Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/2808/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2021. Зареєстровано: 21.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2021.
Дата набрання законної сили: 02.06.2022
Номер судового провадження: 1-кп/461/391/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141050000164

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/2808/21 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.09.2021 року     місто Львів
		Галицький районний суд міста Львова у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілої                 ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України,
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 17.02.2021 близько 20 години 00 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, після спільного розпивання алкогольних напоїв, вчинив бійку з ОСОБА_7 , під час якої повалив її на підлогу та розпочав наносити множинні удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках потерпілої, чим спричинив ОСОБА_7 закриту черепно-мозкову травму у вигляді: множинних синців та саден на голові та обличчі, крововиливів в м`які тканини голови (у скроневій ділянці справа, у лобній ділянці переважно справа, у тім`яній ділянці зліва, у скроневій ділянці зліва), крововиливів у правий та лівий скроневі м`язи, крововиливів під тверду мозкову оболонку (у лобно-тім`яній ділянці зліва та у тім`яній ділянці справа), крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку по всім поверхням з переходом на мозочок, котра ускладнилась набряком речовини головного мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, та внаслідок якої близько 02 години 00 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла у вказаній квартирі.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав. Зазначив, що проживав з ОСОБА_7 у цивільному шлюбі. 17.02.2021 року він прийшов додому у квартиру АДРЕСА_3 . ОСОБА_7 попросила його сходити до магазину за горілкою та він виконав її прохання. Повернувшись додому, він почав розпивати принесену ним горілку із ОСОБА_7 . В ході вживання спиртних напоїв в нього відбувся словесний конфлікт із ОСОБА_7 через ревнощі з боку останньої. В ході конфлікту ОСОБА_7 намагалася порізати собі вени, а потім нанести йому ножем удар в ділянку живота. Йому вдалося вибити ніж з рук ОСОБА_7 , а потім він вдарив її долонею по обличчю, від чого остання впала на підлогу та вдарилась об керамічну плитку (покриття підлоги). Після падіння ОСОБА_7 , коли остання лежала на підлозі, він наніс їй 3-4 удари долонею по обличчю та 1-2 удари ногою по сідницях. Після того як він припинив наносити удари ОСОБА_7 , остання піднялася та лягла на ліжко, а він приліг біля неї і вони заснули. Прокинувшись, він зрозумів, що з ОСОБА_7 щось не так. Він почав надавати їй первинну допомогу, викликав поліцію та «швидку допомогу». Пояснив, що не пам`ятає точного часу коли відбувалися події в той день. Також вказав, що в цей день вжив близько 300 грам горілки. Крім того, зазначив, що усі обставини про які він повідомив орган досудового розслідування під час допитів, слідчого експерименту та інших процесуальних дій відповідають дійсності. Слідчим він давав пояснення добровільно, без жодного примусу. 
		Судом під час судового розгляду створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу(сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.
		Безпосередньо дослідивши докази подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні, його вина доведена дослідженими по справі нижченаведеними доказами.
		Показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка зазначила, що обвинувачений це співмешканець її загиблої сестри  ОСОБА_7 . Вона знайома з ним близько півтора року, познайомила їх ОСОБА_7 . Сестра жалілась, що обвинувачений її неодноразово бив. На тілі та обличчі у ОСОБА_7 вона неодноразово бачила синці та ушкодження. У день смерті сестра дзвонила до неї та повідомила, що обвинувачений пішов в магазин за горілкою.
		Протоколом огляду місця події від 18.02.2021 року з відеозаписом та фототаблицею до нього /а.с.81-100/, проведеного за участю та зі згоди власника житлового приміщення ОСОБА_8 /заява - а.с.101/, згідно якого у приміщенні однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на дивані виявлено тіло особи жіночої статі, встановленої, згідно документів, як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Труп перебував у напівлежачому положенні, голова повернута в сторону правого плеча, спиною впирається в диванну подушку. На тілі трупа численні ушкодження, синці, садна, що спостерігається також в області голови та шиї, тулубі, верхніх та нижніх кінцівках.
		Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.02.2021 року, згідно якого ОСОБА_4 пояснив, що перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , наніс ОСОБА_9 тілесні ушкодження. ОСОБА_4 також пояснив, що наніс ОСОБА_7 тілесні ушкодженні та шкодує про це /а.с.102-106/.
		Висновком експерта №211/2021 від 18.02.2021, за результатами проведеної експертизи трупа ОСОБА_7 , 1976 р.н., відповідно до якого причиною смерті гр. ОСОБА_7 є закрита черепно-мозкова травма у вигляді: множинних синців та саден на голові та обличчі, крововиливів в м`які тканини голови (у скроневій ділянці справа, у лобній ділянці переважно справа, у тім`яній ділянці зліва, у скроневій ділянці зліва), крововиливів у правий та лівий скроневі м`язи, крововиливів під тверду мозкову оболонку (у лобно-тім`яній ділянці зліва та у тім`яній ділянці справа), крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку по всім поверхням з переходом на мозочок, котра ускладнилась набряком речовини головного мозку і підтверджується результатами судово-медичної експертизи її трупа та даними додаткових методів дослідження. Враховуючи розвиток трупних змін можна думати, що смерть гр. ОСОБА_7 могла настати біля 8-16 годин до розтину її тіла.
		При судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження:
		-голови: садно в тім`яно-скроневій ділянці справа(І), садно в лобно-скроневій ділянці зліва (1), садна в лобній ділянці (3), синець з підшкірною гематомою на верхній повіці. правого ока (1), садно на кінчику носа (1), садна в проекції лівої виличної кістки з переходом на ліву щоку не менше дванадцяти (12), садна на правій щоці з переходом на підборіддя не менше восьми (8), синець в проекції кута нижньої щелепи(1), синець на правій щоці з переходом на лобно-скроневу ділянку (1), крововиливів в м`які тканини голови (у скроневій ділянці справа, у лобній ділянці переважно справа, у тім`яній ділянці зліва, у скроневій ділянці зліва), крововиливів у правий та лівий скроневі м`язи, крововиливів під тверду мозкову оболонку (у лобно-тім`яній ділянці зліва та у тім`яній ділянці справа), крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку по всім поверхням з переходом на мозочок;
		-шиї: садно на шиї справа, в верхньому відділі (1), садна на шиї зліва, в середньому відділі (2);
		-тулубу: синець в правій підключичній ділянці (1), садна на правій боковій поверхні грудної клітки з переходом на верхній відділ живота справа не менше п`ятнадцяти (15) на фоні синця (1), садно в проекції нижнього краю правої реберної дуги (1), садно на лівій боковій поверхні тулуба в проекції 12-го ребра (1), синець в проекції гребня лівої клубової кістки з переходом на нижній відділ живота зліва (1), садна на спині зліва в проекції 5-10 лівих ребер по лопатковій лінії не менше восьми (8), садно в проекції остистого відростку 4 грудного хребця (1), повні, прямі, переломи правих 5,7,8 ребер по середньо-ключичній лінії без розриву пристінкової плеври;
		-верхніх кінцівок: садно по задньо-зовнішній поверхні правого плеча в верхній третині(І), синець по переднє-зовнішній поверхні правого плеча в верхній та середній третинах (1), садна по розгинальній поверхні правого передпліччя в верхній третині не менше дев`яти (9) на фоні синця(1), синець по зовнішній поверхні лівого плеча в верхній третини; синець по передній поверхні правого плеча в середній та нижній третинах(1), садно по розгинальній поверхні лівого передпліччя з переходом на згинальну поверхню(1). садна по згинальній поверхні лівого передпліччя в нижній третині не менше шести(6);
		-нижніх кінцівок: синці по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині(2), садно по передній поверхні лівої гомілки в середній третині(1), синці по передній поверх-лівої гомілки у всіх третинах з переходом на передню поверхню лівого колінного суглоба, переривчастого характеру, садно по передній поверхні правої гомілки в середній третині (1), синці по передній поверхні правої гомілки у всіх третинах переривчастого характеру.
