Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/16125/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2021. Зареєстровано: 16.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Результат оскарження 08.12.2021 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 240/16125/21/16257/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		15 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/16125/21 
		категорія 106030000
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГурінаД.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, 
		встановив:
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру МВС від 19.02.2021 №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 »;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 23.02.2021.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що працював на посаді начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) в порядку переведення на нижчу посаду з Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, зі збереженням раніше присвоєного 6 (шостого) рангу державного службовця відповідно до наказу ГСЦ МВС від 27.04.2020 №2/5/1-кп. Результати його діяльності згідно з щорічним оцінюванням були визнані задовільними. Однак у лютому 2021 року від керівників вищого рівня почали надходити вимоги до позивача про звільнення з займаної посади шляхом переведення на іншу посаду в інший регіон. Позивач зазначає, що він 18.02.2021 у результаті психологічного тиску, власноручно написав заяву про переведення на роботу в іншу місцевість з 23.02.2021, яку передано засобами електронного зв`язку до відділу кадрів ГСЦ МВС. Однак, того ж дня позивачем було написано заяву про відкликання попередньої заяви про переведення та визнання попередньо поданої заяви недійсною з посиланням на сімейні обставини, що роблять переведення на роботу в іншу місцевість неможливим. Однак, не зважаючи на подання ОСОБА_1 заяви про відкликання заяви про переведення в іншу місцевість, відповідачем 19.02.2021 було винесено наказ про переведення ОСОБА_1 , який позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що слугувало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
		Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
		06.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відзиву заперечує та просить задовольнити позовні вимоги (а.с.39).
		07.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та залишення позову без розгляду (а.с.40-45), клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.64-66) та відзив на адміністративний позов (а.с.69-76), відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що законодавством не встановлено відповідного порядку висловлення згоди державним службовцем на переведення та строків переведення, у зв`язку з чим вони визначаються самостійно державним службовцем та керівником державної служби у кожному конкретному випадку. Згода ОСОБА_1 на переведення на посаду начальника Територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області з 23 лютого 2021 року була оформлена власноручно написаною заявою про переведення від 18 лютого 2020 року на ім`я керівника ГСЦ МВС ОСОБА_2 .
		Щодо вчинення керівництвом психологічного тиску відносно ОСОБА_1 , то відповідач зазначає, що позивач, доказів на підтвердження доводів про надходження вимоги від керівника вищого рівня щодо необхідності його переведення та психологічного тиску, не надав.
		Окрім того, вказане твердження відповідач вважає безпідставними, враховуючи, що, як стверджує сам позивач, заяву на переведення на іншу посаду він писав за місцем своєї роботи ( АДРЕСА_1 ) за відсутності керівника вищого рівня, який, як зазначено позивачем, здійснював на нього психологічний тиск. Крім того, відповідач посилався у відзиві на те, що позивач не звертався до відповідного органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби зі скаргами на порушення вимог Закону України "Про державну службу". 
		Отже, станом на момент написання заяви про переведення на іншу посаду було відповідне волевиявлення (згода) позивача.
		Також, відповідач посилається, що не отримував заяви позивача про відкликання попередньої заяви про переведення в інший регіон.
		Рішення начальника ГСЦ МВС Князюка О.Г. про переведення ОСОБА_1 підтверджується резолюцією на заяві ОСОБА_1 від 18 лютого 2021 року «До наказу" та виданням наказу ГСЦ МВС від 19 лютого 2021 року №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 », яким переведено ОСОБА_1 , начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), на посаду начальника територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС) з 23 лютого 2021 року.
		20 лютого 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з цим наказом ГСЦ МВС, про що свідчить його підпис на листі ознайомлення.
		Крім того, відповідач зауважує, що позивач ознайомився з даним наказом без заперечень та зауважень до нього. Також, доказом того, що позивач знав про своє переведення і погодився з ним, є на думку відповідача той факт, що позивач отримав розрахунок та не оскаржував його виплату. Позивач оскаржив наказ ГСЦ МВС від 19 лютого 2021 року №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 » лише через 6 місяців після його прийняття.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 у задоволенні клопотання Головного сервісного центру МВС про розгляд справи у порядку загального позовного провадження від 07.09.2021 вх. №250336/21 відмовлено.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 у задоволенні клопотання Головного сервісного центру МВС про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду відмовлено.
		Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що 22.04.2020 ОСОБА_1 будучи на посаді начальника Регіонального сервісного центру ШС в Житомирській області звернувся до керівника ГСЦ МВС ОСОБА_2 із заявою про призначення його на нижчу посаду - начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) в порядку переведення з 28 квітня 2020 року (а.с.78).
