Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/617/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2021. Зареєстровано: 17.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2021.
Дата набрання законної сили: 21.09.2022
Результат оскарження 21.09.2022 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 1868

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		 
		02.09.2021 Справа № 920/617/19м. Суми
		Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/617/19
		за первісним позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002),
		до відповідачів:1) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991),
		2)Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013028),
		про стягнення 53821715 доларів США 37 центів та 506025445 грн. 45 коп. заборгованості за кредитним договором №20-1339/2-1 від 20.04.2012р.,
		та
		за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 34013028);
		до відповідачів:1)Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код 00039002)
		2)Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991)
		про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1,
		та
		за зустрічним позовомАкціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991);
		до відповідачаПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код 00039002)
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:
		Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 34013028)
		про визнання недійсним договорів,
		 
		за участю представників сторін за первісним позовом:
		від позивача:Суденко Р.В. (адвокат);
		від відповідачів: 1)Танчик О.М., Сафронов М.А.;
		 2)Похилько Л.В.;
		справа розглядається у порядку загального позовного провадження
		 
		установив:
		18.06.2019 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання та Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання і просить стягнути солідарно заборгованість у розмірі 53821715 доларів США 37 центів та 506025445 грн. 45 коп., з яких: 40660049,59 доларів США  заборгованість по кредиту, 13161665,78 доларів США  заборгованість по процентах, 393047051 грн. 94 коп.  пеня по кредиту, 56255666 грн. 82 коп.  пеня по відсоткам, 45547697 грн. 74 коп.  3% річних по тілу кредиту, 10650029 грн. 25 коп.  3% річних по процентам, 525000 грн. 00 коп.  штрафу, нарахованих за кредитним договором №20-1339/2-1 від 20.04.2012, а також стягнути з відповідачів судовий збір.
		Ухвалою суду (суддя Коваленко О.В.) від 24.06.2019 у справі №920/617/19 залишено без руху позовну заяву №09-1-4/578 від 12.06.2019 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви), який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		08.07.2019 позивачем подано усунення недоліків позовної заяви (вх№5466).
		Ухвалою суду від 11.07.2019 року відкрито провадження у справі № 920/617/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
		Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 01.08.2019 № 2001/0/15-19 суддю Коваленко О.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, у зв`язку з чим, враховуючи необхідність розгляду даної справи, за розпорядженням керівника апарату від 29.08.2019 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		29.08.2019 згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі №920/617/19 визначено суддю Резніченко О.Ю.
		Ухвалою суду від 29.08.2019 суддею Резніченко О.Ю. заявлено та задоволено самовідвід у справі № 920/617/19; направлено матеріали справи на повторний автоматизований розподіл у порядку, який визначений Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
		29.08.2019 згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі №920/617/19 визначено суддю Жерьобкіну Є.А.
		01.08.2019 представниками першого та другого відповідача подані клопотання (вх№2345к та вх №2346к), відповідно до яких дані представники просять суд продовжити процесуальний строк на подання ТОВ «СМНВО» та ПАТ «СМНВО» відзиву на позов не менше ніж на 13 днів  до 12.08.2019.
		02.09.2019 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк надійшла заява (вх. № 2698к) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 
		Ухвалою від 03.09.2019 (суддя Жерьобкіна Є.А.) призначено підготовче судове засідання на 07.10.2019, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
		Ухвалою суду від 03.09.2019 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (вх. № 2698к від 02.09.2019) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/617/19; доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/617/19 в режимі відео конференції 07.10.2019. 
		24.09.2019 перший відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №7796), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що при укладенні кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 та вносячи зміни до вказаного договору шляхом викладення його у новій редакції у відповідності до договору від 30.09.2016, сторони не встановили строк дії основного договору. Вказівка в кредитному договорі на те, що договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору, свідчить про відсутність визначення в договорі строку його дії. Вказівка на подію, яка має неминуче настати, а саме виконання зобов`язання, є терміном дії договору, що не відповідає вимогам Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину). Додані до позовної заяви копії меморіальних ордерів не містять обов`язкових реквізитів, зокрема підписів осіб відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, що є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 4.8. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2004 року № 254. Банк вимагає від боржника сплати процентів за користування кредитом у відповідності до умов кредитного договору в редакції від 30.09.2016, які не відповідають закону, оскільки банком видано кредит на погашення процентів, на нарахування яких останній не має права в силу закону, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Банк в порушення норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нараховує пеню не з моменту порушення боржником зобов`язання, а за календарний рік до моменту звернення з позовом до суду. Крім того, банком також необґрунтовано стягнення пені по процентам, на думку першого відповідача, періоди нарахування пені визначено позивачем невірно, а строки спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки сплили, а тому вимоги позивача щодо стягнення неустойки за порушення строків повернення кредиту на суму 393047051,91 грн не підлягають задоволенню. Водночас, банком також необґрунтовано заявлено до стягнення пеню по процентам на суму 56255666,82 грн за період з 07.05.2018 по 06.05.2019, оскільки відповідно до абз. 2 п. 8.2. кредитного договору в редакції договору від 30.09.2016 № 20-1339/2-1-30092016, сторони прийшли до згоди про те, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення, пеня не нараховується. У зв`язку з необґрунтованим розрахунком процентів за користування кредитом, розрахунок 3% річних по процентам також є необґрунтованим. Оскільки позивачем не додано до позову належних та допустимих доказів наявності обставин, які визначені в довідці-розрахунку штрафу, на думку першого відповідача, заявлений банком до стягнення штраф є необґрунтованим та безпідставним. Як наслідок перший відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача про стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів та про стягнення заборгованості за кредитом, а також в задоволенні позову відмовити.
		Крім того, першим відповідачам у поданому відзиві зазначено, що рішенням Загальних зборів ПАТ «Сумське НВО» (протокол №34 від 26.07.2019) тип та найменування відповідача були приведені у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», а Статут ПАТ «Сумське НВО» було викладено в новій редакції. Вказані зміни були зареєстровані 01.09.2019, у зв`язку з чим найменуванням першого відповідача є наступним  Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання».
		24.09.2019 ТОВ «СМНВО» подано відзив на позовну заяву (вх№7795), в якому другий відповідач зазначає, що 12.12.2017 між позивачем та відповідачами було укладено договір поруки №20-1339/2-1-12122017/п1, в забезпечення виконання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012, укладеним між позивачем та першим відповідачем. Разом з тим, у договорі поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором лише в межах основного боргу, наданої кредитної лінії, у сумі 40660500,00 доларів США, при цьому договір поруки не передбачає відповідальність поручителя за несплату боржником процентів та неустойки за кредитним договором. Також ТОВ «СМНВО», вважає, що договір поруки є недійсним в силу вимог ч. 5 ст. 203 та ст. 229 ЦК України, про що заявляє зустрічну позовну вимогу в цій справі та просить суд в задоволення позову відмовити.
		24.09.2019 року ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1.
		24.09.2019 року Акціонерне товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною про визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №20-1339/2-1 від 20.04.2012.
		Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею у справі було визначено суддю Соп`яненко О.Ю.
		Ухвалою суду від 03.10.2019 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про відстрочення сплати судового збору; залишено без руху зустрічну позовну заяву від 20.09.2019 (вх. №2998 зп від 24.09.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до відповідачів: 1)Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк; 2)Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1; надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви (подати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі: сплатити 1 921 грн. 00 коп. судового збору або подати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону) - десять днів з моменту вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.
		Ухвалою суду від 03.10.2019 залишено без руху зустрічну позовну заяву №18-7/843 від 20.09.2019 (вх. №2999 зп від 24.09.2019) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання; до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк; третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-1339/2-1-30092016; надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви (подати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі: сплатити 1921 грн. 00 коп. судового збору або подати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону) - десять днів з моменту вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.
		02.10.2019 позивачем подано відповіді на відзив першого та другого відповідача (вх №№7993, 7997), заявлені позовні вимоги позивач вважає правомірними та просить суд позов задовольнити.
		07.10.2019 другий відповідач подав клопотання про витребування доказів (вх№3146к), відповідно до якого просив суд витребувати у позивача для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви, а саме: меморіальні валютні ордери №153845 від 30.09.2016, №8 від 19.09.2012, №5 від 24.04.2012. Також другий відповідач просив витребувати у позивача оригінали письмових доказів  первинних документів, які підтверджують обставини сплати ПАТ «Сумське НВО» заборгованості по кредитному договору за період з 24.04.2012 по 06.05.2019 для огляду в судовому засідання, а також для долучення до матеріалів справи.
		07.10.2019 представником першого відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2019 у справі №920/617/18, подане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору в сумі 1921,00 грн за квитанцією від 07.10.2019 за звернення до суду із зустрічною позовною заявою.
		Ухвалою суду від 07.10.2019 відкладено підготовче судове засідання на 28.10.2019; залишено без розгляду клопотання першого відповідача б/н від 30.07.2019 про витребування оригіналів доказів та клопотання другого відповідача б/н від 30.07.2019 про витребування оригіналів доказів; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про витребування оригіналів доказів б/н від 07.10.2019 (вх. № 3146к від 07.10.2019); витребувано у Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви, а саме: меморіального валютного ордеру № 153845 від 30.09.2016, меморіального валютного ордеру № 8 від 19.09.2012, меморіального валютного ордеру № 5 від 24.04.2012; витребувано у Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" оригінали письмових доказів  первинних документів, які підтверджують обставини сплати ПАТ Сумське НВО заборгованості по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 20-1339/2-1 від 20.04.2012 за період з 24.04.2012 по 06.05.2019 для огляду у судовому засіданні, а також належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи; доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення наступного судового засідання у справі № 920/617/19 в режимі відеоконференції.
