Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/7200/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2021. Зареєстровано: 09.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2021.
Дата набрання законної сили: 21.12.2021
Результат оскарження 21.12.2021 Харківський апеляційний суд: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/644/185/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220000000829

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Суддя ОСОБА_1 .
		 
		Справа № 644/7200/19 
		Провадження № 1-кп/644/185/21 
		08.09.2021
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		08 вересня 2021 року м. Харків
		Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю : секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_5 ,
		потерпілого - ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019220000000829 від 30.05.2019 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел..Чуєво Губкинського району Бєлгородської області РФ, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимої, пенсіонерки, мешкаючої та зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч. 2ст. 286 КК України, в тому, що вона, ОСОБА_5 , внаслідок порушення нею п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху України, 30.05.2019 приблизно о 04:00, під час руху, керуючи технічно справним автомобілем"ВАЗ21070",р.н. НОМЕР_1 ,по Окружнійдорозі ум.Харкові,наближаючись дорегульованого пішохідногопереходу,діючи необережно,не переконавшисьу безпецісвоїх дій,проїхала начервоний сигнал світлофора,не надаладорогу пішоходу ОСОБА_6 ,який перетинав проїжджу частину по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору, зліва направо по ходу її руху, та скоїла наїзд па останнього. В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
		   Прокурор вважав встановленими фактичні обставини, які викладені ним у обвинувальному акті, а саме :
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 « 30.05.2019, приблизно о 04:00, керувала технічно справним автомобілем "ВАЗ 21070», р.н.  НОМЕР_1 , рухалась по Окружній дорозі у м. Харкові зі сторони пр. Гагарі на у напрямку пр. Московського зі швидкістю приблизно 75 км/год. Під час руху по Окружній дорозі в районі будинку 33-А, який розташований по вул. Сергія Грицевця у м. Харков, ОСОБА_5 , наближаючись до регульованого пішохідного переходу,діючи необережно, не переконавшись у безпеці своїх дій, грубо порушила вимоги п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху України, де вказано:
		п. 8.7.3.е) «Сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»:
		п.8.10.«У разіподання світлофором(крімреверсивного)або регулювальником сигналу,що забороняє рух, водіїповинні зупинитисяперед дорожньоюрозміткою 1.12(стоп-ліпія),дорожнім знаком 5.62"Місцезупинки»,якщо їхне має  не ближче 10м донайближчої  рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною    проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»,
		проїхала на червонийсигнал світлофората скоїланаїзд напішохода  ОСОБА_6 , якийперетинав проїжджучастину порегульованому;пішохідному переходу,на зеленийсигнал світлофору,зліва направопо ходуїї руху.Внаслідок дорожньо-транспортноїподії,згідно звисновком  судово-медичної експертизи №    12-14/51 1-А/19 від 22.08.2019,
		ОСОБА_6  спричинено тяжкітілесні ушкодженняза критерієм небезпеки дляжиття увигляді:забита ранана обличчі,садна наверхніх кінцівках,рвана ранаверхньої третинилівої гомілки,закрите пошкодження капсу льно-зв`язковогоапарату лівогоколінного суглоба,відкритий уламковийперелом середньоїтретини правогостегна іззсувом.Порушення п. п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_5 , згідно з висновком судової автотехнічної експертизи 7/845/846СЕ-19 від 27.08.2019 знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками.
		   Згідност. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		   Відповідно до положеньст. 349 КПК Українидокази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу.
		   Стороною обвинувачення в підтвердження пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 2ст. 286 КК України, для дослідження під час судового розгляду, були надані: висновок експерта № 12-14/511-А/19 від 22.08.2019 року щодо характеру, тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновок експерта № 7/663 СЕ -19 від 25.07.2019 року щодо відсутності несправностей на момент експертного огляду та на момент ДТП рульового керування та ходової частини автомобіля «ВАЗ 21070», р.н. НОМЕР_1 , які б могли б впливати на їх вихідні параметри та щодо неможливості на момент експертного огляду встановлення наявності чи відсутності несправностей в робочій гальмівній системі; висновки проведеної в ході досудового розслідування авто технічної експертизи № 7/ 845/ 846 СЕ-19 від 27.08.2019 року щодо неможливості вирішення питання про те, чи мала водій автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для руху та про те, чи є в діях водія автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 невідповідності вимогам Правил дорожного руху, які знаходилися в причинному зв`язку з вказаною подією ( за вихідними даними свідчень ОСОБА_5 ) та щодо невідповідності у діях водія ВАЗ 21070 вимогам п.п. 8.7.3.е),8.10 ПДР, які перебували у причинному зв`язку з подією даної ДТП ( за вихідними даними згідно зі свідченнями потерпілого ОСОБА_6 ) ; протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.05.2019 року і схеми дорожньо-транспортної пригоди від 30.05.2019 року; протоколи проведення слідчого експерименту від 13.08.2019 року та від 14.08.2019 року; протоколи огляду предметів та відеозапису від 06.06.2019 та від 21.08.2019.
