Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5999/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2021. Зареєстровано: 12.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2021.
Дата набрання законної сили: 09.09.2021
Номер судового провадження: 2/761/670/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 760/5999/16-ц
		Провадження № 2/761/670/2021
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       09 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді                  Мальцева Д.О.,
		за участю секретаря                 Колодяжний В.Є.
		позивач ОСОБА_1 
		представник відповідача Савченко А.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «ФК «Фенікс» про захист прав споживачів, 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі по тексту - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь помилково зараховані 70, 00 грн., додатково понесені витрати на діставання з місця проживання до центру обслуговування клієнтів ПрАТ «Київстар» у розмірі 48, 00 грн. та 108, 00 грн., додатково понесені витрати у зв`язку з неповідомленням відповідачем про зміну умов тарифного плану у сумі 700, 00 грн., доплату за інфляцію у розмірі 112, 63 грн., моральну шкоду у розмірі 600, 00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15 300, 00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є контрактним абонентом відповідача. Зазначає, що 26.02.2016 поповнював рахунок за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 1, Привокзальна площа в КЦ «Київстар» за допомогою терміналу третьої особи «Flashpay» на 70, 00 грн., однак внаслідок зависання екрану терміналу (клавіша «6» спрацювала раніше клавіші «5», яка була нажата перед нею), кошти в сумі 70, 00 грн. були помилково зараховані на номер НОМЕР_1 , а не на номер НОМЕР_2 . При цьому, вказаний мобільний номер телефону позивачу не належить, а тому кошти були помилково зараховані на номер НОМЕР_3 . Позивач, з метою повернення коштів, звернувся 27.02.2016 до третьої особи, однак його повідомили, що кошти перераховані відповідачу і у третьої особи відсутня технічна можливість повернути кошти позивача з рахунку отримувача. В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення зазначених коштів, заявою, однак кошти позивачу не були повернуті. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний повернути кошти згідно ст. 906 ЦК України, оскільки саме на рахунок відповідача були зараховані кошти позивача і саме відповідач здійснював їх подальший перерозподіл. Також посилався на ст. 9, 14 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачає захист прав споживачів, зокрема, шляхом відшкодування завданих збитків.
		Отже, з огляду на зазначене, сплачена позивачем сума коштів була помилково зарахована на інший номер внаслідок неякісно наданої послуги, що завдало позивачу матеріальної шкоди у розмірі 70, 00 грн., а відмова відповідача повернути вказані кошти призвела до додаткових витрат у розмірі 70, 00 грн. на повторне поповнення рахунку. 
		Крім того, зазначив, що відповідач в 2017 році в односторонньому порядку змінив істотні умови тарифного плану «Домашній базовий» та почав таємно стягувати додаткову плату за всі дзвінки на номери інших операторів, про що позивачу стало відомо у 2018 році. Точну суму переплати позивачу встановити не вдалось, однак позивач вважає, що вказана сума становить 700, 00 грн. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідачем було порушено Закону України «Про захист прав споживачів», не повідомлено позивача про зміну істотних умов тарифного плану, вартості послуг, що надаються, що призвело до обману позивача як споживача та незаконного збагачення відповідача на 700, 00 грн. Також позивачем враховано і індекс інфляції з вказаної суми у розмірі 112, 63 грн. 
		Позивачем також були витрачені додаткові кошти, щоб дістатись до центру обслуговування клієнтів відповідача у розмірі 152, 00 грн., які позивач також просить стягнути на свою користь. Внаслідок порушення відповідачем прав позивача, останньому було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінив у 600, 00 грн. та просив стягнути з відповідача на свою користь. 
		Представник відповідача у своєму відзиві просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, та зазначає, що є оператором мобільного зв`язку та надає телекомунікаційні послуги абонентам і здійснює свою діяльність виключно у відповідності до вимог чинного законодавства України. Зазначив, що хоч позивач і стверджує, що він є власником телефонного номеру НОМЕР_2 , однак доказів того, що між сторонами було укладено будь-який правочин, до матеріалів справи не надано.
