Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/240/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2021. Зареєстровано: 09.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2021.
Дата набрання законної сили: 07.09.2021
Номер судового провадження: 2039 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"07" вересня 2021 р. Справа № 917/240/21 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. 
		за участю секретаря судового засідання Бессонової О.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" (вх. № 2039 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021, ухвалене суддею Семчук О.С. у приміщенні Господарського суду Полтавської області, повне рішення складено 24.05.2021, у справі №917/240/21
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв", с. Чорнявка, Черкаський район, Черкаська область, 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс", м. Пирятин, Полтавська область, 
		про відшкодування збитків
		ВСТАНОВИЛА:
		У лютому 2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біхайв", звернувся з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" 73617,48 грн, в тому числі 45184,21 грн збитків та 28433,27 грн штрафу. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору надання послуг від 20.09.2018 № 200918 при перевезенні вантажу позивача, що призвело до пошкодження вантажу.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 у справі №917/240/21 (повний текст складений 24.05.2021) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв" 39161,17 грн збитків, 26760,72 грн штрафу, 2032,71 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
		Суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 308, 314 ГК України, статті 924 ЦК України, статей 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) зазначив, що за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, відповідає саме перевізник, якщо не доведе, що пошкодження чи втрата вантажу сталася не з його вини, проте відповідачем не доведено належними доказами те, що втрата вантажу сталася не з його вини, а внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Щодо наявності складу господарського правопорушення у відповідності до вимог статей 22, 1166 ЦК України місцевий господарський суд виходив з такого: протиправна поведінка перевізника полягала в тому, що він не забезпечив збереження товару, який прийняв до перевезення і саме це спричинило часткову втрату товару та повернення вантажу відправнику (причинно-наслідковий зв`язок), що завдало збитків позивачу; щодо розміру збитків, то суд вважає підтвердженими збитки позивача за втрачений мед в сумі 13161,17 грн та за пошкоджену тару в сумі 26000 грн, однак дійшов висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків у розмірі 1693,74 грн у зв`язку зі сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при митному оформленні вантажу покупцю та у розмірі 3700 грн, спричинених сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при реімпорті вантажу. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення збитків у сумі 39161,17 грн (13161,17 грн збитків за втрачений мед + 26000,00 грн збитків за пошкоджену тару).
		Крім цього, місцевий господарський суд зазначив про те, що позивачем правомірно нараховано штраф за період з 25.08.2020 по 09.09.2020 (за 16 днів) в розмірі 26760,72 грн, оскільки товар згідно заявки мав бути доставлений отримувачу 24.08.2020, проте не був доставлений у зв`язку із пошкодженням вантажу з вини відповідача, який не довів іншого.
		11.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.05.2021 у справі №917/240/21 (вх. № 2039 П/2), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.05.2021 у справі №917/240/21 в частині стягнення з ТОВ "ТАР-Укртранс" на користь ТОВ "Біхайв" 39161,17 грн збитків, 26760,72 грн штрафу, 2032,71 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Біхайв" у повному обсязі. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки викладені у рішенні господарського суду не відповідають обставинам справи.
		Зокрема, заявник скарги наводить наступні доводи: тара, в яку було упаковано мед, не відповідала вимогам державних стандартів; позивачем перевищено встановлені згідно з ДСТУ норми вмісту меду в одній бочці, а саме, заповнено бочки більше ніж на 95%; позивачем не було виконано вимоги п.2.3.5 та 2.3.7 договору, якими на нього покладено обов`язок по завантаженню транспортного засобу відповідача, забезпечення належного кріплення та укладення вантажу; позивачем не зазначено підстав необхідності переміщення меду з 40 бочок та не подано відповідних доказів цього переміщення, а також не подано до суду доказів на підтвердження придбання нових 40 бочок загальною вартістю 26000,00 грн, не надано до суду документи, які свідчать про списання чи утилізацію 40 бочок (щодо вказаного питання заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Центрального апеляційного господарського суду у справі №912/1234/19; водій ТОВ "ТАР-Укртранс" вжив усіх необхідних заходів, виконав усі вимоги, передбачені законодавством і договором щодо недопущення пошкодження та псування вантажу/тари при перевезенні.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.) відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 07.09.2021, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.
		13.08.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 залишити без змін. 
