Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/398/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 09.09.2021. Зареєстровано: 10.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2021.
Дата набрання законної сили: 07.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 120/398/21-а 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В. 
		Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 
		07 вересня 2021 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Полотнянка Ю.П. 
		суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П., 
		представника позивача: Мандзюка В.А., 
		представника відповідача: Бешлея І.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, 
		В С Т А Н О В И В :
		в січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ№94 о/с від 03.06.2020 року в частині призначення його заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій областіз 04.06.2020 року;
		- поновити його на посаду помічника начальника ГУНП у Вінницькій області з 04.06.2020 року.
		Позивач вважає, що його звільнено з попередньої посади та призначено на посаду в іншу місцевість з порушенням норм трудового законодавства, оскільки згідно статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
		Разом з тим, наголошує, що згоди на переведення на роботу до іншої місцевості він не давав.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2021 позов задоволено:
		- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №94 о/с від 03.06.2020 року в частині призначення підполковника поліції ОСОБА_1 заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника цього Головного управління з 04.06.2020;
		- поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020;
		- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 19399,34 грн.;
		- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення.
		Апелянт вказує, що посади, з якої позивача було переведено на іншу посаду, є рівнозначними, оскільки мають однакові граничні спеціальні звання (майор поліції). Разом з тим, попередня посада позивача та нове призначення фактично відбулись в межах юрисдикції одного органу. Відповідно до наказу Національної поліції від 16.12.2020 №983 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Вінницькій області» Гніванський відділу поліції змінив назву на Відділення поліції №2 та ввійшов до складу Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області.
		Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 94 о/с від 03.06.2020 ОСОБА_1 призначено заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, встановивши посадовий оклад 3000 грн., звільнивши з посади помічника начальника цього Головного управління, з 04.06.2020.
		На переконання позивача, його звільнено з попередньої посади та призначено на посаду в іншу місцевість з порушенням норм трудового законодавства, оскільки згоди на переведення на роботу до іншої місцевості він не давав, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби в іншу місцевість, виходячи з інтересів служби, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Разом з тим, згоди ОСОБА_1 на його переміщення в іншу місцевість матеріали справи не містять. 
		Також, судом встановлено, що грошове забезпечення позивача, у тому числі з урахуванням усіх надбавок за посадою заступника начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника слідчого відділення є меншим ніж на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, а тому така посада, в силу частини 2 статті 2 Закону №889-VIII, не може вважатися рівнозначною.
		Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII).
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
		Згідно до частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
		Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону № 580-VIII).
		Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:
		1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
		2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
		3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
		4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
		Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
		Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
		Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
		Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону № 580-VIII).
		Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада2016 року № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року № 1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
		Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
		За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
		Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235.
		Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
		Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
		Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
		За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		Закон № 580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню мають підлягати норми спеціального законодавства.
		Зі змісту позовних вимог слідує, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача пункту2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII.
		Крім того, Закон України «Про Національну поліцію» не розмежовує поняття «переміщення» та «переведення», як це врегульовано у Кодексі законів про працю України.
		Переміщення (переведення) поліцейського може відбуватися за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
		Підставою для переміщення поліцейського за ініціативою начальників є скорочення штатів або проведення реорганізації; необхідність проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами; службова необхідність - для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
		Суд зазначає, що переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно мати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками - інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.
		Законом № 580-VIII встановлені підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте Законом № 580-VIII не встановлено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення.
		Беручи до уваги, що Законом № 580-VIII не урегульовано питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нищу посаду, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства.
		Cстаттею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення на іншу роботу (посаду), у тому числі у межах однієї установи, тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством.
		Отже, переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення.
		Така правова позиція в тотожних за змістом правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5192/18, від 11 серпня 2020 року у справі № 620/2624/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 640/20160/18, від 26.01.2021 у справі №826/10785/17, від 23.06.2021 у справі № 240/14986/20 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 94 о/с від 03.06.2020 року ОСОБА_1 призначено заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, встановивши посадовий оклад 3000 грн., звільнивши з посади помічника начальника цього Головного управління, з 04.06.2020 року.
		Згоди на переміщення в іншу місцевість позивач не давав та в ході розгляду цієї справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень таке твердження не спростовано.
		Тобто, позивача перевели на іншу посаду в іншій місцевості хоча і в межах однієї області (одного підпорядкування - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області), втім без його згоди.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наказ №94 о/с від 03.06.2020 року, в частині призначення позивача заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій областіз 04.06.2020 року, прийнято відповідачем без належних правових підстав та з порушенням норм трудового законодавства.
		Доводи апелянта щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №820/6677/16 колегією суддів відхиляється з наступних підстав.
		Зі змісту вказаної постанови слідує, що позивач звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою вказав на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи №820/6677/16, застосовані норми статті 65 Закону № 580-VIII та не застосовано до спірних правовідносин статтю 77 цього закону та статті 43, 83 Закону України «Про державну службу», які на думку скаржника підлягали застосуванню у даному випадку.
		Так Верховним Судом надано оцінку про можливість застосування до спірних правовідносин у цій справі приписів ст. 77 Закону № 580-VIII та ст. 43, 83 Закону України «Про державну службу». Тоді як висновок Верховного Суд про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 32 КЗпП України у справі № 820/6677/16 відсутній.
		Разом з тим, у справі №820/6677/16 Верховний Суд сформулював висновок щодо правильності застосування норм матеріального права при визначенні рівнозначних посад поліції для цілей переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
		Верховний Суд зазначив, що служба в поліції за своїм змістом є державною службою особливого характеру, у зв`язку з чим, в частині, що не врегульована Законом № 580-VIII, до спірних правовідносин може бути застосований Закон України «Про державну службу».
		Водночас, за визначенням, неведеним у частині другій статті 2 Закону №889-VIII, рівнозначною посадою є посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції, грошове забезпечення позивача, у тому числі з урахуванням усіх надбавок за посадою заступника начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника слідчого відділення є меншим ніж на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, а тому така посада, в силу частини 2 статті 2 Закону №889-VIII, не може вважатися рівнозначною.
		За таких обставин, колегі суддів дійшла висновку, що позивач був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наказ № 94 о/с від 03.06.2020 року, в частині призначення позивача заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій областіз 04.06.2020 року, прийнято відповідачем без належних правових підстав та з порушенням норм трудового законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.
		Оскільки суд дійшов висновку про протиправність наказу № 94 о/с від 03.06.2020 року, в частині призначення позивача заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій областіз 04.06.2020 року, задоволенню підлягає і похідна позовна вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020, у відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України.
		Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року - без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2021 року.
		 
		Головуючий  Полотнянко Ю.П.    Судді    Драчук Т. О.   Ватаманюк Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...