		   Допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 показав, що він направлявся у банкомат, дівчина пройшла перед ним, включила кнопку, він чуть не дійшов ( Грицевця, 4), удар прийшовся на правую сторону, де фара, пояснив, що коли його сбила ОСОБА_8 , то вона його провезла метрів 300. На відео є, як ОСОБА_8 ходить вокруг машини та витірає її від крові. Було світло добре, сухо, тепло. Ругульоване перехрестя, він йшов на своє пішохідне зелене світло , світлофор для водія працював, він пройшов 95 відсотків дороги /переходу, його сбила сиренева автомашина під керуванням ОСОБА_8 , удар дуже сильний, він с друзями пив одне «Рео» переходив дорогу спокійно в банкомат, опинився правим боком на копоті, наїзд був правою фарою в праву ногу, до зіткнення тормо зів не слишав, приблизно 300 метрів проїхав на копоті, ОСОБА_8 допомоги йому не оказувала, швидка допомога приїхала через дві години, він прийшов до тями через двоє суток, йому досліджували внутрішні органи. Коли він переходив дорогу, машин не було, була дівчина, що переходила дорогу нажавши кнопку та бистро переходила, її особу не встановлено, машин точно не було.
		   Обвинувачена ОСОБА_5 , будучи допитаною в ході судового розгляду, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, не визнала, позовні вимоги не визнала та показала, щоПравил дорожнього рухувона не порушувала, особисто вона викликала поліцію та швидку, утримувала потерпілого, щоб він не вставав, бо так потрібно до приїзду скорої, щоб не було пошкоджень, коли всі приїхали, то внеї було все в порядку, посвідчення водія було, вона находилася у тверезому стані, лише її авто було о 4 годині ранку, їй взагалі незрозуміло куди потерпілий біг. Обвинувачена стверджувала, що вона не їхала на червоне світло. Обвинувачена наполягала на тому, що вона 30.05.2019 року о 04 годині на ОСОБА_9  7 рухалася по окружній дорозі в сторону 1 км, гальма авто були в порядку, в районі Грицевця ( супермаркет Класс), проїхала світлофор на зелене світло, катилася, проїхала пішохідний перехід, ОСОБА_10 зліва стрибнув на її авто на праву бокову частину своїм правим боком тулуба. До наїзду вона не гальмувала, після того як ОСОБА_10 опинився на копоті, проїхала ще метра 3-4, та він скатився, коли вона загальмувала. Фонарів не було, покриття дороги буле сухим, перешкод на путі не було, свідків немає, швидку та поліцію викликала вона, допомоги медичної вона не оказувала, потерпілий рухався та намагався підвестись с дороги. В подальшому вона намагалася матері потерпілого надати грошову допомогу на лікування та остання відмовилася. Обвинувачена конкретизувала свої покази та пояснила, що вона їхала зі сторони окружної дороги справа, збавила швидкість та попереду горіло зелене світло, її вся увага була прикута в напряму руху її авто вперед, було темно, та коли вона проїхала пішохідний перехід ( зебру) то одразу перед її очима опинився потерпілий, вона ще котилася, зупинилася та він сповз з копоту та лежав і ухилявся, вона до нього кинулася з тим, щоб він не рухався, він нього тхнуло спиртним. Уточнила, що вона ледве проїхала світлофор, як раптом « бах», наголосила суду, що коли ОСОБА_10 забирала швидка допомога, водій сказав, що від ОСОБА_10 дуже сильно тхне спиртним.
		   Допитана в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_11 ( мати потерпілого ОСОБА_10 ) не надала показів щодо події ДТП, бо не є очевидцем, повідомила суду лише про те, що коли вона перебувала на роботі на нічній зміні, її покликали та повідомили, що її сина збила автомашина, це було 31.05.2019 року приблизно о 6-30 годині, додатково повідомила, що її син випивав як всі люди на празники, вона зустрічалася з обвинуваченою та остання пропонувала їй 20000 гривень в якості допомоги на лікування, від яких вона відмовилася, бо треба було писати, що претензій не має та вдруг йому стане поганіше.    
		   Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування покладається на слідчого та прокурора.
		   Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Під час вирішення питання по суті пред`явленого обвинувачення, суд, враховує вимоги п. 10 ч. 1 ст. 7 КПК України, згідно якого, однією з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. 
		Стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза розумним сумнівом» - рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року, чого у даному кримінальному провадженні не досягнуто.
		Суд знаходить обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України не доведеним, оскільки належних та допустимих доказів, які б беззаперечно «поза розумним сумнівом» вказували на її винуватість у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України - немає, виходячи з наступного.
		    Згідно до обвинувального акту ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем ВАЗ 21070, р.н. НОМЕР_1 , під час руху по Окружній дорозі в районі будинку 33-А, який розташований по вул. Сергія Грицевця у м. Харкові, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, діючи необережно, не переконавшись у безпеці своїх дій, грубо порушила вимоги гт.п.8.7.3.е, 8.10 Правил дорожного руху України -
		проїхала на червоний сигнал світлофора та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору, зліва направо по ходу її руху, що перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, у зв`язку з чим обвинувачується у вчиненні кримінального правовопорушення. передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
		   Диспозицією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження. Диспозиція цієї статті є бланкетною, а тому при вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею слід звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації транспорту. При цьому, ознакою об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які утворюють реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, передбачених у цьому законі, і перебувають з ними у причинному зв`язку.
		Так, об`єктивна сторона злочину включає такі обов`язкові ознаки:
		1) діяння. 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у; 1) вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з певними технічними несправностями тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожних знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами).
		Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.
		Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів.
		Кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Причинний зв`язокміж діяннямі наслідкамимає місцетоді, коли порушенняправил безпекируху абоексплуатації транспорту,допущене винним,закономірно,з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
		   Після безпосереднього дослідження доказів судом, є очевидним, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_5 грубо порушила вимоги п.п.8.7.3.е, 8.10 Правил дорожного руху України - ( за версією слідства) проїхала на червоний сигнал світлофора та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору.
		Огляд місця ДТП  це початкова та невідкладна слідча дія, спрямована на дослідження території, де відбулася подія, що має ознаки злочину, або настав її результат, зміст якої утворює комплекс пізнавально-посвідчувальних операцій, що включають пошук, виявлення, закріплення, вилучення, дослідження, перевірку та оцінку слідів злочину та інших речових доказів. Правильність складання протоколу огляду місця події має важливе значення для подальшого відтворення подій ДТП та носить інформативний характер для проведення подальших експертиз у кримінальному провадженні.
		Частиною 2 статті 39 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений... визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме
		досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		За приписом ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Він уповноважений...починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з ч.З ст.104 КПК України протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про ... всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по-батькові. дати народження, місця проживання)..., інформацію про те. що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про... отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.
		Частина 5 цієї статті передбачає, що ... протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.
		За приписом ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути... фото-таблиці, схеми... Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		Відповідно до ч.І ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. У частині 7 цієї статті закріплено, що при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
		Однак, всупереч цим вимогам, у описовій частині Протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.05.2019 року слідчим взагалі не вказано коли мало місце ДТП (дата, година), тобто з цього процесуального документу не убачається коли сталася дана подія, на що звернуто увагу суду стороною захисту під час дослідження доказу в суді.
		Відповідно до п. 4 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об`єкти:
		1)ділянка дороги, на якій сталась ДТП;
		2)сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів;
		3)транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів;
		4)сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям;
		5)інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту;
		6)координата місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів;
		7)ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами;
		8)ширина тротуарів, узбіччя;
		9)розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття;
		10)розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття;
		11)розташування дорожньої розмітки;
		12)розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;
		13)розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
		В обов`язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об`єктів, зображених на схемі.
		На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються:
		1)марка (модель) пошкодженого транспортного засобу;
		2)номерний знак транспортного засобу;
		3)власник (співвласник) транспортного засобу;
		4)серія та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою;
		5)перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП;
		6)вид пригоди;
		7)кількість учасників ДТП;
		8)порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306;
		9)результати огляду на стан сп`яніння (у випадку його проведення);
		10)тип транспортного засобу.
		Як убачається з протоколу огляду місця ДТП від 30.05.2019 року, під час проведення даної слідчої дії було складено схему, а також здійснювалася фото-фіксація. Яка особа здійснювала фото-фіксацію не відомо. До протоколу додана фото-таблиця у вигляді фотознімків з місця ДТП.
		Однак, протокол огляу місця ДТП від 30.05.2019 р. взагалі не містить інформації про характеристики технічного засобу фіксації та носія інформації, які застосовував слідчий ОСОБА_12 при проведенні вказаної процесуальної дії. Також звертає увагу, то фото-таблиця складена без зазначення дати її виготовлення, а також не містить відомостей про технічні засоби, які застосовувалися для створення фотознімків.
