Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 301/1247/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2021. Зареєстровано: 10.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2021.
Дата набрання законної сили: 06.09.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4806/838/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020070100000411

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 301/1247/20
		 
		Закарпатський апеляційний суд
		 
		           У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		06.09.2021         м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд в складі суддів ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_4 , прокурори ОСОБА_5 , захисника  адвоката ОСОБА_6 , законного представника ОСОБА_7  ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/838/20 за апеляційною скаргою начальника Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 02. 07. 2020. 
		Цією ухвалою клопотання слідчого СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_11 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженню, внесеному 09. 05. 2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070100000411 відносно ОСОБА_7 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України, повернуто прокурору. 
		Ухвала суду про повернення прокурору клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру мотивована невідповідністю клопотання вимогам ст. ст. 291, 292 КПК України. Зокрема, згідно клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру вбачається, що ОСОБА_7 виявляє ознаки недоумства у вигляді легкої розумової відсталості (помірної дебільності) з вираженими емоційно-вольовими порушеннями, а тому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, як в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, так і в даний час. ОСОБА_7 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги з звичайним наглядом. Однак, дане клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру містить формулювання обвинувачення та в ньому зазначено про те, що « ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України». У формулюванні обвинувачення також зазначено, що « ОСОБА_7 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки потерпіла чинила опір, а ОСОБА_12 , почав відтягувати ОСОБА_7 від потерпілої», тобто, у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру викладені взаємовиключні обставини. За умови перебування ОСОБА_7 у стані неосудності, юридична оцінка вчиненого ним суспільно небезпечного діяння за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України, є неправильною. З клопотання також вбачається, що слідчий не визначився з процесуальним статусом ОСОБА_7 , оскільки у клопотанні зазначено, що ОСОБА_7 є обвинуваченим. Також клопотання містить відомості про обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, хоча до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності, судом можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, а не призначено покарання. 
		 
		-2-
		 
		Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд клопотання в суді першої інстанції, оскільки ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог прокурор вказує на те, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам ст. 291 КПК України та містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати. Вказує на те, що суд безпідставно повернув клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, оскільки у ньому зазначено всі необхідні відомості, викладено всі обставини суспільно-небезпечних діянь які прокурор вважав доведеними. Також зазначає, що набуття особою статусу обвинуваченого та формулювання обвинувачення не є тотожними поняттями. Вказує на те, що суд приймаючи рішення про повернення клопотання прокурору не врахував положення ч. 4 ст. 503 КПК України, які регламентують загальні підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, а не відомості, які мають зазначатись у клопотанні відповідно до ст. ст. 291, 292 КПК України. Окрім того, вказує і на те, що у суду не було правових підстав на стадії підготовчого провадження перевіряти обставини та висловлюватись про їх оцінку, що тягнуть за собою висновки про недопустимість чи неналежність доказів. Жодних підстав вважати, що при складанні клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, істотно порушено вимогам кримінально-процесуального законодавства немає. 
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурорку ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, захисника- адвоката ОСОБА_6 иа представника ОСОБА_7  ОСОБА_8 , які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Згідно ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно дост. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про повернення прокурору клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції діяв відповідно до положень ст. ст. 291-292, 314 КПК України.
		Частиною 2 статті 292 КПК України передбачено, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження.
		Висновок суду першої інстанції про те, що в клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру викладені взаємовиключні обставини є таким, що знайшов своє підтвердження і є обгрунтованим. Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку та врахував такі факти та обставини: слідчий у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру вказав, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України, а також те, що ОСОБА_7 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки потерпіла чинила опір, а ОСОБА_12 , почав відтягувати ОСОБА_7 від потерпілої, тобто, у клопотанні про 
		 
		-3-
		 
		 
		 
