Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/1532/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:; щодо авторських прав.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2021. Зареєстровано: 22.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2021.
Дата набрання законної сили: 30.08.2022 (частково)
Результат оскарження 10.05.2023 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково і ухвалено нове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/348/54/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №348/1532/19
		 
		10 вересня 2021 року м. Надвірна
		Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
		в складі головуючого судді: Міськевич О.Я.
		з участю секретаря судового засідання: Боєчко О.Р.
		позивача: ОСОБА_1 
		представника позивача: ОСОБА_2 
		відповідача: ОСОБА_3 
		представника відповідача: ОСОБА_4 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист порушених авторських прав, стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст позовних вимог:
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист порушених авторських прав, стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що є автором книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотатника». Книга підготовлена ним на основі мемуарів полковника УНР Яківа Гальчевського, що були написані у січні 1940 року.
		22.01.2016 на основі підготовленого ним макету твору ТзОВ «Діокор» видало книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» накладом 2000 примірників, які в повному обсязі передано йому.
		21 травня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України йому видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» за № НОМЕР_1 .
		30 квітня 2019 року він придбав книгу «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника», автором якої зазначено Яківа Гальчевського, а видавцем фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , яка підписана до друку 10 серпня 2018 року, без зазначеннязагального накладукниги.З придбаногопримірника цьоговидання віндізнався,що прийого видавництвібуло використанотвір,автором якогоє він.Вказує,що немав іне маєдоговірних чибудь-якихінших відносинз ФОП ОСОБА_3 на використання його виключних майнових прав на твір.
		Оскільки посилання на його авторство не було, згоди на опублікування твору він не надавав, договору про використання об`єктів своєї інтелектуальної власності з ФОП ОСОБА_3 не укладено, він 17 травня 2019 року на адресу відповідача направив досудову вимогу про виплату грошової компенсації за порушення його авторського права, яка повністю відповідачем проігнорована.
		Враховуючи зазначене вважає, що грубе порушення його авторських права відповідачем є підставою для стягнення з Відповідача грошової компенсації за неправомірне використання створеного ним твору, що має бути визначена судом як паушальна сума на базі такого елементу, як потроєна сума авторської винагороди, а саме: 60 908,28 грн х 3 = 182 724,84 грн., а також відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 20000 грн.
		Короткий зміст відзиву на позовну заяву.
		17.09.2019відповідачем подановідзив напозовну заяву,згідно якогопозовні вимогине визнаєв повномуобсязі,заперечує обставини,на якіпосилається позивачта вважаєїх незаконними та необгрунтованими. Стверджує, що у 2006 році ТОВ «Діокор» видало книгу під назвою - «З воєнного нотатника» автор ОСОБА_5 , а не книгу під назвою « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», на яку позивач має свідоцтво про реєстрацію авторського права. Зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутня книга ОСОБА_6 « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», яка є предметом даного спору, а на диску, на яку посилається позивач, як на доказ, міститься книга, видана ТОВ «Діокор» під назвою - «З воєнного нотатника» автор ОСОБА_5 . Вважає, що доказ, який наданий позивачем на СД диску (скан-копія книги-додаток № 17) - є неналежним та недостатнім доказом, на підставі якого можна встановити всі обставини даної справи, вирішити дану справу по суті чи прийняти будь-яке рішення, при цьому зазначає, що тільки через сім років після того, як ТОВ «Діокор» видало книгу під назвою «З воєнного нотатника», автором якої є сам ОСОБА_5 , позивач 21 травня 2013 року отримав свідоцтво про реєстрацію авторського права на книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника».
		Стверджує, що позивач на власний розсуд без будь яких спеціальних знань дійшов висновку, що частина зазначеної книги «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» відповідає змісту книги, яку він готував до видання під назвою « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», що не відповідає дійсності, належним чином не обґрунтоване та не підтверджене жодним належним та допустимим доказом.
