Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/992/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2021.
Дата набрання законної сили: 01.09.2021
Номер судового провадження: 61-16817ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 вересня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 524/992/20
		 
		 
		провадження № 61-16817св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_2  на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2020 року  ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежуваного припису відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій просила:
		 
		- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заходити у приміщення кімнати, де вона проживає, а саме кімнати за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-якій спосіб контактувати з ОСОБА_1 .
		 
		Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживають її онук ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 . Останні три роки між ними відбуваються конфлікти. 
		 
		Вказувала, що дані особи її ображають, викинули на смітник її речі, не дозволяють користуватися приміщенням. 12 листопада 2017 року у ході сварки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали їй тілесних ушкоджень. За даним фактом заявниця зверталась до органів поліції, однак відповіді на звернення не отримала. 05 лютого 2018 року ОСОБА_3 спричинила їй тілесні ушкодження, завдавала ударів кулаками по голові та обличчю. За цим фактом вона теж звернулась до органів поліції, однак результату звернення не отримала. 09 січня 2020 року, а також 23 лютого 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знов її побили. За цими фактами її донька ОСОБА_4 також звернулася до органів поліції. 20 січня 2020 року дільничним інспектором Кременчуцького відділу поліції винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 5 діб. ОСОБА_1 вважала себе особою, яка зазнала домашнього насильства.
		 
		На підставі наведеного, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30 січня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Станом на 27 лютого 2020 року рішення не набрало законної сили. У справі 
		№ 524/418/20 суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про заборону заінтересованим особам перебувати у місці їх спільного проживання не підтверджена достатніми аргументами з боку заявника. У даній справі суд також констатує, що переконливих доказів вчинення заінтересованими особами протиправних дій щодо ОСОБА_1 не надано.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні заяви про заборону ОСОБА_2 , ОСОБА_3 особисто контактувати з ОСОБА_1 скасовано.
		 
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису задоволено частково.
		 
		Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  поклавши на них на строк шість місяців такі обов`язки: заборонено  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 особисто контактувати з ОСОБА_1 .
		 
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із доведеності заявником факту фізичного насильства проти неї, при цьому апеляційний суд вказав, що відповідачами не надано жодних доказів на спростування зазначених позивачем обставин, та доказів закриття кримінального провадження, судом також враховано принцип співмірності та можливості настання ризиків в майбутньому.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		09 листопада 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2020 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що належних та допустимих доказів, які обґрунтовано доводили б обставини викладені у заяві, заявником до заяви не надано.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі 
		№ 756/2072/18, постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі 
		№ 756/11732/18, постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі 
		№ 369/12105/19, постанові Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі 
		№ 336/3551/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Додаткові аргументи заявника
		 
		12 січня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2020 року.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		14 січня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у кому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.
		 
		19 січня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив на додаткові пояснення на касаційну скаргу, у якому просить залучити до справи вказані доповнення та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року по справі № 524/3115/20 та врахувати їх при ухваленні судового рішення 
		 
		 
		 
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області.
		 
		06 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у додаткових поясненнях на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на додаткові пояснення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Разом з ОСОБА_1 в квартирі мешкають її онук ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 .
		 
		Дана обставина сторонами не оспорювалася. 
		 
		Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 
		2017 року відкрито кримінальне провадження № 12017170090003982 за фактом вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КК України, позивачу були спричинені тілесні ушкодження за адресою: АДРЕСА_1 . Витяг зроблений 17 грудня 
		2019 року.
		 
		Згідно копії висновку експерта № 977 на підставі постанови слідчого КВП ГУ НП в Полтавській області від 13 листопада 2017 року проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_1 . На момент проведення експертизи та з урахуванням даних представленої медичної документації у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини ІІ плюсневої кістки лівої стопи зі зміщенням, який утворився від одного удару тупого твердого предмету, з обмежувальною поверхнею контактування, та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.
		 
		Синці на передній поверхні правої гомілки та задній поверхні лівого плечового суглобу, які утворилися від неодноразової дії тупих твердих предметів, з обмежувальною поверхнею контактування, та відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		 
		Всі вищеперераховані тілесні ушкодження могли утворитися в указаний термін та при вказаних обставинах у постанові.
		 
		Відповідно до копії пояснень відібраних поліцейськими Батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці 07 грудня 2019 року, 09 січня 2020 року, 23 лютого 
		2020 року у ОСОБА_4 , яка є дочкою позивача та проживає разом з нею та відповідачами у зазначеній вище квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняють моральний тиск на позивача, обзивають її нецензурною лайкою, неодноразово спричиняли їй тілесні ушкодження, б`ють ОСОБА_1 по спині, голові та іншим частинам тіла, не дають користуватися їй водою та пересуватися по квартирі, користуватися кухнею.
		 
		20 січня 2020 року інспектором поліції було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв`язку із скоєнням ним домашнього насилля 09 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 . Заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб.
		 
		Також при розгляді справи судом першої інстанції в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , яка підтвердила інформацію надану в поясненнях.
		 
		Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30 січня 2020 року у справі № 524/418/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
		 
		При ухваленні рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису у справі № 524/418/20, судом врахував наявність між сторонами судового провадження з житлових правовідносин, щодо проживання у спірній квартирі, та фактично ставить вимогу про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 втратившими право користування квартирою.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
		 
		Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.
		 
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		 
		Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		 
		Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		 
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		 
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		 
		Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
		 
		Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		 
		У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		 
		Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		 
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		 
		Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження 
		№ 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18) та від 02 листопада 2020 року у справі 
		№ 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19).
		 
		Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Виходячи з результату аналізу норм закону, які регулюють спірні правовідносини, а також встановивши, що докази, надані на обґрунтування заявлених вимог, вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 фізичного насильства стосовно заявника у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначають ризики продовження чи повторного вчинення фізичного насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зави про видачу обмежувального припису.
		 
		 
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 
		06 жовтня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська      Судді: С. Ю. Бурлаков       А. Ю. Зайцев       Є. В. Коротенко       В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...