Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/374/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2021.
Дата набрання законної сили: 01.09.2021
Номер судового провадження: 61-218ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 вересня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 340/374/18
		провадження № 61-218св20
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Білоберізька сільська рада об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Круглюк Володимир Григорович, на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2019 року у складі судді Бучинського А. Б. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування заповіту.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра її матері ОСОБА_3 , яка 13 грудня 2017 року склала заповіт. Відповідно до заповіту ОСОБА_3 заповіла все належне їй на день смерті майно ОСОБА_2 .
		ОСОБА_1 зазначає, що є спадкоємцем за законом після смерті тітки, яка за життя висловлювала намір залишити належні їй домоволодіння та земельні ділянки в с. Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області їй, а домоволодіння та земельні ділянки в с. Хороцево Верховинського району Івано-Франківської області - ОСОБА_2 , яка надавала допомогу ОСОБА_3 за місцем її проживання в с. Хороцево Верховинського району Івано-Франківської області.
		ОСОБА_1 вважає, що заповіт є нечинним у зв`язку з порушенням порядку його складання та посвідчення. Також зазначає, що фактично заповіт від імені спадкодавця не складався і не відповідає волі ОСОБА_3 , оскільки остання взагалі не зверталася до представника Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області з метою посвідчення заповіту. Зазначене підтвердили сусіди та родичі, які спілкувались з тіткою безпосередньо перед її смертю.
		Крім того, ОСОБА_3 була особою похилого віку, малограмотною і за станом здоров`я та за наявності вад зору не могла самостійно ні прочитати, ні підписати заповіт. Реєстрація заповіту здійснюється в день вчинення відповідної нотаріальної дії, чого в даному випадку зроблено не було.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати нечинним та скасувати заповіт від 13 грудня 2017 року, посвідчений Хороцевським сільським старостою Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області Шарабуряк Г. М., від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Встановлено нікчемність заповіту від 13 грудня 2017 року, посвідченого Хороцевським сільським старостою Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області Шарабуряк Г. М., від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання нечинним та скасування заповіту, відмовлено за їх безпідставністю.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Суд виходив із того, що заповіт було підписано не ОСОБА_3 , а іншою особою, без присутності двох свідків та без зазначення у заповіті причин неможливості підписання заповіту заповідачем. 
		Крім того, державну реєстрацію заповіту у спадковому реєстрі проведено з порушенням пункту 10 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491, тому заповіт є таким, що посвідчений з істотними порушеннями вимог щодо його форми та посвідчення. Тому відповідно до частини першої статті 1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповіт є нікчемним.
		 
		Додатковим рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу та на проведенням експертизи задоволено частково.
		Стягнуто в рівних частинах з Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, в розмірі 6 835,00 грн, а всього 7 835,00 грн.
		В іншій частині заяви відмовлено за їх безпідставністю.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року апеляційні скарги Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано недійсним заповіт від 13 грудня 2017 року, складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений Хороцевським сільським старостою Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області Шарабуряк Г. М.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування заповіту відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Суд постановив, що оскаржуваний заповіт підписано не ОСОБА_3 , а іншою особою. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення нікчемності правочину, оскільки відсутність волі заповідача свідчить про недійсність заповіту відповідно до  статті 1267 ЦК України.
		Позовна вимога про скасування заповіту не підлягає задоволенню, оскільки у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу відповідно до статті 1254 ЦК України. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то позивач не подав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат, тому підлягають зменшенню до 6 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 до Верховного Суду, ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Круглюк В. Г., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги висновок експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 19 квітня 2019 року № СЕ-19/109/09-45ПЧ/19, який не може бути належним та допустимим доказом у цій справі. Відповідно до матеріалів справи в експерта було недостатньо зразків підписів ОСОБА_3 для проведення почеркознавчої експертизи. Також у судовому засіданні суду першої інстанції представник Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області Шарабуряк Г. М. підтвердила те, що на прохання ОСОБА_3 вона склала заповіт на користь ОСОБА_2 у присутності останньої і цей заповіт особисто підписала ОСОБА_3 .
		 
		Короткий зміст позиції інших учасників справи
		 
		Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Круглюк В. Г., на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, зупинено дію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження і витребувано із Верховинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 340/374/18.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		2.     Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Круглюк В. Г., підлягає частковому задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Відповідно до заповіту від 13 грудня 2017 року, посвідченого Хороцівським сільським старостою Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області Шарабуряк Г. М., зареєстрованого в реєстрі за № 46, ОСОБА_3 на випадок свої смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 . Заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі 24 січня 2018 року.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . 
		 
		За заявою ОСОБА_2 від 12 березня 2018 року про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О. Я. заведено спадкову справу № 26/2018.
		 
