Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9796/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2021. Зареєстровано: 08.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		12.07.2021Справа №  910/9796/19
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., судді КОВТУНА С. А., судді ПОЛЯКОВОЇ К. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
		за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 
		до Державного підприємства "Енергоринок"
		за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Кабінет Міністрів України; 
		2) Міністерство енергетики та захисту довкілля України;
		3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг 
		про  стягнення 18 973 423 431,47 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.2019),
		 
		Представники учасників процесу згідно протоколу від 12.07.2021,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, Підприємство, Енергоатом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (далі - відповідач, Енергоринок, Покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 19 001 360 408, 70 грн., з яких: 9 811 851 959, 08 грн. - основний борг та 9 189 508 449, 62 грн. - інфляційні втрати.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на  29.08.2019.
		07.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог,  в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 827 191 365, 22 грн - основного боргу та 9 189 508 449, 62 грн - інфляційних втрат.
		02.09.2019 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає що позивачем 08.08.2019 здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 27 936 977, 23 грн, оформлене заявою № 10760/04, у зв`язку з чим залишок заборгованості відповідача з оплати електричної енергії купованої у червні 2019 року становить 2 473 685 170, 25 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача 9 783 914 981,85 грн - основного боргу та 9 189 508 449,62 грн - інфляційних втрат.
		У судовому засіданні 19.09.2019, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам статті 46 ГПК України, у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.
		За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 18 973 423 431,47 грн, яка складається з: основного боргу у розмірі 9 783 914 981,85 грн та інфляційних втрат у сумі  9 189 508 449,62 грн 
		Також, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження, враховуючи що позивачем зменшено розмір позовних вимог на суму 27 936 977,23 грн, яка була в односторонньому порядку зарахована позивачем в оплату електричної енергії, купованої у червні 2019 року та є предметом розгляду у справі №  910/11116/19, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішення у справі № 910/11116/19.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 клопотання Державного підприємства "Енергоринок" про залучення третіх осіб - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України (третя особа-1), Міністерства енергетики та захисту довкілля України (третя особа-2); Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа-3). Зокрема, запропоновано Кабінету Міністрів України,  Міністерству енергетики та захисту довкілля України  та Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч. 3-7 ст. 165 ГПК. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/9796/19 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 24.10.2019.
		У судовому засіданні 24.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи.
		У судовому засіданні 31.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
		У судовому засіданні 14.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
		У судовому засіданні 12.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи.
		Також, у судовому засіданні 12.12.2019 представниками відповідача подано заяву про відвід судді, яка обґрунтована відмовою у задоволенні клопотань Державного підприємства "Енергоринок" про колегіальний розгляд справи та призначення судової-бухгалтерської експертизи, у зв`язку з чим представники відповідача просять відвести суддю Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/9796/19.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 заяву Державного підприємства "Енергоринок" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/9796/19 визнано необґрунтованою. Заяву Державного підприємства "Енергоринок" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/9796/19 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні заяви Державного підприємства "Енергоринок" про відвід судді Щербакова С.О. від участі у справі № 910/9796/19 - відмовлено. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019  підготовче засідання у справі № 910/9796/19 призначено на 06.02.2020.
		05.02.2020 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про застосування строків позовної давності.
		06.02.2020 відповідач подав до суду додаткові пояснення та заяву про врегулювання спору за участю судді. У судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.2020.
		19.02.2020 від позивача та відповідача надійшла спільна заява про врегулювання спору за участю судді, в якій сторони просять суд провести врегулювання спору в межах даної справи за участю судді та зупинити провадження у справі на час проведення врегулювання спору за участю судді.
		26.02.2020 позивач подав до суду письмові пояснення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в яких зазначає, що відповідачем було визнано наявність боргу, що свідчить про переривання позовної давності.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Державного підприємства "Енергоринок" про врегулювання спору за участю судді - задоволено. Призначено спільну нараду сторін та судді по справі №910/9796/19 на 24.03.2020.
		Спільна нарада сторін та судді призначена на 24.03.2020 не відбулася у зв`язку з необхідністю  попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 призначено спільну нараду сторін та судді по справі №910/9796/19 на 21.04.2020.
		25.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання,  в якому у зв`язку із запровадження  карантину на всій території України, просить суд відкласти проведення процедури врегулювання спору за участю судді на іншу дату після закінчення обмежуваних карантинних заходів.
		Спільну нараду сторін та судді було неодноразово перенесено за клопотанням сторін з урахуванням карантинних обмежень.
