Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/1922/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2021. Зареєстровано: 07.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2021.
Дата набрання законної сили: 02.09.2021
Номер судового провадження: А/857/11553/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 вересня 2021 рокуСправа № 260/1922/20 пров. № А/857/11553/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
		судді-доповідача  Качмара В.Я.,
		суддів  Затолочного В.С., Кушнерика М.П.,
		при секретарі судового засідання  Ратушній М.І. 
		розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Міністерства енергетики України, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області і ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року (суддя Скраль Т.В., м.Ужгород, повний текст складено 23 квітня 2021 року), -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (далі  Міністерство; правонаступник - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України; далі - Міндовкілля) та Міністерства енергетики України (далі  Міненергетики) в якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність Міністерства, яка полягає у невиконанні вимог пункту 4 Розділу VI «Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України» затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України (далі  Мінекології) 17.04.2018 № 123 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі  МЮУ) 09.07.2018 за № 97/32249; далі  Порядок №123), а саме неукладені з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Мінекології  ОСОБА_1 на третій день після надходження погодження призначення на посаду з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки, трудового договору (контракту) строком на 5 років та не видачі наказу про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника (далі  КБЗ);
		зобов`язати Міністерство виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку №123 та укласти з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Мінекології  ОСОБА_1 трудовий договір (контракт) строком на 5 років та видати наказу про його призначення на посаду директора КБЗ.
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року позов задоволено.
		Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		В доводах апеляційної скарги з покликанням на норми матеріального права, вказує, що призначення керівників, підприємств, установ та організацій, що належить до сфери у правління Міндовкілля врегульовано «Порядком проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі  КМУ) від 03.09.2008 №777 (в редакції постанови КМУ від 15.11.2019 №927; далі  Порядок №777), відтак застосування Порядку №123 не є актуальним. Зазначає, що відповідачем в межах спірних відносин не порушено жодних прав та законних інтересів позивача про захист яких він звернувся до суду.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області (далі  РДА) просила проводити розгляд справи у відсутності її представника.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення прав позивача відбулося внаслідок бездіяльності відповідача, по причині якої позивач позбавлений права бути призначеним на посаду директора КБЗ, як переможець конкурсу, що є наслідками бездіяльності відповідача для ОСОБА_1 . 
		Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
		Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20-22.08.2019 відповідно до протоколу № 11 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно  заповідного фонду, що належать до сфери управління Мінекології (далі  Конкурсна комісія, Протокол №11 відповідно) вирішили визначити переможцем конкурсу на посаду директора КБЗ ОСОБА_1 (т.3 а.с.7-13).
		28.08.2019 Мінекології листом «Про результати конкурсу» № 349/18 повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 3 розділу 5 Порядку № 123 його визначено переможцем конкурсу на посаду директора КБЗ та зазначило, що йому необхідно подати до Управління роботи з персоналом документи передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про запобігання корупції», «Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком» затвердженого постановою КМУ 25.03.2015 № 171 (т.1 а.с.10).
		16.09.2019 Національне агентство з питань запобігання корупції направило до Мінекології інформацію про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 (т.3 а.с.14-17).
		27.12.2019 наказом Міністерства №564, затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства станом на 15.11.2019.
		У пункті 15 якого зазначено КБЗ (90600, Закарпатська область, Рахівський р-н, м. Рахів, вул. Червоне Плесо,77) належить до Міністерства (т.1 а.с.167-169).
		23.01.2020 Загальні Збори трудового колективу КБЗ, відповідно до витягу з протоколу №1-20, вирішили ухвалити клопотання трудового колективу до Міністерства про вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора КБЗ, як переможця відповідного конкурсу (т.1 а.с.11).
		24.01.2020 РДА звернулася до Міністерства з листом № 01.3-10/59 про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора КБЗ та листом № 138/01.3-10 з проханням призначити на посаду директора КБЗ ОСОБА_1 , відповідно до звернення Первинної профспілкової організації працівників КБЗ, яка діяла на виконання рішення Загальних зборів трудового колективу від 23.01.2020 (т.1 а.с.13).
