Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/1722/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2021. Зареєстровано: 21.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2021.
Дата набрання законної сили: 19.10.2021
Номер судового провадження: 2/707/49/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		707/1722/19 
		2/707/49/21 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		15 вересня 2021 року                                                                      м. Черкаси
		       Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
		       головуючого судді                Смоляра А.О.
		       при секретарі                       Зарубі Н.М.
		       з участю представника позивача Тюлюри О.В.
		       представника відповідача Дриги Л.В.
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		ВСТАНОВИВ:
		       Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду 08.07.2019 р. з позовом до ОСОБА_1 в якому просив з урахуванням зменшення розміру позовних вимог від 02.06.2021р. стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 12.11.2007р. в розмірі 86214,59грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов кредитного договору щодо порядку повернення кредитних коштів. 
		       Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17.07.2019 у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом (повідомлення) сторін.
		       05.09.2019 року до Черкаського районного суду Черкаської області від представника відповідача - адвоката Дрига Л.В.  надійшов відзив на позов, в якому  зауважила на необґрунтованість заяви відповідача, просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.11.2007 року, судових витрат у розмірі 1921 грн. та застосувати позовну давність яка є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 12.11.2007 року. Також зазначила, що у лютому 2017 року кредитна картка відповідача була викрадена та з приводу протиправних дій останній звернувся до правоохоронних органів, також неодноразово звертався до Приватбанку щодо несанкціонованого зняття коштів з його рахунку. За зверненням позивача до правоохоронних органів було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні та постановлений вирок суду, який набрав законної сили, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 123797,18грн.
		       У відповіді на позов від 30.09.2019 року позивач вказує, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, а тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі. Надана виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними і допустимими доказами. Щодо позовної давності вказує, що строк перевипущеної карки до останнього дня 09.2018 року, а тому позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
		       02.06.2021 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
		       Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		       Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. 
		       Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
		        Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
		       Відповідно до анкети-заяви, підписаної сторонами 12 листопада 2007 року, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний Договір б/н, за умовами якого Банк надав Позичальнику ОСОБА_1 , кредит у розмірі 8000грн. у вигляді встановленого  кредитного ліміту на картковий рахунок.
		        ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві від 12 листопада 2007 року.
		       Заборгованість до стягнення заявлена банком з урахуванням зменшення розміру позовних вимог згідно з наданим Банком розрахунком станом на 18.05.2021 року становить 86214,59 грн., яка складається з 63890,03 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 22324,56 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на простроченний кредит згідно ст.625 ЦК України.
		       Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.200, ч.2 ст.361 КК України. Задоволено у повному обсязі цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір завданої матеріальної шкоди - 62390,88 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також понесені витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. 
		       Вироком встановлено, що ОСОБА_2 , діючи повторно, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужого майна, маючи при собі банківську картку потерпілого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкриту в ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та сім-картку мобільного оператора «Лайфселл» НОМЕР_2 , котра являлася фінансовим телефоном до вказаного рахунку перебуваючи в м. Черкаси, більш точне місце вчинення злочину в ході досудового розслідування не встановлено, в період часу з 10.02.2017 по 16.02.2017 провів ряд операцій по зняттю готівки на загальну суму 8095,23 гривень, також у вказаний період часу здійснив операції «оплата частинами» на зальну суму 27 073,24 гривень. Своїми умисними діями ОСОБА_2 , завдав потерпілому матеріального збитку на загальну суму 35 168,47 гривень.
		       Вищевказаний вирок набрав законної сили 22 травня 2018 року.
		       З довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-20190711/65 від 12 вересня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 12 листопада 2007 року отримав картки: № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , остання з них мала термін дії до 09.2018 року.
		       Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		       За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		       Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.
		       Згідно ст.ст.1054, 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі, за яким за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		       За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		       Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
		       Щодо заявленої вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		       Станом на 18 травня 2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по тілу кредиту 63890,03 грн. 
		       Під час розгляду справи представником відповідача неодноразово наголошувалось на тому, що заборгованість по кредиту виникла в тому числі із-за крадіжки кредитної картки ОСОБА_1 .
		       Дійсно вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 квітня 2018 року, який вступив в законну силу 22 травня 2018 року, підтверджено, що ОСОБА_2 завдано ОСОБА_1 матеріальної шкоди та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 62390,88 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також понесені витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.
