Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/995/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2021. Зареєстровано: 23.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2021.
Дата набрання законної сили: 20.01.2022
Результат оскарження 20.01.2022 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		21 вересня 2021 р. № 400/995/21 м. Миколаїв
		 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 
		до відповідача:Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку, вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54030, 
		про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання протиправною відмову в компенсації добових витрат коштів на відрядження за період з 10.04.2017 року по 12.08.2017 року.
		Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно не відшкодував позивачу добові витрати на відрядження.
		Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні, оскільки надана позивачем довідка військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2017 № 4/3168 про незабезпечення у вказаній частині харчуванням не може свідчити про те, що позивач не забезпечувався харчуванням безпосередньо в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » або будь-якій іншій військовій частині у його складі.
		Відповідач надав відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що позивач надав вчасно заповнений авансовий звіт, посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття та вибуття з відрядження, відміткою на посвідченні з інформацією і гербовою печаткою військової частини НОМЕР_2 про незабезпеченість харчуванням, довідку про незабезпеченість харчуванням з військової частини НОМЕР_2 проте відповідач не здійснив відповідних нарахувань та виплат порушуючи законні права позивача на отримання таких виплат. 
		Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
		Дослідив докази, суд дійшов висновку:
		Позивач з квітня 2012 року по серпень 2020 проходив військову службу в Миколаївському зональному відділі військової служби правопорядку
		На підставі наказу начальника Миколаївського зонального відділу військової
		служби правопорядку від 07.04.2017 №73  ОСОБА_1 направлено до ОТУ «Маріуполь» в м.Курахове, Донецької областіу відрядження на період з 10.04.2017 по 12.08.2017, загальний строк відрядження склав 125 днів, що підтверджується підписами і печатками відповідних осіб про вибуття та прибуття з відрядження. 
		11.04.2017 позивач прибув в ОТУ «Маріуполь», що підтверджується витягом з наказу № 101 від 11.04.2017.
		У позові позивач зазначив, що дислокацією командного пункту позивача було м. Курахове, яке розташоване в Маріїнському районі Донецької області. Військова частина НОМЕР_2 була найближчою військовою частиною, яка забезпечувала харчуванням військовослужбовців в м. Курахове та в найближчих населених пунктах. Бойові завдання ОСОБА_1 за призначенням мали гриф «секретно» та виконувались ним в віддалених від дислокації командного пункту населених пунктах Маріїнського району, в таких як с. Мар`їнка, с. Тарамчук. Військова частина  НОМЕР_2 не мала можливості забезпечувати позивача харчуванням відповідно до встановлених норм. На період з 11.04.2017 по 11.08.2017 командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 було знято з продовольчого забезпечення. Позивач харчувався самостійно, періодично приїздив до найближчих населених пунктів для забезпечення себе продуктами на період декількох днів.
		11.08.2017 позивач вибув з ОТГ «Маріуполь», що підтверджується витягом з наказу № 223 від 11.08.2017 року.
		Після повернення з відрядження позивач склав авансовий звіт № 237/161 від 29.08.2017, надавши відповідачу всі необхідні документи: посвідчення про відрядження № 161 від 07.04.2017, довідку незабезпечення харчуванням в період з 11.04.2017 по 11.08.2017, видану командиром військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2017 № 4/2851/ато.
		22.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про сплату добових витрат коштів на відрядження за період з 10.04.2017 по 12.08.2017.
		Листом від 05.02.2021 відповідач відмовив у виплаті позивачу добових витрат коштів на відрядження, оскільки відповідно до рішення першого заступника Міністра оборони України від 30.03.2015 № 248/3/9/1/210 виплата добових військовослужбовцям, направленим у відрядження для участі в АТО, здійснюється виключно за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою штабу або сектору АТО відміток про незабезпечення в пункті відрядження харчуванням за рахунок держави за відповідний період. Згідно до даних посвідчення про відрядження від 07.04.2017 № 161, виданого підполковнику ОСОБА_1 , пунктом призначення є ОТУ «Маріуполь», про що свідчать відмітки та печатки про прибуття та вибуття з місця призначення. Проте, запис про забезпечення чи незабезпечення харчуванням, засвідчений печаткою ОТУ «Маріуполь», відсутній.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
		П. 2, 5 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014, установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового
		забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
		Військовослужбовці та інші особи, визначені у пункті 2 цієї постанови, забезпечуються харчуванням згідно з пунктом 3 приміток до норми № 2 - льотна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 426 Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
		Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105 затверджено Інструкцію про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України (далі  Інструкція № 105).
		Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням).
		Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту (п. 10 Інструкції № 105). 
		П. 20, 22, 24 Інструкції № 105 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них).
		Виплата добових здійснюється також військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які направляються у відрядження у складі підрозділів або військових частин для, зокрема, участі військовослужбовців в антитерористичних операціях, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
		Виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).
		Відтак, за дні, коли позивач не був забезпечений триразовим харчуванням за рахунок держави, відповідач повинен виплатити позивачу добові витрати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тому саме відповідач повинен довести належними та допустимими доказами, що позивач у період з 10.04.2017 по 12.08.2017 був забезпечений 3-разовим харчуванням та те, що військова частина НОМЕР_2 не забезпечувала харчуванням військовослужбовців ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		Зазначених доказів матеріали справи не містять.
		За таких обставин, позов належить задовольнити.
		Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача визнати протиправною відмову відповідача у виплаті добових витрат коштів на відрядження та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу добові витрати на відрядження за період з 10.04.2017 по 12.08.2017.
		Судові витрати по справі відсутні.
		 
		Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54030 код ЄДРПОУ 08220847) задовольнити повністю. 
		2.Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) у виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) добових витрат коштів на відрядження.
		3. Зобов`язати Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку (вул. Нікольська, 30, м.Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 08220847) нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) добові витрати на відрядження за період з 10.04.2017 по 12.08.2017 року.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя О.М. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...