Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/18286/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2021. Зареєстровано: 14.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2021.
Дата набрання законної сили: 08.09.2021
Номер судового провадження: 22-ц/817/655/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/18286/20Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/655/21 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -   
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 вересня 2021 року     м. Тернопіль
		Тернопільський апеляційний суд в складі: 
		Головуючого - Бершадська Г.В. 
		Суддів - Сташків Б. І., Хома М. В., 
		з участю секретаря - Дідух М.Є. 
		представників сторін 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2021 року (ухвалене суддею Дзюбич В.Л., дату складення повного тексту не зазначено) у цивільній справі № 607/18286/20 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з участю Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з участю Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди.
		   Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26 липня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 червня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Постановою старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак А.Ю. від 05 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59703402 на виконання вказаного судового наказу, однак постанова про відкриття виконавчого провадження боржнику у відповідності до вимог ЗУ Про виконавче провадження не направлялась. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.06.2020 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак А.Ю. при виконанні виконавчого листа № 607/14966/19. Окрім того, державний виконавець неналежним чином виконуючи свої повноваження, неодноразово подавала неправильно оформлені матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.183-1 КУпАП, що стало підставою для повернення для належного їх оформлення. Вказує, що такі дії відповідача є протиправними, та ставили її у важке матеріальне становище, позбавляючи можливості забезпечувати належні умови для повноцінного утримання та виховання двох малолітніх дітей, оскільки вона не має можливості працювати та утримувати дітей, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Стверджує, що бездіяльність відповідача протягом тривалого часу - з серпня 2019 року завдали їй та її сім`ї моральні страждання, а також вплинули на її звичний спосіб життя, вона змушена була звертатися за захистом своїх прав до різних органів державної влади та суду, а також шукати способи належного утримання двох малолітніх дітей. Посилаючись на викладене позивач просила стягнути з відповідача 15 000 грн. моральної шкоди.
		   Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 9 квітня 2021 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5000,00 гривень грошового відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 
		   Не погоджуючись з рішенням суду Тернопільський міський відділ ДВС звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити.
		   Апелянт зазначав, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між визнанням протиправною бездіяльності Тернопільського міського відділу ДВС та моральною шкодою, оскільки бездіяльність державного виконавця , яка визнана судом полягала у ненаправленні боржнику ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження, однак це не підтверджує факт заподіяння моральної шкоди чи душевних страждань. Позивачем не обґрунтовано наявності заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями вони заподіяні, в якій грошовій чи матеріальній формі позивач оцінює завдану їй шкоду та з чого він при цьому виходить, не надано доказів на підтвердження немайнових втрат.
		   У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		   Зазначила, що бездіяльність державного виконавця полягала у не надсиланні постанови боржнику, тобто не повідомленні боржника про відкрите виконавче провадження що потягло за собою невиправдану затримку виконання рішення суду терміном понад дев`ять місяців. Вказаний факт встановлений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15.06.2020 року. Наслідки такої бездіяльності також встановлено рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2020 року у справі за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, в якій боржник заявляв про необізнаність про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення аліментів вона змушена була шукати способи належного утримання дітей: нормального харчування, лікування та створити умови для їх розвитку та виховання, неодноразово звертатись до ДВС, різних державних органів влади про надання безоплатної правової допомоги та суду із клопотаннями та скаргами, що завдало їй душевних страждань та переживань.
		   В судовому засіданні представник відділу ДВС апеляційну скаргу підтримала та додатково пояснила, що у зв`язку з відсутністю поштових марок з червня по вересень 2019 року кореспонденція боржникам відправлялась звичайною кореспонденцією. У січні місяці 2020 року боржник з`явився на виклик до відділу ДВС та було з`ясовано помилку у зазначеному судовому наказі цифри ідентифікаційного коду боржника та місце його роботи. На даний час заборгованості по аліментах не має та рішення про стягнення пені з боржника на користь позивачки в сумі 6085,79 грн. виконано. Вважає що вини відділу ДВС не має.
		   Представник позивачки апеляційну скаргу не визнала, зіслалась на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додатково пояснила, що у позивачки двоє малолітніх дітей, вона ніде не працює та здійснює догляд за дитиною до досягнення трирічного віку. Внаслідок невиконання рішення суду вона неодноразово зверталась до відділу ДВС, однак жодні дії відділом на виконання рішення не вчинялись. Надалі вона змушена була звертатись за наданням їй безоплатної правової допомоги, оскаржувати дії ДВС щодо невиконання судового рішення та з позовом про стягнення пені. Позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів становили 64000,00 грн., в той час суд задоволив їх на 6085,79 грн. у зв`язку з тим, що боржнику не направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження і йому не було відомо про обов`язок сплачувати аліменти. У січні та червні 2020 року відділом ДВС складались протоколи про притягнення боржника до адміністративної відповідальності за несплату аліментів, які судом повертались для дооформлення, що позбавило боржника понести передбачену законодавством відповідальність. Державним виконавцем 25.02.2020 року виносились постанови про встановлення обмежень, зокрема і щодо заборони керування транспортними засобами до погашення заборгованості по аліментах, однак вона не виконувалась, оскільки відповідач працював водієм, керував транспортними засобами. Бездіяльність державного виконавця дозволила боржнику уникнути адміністративної відповідальності, сплати пені за прострочення сплати аліментів за весь період і тільки після звернення до суду із скаргою відповідач погасив всю заборгованість по аліментах та по стягнутій судовим рішенням пені. Звернення до різних органів за захистом своїх прав та необхідність відшукування коштів на утримання сім`ї завдали позивачці моральних страждань.
