Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/4635/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2021. Зареєстровано: 17.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2021.
Дата набрання законної сили: 15.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/43117/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		15 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 740/4635/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/43117/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 740/4635/16-а
		за позовом   ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Пантелієнко В.Г., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення 18 сесії 7 скликання Ніжинської міської ради від 24.11.2016 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , як таке, що не відповідає вимогам закону та порушує права позивача.
		Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Як встановлено, 28 серпня 2015 року позивач звертався до міського голови та просив виділити йому земельну ділянку по АДРЕСА_1 під забудову.
		Рішенням Ніжинської міської ради від 29 грудня 2015 року позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .
		26 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		19 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до міського голови з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		01 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Станом на 01 серпня 2016 року Ніжинська міська рада не розглянула заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
		05 серпня 2016 року ОСОБА_1 повідомив Ніжинську міську раду, що враховуючи те, що його заява від 01 липня 2016 року не була розглянута протягом місяця, він, користуючись правом наданим ст. 118 ЗК України, має намір розроблення проекту землеустрою щодо відведення без надання дозволу земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
		07 жовтня 2016 року позивачем подано заяву до Ніжинської міської ради в якій повідомлено, що ним виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , до заяви долучено копію проекту землеустрою.
		В листі від 10 жовтня 2016 року відповідач інформує позивача про те, що погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можливе при наявності дозволу Ніжинської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій».
		Разом з тим, рішенням Ніжинської міської ради від 24 листопада 2016 року № 36-18/2016 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивач вважає неправомірним рішення Ніжинської міської ради від 24 листопада 2016 року № 36-18/2016, так як ним виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а тому рада не мала права приймати рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. 
		На думку позивача, рада зобов`язана була спочатку розглянути проект землеустрою, поданий ОСОБА_1 , так як він був виготовлений раніше, і лише у випадку відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, ради мала право надати дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі.
		У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд.
		Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені  статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Частиною 6  статті 118 ЗК України  передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених  статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених  статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідно до частини 7  статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених  статтею 122 цього Кодексу  розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Верховний Суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до  статті 118 ЗК України  є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
		При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
		Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №    545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14.
		Як слідує з приписів  статті 79-1  ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
		Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
		Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
		Виходячи з викладеного, рішення відповідача про надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17 та від 28 лютого 2020 року у справі №461/1257/17, від 15 березня 2021 року у справі № 441/701/17.
		З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
		Керуючись  статтями  343,  349,  350,  355,  356  Кодексу  адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі № 740/4635/16-а залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик   А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...