		Крім того, відповідач за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, Привокзальна площа КЦ «Київстар» не надає послуги приймання платежів від абонентів за допомогою автоматично касових машин за вказаною адресою. Так між відповідачем та ТОВ ФК «Фенікс» був укладений договір про надання послуг за допомогою системи Mobipay № 162094 від 28.09.2015, відповідно до якого третя особа здійснює на постійній основі приймання платежів від платників на користь відповідача за допомогою пункту приймання платежів в Ексклюзивному пункту продажу, за допомогою автоматичних касових машин. Відповідач вважає, що не міг порушити права позивача як споживача, оскільки безпосередньо ним не надавалась послуга у вигляді приймання платежів, оскільки така послуга надавалась іншою особою. При цьому відповідач не несе відповідальності за технічний стан обладнання пункту прийому платежів, як то визначено договором, укладеними між відповідачем та третьою особою.
		Представник відповідача також зазначив, що оператор не несе відповідальності за зміст проведених абонентом дій, оскільки скерування підтверджених абонентом і успішно виконаних технічним обладнанням компанії операцій при поповненні рахунку є неможливим та у компанії відсутні правові підстави для втручання та скасування здійснених абонентом дій при поповненні рахунку. Телекомунікаційні послуги за абонентським номером НОМЕР_3 надаються знеособлено на умовах передплаченого зв`язку. При цьому, абоненти, які отримують послуги знеособлено не мають права на повернення коштів згідно п. 7.22 Умов надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар». З огляду на зазначене, відповідач пояснив, що не має повноважень для зняття з особового рахунку абонентів коштів, які були начебто помилково іншим абонентом або будь-якою іншою особою, оскільки з моменту зарахування на особовий рахунок абонента, ця грошова сума належить абоненту, в даному випадку з мережевим ідентифікатором НОМЕР_3 . Відповідач не має права на розпорядження вказаними грошовими коштами, оскільки вказані кошти можуть бути використані лише цим абонентом.
		Зазначає також, що матеріали справи не містять доказів несправності системи обслуговування автоматично касової машини, розташованої за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, Привокзальна площа (КЦ «Київстар»). Крім того, позивач також не звертався із скаргами щодо неякісного надання телекомунікаційних послуг.
		Враховуючи наведе відповідач вважає твердження позивача про неякісне надання послуги відповідачем та завдання останньому матеріальних збитків такими, що не відповідають обставинам справи.
		Крім того, зазначає, що одночасна зміна позивачем предмету і підстав позову положеннями ЦПК України не допускається, хоча позивач зробив це у своїй заяві 
		Також вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки відсутнє порушене право позивача, що давало б підстави для відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 23, 1167 ЦК України.
		Від третьої особи пояснення не надходили.
		30.11.2017 ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Усатової І.А. відкрито провадження по справі.
		29.03.2018 від представника відповідача надійшов відзив.
		03.04.2018 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва Усатової І.А. справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
		23.07.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. прийнято до свого провадження вказану цивільну справу, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		22.01.2019 від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
		23.01.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. позовну заяву залишено без розгляду.
		13.05.2019 постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. від 23.01.2019, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		08.10.2019 від позивача надійшла позовна заява про збільшення позовних вимог.
		04.08.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		13.10.2020 відповідно до Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2020 № 01-08-993 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Мальцева Д.О.
		16.10.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження викликом сторін.
		02.03.2021 від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
		Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої справу просив розглядати за його відсутності. Розгляд справи просив проводити за матеріалами справи.
		Суд, заслухавши пояснення сторони позивача та сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Так, згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
		Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
		Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Київстар» є оператором мобільного зв`язку, володіє власною мережею та обслуговує її, а також надає відповідні телекомунікаційні послуги у порядку та у спосіб, що передбачені законодавством, зокрема, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КУ № 295 від 11.04.2012. Оператор включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій НКРЗ за № 53 від 28.09.2006.
		Також з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та ТОВ ФК «Фенікс» був укладений договір про надання послуг за допомогою системи Mobipay № 162094 від 28.09.2015, відповідно до якого третя особа здійснює на постійній основі приймання платежів від платників на користь відповідача за допомогою пункту приймання платежів в Ексклюзивному пункту продажу, за допомогою автоматичних касових машин у порядку та згідно з умовами вищезазначеного договору.
