Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/1425/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2021. Зареєстровано: 23.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2021.
Дата набрання законної сили: 13.12.2023 (частково)
Результат оскарження 13.12.2023 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/991/80/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017070000000237

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 303/1425/18
		Провадження 1-кп/991/80/19
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 вересня 2021 року                                м. Київ
		 
		 
		 
		Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
		головуючого     ОСОБА_1 ,
		суддів:     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретарі судового засідання     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		    ОСОБА_7 
		за участю:
		прокурорів     ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		захисників     ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		обвинувачених     ОСОБА_13 , ОСОБА_14 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Великі Ком`яти, Виноградівського району, Закарпатської області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працює на посаді судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Кропивницький (м. Кіровоград), громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, не працює, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		1. Історія провадження
		30 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду зі Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшли матеріали кримінального провадження № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2019 року призначено судовий розгляд.
		2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
		2.1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		ОСОБА_13 , своїми умисними діями, які виразилися в одержанні неправомірної вигоди для себе службовою особою, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
		ОСОБА_14 своїми умисними діями вчинив пособництво в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
		2.2. Місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення
		У період з 23 червня 2017 року до 25 червня 2017 року ОСОБА_15 , перебуваючи в адміністративному приміщенні Мукачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, звернувся до начальника юридичного відділу цієї установи ОСОБА_14 за консультацією щодо можливості перерахунку та збільшення суми виплат державної допомоги як учаснику та інваліду війни III групи. 
		У ході згаданої розмови ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_15 , що той може претендувати на збільшення вказаних сум виплат державної допомоги, однак виключно на підставі рішення суду.
		Під час наступної зустрічі з ОСОБА_15 , яка відбулася 29 червня 2017 року в адміністративному приміщенні Мукачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_14 повідомив останньому, що підготує від його імені позов до суду та домовиться із суддею про прийняття необхідного рішення. За ці послуги ОСОБА_15 має передати особисто ОСОБА_14 кошти у сумі 2000 - 3000 гривень. 
		У подальшому, 11 липня 2017 року, приблизно о 12 год. 30 хв., ОСОБА_15 на виконання досягнутих домовленостей, зустрівшись із ОСОБА_14 у кафе поблизу відділення ПАТ «Ощадбанк» по вул. Я. Мудрого у м. Мукачеві, передав йому разом із копіями документів, необхідними для підготовки позовної заяви, попередньо обумовлену суму коштів у розмірі 2 000 гривень.
		Виконавши взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_16 підготував від імені ОСОБА_17 позовну заяву до Управління соціального захисту населення у Закарпатській області про визнання протиправними дій вказаної установи щодо відмови ОСОБА_18 у перерахунку щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій та зобов`язання здійснити такий перерахунок. 
		Зазначену позовну заяву ОСОБА_16 передав ОСОБА_18 17 липня 2017 року приблизно о 09 год. 43 хв. у своєму службовому кабінеті, пояснивши, що не зможе офіційно представляти його інтереси в суді, оскільки є державним службовцем. При цьому ОСОБА_14 зазначив, що прийняття позитивного рішення судом в інтересах ОСОБА_15 залежатиме від судді, який безпосередньо розглядатиме справу, та які стосунки він з ним має. ОСОБА_14 повідомив, що готовий в майбутньому підійти до судді та обговорити це питання з ним. На вказану пропозицію ОСОБА_15 погодився.
		На виконання вказівки ОСОБА_19 ОСОБА_20 подав зазначений позов до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
		Після чого, 19 липня 2017 року ОСОБА_16 у телефонній розмові приблизно о 12 год. 05 хв. повідомив ОСОБА_18 , що його позов буде розглядатися суддею Мукачівського міськрайонного суду ОСОБА_21 , з яким ОСОБА_14 вже домовився обговорити питання задоволення позову ОСОБА_15 .
		Цього ж дня ОСОБА_16 вступив у позаслужбові відносини з суддею ОСОБА_21 та висловив судді прохання прийняти позитивне рішення в інтересах ОСОБА_17 . 
		В цей же день, 19 липня 2017 року, під час телефонної розмови приблизно о 15 год. 28 хв. ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_15 готовий надати неправомірну вигоду, на що ОСОБА_13 погодився розглянути питання прийняття рішення за позовом ОСОБА_17 .