		Ухвалою суду від 11.08.2020 припинено врегулювання спору за участю судді у справі № 910/9796/19, поновлено провадження в справі та передано справу № 910/9796/19 на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до протоколу від 18.08.2020 повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/9796/19 передано на розгляд судді Джарти В.В. 
		Ухвалою від 25.08.2020 справу № 910/9796/19 суддею Джарти В. В. прийняти до свого провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовче провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.09.2020.  
		Підготовчі засідання було послідовно відкладено на 07.10.2020 та 21.10.2020.
		Судове засідання 21.10.2020 у зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці ухвалою від 13.10.2020 було призначено на 19.11.2020.
		19.11.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано клопотання про колегіальний розгляд справи та додаткові пояснення.
		За наслідками підготовчого засідання 19.11.2020 суд ухвалив задовольнити клопотання ДП "Енергоринок" про колегіальний розгляд справи № 910/9796/19, здійснювати розгляд справи № 910/9796/19 колегіально у складі трьох суддів та передати справу № 910/9796/19 для визначення складу колегії суддів в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
		За наслідками проведеного 23.11.2020 автоматизованого розподілу справ між суддями було визначено наступний склад колегії суддів: суддя Джарти В. В. (головуючий), суддя Ковтун С. А., суддя Полякова К. В.
		Ухвалою від 24.11.2020 прийнято справу до свого провадження колегією суддів, постановлено здійснювати розгляд справи спочатку зі стадії підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.12.2020.
		16.12.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано додаткові пояснення.
		У судовому засіданні 17.12.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 26.01.2021.
		За наслідками судового засідання 26.01.2021 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/9796/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні призначити на 23.02.2021 та встановити сторонам додатковий строк для подання пояснень до 19.02.2021
		23.02.2021 представником відповідача подано додаткові пояснення.
		У зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці судове засідання 23.02.2021 не відбулося.
		Ухвалою від 01.03.2021, після виходу судді з відпустки, судове засідання було призначено на 17.03.2021.
		У підготовче засідання 17.03.2021 відповідач та треті особи представників не направили.
		Відповідач 16.03.2021 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи суд 16.03.2021 ухвалив відкласти судове засідання для розгляду справи № 910/9796/19 по суті на 14.04.2021.
		У зв`язку з перебуванням судді Полякової К. В. на лікарняному судове засідання 14.04.2021 не відбулося.
		Ухвалою від 18.05.2021, судове засідання було призначено на 09.06.2021.
		У судовому засідання 09.60.2021 судом була оголошена перерва до 12.07.2021.
		Під час судового засідання 12.07.2021 представники сторін надали свої пояснення по суті заявлених позовних вимог, а саме позивач просив суд задовольнити позовні вимоги, у той час як представники відповідача заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.
		Інші учасники справи не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 12.07.2021.
		Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.05.2001 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Державним підприємством «Енергоринок» був укладений договір від купівлі-продажу електричної енергії № 698/05-НАЕК/640/01 (далі - договір).
		Відповідно до пункту 1.1 договору ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
		Згідно з пунктом. 4.1 договору розрахунок за всю отриману ДП «Енергоринок» у ДП «НАЕК «Енергоатом» електроенергію здійснюється грошовими коштами та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені законодавством України.
		Пунктом 4.2 договору передбачено, що кошти за отриману ДП «Енергоринок» у ДП «НАЕК «Енергоатом» електроенергію перераховуються на п`ятий день після поставки електроенергії на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» або, на підставі листа ДП «НАЕК «Енергоатом» за підписом керівника та головного бухгалтера, на інші рахунки ДП «НАЕК «Енергоатом». Остаточний розрахунок за поставлену електроенергію ДП «Енергоринок» здійснює не пізніше 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, електроенергії.
		Згідно з пунктом 4.3 договору платежі за отриману електроенергію здійснюються  кожного банківського дня з розподільчого рахунку ДП «Енергоринок» відповідно до алгоритму, який затверджується НКРЕ.
		Відповідно до пункту 5.1 договору ДП «НАЕК «Енергоатом» має право вимагати від ДП «Енергоринок» оплати за продану електроенергію відповідно до статті 4 договору.
		Пунктом 5.5.3 договору передбачено, що ДП «Енергоринок» зобов`язане купувати у ДП «НАЕК «Енергоатом» електроенергію відповідно до умов статті 3 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 4 Договору.