		24.01.2020 Міністерство листом «Про розгляд клопотання трудового колективу Карпатського біосферного заповідника» №3п/20 повідомило голову Профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників КБЗ, що постановою КМУ «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 02.09.2019 №829 Мінекології перейменовано на Міністерство, та реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 (далі  Закон №117-IX), який набрав чинності 25.09.2019, внесено, зокрема, зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та суттєво змінено порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства. Так, з 25.09.2019 суб`єктом призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства є Міністр. У зв`язку із цим нормативно-правові акти Мінекоенерго, зокрема і Порядок №123, мають бути приведені у відповідність до законодавства. Наразі розробляються зміни до Порядку та інших нормативно-правових документів міністерства з метою їх актуалізації. Враховуючи зазначене та у зв`язку із суттєвими змінами в законодавстві, Мінекоенерго вживаються всі необхідні заходи задля призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, згідно чинного законодавства, (т.1 а.с.14).
		27.05.2020 відповідно до пункту 1 постанови КМУ «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» № 425 (далі  Постанова №425) перейменовано Міністерство на Міненергетики. Пунктом 2 та підпунктом 3 пункту 3 постанови КМУ № 425 утворено Міністерство та установлено, що Міненергетики та Міндовкілля є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міндовкілля у відповідних сферах, (т.1 а.с.94).
		19.08.2020 відповідно до пункту 1 розпорядження КМУ «Деякі питання управління Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів об`єктами державної власності» №1031-р передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Міндовкілля.
		Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань органом управління КБЗ є Міндовкілля (т.2 а.с.51).
		27.01.2021 Міндовкілля оголосило конкурсний відбір керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери його управління, в тому числі КБЗ (т.2 а.с.139-143).
		Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим і повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі  Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. 
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС (в редакції, чинній на час звернення для суду з позовом та на час ухвалення оскаржуваного рішення суду) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до пункту 9 частини першої статті 19 КАС (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
		За визначенням пункту 2 частини першої статті 4 цього ж Кодексу публічно-правовий спір  це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Необхідно зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Механізм проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду (далі - Установи ПЗФ), що належать до сфери управління Мінприроди визначений Порядком №123 (в редакції, чинній на час прийняття Конкурсною комісією Протоколу №11).
		Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №123 підставою для проведення конкурсу є: 1) утворення нової Установи ПЗФ; 2) наявність вакантної посади керівника Установи ПЗФ; 3) закінчення строку дії трудового договору (контракту) з керівником Установи ПЗФ; 4) дострокове припинення (розірвання) трудового договору (контракту) з керівником Установи ПЗФ. Рішення щодо оголошення конкурсу приймає Міністр екології та природних ресурсів України.
		За пунктами 1-5 розділу VІ Порядку №123 за результатами проведення конкурсу голова Конкурсної комісії надає інформацію про рішення Конкурсної комісії щодо переможця конкурсу державному секретарю Мінприроди з метою його призначення на посаду.
		Переможець конкурсу призначається на посаду керівника Установи ПЗФ за результатами спеціальної перевірки. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на структурний підрозділ апарату Мінприроди з питань роботи з персоналом, якщо ці функції не покладені на інші підрозділи Мінприроди.
		Після проведення конкурсу кандидатура переможця погоджується з відповідною місцевою державною адміністрацією відповідно до «Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 818.
		Не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ.
		Після закінчення дії трудового договору (контракту) проводиться новий конкурс.
		З матеріалів справи та встановлених вище обставин справи видно, що позивачем оскаржується бездіяльність Міндовкілля в частині не призначення його на посаду директора КБЗ. 
		Тобто в розглядуваному спорі наявний приватний інтерес ОСОБА_1 який через судовий спосіб захисту шляхом зобов`язання уповноважених на призначення на посаду керівників Установи ПЗФ органів, має на меті вступити на відповідну посаду. 
		Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		В межах даних правовідносин відсутній публічний інтерес, оскільки первинно позивач намагається вирішити питання щодо подальших трудових відносин з відповідачем-апелянтом.
		Крім того, у відносинах з позивачем Міндовкілля не виступає, як суб`єкт владних повноважень та не здійснює жодні публічно-владні управлінські функції, так як в розглядуваному випадку функція відповідача полягає/чи має полягати лише у забезпеченні укладення з керівником Установи ПЗВ трудового контракту на відповідний термін.
		Таким чином, спір у справі, що розглядається, регулюються нормами цивільного права.
		Вирішуючи вказаний спір суд апеляційної інстанції керувався висновками, що викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №824/443/20-а.
		У відповідності до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		При цьому частина перша статті 319 КАС визначає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
		Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про закриття провадження у цій справі.
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України задовольнити частково.
		Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, скасувати та закрити провадження у цій справі. 
		Роз`яснити позивачеві, що вказана справи підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний   М. П. Кушнерик  Повне судове рішення складено 6 вересня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...