		У подальшому, 27 липня 2017 року, ОСОБА_16 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля приміщення Мукачівського міськрайонного суду, повідомив ОСОБА_15 про необхідність передачі судді ОСОБА_22 коштів у сумі 2 000 гривень за прийняття судового рішення на його користь. Окрім того, ОСОБА_16 висловив пропозицію ОСОБА_18 надати йому особисто ще 2 000 гривень за послуги. На таке прохання ОСОБА_20 погодився та передав ОСОБА_23 обумовлену суму коштів у розмірі 4 000 гривень. 
		11 вересня 2017 року приблизно о 13 год. 26 хв. у службовому кабінеті судді у приміщенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_24 за пособництва ОСОБА_19 одержав неправомірну вигоду в сумі 2000 гривень за прийняття на користь ОСОБА_15 судового рішення у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення про стягнення грошової допомоги.
		Після цього неправомірні дії ОСОБА_19 та ОСОБА_25 були припинені працівниками правоохоронних органів.
		Злочин було вчинено обвинуваченими умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення ОСОБА_13 за рахунок одержання ним неправомірної вигоди у грошовій формі.
		Доведений розмір неправомірної вигоди в сумі 2000 грн. не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 368 КК та дій ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
		   Викладені обставини доведені стороною обвинувачення за допомогою належних і допустимих доказів «поза розумним сумнівом», що виключає можливість обґрунтованих припущень у їх недостовірності, та не залишає будь-якої можливості їх іншої інтерпретації.
		 
		3. Формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним
		Суд уважає недоведеним, що злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб. Так, злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Відповідно до усталеної практики (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року) хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб? якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше). При цьому, такі службові особи повинні діяти як співвиконавці, тобто одержувати хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням службового становища; кожна службова особа, яка знаходиться в групі повинна одержувати хабар за виконання чи невиконання дій по службі, в іншому випадку дана кваліфікуюча ознака відсутня. В даному провадженні не було встановлено, що ОСОБА_14 вчинив злочин як службова особа, а тому злочин не є таким, що був вчиненим за попередньою змовою групою осіб.
		Не доведеним також є формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_13 в частині того, що злочин було вчинено також з метою одержання неправомірної вигоди третіми особами (том 1, а.п. 11, абзац 4, рядок 2). 
		У матеріалах провадження відсутні докази одержання ОСОБА_13 інших сум неправомірної вигоди, крім суми в розмірі 2000 гривень. 
		 
		4. Позиція сторони захисту
		Обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_13 від надання показань у суді відмовилися.
		Загалом, сторона захисту посилалась на відсутність події злочину, провокацію злочину, наявність грубих процесуальних порушень на стадії досудового розслідування, та на наявність у справі фальсифікацій.
		Захисник ОСОБА_13 , адвокат ОСОБА_10 , надав до суду письмові заперечення та усні пояснення, з яких убачається, що наявні матеріали провадження доводять невинуватість обвинувачених, інкримінований обвинуваченим злочин має ознаки провокації; докази в кримінальному провадженні зібрані з порушенням правил визначення підслідності та особою, яка не мала повноважень на проведення досудового розслідування; негласні слідчі (розшукові) дії були проведені з грубим порушенням норм кримінального процесуального закону; протоколи та інші процесуальні документи містять грубі помилки та розбіжності, під час досудового розслідування відбувалися численні порушення права на захист.
		Обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник ОСОБА_11 надали до суду письмові заяви та клопотання, з яких убачається, що, на думку ОСОБА_14 , факт вимагання неправомірної вигоди в повній мірі спростований під час допиту ОСОБА_15 у Стрийському міськрайонному суді Львівської області, під час якого ОСОБА_15 пояснив, що « ОСОБА_14 «видурював у нього гроші», а в додаткових відповідях підтвердив, що «консультація та заява в Соцзахист були зроблені безкоштовно». Цим сам ОСОБА_15 підтвердив, що ОСОБА_14 кошти за виконану роботу не просив, а відповідно, відсутня кваліфікуюча ознака злочину, передбачена ч. 3 ст. 368 КК України. Тобто слідчим прокуратури свідомо завищена кваліфікація тяжкого злочину для можливості проведення НС(Р)Д, а також з метою приховати, що слідчі дії у цьому провадженні вже проводились до внесення даних в ЄРДР. Відповідно, якщо на момент проведення НС(Р)Д не iснували достатнi пiдстави для квалiфiкацiї злочину як тяжкого чи особливо тяжкого (тобто, квалiфiкацiя була помилковою або свiдомо «завищеною»), отримані в їх результатi фактичнi данi не можуть бути визнані допустимими доказами. Стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_14 спонукав заявника ОСОБА_15 до надання неправомірної вигоди суддi Мукачівського мiськрайонного суду ОСОБА_13 . Докази втручання у діяльність суду та впливу на рішення судді з боку ОСОБА_14 відсутні. Відповідно до займаної посади та наданих йому законом повноважень, ОСОБА_14 не мав нi прямого, нi опосередкованого впливу на суддю, а тому не мiг будь-яким чином впливати на прийняття суддею ОСОБА_13 . рiшення в інтересах ОСОБА_15 .
