Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/23540/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2021. Зареєстровано: 02.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2021.
Дата набрання законної сили: 30.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1/2176
		    ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про залишення позовної заяви без руху
		30 серпня 2021 року                              м. Київ                                        № 640/23540/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
		           ОСОБА_1 
		до          громадської організації «ТОМ 14»
		про          визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до громадської організації «ТОМ 14» (надалі - відповідач), адреса: 04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 73, в якій позивач просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність громадської організації «ТОМ 14» як суб`єкта господарювання, що прирівняний до розпорядника інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», щодо не оприлюднення інформації, що становить суспільний інтерес, а саме аудіозаписів телефонних розмов ОСОБА_2 , про які йшлося у випусках програми «ІНФОРМАЦІЯ_5», оприлюднених у мережі Інтернет за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_4, у тому вигляді, в якому вони були отримані; 
		- зобов`язати громадську організацію «ТОМ 14» оприлюднити аудіозаписи телефонних розмов ОСОБА_2 , про які йшлося у випусках програми «ІНФОРМАЦІЯ_5», оприлюднених у мережі Інтернет за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_4, у тому вигляді, в якому вони були отримані.
		Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок протиправної бездіяльності суб`єкта господарювання пов`язаної з не оприлюдненням певної інформації, що становить суспільний інтерес.
		Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
		Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, чітко визначено, що в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
		В свою чергу, з аналізу поданої позивачем позовної заяви, судом було встановлено, що позовна заява та позовні вимоги позивача повністю ґрунтуються на посиланнях з мережі Інтернет про ніби-то розміщену там інформацію. 
		В обґрунтовування позовної заяви, позивачем вказано про існування певних електронних доказів, на яких ґрунтується як позовна заява так і безпосередньо позовні вимоги
		Проте, вказані електронні докази у встановленому порядку не надані до суду.
		Позивачем в супереч вимогам приписів пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, не вказана особа, в якої перебувають оригінали електронних доказів, при цьому, позивачем зазначено лише загальне посилання на те, що позивач ніби-то не може надати копії електронних доказів в силу пункту 1 умов користування сайтом YouTube.
		Водночас, позивач не вказує конкретні умови пункту, якими така заборона встановлена.
		Суд, не може погодитись з твердженням позивача, що вказівка в тексті позову на посилання з сайту YouTube є фактично належним поданням електронних доказів до суду.
		В свою чергу, виходячи з викладених вище обставин та спираючись на викладені позивачем в позовній заяві обґрунтування, суд вважає за необхідне звернути увагу на главу 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої встановлено відповідність доказів та порядок доказування.
		Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Частиною 2 вказаної статті встановлено, що ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		В свою чергу, статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено «Належність доказів», відповідно до частини першої якої вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Стаття 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює  «Допустимість доказів», та відповідно до якої чітко встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статей 75 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, чітко передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Також, суд звертає увагу, що приписами статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено правила щодо подання доказів, а саме, з аналізу приписів вказаної статті вбачається, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
		Так, як вже було встановлено вище судом, позивач обґрунтовуючи подану до суду позовну заяву посилається на посилання з мережі Інтернет про ніби-то розміщену там інформацію. Тобто, в обґрунтовування позовної заяви, позивачем вказано про існування певних електронних доказів, на яких ґрунтується як позовна заява так і безпосередньо позовні вимоги
		В свою чергу, суд вважає, з урахуванням викладеного, звернути увагу на приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено поняття та вимоги щодо подання електронних доказів.
		Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		Частинами 2 - 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено певний порядок подання електронних доказів та чітко визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Також, відповідно до частин 1 - 4 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено певний порядок щодо оцінки доказів, з якого вбачається, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Також, відповідно до приписів частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту вказаних норм вбачається, що дослідження доказів, як стадія процесу доказування полягає в безпосередньому сприйнятті та вивченні судом інформації про факти, що містяться у передбачених законом джерелах доказів. Дослідження доказів здійснюється під час судового розгляду справи, ознайомлення зі змістом доказів поза процесом не має значення для вирішення справи.
		Дослідження доказів повинно відбуватись у чітко регламентованому адміністративним процесуальним законодавством порядку. У протилежному випадку доказ, який не досліджений  або досліджений з порушенням норм адміністративного процесу, судом не враховується при прийнятті судового рішення.
		Специфіка дослідження звуко- і відеозаписів визначена статтею 211 Кодексу адміністративного судочинства України, якою  передбачено, що відтворення аудіо- і відеозапису проводиться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально обладнаному для цього.
		Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, Верховний Суд, висновки якого є обов`язковими для суду, встановив:
		"Водночас, судам потрібно враховувати, що оскільки інформація з мережі Інтернет може бути змінена або видалена, вона підлягає обов`язковому дослідженню безпосередньо в ході судового розгляду з долученням її до матеріалів справи на електронних носіях."
		Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 826/19844/16 від 18 квітня 2018 року.
		Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 
		Таким чином, з урахуванням викладеного вище та врахуванням ту обставину, що позивачем при зверненні до суду не було надано належних, у відповідності до вимог чинного законодавства, електронних доказів на обґрунтувань вимог позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, та надання позивачу часу для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду: 
		- належних та допустимих, відповідно до встановленого приписами вимог Кодексу адміністративного судочинства України порядку, електронних доказів на які, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається позивач у позовній заяві, або у разі неможливості подання таких доказів до суду обґрунтувати належним чином такі причини та зазначити особу, у якої знаходяться оригінали таких доказів.
		Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		1. Позовну заяву ОСОБА_1 до громадської організації «ТОМ 14» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
		2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
		3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
		4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулись із позовною заявою.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                              Н.В. Клочкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...