		Ухвалою суду від 15.10.2019 прийнято зустрічну позовну заяву №18-7/843 від 20.09.2019 (вх. №2999зп від 24.09.2019) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк; третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-1339/2-1-30092016 до розгляду та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №920/617/19; призначити підготовче засідання на 28.10.2019; встановлено учасникам справи за зустрічним позовом АТ «СНВО» строки для надання заяв по суті справи.
		17.10.2019 на адресу господарського суду Сумської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (вх№3241к) про відстрочення сплати судового збору, в якій другий відповідач за первісним позовом просив суд відстрочити ТОВ «СМНВО» сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви від 20.09.2019р №б/н (вх. №2998 зп від 24.09.2019) у справі №920/617/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення 53 821715,37 доларів США та 506 025 445,45 грн, заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012, до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення у цій справі; прийняти зустрічний позов ТОВ «СМНВО» від 20.09.2019 №б/н (вх. №2998 зп від 24.09.2019) про визнання недійсним Договору поруки від 12.12.2016 № 20-1339/2-1-12122017/п1 укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у справі №920/617/19 до спільного розгляду з первісним позовом.
		Ухвалою суду від 22.10.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання від 17.10.2019 про відстрочення сплати судового збору; відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання сплату судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп. за подання зустрічної позовної заяви від 20.09.2019р №б/н (вх. №2998 зп від 24.09.2019) у справі № 920/617/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення 53 821715,37 доларів США та 506 025 445,45 грн, заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012, до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення у справі №920/617/19; прийнято зустрічну позовну заяву від 20.09.2019 (вх. №2998зп від 24.09.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1 до розгляду та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №920/617/19; призначено підготовче засідання на 28.10.2019.
		28.10.2019 перший відповідач за первісним позовом подав заяву (вх№3322к) про продовження строку на надання відзиву, відповідно до якої просить суд продовжити процесуальний строк на подання АТ «СМНВО» відзиву на зустрічну позовну заяву ТОВ «СМНВО» до ПАТ «Промінвестбанку» про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017.
		28.10.2019 перший відповідач за первісним позовом подав заперечення, які просив суд врахувати при розгляді справи.
		28.10.2019 позивачем за первісним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву АТ «СМНВО» (вх№8716), в якому позивач за первісним позовом зазначає, що вчинення боржником платежів за кредитним договором (оплатою відсотків), належним чином підтверджують факт укладення позивальником з банком кредитного договору (в т.ч. оспорюваного договору про внесення змін від 30.09.2016 №20-1339/2-1-30092016, його подальшого визнання та виконання та спростовують твердження АТ «СМНВО» про недійсність договору про внесення змін від 30.09.2016 №20-1339/2-1-30092016). Таким чином, зазначений зустрічний позов не підлягає задоволенню.
		28.10.2019 позивач за первісним позовом, на виконання вимог ухвали суду надав відповідні копії документів, які підтверджують обставини сплати ПАТ СМНВО заборгованості по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 20-1339/2-1 від 20.04.2012 за період з 24.04.2012 по 06.05.2019.
		Ухвалою суду від 28.10.2019 відкладено підготовче судове засідання; задоволено заяву першого відповідача (за первісним позовом) б/н від 28.10.2019 про продовження строку для надання відзиву; надано першому відповідачу (за первісним позовом) строк до 07.11.2019 для надання відзиву на зустрічну позовну заяву; доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення наступного судового засідання у справі №920/617/19 в режимі відеоконференції.
		07.11.2019 року до суду надійшов зустрічний позов Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання №18-7/977 від 06.11.2019 року за зустрічною позовною заявою ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк; 2. ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про визнання недійсним п. 5.2. договору поруки від 12.12.2017 року №20-1339/2-1-12122017/п1 в редакції договору №20-1339/2-1-25052018/п1 від 25.05.2018 року про внесення змін до договору поруки від 12.12.2017 року № 20-1339/2-1-12122017п1 в частині умов про припинення поруки  - через три роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п.4 ст. 559 Цивільного кодексу України).
		07.11.2019 першим відповідачем за первісним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ «СМНВО» про визнання недійсним договору поруки(вх№9116), зустрічний позов вважає обґрунтованим та просить суд дану зустрічну позовну заяву задовольнити.
		08.11.2019 представником позивача за первісним позовом подана заява про поновлення процесуального строку, відповідно до якої зазначений представник просить суд поновити процесуальний строк ПАТ «Промінвестбанк» на надання відзиву на зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1, а також зобов`язати позивача за зустрічним позовом направити на адресу банку зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки.
		Ухвалою суду від 11.11.2019 залишено без руху зустрічну позовну заяву №18-7/977 від 06.11.2019 (вх. №3438зп від 07.11.2019) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, про визнання недійсним п. 5.2. договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1 в редакції договору №20-1339/2-1-25052018/п1 від 25.05.2018; позивачу за зустрічним позовом надано строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви (подати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі: сплатити 1 921 грн. 00 коп. судового збору або подати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону) - десять днів з моменту вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.
		11.11.2019 до господарського суду Сумської області надійшла апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі №920/617/19.
		Ухвалою суду від 11.11.2019 зупинено провадження у справі №920/617/19 та направлено матеріали справи до суду апеляційної інстанції.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі №920/617/19 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі №920/617/19 залишено без змін; матеріали справи №920/617/19 повернуто до Господарського суду Сумської області.
		Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.03.2020 поновлено провадження у справі №920/617/19 та призначено підготовче судове засідання на 07.04.2020.
		Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.03.2020 матеріали зустрічної позовної заяви повернуто позивачу за зустрічним позовом, Акціонерному товариству Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, у зв`язку із не усуненням недоліків в межах строку, встановленого ухвалою господарського суду Сумської області від 11.11.2019 року.
		19.03.2020 до Господарського суду Сумської області надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.03.2020 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №920/617/19.
		Ухвалою суду від 20.03.2020 зупинено провадження у справі № 920/617/19 та матеріали справи направлено до суду апеляційної інстанції.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.03.2020 №920/617/19; скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.03.2020 №920/617/19 про повернення зустрічної позовної заяви №18-7/977 від 06.11.2019 Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання; передано до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/617/19 для вирішення питання усунення недоліків зустрічної позовної заяви №18-7/977 від 06.11.2019.
		15.07.2020 ухвалою Господарського суду Сумської області поновлено провадження у справі № 920/617/19 та призначено підготовче засідання на 30.07.2020, а також запропоновано Акціонерному товариству Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання надати суду оригінал зустрічної позовної заяви від 06.11.2019 №18-7/977.
		Згідно заяви від 30.07.2020 (вх № 6571/20) представник АТ Сумське НВО на виконання вимог ухвали від 15.07.2020 № 920/617/19 надав суду оригінал зустрічної позовної заяви.
		Ухвалою суду від 30.07.2020 відкладено підготовче засідання на 31.08.2020.
		31.07.2020 до Господарського суду Сумської області надійшов лист Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 № 920/617/19/736/20, відповідно до якого суд апеляційної інстанції просив направити на його адресу матеріали справи №920/617/19 для подальшого скерування разом із касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Відповідно до розпорядження керівника апарату від 04.08.2020 № 920/617/19, у зв`язку із відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. з 03.08.2020 по 17.08.2020 та необхідністю вирішення питання про зупинення провадження у даній справі здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
		Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 головуючим суддею у справі № 920/617/19 визначено суддю Котельницьку В.Л.
		Ухвалою суду від 05.08.2020 зупинено провадження у справі № 920/617/19 та направлено матеріали справи 06.08.2020 до суду апеляційної інстанції для подальшого скерування до суду касаційної інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі №920/617/19.
		Ухвалою суду від 09.10.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 10.11.2020.
		20.10.2020 від Акціонерного товариства СМНВО надійшло клопотання №18-7/870 від 13.10.2020 (вх № 9209/20), відповідно до якого представник першого відповідача за первісним позовом просить суд долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору № 0.0.1867909322.1 від 13.10.2020 в сумі 1921,00 грн. та прийняти до розгляду зустрічний позов АТ СМНВО від 06.11.2019 № 18-7/977 до ПАТ Промінвестбанк та ТОВ СМНВО про визнання недійсним п. 5.2. договору поруки від 12.12.2017 року № 20-1339/2-1-12122017/п1 в редакції договору № 20-1339/2-1-25052018/п1 від 25.05.2018.
		Ухвалою суду від 21.10.2020 постановлено позовні матеріали (вх № 3438зп від 07.11.2019) повернути Акціонерному товариству Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - позивачу за зустрічним позовом.
		09.11.2020 до Господарського суду Сумської області Північним апеляційним господарським судом надіслано лист від 04.11.2020 № 09.1-27/1/1469/20 разом із апеляційною скаргою від 02.11.2020 № 18-7/930 АТ СМНВО на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.10.2020 у даній справі.
