Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 178/1522/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2021.
Дата набрання законної сили: 01.09.2021
Номер судового провадження: 61-3157ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                            
		 
		01 вересня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 178/1522/18
		провадження № 61-3157 св 21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року у складі судді Берелет В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 17 лютого 2021 рокуу складі колегії суддів: Пищиди М. М., 
		Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом 
		до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просила суд стягнути з відповідача 50 029,00 грн втрат, яких вона зазнала 
		у зв`язку зі знищенням майна та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 
		128 000,00 грн.
		Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області 
		від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 
		2020 року у вказаній справі відмовлено, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України) (провадження № 61-6507ск20).
		У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким просив здійснити розподіл судових витрат і стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати 
		на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн. 
		Заяву обгрунтовано тим, що для захисту своїх прав та законних інтересів 
		у вищевказаному спорі він 20 серпня 2019 року уклав з адвокатським бюро «Адвокатське бюро Валерія Гейка» договір про надання правничої (правової) допомоги № 1. 
		Посилаючись на положення статті 137 ЦПК України, норми Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та відповідну судову практику Верховного Суду, вказував, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. 
		Зазначав, що на момент звернення до суду із вказаною заявою він 
		не сплатив витрати за надану йому правничу допомогу, однак обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними доказами (договір про надання правничої (правової) допомоги 
		від 20 серпня 2019 року № 1, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21 серпня 2019 року серії АЕ № 1008483, рахунок № 15/11/19 
		від 15 листопада 2019 року, акт про надання правової допомоги 
		від 15 листопада 2019 року за договором № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 20 серпня 2019 року).
		 
		Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
		 
		Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
		Вказане судове рішення суд першої інстанції мотивував тим, що рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат 
		на професійну правничу допомогу, а тому наявні підстави для ухвалення додаткового рішення (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України), яким районний суд вирішив стягнути із позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
		Інших мотивів судове рішення не містить.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області 
		від 09 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
		Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав для стягнення з позивача 
		на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн. 
		З урахуванням положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України апеляційний суд вказав, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, а їх розмір має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову 
		та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При цьому заявником додані документи на підтвердження понесених судових витрат, проте не надано документів, що свідчать про фактичну оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, яка надійшла 01 березня 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції змінити, заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити у повному обсязі. 
		 
