Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/378/17 (911/2510/20) : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2021. Зареєстровано: 03.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2021.
Дата набрання законної сили: 26.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 серпня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  911/378/17 (911/2510/20) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючого - Пєскова В.Г.,
		суддів: Жукова С.В., Огородніка К.М.
		за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І., 
		 
		за участю представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвина П.В.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. №   6266/2021
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021
		у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Остапенка О.М., Отрюха Б.В.
		та на рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2021
		у складі судді Лопатіна А.В.
		у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
		про стягнення 8 346 355,32 грн
		в межах справи за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
		до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
		про банкрутство.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. № 6266/2021, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі №   911/378/17 (911/2510/20) - без змін. При цьому  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Вступ.
		1.          На розгляд касаційного суду поставлено питання обґрунтованості зменшення судом розміру пені за неналежне виконання зобов`язань боржником.
		 
		Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
		2.          06.07.2017 ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".
		3.          11.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", постачальник) та Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (далі - КП "Управління житлово-комунального господарства", споживач) було укладено договір №   2249/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник; зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору 
		4.          Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
		5.          Відповідно до п. 3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
		6.          У п. 3.7. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом укладення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
		7.          П. 3.10. договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
		8.          За п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
		9.          Згідно з п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		10.          Відповідно до пп. 6 п. 7.2. договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
		11.          У п. 8.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
		12.          Пунктом 8.2. договору погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
		13.          Згідно з п. 8.9. договору збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.
		14.          У п. 10.3. договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
		15.          Пунктом 12.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
		16.          Цей договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.
		17.          Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за цим договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 208 975,44 грн, від 30.11.2017 на суму 9 894 214,13 грн, від 31.12.2017 на суму 11 275 777,90 грн, від 28.02.2018 на суму 12 340 551,56 грн, від 31.03.2018 на суму 11   761   714,87 грн та від 30.04.2018 на суму 1 809 430,27 грн.
		 
		Подання позову до суду.
		18.          Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, не в повному обсязі та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 8 349 355,32 грн, у тому числі 7   109   028,39 грн основного боргу, 680 781,39 грн пені, 240 813,60 грн - 3% річних та 318   731,94 грн інфляційних втрат.
		 
		Розгляд справи судами.
		19.          Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Управління житлово-комунального господарства" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України"  7 109 028,39 грн основного боргу, 68 078,14 грн пені, 240 776,21 грн - 3% річних та 318 623,81 грн інфляційних втрат. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
		20.          Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення оплати за природний газ, є обґрунтованими та законними. Разом з тим, суд врахував майновий стан боржника, співвідношення інтересів сторін та зменшив розмір пені на 90%, прийнявши до уваги доводи відповідача.
		21.          Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		А тому, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов`язання, значимість підприємства для населення та держави, перебування підприємства відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір неустойки (пені).
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
		А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу. 
		22.          16.06.2021 АТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/378/17 (911/2510/20) в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 612 703,25 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		23.          Щодо підстав на касаційне оскарження судового рішення скаржником зазначено, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки Північним апеляційним господарським судом застосовано норму права (статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та не прийнято до уваги майновий стан позивача, зокрема, податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача по справі.
		24.          Також скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з цього питання, та ця справа має виняткове значення для учасників справи, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств - учасників даного ринку.
		 
