Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/184/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2021. Зареєстровано: 05.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2021.
Дата набрання законної сили: 02.09.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1298/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                       Справа № 682/184/21
		Провадження № 22-ц/4820/1298/21
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		02 вересня 2021 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
		секретар судового засідання Чебан О.М.,
		з участю представників сторін, 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа  Комунальне підприємство «Славутське житлово-комунальне об`єднання», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Зеленської В.І. від 14 червня 2021 року.
		Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У січні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись з цим позовом до відповідача вказував, що проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка була надана його матері  ОСОБА_3 та членам сім`ї - йому та брату ОСОБА_2 у користування в 1987 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх матір ОСОБА_3 , брат ОСОБА_2 не проживає в цій квартирі понад п`ять років. Квартира приватизована не була. ОСОБА_2 проживає із співмешканкою в с. Улашанівка Шепетівського району Хмельницької області. Відповідач участі в утриманні квартири не приймає, всі витрати по утриманні спірної квартири несе позивач. 
		З цих підстав позивач просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням  квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з його відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин. 
		Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та задовольнити позов. На його думку, суд неправильно застосував норми права та в основу рішення поклав неправильні висновки. Згідно з правовими позиціями Верховного Суду початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. 
		Вважає, що неприязні стосунки між позивачем та відповідачем не є поважною причиною довготривалої відсутності останнього у спірному житлі. Як встановлено з показань свідків, відповідач постійно проживав у своєї співмешканки, та жодного разу не звертався до правоохоронних органів з приводу вселення. Відвідування відповідачем квартири в кінці 2020 року та на початку 2021 року сталися вже після спливу шестимісячного строку відсутності його в спірній квартирі. Крім того, відвідування спірного житлового приміщення носить формальний характер і з вимогою сплатити йому вартість Ѕ частини кватири. Відсутність інтересу відповідача до спірної квартири підтверджується і накопиченням значного боргу щодо утримання цієї квартири, який погасила дочка позивача, а не відповідач. Зазначає, що висновок суду про вчинення перешкод у користуванні квартирою, відповідачу зроблений на підставі одноразового факту, заміни ключів в дверях. Внаслідок пошкодження приладу обліку електроенергії та вхідних дверей в спірну квартиру, вони були замінені, а відповідач не звертався з приводу отримання ключа від вхідних дверей. 
		У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що після смерті матері у них з братом виникали сварки, позивач виганяв його з квартири, змінював замки, не впускав у квартиру. Щоб зібрати кошти для погашення заборгованості за комунальні послуги по квартирі, він з лютого 2020 року по 08.05.2020 року, з 24.09.2020 по 16.12.2020 року перебував за кордоном. В грудні 2020 року дочка позивача до квартири його не впустила, змінила двері і замок, ключ від вхідних дверей йому не дала. Вважає, що його відсутність в квартирі була з поважної причини, тому він не втратив право користуватися цим житлом.
		В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
		Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення як безпідставну.
		Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та членам її сім`ї, синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 20.02.1987 року видано ордер серія ХМО №032439 на право зайняття житлового приміщення жилою площею 28,7 кв. м, що складається з двох кімнат, - квартиру АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 
		Згідно довідки відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області №9744/26-14 від 16.12.2020 року за адресою квартира АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
		Згідно повідомлення відділення поліції №1 Шепетівського РУП Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №2044/121/124/114/05-2021 від 03.03.2021 року відповідач ОСОБА_2 двічі телефонував на лінію «102» щодо вчинення перешкод у користуванні житлом  квартирою АДРЕСА_1 . 
		17.12.2020 року до Славутського ВП ГУНП в Хмельницької області надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що його не впускають в квартиру АДРЕСА_1 , де він зареєстрований. 17.12.2020 року відносно ОСОБА_2 винесено адміністративну постанову за ч. 1 ст. 178 КУпАП; 02.02.2021 року (ЄО), де матеріали перевірки списано в справу, згідно із Законом України «Про звернення громадян».
