Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8295/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2021. Зареєстровано: 07.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2021.
Дата набрання законної сили: 06.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/8682/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 826/8295/18
		провадження № К/9901/8682/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя Качур І.А., судді Келеберда В.І., Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (головуючий суддя Файдюк   В.В., судді Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)
		у справі № 826/8295/18 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Кабінету Міністрів України, 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство культури України 
		про визнання нечинним запису в Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 та зобов`язання вчинити певні дії.
		І. РУХ СПРАВИ
		1.          У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство культури України, в якому просила: 
		- визнати нечинним запис у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в розділі Одеська область: "м. Одеса - 1794 рік".
		- зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в такому записі в розділі Одеська область: "м. Одеса - 1415    рік".
		2.          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на те, що у цій справі немає юридичного спору, на який би розповсюджувалася юрисдикція судів, оскільки питання визнання історичних дат не належить до компетенції суду.
		3.          Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову повністю.
		4.          Від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення на касаційну скаргу, а від ОСОБА_1 заперечення на пояснення відповідача.
		ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		5.          Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував це відсутністю юридичного спору, на який би розповсюджувалась юрисдикція судів, оскільки питання визнання історичних дат не відноситься до компетенції суду.
		IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ПОЯСНЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
		6.          Заявниця мотивує вимоги своєї касаційної скарги тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився в своїй постанові суд апеляційної інстанції, під час постановлення оскарженої ухвали порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зокрема, позивач вказує, що суди в порушення ст.308 КАС України вийшли за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не просила визнати історичну дату.
		7.          На думку ОСОБА_1 , суди безпідставно посилалися у своїх рішеннях на постанову Верховного Суду у справі №522/16136/14-а.
		8.          Порушення своїх прав позивач вбачає у порушенні конституційного права на правдиву історію, а неоднозначність в державних документах викликає у неї дезорієнтацію у просторі і часі.
		9.          Кабінет Міністрів України у своїх поясненнях стверджує, що у позивача відсутнє порушене право, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтувала застосування до неї оскарженого нормативно-правового. акту
		ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		10.          Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
		11.          Адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. 
		Також процесуальним законодавством передбачено, що суд закриває провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України на підставі того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		12.           Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).
		13.          При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України або закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		14.          Позивач, на обґрунтування позовних вимог, вказує на суперечливе регулювання двома актами законодавства - постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 та постановою Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року № 184-VIII - одного й того самого питання (щодо дійсної кількості років міста Одеси від дня заснування цього міста) і фактично просить роз`яснити, який із названих правових актів повинен застосовуватися під час розгляду відповідного питання. Тобто у касаційній скарзі йдеться про усунення суперечності між колізійними положеннями вказаних правових актів.
		15.          У ст. 4 КАС України (у чинній редакції) визначено терміни "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт":
		нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
		індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		16.          До нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
		17.          Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абз. 1 п. 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абз. 4 п. 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (п. 4 мотивувальної частини).
		18.          Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в розділі Одеська область: "м.Одеса - 1794 рік", запис у додатку до якої оскаржує позивач, є нормативно-правовим актом, який містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.
		19.          Стаття 264 КАС України (у чинній редакції) визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 2 вказаної статті визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Згідно з ч.ч. 4-7 цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.
		20.          У постанові від 27 квітня 2021 року у справі №260/1336/18 Верховний Суд зазначив:
		«Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов`язок опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений з урахуванням правил Указів Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97, «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 13 грудня 1996 року № 1207/96.
		Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта.
		Здійснюючи розгляд цієї адміністративної справи суди не надали правової оцінки вказаному рішенню як нормативно-правовому акту.
		На цій підставі Верховний Суд доходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу, не взяли до уваги, що оскаржуване рішення відноситься до нормативно-правових актів, що має значення для визначення порядку розгляду адміністративної справи.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №520/14995/16-а, від 09.12.2020 у справа № 813/746/18.
		Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року  № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011)».
		21.          Колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від вищезазначеної правової позиції.
		22.          Проаналізувавши матеріали справи, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, не взяли до уваги, що оскаржуване рішення відноситься до нормативно-правових актів, що має значення для визначення порядку розгляду адміністративної справи, та не розглянули справу відповідно до приписів ст. 264 КАС України.
		23.          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		24.          За таких обставин, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		25.          На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі №826/8295/18 - скасувати.
		Справу №826/8295/18 - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                      А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                          І.В. Желєзний
		 
		Суддя                                                                                          О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...