Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/4271/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2021. Зареєстровано: 20.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: 2/752/2617/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 201/4271/20 
		Провадження № 2/752/2617/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		(заочне)
		 
		       26 серпня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                         Хоменко В.С.,
		при секретарі                                Павлюх П.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвеш» про стягнення заборгованості за договором позики, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		у травні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Сільвеш» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів.
		В обґрунтування позову зазначив про те, що 28.02.2019 року між ним та ТОВ «Сільвеш» була укладена угода № 000331. Згідно укладеної угоди ТОВ «Сільвеш» повинно було надати позику в розмірі 50 000,00 грн. на умовах фінансової пропозиції «Сільвеш» за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов`язань, передбачених договором.
		28.02.2019 року та 01.03.2019 року ним на вимогу представників товариства на забезпечення виконання умов укладеного договору було сплачено гарантійні платежі в сумі 3 000,00 грн. кожний.
		Згідно п. 2.1 ст. 2 укладеної угоди ТОВ «Сільвеш» зобов`язалося виконувати формування об`єднання клієнтів та вчиняти певні правочини, які сприяють виконанню умов цієї угоди та здійснювати наступні дії: організовувати та проводити процедуру видачі грошових доручень, які надають право на отримання клієнтом позики.
		Згідно Додатку № 2 до угоди умови фінансової пропозиції «Сільвеш» - це пропозиція, що базується на створенні об`єднання клієнтів з метою отримання позики у порядку і на умовах, передбачених угодою та додатками до неї.
		Відповідно до укладеної угоди клієнт зобов`язується дотримуватись умов фінансової пропозиції ТОВ «Сільвеш»: сплатити гарантійний платіж, зазначений у додатку № 1 до угоди.
		Вказав, що кредит йому наданий не був, на його неодноразові звернення до ТОВ «Сільвеш» про надання кредиту, консультант відповідав про необхідність внесення ще гарантійного платежу, страховки та інших платежів.
		Тому, просив суд стягнути на його користь сплачені кошти в сумі 6 000,00 грн. та вирішити питання судових витрат у справі.
		Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 13.05.2020 року справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 14).
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 09.12.2020 року (а.с. 20-21).
		Ухвалою від 09.12.2020 року розгляд справи відкладено на 22.04.2021 року (а.с. 24).
		Ухвалою від 22.04.2021 року розгляд справи відкладено на 26.08.2021 року (а.с. 26).
		Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
		Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
		У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
		У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).
		При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
		Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
		На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
		Судом встановлено, що між ТОВ «Сільвеш» в особі директора Давидової С.Я. та ОСОБА_1 28.02.2019 року укладена угода № 000331 (а.с. 5-8).
		Відповідно до п. 1 ст. 1 зазначеної угоди, предметом угоди є надання компанією системи послуг, спрямованих на отримання позики на суму, яка зазначена в додатку № 1 до угоди, на умовах фінансової пропозиції «Сільвеш».
		З додатку № 1 до угоди № 000331 від 28.02.2019 року визначені система розрахунку - 24 місяці та розмір суми позики - 50 000,00 грн., чистий платіж - 2 083,33 грн.; адміністративні витрати - 912,50 грн.; загальний платіж - 2 995,83 грн.; гарантійний платіж - 3 000,00 грн.
		Як вбачається з наданих позивачем квитанції, останнім 28.02.2019 року та 01.03.2019 року на забезпечення виконання умов укладеного договору було сплачено гарантійні платежі в сумі 3 000,00 грн. кожний (а.с. 8-10).
		Як встановлено судом, позику ОСОБА_1 так і не отримав.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		За положеннями ч. 1 п. 7, ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
		При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб`єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».
		Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
		Для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.
		Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.
		Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 11.09.2013 року у справі № 6-40цс13, від 25.06.2014 року у справі № 6-74цс14, від 03.09.2014 року у справі № 6-98цс14.
		Зважаючи на викладене, суд надходить до висновку про те, що діяльність ТОВ «Сільвеш» слід вважати пірамідальною схемою, оскільки, як встановлено судом, позивач сплачувала кошти не за сам кредит, а за можливість в майбутньому його одержати.
		Виконання відповідачем послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені угодою кошти, а ТОВ «Сільвеш» формує об`єднання клієнтів та за рахунок їх внесків здійснює надання кредиту.
		При цьому, вказана угода не містить строків та (або) термінів отримання кредиту, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Сільвеш» за невиконання умов угоди та будь-яких гарантій отримання клієнтом позики.
		Тобто, в цьому випадку, на думку суду, відповідач здійснював нечесну підприємницьку практику, шляхом формування об`єднання клієнтів без залучення власних коштів, клієнти вносили кошти за отримання послуги в майбутньому та за кошти, які вносили клієнти, здійснювалась видача кредитів іншим клієнтам, що являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.
		Відповідач ввів позивача в оману, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, а ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем договір є недійсним, як такий, що вчинений з використанням нечесної підприємницької діяльності, з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
		Статтею 216 УЦК України встановлює правові наслідки недійсності правочину.
		Сплачені позивачем кошти за недійсним договором підлягають поверненню.
		Позивач просив стягнути на його користь кошти в сумі 6 000,00 грн.
		На думку суду, сплачені позивачем кошти в сумі 6 000,00 грн. за недійсним договором підлягають поверненню.
		Згідно ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 2).
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133 ,141, 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		позов  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвеш» про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвеш» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвеш» на користь  ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
		Відомості щодо учасників справи:
		Позивач -  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
		Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільвеш», код ЄДРПОУ 42681219, адреса: 03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя                                                   В.С. Хоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...