		09.11.2020 Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання подана заява про зміну предмету зустрічного позову (вх №3401к/20 від 09.11.2020), згідно з якою перший відповідач за первісним позовом просить суд: 1)прийняти заяву AT СМНВО про зміну предмету зустрічного позову у справі №920/617/19, відповідно до якої розглянути позовні вимоги за зустрічним позовом в наступній редакції: 1.1. Визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року № 20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12. м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58, м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991); 1.2. Визнати недійсним Договір від 21.02.2017 року № 20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58. м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991); 1.3. Визнати недійсним Договір від 12.12.2017 року № 20-1339/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991). 2. Здійснити розподіл судових витрат.
		10.11.2020 АТ СМНВО подане клопотання (вх № 3410к/20) про зупинення розгляду справи, відповідно до якого, у зв`язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу суду від 21.10.2020, заявник просить суд зупинити провадження у справі № 920/617/19 та передати матеріали справи № 920/617/19 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду його апеляційної скарги.
		10.11.2020 ТОВ СМНВО подані письмові пояснення (вх № 9857), за якими другий відповідач за первісним позовом просить суд врахувати зазначені пояснення при розгляді справи та застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених ПАТ Промінвестбанк первісних позовних вимог в межах справи № 920/617/19 та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; разом з тим  зустрічний позов  задовольнити.
		Ухвалою суду від 10.11.2020 відкладено розгляд заяви про зміну предмету зустрічного позову (вх № 3401к від 09.11.2020), клопотання про зупинення провадження у справі (вх № 3410к від 10.11.2020) в підготовче судове засідання в режимі відеоконференції у справі №920/617/19 на 16.12.2020 і доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 920/617/19.
		16.11.2020 у порядку, передбаченому Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5., 17.10 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, судом надіслано апеляційну скаргу №18-7/930 від 02.11.2020 Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, м. Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.10.2020 у справі №920/617/19 разом із копіями матеріалів необхідних для розгляду такої скарги.
		16.12.2020 представник позивача за первісним позовом подав правову позицію (вх№11141/20) щодо заявлених клопотань АТ Сумське МНВО про зміну предмету позову та зупинення провадження у справі, відповідно до якої заперечує щодо поданої АТ Сумське НВО заяви про зміну предмету позову та заявив про застосування строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору від 21.02.2017 № 20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до кредитного договору; просить в задоволенні зустрічного позову відмовити. Також у даних поясненнях позивач за первісним позовом заперечує щодо задоволення клопотання першого відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі.
		Ухвалою суду від 16.12.2020 замінено назву першого відповідача за первісним позовом ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання; прийнято до розгляду заяву представника АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про зміну предмету позову (вх № 3401к від 09.11.2020); відмовлено в задоволенні клопотання представника АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про зупинення провадження та передачу матеріалів справи до апеляційної інстанції (вх №3410к/20 від 10.11.2020); відмовлено в задоволенні клопотання представника першого відповідача за первісним позовом про відкладення підготовчого засідання; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції на 02.02.2021.
		02.02.2021 перший відповідач (за первісним позовом) подав суду заяву про відмову від зустрічного позову (вх № 671к від 02.02.2021), відповідно до якої просить суд прийняти відмову АТ СМНВО від зустрічного позову в справі №920/617/19 в частині позовних вимог, постановити ухвалу якою закрити провадження у справі №920/617/19 за зустрічним позовом АТ СМНВО, в редакції заяви про зміну предмету зустрічного позову у справі №920/617/19 (вх № 3401к від 09.11.2020) в частині вимог про визнання недійсним Договору від 21.02.2017 року № 20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладеного між ПАТ АКПІБ та АТ СМНВО.
		Ухвалою суду від 02.02.2021 задоволено усне клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи № 920/617/19 по суті та розгляд заяви АТ СМНВО про відмову в частині зустрічних позовних вимог в судове засідання на 04.03.2021.
		04.02.2021 другий відповідач за первісним позовом подав письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, в якому просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених ПАТ «Промінвестбанк» позовних вимог та відмовити в задоволені позову, а також зустрічний позов АТ «СМНВО» задовольнити в повному обсязі.
		26.02.2021 Північний апеляційний господарський суд надіслав Господарському суду Сумської області супровідний лист про долучення до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №920/617/19, відповідно до якої залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.10.2020 у справі №920/617/19; залишено без змін ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.10.2020 у справі №920/617/19.
		04.03.2021 перший відповідач за первісним позовом подав письмові пояснення у справі що вимог банку про стягнення 3% річних за ст. 625 ЦК України, щодо визначення понять «проценти за користування кредитом» та «проценти за неправомірне користування кредитом», щодо відмінності підстав нарахування додаткових процентів за договором та процентів за ст. 625 ЦК України, а також щодо невідповідності умов договору нормам Закону України «Про ринки фінансових послуг та регулювання ринків фінансових послуг» - дефект змісту правочину. Зазначені пояснення АТ «СНВО» просило суд врахувати при розгляді справи.
		Ухвалою суду від 24.03.2021 відкладено розгляд справи № 920/617/19 по суті та розгляд заяви АТ СМНВО про відмову в частині зустрічних позовних вимог в судове засідання на 13.04.2021 в режимі відеоконференції.
		Разом з тим, 13.04.2021 суддя Котельницька В.Л. перебувала на лікарняному, а тому розгляд зазначеної справи не відбувся.
		Ухвалою від 27.04.2021 призначено розгляд справи № 920/617/19 по суті та розгляд заяви АТ Сумське НВО про відмову в частині зустрічних позовних вимог в судове засідання в режимі відеоконференції на 26.05.2021.
		26.05.2021 від другого відповідача (за первісним позовом) надійшло повідомлення про причини неявки (вх № 4992/21 від 26.05.2021), відповідно до якого повідомляє, про неможливість представника ТОВ СМНВО, прийняти участь у судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому процесі.
		Ухвалою суду від 26.05.2021 відкладено розгляд справи № 920/617/19 по суті та розгляд заяви АТ СМНВО про відмову в частині зустрічних позовних вимог в судове засідання в режимі відеоконференції на 09.06.2021.
		26.05.2021 другим відповідачем за первісним позовом подані письмові пояснення щодо правової позиції ТОВ «СМНВО» (вх№5028/21), в яких другий відповідач просить суд врахувати дані пояснення при розгляді справи, застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених АТ «Промінвестбанк» позовних вимог в межах справи №920/617/19 та відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічні позовні заяви АТ «СМНВО» та ТОВ «СМНВО» - задовольнити.
		07.06.2021 від позивача (за первісним позовом) надійшло пояснення (вх № 5341/21) щодо прохальної частини позовних вимог (пояснення до розрахунку вимог в частині стягнення процентів), згідно з якими позивач за первісним позовом просить врахувати зазначені пояснення при винесенні рішення та визначені суми процентів, які підлягають стягненню, а саме: 2139809,34 дол. США процентів «за правомірне користування кредитом» та 11021856,44 дол. США за «неправомірне користування кредитом», а всього як і заявлено в позові та наведено у розрахунку 13161665,78 дол. США заборгованості по процентам.
		Ухвалою суду від 09.06.2021 відкладено розгляд справи № 920/617/19 по суті та розгляд заяви АТ СМНВО про відмову в частині зустрічних позовних вимог в судове засідання в режимі відеоконференції на 22.06.2021.
		11.06.2021 АТ «СМНВО» подане вступне слово представника «АТ «СМНВО» (вх№5500/21).
		22.06.2021 представником позивача за первісним позовом подане пояснення (вх№5845/21) щодо прохальної частини позовних вимог, а саме щодо нарахування процентів та пені на проценти. Крім того супровідним листом (хв № 5852/21 від 22.06.2021) ним подано Протокол №31 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «СМНВО», п 7.6.1 якого схвалено значний правочин про збільшення кредиту до суми 41 млн. дол. США, переведення договору в траншеві кредитну лінію, що спростовує доводи першого відповідача за первісним позовом про відсутність схвалення значного правочину (кредитного договору).
		У судовому засіданні 22.06.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в судове засідання до 04.08.2021.
		30.07.2021 представником другого відповідача за первісним позовом подане клопотання про розгляд справи без участі представника (вх№6894/21).
		У судових засіданнях 04.08.2021, 27.08.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом було постановлено протокольні ухвали про оголошення перерви з розгляду справи по суті в судове засідання відповідно до 27.08.2021 та до 02.09.2021.
		27.08.2021 представник першого відповідача за первісним позовом подав клопотання (вх№3191 від 27.08.2021), в якому просить суд застосувати строки позовної давності до заявлених у позові позовних вимог у повному обсязі, а також застосувати спеціальні строки позовної давності до заявлених у первісному позові позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).
		02.09.2021 представником першого відповідача за первісним позовом подані додаткові пояснення (вх№7698/21).
		У судовому засідання 02.09.2021 судом встановлено:
		Представник позивача за первісним позовом у судове засідання прибув, просив суд первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних заяв відмовити за їх необґрунтованістю.