		Крім того, слідчий на схемі до протоколу огляду місця події графічно не зобразив та не зафіксував такі об`єкти: координати місця зіткнення, наїзду тощо відносно сталих орієнтирів; розташування світлофорів, пішохідного переходу, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху.
		 
		   Будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили (висновок ВС/ККСу постанові від 23.02.2021 року по справі № 175/777/15).
		 
		Виходячи зі встановлених порушень, на що звернуто особливу увагу стороною захисту, суд приходить до висновку, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.05.2019 р. з доданими до нього схемою та фототаблицею не можуть вважатися допустимим доказом, оскільки вони оформлені всупереч вимогам КПК та містять неповну інформацію. При цьому суд враховує аналогічний висновок Верховного Суду у постанові від 23.02.2021 року по справі № 175/777/15.
		Про те, що вказані порушення є істотними, оскільки відсутні об`єктивні дані щодо місця зіткнення стосовно меж проїзної частини, переходного пішохідного переходу, свідчить також Висновок експерта від 27.08.2019 р. № 7/845/846СЕ-19 в якому зазначено, що визначити розташування місця наїзду відносно проїзної частини не має можливості.
		А, отже, оскільки протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.05.2019 р., схема та фототаблиця до нього є недопустимими доказами, то, керуючись практикою ЄСПЛ, слід визнати недопустимими похідні від них докази, які складено на підставі наданих матеріалів кримінального провадження.
		Крім того, суд визнає недопустимим доказом Постанову про визання речових доказів та передачу їх на зберігання від 30.05.2019 р., оскільки в резолютивній частині постанови вказано, що власницею автомобілю ВАЗ 21070, р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_13 , а не ОСОБА_5 , як зазначено в обвинувальному акті, що суперечнить вимогам ч.5 ст. 110 КПК України.
		Отже, зібраними стороною обвинувачення доказами, які досліджено безпосередньо судом, не доводиться винуватість ОСОБА_5 у чиненні інкримінованого їй злочиену, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
		Так, Протокол огляду місця ДТП від 30.05.2019 р., а також додані до нього схема та фото таблиця не містить доказів, що ОСОБА_5 порушила п.п. 8.7.3.Є, 8.10 Правил дорожного руху України та проїхала САМЕ на червоний сигнал світлофора та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_14 , який перетинав проїжджу частину дороги, нібито, на зелений сигнал світлофору.
		Саме по собі не уникнення зіткнення автомобілю ОСОБА_5 з потерпіли ОСОБА_6 не може бути поставлено їй у провину, оскільки її дії були вимушеними і не перебували у прямому причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали, оскільки сам ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння (1,758 проміле), що підтверджується листом комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради від 21.06.2019 р. № 12/17.1, переходив проїжджу частину дороги не на пішохідному переході, графічне зображення якого відсутнє і на схемі ДПТ і на фото таблиці, чим порушив Р.4 ПДР України, а саме:
		4.1. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.
		4.7. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
		4.10. Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об`єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
		4.11. Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
		4.14. Пішоходам забороняється:
		а)    виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
		б)    раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
		г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.
		Відповідно до висновку ВС/ККС у постанові 16 жовтня 2019 року по справі № 163/1753/17, причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна
		відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.
		 
		Отже,оскільки самепотерпілий  ОСОБА_6 допустив порушеннярозділу 4Правил дорожньогоруху України,висновок прощо такожміститься уВисновку експертавід 27.08.2019 р. № 7/845/846СЕ-19, виключається відповідальність ОСОБА_5 у ДТП, що мала місце 30.05.2019.
		 
		Згідно ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		   Однак, всупереч вищенаведеному Висновок експерта № 12-14/511-А/19 від
		22.08.2019р„ містить припущення, а саме: МОЖЛИВО, 30.05.2019 р, у гр, ОСОБА_6 мали місце пошкодження:
		-забита рана на обличчі;
		-садна на верхніх кінцівка ;
		-рвана рана верхньої третини лівої гомілки;
		-закрите пошкодження капсульно-зв`язкового апарату лівого колінного суглоба;
		-відкритий уламковий перелом середньої третини правого стегна із зсувом.
		    Оцінюючи безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази надані суду сторонами кримінального провадження, та обставини, що були встановлені під час розгляду справи в сукупності, суд дійшов висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що кваліфікується, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, визнається судом недоведеним, оскільки стороною обвинувачення не було надано достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_5 у скоєнні цього злочину, а тому обвинувачену необхідно виправдати за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, виходячи з наступного.
