Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11335/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2021. Зареєстровано: 17.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2021.
Дата набрання законної сили: 14.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		14.09.2021Справа №  910/11335/21
		За позовом: Першого заступника керівника Київської міської прокуратури  в інтересах держави в особі Київської міської ради 
		до:   Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" 
		про: скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки
		 
		Суддя: Людмила Шкурдова   
		                                                                                                             секретар с/з  Лисенко А. І.
		 
		Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
		 
		 
		          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Господарським судом міста Києва розглядається справа №910/11335/21 за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури  в інтересах держави в особі Київської міської ради до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна"  про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 відкрито провадження у справі №910/11335/21 за правилами загального позовного провадження.
		Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30.09.2020 індексний номер 54332518, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації          права постійного користування земельною          ділянкою площею 278,9776 га (кадастровий номер 8000000000:62:211:0127) за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" (село Зазим`є, Броварський район, Київська область, 07415, код ЄДРПОУ 32831851) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30.09.2020 індексний номер 54327210, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації          права постійного          користування           земельною ділянкою площею 96,2065 га (кадастровий номер 8000000000:62:212:0008) за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" (село Зазим`є, Броварський район, Київська область, 07415, код ЄДРПОУ 32831851).
		Звертаючись з даним позовом до суду перший заступник керівника Київської міської прокуратури зазначає, що його звернення з даним позовом до суду зумовлено невиконанням Київською міською радою своїх обов`язків щодо захисту  інтересів держави.
		Відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що  у Господарському суді міста Києва  перебуває інша справа №910/11761/21 за позовом Київської міської ради до цього ж відповідача (СТОВ «Нова Україна» з тим самим предметом та з однакових підстав.
		Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічні за змістом вимоги містяться в пункті 3 частини 4 статті 19 Закону України "Про прокуратуру".
		З урахуванням положень статті 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
		Відповідно до частини 3 цієї статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
		Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. (ч. 5 статті 53 ГПК України)
		При поданні позову в інтересах держави в особі Київської міської ради перший заступник керівника Київської міської прокуратури вказав на бездіяльність Київської міської ради, яка полягала у невжитті останнім заходів, в тому числі шляхом пред`явдення позову з метою захисту інтересів держави, що на думку першого заступника керівника Київської міської прокуратури свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави, а тому є підстави для представництва в суді інтересів держави прокурором.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді    у виключних випадках    і в порядку, що визначений законом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W.v.France) від 31.03.2005, заява №61517/00,  пункт 27).
		Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, на скільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003  №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.
		Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому, у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
		У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі   №806/1000/17).
		У даній справі  Перший заступник керівника Київської міської прокуратури обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави,  на землю та неотримання плати за землю
		Звернення Першого заступника керівника Київської міської прокуратури із даною позовною заявою обумовлене неналежним здійсненням позивачем своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави. 
		Слід звернути увагу, що згідно зі     ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"    прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
		Водночас, пункт 3 частини першої    статті 131-1 Конституції України    передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
		Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;  або у разі відсутності такого органу.
		Перший    "виключний випадок"    передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує    субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.    У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17,     у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 № 924/1256/17. 
		Відповідно до ч.2    ст.4 ГПК України    юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Київська міська рада відповідно до положень чинного законодавства наділена правом і має можливість самостійно реалізувати своє право на звернення з позовом до суду.
		Перший заступник керівника Київської міської прокуратури під час звернення з даним позовом вказав,  що Київська міська рада не вживає жодних заходів з даного приводу, що свідчить про її бездіяльність. 
		Однак, як встановлено судом, у Господарському суді міста Києва  перебуває інша справа №910/11761/21 за позовом Київської міської ради до цього ж відповідача (СТОВ «Нова Україна» з тим самим предметом та з однакових підстав.
		Отже, посилання Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на бездіяльність  Київської міської ради є необґрунтованими.
		У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		В свою чергу, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. 
		У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
		Аналогічна правова позиція щодо необхідності доведення правових підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 № 927/246/18. 
		У вказаній постанові касаційного суду серед іншого, Верховним Судом наголошено, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами                 3, 4    статті 23 Закону України "Про прокуратуру"    процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей      53,    174 ГПК України     недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час, відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
		Відповідно до ст.ст.73,   74,   77 ГПК України    доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1    ст. 86 ГПК України). Відповідно до ч. 2    ст. 86 ГПК України    жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності,  суд приходить до висновку про відсутність у Першого заступника керівника Київської міської прокуратури  законних підстав на звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради, оскільки Київська міська рада самостійно звернулась до суду з відповідним позовом до відповідача, в зв`язку з чим даний позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до  ст.226 ГПК України    з вищевказаних підстав.
		Керуючись ст.226, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1. Позовну заву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури  в інтересах держави в особі Київської міської ради - залишити без розгляду. 
		2. Копію ухвали направити сторонам. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Суддя                                                                                  Людмила ШКУРДОВА
		 
		 
		 
		                                                                      Дата складення тексту ухвали: 15.09.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...