Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 208/1866/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2021.
Дата набрання законної сили: 16.09.2021
Номер судового провадження: 61-7800ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		16 вересня 2021 року
		м. Київ
		справа № 208/1866/19
		провадження № 61-7800св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року, ухвалене суддею Нельге Д. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір   ОСОБА_3 . Вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після матері, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії із посиланням на відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, яке підлягає державній реєстрації. ОСОБА_3 за життя проживала у квартирі АДРЕСА_1 та мала намір її приватизувати, проте не встигла цього зробити у зв`язку зі смертю.
		Посилаючись на положення ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та роз`яснення, викладені у пункті 13  постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», позивач просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на зазначену вище квартиру.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року змінено в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 за життя висловила намір приватизувати спірну квартиру, проте Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (далі - Департамент) їй відмовив, а вона цю відмову у встановленому законом порядку не оскаржила. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що дочка померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 обрала невірний спосіб судового захисту, оскільки вирішити питання щодо визнання права власності на квартиру неможливо без вирішення питання щодо її приватизації, зокрема правомірності відмови Департаменту у приватизації ОСОБА_3 спірної квартири.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Представник заявника посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Доводи інших учасників справи
		У серпні 2021 року Кам`янська міська рада Дніпропетровської області та Департамент подали до Верховного Суду спільний відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просили залишити його без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 
		Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені апеляційним судом
		Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю «ЖРЦ КП» від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 24 вересня 1991 року.
		ОСОБА_3 висловила намір приватизувати квартиру АДРЕСА_1 , в якій вона проживала, тому звернулася до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради із заявою про оформлення передачі у приватну власність цієї квартири, ініціювала процедуру приватизації житлової площі у відповідності до пунктів 17, 18 Положення про порядок передачі квартири (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків.
		Проте, 13 квітня 2018 року Департамент відмовив ОСОБА_3 в оформленні приватизації зазначеної квартири, посилаючись на невідповідність загальної площі квартири, зазначеної в особовому рахунку на квартиру, та загальної площі, зазначеної у технічному паспорті.
		З метою подальшого реалізації права на приватизацію квартири та продовження розпочатої процедури приватизації ОСОБА_3 20 квітня 2018 року отримала довідку обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 1262, в якій вказано, що зміни загальної площі квартири з 40,8 кв. метри на 56,6 кв. метри, яка сталася за рахунок добудови прибудови а2-1, до категорії самочинного будівництва не відноситься, оскільки збудована до 05 серпня 1992 року.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, приватизацію квартири здійснено не було, рішення органу приватизації не оскаржено.
		Спадкоємцем ОСОБА_3 є її дочка - ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк прийняла спадщину.
		Постановою від 26 листопада 2018 року державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на відсутність у неї правовстановлюючого документа на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		У відповідності до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день прийняття спадщини.
		Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
		Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України. які постійно проживають у цих квартирах (будинках), або перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
		За змістом статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймають не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
		У пункті 17 Положення про порядок передачі квартири (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396(далі - Положення), визначено, що громадянин , який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
		Пунктом 18 Положення визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків та передбачено які документи подаються до органу приватизації.
		У разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними право власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
		У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на квартиру.
		Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
		Для вирішення питання про наявність права вимагати визнання за спадкоємцем права власності на квартиру вирішальне значення може мати встановлення обставин, чи була розглянута в установлений строк заява про приватизацію квартири, чи була відмова відповідного органу приватизації у задоволенні заяви правомірною (чи були наявні заборони для передачі квартири наймачеві).
		Заява ОСОБА_3 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 була розглянута та вирішено їй відмовити у приватизацію. Цю відмову ОСОБА_3 за життя не оскаржила.
		Разом з тим, не можна вирішити питання про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування без вирішення питання щодо її приватизації спадкодавцем, зокрема й правомірності відмови Департаменту в оформленні цієї приватизації.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 про визнання права власності на зазначену вище квартиру у порядку спадкування належить відмовити.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. 
		Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 669/629/16-ц (провадження № 61-19598св18), є необґрунтованими, оскільки правовий висновок у цій постанові не суперечить правовій позиції суду апеляційної інстанції у даній справі. 
		Так, у наведеній постанові вказано, що обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
		У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що заява ОСОБА_3 до Департаменту не була належним чином оформлена, тому їй було відмовлено у приватизації. Тобто на момент смерті ОСОБА_3 було вирішено питання щодо приватизації квартири, і це рішення (відмова у приватизації квартири) нею за життя оскаржено не було.
		Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 відхиляються, оскільки це не входить до підстав касаційного перегляду, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України.
		Слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.  
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, у незміненій апеляційним судом частині, та постанову апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року, у незміненій апеляційним судом частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                               О. С. Ткачук 
		А. А. Калараш
		Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...