		Він не заперечує, що під час підготовки до видання книги «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» частково використовував мемуари та інформацію з воєнного нотатника Яківа Гальчевського, які були ним особисто написані, і які на той момент не були захищені знаком охорони авторського права. Матеріали він готував з відкритих джерел в тому числі і з сайту  http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm.а.
		Крім того використовуючи воєнний нотатник Яківа Гальчевського в своїй книзі «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» він, керуючись Законом України «Про авторське право і суміжні права» зазначив його як автора даного твору.
		Також зазначає, що в книзі «З воєнного нотатника» автора Яківа Гальчевського, яка у 2006 році видана ТОВ «Діокор» ОСОБА_7 не зазначений як автор, а тільки як редактор-упорядник  тому вважає, що використання зазначеної книги в цілому чи окремих розділів будь-якою фізичною особою є допустимим, оскільки воно не порушує права ОСОБА_6 як автора. Копія тексту зазначеної книги також міститься в мережі інтернет з відкритим доступом та без захисту від копіювання.
		Стверджує, що після того як позивач отримав свідоцтво про реєстрацію авторського права на книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена книга взагалі не видавалась. Тобто такої книги як « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», де автором зазначений ОСОБА_7 не існує в природі, що підтверджується листом Державної Наукової Установи «Книжкової палати України імені Івана Федорова» № 1144 від 09 вересня 2019 року - у фонді Державного архіву друку Книжкової палати України відсутня книга автора ОСОБА_6 « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», натомість зберігається книга автора ОСОБА_8 «З воєнного нотатника», упорядником якої є ОСОБА_7 .
		Також зазначає, що книга «З воєнного нотатника» автора Яківа Гальчевського та книга «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» - це різні окремі твори, в яких частково використано інформацію з «воєнного нотатника» Яківа Гальчевського. Отже він як видавець не порушив майнові авторські права ОСОБА_9 . Просить ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
		Стислий виклад позицій сторін:
		Позивач тайого представникв судовомузасіданні підтримали позов в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, та просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторських прав в сумі 182724,84 грн., та завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн. 00 коп, а також судові витрати по справі.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили обставини на які посилається позивач з підстав, зазначених у відзиві на позов та просили в позові відмовити за безпідставністю.
		Позивач ОСОБА_1 , допитаний в судовому засіданні допитаний як свідок, суду ствердив, що він  член Національної спілки письменників України з 1998 року, автор понад 70- книг про визвольну боротьбу. Захопившись постаттю ОСОБА_10 почав шукати додаткові матеріали, щоб написати книгу. Від п. ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 )  колишньої дружини ОСОБА_10 , яка проживала у США, він отримав рукопис споминів Яківа Гальчевського (Войнаровського) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (З воєнного нотатника), що були написані останнім у січні 1940 року.
		22 січня 2006 року ТОВ «Діокор» на основі підготовленого ним макету твору видало книгу під назвою « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» 2000 примірників, який у подальшому був переданий йому в повному тиражі.
		Зазначив, що згадані мемуари Яківа Гальчевського раніше не видавалися в оригіналі та не перекладалися ні в Україні, а ні за кордоном, видання ним книги є фактично першим виданням перекладених адаптованих та оброблених мемуарів Яківа Гальчевського, оригінал рукопису зберігається у рідного сина ОСОБА_13 у Сполучених Штатах Америки та не передавався будь-яким особам для його обробки, як і не робилися відповідні копії рукопису, окрім тієї, що знаходиться у нього. Твір є результатом його інтелектуальної діяльності, творчої праці, створений у результаті суттєвої переробки, адаптації, та перекладу твору іншого автора зрозумілою та доступної сучасному українському читачеві мовою, він створив літературний твір, що є похідним, але який є окремим об`єктом авторського права та на який поширюються гарантії правового захисту, що надаються автору твору.
		15 березня 2013 року він подав заявку до Державної служби інтелектуальної власності про реєстрацію авторського права на опубліковану ним книгу та 21 травня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України йому видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» за № НОМЕР_1 .
