Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 936/891/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2021. Зареєстровано: 17.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2021.

Номер судового провадження: 1-кс/936/239/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021070000000237

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		про застосування запобіжного заходу
		 
		Справа № 936/891/21 
		Провадження № 1-кс/936/239/2021
		16.09.2021 року смт. Воловець
		   
		слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_8 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
		 
		ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Верхні Ворота Закарпатської області, учня 10 класу Верхньоворітської ЗШ, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		слідчий СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 . Обґрунтовує клопотання тим, що що 24 серпня 2021 року, приблизно о 22.30 годині, неповнолітній ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з метою зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшов до неї до дворогосподарства та шляхом зловживання довірою, попросили останню вийти на вулицю, щоб поспілкуватись. Однак, після того, як неповнолітня ОСОБА_11 вийшла до них, її одразу схопив ОСОБА_12 та, взявши на руки поніс через подвір`я і заніс її в підвальне приміщення будинку по АДРЕСА_2 , яке з метою вчинення злочину надав ОСОБА_9 . В підвальному приміщенні ОСОБА_5 та ОСОБА_10 застосувавши до неповнолітньої ОСОБА_11 фізичне насильство, що виразилося у нанесенні удару в живіт та позбавивши її можливості чинити опір, так як ОСОБА_10 стиснув голову неповнолітньої між ногами, вчинили щодо останньої дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої з використанням статевого органу та частин тіла, а саме пальців рук.
		В обґрунтування поданого клопотання покликаються на те, що 14.09.2021 року повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, може переховуватися від органу досудового слідства, переховуватися від органу досудового слідства, зокрема це підтверджується тим, що вона вчинила злочин, міра покарання якого передбачає позбавлення волі строком від 7 до 15 років позбавлення волі, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні так як вони на даний час ще не допитані. Зокрема, ОСОБА_5 , може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до потерпілої даного кримінального правопорушення, оскільки останній знаючи, як склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, чинити на неї психологічний або фізичний вплив з метою примусити її до зміни або відмови від своїх показань, а також схиляти потерпілу, до дачі неправдивих показань про вчинення нею кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що її покази можуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження. Із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_5 , жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваної щодо виконання нею процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам
		В судовому засіданні прокурор та слідчий виклали доводи аналогічні до наведених в клопотанні, просили таке задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.
		Захисники підозрюваного відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, з підстав недоведеності відповідних ризиків, а тому просили передати підозрюваного під нагляд батьків.
		Підозрюваний та його законний представник підтримали думку захисників.
		Заслухавши думку підозрюваного, його захисників та законного представника, слідчого, прокурора оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021070000000237 від 14.09.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
		 
