Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 170/753/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2021. Зареєстровано: 03.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2021.
Дата набрання законної сили: 31.08.2021
Номер судового провадження: 22-ц/802/1115/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 170/753/20 Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С. П. Провадження № 22-ц/802/1115/21  Категорія: 47   Доповідач: Матвійчук  Л. В.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		31 серпня 2021 року                          місто Луцьк
		       
		Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
		суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
		з участю секретаря судового засідання  Губарик К. А.,
		представника позивача  ОСОБА_1 ,
		представників відповідачів  Романішиної Т. Л., ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Волинської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 26 травня 2021 року,
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 21 січня 2015 року слідчим Управління МВС України у Волинській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та зареєстровано кримінальне провадження № 12015030000000015 за матеріалами з УСБУ України у Волинській області по факту вимагання неправомірної вигоди головою Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області ОСОБА_3 . 09 вересня 2015 року прокурором Волинської області ОСОБА_4 йому оголошено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 17 вересня 2015 року слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області Ющуком О. С. обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Цього ж дня також розглядалося клопотання слідчого про відсторонення його від посади голови Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області строком на два місяці, однак слідчим суддею дане клопотання не було задоволено, з мотивів відсутності підстав для такого відсторонення.
		Вироком Шацького районного суду Волинської області від 17 березня 2016 року його було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано, за відсутністю в його діях складу вказаного злочину, на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09 червня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 жовтня 2017 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
		Вважає, що внаслідок тривалого кримінального провадження він переніс не тільки нервові зриви та переживання, а й у нього погіршився стан здоров`я, він три роки був позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя. Будучи двічі обраним сільським головою у період з 14 квітня 2006 року по 14 квітня 2010 року та з 18 листопада 2010 року по 10 листопада 2015 року, він заслужив у людей повагу та довіру. Однак, осінню 2015 року, через незаконну та сфабриковану щодо нього кримінальну справу, він не зміг перемогти на виборах сільського голови, внаслідок чого він був позбавлений можливості працювати, заробляти кошти у розмірі близько 4 000 грн та утримувати свою сім`ю. За весь період перебування на посаді голови Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області він міг би отримати дохід на загальну суму 164 524 грн 80 коп. Також йому була завдана моральна шкода, органом досудового розслідування та прокуратури, яку він оцінює у 300 000 грн за три роки існування кримінального провадження. Крім того, він поніс витрати за надання йому правничої допомоги у кримінальному провадженні адвокатом Блажкевичем В. С. у розмірі 27 000 грн та 12 250 грн послуг адвоката у даній цивільній справі. 
		Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 164 524 грн 80 коп., 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 27 000 грн та 12 250 грн послуг адвоката у цій цивільній справі, а всього 503 774 грн 80 коп.
		Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 26 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованою, проте заявлена поза межами строку позовної давності, про застосування якої заявили представники відповідачів, у зв`язку з чим не підлягає до задоволення, а також про відсутність підстав для задоволення інших позовних вимог, не відповідають дійсним обставинам справи. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 .
		У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі Волинська обласна прокуратура, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області просили її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції  скасуванню в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення такої вимоги, виходячи з таких мотивів.
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області № 1/1 від 18 листопада 2010 року ОСОБА_3 обрано Пульмівським сільським головою.
		З витягу з ЄРДР кримінального провадження № 12015030000000015 вбачається, що 20 січня 2015 року до СУ УМВС України у Волинській області надійшли матеріали з УСБУ України у Волинській області по факту вимагання неправомірної вигоди в особи «К» службовою особою «В», працівником однієї з установ органів державної виконавчої влади. Дата внесення відомостей до ЄРДР 21 січня 2015 року, правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України. 
		09 вересня 2015 року прокурором Волинської області Чепіжаком Д. М. йому оголошено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		17 вересня 2015 року слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Ющуком О. С. обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		Згідно вироку Шацького районного суду Волинської області від 17 березня 2016 року ОСОБА_3 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу вказаного злочину, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09 червня 2016 року апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2017 року ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд виходив з того, що він дійсно 9 місяців (з часу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили) перебував під слідством і судом, міг мати душевні переживання, у зв`язку з чим міг втратити нормальні життєві зв`язки у суспільстві, а отже він має право на відповідне відшкодування. 