		застосування примусових заходів медичного характеру викладені взаємовиключні обставини, таким чином зміст клопотання свідчить про наявність у ньому формулювання обвинувачення, і при цьому, відповідно до клопотання, ОСОБА_7 виявляє ознаки недоумства у вигляді легкої розумової відсталості (помірної дебільності) з вираженими емоційно-вольовими порушеннями, а тому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, як в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, так і в даний час, однак, слідчий виклав фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення вказавши, що дії останнього характеризуються умисною формою вини, щопередбачає наявність як інтелектуального, так і вольового моменту умислу, та відповідає діянням осудної особи. 
		Такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованим, апеляційний суд визнає і висновки суду першої інстанції про те, що клопотання не містить викладу фактичних обставин події та формулювання суспільно-небезпечного діяння з вказівкою на конкретні дії ОСОБА_7 , які мають ознаки незакінченого замаху на зґвалтування. 
		Також колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що слідчий не визначився з процесуальним статусом ОСОБА_7 , що підтверджується тим, що в клопотанні зазначено, що ОСОБА_7 є обвинуваченим, хоча, з цього ж клопотання вбачається, що він має процесуальний статус особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру та яка, відповідно до ст. 506 КПК України, лише користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи та здійснює їх через законного представника, захисника. 
		Вищенаведені обставини свідчать і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що така невідповідність клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру обмежує право сторони захисту обстоювати свої законні інтереси, а стороні обвинувачення -можливість доводити обставини, сформульовані в клопотанні. 
		Вищенаведені обставини свідчать про те, що при складанні й затвердженні клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, та направленні такого до суду, прокурор не дотримався положень ст. ст. 291-292, 506, 512 КПК України.
		При цьому, апеляційний суд зазначає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Разом з тим, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційною інстанцією істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.
		Виявлені недоліки клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру та порушення прокурором вимог КПК України, колегія суддів вважає такими, що призвели до порушення права особи на захист, є істотними і такими, що перешкоджають суду повно та всебічно розглянути клопотання й можуть суттєво вплинути на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому, унеможливлюють призначення клопотання до судового розгляду.
		Тому, ухвалу суду першої інстанції про повернення клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру прокурору, колегія суддів вважає законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою.
		 
		-4-
		Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 291, 292 КПК України, в ньому зазначені всі обов`язкові реквізити, які необхідні для складання відповідного клопотання, повністю викладено фактичні обставини суспільно-небезпечного діяння вчиненого ОСОБА_7 , які прокурор вважає доведеними, тобто місце, час, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, - апеляційний суд з огляду на наведене вище відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, спростовуються вищенаведеним, відповідно, не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність повернення прокурору клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 . 
		З цих підстав, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний суд не бере до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні повністю викладено всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та зазначено формулювання висунутого обвинувачення.
		Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні вказано, що судовий розгляд даного клопотання можливо проводити за участю ОСОБА_7 та викладено позицію щодо застосування щодо підозрюваного примусових заходів медичного характеру у виді примусового лікування в психіатричному закладі із звичайним наглядом, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище визнає такими, що також не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність повернення клопотання прокурору й не свідчать про можливість призначення клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру до судового розгляду.
		Як такі, що не впливають на висновки суду першої інстанції та не свідчать про можливість призначення клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру до судового розгляду, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що формулювання обвинувачення та набуття особою статусу обвинуваченого не є тотожними діями, а обвинувачення формулюється у будь-якому випадку, в тому числі і при направленні до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, при якому особа набуває статусу особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру. 
		На підставі наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що клопотання повернуто прокурору з підстав, не передбачених ст. ст. 291, 292 КПК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеними в оскаржуваній ухвалі висновками, із якими погоджується і апеляційний суд. 
		На інші доводи, які би давали підстави для скасування судового рішення, в апеляційній скарзі прокурор не вказує.
		Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною обвинувачення як до апеляційної скарги, так і під час її розгляду не надано будь-яких доказів у спростування висновку суду першої інстанції про необхідність повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
		З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін. За таких обставин, суд першої інстанції, обґрунтовано, на підставі приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України,повернув прокурору клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, з тих підстав, щоклопотання не відповідає вимогам ст. ст. 291, 292 КПК України.
		 
		-5-
		 
		Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області від 02. 07. 2020 колегією суддів не встановлено, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		апеляційну скаргу прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 02. 07. 2020, якою клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному 09. 05. 2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070100000411 відносно ОСОБА_7 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України, повернуто прокурору, - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...