		Порушення п. п. 8.7.3.е), 8.10 Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 , відповідно до висновку авто технічної експертизи № 7/ 845/ 846 СЕ-19 від 27.08.2019 року щодо неможливості вирішення питання про те, чи мала водій автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для руху та про те, чи є в діях водія автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 невідповідності вимогам Правил дорожного руху, які знаходилися в причинному зв`язку з вказаною подією ( за вихідними даними свідчень ОСОБА_5 ) та щодо невідповідності у діях водія ВАЗ 21070 вимогам п.п. 8.7.3.е),8.10 ПДР, які перебували у причинному зв`язку з подією даної ДТП ( за вихідними даними згідно зі свідченнями потерпілого ОСОБА_6 ), знаходяться у причинному звязку з подією та її наслідками дорожньо-транспортної пригоди, - є припущенням, крім того визначено експертом неоднозначно, а лише за свідченнями ОСОБА_6 , протиріч між свідченнями та вихідними даними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не усунуто, однозначного Висновку не зроблено.
		Пленум Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено ст.286 КК Українисуди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та суспільно небезпечними наслідками.
		Судом в якості доказу наданого стороною обвинувачення, досліджено вищеописаний висновок експерта № 12-14/511-А/19від 22.08.2019року пронаявність тілеснихушкоджень употерпілого ОСОБА_10 , якиймістить припущення, а саме: МОЖЛИВО, 30.05.2019 р, у гр. ОСОБА_6 мали місце пошкодження:
		-забита рана на обличчі;
		-садна на верхніх кінцівка ;
		-рвана рана верхньої третини лівої гомілки;
		-закрите пошкодження капсульно-зв`язкового апарату лівого колінного суглоба;
		-відкритий уламковий перелом середньої третини правого стегна із зсувом.
		При госпіталізації в стаціонар в крові потерпілого ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в кількості 1,758 ‰ (висновок експерта № 12-14/511-А/19 від 22.08.2019 року), що по офіційній таблиці відповідає алкогольному сп'янінню легкого ступеню .
		Зазначений доказ, як і обставини того, що тяжкі тілесні ушкодження останній отримав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за його участю 30.05.2019 року, сторонами кримінального провадження під час судового розгляду не оспорювались.
		На досудовому слідстві по кримінальному провадженню була призначена і проведена авто технічна експертиза № 7/845/846СЕ-19 .
		Зазначений висновок авто технічної експертизи стороною обвинувачення серед інших, був наданий, для дослідження суду, як доказ в підтвердження пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 2ст. 286 КК України.
		Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Оцінюючи зазначений висновок експертизи, який містить два взаємовиключаючих висновки, з`ясовано, що при призначенні авто технічної експертизи у вихідних даних для експерта не було визначено слідчим всі необхідні дані, а висновок є суперечливим та двозначним, зроблений лише на свідченнях ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , й висновок складається з двох взаємовиключаючих та суперечливих один одному висновків.
		Так, за результатами дослідження, в тому числі з урахуванням вихідних даних, зазначених слідчим та схеми ДТП, експерт прийшов до висновку, що « за вихідними даними згідно зі свідченнями водія автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 , У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 повинна була діяти згідно з вимогами п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. Оцінка дій пішохода ОСОБА_6 у частині того, як він повинен був діяти в даній дорожній обстановці, відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, не потребує застосування спеціальних технічних знань та виконання розрахунків і може бути дана слідчим (судом) самостійно відповідно до положень Розділу 4 Правил дорожнього руху України. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити запитання про те, чи мала водій автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для руху, не виявилося можливим. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити запитання про те, чи є в діях водія автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які знаходилися в причинному зв`язку з вказаною подією, не виявилося можливим. Оцінка дій пішохода ОСОБА_6 , у частині невідповідності його дій
		вимогам Правил дорожнього руху України, які перебувають, з технічної точки
		зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП, не потребує застосування
		спеціальних технічних знань та виконання розрахунків і може бути дана
		слідчим (судом) самостійно відповідно до положень Розділу 4 Правил
		дорожнього руху України. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, визначити
		розташування місця наїзду на пішохода, відносно меж проїзної частини, не виявилося можливим. ; а за вихідними даними згідно зі свідченнями потерпілого ОСОБА_6 , у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 
		повинна була діяти згідно з вимогами п.п. 8.7.3е, 8.10, 12.4 Правил дорожнього
		руху України. Оцінка дій пішохода ОСОБА_6 у частині того, як він повинен був
		діяти в даній дорожній обстановці, відповідно до вимог Правил дорожнього
		руху України, не потребує застосування спеціальних технічних знань та
		виконання розрахунків і може бути дана слідчим (судом) самостійно відповідно
		до положень Розділу 4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6    виконанням вимог п.п. 8.7.3е, 8.10 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля ВАЗ 21070 ОСОБА_5 є невідповідності
		вимогам п.п. 8.7.3е, 8.10 Правил дорожнього руху України, які перебували, з
		технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП. Оцінка дій пішохода ОСОБА_6 , у частині невідповідності його дій
		вимогам Правил дорожнього руху України, які перебувають, з технічної точки
		зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП, не потребує застосування
		спеціальних технічних знань та виконання розрахунків і може бути дана
		слідчим (судом) самостійно відповідно до положень Розділу 4 Правил
		дорожнього руху України. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, визначити
		розташування місця наїзду на пішохода, відносно меж проїзної частини, не
		виявилося можливим.»
