Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1781/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); купівлі - продажу; нерухомого майна.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2021. Зареєстровано: 16.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1781/21
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Присяжнюка О.О.                   
		при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61004, м.Харків, вул. Маршала Конєва,20)  за участю прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108)     до   Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) ,  Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16) ,  Фізичної особи - підприємця Ноздрачова Артема Миколайовича ( АДРЕСА_1 )   про  скасування рішення в частині, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна за участю представників:
		позивача - Ногіна О.М., посвідчення №057318 від 09.10.20, прокурор;
		відповідача (ХМР) - Цуварев О.Ф., витяг з ЄДР, в порядку самопредставництва;
		відповідача (Управління КМП) - Цуварев О.Ф., витяг з ЄДР, в порядку самопредставництва;
		відповідача (ФОП Новоздрачов А.М,) - Бєлоус Л.В., адвокат 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи - підприємця Ноздрачова Артема Миколайовича, в якій просить суд :
		Визнати незаконним та скасувати п.63 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18;
		Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 09.11.2018 №529 "Про оформлення договору купівлі-продажу";
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.11.2018 №5647-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Ноздрачовим Артемом Миколайовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. (реєстровий №1727);
		Зобов`язати Ноздрачова Артема Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення підвалу №1, 3-:-14, 19-:-23, площею 257,7 кв.м. в житловому будинку літ."А-14" по вул. Золочівській, 21 у м. Харкові шляхом складання акта приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказане приміщення;
		Судові витрати по справі покласти на відповідачів.
		Ухвалою господарського суду від 14.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1781/21. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "09" червня 2021 р. об 11:00 год.
		01.06.2021 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив (вх. №12795), в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд: залучити відзив до матеріалів справи; відмовити в повному обсязі у задоволенні позову; судові витрати покласти на позивача.
		Відзив долучено судом до матеріалів справи.
		03.06.2021 від Харківської міської ради надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України (вх. №13061), в якій відповідач стверджує про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
		03.06.2021 від Харківської міської ради надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх. №13060).
		03.06.2021 від Харківської міської ради надійшов відзив (вх. №13062), в якому представник відповідача просить суд: залучити відзив до матеріалів справи; відмовити в повному обсязі у задоволенні позову; судові витрати покласти на позивача.
		Відзив долучено судом до матеріалів справи.
		04.06.2021 до суду надійшла заява представника ФОП Ноздрачова А.М. про застосування строків позовної давності (вх. №13083), в якій останній просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		04.06.2021 до суду від представника ФОП Ноздрачова А.М. надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13086), в якому останній заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову та покласти на позивача судові витрати.
		Відзив долучено судом до матеріалів справи.
		08.06.2021 до суду надійшло клопотання представника ФОП Новоздрачова А.М. про відкладення розгляду справи (вх. №13480), у зв`язку з хворобою представника.
		08.06.2021 електронною поштою до суду надійшло аналогічне клопотання представника ФОП Новоздрачова А.М. про відкладення розгляду справи (вх. №3104), у зв`язку з хворобою представника.
		08.06.2021 від Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до суду надійшла відповідь на відзиви відповідачів (вх. №13443). У відповіді на відзиви прокурор заперечує проти залишення позову без розгляду та застосування застосування позовної давності.
		В судовому засіданні 09.06.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання представника ФОП Новоздрачова А.М. про відкладення розгляду справи; відкладено підготовче засідання до 14.07.2021 о 10:40 год.
		В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 09.06.2021.
		14.06.2021 від представника Харківської обласної прокуратури до суду надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності (вх. №13879).
		14.06.2021 від Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області надійшла відповідь на відзив ФОП Ноздрачова А.М. (вх. №13906)
		В судовому засіданні 14.07.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання до "27" липня 2021 року об 11:00 год.
		В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 14.07.2021.
		14.07.2021 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява (вх. №16452) в порядку ст. 42 ГПК України про залишення позовної заяви без руху. Свою заяву представник другого відповідача обгрунтовує відсутністю матеріалах позовної заяви документів, які підтверджують повноваження представника позивача.
		26.07.2021 від представника третього відповідача до суду надійшли письмові пояснення щодо заперечень позивача на заяву про застосування строку позовної давності (вх. №17394).
		В судовому засіданні 27.07.2021 оголошено перерву на підставі ч.5 ст. 183 ГПК України до 03.08.2021 о 12:00 год.
