Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/2684/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2021. Зареєстровано: 17.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2021.
Дата набрання законної сили: 14.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/19828/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 808/2684/15
		касаційне провадження № К/9901/19828/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2015 (суддя Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Прокопчук Т.С., Лукманова О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-1» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Мета Банк» (далі - Банк), про скасування податкового повідомлення-рішення, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство у травні 2015 року звернулося до суду з позовом до Інспекції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Банку, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 № 0001392201 про визначення грошового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 398238,52 грн за основним платежем та в сумі 99899,63 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.  
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не має обов`язку сплачувати орендну плату за землю, починаючи з 21.12.2012, оскільки у зв`язку з відчуженням об`єктів нерухомого майна, розташованих на орендованій земельній ділянці комунальної власності, припинилося право користування цією земельною ділянкою та, відповідно, таке право виникло у нового власника нерухомого майна. В цей же день позивач звернувся до міської ради (орендодавця) з листом, в якому просило припинити право користування земельною ділянкою.
		 
		Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2015 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 № 0001392201. 
		 
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.04.2016 залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2015.
		 
		Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: статей 182, 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 123, 124, 125 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України «Про оренду землі», статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наголошуючи на тому, що у юридичної особи право одержати земельну ділянку комунальної власності у користування виникає з виникненням права власності на будівлю чи споруду, а розглянути це питання та схвалити відповідне рішення може відповідний орган місцевого самоврядування. У покупця нерухомого майна з моменту державної реєстрації права власності автоматично не виникає право користування земельною ділянкою, на якій розміщене таке майно. Виникнення права власності на нерухоме майно не є безумовною підставою для укладення договору щодо земельної ділянки. Обов`язок внесення орендної плати за земельну ділянку виникає у особи, яка набула право власності на нерухоме майно, виключно на підставі договору оренди земельної ділянки. 
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.06.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Верховний Суд ухвалою від 13.09.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.09.2021.
		 
		Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
		 
		Суди попередніх інстанцій установили, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2014 № 0001392201 грошового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 398238,52 грн за основним платежем та в сумі 99899,63 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 13.10.2014 № 114/08-29-22-0109/35064983, про порушення Товариством вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, пунктів 288.1, 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, що полягало у тому, що позивач, який є платником орендної плати за землю та зобов`язаний подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з орендної плати державної та комунальної власності на  поточний  рік та сплачувати орендну плату, такі обов`язки за 2013 рік та 9 місяців 2014 року не виконав. 
		 
		Суди також установили, що за договором оренди землі від 08.01.2010, укладеним між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством (орендар), відповідно до рішення тридцять другої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради від 16.04.2009 № 61/107 орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності площею 0,3784 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу та офісу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 3-А, та має кадастровий номер: 2310100000:05:004:0122.
		 
		В свою чергу, Товариство (іпотекодавець) відповідно до нотаріально посвідченого договору від 21.12.2012 № 59-11/0009-МП/ГЛ-ЗВІ-1 про задоволення вимог іпотекодежателя передало, а Банк (іпотекодержатель) набув право власності на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня. буд. 3-а, розташоване на земельній ділянці площею 4211 кв.м (0,4211га) з кадастровим номером 2310100000:05:004:0122.
		 
		Отже, з 21.12.2012 відбулося відчуження будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці, з огляду на що 21.12.2012 Товариство звернулося до міського голови Запорізької міської ради із заявою за вих 21/12, у якій просило припинити право користування земельною ділянкою по вул. 12 Квітня, 3-а у м. Запоріжжі у зв`язку  із переходом права власності на нерухоме майно до Банку на підставі договору від 21.12.2012 № 59-11/0009-МП/ГЛ-ЗВІ-1 про задоволення вимог іпотекодежателя.
		 
		Таким чином, у зв`язку з відчуженням об`єкту нерухомості ТОВ «Борисфен-1» припинено користування землею, на якій розміщені зазначені вище об`єкти, та новий власник нерухомого майна - ПАТ «МетаБанк» розпочав користування земельною ділянкою, на якій знаходиться придбане нерухоме майно.
		 
		Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) податкова декларація  подається  за  звітний  період в установлені   цим  Кодексом  строки  органу  державної  податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
		 
		Абзацом 1 пункту 49.2 статті 49 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний  за  кожний  встановлений цим  Кодексом  звітний  період  подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку,  платником якого він  є,  відповідно  до цього  Кодексу  незалежно  від  того,  чи  провадив  такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
		 
		Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК платники плати за землю (крім  фізичних  осіб) самостійно  обчислюють  суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше  20  лютого  поточного  року  подають  відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову  декларацію  на  поточний  рік за формою, встановленою у порядку,  передбаченому  статтею  46  цього  Кодексу,  з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє  від обов`язку подання щомісячних декларацій. 
		 
		Відповідно до пункту 14.1 статті 14 ПК:
		 
		земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72);
		 
		землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73);
		 
		земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74);
		 
		орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136); 
		 
		плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).
		 
		Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).
		 
		Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		 
		Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК при переході права власності на будівлю,  споруду  (їх частину)  податок  за  земельні ділянки,  на яких розташовані такі будівлі,  споруди  (їх  частини),  з   урахуванням   прибудинкової території  сплачується  на  загальних  підставах  з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		 
		Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
		 
		Відповідно до пунктів 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 ПК платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
		 
		Абзацом 1 пункту 287.1 статті 287 ПК визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. 
		 
		Згідно з абзацом другим пункту 287.1 статті 287 ПК у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
		 
		Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		 
		Відповідно до статей 125, 126 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		 
		Аналогічним чином перехід прав власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або  споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
		 
		Пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
		 
		Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється в разі набуття  права  власності  на  житловий  будинок, будівлю або споруду,  що  розташовані  на  орендованій  іншою особою земельній ділянці.
		 
		Аналіз зазначених норм законів свідчить, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Водночас набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника  будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов`язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов`язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі. 
		 
		Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. При цьому землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.
		 
		Зважаючи на установлену судами попередніх інстанцій обставину, що з 21.12.2012 у позивача припинилося право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розміщене на земельній ділянці, що перебувала у користуванні, то з цієї дати фактичне користування цією земельною ділянкою також припинилося. Обов`язок зі сплати податку на землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виник у власника  будівлі, споруди з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. 
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2013 рік та 9 місяців 2014 року є правильними. 
		 
		З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, про те, що позивач у зазначені періоди був платником орендної плати за землю через відсутність зареєстрованого права власності або права користування земельною ділянкою за набувачем нерухомо майна.
		 
		Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування до установлених ними на підставі безпосередньо досліджених доказів обставин. 
		 
		Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359, 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 - без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...