		30 квітня 2019 року він придбав книгу під назвою «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника», автором якої зазначено Яківа Гальчевського, а видавцем фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , яка підписана до друку 10 серпня 2018 року, без зазначення загального накладу книги.
		Проаналізувавши зміст вказаної книги він дійшов висновку, що її частина на сторінках 371-502 повністю відповідає змісту його книги, а саме: в частині безпосередньо оброблених перекладених та адаптованих мемуарів Яківа Гальчевського (33-143 сторінки Книги); частково матеріалів із розділу «Переднє слово» Книги (абзаци 5, 6 та 8, 4-5 сторінки Книги); розділу «Примітки» (144-147 сторінки Книги), який використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги; розділу «Словник, у який варто зазирати», який також використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги.
		Зазначив, що відповідач не звертався до нього, як до автора з проханням надати книгу або ж наявну в нього копію рукопису мемуарів Яківа Гальчевського, що використані ним для підготовки перевидання книги або ж видання власних адаптованих, перероблених чи перекладених мемуарів Яківа Гальчевського.
		17 травня 2019 року на адресу відповідача направив досудову вимогу, яку останній особисто отримав 25 травня 2019 року. Однак відповідач не відреагував на його звернення Отже вважає, що відповідач порушив його авторські права, так як використав створений ним твір у своїй книзі без його згоди, тому достатні підстави для стягнення з нього грошової компенсації за неправомірне використання створеного ним твору, а також відшкодування моральної шкоди.
		Відповідач у своїх відповідях на питання в порядку ст. 93 ЦПК зазначив, що текст щоденника ОСОБА_10 використовувався ним з відкритих джерел за посиланням в тому числі http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm.а, матеріали, що були використані під час підготовки книги «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» отримані з відкритих інтернет  ресурсів http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm.а, до правонаступників він не звертався, бо минуло 70 років з дня загибелі автора твору ОСОБА_10 , на момент підготовки та видання книги «Проти Червоних окупантів. З воєнного нотатника» йому не було відомо про існування твору позивача « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника». Крім того зазначив, що станом на сьогоднішній день пошуки в більшості бібліотек України книги ОСОБА_6 « ОСОБА_5 . Воєнного нотатника» не дали позитивних результатів. А на офіційні запити отримано з Книжкової палати і бібліотеки Вернадського відповідь про відсутність такого твору у їх фондах. Також зазначив, що він не звертався до позивача з пропозицією про передачу авторських прав, тому що виключні немайнові права на текст щоденника ОСОБА_10 належить автору ОСОБА_14 , крім того ним з`ясовано, що станом на 2018 рік закінчився термін 70 років після смерті автора щоденника ОСОБА_10 , а його родина неоформляла спадщину на будь які його твори немайнових прав.
		Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що є засновником та власником сайту  ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 "), а також адміністратором сайту. Матеріали книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотатника», зокрема розділи книги позивача «Заувага упорядника», «Переднє слово» були отримані ним від ОСОБА_1 та розміщені на сайті із зазначенням інформації про те, що редактором та упорядником книги є ОСОБА_1 , а сама книга видана за сприяння видаництва «Діокор», також на вказаній сторінці міститься посилання безпосередньо на матеріали книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотатника».
		Судом здійсненоогляд вебсайту http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm.а, та встановлено, що на сайті розміщено матеріали книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотатника», зокрема розділи книги позивача «Заувага упорядника», «Переднє слово», із зазначенням інформації про те, що редактором та упорядником книги є ОСОБА_1 , а сама книга видана за сприяння видаництва «Діокор», також на вказаній сторінці міститься посилання безпосередньо на матеріали книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотатника».
		Процесуальні дії у справі:
		Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2019 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовчого засідання.
		Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.10.2019 по даній справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по даній справі відмовлено.
		Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.11.2019 визначено судові засідання по даній справі проводити в режимі відеоконференції.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судом встановлено, що Державна служба інтелектуальної власності, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 15.03.2013 за № 49504 про реєстрацію авторського права на твір прийняла рішення зареєструвати авторське право на твір книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника». ОСОБА_1 (Т. 1, а.с. 39).