		24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О. Я. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті тітки ОСОБА_3 
		 
		29 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомила приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О. Я. про оскарження в судовому порядку заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , у зв`язку із чим свідоцтво про право власності на спадкове майно не видавалося.
		 
		Відповідно до висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 19 квітня 2019 року № СЕ-19/109/09-45ПЧ/19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підписи та рукописні написи в графі «Підпис» внизу лицевої сторони двох примірників заповіту, посвідченого Хороцівським сільським старостою Шарабуряк Г. М. 13 грудня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 46; підпис у графі «Сплатив» у квитанції про прийняття податків і зборів від 13 грудня 2017року серії АМ № 418888; підпис на аркуші № 29, номер нотаріальної дії 46, в графі 7 «Підпис осіб, їх представників, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій» у журналі вчинення нотаріальних дій Хороцівської сільської ради 04-05 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права 
		 
		Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про скасування заповіту не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		 
		Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		 
		Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що відповідно до заповіту від 13 грудня 2017 року ОСОБА_3 на випадок свої смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_1 просила визнати нечинним та скасувати заповіт, оскільки вважала, що він не відповідає волі ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що остання взагалі не зверталася до представника Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області з метою посвідчення заповіту. 
		 
		Суд першої інстанції встановив, що оспорюваний заповіт складено з грубим порушенням вимог щодо його форми і посвідчення (заповіт був підписаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, без присутності свідків та без зазначення у тексті самого заповіту про причини неможливості підписання заповіту заповідачем, а його державна реєстрація у Спадковому реєстрі проведена із порушенням пункту 10 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491), і керуючись статтею 1257 ЦК України встановив його нікчемність.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився із тим, що оскаржуваний заповіт підписано не ОСОБА_3 , а іншою особою, проте вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення нікчемності правочину, оскільки відсутність волі заповідача свідчить про недійсність заповіту. 
		 
		З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
		 
		Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).
		 
		Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац перший частини другої статті 1247 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу, пункт 1.4 Розділу ІІІ «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5).
		 
		Із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що якщо заповідач має фізичні вади, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках. Недотримання вказаної вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, має наслідком нікчемність заповіту.
		 
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частини перша та друга статті 1257 ЦК України).
		 
		У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами» 
		 
		У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
		 
		У постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».
		 
		За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано ОСОБА_2 належними і допустимими доказами, що відповідно до висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 19 квітня 2019 року № СЕ-19/109/09-45ПЧ/19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підписи та рукописні написи в графі «Підпис» внизу лицевої сторони двох примірників заповіту, посвідченого Хороцівським сільським старостою Шарабуряк Г. М. 13 грудня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 46; підпис у графі «Сплатив» у квитанції про прийняття податків і зборів від 13 грудня 2017року серії АМ № 418888; підпис на аркуші № 29, номер нотаріальної дії 46, у графі 7 «Підпис осіб, їх представників, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій» у журналі вчинення нотаріальних дій Хороцівської сільської ради 04-05 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
		 
		Тому Верховний Суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки заповіт від 13 грудня 2017 року відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України є нікчемним.
		 
		За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання заповіту недійсним.
		 
		Рішення суду першої інстанції також не може бути залишено в силі, оскільки суд, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, правильно встановив у мотивувальній частині рішення обставини нікчемності заповіту ОСОБА_3 від 13 грудня 2017 року, однак не врахував, що визнання заповіту нікчемним у судовому порядку не є належним способом захисту прав, і безпідставно встановив його нікчемність у резолютивній частині судового рішення.
		 
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання заповіту нечинним скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
		 
		Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування заповіту - залишити без змін.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до положення підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Позов ОСОБА_1 був спрямований на захист її права на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 та способом захисту було обрано визнання нечинним заповіту від 13 грудня 2017 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
		 
		Верховний Суд враховує те, що зміст позовної вимоги - це вимога позивача, якою є предмет позову. А предмет позову, як один з його елементів, це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити відповідне рішення.
		 
		Як уже було зазначено, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є вимога визнання судом заповіту нечинним. Ураховуючи мотивувальну частину цієї постанови, заповіт є нікчемним в силу вимог закону.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання заповіту нечинним по суті є неефективним способом захисту, а відмова у задоволенні цієї вимоги не означає, що він є дійсним, що можливо було би трактувати як рішення на користь відповідача, оскільки Верховний Суд чітко вказав, що такий правочин є нікчемним.
		 
		З огляду на відновлення порушених прав ОСОБА_1 , підстав для стягнення з неї на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат немає. 
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Круглюк Володимир Григорович, задовольнити частково.
		 
		Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту нечинним скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту нечинним відмовити.
		 
		Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про скасування заповіту залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                            Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                                       І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                                  Г. В. Коломієць
		 
		 
		                                                                                                                   Р. А. Лідовець
		 
		 
		                                                                                                                   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...