		Згідно з додатковою угодою від 29.09.2006 № 3629/02 до договору:
		пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, які перераховуються на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість). За згодою Сторін оплата може також здійснюватися іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання є невід`ємною частиною оплати вартості електричної енергії;
		пункт 4.2 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджуються НКРЕ;
		пункт 4.3 викладено у новій редакції, яка передбачає, що остаточна оплата вартості електричної енергії здійснюється ДП «Енергоринок» до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
		Згідно з додатковою угодою від 29.02.2012 № 8209/04 до договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом», з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
		Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 № 10580/01 та від 18.03.2016 № 12095/03/25 до договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» або, за зверненням ДП «НАЕК «Енергоатом», підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП «НАЕК «Енергоатом», з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
		Станом на день звернення із позовом до суду ДП «НАЕК «Енергоатом» виконало свій обов`язок з продажу електроенергії у повному обсязі, що підтверджуються підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії, однак, у свою чергу ДП «Енергоринок» не повністю розрахувалося за куплену електроенергію, що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.05.2019.
		Вищевказані обставини стали підставами звернення із даним позовом до суду в межах якого Підприємство просить суд стягнути з відповідача 18 973 423 431,47 грн, з яких основний борг у розмірі 9 783 914 981,85 грн та інфляційні втрати в сумі 9 189 508 449,62 грн. 
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Енергоринок у своєму відзиві стверджував, що заявлена до стягнення заборгованість за 2001 -2005 роки вже була предметом спору в межах інших господарських справах, а тому провадження в цій частині підлягають закриттю. Також відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до заявлених Підприємством вимог.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
		Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
		За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		Частино1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
		Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 1, 2 статті 692 ЦК України).
		Судом враховано, що особливістю розрахунків за договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання Енергоринок, здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.
		Отже, до 01.07.2019 Енергоринок у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок Підприємства відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів. 
		Проте, з 01.07.2019 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", яким запроваджено нову модель функціонування ринку електричної енергії, тобто балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори.
		У свою чергу, пунктом 23 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику", відповідно до якого НКРЕКП встановлювала алгоритми Оптового ринку електричної енергії.
		Згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії" алгоритм розподілу коштів - порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону.
		У той же час, статтею 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено принципи встановлення алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників.
		Таким чином, пунктом 5 даної статті Закону встановлено єдиний випадок застосування відмінного від грошового розрахунку порядок перерозподілу коштів із застосування відповідного алгоритму, затвердженого державним регулятором, мова іде про рахунки із спеціальним режимом використання лише електропостачальника (за наявною ліцензією на такий вид діяльності).
		З огляду на викладене вище, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання Енергоринок та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків Енергоринок з виробниками електричної енергії.
		Пунктом 15 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оптовий постачальник електричної енергії провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.
		Таким чином, починаючи з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.
		Приписи Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять заборони проводити розрахунки Енергоринок із виробниками електричної енергії.
		Статтею 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів.
		Отже, посилання відповідача у відзиві на механізм здійснення розрахунків за спірними правовідносинами сторін на Оптовому ринку електричної енергії України, які були врегульовані Законом України "Про електроенергетику" є безпідставним, оскільки ЗУ "Про електроенергетику" втратив чинність, а Законом України "Про ринок електричної енергії" не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків відповідача з виробниками електричної енергії.
		Судом враховано, що 16.07.2020 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021.
		У вищезазначеному Законі містяться статті щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізми проведення взаєморозрахунків.
		Також, в статті 1 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" містяться наступні визначення термінів:
		процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії;
		оптовий постачальник електричної енергії - державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;
		заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Вказані приписи кореспондуються із нормами статей 525, 526 ЦК України.
		Вказане вище свідчить про хибність доводів Енергоринку, покладених в основу заперечень проти задоволення позову.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 відповідача перед позивачем в сумі 9 783 914 981,85 грн належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного відповідачем, суду не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню. 
		При цьому суд вважає з необхідне зауважити, відповідно до наявного у матеріалах справи акту звірки розрахунків станом на 30.06.2019 заборгованість за травень 2001 року становить 725 162 565,46 грн.
		Однак як підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2001 у межах справи № 10/404 предметом стягнення була сума 486 899 268,10 грн. Тобто заборгованість у розмірі 238    263    297,36 грн (725 162 565,46 грн - 486 899 268,10 грн) не була предметом розгляду у справі № 10/404. У зв`язку з цим рішення суду щодо стягнення цієї заборгованості відсутнє, що виключає можливість закриття провадження у справі в цій частині.
		Крім того, відмовляючи у задоволенні позовів у справах № 35/612, № 6/229 та 910/8135/13 суди застосовували Закон України «Про електроенергетику» як підставу для відмови в позові.
