Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/29550/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2021.
Дата набрання законної сили: 15.09.2021
Номер судового провадження: 61-1451ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 вересня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/29550/19
		 
		провадження № 61-1451св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року у складі судді Дернової В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: 
		Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя, та просила поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності; виділити ОСОБА_1 і визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири під номером 
		АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору, мотивуючи позовні вимоги тим, що спірне майно було придбано під час шлюбу, а тому воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.
		 
		У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та просив визнати за ним право власності на легковий автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , придбаний 07 листопада 2017 року на ім`я ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що спірний транспортний засіб було придбано під час шлюбу, однак за кошти, які належали йому особисто (отримані як благодійна допомога у зв`язку зі станом його здоров`я). 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя задоволено.
		 
		Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
		 
		Поділено спільне сумісне майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя, а саме:
		 
		- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,8 кв.м, та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,8 кв.м;
		 
		- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку транспортного засобу автомобіля марки (моделі) SKODA FABIA, тип - загальний легковий хетчбек-В, 
		2007 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнано за 
		ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку транспортного засобу - автомобіля марки (моделі) SKODA FABIA, тип - загальний легковий хетчбек-В, 
		2007 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		 
		У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 511,53 грн судового збору.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки спірні квартира та автомобіль придбані сторонами за час перебування у шлюбі, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, а відтак підлягають поділу порівно по Ѕ частині кожному.
		 
		При цьому, суд першої інстанції зазначив, що розмір грошової компенсації, яку отримав ОСОБА_2 за належне житлове приміщення, є прямо пропорційним кількості членів його сім?ї, а відтак кошти в сумі 1 391 300,82 грн, не є коштами, які належали ОСОБА_2 особисто, а набуте за них майно, не є особистою власністю чоловіка.
		 
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		23 січня 20212 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в частині поділу квартири АДРЕСА_1 . та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у поділі квартири 
		АДРЕСА_1 .
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватися норми СК України, слід застосовувати загальні норми ЦК України, оскільки в даному випадку усі члени сім?ї інваліда (в тому числі і діти) включаються в розрахунок грошової компенсації для придбання житла, і мають однакове з батьками право на житло, придбане за рахунок цієї компенсації. Спірна квартира була придбана за кошти, які були виділені державою на виконання положень пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Те що кошти передбачені для виконання пільги, розраховуються з урахуванням кількості членів сім?ї особи з інвалідністю не свідчить про те, що усі члени сім?ї автоматично набувають право власності на придбане житло.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		19 квітня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького міського суду Вінницької області.
		 
		09 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири, що є об`єктом права спільної власності подружжя.
		 
		В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 
		14 вересня 2020 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року заявником не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		21 квітня 2001 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2019 року (рішення суду набрало законної сили 19 липня 2019 року).
		 
		За час перебування у шлюбі, у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Згідно договору купівлі-продажу квартири від 04 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. за реєстровим № 1121, ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 73,8 кв.м, житловою площею 40,6 кв.м.
		 
		Від імені ОСОБА_2 договір купівлі-продажу було укладено довіреною особою - дружиною ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б. за реєстровим № 8674, а також за її письмовою згодою, викладеної у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. 04 вересня 2018 року за реєстровим 
		№ 1120.
		 
		Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване за 
		ОСОБА_2 04 вересня 2018 року. 
		 
		Згідно пункту 6 договору купівлі-продажу квартири від 04 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. за реєстровим № 1121, вбачається, що сторони стверджують, що продаж квартири вчинюється за 1 391 300,82 грн, які в повному обсязі будуть перераховані Продавцеві - ОСОБА_5 на рахунок НОМЕР_3 в ТВБВ 
		№ 10001/0179 філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 302076, протягом 2 календарних днів із спеціального поточного рахунку 26201039225503 для зарахування грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення членами сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, а також особам з інвалідністю І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов, відкритого в ТВБВ № 10001/0179 філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 302076, на ім`я Покупця - 
		ОСОБА_2 , згідно постанови Кабінету Міністрів України № 719 від 19 жовтня 2016 року «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» (із змінами, внесеними згідно постанов Кабінету Міністрів України від 
		21 лютого 2017 року № 119, від 11 жовтня 2017 року № 763, від 28 березня 
		2018 року № 213).
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.
		 
		Згідно з положеннями статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		 
		Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 21 СК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Конструкції правил статті 60 СК України свідчать про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду 
		від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Підстав відступити від зазначених висновків не встановлено.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		 
		Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		За правилами частини другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
		 
		Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
		 
		Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		 
		Встановивши, що набута сторонами в період шлюбу квартира АДРЕСА_1  є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на спірну квартиру, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу не спростована.
		 
		Аргументи заявника про те, що отриманні кошти, які є пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов (пункт 18 стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), є особистою власністю ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки тлумачення частини другої статті 61 СК України дає підстави зробити висновок про те, що вказані кошти не є об?єктом права особистої власності ОСОБА_2 .
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», 
		§§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). 
		 
		Верховний Суд доходить висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанційв частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна (квартири), що є об`єктом права спільної власності подружжя постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна (квартири), що є об`єктом права спільної власності подружжя - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна (квартири), що є об`єктом права спільної власності подружжязалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...