		Вищевказані синці та садна, а також закрита черепно-мозкова травма мають ознаки прижиттєвого походження та утворилися незадовго до настання смерті (згідно даних судово-гістологічної експертизи), від неодноразової ударної та ударно-ковзаючої дії тупих предметів.
		Переломи ребер справа, враховуючи дані судово-гістологічної експертизи («..Розлиті крововиливи в «м`яких тканинах з зони перелому ребер справа» з початковими ознака резорбції...»), мають ознаки прижиттєвого походження та могли утворитися біля 1 доби до настання смерті, від ударної дії тупого твердого предмета(ів).
		Керуючись п. 4.8 («Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних-ушкоджень» (надалі - «Правил») затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 г. №6 тілесні ушкодження, встановлені у гр. ОСОБА_7 , за ступенем тяжкості мають ознаки:
		-вищевказані синці та садна, кожний окремо, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів згідно (п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил» затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6) та не знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю;    
		-переломи правих 5,7,8 ребер без розриву пристінкової плеври, мають ознак тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я (п.п. 2.2.1. «в», 2.2.2., «Правил», затверджених наказом МОЗ України від 17 січн-1995 року № 6) та не знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю;
		-закрита черепно-мозкова травма в сукупності з синцями та саднами на голові мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п.п. 2.1.1. «а». 2.1.3 «в», «г», «о» «Правил», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6) і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
		Тілесні ушкодження на тілі гр. ОСОБА_7 , враховуючі їх морфологічний характер. локалізацію та механізм утворення, не могли утворитися при її падінні на площині («...з висоти власного зросту...»).
		При судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_7 було виявлено морфологічні ознаки тотального стеатозу печінки, ліпоматозу підшлункової залози, склерозу судин головного мозку та серця, вогнищевої помірної гіпертрофії міокарду, котрі в причинному зв`язку і смертю не перебувають.
		При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа гр. ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості - 4,85 проміле. Зазначена концентрація етилового спирту в крові трупа, згідно методичних рекомендацій Міністерства охорони здоров`я Україні: («Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем», Київ, 2004 р.). при житті може викликати тяжке отруєння.
		При судово-токсикологічній експертизі внутрішніх органів (головного мозку, шлунку, печінки з жовчним міхурем, нирки, тонкого кишківника) з трупа ОСОБА_7 , 1976 р.н., не виявлено: похідних барбітурової кислоти, ноксирону, піразолону, похідних фенотіазинового ряду, похідних 1,4 бензодіазепіну, клофеліну, димедролу, ефедрин, амфетаміну, стрихніну, бруцину, атропіну, скополаміну, анабазину, нікотину, кофеїн, наркотичних речовин з групи алкалоїдів опію.
		Кров від трупа гр. ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А,
		анти-В за ізосерологічною системою АВ0 /а.с.107-114/.
		Висновком експерта №267/2021-ім від 18.02.2021, за результатами проведеної судово- медичної імунологічної експертизи, згідно якого кров від трупа гр. ОСОБА_7 , 1976 р.н., відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0 /а.с.115-116/.
		Лікарським свідоцтвом про смерть №211/21 від 18.02.2021 р., згідно якого смерть ОСОБА_7 настала внаслідок нападу з метою вбивства чи нанесення тілесних ушкоджень, що встановлено на підставі висновку судово-медичного експерта /а.с.117/.
		Висновком експерта №737/2021-т від 18.02.2021 р., за результатами проведеної судово-медичної токсикологічної експертизи крові з трупа ОСОБА_7 , згідно якого при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа гр. ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості - 4,85 проміле, не виявлено метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів /а.с.118/.
