Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3438/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2021. Зареєстровано: 15.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2021.
Дата набрання законної сили: 02.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 вересня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 910/3438/13 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
		 
		за участю представників:
		скаржника АТ "Державний експортно-імпортний банк України": Ільїнової І. В. 
		арбітражного керуючого Реверука П. К. (особисто)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021
		у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. (головуючий), Сотнікова С. В., Грека Б. М.
		та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2020
		у складі судді Івченка А. М.
		 
		у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"
		про банкрутство
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Провадження у судах першої та апеляційної інстанції
		1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" (далі - ТОВ "Фактор Коммерс").
		2. Постановою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014                                ТОВ "Фактор Коммерс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.
		3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фактор Коммерс" на загальну суму 557 688 833,40 грн.
		4. У судовому засіданні 19.10.2015 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, припинено провадження у справі № 910/3438/13.
		5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України " (далі - АТ "Укрексімбанк") задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/3438/13 скасовано, справу скеровано до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.
		6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Фактор Коммерс", ліквідовано банкрута ТОВ "Фактор Коммерс", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; провадження у справі № 910/3438/13 припинено.
		7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" задоволено; ухвалу Господарського суду       міста Києва від 15.05.2017 скасовано; справу № 910/3438/13 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури.
		8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 звільнено арбітражного керуючого Балєва В.П. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Коммерс" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Реверука П. К.
		9. В подальшому ухвалами Господарського суду міста Києва неодноразово продовжувався ліквідатору ТОВ "Фактор Коммерс" строк для надання на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. 
		10. 05.08.2020 від ліквідатора банкрута Реверука П. К. надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		11. Згідно з отриманими на запити ліквідатора відповідями від установ (підприємств, організацій), що здійснюють реєстрацію та облік майна (майнових прав) чи адміністрування відповідних баз даних, на час складення звіту з`ясовано, що у банкрута відсутні будь-які майнові активи, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включені до ліквідаційної маси.
		12. Також ліквідатором отримано відомості, про те що: інформація про реєстрацію за ТОВ "Фактор Коммерс" права власності на об`єкти промислової та інтелектуальної власності відсутня; на офіційному вебпорталі Державної авіаційної служби України відсутні відомості щодо зареєстрованих цивільних повітряних суден та договорів відчуження, оренди таких суден за банкрутом.
		13. При виїзді за юридичною адресою банкрута (м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11-А) арбітражний керуючий Реверук П. К. з`ясував, що керівні органи банкрута за цією адресою не знаходяться, у зв`язку із чим, отримати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, його майно, в тому числі і рухоме, та інші матеріальні цінності не можливо, що підтверджено актом відсутності ТОВ "Фактор Коммерс" за адресою реєстрації від 26.04.2018.
		14. 29.05.2018 ліквідатор банкрута провів інвентаризацію майна банкрута, за результатами якої були складені відповідні описи та встановлено наявність кредиторської заборгованості на загальну суму 560 263 857,40 грн.
		15. Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, станом на 27.07.2020, за боржником зареєстроване обтяження рухомого майна - майнові права, в тому числі ті, що виникнуть в майбутньому за контрактами на купівлю дизельного пального та/або бензину. Обтяжувач - AT "Укрексімбанк".
		16. Для дослідження питання щодо дебіторської заборгованості боржника, ліквідатором отримано 02.11.2018 від АТ "Укрексімбанк" копії кредитних договорів з додатками; договорів застави майнових прав; договорів/контрактів на купівлю пального. 
		17. ТОВ "Фактор Коммерс" (постачальник) та третіми особами (покупці) була укладена низка договорів поставки нафтопродуктів, за якими постачальник зобов`язався поставити покупцям дизельне пальне та/або бензин. Контрагентами боржника за вказаними вище договорами поставки нафтопродуктів були: ТОВ "Ідеал-Ріелті" (код ЄДРПОУ 32423639); ТОВ "Лінкор" (код ЄДРПОУ 31486001); ТОВ "Астіка" (код ЄДРПОУ 21631450);                                     ДП "Укрзалізничпостач" (код ЄДРПОУ 19014832).