		Представники першого та другого відповідача за первісним позовом у судове засідання прибули, проти задоволення первісного позову заперечували та просили суд задовольнити подані зустрічні позовні заяви.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
		20.04.2012 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі  банк, позивач за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе , правонаступником якого є ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, (далі  позичальник, перший відповідач за первісним позовом) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 (далі - Кредитний договір), на підставі якого банк (позивач за первісним позовом) зобов`язався надати позичальнику (першому відповідачу за первісним позовом) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 35000000,00 дол. США (ліміт кредитної лінії), а позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти в порядку та розмірі, встановленому Кредитним договором (п. 2.1. Кредитного договору).
		Кредит надавався з метою поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби та рефінансування заборгованості за кредитами. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту  19.04.2013 (п.п. 2.2. та 2.3. Кредитного договору)
		На виконання умов Кредитного договору банк видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35000000,00 дол. США шляхом перерахування останніх з позичкового рахунку позичальника на підставі заяви на отримання кредитних коштів, про що свідчить меморіальні ордери №5 від 24.04.2012, №8 від 19.09.2012, платіжне доручення №435876 від 05.10.2012.
		Факт видачі кредитних коштів підтверджується виписками по позичковому рахунку першого відповідача за первісним позовом та платіжними документами (меморіальними ордерами на видачу кредиту).
		Протягом дії Кредитного договору до нього неодноразово вносились зміни та доповнення, якими змінювалися умови кредитування. Зокрема, договором про внесення №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016 Кредитний договір було викладено в новій редакції.
		Згідно п. 2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) банк надає позичальнику Кредит шляхом відкриття траншевої невідновлювальної кредитної лінії зі встановленням максимального Ліміту кредитної лінії у розмірі 40660500,00 доларів США.
		Пункт 2.1.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) встановлює, що враховуючи наявну у позичальника заборгованість за Кредитом в сумі 35000000,00 дол. США, сторони домовились вважати таку заборгованість окремим Траншем 1 (далі - Транш 1).
		Пункт 2.1.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) встановлює, що банк надає позичальнику в межах Ліміту кредитної лінії кредит, сума якого не може перевищувати 5660500,00 долари США (далі - Транш 2) на певних умовах.
		Згідно п. 2.5 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) строк дії Ліміту кредитної лінії по 20.02.2017 (включно).
		12.12.2017 між позивачем та першим відповідачем укладено договір про внесення змін №20-1339/2-1-121220178 до Кредитного договору, відповідно до якого сторонами викладено в новій редакції пункти 2.1.1.2., 2.1.2.2., 2.5., 6.2, 7.2.2, доповнено пункт 4.3. підпунктом 4.3.1, доповнено Розділ 8 пунктом 8.7., викладене в новій редакції третій абзац п. 8.2. 
		Пункт 2.1.1.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) встановлює кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу 1  21.12.2017.
		Пункт 2.1.2.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) встановлює кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу 2  21.12.2017.
		Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.
		Згідно з меморіального ордеру №153845 від 30.09.2016 на суму5660049,59 доларів США та виписок про рух коштів першому відповідачу за первісним позовом було надано кредит в загальній сумі 40660049,59 доларів США.
		Відповідно до п. 2.1.2.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) банк надає позичальнику Кредит в межах Траншу 2 шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на рахунок позичальника №37390621205569/840, код Банку 300012, для подальшого направлення коштів на погашення заборгованості за не сплаченими позичальником процентами.
		Згідно з пунктом 2.6 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) позичальник зобов`язаний використати Кредит виключно за наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби, рефінансування заборгованості за кредитами, капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно. Транш 1 - поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби та рефінансування заборгованості за кредитами; Транш 2 - капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно. 
		Станом на день пред`явлення позову у позичальника залишилась непогашена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 40660049,59 доларів США.
		Крім основного боргу за Кредитним договором позивачем за первісним позовом також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості по процентах в сумі 13161665,78 доларів США, пені по кредиту в сумі 393047051,94 грн, пеня по відсоткам в сумі 56255666,82 грн, 3 % річних по тілу кредиту в сумі 45547697,74 грн, 3 % річних по процентам  10650029,25 грн та штрафу в сумі 525000,00 грн.
		Зазначені вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує наступним.
		Щодо процентів за користування кредитом позивач за первісним позовом зазначає, що згідно п. 2.1.1.1 та п.2.1.2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) проценти за користування Кредитом нараховуються банком виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 9,72 % процента річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в п. 2.1.1.2. цього договору.
		Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13 % процентів річних.
		Сторони домовились, що обов`язок позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.
		Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом
		Відповідно до п. 4.1 - п. 4.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016):
		4.1 За користування Кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов`язань по погашенню Кредиту, банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту.
		4.2 Розмір Процентів за користування Кредитом і Процентів за неправомірне користування Кредитом встановлюється у цьому Договорі або у Договорах про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому Сторони домовились, що розмір Процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 15 % (п`ятнадцять процентів) річних.
		4.3 Проценти нараховуються Банком у розмірі, встановленому у цьому Договорі або Договорі про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення Кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за Кредитом.
		Проценти нараховуються у Валюті Кредиту. При розрахунку Процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод факт/факт, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод факт/360, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
		Банк нараховує Проценти на Кредит кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Кредитом на кінець дня.
		Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1.2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.
		Нарахування Процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
		При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання Позичальника по сплаті нарахованих Процентів не вважаються простроченими по 4 (четверте) число включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів (кінцева дата сплати Процентів).
		У випадку, якщо кінцева дата сплати Процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, Позичальник зобов`язаний здійснити сплату Процентів в останній робочий день напередодні.
		Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються Позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.
		При цьому, якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно.
		Позичальник сплачує Проценти, шляхом перерахування коштів на рахунок №37390621205569/840, код Банку 300012.
		Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що згідно розрахунку заборгованості позичальнику нараховано 12565632,24 доларів США строкових процентів та 17978495,35 доларів США процентів за прострочений кредит. Позичальником за весь період кредитування сплачено 17382461,81 доларів США процентів, а тому у позичальника (першого відповідача за первісним позовом) наявна несплачена заборгованість за процентами у розмірі 13161665,7898 доларів США.
		Щодо підстав нарахування пені позивач за первісним позовом зазначає наступне. 
		Відповідно до умов Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) зокрема п. 8.2., за несвоєчасне повернення сум Кредиту та/або несвоєчасну сплату Плати за кредит Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.
		Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, сума пені за простроченим кредитом становить 449302718,76 грн, яка складається із пені по кредиту та пені по відсотках.
		Нарахування 3% річних позивач за первісним позовом обґрунтовує наступним.
		Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 
		За розрахунком позивача за первісним позовом за порушення грошового зобов`язання (в порядку частини другої статті 625 ЦК України) позичальник зобов`язаний сплатити суму в розмірі 56197726,99 грн, яка складається із 3 % річних по тілу кредиту та 3 % річних відсотках.
		Стосовно штрафу в загальні сумі 525000,00 грн, - позивач за первісним позовом зазначає наступне.
		Згідно з п. 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) за невиконання прийнятих на себе зобов`язань позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1500,00 грн за кожне порушення п.п. 6.2.8 цього Договору; 15000,00 грн за кожне порушення п. 6.2.6. цього Договору; 1500,00 грн за кожне порушення п. 6.2.2. цього Договору.
		За приписами п. 8.7 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) у разі невиконання умов, передбачених п.п. 6.2.1-6.2.4 цього Договору в сторону зменшення на 10 % та більше, Банк має право вимагати сплати Позичальником штрафу в розмірі 50 000,00 грн за кожен випадок порушення (моніторинг здійснюється щоквартально на підставі довідок, наданих клієнтом).
		Щодо підстав надання кредиту та стягнення боргу в іноземній валюті позивач за первісним позовом зазначає наступне.
		Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, натомість статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність) банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VІ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
		Щодо вимог підпункту в пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
		Виходячи з положень статті 99 Конституції України, статті 192 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю та статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному вираженні гривні до долара США на час вирішення спору.
		Такого висновку дотримується Верховний Суд України у постанові від 24.09.2014 у справі № 6-145цс14.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц висловила позицію згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
		При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-134цс18 висловлена правова позиція, що у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
		Також Велика Палата розтлумачила положення частини другої статті 625 ЦК України: при обрахунку 3 % річних, відповідно до якої за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у гривні.
		Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
		Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		У відповідності до статті 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Позивач за первісним позовом виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі надав у користування першого відповідача кредитні кошти. Зазначений факт повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується першим відповідачем.
		Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маг право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з піде гав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дідового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
		За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 559 ЦК України).
		Частинами першою та другою статті 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Усупереч умов Кредитного договору та приписів законодавства перший відповідач за первісним позовом не повернув кредитні кошти у передбачений Кредитним договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом у встановлений Кредитним договором строк.
		Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне. 
		Статтею 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.
		Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до доданого позивачем за первісним позовом до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог прострочена заборгованість першого відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за Кредитним договором станом на 07.05.2019 становить 40660049,59 дол. США.
		Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Згідно частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед першим позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій 12.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі  позивач за первісним позовом, кредитор), Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (далі  перший відповідач за первісним позовом, позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі  другий відповідач за первісним позовом, поручитель) уклали договір поруки №20-1339/2-1-12122017/п1 (далі  Договір поруки). 
