Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/11205/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2021.
Дата набрання законної сили: 07.09.2021
Номер судового провадження: 51-2776км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019110030001947

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		 
		07 вересня 2021 року
		м. Київ
		справа №357/11205/19
		провадження № 51-2776км21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Братськ Іркутської області Російської Федерації, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі  КК) і
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст, у тому числі оскаржуваного судового рішення, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2020рокуОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.309 КК та призначено покарання за санкцією в редакції закону від 15 квітня 2008 року у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн. 
		Вирішено інші питання, визначені процесуальним законодавством.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року вказаний вирок скасовано. ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК, а кримінальне провадження №12019110030001947 щодо неї закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК).
		Вирішено питання щодо речових доказів та витрат на залучення експерта.
		ОСОБА_6 було предявлено обвинувачення у тому, що вона приблизно в травні 2019 року на території земельної ділянки свого домоволодіння в АДРЕСА_1 посіяла та виростила 3 кущі коноплі, з яких всередині липня 2019 року зрізала верхівки, зрілі суцвіття та висушила їх за місцем свого проживання, після чого подрібнила. У такий спосіб ОСОБА_6 виготовила для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс, який зберігала у гаражі та будинку.
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування своїх доводів сторона обвинувачення стверджує, що апеляційний суд застосував до ОСОБА_6 закон, який не підлягав застосуванню, а саме ч. 4 ст. 309 КК. Вказує, що цей суд не зясував чи добровільно обвинувачена звернулася до лікувального закладу та розпочала лікування, чи дійсно вона ставить собі за мету вилікуватись, а не уникнути притягнення до кримінальної відповідальності у такий спосіб. Крім цього, зазначає, що ОСОБА_6 не перебувала на обліку у лікаря-нарколога, у матеріалах провадження відсутні дані про те, що їй було встановлено діагноз наркоманія. Наголошує, що апеляційний суд не зясував, коли востаннє обвинувачена вживала наркотики та не звернув уваги на те, що вона звернулася за медичною допомогою майже через 3 місяці після вчинення кримінального проступку.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити та передати кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
		 
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для передачі цього кримінального провадження на розгляд обєднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		Касаційні доводи прокурора зводяться до незгоди із звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.
		З матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції ухвалою від 04 грудня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання захисника про звільнення  ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК. Так, цей суд мотивував таке рішення відсутністю добровільності дій з боку обвинуваченої, оскільки вона звернулася до лікувального закладу після проведення обшуку за її місцем проживання та після розпочатого щодо неї кримінального переслідування (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення). Крім того, місцевий суд вказав, що сторона захисту не надала доказів встановлення ОСОБА_6 діагнозу наркоманія і що вона потребує лікування, а також зазначив, що дії обвинуваченої, пов`язані з проходженням нею лікування, свідчать про її намагання уникнути кримінальної відповідальності.
		У вироку місцевим судом було встановлено факт того, що ОСОБА_6 пройшла курс лікування від наркотичної залежності в період з 21 жовтня по 05 листопада 2019 року (довідка від 05 листопада 2019 року №751707/МКСХ№5186 Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», а. с. 35, Т. 1). Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_6 не перебуває під наглядом лікаря-нарколога.
		В свою чергу, захист оскаржив обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 з мотивів незастосування до неї положень ч. 4 ст. 309 КК, в результаті чого апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі дійшов протилежних висновків, ніж місцевий суд.
		Так, суд апеляційної інстанції вказав про: 1) добровільне звернення ОСОБА_6 до лікувального закладу, що підтверджується укладеним між нею та лікувальним закладом контрактом; 2) наявність в обвинуваченої захворювання, пов`язаного з наркоманією, яке було встановлено останній під час звернення до спеціалізованого медичного закладу, де вона протягом визначеного лікарем часу отримувала необхідне лікування в режимі денного стаціонару. 
		Серед іншого в оскаржуваній ухвалі зазначено, що немає підстав сумніватися у тому, що обвинувачена звернулася до лікувального закладу для того, аби вилікуватися від наркоманії.
		Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_6 не намагалася уникнути кримінальної відповідальності, апеляційний суд звільнив її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК та закрив кримінальне провадження згідно з п. 1 ч. 2 ст.284КПК.
		Положеннями ч. 4 ст. 309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		Тобто приписи названої норми дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов:
		1) добровільне звернення особи до лікувального закладу;
		2) особою розпочато лікування від наркоманії. 
		На думку колегії суддів, встановлення лише цих обставин є достатнім для прийняття рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК.
		При цьому вказана норма є імперативною та не дозволяє судам встановлювати додаткові, не визначені нею, обставини щодо її застосування.
		Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року №62/95-ВР містить дефініції таких понять:
		- добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника;
		- наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною;
		- особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія".
		Аналіз судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дає підстави стверджувати, що підхід до вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК є неоднаковим.
		Зокрема, йдеться про інше різне вирішення колегіями суддів з різних судових палат таких питань:
		1) встановлення добровільності лікування особи, яку пов`язують з визначенням початкового моменту лікування (до оголошення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення чи після цього, під час розгляду кримінального провадження у суді першої чи апеляційної інстанцій);
		2) встановлення факту захворювання на наркоманію (встановлено раніше, до оголошення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у цьому провадженні або ж у цьому провадженні цей діагноз особі встановлено вперше);
		3) кола закладів, в яких можливе проходження лікування.
		Так, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі №450/3304/17 (провадження №51-1092км18) йдеться про те, що апеляційний суд, вирішуючи питання про добровільність звернення за лікуванням, не звернув увагу, що у довідці лікувального закладу про перебування особи на обліку в лікаря-нарколога не вказано день і місяць взяття її на облік.
