Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18067/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2021. Зареєстровано: 15.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2021.
Дата набрання законної сили: 07.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		09 вересня 2021 року                               м. Київ                                        № 640/18067/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., суддів Літвінової А.В., Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України про визнання протиправною та нечинною постанови, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), за участю третьої особи - Державної казначейської служби України (далі - третя особа), в якому просить визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» та стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 45 361 207 451, 56 грн.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною та нечинною повністю постанови Кабінету Міністрів України №18 від 22.03.2017 залишено без розгляду.
		Одночасно ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, закрито провадження у справі за позовом АТ «Укргазвидобування» про стягнення з Кабінету Міністрів України збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 45 361 207 451,56 грн. та роз`яснено позивачу право звернення з цією вимогою до господарського суду.
		Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.08.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у даній справі, а справу направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		За результатами повторного автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду адміністративної справи визначено суддю Шулежка В.П.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2020 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваної постанови №187 від 22.03.2017 з огляду на її невідповідність частині 4 статті 11 Закону України «Про ринок природнього газу», оскільки вона покладає на позивача спеціальні обов`язки без визначення компенсації за них. 
		В судовому засіданні 02.02.2021 протокольно закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на відсутність обов`язку Кабінету Міністрів України одночасно при покладанні спеціальних обов`язків визначення джерела фінансування та компенсації. 
		Крім того, відповідач наголосив про відсутність предмету спору, оскільки оскаржувана постанова №187 від 22.03.2017 втратила чинність. 
		Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, викладених у його відзиві.
		Третя особа письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав аргументи, викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. 
		На підставі частини третьої статті 194 КАС України суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
		Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Постановою Кабінету міністрів України №187 від 22.03.2017 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
		Основним аргументом для звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами слугувала бездіяльність відповідача, яка полягає у невизначенні джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природнього газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки. 
		Відповідно до частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Належність позивача до суб`єктів ринку природного газу, які підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 визнається судом і не заперечується учасниками справи.
		Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України,      кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай безпосередніх індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушень закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи. Позови «в інтересах законності» не мають на меті захист порушених суб`єктивних прав, а тому в таких справах не може бути реалізовано завдання адміністративного судочинства.
		Наведені положення не дозволяють скаржитись щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
		Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб`єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
		Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права.
		У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
		Дія закону (нормативно-правового акта) чи окремої його норми права - це обов`язковість їх виконання (всіма) громадянами, посадовими особами, державними органами та іншими суб`єктами права стосовно певної сфери (виду) суспільних відносин, за певних обставин (ситуацій), протягом певного часу, на певній території (у певному просторі) та щодо конкретного кола суб`єктів права, тобто осіб, організацій (в широкому значенні цього слова), які наділені певними характеристиками.
		Як зазначалось, позивач оскаржує постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» №187 від 22.03.2017.
		Разом з тим, оскаржувана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018.
		Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним такими, що втратили чинність.
		Так, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 визначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
		Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах 22.04.2019 у справі №820/601/17, від 02.10.2019 у справі №804/215/18 та від 23.10.2019 у справі №П/811/112/17.
		Зокрема, Верховний Суд наголосив, що відповідно до положень п. 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених   Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, - визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.
		Як зазначає Верховний Суд у своїх постановах від 14.02.2019 у справі № 826/5493/16 (адміністративне провадження № К/9901/14109/18), від 18.07.2019 у справі № 826/16725/17 (адміністративне провадження № К/9901/66655/18)   оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, відтак, не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про процесуальну неможливість скасування оскаржуваної постанови, оскільки даний нормативний документ втратив свою юридичну силу (юридичну значимість), а отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, враховуючи фактичні обставини справи за наслідками їх офіційного з`ясування судом, не призведе до поновлення порушених, на думку позивача, його прав та інтересів.
		Крім того, право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
		Щодо стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди суд зазначає, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.
		Проте позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність намірів та можливість отримання заявленої в позові суми як прибутку, не доведено причинно-наслідкового зв`язку отримання матеріальних збитків (упущеної вигоди) і протиправним діянням відповідача, відтак не підтверджено наявність понесених збитків, їх розмір та чи є вказані збитки упущеною вигодою.
		Отже, такі вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
		Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення.
		Натомість, позивачем не доведено та не надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
		Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
		Беручи до уваги положення статті 139 КАС України відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                           В.П. Шулежко
		 
		Суддя                                                                                                               А.В. Літвінова
		 
		Суддя                                                                                                         І.М. Погрібніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...