		18. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичні особи - ТОВ "Ідеал-Ріелті" (код ЄДРПОУ 32423639); ТОВ "Лінкор" (код ЄДРПОУ 31486001) та ТОВ "Астіка" (код ЄДРПОУ 21631450) є припиненими, а ДП "Укрзалізничпостач" (код ЄДРПОУ 19014832) перебуває в стані припинення з 22.07.2014.
		19. З метою отримання інформації та документів про наявність/відсутність заборгованості ДП "Укрзалізничпостач" перед боржником за договором на поставку дизельного палива, 17.12.2018 ліквідатор банкрута направив до                       ДП "Укрзалізничпостач" запит про надання інформації та копій документів щодо поставки дизельного палива за Договором № 0139/08-ЦЮ від 04.03.2008, а також, надання інформації стосовно наявності/відсутності заборгованості за договором. 
		20. Листом від 11.01.2019 ДП "Укрзалізничпостач" повідомило, що у                         ДП "Укрзалізничпостач" відсутня заборгованість перед ТОВ "Цукрове виробниче об`єднання" за Договором поставки № 0139/08-ЦЮ від 04.03.2008.
		21. 05.02.2019 ліквідатор за наявними матеріалами провів аналіз фінансової, господарської та інвестиційної діяльності ТОВ "Фактор Коммерс" за результатами якого встановлено, що: активи у боржника відсутні, а розмір кредиторської заборгованості становить понад 560 млн. грн, фінансовий стан ТОВ "Фактор Коммерс" має ознаки неплатоспроможності, які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства; фінансовий стан ТОВ "Фактор Коммерс" характеризується ознаками неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури; ознаки доведення боржника до банкрутства не підтверджуються матеріалами, які є в наявності; боржник відсутній за місцем реєстрації та фінансово-господарську діяльність не здійснює.
		22. За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 18.05.2018, відсутні відомості про реєстрацію за боржником об`єктів нерухомого майна та обтяжень нерухомого майна.
		23. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.08.2019 у справі                              № 910/3438/13, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020, відмовлено в задоволенні заяви ГУ ДФС у      м. Києві про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна                ТОВ "Фактор Коммерс".
		24. Під час ліквідаційної процедури ТОВ "Фактор Коммерс" здійснено заходи щодо закриття рахунків в АТ "ВТБ Банк" та AT "Укрексімбанк", що підтверджується довідками про закриття рахунків.
		25. Ліквідатор боржника надав суду звіт ТОВ "Юридична група "Пріорітет" складений за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Фактор Коммерс" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства від 06.11.2020, який містить висновки щодо надкритичної неплатоспроможності боржника, відсутності ознак фіктивного банкрутства та дій з приховування банкрутства, відсутності підстав для притягнення відповідальних осіб боржника чи його засновників до субсидіарної відповідальності
		26. За підсумками проведеного аналізу фінансово-господарського стану                ТОВ "Фактор Коммерс" ліквідатор дійшов висновку про відсутність правових підстав для звернення з позовом про притягнення посадових осіб банкрута до субсидіарної відповідальності у зв`язку з відсутністю ознак доведення боржника до банкрутства.
		27. На засіданні зборів кредиторів банкрута схвалено звіт ліквідатора                    ТОВ "Фактор Коммерс" та уповноважено арбітражного керуючого на подання до суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Фактор Коммерс".
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		28. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Фактор Коммерс"; ліквідовано банкрута - ТОВ "Фактор Коммерс"; зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; провадження у справі № 910/3438/13 закрито; дію мораторію припинено.
		29. Мотивуючи ухвалу господарський суд дійшов висновків про неможливість відновлення платоспроможності ТОВ "Фактор Коммерс" та задоволення вимог кредиторів, а також зазначив про виконання ліквідатором всіх необхідних дій та покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов`язків для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів.
		30. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 залишено без змін.
		31. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про вичерпність і повноту здійснених арбітражним керуючим дій у ліквідаційній процедурі та наявність всіх передбачених законом підстав ліквідувати банкрута - ТОВ "Фактор Коммерс".