		21.05.2013 Державна служба інтелектуальної власності видала свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 Книга « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» Автор ОСОБА_1 (Т. 1, а.с. 38).
		22.01.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діокор» видало книгу під назвою « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», де ОСОБА_1 зазначений як автор-упорядник (Т. 1, а.с. 78).
		10 серпня 2018 року підписана додруку книга«Проти червонихокупантів.З воєнногонотатника»,автором якоїзазначено ЯківаГальчевського,а видавцемФОП ОСОБА_3 , без зазначення загального накладу книги.
		За даними Державного реєстру суб`єктів видавничої справи (станом на 04 липня 2019 року) ОСОБА_3 з 20 червня 2008 року зареєстрований суб`єктом видавничої справи (видавцем) та має право здійснювати видавничу діяльність та розповсюдження видавничої продукції (Т. 1, а.с. 44-46).
		Реалізація примірників видання, яке містить книга «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника», автором якої зазначено Яківа Гальчевського, а видавцем фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , підтверджується наявними в матеріалах справи копіями чеків. Вказана книга продається також на веб-ресурсах «Всі Книги» (роздруківка відомостей міститься в Додатку № 15), «Онлайн Криївка» (роздруківка відомостей міститься в Додатку № 14), «Козетка» (роздруківка відомостей міститься в Додатку № 13) та веб-сайті Книгарні (роздруківка відомостей міститься в Додатку № 12) (Т. 1, а.с. 40-43).
		Проаналізувавши змісткниги «ЯківГальчевський.З воєнногонотатника» автор ОСОБА_1 видавництво«Діокор»,та книги«Проти червонихокупантів.З воєнногонотатника»,автором якоїзазначено ЯківаГальчевського,а видавцемФОП ОСОБА_3 , судом встановлено, що частина книги «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» вид. ОСОБА_3 , на сторінках 371-502 повністю відповідає змісту книги « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» автор ОСОБА_1 , видавництво « ОСОБА_16 », а саме: в частині безпосередньо оброблених перекладених та адаптованих мемуарів Яківа Гальчевського (33-143 сторінки Книги); частково матеріалів із розділу «Переднє слово» Книги (абзаци 5,6 та 8, 4-5 сторінки Книги); розділу «Примітки» (144-147 сторінки Книги), який використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги; розділу «Словник, у який варто зазирати», який також використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги.
		17 травня 2019 року позивач на адресу відповідача направив досудову вимогу про стягнення грошової компенсації за порушення майнових прав позивача щодо авторства його книги, яку відповідач особисто отримав 25 травня 2019 року. Однак відповідач на звернення позивача не відреагував (Т. 1, а.с. 30-37).
		Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
		Виниклі правовідносини регламентуються нормами цивільного права та спеціальним Законом України «Про авторське право і суміжні права».
		Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.
		Відповідно до частини другої статті 54 Конституції України кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Законом України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (стаття 1 цього Закону).
		Згідно Закону України "Про авторське право і суміжні права" закону похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).
		Відповідно до статті 20 Закону України"Проавторське правоі суміжніправа" перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку. Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки.
		У відповідності до частини 1 статті 11 цього Закону первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
		За змістом статті 437 ЦК України, частини другої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших дій.
		В судовому засіданні встановлено, що позивач є автором похідного твору «Яків Гальчевський. З воєнного нотаника», який сворений ним внаслідок творчої переробки та перекладу вже існуючого твору, а саме мемуарів воєнного нотатника полковника Армії Української Народної Республіки Яківа Гальчевського (Войнаровського) (Т. 1, а.с. 38-39). Книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотаника», де ОСОБА_1 зазначений як редактор-упорядник, у 2006 році видана ТОВ «Діокор».