		30.07.2021 від керівника окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху (вх. №17793), в якій останній вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви в порядку, зокрема, господарського судочинства, надано, в тому числі, керівникам окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. У своїх запереченнях прокурор вказує, що керівник Ново баварської окружної прокуратури міста Харкова Купріянов В.Б., звертаючись з позовною заявою, діяв не як представник позивача, а як особа, відповідні повноваження якої визначено законом (у зв`язку з чим не потребував підтвердження повноважень довіреністю чи іншим документом).
		30.07.2021 до суду від керівника окружної прокуратури надійшло заперечення на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №17794).
		Суд дослідивши заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України (вх. №13061 від 03.06.2021) та заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №16452 від 14.07.2021) в порядку ст. 42 ГПК України про залишення позовної заяви без руху, виходить з такого.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17) було встановлено можливість органу місцевого самоврядування самостійно звернутись з позовом до суду за захистом своїх прав. При цьому, суд зазначає, що в даній справі ключовим є визначення можливості Харківською міською радою самостійно захистити свої права, через призму юридично значимих дій, які вчинялись Харківською міською радою у даному випадку, з врахуванням не постійності судової практики з цього питання.
		Обґрунтовуючи відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів, прокурор вказав, що є самостійним позивачем, оскільки Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР є відповідачами, та однією із вимог прокурора є оскарження рішення ХМР через недотримання вимог законодавства стосовно відчуження об`єкта приватизації.
		Вказаними обставинами прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підстави для представництва інтересів держави саме у якості самостійного позивача.
		При цьому, з відзиву на позовну заяву Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради  вбачається, що відповідачі не погоджується з позовом прокурора, вважають оскаржуване рішення та договір законними та такими, що відповідає нормам законодавства України, доводи прокурора вважають необґрунтованими та просять відмовити у задоволенні позову.
		Таким чином, Харківська міська рада Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та не тільки не здійснили заходів із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які прокурор вважає порушеними, а й заперечують взагалі проти наявності будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваних рішень та укладенні спірного договору
		З матеріалів даної справи вбачається, що саме оспорюваним рішенням Харківської міської ради надано згоду на відчуження об`єкта приватизації та територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради від імен якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а тому на переконання суду, в даному випадку прокурор може самостійно здійснювати представництво інтересів територіальної громади та набувати статус позивача, оскільки таким чином усуває стан юридичної невизначеності щодо порушених, на його думку, прав.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурор належним чином обґрунтував необхідність та підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем 1 клопотань.
		З урахуванням викладеного, судом відмовлено в задоволенні заяви Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України (вх. №13061 від 03.06.2021) та заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №16452 від 14.07.2021) в порядку ст. 42 ГПК України про залишення позовної заяви без руху.
		В судовому засіданні 03.08.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на 10.08.2021 о 12:30 год.
		В судовому засіданні 10.08.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошує перерву в судовому засіданні до 08.09.2021.
		03.09.2021 до суду від керівника Новобаварської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення щодо доводів відповідача (вх. №20449).
		В судовому засіданні 08.09.2021 прокурор надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
		Судом задоволено клопотання прокурора 
		08.09.2021 в судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу, якою на підставі ч.2 ст.216 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 10.09.2021 о 10:00 год.
		Прокурор в судовому засіданні 10.09.2021 року підтримав позовні вимоги, посилаючись на неправомірність рішення про відчуження нерухомого майна та подальший договір купівлі-продажу об`єкта комунального майна, у зв`язку з тим, що відчуження спірного об`єкту відбулось на позаконкурентних засадах, без здійснення обов`язкових поліпшень, передбачених чинним законодавством.  
		Представник відповідача 1 в судовому засіданні 10.09.2021 року проти позову заперечував, посилаючись на те,  що спірне рішення ХМР прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, вказує, що договором оренди майна, а також нормами чинного законодавства передбачено першочергове придбання майна у власність на поза конкурентних засадах орендарем. Також відповідач 1 зазначає про те, що прокурором не доведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та відповідно підстав для повернення зазначеного майна. Крім того відповідачем заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності.
		Представник відповідача 2 в судовому засіданні 10.09.2021 року проти позову заперечує, посилаючись на те, що спосіб приватизації комунального майна належить саме Управлінню та останнє дотрималось способу, порядку та процедури проведення відчуження об`єктів нерухомого майна. Крім того відповідач 2 вказує на те, що прокурором не доведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу. Крім того відповідачем заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності.
		В судовому засіданні 10.09.2021 представник третього відповідача надав суду заключне слово, викладене письмово (вх. №21154 від 10.09.2021).
