Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/8470/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2021. Зареєстровано: 21.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: 1-кп/161/785/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021035610000107

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/8470/21 
		Провадження № 1-кп/161/785/21
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                                 20 вересня 2021 року     Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого                судді ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря
		судового засідання             ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035610000107 від 29.03.2021, про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Миколаїв, Миколаївської області, проживає у дачному масиві «Промінь» ділянка № НОМЕР_1 , Луцького району Волинської області, громадянин України, освіта середня, неодружений, не працює, судимий: 
		- 25.03.2002 вироком Ленінського районного суду Миколаївської області до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців; 
		- 20.01.2012 вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області до покарання у вигляді штрафу 850 гривень; 
		- 16.06.2014 вироком Заводського районного суду Миколаївської області до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора                 ОСОБА_4 ,
		потерпілого                 ОСОБА_5 ,
		захисника                 ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_3 ,
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 28.03.2021 близько 17.30год. (точного часу в ході здійснення досудового розслідування встановити не виявилося можливим), на території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи кримінальну протиправність своїх дій, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, під час словесного конфлікту, що виник на грунті особистих неприязних відносин, кулаком правої руки наніс один удар в область обличчя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого останній впав на землю, де ОСОБА_3 сів на грудну клітку потерпілому та наніс йому близько п`яти ударів кулаками рук в область голови, чим спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців навколо обох очей, крововиливу під білкову оболонку правого очного яблука, внутрішньо-шкірних крововиливів в правій виличній ділянці, в лівій скроневій ділянці, в лобній ділянці зліва, в лівій навколо вушній ділянці, в правій надбрівній ділянці; ранок на нижній повіці лівого ока, на спинці носа; рани в лівій надбрівній ділянці.
		Згідно з висновком експерта №203 від 29.03.2021 заподіяні ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій надбрівній ділянці за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для її загоєння необхідний час більше 6 діб, решта ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.2 ст.125 КК України, визнав частково, а фактично не визнав та показав, що прийшов потерпілий ОСОБА_7 та почав сваритися через те, що ніби вони із ОСОБА_8 вкрали в нього мішок муки, при цьому вживав нецензурну лайку, вони із ОСОБА_9 вийшли на вулицю, після чого він наніс потерпілому один удар в область обличчя з метою самозахисту, від якого останній впав обличчям на землю, інших тілесних ушкоджень не наносив. Перед цим не бачив, щоб у потерпілого були тілесні ушкодження на обличчі.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
		Так потерпілий ОСОБА_5 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, підтвердив факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та показав, що він прийшов до будинку ОСОБА_3 , щоб поговорити з ним, оскільки неодноразово ОСОБА_3 із його співмешканкою ОСОБА_10 викрадали у нього домашню птицю, господарські приладдя, при цьому взяв із собою вила для захисту. Спершу побачив ОСОБА_10 , зробив їй зауваження, вона була у приміщенні дачного будинку. Вийшов ОСОБА_3 вдарив його, від удару він впав, а останній продовжив наносити йому удари по тілу, кількість і локалізація яких зазначена в обвинувальному акті. Наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання.
		Потерпілий як під час досудового розслідування, зокрема і при проведенні слідчого експерименту 06.04.2021, так і в суді послідовно розповів про обставини вчиненого щодо нього кримінального проступку та пояснював, що дійсно обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження, при цьому при слідчому експерименті чітко відтворив механізм та локалізацію нанесення ударів.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила про те, що вона є співмешканкою обвинуваченого, має неприязні стосунки із потерпілим. Того дня до них прийшов потерпілий ОСОБА_5 , у нього в руках були вила, почав на неї кричати через те, що вони вкрали мішок муки. ОСОБА_3 хотів вирвати у нього вила, вдарив потерпілого в обличчя, від чого останній впав на землю потилицею, більше ударів потерпілий не наносив. 
		Відповідно довисновку експерта№203від 29.03.2021при оглядіна тілі ОСОБА_5 були виявленінаступні ушкодження: синці навколо обох очей, крововилив під білкову оболонку правого очного яблука, внутрішньо-шкірні крововиливи в правій виличній ділянці, в лівій скроневій ділянці, в лобній ділянці зліва, в лівій навколо вушній ділянці, в правій надбрівній ділянці; ранки на нижній повіці лівого ока, на спинці носа; рана в лівій надбрівній ділянці. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупого предмета, цілком можливо при обставинах та в час вказаних обстежуваним та в постанові, за ступенем тяжкості рана в лівій надбрівній ділянці відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для її загоєння необхідний час більше 6 діб, решта ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи характер, кількість, різноманітну анатомічну локалізацію ушкоджень виявлених у ОСОБА_5 , їх виникнення в результаті падіння з висоти власного зросту  виключається. 
		Висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень є науково-обґрунтованим та піддавати його сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі вмотивовані підстави і стороною захисту.
		Суд критично оцінює показання свідка і обвинуваченого в тій частині, що обвинувачений наніс лише один удар потерпілому, з огляду на той факт, що в судовому засіданні не встановлено обставин, які б вказували про те, що потерпілий оговорює обвинуваченого. Також суд звертає увагу і на те, що свідок ОСОБА_8 є співмешканкою обвинуваченого, окрім того, в неї неприязні відносини з потерпілим.
		Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений наніс потерпілому тілесне ушкодження з метою самозахисту та те, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження і за інших обставин, суд визнає неспроможними, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи не дають підстав прийти до такого висновку.
		Така стратегія захисту, яка висунена зі сторони обвинуваченого, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення кримінальної відповідальності, з огляду на наступне.
		Невід`ємним елементом необхідної оборони є наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного діяння.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		З огляду на досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що потерпілий, чи будь-яка інша особа, в ході розмови з обвинуваченим не становив для нього будь-якої загрози, і підстав для самозахисту або необхідності негайного відвернення чи припинення посягання на його життя з боку потерпілого чи іншої особи в нього не виникало. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілому, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_3 своїми діями спричинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а тому його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.125 КК України. 
		Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		За таких обставин, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України. 
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
		Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному кримінальному правопорушенні, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків кримінального правопорушення, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Однак в досліджених в судовому засіданні документах відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений поряд із частковим визнанням своєї винуватості намагався будь-яким чином виправити наслідки скоєного, просив вибачення у потерпілого. А тому, з огляду і на поведінку обвинуваченого в судовому засіданні, суд не визнає щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, зокрема і те, що потерпілий своєю поведінкою спровокував конфлікт, дані про особу обвинуваченого, процесуальну поведінку останнього, який неодноразово не з`являвся у судові засідання без поважних причин, у зв`язку із чим був оголошений у розшук, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді арешту.
		На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.
		Підстав для призначення покарання у виді громадських робіт суд не вбачає, з огляду на те, що до обвинуваченого ОСОБА_3 в рамках іншого кримінального провадження обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а призначення показання у виді штрафу, виправних робіт суд не вбачає, оскільки обвинувачений не працює та немає офіційного джерела доходів, а обмеження волі буде надто суворим покаранням.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
		 
		У Х В А Л И В
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.126 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...