		Позивач у відзиві зазначає наступне: відповідачем невірно викладено обставини, про які вказано в оскаржуваному рішенні суду (щодо правової природи договору, фактів, встановлених актом від 15.09.2020); пункт 5.5 ДСТУ 4497:2005, на який посилається відповідач, передбачений для споживацької тари місткістю від 0,01 дм3 до 1,5 дм3, а не для бочок місткістю 200 дм3; при завантаженні бочок з медом у транспорт, наданий відповідачем, водій перевірив відповідність завантаження і кріплення вантажу умовам безпеки руху та забезпечення цілісності вантажу, зауважень з його боку не було; законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, які звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу, тому доводи відповідача позивач вважає безпідставними посиланнями та припущеннями.
		До відзиву на апеляційну скаргу, позивачем надано копію Акту обстеження під час розвантаження вантажу від 14.09.2020 на складі виробника ТОВ "Біхайв".
		03.09.2021 позивач надав клопотання (вх.№10226) про розгляд справи без участі представника ТОВ "Біхайв" у зв`язку з неможливістю забезпечити його участь у судовому засіданні.
		06.09.2021 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.)
		Присутній у судовому засіданні 07.09.2021 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.
		В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. 
		Як було встановлено вище, позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні та просив розглянути справу без його участі.
		За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні. 
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України  з урахуванням тих обставин, що апелянт оскаржує рішення суду в даній справі в частині стягнення з ТОВ "ТАР-Укртранс" на користь ТОВ "Біхайв" 39161,17 грн збитків, 26760,72 грн штрафу, 2032,71 грн судового збору.
		Присутній в судовому засіданні представник відповідача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
		У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
		20.09.2018 між ТОВ "ТАР-Укртанс" (перевізник) та ТОВ "Біхайв" (замовник) було укладено договір надання послуг № 200918, предметом якого є регламентування взаємовідносин між перевізником і замовником, що виникають при плануванні, розрахунках і здійсненні міжнародних і внутрішніх автомобільних перевезень вантажів і наданні інших послуг, пов`язаних з автомобільними перевезеннями вантажів (п. 1.1 договору).
		Перевезення за цим договором здійснюються відповідно до: 
		1.2.1. Міжнародні автомобільні перевезення - згідно Конвенції про міжнародне дорожнє перевезення вантажів (CMR), Митної Конвенції про міжнародне дорожнє перевезення вантажів (МДП), Європейської угоди про перевезення небезпечних вантажів (ADR), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (AETR), а також згідно вимог міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення.
		1.2.2. Внутрішні автомобільні перевезення (по Україні) - згідно Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, Статуту автомобільного транспорту України, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401.
		Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що перевезення виконуються перевізником на підставі заявок замовника на перевезення вантажів. Заявка повинна містити наступну інформацію: дата, час, місце завантаження; найменування вантажовідправника; найменування та характер вантажу, вага брутто, спосіб упаковки; маршрут перевезення; дата доставки; одержувач вантажу; марка, модель транспортного засобу; вартість перевезення (фрахту); місце розвантаження; тип (тент, рефрижератор) і обсяг необхідного напівпричепа.
		Серед обов`язків замовника цим договором передбачено такі:
		Замовник зобов`язаний: до прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином забезпечити підготовку вантажу для перевезення  затарити, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька) (п. 2.3.1); забезпечити підготовку та оформлення товаросупровідних документів встановленої форми та у необхідній кількості з урахуванням того, що перевізник після перевезення повинен залишити два примірника товарно-транспортних накладних (п. 2.3.2); забезпечити водієві перевізника можливість перевірити зовнішній стан упаковки вантажу, кількість вантажних місць, їх розмітку та номери. При неможливості провести таку перевірку замовник забезпечує завірення підписом і печаткою вантажовідправника відповідного запису водія в товарно-транспортній накладній про неможливість проведення зовнішнього огляду вантажу/упаковки (2.3.4); забезпечити належне кріплення та укладення вантажу на транспортних засобах, що відповідають вимогам безпеки руху та перешкоджають пошкодження вантажу та транспортного засобу під час руху (2.3.7); забезпечити завантаження транспортних засобів перевізника з урахуванням вагових і габаритних обмежень, навантажень на вісі та інших технічних обмежень, що передбачені діючим законодавством в країні транзиту для вантажних транспортних засобів (п 3.2.7) (колегія суддів встановила наявність у договорі двох пунктів під номером « 2.3.7», але з огляду на те, що умови цих пунктів не протирічать один одному, колегія суддів враховує умови обох пунктів 2.3.7 при розгляді даної справи).
