Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/6619/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2021. Зареєстровано: 05.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2021.

Номер судового провадження: П/140/6632/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6619/21 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Дмитрука В.В.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 (далі  ОСОБА_2 ) звернувся з адміністративним позовом до Ківерцівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання пільгового електронного квитка для проїзду в громадському транспорті в місті Луцьку, зобов`язання видати, як особі з інвалідністю ІІ групи, пільговий електронний квиток для проїзду у громадському транспорті у місті Луцьку.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, змушена часто перебувати у місті Луцьку з метою обстеження у Волинській обласній клінічній лікарні та придбання відповідних ліків в аптечній мережі міста Луцька. Звернулася до Ківерцівської міської ради за місцем реєстрації місця проживання із усною заявою про видачу пільгового електронного квитка, для проїзду у громадському транспорті у місті Луцьку. Однак, в Ківерцівській міській раді їй в усній формі відмовили.
		З метою вирішення даного питання, позивач звернулася на урядову «гарячу лінію», після чого отримала відповідь №М-159га від 11.05.2021 Луцької районної державної адміністрації Волинської області, в якій зазначено, що відшкодування витрат за перевезення пільгової категорії громадян покладається на бюджети сільських, селищних та міських рад.
		Оскільки, Ківерцівською міською радою залишено поза увагою звернення ОСОБА_2 щодо надання пільгового електронного квитка, тому позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
		Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що рішенням Луцької міської ради від 26.09.2018 №47/48 затверджено Програму автоматизованої системи оплати проїзду та обліку пасажирів в громадському транспорті м. Луцька.
		Відповідно до статей 10, 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», постанови Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354» від 16.08.1994 №555, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті»:
		фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій. Особи з інвалідністю І та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю, І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Представник відповідача зазначив, що із наведених положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» слідує, що в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, особи з інвалідністю І та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Крім того, відповідні зміни щодо необхідності отримання електронного квитка в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, також були внесені в інші нормативно-правові акти, що визначають правовий статус інших соціальних груп населення, які мають пільги щодо проїзду в пасажирському міському транспорті.
		Вказав, що необхідність оформлення пільговим категоріям громадян електронного квитка, який видається на безоплатній основі, прямо визначена Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
		При цьому, відповідні положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.
		Статтею 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
		Крім того, представник відповідача зазначив, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
		Представник відповідача вважає, що з позовної заяви ОСОБА_2 та наданих до неї документів, не можна зробити однозначний висновок, чи зверталась позивач особисто за електронним квитком до Луцької міської ради і їй було відмовлено. Тому, у Ківерцівської міської ради не виникає обов`язок щодо прийняття рішення про надання пільгового електронного квитка для проїзду в громадському транспорті Луцької міської територіальної громади, а саме в м. Луцьку.
		З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 13.12.2017 (а.с.3).
		За результатами розгляду усної заяви позивача щодо видачі електронного квитка для безкоштовного проїзду в громадському транспорті у м. Луцьку, як інваліду ІІ групи загального захворювання, відповідачем в усній формі було відмовлено.
		Позивач звернулася на урядову «гарячу лінію» про надання пільг на проїзд у громадському транспорті м. Луцька мешканцям Ківерцівської територіальної громади.
		Листом Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 11.05.2021 №М-159га, повідомлено позивача, що відшкодування витрат за перевезення пільгової категорії громадян покладено на бюджети сільських, селищних, міських рад.
		Щодо перевезення пільгової категорії громадян громадським транспортом у м. Луцьку повідомлено, що виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення про запровадження на території міста автоматизованої системи розрахунку за проїзд у транспорті (тролейбус, автобус). Крім того, витрати на перевезення пільгових категорій громадян, відповідно до норм чинного законодавства здійснюються з бюджету м. Луцька, а представники пільгової категорії населення отримали електронні квитки.
		Представники пільгових категорій громадян, які зареєстровані за межами міста Луцька, для отримання електронного квитка мають звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації щодо укладення договорів між сільською, селищною, міською радою та оператором електронних систем «СІТІ КАРД СИСТЕМ» для видачі пільгових електронних квитків (персоніфікованих) мешканцям відповідного населеного пункту.
