Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/9646/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2021. Зареєстровано: 12.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2021.

Номер судового провадження: А/857/13666/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		10 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9646/21 пров. № А/857/13666/21
		Восьмим апеляційним адміністративним судом під головуванням судді Обрізка І.М., суддів: Макарика В.Я., Шинкар Т.І. розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року з питань забезпечення позову, прийняту суддею Мартинюком В.Я. у місті Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання незаконною і скасування ухвали, та прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу судді суду першої інстанції від 18 червня 2021 року та забезпечено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради шляхом зупинення дії ухвали Львівської міської ради № 123 «Про затвердження детального плану території у районі вулиць Л.Мартовича, І.Григоровича, Дж.Дудаєва» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
		Не поділяю позицію колег щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та забезпечення позову, з огляду на наступне.
		Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. 
		Заходи забезпечення позову є втручанням суду в спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених у законі.
		Закріплені частиною 2 статті 150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні вимог такої. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
		У зв`язку з цим слід у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами, доцільним, адекватним та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Застосовані судом заходи забезпечення позову мають відповідати принципами законності, диспозитивності, пропорційності та справедливого балансу між публічними та приватними інтересами.
		Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		Подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову мотивована тим, що ухвала Львівської міської ради №123 від 25.02.2021 «Про затвердження детального плану території у районі вулиці Л.Мартовича, І.Григоровича, Дж Дудаєва», яку оскаржено в судовому порядку з підстав очевидної протиправності такої, не містить додатків, не містить детального плану території та пояснювальної записки до нього, що робить цю територію відкритою для забудовників, оскільки реальні містобудівні умови та обмеження, які відображали б реальну забудову і права жителів територіальної громади та держави України в детальному плані відсутні. Вказано також, що 14.06.2021 відбулось засідання виконавчого комітету, на якому розглядалось питання №23 порядку денного «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ОСББ «Грушевський» житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючої споруди» і зведенням 22 метрової споруди, що, на переконання заявника, у випадку видачі містобудівних умов та обмежень Виконавчим комітетом Львівської міської ради та дозволу від Держархбудінспекції на початок проведення підготовчих, а потім і будівельних робіт, є початком руйнування існуючого будинку та будівництва нового, а тому очевидним є той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, оскільки потребуватиме, відновлення стану.
		Також заявник зазначає, що оскаржувана ухвала №123 має всі ознаки протиправності, формує правову невизначеність стосовно обсягу існуючих прав чинних жителів, територіальної громади та держави Україна, інженерні мережі перебувають в аварійному стані, не затверджений історико-архітектурний опорний план м.Львова, не встановлені охоронні зони інженерних мереж, пам`яток та їх охоронних зон, тоді як Львівська міська рада та її виконавчий комітет мають наміри видати містобудівні умови і обмеження, а забудовник зруйнує будинок та нанесе непоправну шкоду навколишнім пам`яткам архітектури та мешканцям суміжного будинку на Поповича, 6а.
		Крім того, вказує на не виконання Львівською міською радою судового рішення у справі №813/716/16.
		Так, відповідно до частини 5 статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
		Оскільки таку ознаку як протиправність оскаржуваної ухвали заявник обґрунтовує з посиланням на конкретні обставини справи, які підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів, а тому ознаки протиправності ухвали Львівської міської ради №123 від 25.02.2021, на мою думку, не є очевидними. Доводи позивача повинні підлягати перевірці по суті з ухваленням рішення в залежності від встановлених обставин.
		Вказаною ухвалою Львівської міської ради №123 від 25.02.2021 не вирішується безпосередньо питання надання дозволу на здійснення будівництва у районі вулиці Л.Мартовича, І.Григоровича, Дж Дудаєва , зокрема конкретному суб`єкту, однак, як вказує заявник, така може бути підставою для подальших дій, спрямованих на здійснення будівництва, що також вказує на неочевидність ознак протиправності оскаржуваної ухвали.
		Окрім того, стаття 4 КАС України дає таке визначення термінів «позивач» та «відповідач»: позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункти 8 та 9 частини 1).
		За змістом статті 150 КАС України вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вжиття таких заходів не може бути обґрунтовано необхідністю захисту прав інших осіб, які до суду не звертались і вимоги щодо протиправності рішень (в межах спірних правовідносин щодо протиправності Ухвали Львівської міської ради №123 від 25.02.2021) не заявляли.
		Не виконання Львівською міською радою судового рішення у справі №813/716/16, як вказана заявником підстава забезпечення позову, якою визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення та зобов`язано Львівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з внесення меж історичного ареалу м. Львова і закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення, безпосередньо, на моє переконання, не пов`язано з питанням правомірності оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №123 від 25.02.2021 та не підтверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі.
		Таким чином, вважаю, що зазначені у поданій заяві доводи заявника не відповідають підставам забезпечення позову, встановленим статтею 150 КАС України, не підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а спрямовані на досягнення вирішення публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. 
		Окрім того, відповідно до інформації, розміщеній на веб-сайті Єдиний державний реєстр судових рішень, ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у цій справі позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання незаконною і скасування ухвали повернуто позивачу.
		При цьому, суддею суду першої інстанції зазначено, що: 
		«Ухвалою від 22.06.2021 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків, про що така належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.07.2021 року). 
		06.07.2021 року позивач подала заяву про усунення недоліків позовної заяви. В даній заяві позивач зазначає, що вказані підстави в ухвалі від 22.06.2021 року є не об`єктивними, такими, що засвідчують упередженість судді Мартинюка В.Я. Відтак, такі дії судді вважає тиском на позивача і зумисним затягуванням розгляду справи, оскільки об`єктивних підстав для не розгляду справи немає.
		Проте, позивачем в супереч вимог ухвали від 22.06.2021 року, не усунуто порушень, які зазначені в ухвалі без руху, а саме не подано нової редакції позовної заяви із уточненими позовними вимогами в частині які стосуються незаконності дій; не долучено до позовної заяви належним чином засвідчені копії доказів; не долучено всіх копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
		Також, 09.07.2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 від 30.06.2021 року про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 240 КАС України.
		З урахуванням того, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви виправлені не були, а позивачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у відповідності до вимог п.1 та п.2 ч.4 ст.169 КАС України, вважаю за необхідне позовну заяву повернути позивачу.»
		Крім того, зміст заяви про забезпечення позову та подальший рух справи у суді першої інстанції в своїй сукупності не підтверджують доцільності застосування заходів щодо забезпечення позову.
		 
		Суддя   Т. І. Шинкар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...