		Висновком експерта №731/2021 від 19.02.2021 р., за результатами проведеної судово-медичної гістологічної експертизи відповідно до якого розлиті крововиливи в головному мозку, «м`яких тканинах голови» з мінімальними реактивними змінами. Розлиті крововиливи в «м`яких тканинах з зони перелому ребер справа» з початковими ознаками резобрції. Набряк головного мозку. Фокальні некрози в печінці, суботальні некрози епітелію канальців та ознаки шунтування крові в нирках, крововилив в наднирковій залозі (мозковий шар) як прояв шоку. Вогнища емфізема та осередковий набряк легень. Повнокрів`я (венозне) внутрішніх органів. Тотальний стеатоз печінки. Ліпоматоз підшлункової залози. Склероз судин головного мозку та серця. Вогнища помірна гіпертрофія міокарду /а.с.119-120/.
		Протоколом огляду трупа від 18.02.2021 року /а.с.121-123/, за даними якого на трупі ОСОБА_7 виявлено множинні тілесні ушкодження, садна на обличчі та підборідді, передпліччі, животі та спині, стегнах.
		Висновком №СЕ-19/114-21/3619-Д від 12.03.2021, за результатами проведеної дактилоскопічної експертизи, згідно якої чотири сліди пальців рук, відкопійовані на чотирьох відрізках прозорої липкої стрічки №1 (слід №ІІ),3,4 (слід №ІІІ),5 максимальними розмірами 30x38мм, 34x38мм, 44x38мм, 28x38мм, вилучені під час проведення ОМП 18.02.2021 на пр. Свободи, 41\37 у м. Львові, для ідентифікації особи придатні, а шість слідів пальців рук, відкопійовані на двох відрізках прозорої липкої стрічки №1 (сліди №№І,ІІІ),2 (сліди №№І,ІІ,ІІІ,VІ) максимальними розмірами 30x38мм, 33x38мм, та чотири сліди рук, відкопійовані на двох відрізках прозорої липкої стрічки №2 (сліди №№ІV,V),4 (сліди №№І,ІІ) максимальними розмірами 33x38мм, 44x38мм, вилучені там само, для ідентифікації особи не придатні.
		Два сліди пальців рук, відкопійовані на двох відрізках прозорої липкої стрічки №1 (слід №ІІ),4 максимальними розмірами 30x38мм, 28x38мм, залишені відповідно вказівним та середнім пальцями правої руки ОСОБА_4 .
		Висновком судово-психіатричного експерта №93 від 03.03.2021 р., згідно якого ОСОБА_4 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 на даний час психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними /а.с.140-141/.
		Протоколом огляду предмета від 08.03.2021 р., згідно якого слідчим у приміщенні СВ ЛРУП ГУ НП у Л/о оглянуто компакт-диски формату DVD-R на яких містяться записи з нагрудних камер поліцейських де зафіксовано обставини виїзду на виклик за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено чоловіка  ОСОБА_4 та жінку без ознак життя встановлену як ОСОБА_7 із тілесними ушкодженнями /а.с.142-148/.
		Висновком експерта №359/2021-ім від 03.03.2021 р., за результатами проведеної судово-медичної імунологічної експертизи, відповідно до якого кров від ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ. Кров від ОСОБА_4 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВО. В слідах на марлевому тампоні зі змивом з правої руки гр. ОСОБА_4 (об`єкти №1), виявлена кров людини і антиген Н. Антигени А і В та ізогеаглютинінани анти-А, анти-В не виявлені, що не виключає можливість походження крові від будь якої особи з групою крові О. з ізогеаглютинінани анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО, в тому числі від ОСОБА_4 та трупа ОСОБА_7 . В слідах на марлевому тампоні зі змивом з лівої руки ОСОБА_4 (об`єкті №2), крові не виявлено /а.с.149-152/.