		Заключне слово долучено судом до матеріалів справи.
		В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
		В ході розгляду справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
		Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.
		За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 10.09.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено наступне.
		Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).
		Таким чином, Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
		Згідно із ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Згідно з частинами 2, 4 статті 53 ГПК України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб (ч.2). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4).
		При цьому, як визначено в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 року у справі № 3-234/2018.
		Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.
		З   урахуванням   того,   що   Харківська   міська   рада   представляє   інтереси   міської   громади,   однак,   у   даному   випадку   вона   є   відповідачем   у   справі   і   саме   вона   вчинила   дії,   які   негативно   впливають   на   інтереси   громади,   так   само   як   і   Управління   комунального   майна   та   приватизації   Департаменту   економіки   і   комунального   майна   Харківської   міської   ради,   прокурор   самостійно   подав   позов   до   Харківської   міської   ради,  Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи - підприємця Ноздрачова Артема Миколайовича   про   визнання   незаконним   та   скасування   в   частині   рішення   органу   місцевого   самоврядування,   визнання   договору   купівлі-продажу   недійсним,   витребування   майна.
		Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про проведення приватизації з порушенням   законодавства, а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими, та визнає поважною причину пропуску строків на оскарження рішення     сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» та поновити строки на звернення до суду з позовом.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
		У ході проведення СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області досудового розслідування, а Харківською місцевою прокуратурою №2 -процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.3 ст.365-2 КК України за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19, в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень підвалу №1, 3-:-14, 19-:-23, площею 257,7 кв.м. в житловому будинку літ. «А-14» по вул. Золочівській, 21 на території Холодногірського району м. Харкова.
		Як стверджує прокурор, під час вивчення вказаної справи встановлено, що на підставі договору оренди №3101 від 23.01.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та фізичною особою-підприємцем Ноздрачовим А.М., у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу №1, 3-:-14, 19-:-23, площею 257,7 кв.м. в житловому будинку літ.«А-14» по вул. Золочівській, 21 у м. Харкові.
		Відповідно до п.3.1 договору, вартість об`єкту оренди складала 453 260 грн. без ПДВ.
		Пунктом 5.2 договору оренди передбачено право орендаря здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця.
		Згідно з п.5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.
		Відповідно до п.10.1 вказаного договору оренди, строк його дії до 23.12.2020.
		У подальшому фізична особа-підприємець Ноздрачов А.М. звернувся з листом від 02.02.2018 до Управління комунального майна (вх. №1640), у якому просить дозволити приватизацію вказаних нежитлових приміщень. При цьому, як стверджує позивач, до вказаного листа не було долучено документів, які б надавали право на таку приватизацію.
		На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення (п.63 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18), яким міська рада включила спірні нежитлові приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.
		На виконання вказаного рішення фізична особа-підприємець Ноздрачов А.М. звернувся до Управління комунального майна та приватизації із заявою про приватизацію шляхом викупу від 22.02.2018 №3592.
		Відповідно до наявного в матеріалах приватизаційної справи звіту про оцінку нежитлових приміщень по вул. Золочівській, 21 ум. Харкові, складеного 28.02.2018 фізичною особою-підприємцем Копійко В.Л. на виконання договору з Ноздрачовим А.М. від 01.03.2018 на проведення оцінки та затвердженого 06.03.2018 начальником Управління комунального майна, ринкова вартість згаданих приміщень станом на 28.02.2018 склала 456 300 грн. (без ПДВ).
		Прокурор зазначає, що у вказаному звіті відсутні відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення.
		Наказом начальника Управління комунального майна від 09.11.2018 №529 «Про оформлення договору купівлі-продажу», виданим на підставі, зокрема, чинного на той час Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» наказано оформити з фізичною особою-підприємцем Ноздрачовим А.М. договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень.
		09.11.2018 між фізичною особою-підприємцем Ноздрачовим А.М. та територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна, укладено договір купівлі-продажу №5647-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. (реєстровий №1727).
		За умовами цього договору відповідач-3 приватизував вказані нежитлові приміщення за 456 300 грн. без ПДВ (разом з ПДВ за 547 560 грн.).
		Після цього, на підставі згаданого договору, здійснено передачу вказаних приміщень відповідачу-3 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.11.2018, однак державну реєстрацію права власності за Ноздрачовим А.М., як стверджує позивач, до цього часу не проведено.
