адвоката Мороза Л. С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 . Розгляд справи відкладено на 31 березня 2020 року.
		31 березня 2020 року від представника позивачки - адвоката Мороза Л. С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через впровадження карантину. Розгляд справи відкладено на 20 травня 2020 року.
		19 травня 2020 року від представника позивачки - адвоката Мороза Л. С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через впровадження карантину. Розгляд справи відкладено на 06 липня 2020 року.
		06 липня 2020 року від представника позивачки - адвоката Мороза Л. С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через впровадження карантину. Розгляд справи відкладено на 12 серпня 2020 року.
		11 серпня 2020 року від представника позивачки - адвоката Мороза Л. С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через впровадження карантину. Розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2020 року.
		05 жовтня 2020 року від представника позивачки - адвоката Мороза Л. С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через впровадження карантину.
		Отже, вбачається, що належним чином повідомлена позивачка та її представник неодноразово не з'являлися у судове засідання.
		 
		Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
		 
		Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
		 
		При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
		 
		Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
		 
		Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
		 
		Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
		 
		Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
		 
		Отже, враховуючи те, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, позивачка належним чином була повідомлена про призначення справи до розгляду, про дату та час розгляду справи, двічі поспіль ані вона, ані її представник не з`явилися у судове засідання, суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували запровадження заходів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), не заслуговують на увагу, оскільки позивачка та її представник не були позбавлені можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 212 ЦПК України. 
		 
		Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилаючись на встановлені в Україні карантинні обмеження, заявником не було враховано, що такі не поширюються на строк розгляду справи, який є службовим, а отже не вчинення позивачем та його представником відповідних дій, передбачених ЦПК України (проведення судового засідання в режимі відеоконференції тощо), не свідчить, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням закону. 
		 
		Зазначене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 675/1538/19 (провадження № 61-2546св21).
		 
		При цьому, залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою. 
		 
		 
		Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поведінці позивачки та її представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачці та її представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
		 
		З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                             Є. В. Коротенко
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...