		Крім того, такі громадяни можуть придбати неперсоніфіковані електронні квитки, користуватися ними на загальних підставах з наступним відшкодуванням коштів в органі місцевого самоврядування за місцем реєстрації.
		Луцька РДА Волинської області вважає, що порушене у зверненні позивача питання має вирішуватись Ківерцівською міською територіальною громадою, у межах норм діючого законодавства та за рахунок бюджету місцевої ради (а.с.5-6).
		Крім того, листом Ківерцівської міської ради від 08.06.2021 №М-513/02-07/2-21 повідомлено ОСОБА_2 , що відповідно до статей 10, 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», постанови Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354» від 16.08.1994 №555, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті»:
		фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій. Особи з інвалідністю І та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю, І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Згідно зі статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до частини сьомої статті 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.7).
		Вважаючи таку бездіяльність Ківерцівської міської ради протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне. 
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади безоплатного проїзду інвалідів визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», постановою Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №354» від 16.08.1994 №555.
		Відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю І та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах, а також встановлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.
		Як стверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 , виданого 13.12.2017 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, та отримує пенсію за віком.
		Таким чином, згідно з вищевказаними нормами позивач, як пенсіонер, інвалід II групи загального захворювання має право на пільговий проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (автобусах) та приміських маршрутах.
		Посилання представника відповідача, на те що у Ківерцівської міської ради не виникає обов`язок щодо прийняття рішення про надання пільгового електронного квитка для проїзду в громадському транспорті Луцької територіальної громади, а саме в м. Луцьку є необґрунтованими та не береться судом до уваги. Оскільки, відповідно до листа Луцької районної державної адміністрації від 11.05.2021 №М-159га позивачу роз`яснено, що її вимога про отримання пільгового електронного квитка має вирішуватись Ківерцівською міською територіальною громадою, у межах норм діючого законодавства та за рахунок бюджету місцевої ради.
		Також повідомлено, що представники пільгових категорій громадян, які зареєстровані за межами міста Луцька, для отримання електронного квитка мають звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації щодо укладення договорів між сільською, селищною, міською радою та оператором електронних систем «СІТІ КАРД СИСТЕМ» для видачі пільгових електронних квитків (персоніфікованих) мешканцям відповідного населеного пункту.
		Однак, на звернення ОСОБА_2 з відповідним питанням до Ківерцівської міської ради, відповідачем надіслано лист від 08.06.2021 №М-513/02-07/2-21 з відсутністю будь-якого результату по зазначеному питанню.
		При цьому, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділяє відповідача повноваженнями щодо зменшення або звуження соціальних гарантій, зокрема, встановлення порядку та умов безоплатного проїзду для пенсіонерів за віком.
		При цьому, суд наголошує, що пунктом 1 Постанови КМУ №555 від 16.08.1994 передбачено поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 (354-93-п) «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» на інвалідів.
		Проте, Постанови КМУ від 17.05.1993 №354 та №555 від 16.08.1994 є підзаконними актами, в той час як Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є нормативним актом і має вищу юридичну силу.
		Норми щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України зазначено у основному законі - Конституції України.
		Так, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
		Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, а саме пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
		Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
		Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
		Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
		Так, згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
		Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» - Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Частина 2 статті передбачає, що - акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
		Отже, Конституцією України беззаперечно врегульовано питання ієрархії нормативно-правових актів, вирішення неузгодженостей та суперечностей між нормативно-правовими актами тощо, і у випадку суперечності норм підзаконного акта - постанови Кабінету міністрів України нормам закону України слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
		Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість дій Ківерцівської міської ради з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
		Оскільки позивач згідно з статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
		Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та незаконною бездіяльність Ківерцівської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 пільгового електронного квитка для проїзду в громадському транспорті в місті Луцьку.
		Зобов`язати Ківерцівську міську раду видати ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пільговий електронний квиток для проїзду у громадському транспорті у місті Луцьку.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
		Відповідач: Ківерцівська міська рада (45200, Волинська область, місто Ківерці, вулиця Шевченка, будинок 14, код ЄДРПОУ 26516861)
		 
		 
		Суддя В.В. Дмитрук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...