		У своїй позовній заяві прокурор вказує на те, що рішення Харківської міської ради про включення спірного нежитлового приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, є незаконним з огляду на те, що відповідачем 3 не було здійснено невід`ємних поліпшень орендованого майна, що є обов`язковим для подальшої приватизації майна на позаконкурентних засадах.
		Прокурор також зазначив, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади оскільки він порушує вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки.
		Враховуючи вищенаведене, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення ХМР щодо відчуження майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна та зобов`язати відповідача 3 повернути нежитлове приміщення.
		У свою чергу, Харківська міська рада у своєму відзиві заперечує проти позову, посилаючись на те, що при прийнятті спірного рішення повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень, відповідно до норм чинного законодавства, а також договору оренди майна, де передбачено першочергове придбання майна у власність на поза конкурентних засадах орендарем. Крім того, представник Харківської міської ради вказує на те, що позивачем не доведено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав для втручання у майнові права відповідачів як добросовісних набувачів спірного нерухомого майна, що, у свою чергу, є підставою для визнання вимог прокуратури безпідставними, необґрунтованими та незаконними.
		Також, Харківською міською радою заявлено про застосування строку позовної давності (вх. №13060 від 03.06.2021), з огляду на те, що оспорюване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 22.02.2018, а, отже, на думку першого відповідача, позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатися про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради - 21.02.2018 та 22.02.2018.
		Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проти позову заперечує, посилаючись на те, що спосіб приватизації комунального майна належить саме Управлінню та останнє дотрималось способу, порядку та процедури проведення відчуження об`єктів нерухомого майна. Також Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вказує на те, що прокурором не доведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу. У своєму відзиві на позовну заяву Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради також заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності.
		Представник ФОП Ноздрачова А.М. у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що на момент укладання Договору оренди №3101 від 23.01.2018 нежитлове приміщення перебувало в явно занедбаному стані та в Акті приймання-передачі нежитлового приміщення зазначено необхідність проведення ремонтних робіт. Відповідач 3 на момент укладення Договору №5647-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень здійснив ремонтні роботи, чим фактично здійснив поліпшення стану орендованого майна в розмірі понад 25% ринкової вартості майна та набув у власність оспорювань майно на законних підставах. Також відповідачем 3 заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, з огляду на таке.
		В оспорюваному  рішенні Харківської міської ради зазначено, що його прийнято на підставі Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 (далі - Програма), а в згаданому вище наказі зазначено, що його видано, зокрема, на підставі Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
		Відповідно до п.1.1. Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма), її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
		Згідно з п.п.1.2., 2.2. Програми, у ній визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр., а також її принципи.
		Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.
		До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
		До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.
		Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Програми, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
		Згідно з ч.2 ст.345 ЦК України та ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (чинного на час прийняття рішення міською радою) (далі - Закон) приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
		Згідно з ч.4 ст.3 Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч.6 ст.29 Закону порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
		Відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
		У відповідності з ч.2 ст.5-1 Закону об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.
		Частиною 2 ст.16-2 Закону передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
		Статтею 4 цього Закону передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.
		Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:          встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст.9 зазначеного Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
		Згідно з ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.
		Відповідно до абз.1 ч.1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди,
		нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Аналогічні вимоги до приватизації орендованого майна шляхом викупу містилися й в нормах Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (ст.ст.2, 18), чинного на час видачі наказу начальника Управління комунального майна від 09.11.2018 та укладення спірного договору купівлі-продажу.
		Зокрема, ч.2 ст.18 вказаного Закону передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.
		Частиною 3 вказаної статті Закону визначено, що орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.
		При цьому п.2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що, за загальним правилом, приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону.
		Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ, а саме Порядком продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.
		Згідно з п.п.3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продаж) об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу, а у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продаж) із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.
		Відповідно до п.8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
		Згідно з п.8.2. Порядку, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
		Як зазначено вище, оцінка майна, яке підлягає приватизації, проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003.
		Відповідно до п.69 Методики, вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
		Згідно з п.70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
		Відповідно до п.71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.
		Згідно з абз.6 п.73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
		Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.
		Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (даті - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
		Згідно з п.2.І. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
		Відповідно до п.2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
		- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
		- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
		- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок мас містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджу вальні документи;
		- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
		З наведеного вище, приходить до висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Отже, викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
		Крім того, станом на 23.01.2018 ринкова вартість орендованого об`єкта нерухомого майна без ПДВ складала 453 260 грн., а станом на момент приватизації - 456 300 грн. без ПДВ. Вказане свідчить про те, що ніяких поліпшень на 25 відсотків, не проводилось.