		Протоколом слідчого експерименту від 11.03.2021 р. та відеозаписом до нього, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника, згідно якого перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 повідомив, що у березні 2020 року він почав зустрічатись із ОСОБА_7 . Із ОСОБА_7 у нього були дуже хороші стосунки, із останньою ніколи не сварились. 17.02.2021 року, впродовж дня знаходився разом із ОСОБА_7 . Коли розмовляли, почали згадувати колишніх партнерів ОСОБА_7 , в ході чого між ним та ОСОБА_7 зав`язалась словесна перепалка, в ході якої вони почали кричати один на одного. Після чого він піднявся із ліжка, ОСОБА_7 також піднялась, та він почав наносити удари правою ногою у область сідниць ОСОБА_7 , а остання почала наносити йому удари ногами у відповідь. Після того, ОСОБА_7 впала на підлогу та він почав наносити ОСОБА_7 систематичні удари долонею правої руки у область обличчя, рук, тулуба та спини, після чого, почав наносити ОСОБА_7 удари правою ногою у область сідниць. Потім ОСОБА_7 піднялась та вони разом лягли на вказане вище ліжко і заснули. 18.02.2021 року, у період часу з 02:00 год. по 03:00 год., він прокинувся від дивних відчуттів. В той час ОСОБА_7 , не подавала ознак життя. Тоді він одразу ж почав робити останній непрямий масаж серця та штучне дихання. Після цього він
		підняв ОСОБА_7 та переніс на диван, з метою надання домедичної допомоги, проте остання
		до тями не приходила. В подальшому він викликав швидку медичну допомогу та поліцію,
		повідомивши про обставини події /а.с.153157/.
		Протоколом огляду предмета від 09.04.2021 р., згідно якого слідчим у приміщенні СВ ЛРУП ГУ НП у Л/о оглянуто компакт-диск формату CD-R на якому містяться запис телефонної розмови до оператора лінії екстреного виклику № НОМЕР_1 за 18.02.2021 р. для виїзду на адресу АДРЕСА_2 /а.с.158-159/.
		Показами експерта ОСОБА_10 , який допитаний за клопотанням сторони захисту, згідно яких він повністю підтримав наданий ним вищеописаний у даному вироку висновок. Також експерт додатково пояснив, що отримання ОСОБА_7 тілесного ушкодження яке призвело до її смерті, тобто ушкодження яке знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю останньої, внаслідок падіння з висоти власного тілі виключається.
		При цьому суд не оцінює пояснення матері обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні адже остання безпосереднім свідком подій не була та повідомила суду лише те, що її син любив ОСОБА_7 .
		Надаючи оцінку вищенаведеним доказам по справі, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дослідивши всі обставини кримінального провадження, які встановлені належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду, та які у своїй сукупності є достатніми та взаємопов`язаними, прийшов до наступного висновку.
		Відповідно до п. 22Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»,для  відмежування умисного  вбивства від  умисногозаподіяння тяжкого тілесного ушкодження,яке спричинилосмерть потерпілого(ч.2ст.121КК),суди повинніретельно досліджувати докази, що мають значеннядля з`ясуваннязмісту іспрямованості умислу винного.Питання про умиселнеобхідно вирішувативиходячи ізсукупності всіхобставин вчиненогодіяння,зокрема враховуватиспосіб,знаряддя злочину,кількість,характер і локалізаціюпоранень та інших тілесних ушкоджень,причини припиненнязлочинних дій, поведінку винного і потерпілого, щопередувала  події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивнеставлення винногодо наслідківсвоїх дій:при умисномувбивстві настання смерті охоплюється умислом винного,а вразі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження,яке спричинилосмерть потерпілого,ставлення винногодо їїнастання характеризуєтьсянеобережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має. 
		Як вбачається з показів обвинуваченого, висновку та роз`яснень експерта,  ОСОБА_4  бив потерпілу, наносив їй множинні удари та тілесні ушкодження, тобто передбачав і бажав настання наслідків у виді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій і діяв щодо первинних наслідків з прямим умислом, при цьому умислу на заподіяння смерті потерпілій не мав.
		Встановлені судом фактичні обставини узгоджуються з вищеописаним доказами, в тому числі протоколами слідчих експериментів і висновками експертиз, які в сукупності дають підстави вважати, що в цьому випадку ОСОБА_4 не мав прямого умислу на вбивство потерпілої.