		Серед обов`язків перевізника, умова договору передбачені, зокрема, такі:
		Перевізник зобов`язаний: подати під завантаження справні транспортні засоби, які мають свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезень під митним пломбами і печатками, відповідають санітарним вимогам і вимогам країни, по території яких пройде транспортний засіб (п. 2.4.1); виконати перевезення з дотриманням строків доставки та збереження вантажу під час перевезення (п. 2.4.4); доставити ввірений вантаж у пункт призначення та після закінчення митного оформлення видати його вантажоодержувачу, зазначеному в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR (п. 2.4.5); негайно інформувати замовника про будь-які вимушені затримки транспортних засобів в дорозі або інші непередбачені обставини, які перешкоджають своєчасній доставці вантажу (п. 2.4.6); нести відповідальність за втрату, пошкодження вантажу в розмірі прямої заподіяної шкоди (п. 2.4.10). 
		Умовами пункту 2.8. договору передбачено, що з моменту завантаження вантажу і передачі його вантажоодержувачу, ризики пов`язані з втратою та пошкодженням вантажу покладаються на перевізника. 
		Відповідно до заявки до договору, підписаної сторонами (а.с. 10 т.1), 17.08.2020 на складі позивача (Черкаська область, Черкаський район, с. Чернявка, вул. Гагаріна, 81) бочки з медом (мед поліфлорний у кількості 22000 кг) завантажено в транспорт, наданий відповідачем (MAN BI4451 CI/BI 5582 ХМ), вимоги до автотраспорту  тент/реф, ремни, распорки.
		Відповідач повинен був доставити вантаж до пункту призначення: Handelsstraat 13 В-8830 Veurne - Belgium (м. Верне, Бельгія), найменування отримувача вантажу Meli n.v., строк доставки: 24.08.2020. 
		17.08.2020 сторонами складено та підписано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №485760, на відвантаження до Handelsstraat 13 В-8830 Veurne - Belgium (м. Верне, Бельгія), найменування отримувача вантажу Meli n.v меду поліфлорного, вага вантажу брутто  21581,70 кг.
		25.08.2020 відповідачем направлено позивачу повідомлення (а.с. 38 т.1) про те, що 23.08.2020 при огляді польським ветеринарним лікарем вантажу на митному переході на польському боці МАПП «Ягодин» було виявлено, що у однієї з бочок, а саме  лівої з трьох у останньому ряду, порушена герметичність шва примикання дна до її стінок, в результаті чого вміст бочки повністю витік на підлогу напівпричепа. Даний факт став причиною відмови вантажоодержувача від вантажу. Про цей випадок 23.08.2020 також в телефонному режимі та за допомогою повідомлень Viber проінформовано контактну особу вантажовідправника. 
		У відповідь на зазначене повідомлення, 27.08.2020 позивачем повідомлено перевізника про те, що у зв`язку із пошкодженням вантажу та відмовою вантажоодержувача від пошкодженого товару, перевізнику необхідно направити автомобіль по маршруту Дорохутськ  Черкаси  Чорнявка. По поверненню автомобіля для виявлення причини пошкодження вантажу, огляду і зняття пломб та подальшого відшкодування нанесених збитків, позивач прохав відповідача направити повноважних представників в м. Черкаси для складання акту з участю Черкаської торгово-промислової палати та ТОВ «Біхайв».
		Автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 прибув до міста Черкаси 10.09.2020 та на території митного складу митний пост «Черкаси-Північний» розпочався огляд транспортного засобу за участю представників митниці, позивача, транспортної організації і Черкаської Торгово-Промислової палати та продовжився на території позивача, про що було зазначено в Акті експертизи № В-590, складеному 15.09.2020 (дата початку експертизи - 10.09.2021, дата закінчення експертизи - 15.09.2021). 
		Експертом Черкаської торгово-промисловою палатою встановлено, що загальна кількість бочок з медом - 70, з яких, 30 бочок  без механічних пошкоджень, 40 бочок  з механічними пошкодженнями у вигляді вм`ятин, подряпин та здирів зовнішнього захисного покриття в різних місцях поверхні бочок: 1) біля нижнього повздовжнього шва подряпини та вм`ятини довжиною від 2 см до 15 см глибиною до 2-3 мм; 2) під кільцем, що фіксує верхнє з`ємне дно бочки, подряпини та вм`ятини від 1.3 см до 12 см. Із 40 бочок, 39 - без доступу до вмісту, вага брутто відповідає маркуванню на тарі та даним у пакувальному листі, за номерами бочок, 1 бочка №30675  з отвором біля нижнього поперечного шву, через який і витікав мед, виявилась майже пуста.