		   При цьому, суд звертає увагу, що за пред`явленим ОСОБА_5 обвинуваченням за ч. 2ст. 286 КК Україниобставиною вчиненогокримінального правопорушеннязазначено «непереконавшись убезпеці своїхдій,проїхала начервоний сигнал світлофора, не надала дорогу пішоходу ОСОБА_6 …» Жодним належним та допустимим доказом, які проаналізовано вище, в тому числі й наданими суду відеозаписами, визнаними слідчим речовими доказами, що були добровільно видані адвокатом потерпілого ОСОБА_6 вказаних обставин, які прокурор вважав встановленими, не доводять вказаних у обвинуваченні обставин даного ДТП. 
		   Відповідно до Правил безпеки дорожнього руху України ( ред.. на 2019 ) :
		12.3У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		12.4У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Згідно з п.1.10ПДРУкраїни небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
		Для вирішення питання про наявність у водія технічної можливості запобігти ДТП необхідно насамперед встановити, в який момент виникла небезпечна ситуація, тобто в який момент водій повинен був прийняти необхідні заходи для запобігання події.
		Моментом виникнення небезпеки визначається початок необхідних дій водія, щодо попередження наслідків.
		Встановлення моменту виникнення небезпеки носить правовий характер і відноситься виключно до компетенції суду або досудового органу.
		Відповідно до п.1.4ПДРкожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники дорожнього руху виконують вимогиПДР.
		Виходячи з цього поняття, при встановленні моменту виникнення небезпеки для водія, треба мати за увагу, що водій ОСОБА_5 в даній дорожній обстановці мала перевагу для руху порівняно з пішоходом і вправі була припускати, що пішохід не буде перетинати дорогу в недозволеному місці та на заборонений для нього сигнал світлофору, на ділянці, де вже відсутній пішохідний перехід, крім того нею не було порушено швидкісного режиму руху на даній ділянці дороги, у будь-якому випадку належних та допустимих, беззеперчних доказів на підтвердження вказаної обставини обвинувачення, а саме руху нею зі швидкістю 75 км/год , стороною не надано для дослідження судом .
		З урахуванням встановлених, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, конкретних обставин дорожньої обстановки, які передували події дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до переконання - поки пішохід не рухався та не виднівся біля полоси руху транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_5 , в місці де вже відсутній пішохідний перехід, тобто поза межами його смуги руху - він не створював небезпеки для руху водію ОСОБА_5 , а як наслідок неспроможними є посилання експерта при визначенні виникнення моменту небезпеки про наявність загрози для безпеки руху для водія ОСОБА_5 , а саме, що вона повинна була діяти згідно з вимогами п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, адже попадання в поле зору водія відповідно до абзацу 14 п.1.10ПДРУкраїни  це видимість у напрямку руху, тобто максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості руху та здійснення безпечного маневру.
		Суд вважає, щозазначення слідчим при призначенні експертизи в вихідних даних виникнення моменту небезпеки для водія ОСОБА_8 було визначено без урахування, як вимогПДРУкраїни, так і оцінки конкретних фактичних обставин дорожньої обстановки.
		Таким чином, при призначенні зазначеної експертизи експерту органом досудового розслідування-слідчим зазначені вихідні дані, які не відповідають дійсним обставинам дорожньої обстановки.
		Оскільки, на переконання суду, момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_8 в конкретній дорожній обстановці слідчим зазначений в вихідних даних при призначенні експертизи не визначений вірно, як і конкретних фактичних обставин дорожньої обстановки - висновок авто технічної експертизи № 7/845/846 СЕ-19 від 27.08.2019 року судом оцінюється як суперечливий доказ, до того ж висновки експерта є притирічащими один одному та зроблені лише на антогоністичних свідченнях обвинуваченої та потерпілого, експертом при проведенні експертизи були використані визначені слідчим вихідні дані, які є неповними, суперечливими, припускними, як щодо моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_8 , так і щодо швидкості її руху, так і щодо сигналу світлофору для неї в конкретній дорожній обстановці, які не відповідали фактичним обставинам подій ДТП.
