Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/21889/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2021. Зареєстровано: 21.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2021.

Номер судового провадження: 2/521/1688/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/21889/20
		Номер провадження 2/521/1688/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 вересня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого - судді Лічмана Л.Г.
		при секретарі - Негара О.В.,
		за участю представника позивача - адвоката Терещенка О.І., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) про захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Описова частина.
		24.12.2020 р. до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просив зобов`язати ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вилучити з бухгалтерського обліку та програмного забезпечення АБС Б2 відомості про прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам у розмірі 15889,45 грн. за кредитним договором № 200346592 від 25.09.2015 р. між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», зобов`язати відповідачів вилучити з бази даних кредитних історій, ведення якого здійснюється ТОВ «Українське бюро кредитний історій», відомості про прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам у розмірі 15889,45 грн. за зазначеним кредитним договором. Крім того, позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 6900 грн. 
		 
		Стислий виклад позиції позивача.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 25.09.2015 р. між ним та ПАТ «БАНК Михайлівський» шляхом підписання заяви (оферти) укладено договір № 200346592 про встановлення кредитного ліміту 3500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 90,02 %. Свої зобов`язання ОСОБА_1 виконував своєчасно та належним чином до травня 2016 р. Однак, у зв`язку з ліквідацією банку ОСОБА_1 був позбавлений можливості перераховувати кошти, неодноразово намагався з`ясувати контакти банку та рахунок для оплати кредиту. 24.05.2016 р. ОСОБА_1 прибув до відділення банку, однак там було зачинено та 09.06.2016 р. він направив листа з проханням надати рахунок, на який здійснювати оплату, але відповіді не отримав. У серпні 2020 р. позивача почали турбувати працівники ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з вимогою повернути заборгованість у розмірі 23479,06 грн., з яких борг 7589,61 грн., 15889,45 - заборгованість за нарахованими процентами. Крім того, 20.07.2020 р. між ПАТ «БАНК Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» укладено договір відступлення права вимоги. Таким чином, позивач не виконав зобов`язання з незалежних від нього причин, а саме через порушення процедури ліквідації Банку. На даний час у кредитній історії ОСОБА_1 , яка сформована ТОВ «Українське бюро кредитних історій» міститься інформація, що не відповідає дійсності, а саме про заборгованість у розмірі 15889,45 грн. 
		В судовому засіданні представник позивача адвокат Терещенко О.І. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		 
		Стислий виклад заперечень відповідача (відзив) і пояснень третіх осіб.
		Відповідачі представники ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Паламарчука В.В., ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Українське бюро кредитних історій» в судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
		Від представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надійшло клопотання/заява, яка за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, у якому представник у просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи, що 20.07.2020 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» було укладено Договір № 7_БМ про відступлення права вимоги, в тому числі і за Договором № 200346592 від 25.09.2015 р., укладеного з позивачем. При цьому, укладений договір передбачає лише заміну кредитора у зобов`язанні та не припиняють самого зобов`язання. Новим кредитором ОСОБА_1 є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Заборгованість ОСОБА_1 становить 23479,06 грн., що складається з 7589,61 грн. заборгованість за основною сумою боргу, а сума заборгованості за відсотками у валюті договору 15889,45 грн. Крім того, представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.
		 
		Заяви, клопотання сторін та інших учасників справи.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021 р. у задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про зупинення провадження відмовлено.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.06.2021 р. клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про зупинення провадження задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/11298/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, що знаходиться в провадженні Північного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.08.2021 р. провадження у справі поновлено.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом.
		Відповідно до заяви (оферти) № 200346592 від 25.09.2015 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» укладено Договір про надання та використання платіжної картки з кредитним лімітом 3050 грн. (а.с. 6)
		23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
		Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 12.07.2015 р. № 124- рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», за яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський».
		21.06.2018 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» строком до 12 липня 2020 року включно.
		20.07.2020 року відбулось підписання договору №7_БМ відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» (за договором - банк) прав вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (за договором - новий кредитор) за результатами проведення торгів (аукціону), в тому числі і право вимоги за Договором № 200346592. 
		Згідно з п. 2. вказаного договору новий кредитор у день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами.
		Листом вих. № ДФ0110/18 від 01.10.2020 р. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомило ОСОБА_1 , що 20.07.2020 р. між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, в тому числі і за договором № 200346592 від 25.09.2015 р. за Реєстром боржників (Додатку № 1) до цього Договору. Станом на дату відступлення права вимоги сума заборгованості за договором № 200346592 від 25.09.2015 р. склала 23479,06 грн. Крім того вказано, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є єдиним законним власником прав вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 .
		Постановою Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів від 01.07.2021 р. підтверджено набуття права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за договором №7_БМ від 20.07.2020 р.
		 