		       Таким чином матеріальні збитки, заподіяні відповідачу, було компенсовано вироком суду, який набрав законної сили.
		       Крім того, зняття кредитних коштів з картки позичальника ОСОБА_1 іншою особою саме по собі не може свідчити про припинення договірних правовідносин між сторонами кредитного Договору, що суперечило б приписам ст. 598 ЦК України стосовно підстав припинення зобов`язання та положенням спірного кредитного Договору.
		       Питання про визнання недійсним спірного кредитного договору відповідач перед судом не порушував.
		       Презумпція правомірності правочину регламентована ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.
		       Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		       Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, рішення суду є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		       Як було встановлено, кошти на кредитній картці ОСОБА_1 в сумі 35168,47 грн., якими ОСОБА_2 неправомірно заволодів, було стягнуто на користь ОСОБА_1 вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2018 року в рамках його цивільного позову.
		       Оскільки вирок суду вступив в законну силу є підстави вважати вказану вище суму такою, що належить ОСОБА_1 , а тому вона підлягає стягненню на користь Банку.
		       Суд погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем. Відповідачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 63890,03 грн. підлягають до задоволення.
		       Щодо позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
		       Позивач, окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотки нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
		       Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		       Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
		       Однак, оскільки позичальником не підписані Умови та Правила, які передбачають сплату процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України , то така відсоткова ставка не може бути застосована до даних правовідносин.
		       Матеріали справи не містять доказів того, що сторони погодили строк виконання відповідачем зобов`язань за укладеним кредитним договором. Тому, згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен виконати взяті на себе зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.
		       Як вбачається з позовної заяви заходи досудового врегулювання спору позивачем не вчинялися, а тому звернувшись до суду з даним позовом банк в розумінні статті 530 ЦК України пред`явив вимогу до позичальника щодо виконання останнім взятого на себе зобов`язання, відтак прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем мало місце лише з восьмого дня, від дати пред`явлення вимоги (позову).
		       З огляду на відсутність в анкеті-заяві строку кредитування (строку повернення відповідачем кредиту) та ненадання суду доказів пред`явлення Банком в порядку статті 530 ЦК України відповідної вимоги щодо виконання позичальником обов`язку із повернення кредиту до подання цього позову, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за визначений банком у позові період.
		       Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 161/5267/20, від 20.11.2019 у справі № 697/2065/16-ц.
		       На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивачем надано суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
		       Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
		       Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин (12.11.2007) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		       Таким чином, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua та містяться у матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.11.2007 шляхом підписання анкети-заяви.
		       Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
		       Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
		       Отже позивачем не надано доказів погодження строку виконання відповідачем зобов`язань за укладеним кредитним договором та погодження (підписання) з відповідачем умов застосування ст. 625 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
		       Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.
		       Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		       Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		       Згідно ст. 260 ЦК України,позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
		       Згідно ч. ч. 1,5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		       Застосування строку позовної давності по платіжним картам роз`яснено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14) де зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
		       Судом встановлено, що у відповідності до умов кредитного договору б/н від 07.06.2011 відповідачу були надані кредитні картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , остання з них мала термін дії до 09.2018 року. Позивач із вимогами про стягнення заборгованості за кредитом звернувся 08.07.2019 року.
		       Виходячи з аналізу норм ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, роз`яснень викладених у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із даними вимогами в межах позовної давності, а відтак відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення тіла кредиту.
		       За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму у розмірі 63890,03 грн., а врешті вимог позову слід відмовити, за недоведеністю заявлених вимог.
		       За правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову.
		       Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 86214,59 грн.
		       Судом задоволено позовні вимоги на суму 63890,03 грн., що становить 74,10 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1423,57грн.
		       На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодекс України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		       Позов - задовольнити частково.
		       Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , паспорт серії НОМЕР_10 , виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 31.08.1999 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи:  01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_11 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299 ) заборгованість за договором в сумі 63890 грн. 03 коп.
		       Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , паспорт серії НОМЕР_10 , виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 31.08.1999 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи:  01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_11 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299 ) судові витрати в сумі 1423 грн. 57 коп.
		       В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		       Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.
		       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		       Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2021 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:          О.  А.  Смоляр

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...