		14.09.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
		 
		Відповідно до розписки про отримання копії клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний отримав таке 14.09.2021. Судове засідання з розгляду такого клопотання розпочато з дотриманням вимог ч.2 ст.184 КПК України, тобто після спливу трьох годин вручення копії клопотання та додатків до нього.
		Вчинення підозрюваним ОСОБА_5  інкримінованого правопорушення підтверджується отриманими у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією витягу з ЄРДР №12021070000000237; протоколом допиту малолітнього (неповнолітнього) потерпілого від 14.09.2021, повідомленням про підозру від 14.09.2021 року, протоколами огляду предметів від 15.09.2021 року, протоколом допиту свідка від 15.09.2021 року, протоколами огляду місця події від 15.09.2021 року та протоколами обшуку від 14.09.2021 року.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими, а також достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
		При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
		Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
		Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. 
		Крім того, інкриміновані обставини вчинення кримінального правопорушення (умисне вбивство), у своїй сукупності з його тяжкістю (вчинено особливо тяжкий злочин, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років), підтверджують наявність вищевказаних ризиків, хоча сама по собі тяжкість злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, в той же час суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		При цьому, суд вважає, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винним, не буде виконувати покладені на нього обов`язки та може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. 
		Доказів неможливості підозрюваного за станом здоров`я перебувати в місцях ув`язнення не надано.
		Крім того, неповнолітній ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого групою осіб щодо малолітньої (неповнолітньої) потерпілої, котра проживає в одному селі із підозрюваними, що у свою чергу може негативно вплинути на психологічний стан останньої, зокрема є ризик безпосереднього чи опосередкованого впливу на неї, виходячи з наступного.
		Так, як вбачається із письмових пояснень потерпілої, даних під час її допиту, остання протягом майже місяця не повідомляла про вчинення відносно неї злочину, оскільки на неї чинився тиск з боку підозрюваних, який в тому числі здійснювався за допомогою засобів зв`язку (смс-повідомлення), а тому підозрюваний, перебуваючи не під вартою, може продовжувати незаконно впливати на потерпілу. В підтвердження цього, слідчим надано скріншот такої переписки.
		Між тим, надані стороною захисту скрішоти переписки із потерпілою не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі є невідомого походження, зокрема з якого саме мобільного телефону вони отримані та коли саме. Водночас, даний доказ не спростовує ризиків, наведених досудовим слідством, чи навіть оголошеної підозри.
		При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177КПК - впливу на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, враховую встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є зокрема свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
		За результатами розгляду даного клопотання, визнаю неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного зокрема і на свідків, оскільки покази останніх, які станом на даний час ще не допитані досудовим слідством, можуть мати істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		У сукупності всі вище вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може вчиняти інші злочини, впливати на потерпілу і свідків та буде переховуватися від суду з метою уникнути покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості в інкримінованих йому злочині.
		Слідчим та прокурором повністю доведені обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України.
		Між тим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного, а також ризик його впливу на учасників процесу, або взагалі не існує, та й такий запобіжний захід який не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для застосування запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі не вбачаю. А застосування більш м`яких запобіжних заходів особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.
		Також зверну увагу на те, що більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати у зв`язку з тим, що дані запобіжні заходи вимагають наявність особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою підозрюваного, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов`язаного із триманням під вартою.
		Твердження захисника, щодо можливості застосування до підозрюваного, крім запобіжних заходів, передбаченихст. 176 КПК, може бути застосований запобіжний захід, передбаченийст.493 КПК, а саме передача підозрюваного під нагляд батьків, опікунів, або піклувальників, апеляційний визнаю неспроможними, з огляду на таке.
		Частини 2статті 493 КПКрегламентує, що передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов`язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку
		Однак, сама наявність письмового зобов`язання батьків підозрюваного, в порядку ст.493 КПК України не дає гарантій належної поведінки останнього, оскільки до інкримінованих подій неповнолітній підозрюваний і так був під наглядом батьків. Слід також звернути увагу на те, що у письмовому зобов`язанні батьки погодились забезпечувати лише явку сина до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, однак жодним чином не зазначено як вони зможуть перешкодити впливати на потерпілу чи свідків, тощо.
		В силу вимог ч.4 ст.493 КПК України, в розпорядженні слідчого судді перебували лише характеристика з місця проживання батька ОСОБА_13 та характеристики з місця праці та проживання матері ОСОБА_8 , що не дають впевнитись у тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім, зокрема цілодобового контролю за ним.
		Також слід зазначити, що в порушення вимог ч.5 ст.493 КПК України, батьки підозрюваного не були попереджені про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов`язання, про що свідчить відсутність відповідного попередження у їхніх зобов`язаннях. 
		Розглядаючи заяви ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про взяття на поруки підозрюваного слідчий суддя зазначає таке:
		Відповідно до частини першої статті 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
		При цьому, згадані вище заяви не обґрунтована доводами та доказами, які б дали слідчому судді підставу для виникнення довіри щодо забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194цього Кодексу і зобов`язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. У зв`язку з чим в задоволенні заяв про взяття на поруки слід відмовити.
		Враховую і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на неповнолітню потерпілу чи свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення (вчинено групою осіб злочин проти статевої недоторканості відносно малолітньої, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку), його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного (його неповнолітній вік, з якого настає кримінальна відповідальність, характеризується позитивно, відсутність скарг на стан здоров`я, відсутність співпраці з органами досудового слідства, зокрема скористався правом, передбаченим ст.63 КУ, тощо), дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Так, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
		Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
		Таким чином, під час розгляду вказаного клопотання встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
		Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом. При цьому, згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
		Відтак, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за неможливе визначити підозрюваному розмір застави.
		Разом з тим, звертаю увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядкуст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості оголошеної підозри.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
		 
		у х в а л и в :
		 
		у задоволенні клопотань про взяття підозрюваного ОСОБА_5 на поруки та передачу його під нагляд батьків  відмовити.
		Клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу  тримання під вартою  ОСОБА_5  задовольнити.
		Застосувати щодо підозрюваного  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
		Встановити строк тримання  ОСОБА_5 під вартою строком 60 днів з моменту затримання, тобто до 14.11.2021 року.
		 
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
		На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її винесення.
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2021 року.
		 
		Слідчий суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...