Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/5376/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 08.09.2021. Зареєстровано: 09.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2021.
Дата набрання законної сили: 08.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/11127/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		08 вересня 2021 року 
		Київ
		справа №420/5376/19
		адміністративне провадження № К/9901/11127/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Тацій Л.В.,
		суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» (далі - ТОВ «Обрій ХХІ») на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом ТОВ «Обрій ХХІ» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК) про визнання протиправними та скасування рішень,  -
		УСТАНОВИВ:
		У вересні 2019 року ТОВ «Обрій ХХІ» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати наказ від 14 серпня 2019 року №  01-13/353ДАБК; 
		- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28 серпня 2019 року № 545/19; 
		- визнати протиправною та скасувати постанову від 11 вересня 2019 року №  057/19/427.
		Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовив.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що контролюючим органом не порушено порядку призначення спірної перевірки та правомірно прийнято оскаржувані рішення.
		ТОВ «Обрій ХХІ» не погодилося із цими рішеннями та 21 квітня 2020 року звернулося із касаційною скаргою про їх перегляд у касаційному порядку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №  465/1461/16-а.
		Так, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не був врахований висновок Верховного Суду у зазначеній вище справі, висловлений у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у розглядуваній справі. Вважає, що в оскаржуваних судових рішенням суди не застосували висновок про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої Декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного будівництва в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
		Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження.
		У відзиві на касаційну скаргу Управління ДАБК просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №  465/1461/16-а, висновки якої, на думку скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.
		Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
		Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
		- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
		- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
		У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
		Проте аналіз зазначеної ТОВ «Обрій ХХІ» постанови Верховного Суду на яку зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування,  та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.
		Так, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №  465/1461/16-а виходив із того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності від 10 червня 2015 року на нерухоме майно - житловий будинок вул. Шевченка,1-Д, в смт. Рудно Залізничного району м. Львова, загальною площею 464,  2 кв.  м, житлова площа 155,  2 кв.  м, оформлене на позивача. Також зареєстрована Департаментом ДАБІ у Львівській області 26 лютого 2015 року декларація про готовність об`єкта до експлуатації. Тобто, зазначене свідоцтво оформлено до проведення перевірки 01  грудня 2015 року.
		Тоді як у справі, на судові рішення в якій подано цю касаційну скаргу,  суд апеляційної інстанції виходив із того, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. В даному випадку, контролюючим органом встановлено, що спірний об`єкт нерухомості належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо якого не здійснювалась реєстрація відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об`єкта до експлуатації. 
		При цьому, судом встановлено, що суб`єктом владних повноважень на основі листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №  1015-05/1-7390 від 27 серпня 2019 року встановлено, що останнім не здійснювалось 20 жовтня 2016 року реєстрації відповідної декларації товариства. Зазначена інформація підтверджена у ході апеляційного розгляду даної справи листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 19 березня 2020 року № 1015-05/1-1905. 
		Понад це, у вказаному листі зазначено, що з 04 жовтня 2016 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області взагалі не здійснює реєстраційних функцій у будівництві на території міста Одеси, так як такі функції передано Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
		Суд також встановив відсутність реєстрації вказаної декларації у Реєстрі дозвільних документів станом на момент прийняття оскаржуваних рішень та судового розгляду даної справи.
		При цьому, апеляційний суд зазначив, що без належного підтвердження факту проведення реєстрації спірної декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відповідний об`єкт не можна вважати таким, що введений в експлуатацію у встановленому порядку.
		Апеляційний суд також зазначив, що з метою встановлення всіх обставин справи судом витребувано в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи №  1081976351101 (нежитлові будівлі м. Одеса, вул. Краснова, будинок 11/1).
		У даному випадку, щодо реконструйованого позивачем об`єкту нерухомості, який виявлено контролюючим органом у ході проведення спірної перевірки, 10  листопада 2016 року державним реєстратором Попик Владиславом Миколайовичем Красносільської сільської рада Лиманського району Одеської області внесено зміни до Реєстру та збільшено площу об`єкта до 2205,1 кв.  м, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142162941306 від 20 жовтня 2016 року.
		У свою чергу, апеляційний суд зазначив, що у межах розгляду даної справи адміністративним судом не може надаватись правова оцінка правомірності здійснення реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомості, так як за умови наявності зареєстрованого права власності на нього, такий спір набуде приватно-правового характеру.
		Підсумовуючи викладене, можна узагальнити, що у зазначеній скаржником на порівняння справі суд встановив, що реєстрація права власності здійснено на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, тоді як у справі, на судові рішення у якій подано цю касаційну скаргу, суди встановили, що декларація про готовність об`єкту до експлуатації зареєстрована не була, тобто відповідний об`єкт не можна вважати таким, що введений в експлуатацію у встановленому порядку, а правову оцінку правомірності здійснення реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомості у межах розгляду цієї справи суд надавати не може.
		Отже, правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду від 02  жовтня 2018 року (справа №  465/1461/16-а), не є подібними, що виключає касаційний перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.
		Висновки Верховного Суду у постанові, на яку в касаційній скарзі зроблено посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, не є іншими, ніж висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
		Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справи №  465/1461/16-а обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів. Сформовані Верховним Судом правові позиції щодо застосування правових норм при розгляді справ цієї категорії повинні враховуватися судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС стосовно встановлених обставин у справі.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України,
		УХВАЛИВ:
		Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» до Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,  з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Л.В. Тацій
		Судді:                                        С.Г. Стеценко
		                                        Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...