		Також, обвинувачений ОСОБА_14 та захисник ОСОБА_26 звернулися до суду з заявою про підбурювання до вчинення злочину з метою його викриття (провокацію злочину), з якої вбачається, що у правоохоронних органів не існувало об`єктивних даних про причетність обвинувачених до злочинної діяльності, правоохоронними органами створювалися штучні докази для відкриття кримінального провадження, ініціатором телефонних розмов, зустрічей, передачі коштів був ОСОБА_15 , дії ОСОБА_15 схиляли ОСОБА_14 до одержання коштів, ОСОБА_15 був залежним від правоохоронних органів та неодноразово виступав заявником у інших кримінальних провадженнях.
		 
		5. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		Судом у відкритому судовому засіданні заслухані показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 . Під час показань свідків відбувся їх прямий та перехресний допит.
		У відкритому судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_15 ,. який на час розгляду справи в ВАКС помер, надані ним у Стрийському міськрайонному суді Львівської області, в тому числі прямого та перехресного допиту вказаного свідка, та заслухані позиції сторін стосовно допустимості та оцінки показань свідка ОСОБА_15 .
		У відкритому судовому засіданні судом були досліджені надані сторонами документи та речові докази. Під час дослідження доказів сторони скористалися наданими їм процесуальними правами надавати суду усні та письмові пояснення та заперечення.
		Під час дослідження доказів суд дійшов висновку, що спосіб отримання стороною обвинувачення доказів, визнаних судом належними і допустимими, був справедливим, а процес дослідження доказів під час судового провадження забезпечував право обвинувачених на захист.
		За наслідками судового розгляду та здійсненої у нарадчій кімнаті оцінки доказів, суд робить висновок про належність та допустимість наступних доказів на доведення вини обвинувачених у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року.
		 
		5.1. Показання свідків 
		5.1.1. Показання свідка ОСОБА_15 .
		У відкритому судовому засіданні були заслухані та досліджені показання свідка ОСОБА_15 , надані ним 05 жовтня 2018 року під час розгляду кримінального провадження № 42017070000000237 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, зафіксовані на диску DVD-R (інвентарний № 0672310241647, т.1), з журналом судового засідання Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2018 року (т. 2, а.п. 5-9).