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		32. 22.06.2021 АТ "Укрексімбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/3438/13, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (АТ "Укрексімбанк" )
		33. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, та посилається в контексті цієї підстави на:
		-  неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо дотримання принципу повноти дій ліквідатора та необхідності реалізації ним повноважень щодо ініціювання притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника;
		- нездійснення належного дослідження обставин справи та помилкове залишення судами поза увагою доводів учасників справи і наявні докази, які підтверджують невжиття ліквідатором всіх необхідних заходів щодо аналізу фінансово-господарського стану боржника, зокрема, дослідження первинних бухгалтерських документів стосовно дебіторської заборгованості.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 
		34. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Реверук П. К. просить залишити її без задоволення, посилаючись на правильність висновків місцевого та апеляційного господарських судів про надкритичну неплатоспроможність боржника, відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства чи приховування банкрутства, а також стверджує про належне виконання ним своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі.
		35. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
		36. У судовому засіданні 02.09.2021 представник касанта та арбітражний керуючий підтримали наведені позиції та надали пояснення по суті справи.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		37. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		39. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		40. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
		41. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала місцевого господарського суду про затвердження звіту, ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі, а також постанова апеляційної інстанції про залишення цієї ухвали без змін.
		42. Аналіз змісту доводів касаційної скарги свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій про вжиття ліквідатором всієї повноти дій у ліквідаційній процедурі задля виявлення активів боржника та відсутності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства.
		43. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника                      АТ "Укрексімбанк" та арбітражного керуючого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скаржника та відзиву на касаційну скаргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. 
		44. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		45. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
		46. Судом враховується, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
		47. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
		48. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
		49. Отже, з огляду на пряму дію норм КУзПБ вони підлягають застосуванню при розгляді цієї справи незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом ТОВ "Фактор Коммерс".
		50. Водночас, колегія суддів зауважує, що із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ не втратили своєї актуальності сформовані раніше правові висновки Верховного Суду стосовно реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та обсягів судового контролю за його дотриманням у справі про банкрутство, що ураховуються судами у випадку подібного правового регулювання КУзПБ відповідних процедур (правовідносин).
		51. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		52. За змістом статей 61, 62, 63, 64 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
		53. Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
		54. Частиною третьою статті 65 КУзПБ передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
		55. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств. 
		56. Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації. 
		57. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
		58. Отже КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
		59. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство в редакції чинній на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.
		60. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі                       № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).
		61. Як встановлено судами попередніх інстанцій за отриманим ліквідатором боржника витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, станом на 27.07.2020, за ТОВ "Фактор Коммерс" зареєстроване обтяження рухомого майна - майнових прав, в тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, за контрактами на купівлю дизельного пального та/або бензину, укладеними з ТОВ "Ідеал-Ріелті"; ТОВ "Лінкор"; ТОВ "Астіка"; ДП "Укрзалізничпостач".
		62. Разом з тим досліджуючи питання повернення ТОВ "Фактор Коммерс" дебіторської заборгованості, ліквідатор банкрута фактично обмежився лише витребуванням від обтяжувача AT "Укрексімбанк" відповідних документів щодо застави майнових прав та констатацією припинення трьох контрагентів за цими контрактами, без належного з`ясування питання наявності іншої дебіторської заборгованості перед боржником та відображення у підсумкових документах відповідних обґрунтованих висновків щодо об`єктивної неможливості її стягнення.
		63. До того ж, суди попередніх інстанцій беручи до уваги посилання ліквідатора на лист ДП "Укрзалізничпостач" про відсутність заборгованості перед                       ТОВ "Цукрове виробниче об`єднання", правонаступником якого є боржник, як доказ відсутності дебіторської заборгованості, не надали належної і вмотивованої оцінки цьому листу, у тому числі з урахуванням критеріїв належності, допустимості, та вірогідності доказів.
		64. Відтак, Верховний Суд звертає увагу на передчасно відхилені апеляційним судом послідовні доводи касанта щодо неповноти аналізу фінансово-господарського стану боржника та необґрунтованості висновків ліквідатора про відсутність дебіторської заборгованості перед боржником, що не підтверджені відповідними первинними документами. 