		В процесі судового розгляду, сторони не клопотали про призначення і проведення авто технічної експертизи, як додаткової, так і повторної, так і комплексної.
		Ту обставину, що автомобіль під керуванням ОСОБА_8 після того, як потерпілий ОСОБА_10 опинився на копоті машини, ще протянув у русі приблизно 3-х метрів, обвинувачена пояснила тим, що при різкому гальмуванні, він міг опинитися під колесами її авто, тому вона плавно зупиняла авто, щоб не зашкодити потерпілому, який пригнув на копот її авто.
		Повідомленої обвинуваченою вказаної обставини, стороною обвинувачення не спростовано.
		Експертом - автотехніком у експертизі № 7/845/846 СЕ-19 зазначено, що оцінка дій пішохода не потребує спеціальних технічних знань, у зв`язку з чим, питання про те, чи знаходилися дії пішохода ОСОБА_10 в причинному зв`язку з пригодою, може бути вирішене судом самостійно, виходячи з вимог розділу IV «Обов`язки і права пішоходів» Правил дорожнього рухуУкраїни.
		Момент виникнення небезпеки стороною обвинувачення взагалі не визначено, що й потягло двозначність висновку експерта, інших клопотань щодо призначення судом або додаткової або комплесної експертизи стороною обвинувачення не заявлено під час судового розгляду.
		Дорожньо-транспортна пригода сталася в місці, де вже відсутній пішохідний перехід, а саме ( за вихідними даними, наданими експерту органом досудового розслідування) «поза межами пішохідного переходу, на рівні дальньої межі будинку 33-А, який розташований за адресою м.Харків, вул. С.Грицевця та на відстані 1.6 м від правого краю проїжджої частини, по ходу руху автомобіля ВАЗ 21070, до ДТП автомобіль ВАЗ 21070 рухався правим габаритом на відстані 0,8 від правого краю проїжджої частини» і така відстань не вимагала від водія негайно приймати засоби до гальмування, оскільки пішохід знаходився поза межами видимості водія авто, і вони не перешкоджали рух один одному до того моменту, коли пішохід зробив « забіг» на копот авто. Саме з цього моменту об`єктивно виникає небезпека для руху автомобіля, про яку йдеться мова у тексті пункту 12.3Правил дорожнього рухуУкраїни. Моментом виникнення небезпеки слід вважати несподіване продовження руху потерпілим проїжджій частині смуги руху водія транспортного засобу, так як водій має право переважного проїзду по своїй смузі руху.
		При виникненні небезпеки для водія ОСОБА_5 , згідно прийнятих в експертній практиці методичних рекомендацій, та при умові, якщо автомобіль ВАЗ 21070 після наїзду на пішохода в загальмованому стані до зупинки долав приблизно 3-х метрів, в діях водія невідповідностей вимогамПравил дорожнього рухуУкраїни, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з пригодою, не вбачається.
		Натомість, з наявних в матеріалах справи доказів та обставин, що були встановлені під час розгляду справи, в діях потерпілого пішохода ОСОБА_6 суд вбачає порушення Правил дорожнього рухуУкраїни, грубе невиконання яких знаходиться в прямому причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою.
		Відповідно до п.1.10ПДРУкраїни пішохід - це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (учасник дорожнього руху), а пунктом 1.4ПДРУкраїнивизначено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, то водій ОСОБА_5 на законних підставах могла розраховувати на те, що потерпілий не буде в безпосередній близькості переходити перед автомобілем проїзну частину дороги.
		Так, у відповідності до п. п. 4.1Правил дорожнього рухуУкраїни, пішоходи повинні рухатись по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньомупо краю проїзної частини на зустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
		Відповідно до п. 4.4 ПДРУкраїни, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості, мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
		Пунктом 4.7ПДРУкраїни визначено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності, на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
		Підпунктами «а», «б», «г», «ґ» п. 4.14 Правил дорожнього рухуУкраїнипередбачено, що пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не повязано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
		Посилання обвинуваченої ОСОБА_5 на те, що вперше побачила пішохода ОСОБА_10 в місці зіткнення, характер руху пішохода до зіткнення, скільки пробіжав пішоход до зіткнення, темп його руху, темна обстановка на дорозі, суд вважає таким, що не було спростоване стороною обвинувачення належними і допустимими доказами.