		Наказом ГСЦ МВС від 27 квітня 2020 року №2/5/1-кп «Про призначення ОСОБА_1 » призначено ОСОБА_1 на посаду начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 28 квітня 2020 року в порядку переведення на нижчу посаду з Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 та статті 50 Закону України «Про державну службу», з яким його ознайомлено 27 квітня 2020 року (а.с.79-80).
		18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГСЦ МВС Князюка О.Г. із заявою про переведення на посаду начальника Територіального сервісного центру № 0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС) з 23 лютого 2021 року (а.с.11).
		18 лютого 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про відкликання попередньо написаної ним заяви про переведення в іншу місцевість, з посиланням на те, що у нього особливо важливі сімейні обставини: перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та вагітна дружина, які потребують його щоденного піклування, що неможливо здійснити працюючи в іншій місцевості (а.с.12). Позивач вказує, що заява направлена засобами електронного зв`язку, тобто у той же спосіб як і попередня заява, того ж дня, тобто 18.02.2021, на адресу відповідача.
		Наказом від 19 лютого 2021 року №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 » переведено ОСОБА_1 начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) на посаду начальника територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області з 23 лютого 2021 року, з яким його ознайомлено 20 лютого 2020 року (а.с.6-7).
		21 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о начальника ГСЦ МВС ОСОБА_3 із заявою про звільнення його з посади начальника Територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області за згодою сторін з припинення державної служби (а.с.57).
		Наказом ГСЦ МВС від 23 квітня 2021 року №2/1/56-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Територіального сервісного центру № 0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області за угодою сторін, із припиненням державної служби 29 квітня 2021 року. 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом (а.с.58-59).
		Згідно із розпискою від 29 квітня 2021 року наданою при звільненні, ОСОБА_1 отримав копії наказів ГСЦ МВС від 19 лютого 2021 року №2/1/22-кп та 23 квітня 2021 року №2/1/56-кп (а.с.60).
		Вважаючи протиправним наказ про переведення його на посаду в інший регіон, позивач оскаржив його до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України,
		Згідно з положеннями частини 1 та 6 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VІІІ), якщо інше не передбачено цим законом (ч.2 ст.5 Закону №889-VІІІ).
		Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
		Згідно з частинами 2 та 3 статті 5 Закону №889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 41 Закону №889-VІІІ державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.
		За приписами частини 2 статті 41 Закону №889-VІІІ переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
		Частина 3 статті 41 Закону №889-VІІІ встановлює, що не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.
		Переведення не повинно бути прихованим покаранням (частина 7 статті 41 Закону №889-VІІІ).
		Відповідно до частини 1 статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
		У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина 1 статті 235 Кодексу законів про працю України).
		Аналіз частин 1 і 2 статті 41 Закону №889-VIII у взаємозв`язку з частиною 1 статті 32 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку, що переведення державного службовця на іншу посаду, зокрема рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості, можливе виключно за згодою державного службовця на таке переведення. Незалежно від згоди державного службовця, переведення не допускається у разі наявності особливо важливих сімейних обставин, що передбачено частиною 3 статті 41 Закону №889-VІІІ.
		Відповідно, рішення про переведення державного службовця з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності без обов`язкового проведення конкурсу керівник державної служби може прийняти лише за умови наявності згоди державного службовця.
		Суд вважає необхідним зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку надання згоди державним службовцем на переведення, зокрема не визначено в письмовій чи усній формі повинна надаватися така згода.
		Разом з тим, з огляду на загальні правила застосування законодавства у сфері державної служби доцільно дійти висновку, що надання державним службовцем згоди на переведення з метою уникнення подальших суперечок з питань проходження державної служби повинно здійснювалося в письмовій формі. Тобто згода державного службовця повинна викладатися у відповідній письмовій заяві, зміст якої має беззаперечно свідчити про волевиявлення державного службовця щодо переведення на іншу посаду.
		Також суд наголошує, що частину 2 статті 41 Закону №889-VIII необхідно тлумачити у системному зв`язку із частиною п`ятою цієї статті, яка містить застереження, що переведення державного службовця не повинно бути прихованим покаранням.
		Тобто, передбачене законодавцем обов`язкове надання згоди на переведення за своєю правовою природою є засобом правового захисту державних службовців від переведення як прихованого покарання.
		Відтак, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про переведення позивача на іншу посаду на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Закону №889-VIII, суди повинні з`ясувати:
		1) чи дійсно існувала заява - згода державного службовця на переведення;
		2) чи було волевиявлення державного службовця на переведення саме в момент видачі наказу про переведення;
		3) чи не заявляв державний службовець про відкликання (анулювання) попередньої згоди на переведення до моменту реалізації керівником держаної служби рішення про переведення державного службовця шляхом винесення відповідного наказу.
		Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі №640/18524/18.
		Як встановлено судом, 18.02.2021 відповідач отримав заяву позивача про його переведення в іншу місцевість на посаду начальника Територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області з 23 лютого 2021 року (а.с.11).
		Разом із тим, судом встановлено, що того ж дня 18.02.2021 позивач подав відповідачу заяву, якою відкликав свою заяву про переведення (а.с.12). У порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказів неподання вказаної заяви відповідачем до суду не подано.
		Відповідачем також не враховано норм частини 3 статті 41 Закону №889-VІІІ під час винесення спірного наказу про переведення позивача, оскільки позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей та вагітну дружину, що може свідчити про особливо важливі сімейні обставини та пояснює незгоду позивача із його переведенням на роботу в іншу місцевість, а також пояснює причини подання заяви про звільнення з нового місця роботи невдовзі після переведення.
		Отже, судом встановлено, що позивач не надавав згоди на своє переведення на робот у в іншу місцевість, про що свідчить заява позивача про відкликання заяви про переведення, у якій він висловив свою незгоду на переведення та виклав обставини, що на його думку взагалі не допускають його переведення на роботу в іншу місцевість.
		Втім, наказом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 19.02.2021 №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 " позивача переведено на іншу посаду в іншу місцевість з 23.02.2021.
		Приймаючи до уваги, що заявою від 18.02.2021 позивач надавав згоду на переведення на іншу посаду з 23.02.2021, суд акцентує увагу, що 22.02.2021 є останнім робочим днем позивача на попередній посаді і включно до 22 лютого 2020 року він мав право відкликати свою згоду на переведення.
		Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №487/5391/17.
		Означені дії позивач вчинив у спірних правовідносинах, подавши відповідачу відповідну заяву 18.02.2021, яку відповідач отримав 18.02.2021, тобто за день до прийняття оскаржуваного наказу, однак відповідачем не була врахована незгода позивача із звільненням та причини такої незгоди, що призвело до прийняття оскаржуваного наказу із порушенням частин 2 і 3 статті 41 Закону №889-VІІІ.
		Таким чином, суд констатує, що на день видання спірного наказу відповідач не мав згоди позивача на переведення на іншу посаду, оскільки заява про переведення позивача була відкликана останнім, а тому не мав права примусово переводити позивача на іншу посаду.
		Протилежні доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки спростовуються викладеними правилами чинного законодавства.
		За такого правового регулювання, предмета і підстави позову у цій справі суд доходить висновку про те, що обставина відкликання позивачем згоди на переведення свідчить про відсутність його чіткого волевиявлення на переведення, внаслідок чого неможливо зробити висновок, що переведення здійснено за його згодою, а наказ про його переведення, відповідно, прийнято відповідачем з дотриманням вимог законодавства.
		Отже, суд доходить висновку про протиправність спірного наказу відповідача на наявність правових підстав для його скасування.
		Суд звертає увагу відповідача на пряму норму частини 2 статті 41 Закону №889-VІІІ в якій зазначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Тому не отримавши згоду ОСОБА_1 , відповідач не був вправі переводити його на посаду начальника територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області.
		Своїми діями відповідач, знаючи про сімейні обставини позивача, створив умови за яких позивач взагалі був вимушений звільнитися з роботи.
		Стосовно доводів позивача про вчинення на нього психологічного тиску на написання заяви про переведення позивача, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення тиску на подання позивачем заяви про переведення.
		Решта доводів сторін не приймаються судом через їх безпідставність та необґрунтованість.
		Підсумовуючи вказане, суд приходить до висновку, що переведення ОСОБА_1 на посаду начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) здійснено відповідачем без дотримання процедури переведення, визначеної Законом України "Про державну службу", з порушенням прав працівника, чим порушено гарантоване законом право на працю, що має наслідком визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2021 №2/1/22-кп в частині переведення ОСОБА_1 .
		Відтак, в порядку статті 235 Кодексу законів про працю України належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є поновлення його на попередній посаді, з якої його незаконно звільнили.
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		За правилами встановленими у частині 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2021 №2/1/22-кп про переведення ОСОБА_1 . Також суд поновлює позивача на посаді начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 23.02.2021.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Відтак, в порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 23.02.2021.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Отже, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, сплачений ним судовий збір не може бути стягнутий з відповідача.
		Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		вирішив:
		 
		Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул.Лук`янівська, 62, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40109173) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру МВС від 19.02.2021 №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 ».
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 23.02.2021.
		Допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 23.02.2021.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя Д.М. Гурін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...