		Під час допиту у судовому засіданні Стрийського міськрайонного суду свідок ОСОБА_15 у формі вільної розповіді повідомив, що у травні 2017 року він виписався із обласного госпіталя ветеранів війни. Під час лікування знайомі повідомили йому, що державна грошова допомога, яка має виплачуватися ветеранам війни до 9 травня, виплачується не в повному розмірі. Для отримання допомоги у повному обсязі необхідно вирішувати це через суд та військкомати. Після виписки, у червні місяці свідок звернувся до військкомату. Працівники військкомату, з огляду на те, що він був одночасно інвалідом війни III групи, сказали що за вирішенням питання необхідно звертатися до пенсійного відділу. Після чого свідок звернувся до Пенсійного фонду, де його направили до юриста. До цього свідок не знав ОСОБА_14 , та не знав, хто він є. Потім з`ясувалося, що ОСОБА_14 є начальником юридичного відділу Пенсійного фонду Мукачівського району. Коли свідок розказав по якому питанню він звертається, ОСОБА_14 підтвердив, що він має право на отримання такої виплати. На той час свідок отримував 2700 гривень у якості одноразової виплати, а мав отримувати у сім разів більше. ОСОБА_14 при цьому повідомив, що для вирішення питання необхідно звертатися у суд. Оскільки свідок не має юридичної освіти (тільки середня спеціальна), він спитав у ОСОБА_14 до кого йому можна звернутися про допомогу. На що ОСОБА_14 повідомив, що з подібними справами не стикався, але йому це знайоме, і запропонував свою допомогу. На запитання свідка, у чому може полягати допомога, ОСОБА_14 запропонував прийти через декілька днів, надав свій номер мобільного телефону та запропонував йому передзвонити. За цей час ОСОБА_14 має вивчити питання («подивиться», «роздивиться»). Через декілька днів свідок підійшов до ОСОБА_14 вдруге (точну дату свідок не пам`ятає оскільки пройшло вже більше року), ОСОБА_14 сказав, що може посприяти свідкові у цій справі, буде вирішувати всі його питання, але йому треба на розходи кошти 2000  3000 гривень. Після цього свідок з ОСОБА_14 домовилися зустрітися через декілька днів, коли свідок передзвонить ОСОБА_14 . На протязі цього періоду свідок зустрічався із знайомими «афганцями», які сказали, що «його дурять», «хочуть на тому гроші заробити», «просто так ні чого не робиться», «якщо вже починається сума з 2- 3 тисяч, чекай що буде далі». Після цього свідок вирішив звернутися до правоохоронних органів. Свідок не хотів звертатися у Мукачівський відділ міліції, так як все це на території Мукачева, а звернувся до обласної прокуратури, де його прийняв Точок, черговий прокурор. Свідок повідомив йому «свою пригоду», ОСОБА_33 все надрукував, і сказав, що свідок може йти. Після чого свідок подзвонив ОСОБА_14 , той запропонував зустрітися у місті Мукачеві, у кафе біля «Ощадбанку». Під час зустрічі свідок і ОСОБА_14 зайшли у кафе, сіли за столик на другому поверсі, де обговорювати проблему свідка та подальші дії. ОСОБА_14 сказав свідкові, що «може те все рішити», «у нього є знайомі судді», оскільки необхідно отримати рішення суду, «справа свідка стовідсотково виграшна». Свідок надав ОСОБА_14 2000 гривень, познімали копії документів. Після цього ОСОБА_14 роздрукував і передав свідку листа про надання свідку доплати, який свідок мав віднести до соцслужби. Через деякий час свідок отримав відповідь на свій лист, і пішов з нею до ОСОБА_14 . У свою чергу ОСОБА_14 написав позовну заяву від імені свідка до суду. Оскільки ОСОБА_14 пояснив, що як «юридична особа» він не має права таким займатися, тому свідок мав подати заяву до суду особисто, що він і зробив. Хто суддя, або коли буде суд, ОСОБА_14 не повідомив, але сказав, що «справа буде вирішена на протязі двох неділь». Через деякий час ОСОБА_14 зателефонував свідку і повідомив, що суддя буде ОСОБА_34 , але справа буде розглядатися тільки після повернення людини з відпустки. Під час зустрічі перед першим засіданням (можливо у липні) біля суду, ОСОБА_14 повідомив свідкові, що треба буде платити гроші, 2000 гривень  судді і 2000 гривень  ОСОБА_14 , що свідок і зробив. Так як ОСОБА_14 заходив до суду сам, свідок суддю не бачив. Свідок був один раз у суді разом з ОСОБА_14 , після першого засідання, хоча свідок не впевнений, що відбулося саме судове засідання (тому що він простояв у коридорі). ОСОБА_14 запросив свідка з коридору до приймальної, де свідок за пропозицією ОСОБА_14 підписав документ («папір»). У приймальніq тоді знаходилося декілька людей, але хто саме, свідок не пам`ятає. Суддю ОСОБА_13 свідок тоді не бачив, зустрів його вперше зараз, під час судового засідання. Через якийсь час, по дорозі на автостанцію свідок зустрів ОСОБА_14 , який повідомив, що 11 вересня має бути засідання. Свідок пам`ятає цю дату, тому що вона співпала з річницею теракту у США і з датою релігійного свята. Біля суду ОСОБА_14 попросив передати йому ще 2000 гривень для судді, що свідок і зробив у день перед засіданням. Після чого свідок з ОСОБА_14 зайшли до будівлі суду. Пройшли по поверхах, з другого на третій, куди заходив ОСОБА_14 , кому він давав гроші, чи давав їх узагалі, свідок дізнався лише пізніше. ОСОБА_14 повідомив, що усе буде нормально. Коли свідок останній раз передавав гроші ОСОБА_14 , він сказав, що це його третя пенсія, на що ОСОБА_14 відповів: «не переживайте, все буде добре». «Ну добре, видно, не получилося». «Чим далі просувався процес, тим більше грошей стягувалося». Свідок у судді ОСОБА_35 не був ні разу, лише постояв у коридорі. У судді ОСОБА_14 вирішував все сам, без нього. На жодному судовому засіданні свідок присутній не був. Вже потім, від працівників прокуратури свідок дізнався, що у ОСОБА_35 виявили 4000 гривень. Чи давав ОСОБА_14 гроші ОСОБА_36 , і, якщо давав, то коли, свідок не знає. Загалом свідок витратив 8000 гривень коштів своєї пенсії.
