Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/7732/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2021. Зареєстровано: 07.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2021.
Дата набрання законної сили: 07.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		 
		06 вересня 2021 р. Справа № 120/7732/21-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що працював на посаді вчителя фізики різних навчальних закладах.
		02.04.2021 він звернувся до відповідача із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Разом із тим, отримав відмову №4170-3534/Щ-02/8-0200/21 від 29.04.2021, яка мотивована тим, що йому не зараховано проходження військової служби до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги. Вказали, що страховий стаж позивача становить 42 роки 1 місяць 23 дні. Страховий стаж за час роботи в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії становить 32 роки 5 місяців, що недостатньо для такої виплати.
		Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалою суду від 19.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
		Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
		У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що право на отримання грошової допомоги у відповідності до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мають особи, які до цього не отримували будь-якої пенсії. Крім того, вказав, що служба в армії не підлягає до зарахування спеціального стажу, який дає право на виплату такої допомоги.
		Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10.02.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком.
		02.04.2021позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		Разом із тим, листом №4170-3534/Щ-02/8-0200/21 від 29.04.2021 позивачу відмовлено у виплаті відповідної грошової допомоги посилаючись на те, що страховий стаж позивача становить 42 роки 1 місяць 23 дні. Страховий стаж за час роботи в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії становить 32 роки 5 місяців, що недостатньо для такої виплати, оскільки йому не зараховано проходження військової служби до страхового стажу.
		Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1ст. 2 КАС Україниє справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Уст. 19 Конституції Українизазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Згідно вимогст. 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 цього Кодексу, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1911 Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
		Відповідно до п. 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
		Згідно із пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
		Відповідно до пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
		Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (35 років для чоловіків) роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
		Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працював на посаді вчителя фізики та будь-якого іншого виду пенсії не отримував.
		З матеріалів справи вбачається, що пенсійним фондом зараховано страховий стаж позивача 42 роки 1 місяць 23 дні, в тому числі спеціальний стаж, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком.
		При цьому, до спеціального стажу позивача не зараховано час перебування на строковій військовій службі з 10.11.1983 по 11.11.1989. 
		Згідно ст. 2 ч. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Пунктом 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
		За п. 4 Положення "Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1397 від 17.12.1959 р., учителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров`я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
		Згідно записів в трудовій книжці позивача, у період з 10.11.1983 по 11.11.1989 - служба в лавах Радянської Армії.
		До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
		На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.
		Підпунктом «г» пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.
		Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Такі правові позиції, викладені у висновках постанов Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 450/3061/16-а, від 29.11.2019 року у справі № 414/53/17.
		Частиною 3ст. 36 КЗпПУРСР було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.
		Відповідно до ч. 4ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту"педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
		Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеноїКонституцією України,Законом України "Про освіту"і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні (ст. 4 Закону України "Про позашкільну освіту").
		Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів (п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 року).
		Згідно Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, зокрема, в загального освітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної, навчально-виробничої частини або з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги, практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інші форми гурткової роботи.
		За клопотанням Міністерства соціального захисту населення України № 01-3/133-02-2 від 01.02.1995 року Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбаченийпостановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 рокубез внесення змін до неї.
		Дорученням КМУ №397/21 від 06.01.1996 дію вищезазначеної постанови поширено в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 рокузатверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
		Згідно з п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 року, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги,зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж"ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років".
		Крім того, відповідно п. 5 вказаного Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2001 року призначається пенсія за віком відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогост.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
		Судом встановлено, що за даними трудової книжки серії НОМЕР_1 10.10.1983 позивача було звільнено з посади вчителя фізики, у зв`язку з призовом до лав Радянської армії (порядковий запис № 7 у трудовій книжці позивача).
		Таким чином, оскільки позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді вчителя фізики, тобто на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, і був звільнений з даної посади саме у зв`язку з призовом на військову службу, тому суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для зарахування часу проходження військової служби позивачем до спеціального педагогічного стажу.
		Отже, період проходження служби в армії, з 10.11.1983 по 11.11.1989 підлягає зарахуванню до спеціального стажу, оскільки як на час призову, так і після проходження служби позивач працював на посадах педагогічних працівників.
		Враховуючи наведене, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до його спеціального стажу, який дає прав на пенсійне забезпечення відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоду проходження військової служби, як наслідок, у виплаті грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
		Крім того, суд також приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати період проходження військової служб из 10.11.1983 по 11.11.1989 до спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також здійснити нарахування та виплату йому грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області понесені судові витрати зі сплати судового збору. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділуXVПрикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. 
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період служби в лавах Радянської армії з 10.11.1983 по 11.11.1989 до стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. 
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії за віком.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
		Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
		 
		Рішення в повному обсязі складено: 06.09.2021.
		 
		Суддя Віятик Наталія Володимирівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...