		Стосовно припущень сторони захисту щодо отримання травми яка спричинила смерть ОСОБА_7 , внаслідок її падіння з висоти власного тіла, яке в тому числі могло статися через її перебування в стані алкогольного сп`яніння, слід відзначити наступне. Дане припущення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки повністю спростовується наявними в матеріалах справи вищеописаними доказами, зокрема висновком експерта стосовно травми ОСОБА_7 , яка стала причиною її смерті. Крім того, за клопотанням сторони захисту, експерт надав роз`яснення свого висновку в судовому засіданні та повністю виключив отримання ОСОБА_7 травми яка спричинила її смерть внаслідок падіння з висоти власного тіла. Таким чином, наведені припущення сторони захисту не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, спростовані дослідженими судом доказами, а тому відхиляються судом.
		Крім того, стосовно розбіжностей в показах обвинуваченого які він надав в ході судового розгляду щодо того, що останній вказав меншу кількість нанесених ним ОСОБА_7 ударів, ніж та яка викладена у обвинувальному акті, слід відзначити наступне. В процесі досудового розслідування ОСОБА_4 послідовно вказував на кількість і характер тілесних ушкоджень та ударів які він спричинив ОСОБА_7 . Дана кількість і характер ударів та ушкоджень відповідають обставинам наведеним в обвинувальному акті та встановленим даним вироком судом обставинам. Крім того, встановлені судом тілесні ушкодження та характер і кількість ударів, повністю узгоджуються з дослідженими судом вищеописаними доказами, зокрема висновком експертизи. При цьому, сам обвинувачений в ході судового розгляду зазначив, що на нього як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду жодного тиску не чинилось. Такі пояснення обвинуваченого, а саме те, що він у судовому засіданні називає меншу кількість ударів нанесених ОСОБА_7 , ніж ту, яку він називав під час досудового розслідування, суд розцінює як намагання обвинуваченого у такий спосіб пом`якшити відповідальність за скоєне.
		Що стосується тверджень обвинуваченого стосовно намагання з боку ОСОБА_7 «порізати собі вени» та нанести йому удар ножем у живіт, суд виходить з того, що такі твердження також не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду. При цьому суд виходить з того, що на тілі загиблої не виявлено тілесних ушкоджень характерних для намагання порізати власні вени. Більше того, сам обвинувачений в процесі судового розгляду вказав, що вибив ніж у потерпілої після чого вдарив її, вона впала на підлогу, а він продовжив наносити їй удари, зокрема по голові. Таким чином, у обвинуваченого в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не було жодних підстав вважати, що остання загрожує йому будь-яким чином.
		Оцінюючи доводи сторони захисту стосовно недопустимості протоколу огляду місця події за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з наступного. 
		Так, відповідно ч.1 ст.233 КПК, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
		Разом з цим, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2018 р., в справі № 536/1048/16-к.
		Як встановлено судом, обвинувачений та власникжитла надавализгоду напроведення оглядужитла таприміщення,якими вониволодіють,з метоюфіксації обставинвчинення кримінальногоправопорушення,що підтвердженовідповідною письмовоюзаявою.Огляд місцяподії бувпроведений напідставі заявиобвинуваченого ОСОБА_4 про вчиненийзлочин,обвинувачений добровільно провів працівників поліції до свого помешкання, де добровільно описав обставини події,яка відбулась.Наведені фактине ставлятьпід сумнівдобровільність такоїзгоди,а томувбачається,що всі процесуальні гарантії для обвинуваченого(підозрюваного) були дотримані.
		При оцінці тверджень сторони захисту про необхідність отримання дозволу на проведення слідчого експерименту в житлі, суд враховує, що згідно ч. 5 ст. 240 КПК України, слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи. При цьому, в ст.233, 240 КПК не зазначено виду форми згоди - письмова, усна чи конклюдентна.
		Крім цього, Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №159/451/16-к, зазначив, що Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи. Тому наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.
		Досліджений в судовому засіданні протокол слідчого експерименту від 11.03.2021 та відеозапис до нього, вказують на добровільність дій обвинуваченого, роз`яснення йому прав, забезпечення йому права на правову допомогу, участь в проведенні слідчої дії захисника, відсутності заперечень як під час проведення слідчої дії та після неї.
		Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність такої згоди, оскільки існували та були забезпечені усі процесуальні гарантії, які захищали здатність обвинуваченого висловлювати свою справжню думку.