		Б.           Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
		25.          До Верховного Суду від КП "Управління житлово-комунального господарства" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України", в якому з посиланням на правильність застосування судами норм права наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення - без змін.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
		А.             Щодо суті касаційної скарги.
		26.          Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника АТ "НАК "Нафтогаз України", розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без змін з таких підстав. 
		27.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		28.          В оскаржених судових рішеннях суди дійшли висновку про необхідність зменшення розміру пені за неналежне виконання зобов`язань боржником.
		29.          Судова колегія погоджується з такими висновками з огляду на таке. 
		30.          Неналежне виконання зобов`язань боржником по оплаті за поставлений позивачем природний газ не заперечувалося учасниками справи.
		31.          Як зазначено вище, в оскаржених судових рішеннях суди встановили, що основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 7   109   028,39 грн та в цій частині рішення судів не оскаржуються та не переглядаються судом касаційної інстанції.
		32.          Водночас, позивач заявив до стягнення з відповідача 680 781,39 грн пені, мотивуючи свої вимоги тим, що заборгованість відповідача виникла внаслідок неналежного виконання ним своїх договірних зобов`язань в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ за договором № 2249/1718-ТЕ-17 постачання природного газу.
		33.          Судова колегія відзначає, що згідно з приписами частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		34.          Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
		35.          При цьому завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
		36.          Слід відзначити, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
		37.          Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		38.          Частиною третьою статті 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		39.          Положення частини третьої статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
		40.          Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		41.          У цій справі судами встановлено, що:
		1) відповідач є комунальним підприємством, створеним на підставі рішення Славутицької міської ради, що діє на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Славутич. Майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання. Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" має суспільну цінність для територіальної громади міста Славутича;
		2) відповідач за основними видами діяльності здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії; надає послуги з опалення та постачання гарячої води споживачам (населення, релігійні організації, бюджетні та небюджетні організації) міста Славутич, тобто є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, що має соціально важливе значення;
		3) отриманий природний газ використовується підприємством виключно для генерування теплової енергії, яка постачається споживачам. При цьому, джерелом надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ є кошти, які сплачуються споживачами такої теплової енергії, та в цілому залежить від виконання ними своїх зобов`язань в цій частині;
		4) загальновідомим є факт затвердження місцевих тарифів на теплопостачання на рівні, нижчому від собівартості, що позбавляє відповідача не тільки отримувати прибуток від власної діяльності, але й не дає змоги покривати витрати на виробництво комунальних послуг;
		5) відповідач не має права змінювати тарифи на власні послуги, позаяк вказані повноваження належать органам місцевого самоврядування, а також не має права припинити постачання теплової енергії споживачам, у тому числі і при наявності заборгованості кінцевих споживачів за отриману теплову енергію;
		6) у той же час, споживачі мають перед КП "Управління житлово-комунального господарства" значну кредиторську заборгованість, а тому неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором спричинене не його зловживанням, а об`єктивними чинниками, що унеможливлюють своєчасну оплату за поставлений природний газ на користь позивача;
		7) ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017  відкрито провадження у справі № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до КП "Управління житлово-комунального господарства" про банкрутство. Тобто, відповідач з 2017 року перебуває в судових процедурах банкрутства, що свідчить про тяжкий фінансовий стан підприємства;
		8) відповідач протягом дії договору частково виконував свої зобов`язання з оплати по мірі надходження грошових коштів від споживачів теплової енергії, здійснивши розрахунки з позивачем на 85% від загальної вартості поставленого природного газу станом на час подання даного позову до суду. Такі обставини свідчать про намагання зі сторони відповідача належно виконувати взяті на себе зобов`язання за договором.
		42.          За таких обставин, беручи до уваги, що окрім пені, стягненню з відповідача підлягають суми 3 % річних та інфляційних втрат; та зважаючи на співвідношення інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (який був підтриманий і судом апеляційної інстанції) про зменшення розміру пені на 90% від заявленої позивачем суми.
		43.          Скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права (статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №   908/1453/14, від 28.02.2018 у справі № 202/3351/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14.
		44.          Слід зауважити, що зменшення розміру неустойки є правом суду і було ним реалізоване у цій справі за наслідками оцінки обставин справи, які не є подібними з встановленими обставинами у справах № 908/1453/14, №   202/3351/14-ц, № 6-100цс14. Так, у жодній з перелічених вище справ боржник не перебував у процедурі банкрутства.
		45.          Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		46.          Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		47.          При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №   910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
		48.          Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
		49.          Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 28.02.2018 у справі №   202/3351/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах. 
		50.          Також, Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. 
		51.          Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконним.
		52.          При цьому використання оціночних чинників, як-от: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
		53.          Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
		 
		Б.           Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		54.          У зв`язку з викладеним, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
		 
		В.          Висновки про правильне застосування норм права.
		55.          Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі (стаття 233 ГК України та стаття 551 ЦК України) переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		56.          Беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов`язання, значимість підприємства для населення та держави, перебування підприємства відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, те, що окрім пені, стягненню з відповідача підлягають суми 3 % річних та інфляційних втрат, та зважаючи на співвідношення інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (який був підтриманий і судом апеляційної інстанції) про зменшення розміру пені на 90% від заявленої позивачем суми.
		 
		Г.           Розподіл судових витрат.
		57.          У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		          
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. № 6266/2021 залишити без задоволення.
		 
		2.          Рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №   911/378/17 (911/2510/20) залишити без змін.
		 
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            В. Пєсков
		Судді                                                                                                                 С. Жуков
		                                                                                                    К. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...