		Надходження касаційної скарги до Верховного Суду 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній малозначній справі з підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, 
		та витребувано її матеріали із Криничанського районного суду Дніпропетровської області. 
		Надіслано іншому учаснику справи копію касаційної скарги та доданих 
		до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу 
		та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19; від 11 листопада 2020 року 
		у справі № 673/1123/15-ц, провадження № 61-11535св20. 
		Вказує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено, чи тільки має бути сплачено. Обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними, допустимими 
		та достатніми доказами.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного 
		Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , 
		в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними 
		та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - 
		без задоволення. 
		Зазначає, що представник відповідача не брав безпосередньої участі 
		у судових засіданнях, гонорар адвоката не підлягає розподілу, а сторона позивача подавала до суду клопотання про зменшення розміру витрат 
		на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу розумності 
		та співмірності таких витрат. 
		Вважає, що ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та змінити додаткове рішення суду першої інстанції виключно з формальних підстав. 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткового рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 
		2021 року ОСОБА_2 посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, 
		які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 
		4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області 
		від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
		У листопаді 2019 року  ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив суд стягнути 
		з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн (а. с. 163-167, т.1).
		До заяви додано: договір про надання правничої (правової) допомоги 
		від 20 серпня 2019 року № 1, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21 серпня 2019 року серії АЕ № 1008483, рахунок № 15/11/19 від 15 листопада 2019 року, акт про надання правової допомоги 
		від 15 листопада 2019 року за договором № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 20 серпня 2019 року (а. с. 168-171, т.1).
		ОСОБА_2 не надав документів, що підтверджують оплату гонорару 
		та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених 
		у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
		ОСОБА_1 подавала до суду першої інстанції клопотання 
		про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу 
		(а. с. 39-46, т. 2). 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                               і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, 
		за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, 
		що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно 
		до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства 
		є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін 
		до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
		2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, 
		що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
		3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 
		1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 
		3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, 
		які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів 
		у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, 
		що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Установлено, що ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат і просив у разі ухвалення рішення на його користь стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (а. с. 107-109, т. 1). 
		До закінчення судових дебатів у справі ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції із заявою, в якій просив стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн, вказавши, що інші докази таких витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рушення (частина восьма статті 141 ЦПК України)
		(а. с. 143-148, т. 1).
		Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області 
		від 14 листопада 2019 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
		У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким просив здійснити розподіл судових витрат і стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати 
		на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн. При цьому вказав, що він не сплатив витрати за надану йому правничу допомогу, однак обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними доказами, а саме: договором про надання правничої (правової) допомоги від 20 серпня 2019 року № 1, ордером на надання правничої (правової) допомоги від 21 серпня 2019 року серії АЕ № 1008483, рахунком від 15 листопада 2019 року № 15/11/19, актом про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 20 серпня 2019 року № 1.
		Установлено, що заявник та його представники не надали суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення 
		з відміткою банку або інші банківські документи), про що зазначено 
		в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.
		Апеляційний суд, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат між сторонами, виходив із того, що відповідачем не надано доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу. При цьому мотивів ухвалення відповідного додаткового рішення судом першої інстанції, а саме щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн, 
		не наведено.
		Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг 
		і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 
		частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
		Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах:
		від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року 
		у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), 
		від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження 
		№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі 
		№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.
		Таким чином, відповідачем підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
		При цьому у постанові Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 
		2020 року, якою було скасовано ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2019 року й направлено справу для продовження розгляду, також вказано про те, що у даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.
		Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи 
		та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи 
		на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, 
		за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, 
		яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані 
		ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути 
		на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв 
		і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру 
		з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
		У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме 
		на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
		Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі 
		від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
		При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи 
		та фінансового стану обох сторін.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини 
		і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року 
		у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право 
		на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 
		(провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
		Установлено, що ОСОБА_1 подавала до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 39-46, т. 2). 
		У вказаному клопотанні заявник вказувала, що сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену 
		в попередньому (орієнтовному) розрахунку (частина четверта статті 141 ЦПК України), а розмір витрат на оплату послуг адвоката не співмірний 
		зі складністю справи, обсягом і часом наданих послуг, ціною позову (частина четверта статті 137 ЦПК України). 
		При цьому власні доводи щодо розумності та співмірності витрат 
		на професійну правничу допомогу, які просить стягнути відповідач, викладено позивачем у запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 
		на ухвалу суду першої інстанції від 22 листопада 2019 року 
		(а. с. 237-243, т. 1).
		З акту про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року установлено, що відповідно до договору про надання правової допомоги 
		від 20 серпня 2019 року № 1 адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступну роботу: 1) вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів щодо предмету спору (позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог); опрацювання законодавчої бази та судової практики, 
		що регулює спірні правовідносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання, вартістю 4 000,00 грн (2 години витраченого часу з погодинною ставкою оплати у розмірі 2 000,00 грн); 2) підготовка відзиву на заяву про збільшення позовних вимог, вартістю 6 000,00 грн (3 години витраченого часу з погодинною ставкою оплати у розмірі 2 000,00 грн); 
		3) підготовка заперечення на відповідь на відзив, вартістю 4 000,00 грн 
		(2 години витраченого часу з погодинною ставкою оплати у розмірі 
		2 000,00 грн).
		Крім того, в акті про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року передбачено також додаткову винагороду (гонорар) згідно з пунктом 3.3 договору про надання правничої допомоги за досягнення позитивного результату для клієнта (у позові відмовлено), яка складає 10 000,00 грн.
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги 
		є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання 
		(пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 
		2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності 
		та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи 
		з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 
		2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд вважає за можливе частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_2 , проте зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , до 15 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом 
		на надання правової допомоги.
		Крім того, установлено, що додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Гейка В. І., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено 
		(а. с. 97-101, т. 2).
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Оскільки судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення 
		з порушенням норм процесуального права і немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 . 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на професійну правничу допомогу, 
		у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова 
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...