		Відповідно до п. 2.1. Договору поруки поручитель, відповідно до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту - 40660500,00 дол. США.
		У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору. Поручитель засвідчує, що він ознайомлений з Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20 квітня 2012 року, а також усіма договорами про внесення змін до нього, що укладені до підписання цього Договору поруки. (п.п. 2.2. та 2.3. Договору поруки).
		Пунктом 3.1. Договору поруки визначено у випадку невиконання зобов`язань позичальником у строки, визначені Кредитним договором, кредитор має право звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя.
		У разі одержання вищевказаної вимоги кредитора поручитель зобов`язується повідомити про це позичальника протягом 2 робочих днів з моменту її отримання; а у разі пред`явлення кредитором до поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі. Виконання поручителем зобов`язань перед Кредитором повинно відбутися не пізніше 10 робочих днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п.3.2 цього Договору (п.п. 3.3. та 3.4. Договору поруки).
		Відповідно до п. 3.5. Договору поруки виконання поручителем зобов`язань перед кредитором здійснюється шляхом перерахування суми заборгованості (п. 2.1. цього Договору) із будь-якого поточного рахунку, що належить поручителю, або в інший незаборонений чинним законодавством України спосіб, у визначений цим Договором термін (п. 3.4. цього Договору) на рахунки, відкриті Кредитором в ПАТ «Промінвестбанк», код банку 300012, номери яких будуть вказані у порядку, передбаченому п.п.3.1. та 3.2. цього Договору.
		Згідно з п. 3.6. Договору поруки після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор зобов`язується надати йому протягом 5 робочих днів документи, які підтверджують зобов`язання позичальника за Кредитним договором. У випадку погашення Поручителем заборгованості Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором, відповідно до умов цього договору, до поручителя переходять в повному обсязі права кредитора за Кредитним договором.
		Пунктом 4.1. Договору поруки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані їй збитки. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим Договором.
		За несплату суми поруки у строк, зазначений у п.3.4. цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення. Пеня нараховується кредитором та сплачується поручителем до повного виконання зобов`язань за цим Договором (п. 4.2. Договору поруки).
		Відповідно до п. 5.2. Договору поруки строк дії Цього Договору - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін до повного виконання зобов`язань по Кредитному договору, в забезпечення якого надана порука, а також договорів про внесення змін до нього.
		25.05.2018 між учасниками спору укладено договір про внесення змін №20-1339/2-1-25052018/п1 до Договору поруки №20-1339/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017, відповідно до якого п. 5.2. Договору поруки викладено у новій редакції, а саме: « 5.2. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Порука за цим Договором припиняється в наступних випадках: в разі припинення забезпечення неї зобов`язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України); в інших випадках, визначених законодавством України».
		Оскільки перший відповідач не спростовує факту отримання кредитних коштів, суд не приймає посилання першого відповідача на неналежне оформлення меморіальних ордерів. Відповідно до наданих позивачем оригіналів меморіальних ордерів, судом встановлено, що останні містять підпис особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.
		Суд також не погоджується з доводами другого відповідача про те, що порука за договором поруки від 12.12.2017 діяла 6 (шість) місяців, оскільки відповідно пункту 1 договору про внесення змін від 25.05.2018 до договору поруки від 12.12.2017 сторони у період дії поруки внесли зміни до зазначеного договору поруки та визначили, що порука припиняється, зокрема, через 3 (три) роки після настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1 цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо Кредитор не пред`явить вимоги до Поручителя (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).
		На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем за первісним позовом свого зобов`язання за Кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідачів за первісним позовом в солідарному порядку заборгованості за Кредитним договором в сумі 40660049,59 дол. США .
		Суд зауважує, що стягнення всіх інших платежів ( первісних позовних вимог в іншій частині) з другого відповідача як з солідарного боржника не мають правого обґрунтування, оскільки Договором поруки, укладеним між учасниками справи, передбачена відповідальність поручителя перед кредитором в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору, тобто лише по погашенню заборгованості за Кредитним договором в розмірі наданого кредиту  40660500,00 доларів США. 
		Щодо заборгованості по процентах за користування кредитом суд зазначає наступне. 
		Згідно п. 2.1.1.1 та п.2.1.2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) проценти за користування Кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 9,72 % процента річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в п. 2.1.1.2. цього договору.
		Проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13 % процентів річних.
		Сторони домовились, що обов`язок Позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.
		Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом
		Відповідно до п. 4.1 - п. 4.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) за користування Кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов`язань по погашенню Кредиту, Банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), Банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту. Розмір Процентів за користування Кредитом і Процентів за неправомірне користування Кредитом встановлюється у цьому Договорі або у Договорах про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому Сторони домовились, що розмір Процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 15 % (п`ятнадцять процентів) річних. Проценти нараховуються Банком у розмірі, встановленому у цьому Договорі або Договорі про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення Кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за Кредитом.
		Проценти нараховуються у Валюті Кредиту. При розрахунку Процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод факт/факт, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод факт/360, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
		Банк нараховує Проценти на Кредит кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Кредитом на кінець дня.
		Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1.2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.
		Нарахування Процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
		При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованих Процентів не вважаються простроченими по 4 (четверте) число включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів (кінцева дата сплати Процентів).
		У випадку, якщо кінцева дата сплати Процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов`язаний здійснити сплату Процентів в останній робочий день напередодні.
		Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.
		При цьому, якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно.
		Позичальник сплачує проценти, шляхом перерахування коштів на рахунок №37390621205569/840, код Банку 300012.
		Згідно розрахунку заборгованості за первісним позовом позивачем нараховано 13161665,78 доларів США процентів, що складається з суми 12565632,24 доларів США процентів за правомірне користування кредитом та 17978495,35 доларів США за неправомірне користування кредитом, з врахуванням часткової сплати в сумі 17382461,81 доларів США.
		Період, за який заявлено проценти до стягнення, згідно розрахунку заборгованості, починається з 01.09.2016, як це визначено пунктом 2.1.1.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016).
		Вимоги щодо стягнення процентів за неправомірне користування кредитом ґрунтуються на тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		У справі № 910/1238/17 від 23.05.2018 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами, при цьому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
		Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок простроченні боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
		Такий же висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.11.2020 у справі № 921/317/18.
		У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, суд касаційної інстанції зазначив:  50. Верховний Суд вважає, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України. .
		Умовами п. 2.1.1.1 та п. 2.1.2.1 Кредитного договору в редакції договору від 30.09.2016 передбачено, що проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються у випадку порушення строку повернення кредиту (його частини).
		Таким чином, умовами Кредитного договору встановлена інша домовленість між сторонами щодо нарахування процентів після строку повернення кредиту, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.
		Тобто проценти за неправомірне користування кредитом, які заявлені в позові та розраховані за ставкою 13 % річних, підпадають під дію частини другої статті 625 ЦК України та передбачені як інша домовленість між сторонами і застосовується незалежно від того, чи сторони визначили її саме як відповідальність.
		На підстави вищевикладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем за первісним позовом Кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості по процентах в сумі 13161665,78 доларів США. 
		Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).
		Оскільки кінцевий термін повернення кредиту в межах двох траншів відповідно до умов Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) настав 21.12.2017, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності  14.06.2019 (згідно з відміткою пошти на поштовому конверті)
		Тож, з урахуванням встановлених у договорі строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду з первісним позовом в межах трирічного строку позовної давності.
		Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідачів щодо застосування строку позовної давності до заявлених у первісному позові вимог щодо стягнення суми кредиту та процентів. 
		Щодо стягнення пені по кредиту та пені по відсоткам суд зазначає наступне. 
		Відповідно до поданих розрахунків позивач за первісним позовом просить суд стягнути 393047051,94 грн пені по кредиту та 56255666,82 грн пені по відсоткам за період з 07.05.2018 по 06.05.2019.
		Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
		За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. 
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
		Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Стаття 232 ГК України визначає строк та порядок нарахування пені, а не строк та порядок закінчення позовної давності щодо пені, який визначається статтями 254, 258 ЦК України (ВС/КГС у справі 902/959/19 від 20 серпня 2020року).
		Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
		Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
		Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.
		Спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ЦК України, зокрема його початок, перебіг та закінчення не може бути змінений за згодою сторін. Перебіг позовної давності завжди розпочинається на наступний день після дня, в який зобов`язання повинно було бути виконаним.
		Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
		Перший відповідач за первісним позовом просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та штрафу. 
		Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.
		За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.
		Згідно з визначеннями, що наведені Кредитному договорі (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016) плата за кредит  це плата, яка включає проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, встановлюється банком та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором. Під Процентами сторони домовились розуміти як проценти за користування кредитом, так і проценти за неправомірне користування кредитом.
		Відповідно до розрахунку позивача за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 40660049,59 доларів США відповідачу нарахована пеня в сумі 393047051,94 грн за період з з 07.05.2018 по 06.05.2019.
		Також, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом відповідачу нарахована пеня в сумі 56255666,82 за період з 07.05.2018 по 06.05.2019.
		Перевіривши розрахунки пені суд встановив, що пеня частково нарахована з порушенням визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, поза межами строку позовної давності. 