		Відповідно до Додатку № 9 до договору № 162094 про надання послуг за допомогою системи Mobipay послуги приймання платежів у ексклюзивному пункту продажу, розташованому за адресою: Київська обл., м .Ірпінь, вул. Центральна, Привокзальна площа (КЦ «Київстар»), 26.02.2016 надавались ТОВ «ФК «Фенікс».
		Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
		При цьому, згідно положень п. 22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону, виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
		При цьому, Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
		Відповідно до п. 7.11. Умов надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», абонент здійснює оплату послуг за допомогою карток поповнення рахунку, періодів поповнення, готівкою через каси та відділення банків, вказані оператором та іншими визначеними операторами на сайті способами.
		Згідно п. 69 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 № 295, оператор здійснює розрахунки за послуги з кожним абонентом окремо (у тому числі з використанням особового рахунка, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів).
		Відповідно до п. 7.14 Умов, моментом оплати послуг оператора абонентом розуміється момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок оператора.
		При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», оператори, провайдери телекомунікацій не несуть майнової відповідальності перед споживачами телекомунікаційних послуг за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань з надання телекомунікаційних послуг унаслідок дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо), викрадання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються оператором телекомунікацій, або з вини споживача у випадках, передбачених цим Законом.
		Відповідно до п. 41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 № 295, оператор, провайдер не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг у разі, зокрема, вини споживача в інших випадках, встановлених законом.
		При цьому, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
		Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		При цьому, згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно роз`яснень, які містяться предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
		При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,  § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Так, позивач пояснив, що поповнював рахунок через термінал № 16191 ТОВ «ФК «Фенікс» за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 1, Привокзальна площа в КЦ «Київстар» за допомогою платіжної системи «Flashpay», однак під час здійснення операції внаслідок зависання екрану терміналу (клавіша «6» спрацювала раніше клавіші «5», яка була нажата перед нею), кошти в сумі 70, 00 грн. були помилково зараховані на номер 097-654-20-83, який позивачу не належить.
		На підтвердження вказаних обставин надав квитанцію № 14259 від 26.02.2016, з якої вбачається, що 26.02.2016 о 16:25:34 через термінал № 16191 ТОВ «ФК «Фенікс» за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 1, Привокзальна площа в КЦ «Київстар» за допомогою платіжної системи «Flashpay» було здійснено оплату послуги «Мобільний по номеру телефону» у розмірі 70, 00 грн., ідент.платника - 097-654-20-83, отримувач: ПрАТ «Київстар», ЄДРПОУ 21673832, Банк отримувача: ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, п/р отримувача: 26008010065101, призначення платежу: переказ коштів за послуги отримувача.
		Крім того, надав копію квитанції № 19699 від 29.02.2016, з якої вбачається, що 29.02.2016 о 19:35:32 через термінал № 12977 ТОВ «ФК «Фенікс» за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 1, Привокзальна площа в КЦ «Київстар» за допомогою платіжної системи «Flashpay» було здійснено оплату послуги «Мобільний по номеру телефону» у розмірі 70, 00 грн., ідент.платника - НОМЕР_4 , отримувач: ПрАТ «Київстар», ЄДРПОУ 21673832, Банк отримувача: ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, п/р отримувача: 26008010065101, призначення платежу: переказ коштів за послуги отримувача.
		Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення помилкового зарахованих на інший рахунок коштів, однак відповідачем вказані кошти повернуто не було, що не заперечує і сам відповідач.
		Позивач пояснив, що саме відповідач, внаслідок неякісної наданої послуги та неповернення коштів, завдав матеріальної шкоди позивачу. При цьому, оскільки кошти були зараховані на банківський рахунок відповідача, останній мав своїм обов`язком повернути їх позивачу внаслідок помилкової операції.
		Додатково позивач пояснив, що в 2018 році, коли він також сплатив кошти за поповнення рахунку на свій другий мобільний номер / НОМЕР_5 / через термінал самообслуговування третьої особи, вказані кошти також були помилково перераховані на інший номер телефону, однак після звернення позивача до на номер підтримки, кошти були повернуті йому.