		Заперечуючи факт авторства ОСОБА_1 книги « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», вид. ТОВ «Діокор», відповідач разом з тим не заперечує, що в книзі «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» видавець ФОП ОСОБА_3 використано текст щоденника Яківа Гальчевстького з відкритих джерел, зокрема за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Разом з тим з показань свідка ОСОБА_17  засновника та власника сайту судом встановлено, що матеріали, які використані відповідачем були отримані власником сайту від позивача ОСОБА_1 , та інформація, яка розміщена на сайті, повністю відповідає розділам книги « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника», а ОСОБА_1 зазначений як редактор упорядник, та є посилання про те, що книга видана ТОВ «Діокор». А також є посилання, де містится текст книги « ОСОБА_5 . З воєнного нотаника».
		Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів на спростування авторства ОСОБА_1 , чи доказів, які б свідчили про правомірне використання ним спірного твору.
		Отже, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.
		Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
		Позивачу 21.05.2013 на підставі його заяви Державною службою інтелектуальної вдланості України видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на книгу « ОСОБА_5 . З воєнного нотаника» за № НОМЕР_1 .
		Відповідно до положень статей 433, 440, 441, 442, 443 ЦК України, статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об`єктами авторського права є літературні та художні твори. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
		Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо, а також інші дії, встановлені законом.
		Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Також згідно зі статтею 15 вказаного Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
		Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2013 року № 5, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
		Враховуючи наведене та встановлені обставини позивачу як автору твору « ОСОБА_5 . З воєнного нотатника» належить виключне право на його використання, а також виключне право дозволяти чи забороняти використовувати твір іншим особам, в тому числі дозволяти чи забороняти опублікування твору.
		В судовому засіданні відповідач не заперечив, що при підготовці книги «Проти червоних окупантів. З воєного нотатника» використав інформацію з сайту http://www.ukrlife.org/main/evshan/galchevskynot.htm. «Українське життя в Севастополі», разом з тим заперечив факт авторства ОСОБА_1 .
		В судовому засіданні проаналізовано зміст книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотаника» видавництво ТОВ «Діокор», та книги видавництво ОСОБА_3 «Проти червонних окупантів. З воєнного нотаника», та копія рукопису ОСОБА_18 . Проаналізувавши зміст вказаних творів встановлено, що частина книги «Проти червонних окупантів. З воєнного нотаника» на сторінках 371-502 повністю відповідає змісту книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотаника» видавництво ТОВ ОСОБА_16 , а саме: в частині безпосередньо оброблених перекладених та адаптованих мемуарів Яківа Гальчевського (33-143 сторінки Книги); частково матеріалів із розділу «Переднє слово» Книги (абзаци 5,6 та 8, 4-5 сторінки Книги); розділу «Примітки» (144-147 сторінки Книги), який використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги; розділу «Словник, у який варто зазирати», який також використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги.
		Твердження сторони відповідача про те, що позивач на власний розсуд без спеціальних знань проаналізував зміст вказаних творів та встановив факт використання його твору і як наслідок не довів використання твору суд вважає безпідставними, оскільки відповідних клопотань сторонами не заявлено, призначення такої експертизи не визначено обов`язком суду згідно статті 105 ЦПК України, отже, враховуючи засади змагальності сторін, диспозитивність цивільного судочинства, а також визначені статтею 81 ЦПК України правила доказування і подання доказів, суд вирішує спір на підставі поданих сторонами доказів.
		Статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначені способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав при їх порушенні будь-якою особою, зокрема: в) подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		При реалізації права на захист позивач вправі в межах, встановлених законом, самостійно обирати способи, за допомогою яких він прагне захистити свої порушені права, виходячи з правової природи порушеного права, сутності його порушення, доцільності застосування певного способу захисту.
		Метою такого способу захисту як припинення дії, яка порушує право, є повернення до безперешкодного здійснення відповідним суб`єктом своїх прав.
		Отже, звертаючись до суду за захистом авторського права, особа вправі на свій розсуд обрати доцільний спосіб захисту, застосування кого орієнтовано на створення ефективної протидії порушенню і повного відновлення порушених прав.