		65. Також, у контексті дотримання принципу повноти дій ліквідатора колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства. 
		66. Частиною другою статті 61 КУзПБ, положення якої кореспондуються із положеннями частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (чинного на момент введення ліквідаційної процедури) визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
		67. Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі                         № 924/669/17).
		68. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення. 
		69. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
		70. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.
		71. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16). 
		72. У постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції частини другої статті 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
		1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
		2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
		3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
		73. Таким чином, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі                             № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).
		74. Колегія суддів наголошує на відсутності заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
		75. Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
		76. Статтею 61 КУзПБ від 21.10.2019, статтею 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019 закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. 
		77. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
		78. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
		79. Близькі за змістом висновки, які викладені в пунктах 74-78 цієї постанови відображено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі                                  № 915/1624/16.
		80. Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на винних у осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
		81. Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. 
		82. Однак суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, обмежившись відтворенням відповідних висновків ліквідатора, без надання мотивованої оцінки їх обґрунтованості за результатами дослідження у цьому аспекті повноти здійснення ліквідатором аналізу фінансового становища банкрута, підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом його засновників (учасників) керівника або інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
		83. У контексті обставин цієї справи колегія суддів звертається до висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 за яким господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
		 
		84. До того ж колегія суддів зазначає, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
		85. Тому саме лише посилання у оскаржуваних рішеннях на висновок ліквідатора про відсутність правових підстав для притягнення засновників (учасників) та посадових осіб банкрута до субсидіарної відповідальності за його боргами з посиланням зокрема на звіт ТОВ "Юридична група "Пріорітет" складений за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника не свідчить про належне виконання судами попередніх інстанцій функції судового контролю у справі про банкрутство на час завершення ліквідаційної процедури.
		86. У контексті наведеного Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі, зробленими без належного дослідження поданого ліквідатором звіту, ліквідаційного балансу та долучених до них доказів..
		87. Верховний Суд наголошує, що принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).
		88. Слід зазначити, що за змістом положень статей 61-65, 90 КУзПБ ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).
		89. Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б).
		90. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі              № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі            № 28/29-б-43/212-2012).
		91. З урахуванням наведеного колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про повноту заходів вжитих ліквідатором для виявлення активів боржника та відсутності підстав для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства передчасними та зробленими без належного з`ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки доводів скаржника та сукупності наявних в матеріалах справи доказів.
		92. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		93. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
		94. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). 
		95. Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
		96. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
		97. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
		98. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		99. Однак, ухвалені у справі судові рішення повною мірою таким вимогам не відповідають, адже не містять належно мотивованої оцінки усіх обставин справи з якими КУзПБ пов`язує можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство.
		100. Зважаючи на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити повноту дій ліквідатора, в тому числі щодо оцінки доказів наявності/відсутності дебіторської заборгованості та дослідження обставин, що можуть бути обґрунтуванням підстав для покладення субсидіарної відповідальності на колишніх посадових осіб боржника чи його засновників (учасників), а також перевірити доводи інших учасників справи щодо забезпечення повного аналіз фінансової та господарської діяльності боржника (подібної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
		101. Зазначене вище згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
		Щодо суті касаційної скарги
		102. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк" належить задовольнити повністю.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		103. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		104. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		105. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
		106. За наведеного відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		107. Під час нового розгляду справи, суду слід вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, надати мотивовану і всебічну оцінку повноті дій ліквідатора з виявлення активів боржника та висновкам щодо наявності/відсутності підстав для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.
		Щодо судових витрат
		108. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		109. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		Висновки щодо застосування норм права
		110. Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
		111. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
		112. Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.
		113. Оскільки частина друга статті 61 КУзПБ не визначає ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості перед кредиторами та сукупності правочинів, інших юридичних дій, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника дозволить ліквідатору банкрута виявити ознаки доведення до банкрутства у діях засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.
		114. Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.
		На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити повністю.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/3438/13 скасувати.
		3. Справу № 910/3438/13 направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                                    В. Г. Пєсков
		 
		                                                                                                    В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...