		Далі, у процесі прямого допиту, свідок ОСОБА_15 відповів на уточнюючі запитання сторони обвинувачення наступне: свідок ще раз повідомив, що загалом передав ОСОБА_14 8000 гривень власних коштів; з вказаних грошей 4000 гривень, зі слів ОСОБА_14 , мали йти йому, а 4000 гривень призначалися для судді; після оформлення заяви у прокуратуру працівники поліції перед зустрічами з ОСОБА_14 надавали свідку спеціальне обладнання, з метою фіксації змісту їх спілкування; перший раз гроші мітилися у поліції, в області; помічення грошей відбувалося у присутності понятих, усього ця процедура відбувалася два чи три рази; гроші ксерокопіювалися, помічалися і вручалися свідкові.
		Далі, у процесі перехресного допиту, свідок ОСОБА_15 відповів на уточнюючі запитання сторони захисту наступне: свідок звернувся за вирішенням свого питання до пенсійного фонду, а не до відділу соціального захисту, тому що його з військкомату направила туди співробітниця, прізвище її свідок не знає; до звернення з заявою свідок зустрічався з ОСОБА_14 два рази, під час зустрічей мова йшла про те, що ОСОБА_14 зробить всі документи, які треба буде подавати до суду, подивиться практику, наступного разу ОСОБА_14 повідомив, що в нього є знайомі судді, які можуть посприяти справі; під час другої зустрічі, коли ОСОБА_14 повідомив, що справа може бути вирішена за гроші, свідок вирішив звернутися у прокуратуру; третя зустріч свідка з ОСОБА_14 відбулася вже після звернення свідка з заявою до прокуратури; до ОСОБА_14 свідок звернувся «як до юриста»; після того як ОСОБА_14 повідомив, що це питання має вирішувати не пенсійний фонд, а управління соціального захисту, свідок не звернувся за правовою допомогою до іншої особи, оскільки ОСОБА_14 сам запропонував свою допомогу; свідок уважає свою вимогу про виплату допомоги законною; після подій 11 вересня 2017 року свідок багаторазово знаходився на лікуванні у різних лікувальних закладах, переніс інфаркт, тому не мав змоги брати участь у розгляді адміністративної справи за його позовом, результати розгляду свідку не відомі; щодо обставин першої передачі грошей, то точної дати свідок не пам`ятає, попередньо домовилися з ОСОБА_37 «созвонимося  зустрінемося», зустріч була призначена на певну дату, свідок прийшов до пенсійного фонду, але не застав його і зателефонував йому. ОСОБА_14 запропонував зустрітися у кафе біля приміщення «Ощадбанку». До зустрічі з ОСОБА_14 у цей день (або у попередній день, точно свідок не пам`ятає), у відділенні поліції в Ужгороді відбувалося помічення його власних коштів, у присутності двох понятих, чоловіків віком приблизно біля сорока років; після зустрічі з ОСОБА_14 , через декілька днів свідок подав до суду позов, який йому підготував і передав біля будівлі суду ОСОБА_14 . Сам ОСОБА_14 пояснив, що він, як державний службовець, не має права представляти інтереси свідка у суді. На час цієї розмови свідок не знав, хто суддя по його справі, ОСОБА_14 обіцяв повідомити про це пізніше; свідок довідався про те, хто буде суддею з телефонної розмови; щодо сплати судового збору за подання позову, то свідок ці обставини не пам`ятає; ініціатором телефонних дзвінків інколи виступав свідок, інколи ОСОБА_14 . Це залежало від конкретних обставин, зокрема, ОСОБА_14 зателефонував свідкові, щоб повідомити прізвище судді, який буде розглядати справу - ОСОБА_34 . Справа буде розглядатися пізніше, після відпустки судді; про призначене судове засідання свідкові прийшло СМС-повідомлення, але до цього йому зателефонував з цього питання ОСОБА_14 ; до суду свідок ходив три рази; зранку, перед судовим засіданням (дату свідок не пам`ятає) у райвідділі поліції у ОСОБА_38 відбулося помічення грошей. Необхідну суму 4000 гривень (з власних коштів) свідку назвав ОСОБА_14 . Точний час та обставини (під час зустрічі або під час