		При цьому, суд дійшов висновку, що хоча вимога ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, який визначений у ч.3 ст. 13 вказаного Закону, є обґрунтованою, однак вона заявлена поза межами строку позовної давності, про застосування якої зробили заяви представники відповідачів, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
		Такий висновок суд обґрунтовував тим, що виправдувальний вирок Шацького районного суду Волинської області від 17 березня 2016 року набрав законної сили 09 червня 2016 року, а тому починаючи з 10 червня 2016 року почався перебіг загального трьохрічного строку позовної давності, який закінчився 10 червня 2019 року. З позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 04 вересня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
		Однак такі висновки суду є помилковими.
		Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. 
		Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 ЦК України). 
		Наведене узгоджується із правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 751/306/17.
		Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, не врахував, що до вимог про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав, а пропуск позовної давності за вимогами про відшкодування майнової шкоди не свідчить про відсутність моральної шкоди.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		Згідно з частинами 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до ст. 1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
		Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Таким чином, з огляду на те, що позивача ОСОБА_3 визнано невинуватим по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.
		Встановлено, що ОСОБА_3 перебував під слідством з моменту оголошення підозри правоохоронними органами (09 вересня 2015 року) до моменту набрання законної сили вироком суду, яким його було виправдано (09 червня 2016 року, що становить 9 місяців, впродовж яких він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності.
		Статтею 4 Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Відповідно до п. 5 ст. 3 вказаного Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в ст. 1 цього Закону випадках.
		Згідно з частинами 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Викладене дає підстави для висновку, що у випадку, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
		За 9 місяців перебування позивача під слідством та судом, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, який становить 6 000 грн, гарантований розмір моральної шкоди мав би становити не менше 54 000 грн.
		Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17, а також правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне  за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого  спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Однак, як встановлено апеляційним судом, незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_3 під час якого йому був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, потягло за собою приниження його ділової репутації як голови Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області, позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Колегія суддів апеляційного суду, визначаючи остаточний розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням обставин справи, обсягу, глибини та тривалості моральних страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, дійшла висновку, про те, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку із безпідставним перебуванням під слідством та судом на його користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 100 000 грн.
		Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок держави 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Вимога позивача про відшкодування йому 12 250 грн понесених витрат за послуги адвоката у даній цивільній справі, не підлягає до задоволення, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що такі витрати були понесені позивачем ОСОБА_3 . 
		Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 свої вимоги також обґрунтовував тим, що внаслідок незаконного кримінального переслідування він не переміг на виборах сільського голови, у зв`язку з чим був позбавлений можливості працювати, заробляти кошти у розмірі близько 4 000 грн та утримувати свою сім`ю. За весь період перебування на посаді голови Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області він міг би отримати дохід на загальну суму 164 524 грн 80 коп. Крім того, він поніс витрати за надання йому правничої допомоги у кримінальному провадженні адвокатом Блажкевичем В. С. у розмірі 27 000 грн. 
		Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 під час досудового розслідування не був відсторонений від посади голови Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення на його користь неотриманого доходу у розмірі 164 524 грн 80 коп. відсутні.
		Крім того, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про відшкодування понесених витрат за надання йому правничої допомоги у кримінальному провадженні адвокатом Блажкевичем В. С. у розмірі 27 000 грн, також не підлягає до задоволення, оскільки як слідує з матеріалів справи, договору, укладеного між адвокатом Блажкевичем В. С. та ОСОБА_3 позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити, які саме послуги та в якому обсязі були надані адвокатом позивачу, за що останній сплатив 27 000 грн адвокату Блажкевичу В. С.
		Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам, а тому його в означеній частині необхідно залишити без змін.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду в частині відмови в позові про стягнення матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу не спростовують, та не містять підстав для скасування чи зміни судового рішення в цій частині.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд 
		 У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Шацького районного суду Волинської області від 26 травня 2021 року у цій справі в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
		В решті рішення залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...