		Вказаним актом експертизи також було встановлено, що матеріальні збитки через втрату продукції з пошкодженого транспортного місця та наявності бочок з механічними пошкодженнями складаються з вартості втраченого меду (284,32 кг) та вартості 40 бочок, які через наявні пошкодження не можуть бути використані за призначенням.
		Позивач стверджує, що вантаж був пошкоджений/втрачений та не доставлений до пункту призначення з вини відповідача, отже відповідачем не виконані зобов`язання за договором від 20.09.18, що спричинило невиконання умов Контракту між позивачем та вантажоотримувачем (покупцем) меду : Meli n.v., Veume, Belgium (Meli n.v., Верне, Бельгія).
		Також позивач зазначає, що ним були понесені витрати по оформленню вантажу при відправці вантажу покупцю та витрати при оформленні реімпорту вантажу, так як автотранспорт з вантажем повернувся до позивача, що фактично нанесло йому збитки.
		Враховуючи вищезазначені обставини позивач стверджує, що йому нанесені наступні збитки, які підлягають відшкодуванню відповідачем:
		1) збитки через втрату продукції з пошкодженого транспортного місця та наявності бочок з механічними пошкодженнями - складаються з вартості втраченого меду (284,32 кг) та вартості 40 бочок, які через наявні пошкодження не можуть бути використані за призначенням. 
		На підтвердження вартості меду позивачем надано копію інвойсу (рахунку-фактури) № 081118-147 від 13.08.2020, згідно якого ціна 1 кг меду становить 1,45 євро. 284,32 кг х 1,45 євро = 412,26 євро, курс НБУ на день подання цього позову становив 33,4509 грн за 1 євро, отже 412,26 євро х 33,4509 грн = 13790 грн 47коп.
		На підтвердження вартості бочок позивачем надано копію видаткової накладної від 21.07.20 № АП-2107007 на поставку ТОВ "НВП Агрінол" одержувачу ТОВ "Біхайв" бочок сталевих закатних з гофрами на корпусі (1А2/LIC F (з внутрішнім лаковим покриттям), згідно якої вартість однієї бочки становить 650,00 грн без ПДВ. 40 бочок х 650 грн = 26000 грн.
		2) збитки в розмірі 1693,74 грн, спричиненні позивачу сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при митному оформленні вантажу покупцю:
		- 1101,06 грн сплачено Одеській регіональній службі держветконтролю за ветеринарні роботи/послуги. На підтвердження витрат позивачем надано копію платіжного доручення № 1885 від 17.08.20, згідно якого сплачено 1185,94 грн, при цьому позивач вказує, що за 1 авто буде ціна 1101 грн 06 коп.;
		- 14,85 грн сплачено за видачу міжнародного ветеринарного сертифіката при переміщені за межі держави. У якості доказу понесення витрат позивачем надано копію платіжного доручення № 1886 від 17.08.20 на сумі 222,75 грн, при цьому позивач вказує, що оплата була здійснена за 15 авто і плата за 1 авто становить 14,85 грн;
		- 558,93 грн, сплачено Черкаській районній державній лікарні ветеринарної медицини за виклик спеціаліста ветеринарної медицини/послуги спеціаліста/надання консультацій, що підтверджується платіжним дорученням № 1908 від 18.08.20;
		- 18,90 грн сплачено замовником УК у м. Черкасах/Черкаси/22012500 - плата за надання інших адміністративних послуг (форми № 2 - 2шт.), що підтверджується платіжним дорученням № 1847 від 12.08.20 на суму 180 грн 90 коп., за 1 форму ціна 18 грн 90 коп.;
		3) збитки в розмірі 3700 грн, спричиненні позивачу сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при реімпорті вантажу:
		- 250 грн сплачено позивачем на користь ФОП Славка за брокерські послуги при оформлення реімпорту від 11.09.20, що підтверджується платіжним дорученням № 2518 від 15.10.20;
		- 1850,00 грн сплачені позивачем на користь ТОВ «БРОКЕР-ІМПЕКС» за брокерські послуги при оформлення реімпорту від 11.09.20, що підтверджується платіжним дорученням № 2519 від 15.10.20;
		- 1100 грн сплачено позивачем на користь ТОВ «Черкаси Сервіс Логістик» за реєстрацію та охорону автотранспорту з вантажем в місці прибуття з подальшим доглядом в ЗМК, що підтверджується платіжним дорученням № 2140 від 11.09.20;
		- 500 грн сплачено позивачем ТОВ «Черкаси Сервіс Логістик» за реєстрацію та охорону автотранспорту з вантажем в місці прибуття з подальшим доглядом в ЗМК, що підтверджується платіжним дорученням № 2146 від 11.09.20.