		Мотивувальна частина рішення.
		Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
		Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Оцінюючи доводи і аргументи сторони позивача, суд вважає їх необґрунтованими на підставі наступних норм права.
		 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
		Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору..
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Частина 1 ст. 509 ЦК України дає визначення поняття зобов`язання, а саме, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно із частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.  Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		Відповідно до положень статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
		За змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина перша цієї статті).
		Зміст вказаної норми свідчить, що під простроченням кредитора мається на увазі відмова прийняти належне виконання боржником, що відповідає статті 526 ЦК України з урахуванням частини третьої статті 612 ЦК України, або не вчинення стороною зобов`язання дій, передбачених договором, або дій, які випливають із суті зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати зобов`язання.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 554/2542/16-ц (провадження № 61-1207св18) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 613 ЦК України та вказано, що прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора - це прострочення у прийнятті виконання зобов`язання.
		Відповідно до статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:
		1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;
		2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
		3) відсутності представника недієздатного кредитора.
		Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
		Отже, обов`язку кредитора виконати дії, які б не створили ситуацію з простроченням кредитора, кореспондується обов`язок боржника виконати дії, які свідчать про його добросовісність у виконанні грошового зобов`язання.
		З наведеного вбачається, що відмова кредитора від запропонованого боржником виконання договору може мати місце лише тоді, коли кредитор може прийняти виконання від боржника, однак з суб`єктивних причин відмовляється це зробити, натомість не можна вважати відмовою об`єктивну неможливість прийняти виконання боржника, оскільки в такому випадку матиме місце не відмова від прийняття виконання, а лише неможливість прийняти виконання.
		Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у цивільній справі № 607/14326/15.
		       Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від   28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження
		№ 61-3384св18).
		Після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації сплату заборгованості необхідно здійснювати на накопичувальний рахунок, що відкривається у Національному банку України. Відомості про ліквідацію банку та реквізити накопичувального рахунку розміщуються на сайті неплатоспроможного банку та на вебсайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Оплата боржником коштів здійснюється на рахунок банку з призначенням платежу щодо погашення кредитної заборгованості.
		Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону).
		Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
		Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так пунктом 10 частини першої статті 48 цього Закону України передбачено, що Фонд повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).
		Також банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (далі - Положення).
		Абзацом третім підпункту 2.17 пункту 2 розділу V Положення (в редакції, чинній на момент виведення банку з ринку) Фонд та/або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень, крім повноважень, покладених на неї безпосередньо Законом) вживає таких заходів: здійснює відкриття накопичувального рахунку та вчиняє інші дії згідно з цим Положенням.
		Фактично створення накопичувального рахунку передбачено для забезпечення здійснення взаєморозрахунків, у тому числі і за кредитними зобов`язаннями.
		Підпунктом 3.2 пункту 3 розділу V Положення встановлено, що з метою забезпечення процедури ліквідації Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті, а також у банківських металах (за необхідності) в НБУ.
		На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації, а також повернення ініціатору переказу коштів відповідно до законодавства про переказ коштів і покупцю активу(ів) майна банку у випадках, визначених цим Положенням (підпункт 3.4 пункту 3 розділу V Положення).
		У статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» закріплено, зокрема, що: бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію;
		ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;
		кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону;
		користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію;
		Договір - правочин, сторонами якого є користувач і бюро, і предметом якого є врегулювання питань надання та отримання інформації, що складає кредитну історію.
		Положення Бюро - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом.
		Кредитний звіт - сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії.
		Кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
		У частині першій статті 4 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено, зокрема, що принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, є: забезпечення конституційних прав і свобод суб`єктів кредитних історій; адекватність обсягів інформації цілям, для яких вони збираються;
		значимість, всебічність, об`єктивність, повнота і достовірність інформації; регулярність та безперервність надходження інформації; цільове використання інформації; строковість зберігання інформації; конфіденційність інформації та її захист; збір і надання інформації, що складає кредитну історію, виключно за згодою суб`єкта цієї кредитної історії; незалежність Бюро.
		Частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено, зокрема, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро вилучає з кредитної історії всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.
		Згідно пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
		Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Надаючи оцінку доводам позивача, суд прийшов до висновку, що суду не надано доказів наявності інформації у бухгалтерському обліку та програмному забезпеченні АБС Б2 відомостей про прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам у розмірі 15889,45 грн. за кредитним договором № 200346592 від 25.09.2015 р. між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», а також наявність цієї інформації у базі даних кредитних історій, ведення якого здійснюється ТОВ «Українське бюро кредитний історій». Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Терещенко О.І. клопотань про витребування цих доказів суду не надавали, що ставить під сумнів достовірність цієї інформації.
		Судом встановлено, що також підтверджено представником позивача адвокатом Терещенком О.І., що на теперішній час сума у розмірі 7589,61 грн. ще не сплачена ОСОБА_1 на виконання кредитного договору № 200346592 від 25.09.2015 р., а тому ОСОБА_1 є боржником. 
		Невиконання зобов`язань пояснюється позивачем введенням у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» тимчасової адміністрації, а також відсутністю у нього реквізитів для оплати.
		       Разом з тим, на офіційному вебсайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наявна наступна інформація:
		1)https://mbank.fg.gov.ua/articles/3967-zaprovadzheno-timchasovu-administratsiyu-u-pat-bank-mikhaylivskiy.html «Запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» від 24.05.2016 р., де вказано реквізити ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»: код ЄДРПОУ 38619024,МФО 380935, місцезнаходження: пров. Рильський, буд. 10-12/3, м. Київ, 01001. Крім того зазначено про телефони для довідок;
		2)https://mbank.fg.gov.ua/articles/3970-rezhim-roboti-pat-bank-mikhaylivskiy-ta-upovnovazhenoi-osobi.html «Режим роботи ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та уповноваженої особи» від 25.05.2016 р. з зазначенням місцезнаходження неплатоспроможного банку та уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», а також адресу для листування пл. Спортивна, 1 - А, м. Київ, 01601 (ТРЦ «Гуллівер»), вказано режим роботи і номер телефону Довідкової інформації.
		3)https://mbank.fg.gov.ua/articles/3969-do-uvagi-pozichalnikiv-pat-bank-mikhaylivskiy-zalishaetsya-edinim-diysnim-kreditodavtsem-za-ukladenimi-ranishe-dogovorami.html «До уваги позичальників: ПАТ «Банк Михайлівський» залишається єдиним дійсним кредитодавцем за укладеними раніше договорами» від 25.05.2021 р., де вказані реквізити для погашення кредитної заборгованості клієнтів в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»: Отримувач: ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», Рахунок : 29092038619024, МФО: 380935, ЄДРПОУ: 38619024, призначення платежу: погашення заборгованості по кредитному договору №… від…. (ПІБ, ІПН).
		Отже, позивач не надав суду доказів на підтвердження відсутності у нього можливості сплатити заборгованість у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок неплатоспроможного банку через установи інших банків, а також шляхом внесення готівки у касу діючого (працюючого) відділення неплатоспроможного банку або іншого його відділення. 
		ОСОБА_1 надав до суду копію заяви, адресованої уповноваженій особі тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК Михайлівський», без зазначення дати, з вимогою надати реквізити для погашення кредитного ліміту по картці НОМЕР_1 , так як прибувши до відділення 24.05.2016 р. він не мав можливості здійснити оплату з причин того, що банк не надав можливості це здійснити. Позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого 09.06.2016 р. ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» від імені ОСОБА_1 , яке отримано 13.06.2016 р. Однак, вказане відправлення не містить опису вкладення, його направлено на неправильну адресу Фонду, а тому суд позбавлений можливості визначити зміст вказаного відправлення. (а.с. 7-8)
		Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач здійснював належні дії щодо отримання інформації у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб про можливість погашення кредитної заборгованості.
		Суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання шляхом перерахування коштів на депозит нотаріуса, на рахунок неплатоспроможного банку через установи інших банків, а також шляхом внесення готівки у касу діючого (працюючого) відділення неплатоспроможного банку або іншого його відділення або на накопичувальний рахунок. Значить причини несплати ним заборгованості за кредитним Договором є неповажними. Не встановлено судом наявність прострочення кредитора відповідно до обставин справи і зазначених вище норм законодавства. З урахуванням цих обставин та приписів норм права не заслуговують на увагу посилання позивача про те, що відповідач не виконав свої зобов`язання по кредитному договору, не повідомив його про можливість альтернативного внесення коштів.
		Відомості про прострочену заборгованість є правомірними і не підлягають вилученню з бухгалтерського обліку та програмного забезпечення АБС Б2 по нарахованим відсоткам у розмірі 15889,45 грн. за кредитним договором № 200346592 від 25.09.2015 р. (частини 1 та 2 статті 614 і ст. 617 ЦК України)
		Посилання ОСОБА_1 на порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, суд оцінює критично, зважаючи на те, що відповідальність, передбачена ст. 15 і 23 не звільняє споживача від виконання зобов`язань. 
		Таким чином, на переконання суду, відсутні підстави для зобов`язання ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вилучити з бухгалтерського обліку та програмного забезпечення АБС Б2 відомості про прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам у розмірі 15889,45 грн. за кредитним договором № 200346592 від 25.09.2015 р. між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», про зобов`язання відповідачів вилучити з бази даних кредитних історій, ведення якого здійснюється ТОВ «Українське бюро кредитний історій», відомості про прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам у розмірі 15889,45 грн. за зазначеним кредитним договором.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
		 
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд керувався наступним.
		Щодо стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Зважаючи на те, що ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору при поданні позовної заяви, а у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.
		 
		Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).
		 
		Керуючись ст.ст. 76, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, -
		 
		С У Д
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) про захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 17 вересня 2021 року. 
		 
		С У Д Д Я:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...