		   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги та відзиву, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
		   Судом встановлено, що на виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківська) перебуває виконавче провадження №459703402 з примусового виконання судового наказу №607/14996/19 від 11 липня 2019 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 червня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. 
		   05 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Приймак А.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №459703402. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 35632 від 05 серпня 2019 року заборгованість станом на 01 серпня 2019 року по сплаті аліментів склала 3708.34 грн.
		   Згідно Акту від 20 вересня 2019 року, який складено головним спеціалістом Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Ковальчук О.В., починаючи з липня 2019 року у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відсутні поштові марки для відправлення вихідної кореспонденції (у тому числі документів виконавчого провадження, порядок надсилання яких передбачено ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).
		   Відповідно до розрахунку заборгованості із сплати аліментів № 28907 від 12.03.2020 року по виконанні судового наказу № 607/14996/19 від 11 липня 2019 року заборгованість станом на 01 березня 2020 року становила 20746,78 грн.
		   17 січня 2020 року постановою старшого держаного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак А.Ю. у ВП № 59703402 звернуто стягнення на дохід боржника ОСОБА_2 
		   06 березня 2020 року повторно у виконавчому провадженні винесено постанову про звернення стягнення на дохід боржника ОСОБА_2 .
		   Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2020 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак Алли Юріївни щодо ненаправлення на адресу боржника ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження №59703402 на підставі виконавчого листа №607/14966/19, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11.07.2019 року. Вказаною ухвалою суду встановлено, що матеріали справи не містять доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, поряд з тим, відсутність марок не звільняє державного виконавця від виконання вимог закону щодо належного направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.
		   Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння позивачці моральної шкоди діями державного виконавця, яка полягала у душевних стражданнях, пов`язаних із тривалим несвоєчасним виконанням судового рішення про стягнення аліментів на двох малолітніх дітей, внаслідок чого позивач не могла забезпечити належного утримання своїх дітей та змушена була неодноразово звертатись до відділу ДВС з клопотаннями та скаргами що завдало їй душевних страждань та переживань. Враховуючи глибину душевних страждань, характер правопорушення та ступінь вини відповідача суд визначив розмір завданої моральної шкоди в 5000,00 гривень.
		   Колегія погоджується з такими висновками суду.
		   Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		   Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		   Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
		   Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		   Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		   Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		   Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		   Згідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		   Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
		   Суд першої інстанції вірно виходив з того, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є рішення суду, що набрало законної сили. 
		   З матеріалів справи вбачається, що боржник не був обізнаний про відкрите відносно нього виконавче провадження про стягнення аліментів на двох малолітніх дітей, оскільки йому постанова про відкриття провадження у відповідності до вимог статті 28 Закону України Про виконавче провадження не направлялась. Вказане призвело до того, що виконання рішення про стягнення аліментів відбулось лише через 9 місяців, що призвело до моральних страждань позивачки , змушувало її відшукувати кошти на утримання дітей, забезпечення їх харчування, лікування та виховання з серпня 2019 року в той час, що вона сама не працювала, оскільки здійснювала догляд за донькою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		   Бездіяльність відділу ДВС доводиться тим, що відсутність поштових марок для відправлень, як пояснив представник відділу та підтверджується відповідним актом, мала місце до вересня 2019 року, а виклик боржника вперше мав місце лише у січні 2020 року. Необізнаність боржника про відкрите виконавче провадження призвела до зменшення заявленого розміру пені за несплату аліментів, який було стягнуто рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2020 року.
		   В судовому засіданні встановлено, що позивач неодноразово зверталась до відділу ДВС з приводу невиконання рішення про стягнення аліментів, до центру безоплатної правової допомоги та до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
		   Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що внаслідок бездіяльності відповідача позивачці була заподіяна моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, тривалим невиконанням рішення суду про стягнення аліментів на двох малолітніх дітей. Суд правильно визначив розмір моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань та ступеня вини відповідача, а також засад розумності, виваженості та справедливості.
		   Доводи апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відділу ДВС та моральною шкодою позивачки не заслуговують уваги суду, оскільки судом встановлено, що необізнаність боржника про обов`язок сплачувати аліменти призвела до тривалого несвоєчасного виконання рішення. Наявність моральних страждань доводиться відсутністю коштів на утримання дітей з урахуванням того що позивач ніде не працювала, здійснювала догляд за однорічною донькою, вимушеністю звертатись до відділу ДВС, за безоплатною правовою допомогою та до суду за захистом своїх порушених прав. 
		   Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		   Колегія суддів вважає, що судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
		   Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
		ПОСТАНОВИВ:
		   Апеляційну скаргу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення.
		   Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2021 року залишити без змін.
		   Судові витрати покласти на сторони в межах сум ними понесених.
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає як постановлена у малозначній справі.
		   Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року.
		 
		Головуючий                                Бершадська Г.В.
		Судді:                                    Хома М.В.
		                                       Сташків Б.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...