		Отже, за підрахунками позивача загальна сума збитків складає: 13790,47 грн (вартість втраченого меду) + 26000 грн (вартість пошкоджених бочок) + 1693,74 грн (вартість митного оформлення вантажу) + 3700 грн (вартість оформлення реімпорту) = 45184,21 грн. 
		Позивач також вважає, що відповідач несе відповідальність за порушення термінів доставки вантажу в розмірі 850 євро, виходячи з наступного розрахунку: вантаж повинен був бути доставлений до 24 серпня 2020 року (вантаж повернувся), початок прострочення доставки з 25 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року (день повернення вантажу позивачу), прострочення терміну доставки тривало 17 діб (17 х 50 євро). 850 євро по курсу НБУ на день подання позову (33,4509 грн. за 1 євро) складає 28433,27 грн.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки завдані пошкодженням та втратою вантажу в розмірі 45184,21 грн та штраф в розмірі 28433,27 грн. 
		Крім цього, позивач зазначає, що ним направлялася відповідачу претензія про стягнення шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу від 22.10.2020 № 219, на яку відповідач не відреагував 
		Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження усіх складових елементів господарського правопорушення з боку відповідача. Зокрема, відповідач вказує, що акт експертизи № В-590 від 15.09.2020, на який посилається позивач, лише фіксує виявлені ушкодження бочок, однак не встановлює причини цих ушкоджень, а саме: чи перевозився товар в придатній тарі, яка забезпечує повне збереження вантажу, чи мала бочка, що розгерметизувалася, заводський брак; чи достатня товщина стінок бочок для уникнення вм`ятин при транспортуванні; чи були бочки переповнені; чи відповідав якісним показникам по вологості мед з бочки, що витік. 
		Крім того, відповідач зазначає, що згідно акту експертизи № В-590 від 09.09.2020 при дослідженні використовувалися ДСТУ 4497:2005 (Національний стандарт України "Мед натуральний" технічні умови). У відповідності до п. 5.1 ДСТУ 4497:2005 мед натуральний фасують у тару місткістю від 0,005 дм3 до 200 дм3. В п. 5.3. ДСТУ 4497:2005 вказано, що споживацька та інша тара повинна забезпечувати зберігання продукції.
		За вимогами п. 5.5 ДСТУ 4497:2005 споживацьку тару перекладають прокладками з гофрованого картону ГОСТ 9142. За вимогами п. 5.7. ДСТУ 4497:2005 тару заповнюють медом не більше ніж на 95% від її повного об`єму.
		Виходячи із даних щодо ваги нетто/брутто бочок з медом, встановлених в акті експертизи, відповідач вважає, що бочки наповнені медом з перевищенням гранично допустимої ваги, тому відбулось розгерметування бочок та витікання меду.
		До того ж, відповідач заперечує щодо стягнення вартості 40 бочок, адже позивачем не зазначено підстав необхідності переміщення меду з 40 бочок та не подано відповідних доказів цього переміщення, а також не подано суду доказів на підтвердження придбання нових 40 бочок загальною вартістю 26000 грн та не надано до суду документи, які свідчать про списання чи утилізацію 40 бочок.
		Крім того, відповідач зазначає, що відсутність факту притягнення водія до адміністративної відповідальності щодо порушення ним Правил дорожнього руху під час перевезення вантажу, а також відсутність будь-яких пошкоджень автомобіля і причепа як зовні так і всередині автомобіля, свідчить про вжиття водієм усіх необхідних заходів і дій для виконання усіх вимог, передбачених законодавством і договором на надання послуг по перевезенню та недопущенню пошкодженню та псуванню вантажу/тари при його перевезенні.
		На думку відповідача, витікання меду та пошкодження бочок сталося з вини працівників позивача, а саме, внаслідок перевищення допустимих об`ємів тари, перевищення допустимих меж наповнення тари, порушення вимог по пакуванню тари, недбалого складського зберігання тари.