		Згідно з повідомленням Улашанівської сільської ради №07-22/580 від 15.04.2021 року ОСОБА_2 проживає на території Улашанівської сільської ради, по АДРЕСА_2 без реєстрації. Згідно погосподарської книги Улашанівської сільської ради №1 за 2021- 2025 роки, власником 2/3 частини будинку по АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_2 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є сестрою його співмешканки ОСОБА_5 .
		Квартира АДРЕСА_1 не приватизована.
		За даними паспорта ОСОБА_2 для виїзду за кордон останній у лютому 2020 року виїжджав за кордон, повернувся 08.05.2020 року, 24.09.2020 року знову виїхав за кордон та повернувся 16.12.2020 року.
		Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач був відсутній у спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин - сторони мають неприязні стосунки, позивач ОСОБА_1 чинив перешкоди відповідачу у користуванні спірною квартирою, тому відсутні підстави для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.
		Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.
		Так, відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Згідно з ч.4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		Стаття 71 ЖК Української РСРвстановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
		За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
		Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а у разі спору - судом.
		Відповідно достатті 72 ЖК Української РСРвизнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
		У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
		Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановленістаттею 71 ЖК УРСРстроки у жилому приміщенні без поважних причин.
		Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені устатті 71 ЖК УРСРстроки.
		Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
		Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності особа зберігає намір ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на житло, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
		Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).
		   Суд першої інстанції правильно констатував, що сторони є братами та вселилися спірній квартирі на підставі ордеру серія ХМО №032439 від 20.02.1987 року, виданого їх матері ОСОБА_3 як члени її сім`ї (сини). 
		Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, конфліктні відносини з приводу користування квартирою, що підтверджується показаннями свідків і фактично не оспорюється сторонами.
		Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі з 2016 року, з часу смерті матері, про що стверджує апелянт. 
		Так, наявний в матеріалах справи акт КП «Славутське ЖКО» від 21.12.2020 року, на який посилається апелянт, не є достатнім доказом на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_3 більше п`яти років.
		Суд звертає увагу на те, що впродовж останніх п`яти років ОСОБА_1 не звертався до ОСОБА_2 з позовом про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, попри те, що останній нібито не проживає в квартирі з 2016 року, а звернувся з цим позовом лише в січні 2021 року.
		Факт проживання відповідача на час вирішення спору в с.Улашанівка в будинку сестри його співмешканки не свідчить, що вказаний житловий будинок, щодо якого він не володіє жодним правом, є його постійним житлом. 
		Суд першої інстанції правильно констатував, що позивач час від часу повертався в спірну квартиру, проте донька позивача його не впускала, що підтверджується також повідомленнями підрозділу Нацполіції, показаннями свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджує його інтерес до цієї квартири та намір відноситися до неї як до власного житла.
		Сторона позивача не заперечує факт заміни замка у вхідних дверях в спірну квартиру та те, що ключі до дверей квартири відповідачу не вручалися.
		Крім того, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 не є наймачем спірної квартири (після смерті матері ОСОБА_3 особовий рахунок не переоформив на своє ім`я), і в позовній заяві не обґрунтував, у чому полягає порушення його права і яке саме його право порушене внаслідок тимчасової відсутності відповідача у квартирі.
		Квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_2 , що належить йому на праві користування, іншого житла у нього немає.
		Апеляційний суд бере до уваги, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
		Втручання держави є порушенням статті 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі  Конвенції), якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України»від 18 грудня 2008 року).
		З врахуванням того, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача, за наявних достатніх та триваючих зв`язків з цим житлом, визнання його таким, що втратив право користування цим житлом завдасть непоправної істотної шкоди інтересам відповідача і призведе до порушення права останнього на житло.
		При цьому, ОСОБА_1 не позбавленийможливості пред`явитивимоги до ОСОБА_2 щодо відшкодуваннячастини витрат,понесених нимна утриманняспірного житла. 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. 
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Славутського міскрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 03.09.2021 року.
		 
		Судді                 Л.М. Грох
		 
		                       А.М. Костенко
		 
		                        Т.В. Спірідонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...