телефонної розмови), за яких ОСОБА_14 назвав цю суму, свідок не пам`ятає; під час помічення грошей у Мукачівському райвідділі поліції були присутні поняті, але які конкретно, свідок не пам`ятає, може сказати тільки, що це були чоловіки; зі слів свідка гроші помічалися тричі, в Ужгороді та Мукачеві, але двічі, а де один раз, свідок не пам`ятає; про час останнього судового засідання повідомив ОСОБА_14 під час випадкової зустрічі на вулиці за декілька днів до засідання. Під час цієї зустрічі ОСОБА_14 повідомив про необхідність надати ще 2000 гривень. Кошти були передані перед засіданням ОСОБА_14 ; перед останнім засіданням гроші у сумі 2000 гривень також, як і у інші рази, помічалися («оброблялися»); свідок тривалий час знайомий з працівниками управління захисту економіки ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 більше ніж десять років, оскільки він по роду своєї діяльності виконував ремонт у райвідділі, суді, а також ремонти приватних квартир, у тому числі працівників правоохоронних органів та суддів; свідок притягався раніше до кримінальної відповідальності двічі, за спробу використання фальшивих грошей, та за торгівлю неліцензійними дисками; у 2010 році свідок був заявником по справі про вимагання у нього 200 доларів завідуючим кардіологічного відділення (де свідок проходив лікування), але справу «спустили на тормозах». Про лист Спілки ветеранів Афганістану у цій справі свідкові не відомо; у 2014 році свідок був заявником у справі щодо вимагання у нього хабаря майстром Воловецького лісового господарства; з приводу вказаних заяв свідок повідомив «якшо од мене просять  я дам», «будуть просити  я всім дам», свідок спростував подію щодо замовлення кастета у 2015 році, своєї участі у цій справі та свого допиту свідок не пам`ятає; у свідка є друзі серед різних людей, у тому числі з числа представників правоохоронних органів; допомога, яку мав отримати свідок, була одноразова, щорічна; щодо можливості вирішення питання свідка через суд, то про таку можливість йому повідомляли особи, що вирішували подібні питання. Кожен вирішував це питання по своєму. Свідок усвідомлював, що йому потрібна правова допомога для підготовки документів; у пенсійний фонд, до ОСОБА_14 свідка направили з військкомату, ОСОБА_14 запропонував свою допомогу, а саме: скласти документи, написати правильно заяву, подати позов в суд, а у процесі подальших розмов пообіцяв домовитися з суддями. Під час першої розмови ОСОБА_14 пообіцяв вивчити питання, пошукати у інтернеті, підготувати документи. Свідок не може оцінити, на скільки на цьому етапі ОСОБА_14 виконав усе, що обіцяв. Коли пізніше ОСОБА_14 пообіцяв допомогти владнати справу, він попросив собі гроші на розходи, «дві  три тисячі», після чого свідок на власний розсуд передав ОСОБА_14 2000 гривень; як кваліфікувати передану суму «хабар», «неправомірна вигода», або іншим чином свідок сказав «я не знаю, як то називати»; зі слів свідка, поняття «вимагає хабар», це «я так собі формуліровав»; свідок уважає, що ОСОБА_14 «виманив» у нього 2000 гривень; дослівний зміст своїх пояснень прокурору свідок на час подання заяви не пам`ятає; про 4000 гривень домовлялися під час зустрічі, під цей час фіксації розмов не було, конкретно у яких виразах озвучувалася необхідність надання додаткових коштів свідок не пам`ятає; про 2000 гривень домовилися під час випадкової зустрічі на вулиці, ОСОБА_14 сказав, що «треба буде донести ще дві тисячі», кошти ОСОБА_14 «просив», а не «вимагав»; в Ужгороді кошти вручалися у райвідділі, на другому чи третьому поверсі. Адресу райвідділу свідок не знає; у Мукачеві кошти вручалися у райвідділі, повну назву цього органу свідок не знає; свідок третій раз передавав ОСОБА_14 2000 гривень біля суду. Окрім цих грошей у свідка з собою було ще 500 або 600 гривень власних