		Як зазначалось, 11.05.2021 Господарським судом Полтавської області у даній справі прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, адже судом встановлено наявність усіх складових елементів правопорушення для стягнення з відповідача збитків у розмірі 39161,17 грн, а також наявність підстав вважати відповідача винним у зриві організації перевезення та перешкоджання виконання позивачем контракту про поставку меду покупцю, у зв`язку із чим стягнуто відповідний штраф у розмірі 26760,72 грн. 
		Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Як встановлено вище, відповідач оскаржує рішення суду в даній справі в частині стягнення з ТОВ "ТАР-Укртранс" на користь ТОВ "Біхайв" 39161,17 грн збитків, 26760,72 грн штрафу, 2032,71 грн судового збору.
		Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке. 
		Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
		Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Стаття 22 ЦК України встановлює засади відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Так, за змістом вищезгаданої норми права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
		- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
		- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
		- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
		- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
		- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 ЦК України, згідно з частинами 1-2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).
		Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
		Як вбачається, між сторонами у справі виникли правовідносини з перевезення вантажу, які регулюються главою 64 Цивільного кодексу України «Перевезення» та главою 32 Господарського кодексу України «Правове регулювання перевезення вантажів». 
		Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст. 908 ЦК України).
		За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
		Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). (ст. 909 ЦК України). 
		Відповідно до статті 917 ЦК України, перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.
		Статтею 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
		Отже, за змістом наведених статей, у разі пошкодження вантажу перевізник несе відповідальність - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
		Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, вантаж (70 бочок з медом) був завантажений позивачем у транспорт відповідача, вимоги до якого містились у заявці від 17.08.2020  тент/реф, ремни, распорки, складеної замовником (п. 2.1. договору). 
		Умовами договору (п. 2.3.7) передбачено, що замовник зобов`язаний забезпечити завантаження транспортних засобів перевізника з урахуванням вагових і габаритних обмежень, навантажень на вісі та інших технічних обмежень, що передбачені діючим законодавством в країні транзиту для вантажних транспортних засобів, а також забезпечити належне кріплення та укладення вантажу на транспортних засобах, що відповідають вимогам безпеки руху та перешкоджають пошкодження вантажу та транспортного засобу під час руху.
		Тобто згідно з умовами договору саме на позивача було покладено відповідні обов`язки щодо забезпечення завантаження транспортних засобів перевізника з урахуванням вищевказаних обмежень, встановлених відповідними нормативними актами.
		Відповідно до Національного стандарту України «Мед натуральний технічні умови» ДСТУ 4497:2005, цей державний стандарт поширюється на мед натуральний квітковий і мед натуральний квітковий з домішками паді. 
		Відповідно до пункту 5 «Упаковка згідно ДСТУ 4497:2005 Мед натуральний», мед натуральний фасують в тару об`ємом від 0,005 дм3 до 200 дм3, зокрема, в бочки з полімерних матеріалів, дозволених МОЗ України для використання в харчовій промисловості.
		Споживацька тара повинна бути закупорена герметично металевими або пластиковими кришками, методом закатування чи нагвинчування, полімерна тара повинна бути закупорена кришками, що знаходяться у комплекті з банками чи запаяна харчовою фольгою згідно з ГОСТ 745. Дозволено застосовувати прокладки з гуми, дозволеної Міністерством охорони здоров`я України для використовування в харчовій промисловості. 
		Споживацьку тару місткістю від 0,01 дм3 до 1,5 дм3 пакують для транспортування в картонні ящики згідно з ГОСТ 13512, ГОСТ 13516, розраховані на масу нетто не більше ніж 30 кг або застосовують термоусадкову плівку згідно з ГОСТ 25951.
		Споживацьку тару укладають в ящики щільними рядами з прокладками із гофрованого картону згідно з ГОСТ 7376. ГОСТ 7933 у горизонтальних рядах або перекладають прокладками згідно з ГОСТ 9142. Ящики із гофрованого картону повинні бути оклеєні стрічкою на паперовій основі згідно з ГОСТ 18251 або поліетиленовою стрічкою з липким шаром згідно з ГОСТ 20477 шириною від 70 мм до 100 мм.
		Тару заповнюють медом не більше ніж на 95% від її основного обсягу.
		Після повернення вантажу замовнику, під час митного оформлення товару на території замовника представником Черкаської торгово-промислової палати було складено висновок від 15.09.2020 № В-590, в якому зафіксовано факт та характер пошкодження товару.