		Отже, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що орендарем - ФОП Ноздрачовим А.М. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди.
		Суд також звертає увагу на помилковість тверджень відповідача про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 №31-рп/2009 по справі №1-46/2009, оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму військового майна, що є річчю, яка не вилучена, не обмежена у цивільному обороті і може бути предметом договору найму (оренди), у разі продажу такого майна має переважне право перед іншими особами на його придбання; аспекти приватизації невеликих державних підприємств в даному випадку не розглядались.
		Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Ураховуючи викладене, суд  приходить до висновку, що пункт 63 додатку до рішення 18 Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання 21.16.2017 №691/17, а відтак є незаконним.
		Також, суд звертає увагу на необхідність надання юридичної оцінки необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
		Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі №905/2236/18, яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання» у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
		Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного майна».
		Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
		Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
		Тобто органи місцевого самоврядування порушили умови та порядок приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.
		Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.
		Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.
		У даному випадку позбавлення відповідача-3 майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.
		Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у справі №922/623/20 від 22.01.2021, №903/206/19 від 09.06.2021, №922/2592/19 від 07.07.2021.
		Ефективність обраного способу захисту не спростовується висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 17.02.2021 у справі №922/623/20 з аналогічним предметом спору.
		Щодо клопотань відповідачів про застосування строку позовної давності господарський суд враховує таке.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу.
		Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду маг бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
		Крім того, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його прана (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
		Таким чином, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про ас порушення) чинники.
		Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку  особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду , недостатньо.
		Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого о органу.
		Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України, у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його пору шила.
		За змістом вказаних норм для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про такі обставини.
		З урахуванням того, що прокурор у даній справі є самостійним позивачем, то строк звернення до сулу за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право.
		Таким чином, у разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу , яка його пору шила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх пору шила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду в разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).
		Судом встановлено, що у ході проведення СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області досудового розслідування, а Харківською місцевою прокуратурою №2 - процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.3 ст.365-2 КК України за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19, в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень підвалу №1, 3-:-14, 19-:-23, площею 257,7 кв.м. в житловому будинку літ. «А-14» по вул. Золочівській, 21 на території Холодногірського району м. Харкова.
		Під час вивчення вказаної справи, позивачем встановлено, що на підставі договору оренди №3101 від 23.01.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та фізичною особою-підприємцем Ноздрачовим А.М., у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу №1, 3-:-14, 19-:-23, площею 257,7 кв.м. в житловому будинку літ.«А-14» по вул. Золочівській, 21 у м. Харкові.
		Таким чином, порушення, які свідчать про незаконність набуття ФО-П Ноздрачовим А.М.. нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів - приватизаційної справи, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об`єкту комунального майна, про які можливо було дізнатися лише із відповідної погоджувальної документації, а не з самого рішення про його відчуження.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при зверненні прокурора з відповідним позовом до суду строк позовної давності не був пропущений, а тому відсутні правові підстави для його застосування до спірних правовідносин.
		Також, враховуючи відповідний висновок, заява прокурора про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та його поновлення судом не розглядається.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Богдель проти Литви», ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви відносно початку перебігу строку давності, а саме - якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починається із дня, коли відповідний орган «здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено».
		Як зазначалося вище, необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися і відповідним позовом  до суду за захистом порушеного права.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є цілком обґрунтованим, документально доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
		Таким чином витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів порівну (по 5007,80 грн. з кожного).
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити повністю.
		 
		Визнати незаконним та скасувати п.63 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18;
		 
		Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 09.11.2018 №529 «Про оформлення договору купівлі-продажу»;
		 
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.11.2018 №5647-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Ноздрачовим Артемом Миколайовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. (реєстровий №1727);
		 
		Зобов`язати Ноздрачова Артема Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення підвалу №1, 3-:-14, 19-:-23, площею 257,7 кв.м. в житловому будинку літ.«А-14» по вул. Золочівській, 21 у м. Харкові шляхом складання акта приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказане приміщення.
		 
		Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) -5007,80грн.
		 
		Сягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 5007,80грн.
		Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ноздрачова Артема Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 5007,80грн.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61004, м.Харків, вул. Маршала Конєва, 20).
		Прокуратура Харківської області, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4.
		Відповідач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7).
		Відповідач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16).
		Відповідач: Фізична особа - підприємець Ноздрачов Артем Миколайович ( АДРЕСА_1 ).
		 
		Повне рішення складено "15" вересня 2021 р.   
		 
		Суддя О.О. Присяжнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...