		Водночас, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, останній самостійно здійснював поповнення рахунку на мобільний телефон 26.02.2016 через термінал третьої особи. Доказів того, що термінал за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, Привокзальна площа (КЦ «Київстар») мав технічні несправності, які призвели до некоректної роботи термінала, зокрема підвисання екрану терміналу (клавіша «6» спрацювала раніше клавіші «5», яка була нажата перед нею), позивачем до матеріалів справи не надано.
		За таких обставин, позивачем не доведено і тієї обставини, що саме відповідач має нести відповідальність за роботу терміналу, а не особа, яка відповідно до укладеного з відповідачем Договору, безпосередньо надає послуги приймання платежів від платників на користь відповідача.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, і вказана обставина не заперечується сторонами, позивач є абонентом ПрАТ «Київстар» та відповідно до Угоди № 1994539 від 16.02.2013 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку користується номером мобільного телефону НОМЕР_6 .
		Позивач зазначає, що також користується мобільним номером телефону НОМЕР_2 , разом з тим доказів того, що між ним та відповідачем укладено будь-яку угоду щодо надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку за мобільним номером телефону НОМЕР_2 , матеріали справи не містять.
		При цьому, згідно Довідки за вих.№ 6182/03 від 27.03.2018, телефонний номер НОМЕР_3 в період часу з 26.02.2016 по дату видачі довідки обслуговується у відповідача відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за номером надаються знеособлено.
		Згідно п. 7.22 Умов надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», чинних на станом на 26.02.2016, повернення зареєстрованому, контрактному чи корпоративному абоненту коштів внаслідок ненадання Послуг, надання Послуг неналежної якості, а також у інших спірних випадках здійснюється Оператором після розгляду заяви Абонента на повернення коштів. У разі згоди Оператора, повернення коштів Абоненту повинне бути здійснене у 30-денний строк через банківську установу, визначену Оператором. Абоненти, які отримують послуги знеособлено не мають права на повернення коштів чи отримання деталізації спожитих ними послуг, якщо вони не були зареєстровані у порядку, визначеному НКРЗІ. У разі незгоди Оператора повернути кошти, спір про повернення коштів може бути вирішено у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.
		З огляду на зазначене, позивачем не доведено тієї обставини, що кошти, сплачені через термінал, зберігались на банківському рахунку відповідача, як не доведено і обов`язок останнього повернути кошти позивачу, які були ним самостійно сплачені на інший абонентський номер.
		Не доводить наявності такого обов`язку і посилання позивача на ту обставину, що відповідачем в 2018 році здійснено повернення позивачу коштів, які позивач мав намір сплатити на свій інший мобільний номер, однак внаслідок помилки кошти були зараховані на не на той номер.
		Крім того, матеріали справи взагалі не містять доказів того, що відповідач в 2017 році в односторонньому порядку змінив істотні умови тарифного плану «Домашній базовий» та почав таємно стягувати додаткову плату за всі дзвінки на номери інших операторів з позивача, внаслідок чого позивачу було завдано матеріальної шкоди.
		Враховуючи наведене, позивачем не доведена та обставина, що поведінка відповідача була протиправною по відношенню до позивача, не доведено також ані розміру завданої шкоди, ані взагалі її наявності.
		Судом також не встановлено причинний зв`язок між поведінкою відповідача та зазначеною позивачем шкодою.
		З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення помилково зарахованих 70, 00 грн., додатково понесених витрат на діставання з місця проживання до центру обслуговування клієнтів ПрАТ «Київстар» у розмірі 48, 00 грн. та 108, 00 грн., додатково понесених витрат у зв`язку з неповідомленням відповідачем про зміну умов тарифного плану у сумі 700, 00 грн., доплат за інфляцію у розмірі 112, 63 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, також просить на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 600, 00 грн.
		Так, поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.
		Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Разом з тим, оскільки в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження та обставина, що відповідачем було порушено права позивача як споживача, при цьому, матеріали справи взагалі не містять доказів, що свідчили б про завдання відповідачем також і моральної шкоди позивачу, позовні вимоги у вказаній частині також не підлягають задоволенню. 
		Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар» , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ ФК «Фенікс» про захист прав споживачів, стягнення помилково зарахованих коштів, додаткових витрат, моральної шкоди та інфляційних втрат. 
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання повного тексту рішення - 30.08.2021.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...