		Зокрема, як вбачається із висновку експертизи Черкаської торгово-промислової палати із 70-ти бочок з медом, що перевозились відповідачем, 40 бочок виявлені з наявністю механічних пошкоджень різного ступеня. 
		За результатами огляду та зважування бочок, експертом наведено дані про вагу кожної бочки (а.с.13), якою приблизно є 308,5 кг (брутто), окрім бочки з номером 30675, яка важила брутто 24,180 кг, а також вагу однієї бочки без меду  15,32 кг. 
		Отже, експертом встановлено вагу однієї бочки (брутто) наповненої медом в середньому 308,5 кг та вагу бочки  15,32 кг, тобто вага меду нетто в кожній бочці в середньому складає 293,18 кг. 
		Вказана інформація також підтверджується даними Пакувального листа (а.с. 86 т.1).
		Згідно видаткової накладної №АП-2107007 від 21.07.2020 постачальником тари (бочка сталева закатна з гофрою на корпусі 1А2LICF з внутрішнім лаковим покриттям) на підприємство позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агрінол», код 32365441, адреса: 71110, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Будівельна, 3-А.
		На офіційному сайті постачальника ТОВ «НВП Агрінол» https://npp-agrinol.prom.ua/p680625588-bochka-metallicheskaya-semnaya.html зазначена характеристика бочки, де вказано, що місткість однієї бочки 213 дм.куб, допустима маса нетто 300 кг.
		Згідно ДСТУ 4497:2005 щільність меду коливається від 1,4 до 1,5 грам на один см куб.
		Колегією суддів шляхом проведення арифметичних розрахунків встановлено, що позивачем допущено перевищення допустимої ваги меду при наповненні бочок щонайменше на 6,7 кг.
		При цьому, колегія суддів виходила з такого:
		-1 літр становить 1 дм куб;
		-допустима вага нетто згідно характеристики виробника бочок становить 300 кг;
		-95 % від 300 кг становить 285 кг; 
		-вага нетто, яка встановлена у висновку Черкаської торгово-промислової палати від 15.09.2020 та в Пакувальному листі, у середньому складає 293 кг. 
		Враховуючи наведені показники, бочки були наповнені на 97,7 % (293 кг помножити на 100%, розділити на 300 кг (арифметична пропорція). 
		Тобто перевищення допустимих вагових показників наповнюваності бочки медом становить - 6,7 кг (293 кг помножити на 97,7 %, розділити на 100% (арифметична пропорція).
		Зазначене є підставою для висновку про порушення позивачем своїх зобов`язань передбачених договором перевезення щодо забезпечення завантаження транспортного засобу затареним вантажем, з урахуванням спеціалізованих нормативних актів, що передбачають, зокрема, пакування (затарку, фасування) та транспортування меду.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що пункт 5.5 ДСТУ 4497:2005, на який посилається відповідач, передбачений для споживацької тари місткістю від 0,01 дм3 до 1,5 дм3, а не для бочок місткістю 200 дм3. 
		Разом з тим, як вбачається із відповідного ДСТУ, положення якого наведено позивачем у відзиві, положення щодо споживацької тари місткістю від 0,01 дм3 до 1,5 дм3, містяться у п.5.4, а не у п.5.5, на який посилається відповідач, отже, на думку колегії суддів, відповідач правомірно посилається на необхідність дотримання позивачем вищенаведених вимог відповідних нормативних актів, як це передбачено договором.
		 
		Водночас, враховуючи, що перевезення здійснювалось за міжнародним сполученням с. Чорнявка (України, Черкаська область) - м/п Ягодин (Україна)  Верне/Бельгія, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Протоколу до неї від 19.05.1956 року, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.
		Відповідно до статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
		Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
		За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).
		Зазначені норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 17.05.2018 у справі № 907/603/17.
		Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		За приписами статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. 
		Як зазначалось, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
		За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Таким чином позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками. 
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17 зі спору про стягнення збитків з експедитора).
		Обставини встановлені колегією суддів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції щодо перевищення позивачем допустимої ваги наповнення бочок з медом на 6,7 кг є підставою вважати, що позивачем порушені умови договору перевезення, що виключає вину перевізника. 
		Будь-яких інших доказів на підтвердження вини водія перевізника у пошкодженні вантажу під час виконання умов договору з перевезення як-то: накладення штрафу за порушення Правил дорожнього руху, пошкодження автомобіля під час перевезення тощо в матеріалах справи відсутні, що також виключає його протиправну поведінку під час перевезення.