		Вищеописані зібрані по справі досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, в тому числі частково показання самого обвинуваченого, письмові докази по справі, суд визнає належними і допустимими в процесі доказування, оскільки такі знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з пред`явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
		Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно дост. 17 КПК України,особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,а саме - винуватість особи у вчиненнікримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Крім того, згідно п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до частини четвертої статті 95 КПК, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, зокрема письмові докази, показання потерпілої, експерта, а також інші вищенаведені докази по справі в цілому, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з пред`явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення злочину та винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій. При цьому, суд також враховує, що в процесі судового розгляду не встановлено жодних підстав вважати, що потерпіла чи експерт оговорюють обвинуваченого. 
		За оцінкою показів потерпілого, роз`яснень експерта, інших вищенаведених доказів в цілому, суд встановлює, що вони доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину. Суд враховує, що під час судового розгляду потерпіла, експерт надали показання щодо обставин вчинення злочину під присягою та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень та висновку, відповідно, за участю сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. Вказані покази узгоджуються з іншими вищенаведеними доказами, в тому числі частково з показами самого обвинуваченого, який визнав факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій та вказав на відсутність у квартирі будь-яких сторонніх осіб під час сварки.
		Зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_4 доведена поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ст. 3 та ст. 27 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", необхідно звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров`я особи. Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями3і27 Конституції Україниправа людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
		Вирішуючи питання про умисел обвинуваченого, суд враховує в сукупності всі обставини вчиненого діяння, вищеописані докази у своїй сукупності, спосіб, кількість, характер тілесних ушкоджень нанесених потерпілій, поведінку винного і потерпілої, що передувала події, характер їх стосунків, які свідчать, що ставлення обвинуваченого до таких наслідків є необережним, суд знаходить доведеним факт вчинення злочину та винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій, оскільки тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілої перебувають у прямому причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України, оскільки останній вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		З огляду на викладене та з урахуванням положень кримінального закону суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК і суд вважає таку кваліфікацію правильною.
		Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, те, що злочин вчинений обвинуваченим спричинив смерть потерпілої, ставлення обвинуваченогодо заподіянняумисного тяжкоготілесного ушкодженняпотерпілій, спосіб вчинення злочину. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, множинність тілесних ушкоджень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відповідно до висновку експерта психічним захворюванням не страждає, за місцем проживання скарг не надходило..
		Пом`якшуючих покарання ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
		Обтяжуючими покарання ОСОБА_4 обставинами є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Оцінюючи посилання сторони захисту на таку пом?якшуючу обставину, як активне сприяння розкриттю злочину, суд виходить з того, що вона як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом тощо. Таким чином, таке сприяння беззаперечно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
		В свою чергу, сам по собі той факт, що обвинувачений викликав поліцію на місце події та повідомив про сварку із загиблою, на думку суду, не доводить наявності такої пом`якшуючої обставини, як і не доводить цю обставину факт повідомлення обвинуваченим своєї версії подій під час досудового розслідування, яка, до того ж, частково відрізняється від тієї версії яка була озвучена обвинуваченим під час судового розгляду.
		Відповідно статей 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судового розсуду у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
		Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому, приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення останнього буде покарання у виді позбавлення волі, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою до вступу вироку суду у законну силу слід залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання слід рахувати з моменту затримання  18.02.2021 року.
		Цивільного позову у кримінальному провадження не заявлено.
		Питання речових доказів по справі вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
		Судові витрати за проведення по справі експертизи в розмірі 1144,15 грн. стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд -
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4 визнативинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді дев`яти років позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 18 лютого 2021 року.
		 
		Речові докази по справі:
		-CD-R диск у кількості 1 шт., компакт-диски DVD-R у кількості 4-ох шт.  залишити при матеріалах кримінального провадження;
		- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J7» - повернути ОСОБА_4 
		- светр біло-чорного кольору з слідами РБК, змиви з обох рух, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_4  знищити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1144,15 грн. - судових витрат за проведення по справі експертизи.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...