		Зобов`язання з повернення кредиту мало бути виконане першим відповідачем відповідно до умов Кредитного договору 21.12.2017; прострочення виконання цього зобов`язання виникло з 22.12.2017, тому відповідно до строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки інший строк договором не встановлений, правомірним є нарахування пені по кредиту з 22.12.2017 по 21.06.2018. 
		Таким чином, правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача в межах періоду, заявленого до стягнення, та з урахуванням строку позовної давності, саме в сумі пені по кредиту 7967036,35 грн (за період з 14.06.2018 по 21.06.2018 включно). 
		Також, з урахуванням встановлених у договорі строків сплати відсотків за користування кредитом (проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату), в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, правомірною є пеня по відсотках, що нарахована за період з 14.06.2018 по 21.06.2018 .
		В іншій частині пеня нарахована неправомірно, зокрема поза межами строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, в тому числі на проценти за неправомірне користування кредитом, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України та відповідно до умов договору сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.
		Пеня за період з 14.06.2018 до 21.06.2018 на суму заборгованості по процентам за підрахунками суду становить 1148338,37 грн.
		На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем зобов`язань стосовно своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за Кредитним договором, суд вважає про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову в цій частині. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю та у зв`язку зі спливом позовної давності.
		Щодо нарахування штрафу за первісним позовом:
		Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, за невиконання першим відповідачем за первісним позовом умов договору, зокрема пунктів 6.2.7.4., 6.2.7.5., 6.2.2., 6.2.4., 6.2.3. на підставі пункту 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-30092016 від 30.09.2016), п. 8.7. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017), позивачем нарахований штраф в загальній сумі 525000,00 грн.
		Позивачем не виконані наступні умови:
		1)не подав доказів виконання зобов`язань: згідно з пунктом 6.2.6. та 6.2.7.8 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017), а саме: до 30.01.2019 та 30.03.2019 не надав акти звірки (довідки позичальника) за діючими контрактами (від 18.01.12 № 4/11, від 14.02.12 № 4/30, від 10.08.11 № 4/203, від 02.04.12 № 4/72), майнові права за якими передані в заставу Банку: за грудень 2018 року та за лютий 2019 року (штраф в розмірі 15000, 00 грн нарахований станом на 30.01.2019 та 15000,00 грн - нарахований станом на 30.03.2019  п. 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017); 
		2)не надав до 30 числа місяця наступного за звітним довідок з інших банків з інформацією по: обороту коштів (інформаційно: надані частково - по 5 банкам, згідно довідки клієнта на 01.01.19 рахунки відкриті в 16 банках, в т.ч. 13 - в банках в Україні), середньоденними залишками, валютно-обмінних операцій (п. 6.2.6. та 6.2.7.4 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017)  28.02.2019 нараховано штраф в сумі 15000,00 грн - п. 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017); 
		3)не надав до 10 числа місяця наступного за звітним, довідку позичальника за кредитною заборгованістю в інших банках на перше число кварталу (п. 6.2.6. та 6.2.7.5. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017)  10.10.2018 нараховано штраф в сумі 15000,00 грн та 10.01.2019 нараховано штраф в сумі 15000,00 грн - п. 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017); 
		4)за невиконання п. 6.2.2. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) 01.04.2018, 01.07.2018 та 01.10.2018 відповідно до п. 8.7. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) нараховано по 50000,00 грн штрафу, що разом склало 150000,00 грн.
		5)за невиконання п. 6.2.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) 01.04.2018, 01.07.2018 та 01.10.2018 відповідно до п. 8.7. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) нараховано по 50000,00 грн штрафу, що разом склало 150000,00 грн.
		6)за невиконання п. 6.2.3. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) 01.04.2018, 01.07.2018 та 01.10.2018 відповідно до п. 8.7. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-1339/2-1-12122017 від 12.12.2017) нараховано по 50000,00 грн штрафу, що разом склало 150000,00 грн.
		У зв`язку з зазначеним, оскільки стягнення штрафу за невиконання першим відповідачем за первісним позовом зазначених зобов`язань передбачено Кредитним договором, вимоги про стягнення штрафу є правомірними.
		Водночас, першим відповідачем заявлене клопотання про застосування спеціального строку позовної давності до штрафу.
		Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік.
		Згідно з поданого позивачем за первісним позовом розрахунку, останнім здійснено розрахунок штрафів у наступні періоди: 30.01.2019  15000,00 грн, 30.03.2019  15000,00 грн; 28.02.2019  15000,00 грн; 10.10.2018  15000,00 грн, 10.01.2019  15000,00 грн; 01.04.2018  50000,00 грн, 01.07.2018  50000,00 грн, 01.10.2018  50000,00 грн; 01.04.2018  50000,00 грн, 01.07.2018  50000,00 грн, 01.10.2018  50000,00 грн; 01.04.2018  50000,00 грн, 01.07.2018  50000,00 грн, 01.10.2018  50000,00 грн.
		Разом з тим, нарахований штраф за порушення пунктів 6.2.2, 6.2.4 та 6.2.3 в загальній сумі 150000,00 грн вважається як такий, що заявлений з порушенням річного строку позовної давності, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні зазначеної суми та задовольняє клопотання позивача за первісним позовом про застосування строку позовної щодо стягнення штрафу.
		Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення 525000,00 грн штрафу, а саме в частині стягнення 375000,00 грн, а в іншому наявні підстави для відмови у зв`язку із застосування строку позовної давності до вимог в сумі 150000,00 грн..
		Щодо нарахованих позивачем за первісним позовом 3% річних по тілу кредиту в сумі 45547697,74 грн та 3% річних по процентам в сумі 10650029,25 грн.
		Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до розрахунку позивача за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 40660049,59 доларів США позивач за первісним позовом також нарахував 3 % річних в сумі 45547697,74 коп. за період з 22.12.2017 до 06.05.2019. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 10650029,25 за період з 21.12.2017 до 06.05.2019, виходячи з суми заборгованості по процентам на кожен день наростаючим підсумком. 
		Оскільки суд встановив, що умовами укладеного між сторонами Кредитного договору передбачено нарахування за неправомірне користування кредитом процентів за підвищеною ставкою, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення додатково нарахованих 3 % річних в сумі 45547697,74 грн за той самий період, за який нараховані проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 13 % річних відповідно до Кредитного договору. 
		Також суд зазначає, що зі змісту частини 1 ст. 1050 ЦК України вбачається, що лише у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. У разі несвоєчасного повернення процентів, законом прямо не передбачені відповідні наслідки. 
		Таким чином, проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов`язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.
		З урахуванням зазначеного, суд вважає безпідставним нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 цього Кодексу за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі тих, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, оскільки в Кредитному договорі відсутні відповідні умови, які б передбачали можливість такого нарахування, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних по процентам в сумі 10650029,25 грн.
		Розглянувши зустрічні позовні вимоги АТ «Сумське МНВО» суд зазначає наступне.
		24.09.2019 року Акціонерне товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною про визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №20-1339/2-1 від 20.04.2012.
		Ухвалою суду від 15.10.2019 прийнято зустрічну позовну заяву №18-7/843 від 20.09.2019 (вх. №2999зп від 24.09.2019) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк; третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-1339/2-1-30092016 до розгляду та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №920/617/19; призначити підготовче засідання на 28.10.2019; встановлено учасникам справи за зустрічним позовом АТ «СНВО» строки для надання заяв по суті справи.
		09.11.2020 Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання подана заява про зміну предмету зустрічного позову (вх №3401к/20 від 09.11.2020), згідно з якою перший відповідач за первісним позовом просить суд: 1)прийняти заяву AT Сумське НВО про зміну предмету зустрічного позову у справі №920/617/19, відповідно до якої розглянути позовні вимоги за зустрічним позовом в наступній редакції: 1.1. Визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року № 20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12. м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58, м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991); 1.2. Визнати недійсним Договір від 21.02.2017 року № 20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58. м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991); 1.3. Визнати недійсним Договір від 12.12.2017 року № 20-1339/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991). 2. Здійснити розподіл судових витрат.
		Ухвалою суду від 16.12.2020 у справі №920/617/19 в т.ч.: прийнято до розгляду заяву представника АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про зміну предмету позову (вх № 3401к від 09.11.2020).
		02.02.2021 перший відповідач (за первісним позовом) подав суду заяву про відмову від зустрічного позову (вх № 671к від 02.02.2021), відповідно до якої просить суд прийняти відмову АТ Сумське НВО від зустрічного позову в справі №920/617/19 в частині позовних вимог, постановити ухвалу якою закрити провадження у справі №920/617/19 за зустрічним позовом АТ Сумське НВО, в редакції заяви про зміну предмету зустрічного позову у справі №920/617/19 (вх № 3401к від 09.11.2020) в частині вимог про визнання недійсним Договору від 21.02.2017 року № 20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладеного між ПАТ АКПІБ та АТ Сумське НВО.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
		У частина 6 названої статті визначено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
		Зі змісту вказаної норми слідує, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини є формою реалізації процесуального права позивача на вчинення відповідної дії, яке є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.
		Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
		При цьому, судом враховано, що заява про відмову від позовних вимог підписана уповноваженим представником позивача за зустрічним позовом, крім того, суд зазначає, що відмова першого відповідача за первісним позовом від частини зустрічних позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а наведені у ній обставини підтверджуються належними доказами.
		Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 46 та ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України суд приймає відмову першого відповідача за первісним позовом від частини зустрічних позовних вимог та відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі №920/617/19 за зустрічним позовом АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в частині зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним Договору від 21.02.2017 року № 20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58. м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991).
		Таким чином, вимоги першого відповідача за первісним позовом згідно з поданим зустрічним позовом є наступними:
		-визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року № 20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12. м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58, м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991);
		-визнати недійсним Договір від 12.12.2017 року № 20-1339/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 1339/2-1 від 20.04.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991).
		В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник першого відповідача за первісним позовом зазначає, що, укладаючи Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 та вносячи зміни до вказаного договору шляхом викладення його у новій редакції, у відповідності до Договору від 30.09.2016 року № 20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-1339/2-1 від 20.04.2012 року, сторони: 
		- 30.09.2019 визначили умови надання Траншу 1 на суму 35000000,00 доларів США, які застосовуються з 01.09.2016;
		- встановили, що Транш 2 на суму 5660500,00 доларів США надається на капіталізацію нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно;
		- не встановили строк дії Основного договору.
		Умови Договору від 30.09.2016 року № 20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 в частині видачі позивачем за первісним позовом першому відповідачу за первісним позовом кредиту на суму 5660500,00 доларів США у вигляді Траншу-2 для погашення процентів за неправомірне користування кредитними коштами є такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків в силу вимог частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, а тому, на думку представника першого відповідача, є недійсними.
		У зустрічному позові представник першого відповідача за первісним позов зазначає, що умови Договору від 30.09.2016 № 20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012 в частині встановлення строку кредитування з 01.09.2016, тобто до моменту його підписання, враховуючи відсутність домовленості сторін про те, що умови такого договору застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами до його укладання, не можуть породжувати реальні правові наслідки, а отже є недійсними.
		Також, перший відповідач за первісним позовом вважає, що недійсність п. 9.3. Договору від 30.09.2016 № 20-1339/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-0516/2-1 від 23.02.2012 року, у відповідності до вимог статті 217 Цивільного кодексу України тягне за собою недійсність всього договору.
		Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
		У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом посилається на правову практику Верховного Суду та вказує на те, що оскаржуваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому є недійсним.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 з урахуванням змісту конкретного кредитного договору та спливу позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за договором та неустойки, сформульовано висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. В такий спосіб Верховним Судом було захищено фізичну особу-позичальника як слабкішу сторону у відносинах із банком від надмірного боргового тягаря, який утворився за значний період часу і цей правовий висновок може бути релевантним лише при вирішенні спорів за участю фізичних осіб як споживачів кредитних послуг та за подібності інших фактичних обставин.
		Водночас, у зазначеній постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 на основі аналізу змісту понять строк договору, строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
		Оскільки у цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання, положення статті 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі іншої домовленості сторін може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (пункти 35, 36, 53 постанови) .
		Судова практика свідчить про те, що Верховний Суд не застосовує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 в інших справах за участю позичальників-суб`єктів підприємницької діяльності і за інших встановлених судами обставин справ, зокрема, мотивуючи це тим, що: 
		умовами кредитного договору передбачено, що нарахування процентів повністю припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, відтак, проценти за користування кредитом можуть нараховуватися після закінчення строку повернення кредиту (постанова Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/750/18, постанова Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 910/289/18 );
		наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за цим договором та не позбавляє банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 );
		з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) допускається нарахування банком процентів за користування простроченим кредитом щомісячними періодичними платежами за фактичний час користування коштами по день повернення заборгованості, оскільки це передбачено сторонами у кредитному договорі (постанова Верховного Суду 25.07.2019 у справі 906/688/18 );
		умови договору, відповідно до яких нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі є підставою для нарахування позивачем процентів відповідно до порядку, визначеного умовами договору (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі 9Ю/22858/17).
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
		З урахуванням умов кредитного договору між банком та суб`єктом підприємницької діяльності, яким передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти до остаточного повернення всіх отриманих позичальником грошових коштів, а також норм статті 1048 ЦК України, банк має право нараховувати проценти як плату за кредит після закінчення строку повернення кредиту до дня повного погашення кредиту.
		Також позивач за зустрічним позовом вказує на протиріччя оскаржуваного Договору про внесення змін вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків.
		З норм статей 203, 204, 2015 ЦК України випливає, що розглядаючи позови про визнання недійсним оспорюваного правочину, суди повинні вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину й мають встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначити, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Положеннями статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Згідно з усталеною судовою практикою для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину; саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин; якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків; у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Таким чином, визнання судом недійсним договору у зв`язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (Вказану правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14).
		Як зазначалося раніше, на виконання умов Кредитного договору банк виконав свої обов`язки в повному обсязі та видав позичальнику кредитні кошти на підставі Заяви останнього на отримання кредитних коштів, а позичальник прийняв ці кошти та використав на власний розсуд.
		Після настання кінцевої дати повернення коштів та через невиконання останнім умов Кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості. На що, перший відповідач за первісним позовом (позивач за даним зустрічним позовом) звернувся з зустрічним позовом до банку, в обґрунтування якого посилається на те, що зміст договору суперечить статті 638 Цивільного кодексу України, оскільки договір не містить такої істотної умови як строк дії договору, а встановлена у договорі умова про припинення його дії після повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором не може вважатися встановленим сторонами договору строком припинення його дії.
		За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).
		В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Як вбачається зі змісту п. 9.1 та п. 9.3 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень від 30.09.2016 № 20-1339/2-1-30092016), договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного повернення Позичальником Кредиту, сплати у повному обсязі Процентів за користування Кредитом та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.
		Додатковими угодами до кредитного договору сторонами змінювались умови щодо строку дії договору: кінцевого терміну повернення кредиту.
		Отже, доводи першого відповідача за первісним позовом (позивача за даним зустрічним позовом) про наявність підстав визнання недійсним Кредитного договору з приводу не визначення у Кредитному договорі строку дії договору, як істотної його умови, в зв`язку з чим неможливо визначити момент, з яким пов`язано коли сторони вже не можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки є безпідставними, а позовні вимоги про визнання недійсним Договору про внесення змін та доповнень від 30.09.2016 та від 12.12.2017 № 20-1339/2-1-30092016 та № 20-1339/2-1-12.12.2017 визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
		Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Твердження позивача за зустрічним позовом, що умови Кредитного договору не відповідають вимогам частини третьої статті 203 ЦК України є безпідставними, оскільки своїми підписами сторони погодили усі істотні умови Кредитного договору.
		У п. 56 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 колегія суддів зазначає: Проте в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи в контексті вимог про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом не спростовано доводи Банку про неподання судами оцінки та помилкове незастосування пункту 6.7 кредитного договору №13-65-06/212, яким встановлено, що цей договір діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно за умовами кредитного договору.
		На момент укладення Кредитного договору, в тому числі оспорюваного Договору про внесення змін існувала наступна правова позиція Вищого господарського суду, що відображена в Інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 № 01-8/211.
		Чи є поняття строк договору, визначене статтею 631 ЦК України (435- 15), та поняття строк дії договору, визначене частиною сьомою статті 180 ГК України (436-15), тотожними? Чи може відсутність строку дії господарського договору, як істотної умови в розумінні статті 180 ГК України, бути підставою визнання його неукладеним?
		Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України (435-15) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України (436-15) строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов`язання є права і обов`язки сторін, то поняття строк договору та строк дії договору є тотожними.
		Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України (436-15) при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов`язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов`язків, які з нього виникли.
		При цьому слід враховувати, що за змістом статті 637, частин третьої та четвертої статті 213 ЦК України (435-15) метою тлумачення договору є виявлення справжньої волі сторін, що згідно з частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, та що згідно з частиною першою статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов`язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону. Отже, за відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.
		При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
		Позиція Верховного Суду по Справі № 910/18618/17: Отже, належним є виконання зобов`язання з дотриманням встановлених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
		При цьому, поняття строк договору, строк виконання зобов`язання та термін виконання зобов`язання згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
		Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов`язки відповідно до договору відповідно до частини першої статті 631 ЦК України.
		Згідно з частиною четвертою статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
		Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею обов`язків під час дії договору.
		Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (пункти 29, 32 - 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
		Таким чином, у цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, оскільки за Кредитним договором перший відповідач за первісним позовом отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути у строк до 21.12.1017.
		Разом з тим, у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною другою статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
		При цьому пунктом 6.23 зазначеної постанови визначено, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Верховний Суд, розглядаючи справу про визнання частково недійсним кредитного договору, розірвання договору зазначив наступне.
		Сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, зокрема, щодо розміру кредиту, валюти кредитування, відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту, при підписанні цього договору позичальник ознайомився та погодився з його умовами, а саме: підписав його, отримав кредит та використав його за цільовим призначенням, тим самим не заперечував щодо умов договору, крім того, не оскаржував та виконував умови договору протягом тривалого часу. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року).
