Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/1337/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2021. Зареєстровано: 10.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2021.
Дата набрання законної сили: 09.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/30932/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		09 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 280/1337/20
		адміністративне провадження № К/9901/30932/21 
		 
		Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Державного бюро розслідувань на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 280/1337/20 за позовом    ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій та визнання протиправними і скасування наказів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, третя особа - ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням   заяв про збільшення позовних вимог, просила:
		 
		-   визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 30 січня 2020 року № 79-ос про проведення службового розслідування та наказу від 18 лютого 2020 року №107-ос про продовження строку проведення службового розслідування до 20 березня 2020 року;
		 
		-   визнати противоправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 30 січня 2020 року №79-ос;
		 
		-   визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 18 лютого 2020 року №107-ос, про продовження строку проведення службового розслідування до 20 березня 2020 року;
		 
		-   визнати противоправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 18 березня 2020 року №183-ос про призначення службового розслідування;
		 
		-   визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 15 квітня 2020 року №127с, про продовження строку проведення службового розслідування до 20 травня 2020 року;
		 
		-   визнати противоправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 18 травня 2020 року №216 про призначення службового розслідування;
		 
		-   визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 18 червня 2020 року №274 про продовження строку проведення службового розслідування до 20 липня 2020 року;
		 
		-   визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 16 липня 2020 року №345, про призначення службового розслідування.
		 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
		 
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №280/1337/20 було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково:
		 
		- визнано противоправними та скасовано пункти 4 наказів Державного бюро розслідувань від 30 січня 2020 року № 79-ос; від 18 березня 2020 року №183-ос; від 15 квітня 2020 року №127с; від 18 травня 2020 року №216; від 18 червня 2020 року №274; від 16 липня 2020 року №345 в частині відсторонення ОСОБА_1 , першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідування, від виконання посадових обов`язків.
		 
		В решті позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державне бюро розслідувань вдруге звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 18 серпня 2021 року за допомогою засобів поштового зв`язку.
		 
		У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі №280/1337/20 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
		 
		Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		 
		У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
		 
		Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
		 
		Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статті 1, частин першої і шостої статті 14, частин першої і другої статті 24, частин першої і другої  статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», статті 72 Закону України «Про державну службу». Проте, не зазначає в чому полягало неправильне застосування саме цих норм права судом попередньої інстанції, що в свою чергу, не є належним  обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		 
		Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
		 
		Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
		 
		Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми   права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. 
		 
		Зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитись перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову.
		 
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана також на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме з підстав неврахування судом апеляційної інстанції під час застосування норми права в оскаржуваному судовому рішенні висновків Верховного Суду, прийнятих у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права судом попередньої інстанції були застосовані без урахування таких висновків скаржником не зазначено, що в свою чергу, не є належним  обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		 
		Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		Верховний Суд наголошує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
		 
		Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої  інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
		 
		Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
		 
		Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		 
		Отже, касаційну скаргу Державного бюро розслідувань належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 280/1337/20.
		 
		Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
		 
		На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державного бюро розслідувань на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 280/1337/20 за позовом    ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій та визнання протиправними і скасування наказів повернути особі, яка її подала.
		 
		Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
		 
		Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
		 
		 
		………………………….
		Н.М.       Мартинюк,
		Суддя      Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...