		Як вказано судом вище, з 01.07.2019 запроваджено новий ринок електричної енергії, який діє відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Відповідно до пункту 23 Розділу XVII цього закону з 01.07.2019 Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність, що й стало однією з підстав подання позову у даній справі. Станом на день вирішення спору відсутні судові рішення щодо спірної заборгованості, прийняті на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії», що вказує на відсутність судових рішень з тих самих підстав. Враховуючи викладене, підстави для закриття провадження у справі відсутні.
		Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд відзначає наступне.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Як позивач неодноразово наголошував у своїх процесуальних документах, підставою позову у даній справі стало те, що 01.07.2019 запроваджено новий ринок електричної енергії, який діє відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Відповідно до пункту 23 Розділу XVII цього закону, з 01.07.2019 Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність. У зв`язку з цим з 01.07.2019 відносини сторін не регулюються Законом України «Про електроенергетику» чи ДЧОРЕ.
		Також, відповідно до листа відповідача від 05.07.2019 № 01/26-13761 його рахунок втратив статус поточного рахунка зі спеціальним режимом використання та діє як поточний рахунок, а встановлений НКРЕКП алгоритм розподілу коштів не поширюється на цей рахунок.
		Крім того, відповідач визнав, що його статус як оптового постачальника втрачено 01.07.2019, що призводить до неможливості повного виконання відповідачем своїх фінансових зобов`язань перед виробниками електричної енергії.
		До цієї дати правовідносини сторін були врегульовані спеціальним Законом України «Про електроенергетику», який передбачав, що розрахунки за куповану відповідачем електричну енергію на Оптовому ринку електричної енергії України були можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП.
		Таким чином, саме з 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв`язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди).
		Враховуючи викладене, строк позовної давності позивачем не пропущений.
		До того ж, відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
		Між сторонами укладено договори про збільшення позовної давності від 23.02.2017 № 133/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткових угод від 01.02.2018 № 214/01-51-4.ПД, від 28.12.2018 № 290/01-51-4.ПД), від 01.02.2018 № 215/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 291/01-51-4.ПД), від 01.03.2018 № 244/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 292/01-51- 4.ПД), від 28.12.2018 № 293/01-51-4.ПД.
		Відповідно до цих договорів збільшено до 31.12.2019 позовну давність щодо зобов`язань відповідача по оплаті за куповану електроенергію у грудні 2014 року, січні, березні, квітні, серпні, грудні 2015 року, січні, квітні, травні 2016 року.
		Враховуючи, що позовна заява подана до суду 23.07.2019, строк позовної давності за вказаними вимогами не пропущений.
		Також, позивач надає копії актів звірки розрахунків за період з квітня 2003 року по серпень 2016 року, які підписані повноважними представниками сторін. При цьому первинні документи, які підтверджують факт продажу електричної енергії відповідачу (акти купівлі-продажу), наявні у матеріалах справи. Також факт наявності заборгованості не оспорюється відповідачем.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. 
		Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
		Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		Таким чином, відповідачем визнано наявність боргу, що свідчить про переривання позовної давності.
		Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 9    189    508    449,62 грн інфляційних втрат за період з 16.06.2001 по 16.07.2019.
		Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 
		За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові 
		Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає інфляційні втрати в розмірі 9    189    508    449,62 грн за період з 16.06.2001 по 16.07.2019.
		Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, беручи до уваги, що відповідачем не доведено наявності законодавчо визначених підстав звільнення від обов`язку сплачувати заборгованість, а також не надання доказів, що дали змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
		При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		За приписами статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Державного підприємства "Енергоринок", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Кабінет Міністрів України; 2) Міністерство енергетики та захисту довкілля України;3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про  стягнення 18 973 423 431,47 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від  02.09.2019) задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Державного підприємства "Енергоринок" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код 21515381) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) 9 783 914 981,85 грн (дев`ять мільярдів сімсот вісімдесят три мільйони дев`ятсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну гривню 85 копійок) основного боргу, 9 189 508 449,62 грн (дев`ять мільярдів сто вісімдесят дев`ять мільйонів п`ятсот вісім тисяч чотириста сорок дев`ять гривень 62 копійки) інфляційних втрат та 672 350,00 грн (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят гривень 00 копійок) судового збору.
		3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складене 07.09.2021.
		 
		 
		ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                                      В. В. ДЖАРТИ
		 
		 
		 
		СУДДЯ                              С. А. КОВТУН
		 
		 
		 
		СУДДЯ                                                                                          К. В. ПОЛЯКОВА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...