коштів; коли гроші передавалися перший раз, то про це напередодні просив ОСОБА_14 . Свідок передав гроші сам, ОСОБА_14 на це ні чого не відповів; до Пенсійного фонду свідка направила жінка із дев`ятого кабінету військкомату, без зазначення до кого звертатися. У Пенсійному фонді свідка направили до ОСОБА_14 «дівчата з першого поверху»; на момент звернення з заявою свідок знав, що ОСОБА_14 «керівник» юридичного відділу; ОСОБА_14 написав заяву до відділу соціального забезпечення під час другої зустрічі, гроші за це не брав. Під час першої зустрічі ОСОБА_14 тільки «пообіцяв подивитися в інтернеті». Під час двох перших зустрічей гроші ОСОБА_14 не брав і не вимагав; обставини подання заяви у прокуратуру та її точний зміст свідок не пам`ятає; у кафе ОСОБА_14 гроші не просив, це було раніше; окремих пояснень щодо використання спеціальної техніки для фіксації зустрічей свідок не отримував; будь-який зв`язок його доньки зі справами судді ОСОБА_13 свідку не відомий; заяву про розгляд справи без його участі свідку продиктував ОСОБА_14 , після чого свідок її подав; документи, які готував ОСОБА_14 , свідок підписував, не читаючи; свідок не пам`ятає, скільки разів він телефонував ОСОБА_14 11 вересня 2017 року; хто з працівників правоохоронних регулював включення або виключення засобів відеофіксації, свідок не знає.
		Свідок додатково відповів на уточнюючі запитання сторони обвинувачення наступне: технічні особливості спеціальних засобів фіксації, які використовувалися під час зустрічей з ОСОБА_14 , свідку не відомі. Коли і як вони включаються і виключаються, свідок не знає; на момент здійснення повідомлення про злочин свідок не знав, який суддя має розглядати його справу.
		Показання свідка ОСОБА_15 , поряд з іншими доказами, підтверджують наступні обставини у кримінальному провадженні № 42017070000000237:
		- факт знайомства ОСОБА_15 з ОСОБА_14 ;
		- факт звернення ОСОБА_15 до ОСОБА_14 влітку 2017 року за консультацією у вирішення питання отримання щорічної разової грошової допомоги;
		- факт надання ОСОБА_14 допомоги ОСОБА_15 у вирішенні питання отримання щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, шляхом надання консультацій та підготовки позову до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА, підготовки заперечень на заперечення на позов Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА, відшукання позитивної для ОСОБА_15 судової практики;
		- факти зустрічей ОСОБА_15 з ОСОБА_14 у службовому кабінеті ОСОБА_14 та факт обговорення під час цих зустрічі питань, пов`язаних з підготовкою та поданням позову до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА;
		- факт звернення ОСОБА_15 після однієї із зустрічей з ОСОБА_14 до прокуратури Закарпатської області з заявою про вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; 
		- факт телефонних розмов ОСОБА_14 з ОСОБА_15 та обговорення під час цих розмов питань, пов`язаних з підготовкою та поданням позову до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА;
		- факт зустрічі ОСОБА_14 з ОСОБА_15 у кафе біля «Ощадбанку» з метою вирішення під час цієї зустрічі питань, пов`язаних з підготовкою та поданням позову до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА;
		- факт передачі ОСОБА_15 . ОСОБА_14 під час зустрічі у кафе грошових коштів у розмірі 2000 гривень у якості неправомірної вигоди для наступної передачі судді ОСОБА_13 ;
		- факт телефонної розмови ОСОБА_14 з ОСОБА_15 , та факт повідомлення ОСОБА_14 під час цієї розмови ОСОБА_15 , що його позов до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА буде розглядати суддя ОСОБА_13 ;
		- факт зустрічі ОСОБА_14 з ОСОБА_15 11 вересня 2017 року перед приміщенням Мукачівського суду та факт передачі грошових коштів у якості неправомірної вигоди для наступної передачі судді ОСОБА_13 .