		Таким чином, відповідні способи захисту включають різні за своєю сутністю компоненти, які, в залежності від виду порушення авторського та суміжного права, можуть комбінуватися у різні варіації і створювати найбільш оптимальний в конкретному випадку спосіб цивільно-правового захисту.
		Відповідно до роз`яснень пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року № 5, майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-XII), шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
		Тлумачення вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.
		Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав і не залежить від розміру заподіяних збитків.
		Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
		Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про доведеність факту порушення майнових прав позивача, як суб`єкта авторського права, так як відповідач ФОП ОСОБА_19 всупереч вимогам законодавства, без отримання згоди та укладення відповідного авторського договору із позивачем ОСОБА_1 неправомірно опублікував твір позивача у своїй книзі "Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника", та який розповсюджується на комерційній основі через мережу книгарень та інтернет магазинів, чим фактично порушив майнові права позивача.
		В судовому засіданні встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження набуття ФОП ОСОБА_3 права використання створеної позивачем книги «Яків Гальчевський. З воєнного нотатника», тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації за порушення авторських прав.
		Обираючи способи цивільно-правового захисту порушених авторських прав позивач вважає за необхідне відновити своє порушене право шляхом стягнення з грошової компенсації, а також моральної шкоди, як це передбачено, зокрема, положеннями статті 432 ЦК України та статті 52 Закону.
		При цьому, оцінюючи розмір завданої моральної шкоди та грошової компенсації, суд виходить з наступного.
		Пунктом г) частини 1 статті 52 Закону, передбачено, що особа, авторське право якої порушене, може звертатися до суду з позовом про виплату відповідної компенсацій.
		Пунктом г) частини 2 вказаної статті передбачено, що компенсація, яка підлягає стягненню, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		З врахуванням того, що дії відповідача щодо опублікування спірного твору без отримання відповідної згоди, а також відсутність згадки про автора похідного твору у книзі відповідача, в рамках досудового врегулювання спору, що відбулась 08 червня 2019 року відповідач не заперечив, що використав книгу позивача для опублікування своєї книги, на пропозицію врегулювати спір не відреагував , що свідчить про винну поведінку останнього та умисел на порушення-авторських прав позивача, тому обґрунтованим є стягнення з відповідача компенсації, що визначена судом як паушальна сума на базі такого елементу, як потроєна сума авторської винагороди, а саме: 60 908,28 грн х 3 = 182 724,84 грн.
		Частина перша статті 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		При визначенні суми морального відшкодування, суд виходить із протиправних дій відповідача, який умисно без дозволу автора використав його твір , без зазначення про використання такого твору.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 10000 грн.
		Отже з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, спростувати її повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується, натомість відповідачем не спростовано факт авторства позивача, та в судовому засіданні встановлено факт порушення відповідачем авторських прав позивача, що є підставою для виплати компенсації за неправомірне використання твору .
		Висновки суду:
		За встановлених обставин, суд оцінюючи в сукупності докази дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 компенсації за порушення авторських прав в розмірі 182724,84 грн., а також завданої моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп. та сплаченого судового збору.
		У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача, зокрема: 2027,25 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № 0.0.1417269663.1 від 22.07.2019.
		На підставі ст.ст. 41, 54 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 432, 433, 437, 440, 441, 442, 443 ЦПК України, ЗУ «Про авторське право і суміжні права», Керуючись ст.ст. 4, 19, 76, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 прозахист порушенихавторських прав,стягнення грошовоїкомпенсації тавідшкодування моральноїшкоди  задовільнити частково.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , 1959 р.н., РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , компенсацію за порушення авторських прав в сумі 182724,84 грн.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 ,1959р.н.,РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_2  10000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 ,1959р.н.,РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_2  2027 грн. 25 коп. сплаченого судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
		Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		Позивач: ОСОБА_1 , 1959 р.н., РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
		Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		 
		Суддя Міськевич О.Я.
		 
		Повний текст рішення
		складено 20.09.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...