		На даній дільниці дороги перевагу на рух мав водій , а пішохід взагалі не мав права перетинати проїзну частину в місці пригоди, поза пішохідним переходом. Іншими словами, до моменту початку руху пішохода водію не виникала небезпека для руху, однак, з моменту початку руху пішохода в небезпечному напрямку не встановлено, водій застосувала гальмування плавно, задля безпеки пішохода, щоб він не скотився з копоту прямо під колеса при різкому гальмуванні, тобто вимог п. п. 12.3Правил дорожнього рухуУкраїни дотримано.
		Згідно положеньст. 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Жодної обставини у інкримінованому ОСОБА_5 обвинуваченні не доведено належним та допустимим доказом. Тому, саме дії пішохода ОСОБА_6 , який порушив вимоги п. 4.7, підпунктів «а», «б», «г», «ґ» п. 4.14Правил дорожньогоруху України, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе вийшов на проїзну частину дороги напереріз автомобілюпід керуванням ОСОБА_5 й поза межами пішохідного переходу , і є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
		Враховуючи, що згідно з висновком судово-медичної експертизи (12-14/511-А/19), в крові потерпілого ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в кількості 1,758 ‰ , що по офіційній таблиці відповідає алкогольному спянінню легкого ступеню, така поведінка пішохода може бути притаманна потерпілому, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння.
		Отже, водій ОСОБА_5 , не маючи обов`язку передбаченогоПДРУкраїни,маючи згідноПДРУкраїни перевагу руху, на законних підставах могла розраховувати на те, що якщо й зявиться пішохід, то пропустить її і не буде перетинати дорогу поза пішохідним переходом та на червоний для нього сигнал світлофору, бо для її руху було зелене світло, не передбачала і не могла передбачити виникнення аварійної обстановки, не мала технічноїможливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, що й не спростовано стороною обвинувачення та не доведено вину ОСОБА_8 у інкримінованому їй обвинуваченні, тому склад кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2ст. 286 КК Українив її діях відсутній.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченогост. 286 КК України, включає сукупність таких обов`язкових ознак як: а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв`язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимогПДРабо інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв`язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннямиправил дорожнього рухута наслідками, що настали. Якщо такого зв`язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали. Іншими словами, необхідно встановити, чи були дії водія причиною пригоди або умовами, які створили можливість її виникнення, чи дії водія взагалі не знаходяться у причинному зв`язку з ДТП.
		У даному випадку, при такій поведінці пішохода, ДТП було невідворотним, а рух автомобіля навіть й з незначним перевищенням швидкості буде не чим іншим, як порушеннямПДРУкраїни, за що передбачена адміністративна відповідальність.
		Таким чином, дана ДТП сталася внаслідок власної необережності самого потерпілого ОСОБА_6 , який діяв всупереч вимогам п. п. 4.7, 4.8ПДРУкраїни, згідно яких пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
		Вимогамист. 370 КПК України, передбачено, що судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		   Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 Згідност. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		   Виправдувальний вирок згідно ч. 1ст. 373 КПК Україниухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		   З урахуванням встановлених при судовому розгляді фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, стороною обвинувачення не доведена, а обвинувачена ОСОБА_5 підлягає виправданню.
		   Суд, оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, прийшов до переконання, що вони не обґрунтовують та не доводять вину ОСОБА_5 за пред`явленим їй обвинуваченням, а тому обвинувачену ОСОБА_5 необхідно виправдати в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч. 2ст. 286 КК Україниз підстав передбачених п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю наявності в її діяннях складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2ст. 286 КК України, оскільки зібрані стороною обвинувачення по справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів поза розумним сумнівом вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого.
		Відповідно до ч. З ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
		 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди заявлений обвинуваченій ОСОБА_5 в сумі 52279,98 гривень та моральної шкоди в сумі 200 000 гривень, суд, на підставі ч. 3ст. 129 КПК України, вважає за необхідне залишити без розгляду. 
		   При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити потерпілому, що залишення заявленого в кримінальному провадженні позову без розгляду не перешкоджає зверненню до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
		Судові витрати по проведенню експертизи підлягають віднесенню за рахунок держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.17, ст. ст.373,374,375 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		    ОСОБА_5 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушеннязач. 2ст. 286 КК Українивизнати невинуватою, та за ч. 2ст. 286 КК Українивиправдати за відсутністю в її діях складу злочину.
		   Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди заявлений до обвинуваченої ОСОБА_5 в сумі 52279,98 гривень та моральної шкоди в сумі 200 000 гривень, на підставі ч. 3ст. 129 КПК України- залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...