Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/575/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2021. Зареєстровано: 16.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2021.
Дата набрання законної сили: 14.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/9840/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 560/575/19
		адміністративне провадження № К/9901/9840/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Рибачука А.І.,
		суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 560/575/19
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020, постановлену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю., Іваненко Т.В.
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ 
		1. 04.03.2019 ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 06.02.2019 № 22/57.
		2.  В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на протиправність спірної постанови, зважаючи на те, що така прийнята з порушенням порядку притягнення її до відповідальності за порушення законодавства про працю, оскільки про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності її не було повідомлено та здійснено такий розгляд без її участі. Крім того, позивач вказала на відсутність з її боку порушень вимог трудового законодавства у частині допуску працівників до виконання робіт без укладення трудового договору, оскільки з працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона працює на підставі належним чином оформлених трудових договорів.
		3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.05.2019 задоволено позовні вимоги. Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача від 06.02.219 №22/57.
		4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. 
		5. Верховний Суд ухвалою від 25.11.2019 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019.
		6. 19.02.2020 позивачка звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 на підставі частини третьої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 відмовлено позивачеві у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019.
		8. Не погоджуючи з вищевказаною ухвалою 06.04.2020 позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019.
		9. Протоколом розподілу справи від 06.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
		10. Верховний Суд ухвалою від 12.05.2020 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		11. Предметом спору у цій справи є правомірність постанови відповідача від 06.02.2019 № 22/57, якою за порушення вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на позивача штраф у розмірі 250  380 грн.
		Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, шляхом прийняття постанови про накладення штрафу від 06.02.2019 № 22/57.
		19.02.2020 позивачка звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, в якій, як на нововиявлену обставину посилалась на прийняття Верховною радою України Закону України від 12.12.2019 № 378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (далі - Закон № 378-ІХ), яким внесено зміни до статті 265 КЗпП України, якими пом`якшено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (стягнення у вигляді штрафу, замінено на більш м`який вид стягнення - попередження). 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		12. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час ухвалення Сьомим апеляційним адміністративним судом постанови від 15.10.2019, зміни в статтю                        265 КЗпП України ще не були внесені, а тому такі зміни не могли бути враховані судом при ухваленні рішення, у зв`язку з чим, наведена позивачкою обставина не є нововиявленою у розумінні статті 361 КАС України і не може бути підставою для перегляду судового рішення.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		13. Касаційна скарга мотивована зокрема посиланням позивачки на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті рішення, оскільки таке є необґрунтованим, зважаючи на ненадання судом оцінки всім аргументам заявленим позивачем у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Позивачка стверджує, що внесення Законом №378-ІХ змін до статті 265 КУпАП, згідно з якими пом`якшено відповідальність за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України є належною та достатньою підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		14. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
		15. Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
		16. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статі 129-1 Конституції України).
		17. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		18. Згідно із частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		19. Частиною першою статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
		20. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
		1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
		2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
		3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
		21. Згідно з частиною третьої статті 361 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
		22. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову  (частина шоста статті 361 КАС України).
		23. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також факти, які виникли після розгляду справи та чітко віднесені законом до нововиявлених обставин.
		Тобто обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишалися невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
		24. Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.  До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
		25. Необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою є те, що,  по-перше, вона існувала на час розгляду справи або виникла після розгляду та чітко віднесена законом до нововиявлених;  по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи;  по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
		26.   Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
		27. Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, окрім тих, що виникли після та чітко віднесені законом до нововиявлених, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
		Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами.
		28.  Як слідує з матеріалів справи, заявник як на нововиявлену обставину посилається на набрання чинності Законом №378-IX, з посиланням на норму частини третьої статті 361 КАС України.
		29. 12.12.2019 Верховна Рада України прийняла Закон № 378-ІХ, яким абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України замінено двома новими абзацами, а саме: "Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі:
		- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження;
		- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".
		30. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 за нововиявленими обставинами, виходив з того, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими, через те, що не передбачені як підстави для перегляду рішення суду частиною другою статті 261 КАС України.
		31. Судом встановлено, що оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу від 06.02.2019 № 22/57 прийнята відповідачем на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, в редакції, чинній на час прийняття цієї постанови. Тобто до прийняття та набрання чинності Законом №378-IX. 
		32. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Тобто, нововиявленими можуть бути визнані лише такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.
		Зважаючи на те, що на час ухвалення рішення суду у справі зміни в статтю 265 КЗпП України не були внесені, такі не могли бути застосовані судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення у цій справі.
		33. Отже, набрання чинності Законом № 378-IX не є істотною для адміністративної справи обставиною, що не була встановлена судом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також не була і не могла бути відомою сторонам під час судового розгляду справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
		34. Таким чином, оскільки заява подана позивачем про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
		35. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		36. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом попередньої інстанції спірного рішення і погоджується з його висновками у справі.
		37. Відповідно до статті 350 КАС України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями  345,  349,  350,  355,  356 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі №560/575/19 - залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		А.І. Рибачук
		С.Г. Стеценко
		Л.В. Тацій,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...