Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/33644/21-п : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2021. Зареєстровано: 13.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2021.
Дата набрання законної сили: 21.09.2021
Номер судового провадження: 3-8506/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/33644/21-п 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 вересня 2021 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі Табалі Я.В., за участю прокурорів: Прокопова О.Е., Шкурпела Р.В., захисника - адвоката Свирида Т.С., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої народним депутатом України Верховна Рада України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,
		встановив:
		 
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18.06.2021 року № 33-02/456 ОСОБА_1 , будучи народним депутатом України, як особа, уповноважена на виконання функцій держави, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) у частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, усупереч вимогам пункту 3 частини першої статті 28 Закону вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: звернувся до т.в.о. Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової І.В. з депутатським зверненням від 28.01.2020 року № 158/92-01 з питання, що становило його приватний інтерес.
		Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Під час розгляду справи адвокат Свирид Т.С. подав до суду письмові пояснення по суті адміністративного правопорушення, з клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, підтримане ним в судовому засіданні.
		Під час розгляду справи ОСОБА_1 повністю підтримав подані його захисником письмові пояснення, в яких міститься клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Прокурор Шкурпело Р.В. вважав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , клопотання адвоката Свирида Т.С. та висновок прокурора Шкурпела Р.В., дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
		Відповідно до ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
		Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
		Дії особи, поведінка якої є предметом дослідження, у кожному випадку потрібно оцінювати у контексті положень ст. 9 КУпАП, де закріплено поняття адміністративного правопорушення. Відповідно до цієї норми - адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб`єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
		Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до п. 7 Керівництва  Організації Економічного розвитку та співробітництва, занадто суворий підхід до врегулювання приватних інтересів може вступати в протиріччя з іншими правами, виявлятися недієвим або контрпродуктивним на практиці або позбавляти державну службу привабливості в очах претендентів на державну службу.
		За Законом України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		При цьому наявність приватного інтересу може створювати  потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень,  та  реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		За міжнародним стандартом ОЕРС  поняття реального конфлікту інтересів тлумачиться як конфлікт між суспільно-правовими обов`язками та приватними інтересами державної посадової особи, при якому його приватні інтереси, що витікають з положення державного посадовця як приватної особи,  здатні неправомірним чином вплинути на виконання ним офіційних обов`язків або функцій.
		Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа № 826/8777/18, провадження № 11-1420апп18) обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються Конституцією України та законами України № 2790-XII та від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України».
		Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути відповідачами як суб`єкт владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.
		Відповідно до статті 1 Закону № 2790-XII народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України.
		Народний депутат не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (частини перша статті 3 цього Закону).
		Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена статтею 6 Закону № 2790-XII, а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.
		Тобто народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.
		Народний депутат на підставі ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.
		Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
		Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов`язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.
		Депутатське звернення до правоохоронного органу або його посадової особи може бути розглянуто регіональним підрозділом цього органу, до компетенції якого безпосередньо належить вирішення порушених народним депутатом питань. Керівник регіонального підрозділу зобов`язаний надати відповідь народному депутату з дотриманням строків, визначених цією статтею.
		Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов`язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.
		Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов`язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об`єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом.
		Відповідно до п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої  статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про звернення народних депутатів України до Національного  банку України) (Справа N 1-6/2003)  від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003, на  відміну  від запиту звернення - це викладена у  письмовій формі  пропозиція  народного  депутата  України  зазначеним   вище адресатам  здійснити  певні  дії,  дати  офіційне  роз`яснення  чи викласти  позицію  з  питань, віднесених до їх компетенції  (абзац другий  частини  першої  статті  16  Закону  України  «Про  статус народного депутата   України»). За  своїм  змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними  депутатами  України  самостійно.  Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців,  а також  стосуватися інших  питань  депутатської  діяльності,  які ініціюються народним  депутатом України.
		Таким чином, направляючи т.в.о. Директора Державного бюро розслідувань вищевказане звернення, ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог закону.
		Отже, сам факт звернення без ознак тиску, зловживання впливом, що відсутнє у тексті протоколу про адміністративне правопорушення та не було підтверджено в суді, є правом народного депутата.
		Крім того, вирішення поставленого у зверненні питання здійснюється іншим органом, а не ОСОБА_1 , як народним депутатом України, не залежить від волі останнього та його повноважень. В зазначеному вище Стандарті ОЕРС конфлікт інтересів визначається як вчинення дій саме посадовою особою у власних інтересах. В даному випадку депутат лише повідомляє інформацію, а рішення приймає незалежний уповноважений орган.
		Таким чином, підсумовуючи викладене, враховуючи, що звернення народного депутата України  не носить імперативного характеру; що рішення за зверненням приймається не депутатом, а незалежним органом, то реальний конфлікт інтересів відсутній
		Диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Згідно з приміткою 2 у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
		Для належної науково-правової оцінки такою складного явища як конфлікт інтересів недостатньо самого лише констатації факту щодо реального конфлікту інтересів.
		Системний аналіз законодавства в сфері запобігання та протидії корупції, та судової практики свідчить, що відмінність між поняттями реальний та потенційний конфлікт інтересів полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
		Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
		1) наявність у особи факту приватного інтересу має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
		2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняте рішення;
		3) наявність повноважень на прийняття рішень;
		4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.
		Таким чином, факт підписання ОСОБА_1 на бланку народного депутата України звернення до т.в.о. Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової І.В. щодо кримінального провадження, яке відкрито за заявою ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення вчинене народним депутатом України ОСОБА_1 , не може трактуватися як вчинення дій в умовах конфлікту інтересів.
		Аналогічна позиція міститься в Методичних рекомендаціях з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, затверджених 14.07.2016 Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №2.
		Крім цього, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2021 року справа про адміністративне правопорушення № 757/25879/20-п відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, щодо аналогічного звернення направленого до Генерального прокурора, була розглянута, провадження закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
		Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 280, 284, 287, 288 КУпАП,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у встановленому законом порядку, протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
		 
		Суддя                                                                                                             С.І.Смик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...