		У висновку Черкаської торгово-промислової палати від 15.09.2020 не встановлено причин пошкодження вантажу. Однак, з огляду на характер пошкодження бочки №30675 - отвір біля нижнього поперечного шву, через який витікав мед, та відсутність в матеріалах справи доказів несанкціонованого зриву пломб на автомобілі під час перевезення, а також з огляду на те, що завантаження автомобіля перевізника відбувалось саме позивачем (на якого згідно з умовами договору було покладено обов`язки щодо забезпечення завантаження транспортних засобів перевізника з урахуванням обмежень, встановлених відповідними нормативними актами), вини перевізника у пошкодженні вантажу колегія суддів не вбачає.
		Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що водієм перевізника не належним чином перевірено вид та ступінь закріплення вантажу, оскільки умовами договору передбачено, що саме замовник зобов`язаний забезпечити належне кріплення та укладення вантажу на транспортних засобах, що відповідають вимогам безпеки руху та перешкоджають пошкодження вантажу та транспортному засобу під час руху. 
		Зазначені обставини свідчать також і про відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, адже наявність протиправної поведінки водія під час перевезення позивачем не доведена.
		Таким чином, позивачем не доведено наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як вина водія під час перевезення, його протиправна поведінка, а також наявність причинного-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою перевізника та заподіянням збитків, а тому, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків за пошкодження вантажу.
		Також в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд визнав підтвердженими збитки позивача за пошкоджену тару (40 бочок) в сумі 26000 грн, зазначивши, що, відповідно до висновку експерта, зробленого в акті експертизи № В-590 від 15.09.2020, 40 бочок через наявні пошкодження не можуть бути використані за призначенням. 
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим господарським судом, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача спірних сум як реальних збитків у розумінні ст.22 ЦК України, тобто втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. 
		Відповідно, для застосування вказаної норми підлягають доведенню обставини щодо реального характеру зазначених збитків, а саме  фактичних втрат позивача, а також витрат, які він зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		Проте позивач не надав суду першої та апеляційної інстанції нормативного обґрунтування та доказів на підтвердження необхідності переміщення меду з 40 бочок, позивачем також не надано відповідних доказів цього переміщення, так само як і доказів на підтвердження списання чи утилізації 40 бочок та придбання нових 40 бочок загальною вартістю 26000,00 грн.  тобто ним не доведено реального характеру збитків, заявлених до стягнення. На вказані обставини обґрунтовано посилається відповідач в апеляційній скарзі.
		Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо наявності всіх елементів для настання відповідної цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків).
		В обґрунтування підстав для стягнення з відповідача штрафу за період з 25.08.2020 по 09.09.2020 (за 16 днів) в розмірі 26760,72 грн за затримку доставки вантажу місцевий господарський суд зазначив, що товар не був доставлений вчасно у зв`язку із пошкодженням вантажу з вини відповідача.
		Проте, як було встановлено в ході апеляційного провадження, відповідачем належним чином доведено відсутність вини ТОВ "ТАР-Укртранс" як перевізника у пошкодженні вантажу. Зазначене унеможливлює задоволення відповідної похідної позовної вимоги про стягнення з перевізника штрафу за спричинену пошкодженням вантажу затримку доставки товару.
		Таким чином, у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
		Однак суд першої інстанції не здійснив належного дослідження сукупності всіх наявних в матеріалах справи доказів, не надав їм належної правової оцінки, а лише констатував певні обставини та процитував норми чинного законодавства.
		Отже, на думку колегії суддів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків та стягнення штрафу покладено на відповідача неправомірно. 
		У рішеннях ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії» та у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ «Хамідов проти Росії»).
		Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи призвели до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 у даній справі, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" задовольнити.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 у справі №917/240/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв" 39161,17 грн збитків, 26760,72 грн штрафу, 2032,71 грн судового збору скасувати.
		В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв" про стягнення 39161,17 грн збитків, 26760,72 грн штрафу відмовити повністю.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв" (вул. Гагаріна, буд. 81, с. Чорнявка, Черкаський район, Черкаська область, 19646; код ЄДРПОУ 38972895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" (вул. Спартака, 59 Б, м. Пирятин, Полтавська область, 37000; код ЄДРПОУ 38637022) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 09.09.2021 
		 
		 
		Головуючий суддя О.В. Шевель
		 
		 
		Суддя Я.О. Білоусова 
		 
		 
		Суддя О.А. Пуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...