		Тобто в даному випадку суд касаційної інстанції для застосування норми ч. 4 ст.309 КК вказав на необхідність встановлення діагнозу «наркоманія» раніше, тобто до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, за яке особу притягують до кримінальної відповідальності. 
		У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №623/993/15-к (провадження №51-3982км18) зазначено, що апеляційний суд залишив поза увагою факт звернення особи за лікуванням до закінчення розгляду кримінального провадження по суті. 
		Тобто добровільність лікування судами у наведених судових рішеннях поставлено під сумнів з мотивів визначення початкового моменту лікування залежно від етапу кримінального переслідування особи. 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 367/5346/20 (провадження №51-1309км21) під час аналізу матеріалів кримінального провадження на предмет можливого застосування ч. 4 ст. 309 КК вказала на необхідність встановлення чи реально особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи добровільно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування, а не вимушено і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії. 
		Тобто колегія суддів акцентувала на необхідності встановлення того чи перебувала особа на обліку у лікаря-нарколога до вчинення кримінального правопорушення та звернення до лікувальної установи, в якому порядку було встановлено діагноз наркоманія (амбулаторне лікування чи в умовах стаціонару), чи має місце систематичне вживання наркотичного засобу чи це явище епізодичне.
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №227/2400/17 (провадження №51-2854км19) під час розгляду доводів щодо застосування положень ч. 4 ст. 309 КК зазначила, що у матеріалах провадження відсутня інформація про те, чи має лікарня, в яку особа звернулася за лікуванням від наркоманії, ліцензію на проведення лікування наркозалежних осіб. 
		У цій постанові касаційній суд поставив у залежність застосування правил ч. 4 ст.309 КК від спеціалізації лікувального закладу та наявності в останнього дозвільних документів для цього, хоча у названій статті про таке не йдеться.
		У постанові від 13 лютого 2020 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі №242/176/18 (провадження №51-1751км19) дійшла висновку про те, що звернення особи за медичною допомогою вже після ухвалення вироку щодо неї свідчить, що ця особа ставила собі за мету не виліковуватися від залежності, а ухилитися від відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
		В цілому аналіз вказаних судових рішень суду касаційної інстанції свідчить про різне розуміння умов, які є достатніми для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.
		Натомість колегія суддів вважає, що норма ч. 4 ст. 309 КК за своїм характером є заохочувальною. 
		Законодавець, формулюючи умови для звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту ставив ціль вилікувати особу від захворювання на наркоманію, яке є тяжчим у порівнянні, наприклад, із захворюванням на алкоголізм. 
		Тому звернення особи до лікувального закладу навіть під час судового розгляду досягає тих цілей, для яких конструювалася ця норма. 
		Покарання особи, яка хворіє на наркоманію незалежно від того, чи звернулася вона для такого лікування вперше чи вже проходила курс лікування, перебувала на відповідному обліку до внесення відомостей до ЄРДР у цьому провадженні чи ні, не повинно бути пріоритетним та превалювати над ціллю вилікувати особу. 
		Колегія суддів вважає, що законодавцем не обмежено застосування ч. 4 ст. 309 КК часом звернення до лікувального закладу і фактом перебування до вчинення цього кримінального правопорушення на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини. 
		Положення кримінального закону не виключають можливість застосування ч. 4 ст.309 КК навіть у тому випадку, якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу, усвідомлюючи можливість ухвалення обвинувального вироку щодо неї. 
		Причини, які були визначальними для прийняття рішення про звернення до лікувального закладу з метою пройти лікування від наркоманії можуть бути різними. Однак ключовим є самостійне добровільне прийняття рішення суб`єктом щодо необхідності такого лікування. 
		Аналогічно не можна обмежувати коло причин, які стали підставою для добровільної відмови від вчинення кримінального правопорушення. Адже, загальновідомо, що у разі добровільної відмови немає жодного значення причина, яка спонукала до такої відмови (жалість до потерпілого, страх перед можливим кримінальним покаранням тощо).
		Колегія суддів вважає, що й у ч. 4 ст. 309 КК причини, які передували зверненню до лікувального закладу для лікування від наркоманії, не повинні перекреслювати сам факт такого звернення та ставити під сумнів добровільність як таку. 
		Законодавець визначає поняття примусового лікування осіб, хворих на наркоманію у ст. 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Будь-яке інше звернення для лікування від наркоманії є добровільним. Суд не може встановлювати додаткові умови для констатації факту добровільності.
		Так само немає значення для застосування заохочувальних положень ч. 4 ст.309КК факт попереднього перебування особи на обліку. Адже в особи можуть вперше діагностувати захворювання на наркоманію. Той факт, що особа вперше звернулася для лікування навпаки має слугувати підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності шляхом застосування заохочувальної норми щодо неї.
		Тобто захворювання на наркоманію може бути діагностовано вперше, і це не може бути перешкодою для використання положень ч. 4 ст. 309 КК. 
		Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, перерахованих у цій ухвалі, та встановити, що добровільним слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу в контексті ч. 4 ст. 309 КК, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, яке мало місце до моменту ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні. Для застосування цієї заохочувальної норми попередній факт перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним, оскільки факт захворювання на наркоманію у такої особи може бути встановлено вперше. Такий первинний діагноз також констатує необхідність надання особі медичної допомоги у вигляді лікування від наркоманії.
		Керуючись статтею 434-1 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 ОСОБА_6 Миколаївни передати на розгляд обєднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...