		Крім того Позичальник був зацікавлений в реструктуризації та пролонгації дії Кредитного договору. Після його звернення до Банку, останнім прийнято позитивне рішення з наступним укладенням Додаткових угод. Перший відповідач за первісним позовом здійснив своїми діями, підписанням Договорів про внесення змін, фактичним прийняттям коштів за договором, оплатою відсотків, наступне схвалення даного правочину. Вчинення Боржником платежів за Кредитним договором (оплатою відсотків), належним чином підтверджують факт укладення Позичальника з Банком Кредитного договору, в т.ч. оспорюваних Договору про внесення змін від 30.09.2016 № 20-1339/2-1-30092016 та Договору про внесення змін від 12.12.2017 № 20-1339/2-1-12122017, їх подальшого визнання та виконання й спростовують твердження позивача за даним зустрічним позовом про недійсність таких договорів.
		Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні. підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
		Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Отже, неправильне тлумачення позичальником умов Кредитного договору не є підставою для визнання його недійсним.
		Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
		Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
		Позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів наявності та порушень його прав відповідачем за зустрічним позовом. 
		У разі, коли обраний спосіб не є таким, що спричинятиме поновлення порушених прав суд не має правових підстав для задоволення відповідних позовних вимог.
		Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом, а відтак зустрічні позовні вимоги АТ «Сумське МНВО» не підлягають задоволенню.
		Щодо зустрічної позовної заяви ТОВ «Сумське МНВО».
		24.09.2019 року ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1.
		Ухвалою суду від 22.10.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання від 17.10.2019 про відстрочення сплати судового збору; відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання сплату судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп. за подання зустрічної позовної заяви від 20.09.2019р №б/н (вх. №2998 зп від 24.09.2019) у справі № 920/617/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення 53 821715,37 доларів США та 506 025 445,45 грн, заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012, до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення у справі №920/617/19; прийнято зустрічну позовну заяву від 20.09.2019 (вх. №2998зп від 24.09.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-1339/2-1-12122017/п1 до розгляду та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №920/617/19; призначено підготовче засідання на 28.10.2019.
		Другий відповідач за первісним позовом у поданому зустрічному позові просить суд визнати недійсним договір поруки №20-1339/2-1-12122017/1п від 12.12.2017, укладений між банком та відповідачами за первісним позовом. 
		В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій 12.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі  позивач за первісним позовом, кредитор), Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (далі  перший відповідач за первісним позовом, позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі  другий відповідач за первісним позовом, поручитель) уклали договір поруки №20-1339/2-1-12122017/п1.
		Відповідно до п. 2.1. Договору поруки поручитель, відповідно до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту - 40660500,00 дол. США.
		У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору. Поручитель засвідчує, що він ознайомлений з Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20 квітня 2012 року, а також усіма договорами про внесення змін до нього, що укладені до підписання цього Договору поруки. (п.п. 2.2. та 2.3. Договору поруки).
		Пунктом 3.1. Договору поруки визначено у випадку невиконання зобов`язань позичальником у строки, визначені Кредитним договором, кредитор має право звернутися з письмовою вимогою на адрес поручителя.
		У разі одержання вищевказаної вимоги кредитора поручитель зобов`язується повідомити про це позичальника протягом 2 робочих днів з моменту її отримання; а у разі пред`явлення кредитором до поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі. Виконання поручителем зобов`язань перед Кредитором повинно відбутися не пізніше 10 робочих днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п.3.2 цього Договору (п.п. 3.3. та 3.4. Договору поруки).
		Відповідно до п. 3.5. Договору поруки виконання поручителем зобов`язань перед кредитором здійснюється шляхом перерахування суми заборгованості (п. 2.1. цього Договору) із будь-якого поточного рахунку, що належить поручителю, або в інший незаборонений чинним законодавством України спосіб, у визначений цим Договором термін (п. 3.4. цього Договору) на рахунки, відкриті Кредитором в ПАТ «Промінвестбанк», код банку 300012, номери яких будуть вказані у порядку, передбаченому п.п.3.1. та 3.2. цього Договору.
		Згідно з п. 3.6. Договору поруки після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор зобов`язується надати йому протягом 5 робочих днів документи, які підтверджують зобов`язання позичальника за Кредитним договором. У випадку погашення Поручителем заборгованості Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором, відповідно до умов цього договору, до поручителя переходять в повному обсязі права кредитора за Кредитним договором.
		Пунктом 4.1. Договору поруки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані їй збитки. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим Договором.
		За несплату суми поруки у строк, зазначений у п.3.4. цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення. Пеня нараховується кредитором та сплачується поручителем до повного виконання зобов`язань за цим Договором (п. 4.2. Договору поруки).
		Відповідно до п. 5.2. Договору поруки строк дії Цього Договору - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін до повного виконання зобов`язань по Кредитному договору, в забезпечення якого надана порука, а також договорів про внесення змін до нього.
		25.05.2018 між учасниками спору укладено договір про внесення змін №20-1339/2-1-25052018/п1 до Договору поруки №20-1339/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017, відповідно до якого п. 5.2. Договору поруки викладено у новій редакції, а саме: « 5.2. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Порука за цим Договором припиняється в наступних випадках: в разі припинення забезпечення неї зобов`язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України); в інших випадках, визначених законодавством України».
		Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
		Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, чинній станом на 25.05.2018, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. 
		У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
		Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
		Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки.
		Оскільки у договорі сторони встановили строк, після закінчення якого припиняється порука (через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором), суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання другого відповідача за первісним позовом на припинення поруки 21.06.2018 відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, які підлягають застосуванню тільки у разі, якщо відповідний строк не встановлено.
		Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до частин 1-5 статті 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
		Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Статтею 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
		В той час як твердження позивача за даним зустрічним позовом, що умови Договору поруки не відповідають вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України є безпідставними, оскільки своїми підписами сторони погодили усі істотні умови Договору поруки, а також узгодили умови в т.ч.: щодо забезпечення виконання зобов`язань першого відповідача за первісним позовом перед банком за Кредитним договором, а також настання правових наслідків для поручителя у зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору боржником. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ «Сумське МНВО».
		Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом задовольняються судом частково, а саме: в частині в частині солідарного стягнення з відповідачів за первісним позовом 40660049,59 доларів США заборгованості по кредиту; в частині стягнення з першого відповідача за первісним позовом 13161665,78 доларів США заборгованості по процентах, 7967036,35 грн пені по кредиту, 1148338,37 грн пені по відсоткам, 375000,00 грн штрафу; в іншій частині первісних позовних вимог суд відмовляє. 
		Крім того, суд приймає відмову АТ «Сумське МНВО» від зустрічного позову в частині позовних вимог, як наслідок закриває провадження у справі №920/617/19 за зустрічним позовом АТ «СМНВО» в редакції заяви про зміну предмету зустрічного позову в частині вимог про визнання недійсним договору від 21.02.2017 №20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012, укладеного між ПАТ «АК ПІБ» та АТ «Сумське НВО». 
		В іншому вимоги позивачів за зустрічними позовами не задовольняються судом в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю . 
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
		Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються судом на першого відповідача за первісним позовом в сумі 672350,00 грн. 
		Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічних позовних заяв ТОВ «Сумське МНВО» та АТ «Сумське МНВО» згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України суд покладає на позивачів таких зустрічних позовів.
		Ухвалою суду від 22.10.2019 в т.ч.: задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання від 17.10.2019 про відстрочення сплати судового збору; відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання сплату судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп. за подання зустрічної позовної заяви від 20.09.2019р №б/н (вх. №2998 зп від 24.09.2019) у справі № 920/617/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення 53 821715,37 доларів США та 506 025 445,45 грн, заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012, до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення у справі №920/617/19.
		Таким чином, з ТОВ «Сумське МНВО» підлягає стягненню в доход державного бюджету 1921,00 грн судового збору.
		Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		вирішив:
		1.Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково. 
		2.Стягнути солідарно з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) та Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013028) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість по кредиту в сумі 40660049,59 доларів США (сорок мільйонів шістсот шістдесят тисяч сорок дев`ять доларів 59 центів).
		3.Стягнути з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість по процентах - 13161665,78 доларів США (тринадцять мільйонів сто шістдесят одна тисяча шістсот шістдесят п`ять доларів 78 центів), пеню по кредиту  7967036,35грн (сім мільйонів дев`ятсот шістдесят сім тисяч тридцять шість грн 35 коп.), пеню по відсотках - 1148338,37 грн (один мільйон сто сорок вісім тисяч 338 грн 37 коп.), штраф  375000,00 грн (триста сімдесят п`ять тисяч грн 00 коп.), а також відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 672350,00 грн (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят грн 00 коп.).
		4.В іншій частині первісних позовних вимог - відмовити.
		5.Прийняти відмову АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від зустрічного позову в частині позовних вимог.
		6.Закрити провадження у справі №920/617/19 за зустрічним позовом АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в редакції заяви про зміну предмету зустрічного позову в частині вимог про визнання недійсним договору від 21.02.2017 №20-1339/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1339/2-1 від 20.04.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».
		7.В іншій частині зустрічного позову АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» - відмовити.
		8.У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» - відмовити.
		9.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013028) в доход держбюджету 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) судового збору.
		10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2021.
		 
		СуддяВ.Л. Котельницька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...