		Суд ураховує, що з огляду на факт смерті ОСОБА_15 (т. 5, а.п. 173), на даний час відсутня можливість здійснити його допит у ВАКС.
		Вирішуючи питання допустимості показань ОСОБА_15 в якості доказу у кримінальному провадження № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року, суд застосував трискладовий тест, сформульований в усталеній практиці ЄСПЛ (рішення у справі «Аль-Хаваджа та Тахері проти Сполученого Королівства»), та дійшов наступних висновків: (1) причиною для неявки ОСОБА_15 у судове засідання є його смерть (т. 5, а.п. 173), (2) показання ОСОБА_15 не являються єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинувачених, а сприймаються судом лише у тій частині, що не суперечить іншим доказам, (3) реалізація стороною захисту свого права на перехресний допит свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні в Стрийському міськрайонному суді є достатнім врівноважуючим фактором для сторони захисту, а також для можливості всебічної, повної та неупередженої оцінки судом показань ОСОБА_15 .
		Сам факт звернення ОСОБА_15 03 липня 2017 року з заявою про вчинення злочину не викликає сумніву, підтверджується іншими доказами (зокрема, особистим підписом ОСОБА_15 на протоколі про прийняття заяви та показаннями свідка ОСОБА_43 ) та не заперечується стороною захисту.
		Суд ураховує, що в зв`язку із значним проміжком часу, який пройшов з моменту подій до часу допиту (більше року), свідок ОСОБА_15 з його слів з упевненістю запам`ятав лише одну конкретну дату  11 вересня 2017 року (дату розгляду справи ОСОБА_13 ). Решта дат підлягає перевірці та встановленню за допомогою інших доказів.
		Також суд у розділі 6 надає додаткову оцінку діям ОСОБА_15 та змісту його показань, з огляду на перевірку можливої наявності провокації у цьому провадженні.
		5.1.2. Показання свідка ОСОБА_27 .
		Під час допиту у відкритому судовому засіданні свідок ОСОБА_27 повідомила, що їй відомо, з приводу чого вона викликана у судове засідання, щодо стосунків з обвинуваченими пояснила, що є колегою по роботі з ОСОБА_13 та знайома з ОСОБА_14 . Така особа, як ОСОБА_15 їй не відома. Надалі свідок попросила здійснювати її допит у форматі «питання-відповідь».
		У процесі прямого допиту, свідок ОСОБА_27 відповіла на запитання сторони обвинувачення наступне: в травні  вересні 2017 року вона працювала на посаді помічника судді ОСОБА_13 . У провадженні судді ОСОБА_13 знаходилася справа за позовом ОСОБА_15 , напевно у 2017 році. Хто здійснював представництво інтересів ОСОБА_15 у даній справі, свідкові невідомо. Справа ще фактично не розглядалася, розгляд справи мав тільки розпочатися. Хто був відповідачем по цій справі свідок точно не пам`ятає, Пенсійний фонд, або Фонд соціального захисту населення. ОСОБА_14 свідок знає, як представника Пенсійного фонду. Чи залучався ОСОБА_14 до справи ОСОБА_15 , свідок не знає. Призначене на вересень 2017 року засідання по справі ОСОБА_15 фактично не відбулося. Обшук у приміщенні суду проводився в той же день, на який було призначено розгляд справи ОСОБА_15 . Свідок не знає, хто з`явився в той день на засідання по справі ОСОБА_15 . Свідок точно не пам`ятає, чи саме в той день заходив до ОСОБА_13 . ОСОБА_14 і їй не відомо, чи були візити ОСОБА_14 до ОСОБА_13 пов`язані зі справою ОСОБА_15 . Стосовно справи ОСОБА_15 свідок отримала розпорядження ОСОБА_13 вивчити відповідні матеріали в день, коли відбувався обшук. Виявлені на робочому місці свідка (у робочому столі) кошти в розмірі 500 гривень свідок власноруч туди поклала. Вказані кошти свідок отримала від ОСОБА_13 для придбання канцелярського приладдя. Ці кошти були надані ОСОБА_13 у процесі розмови зі свідком про справу ОСОБА_15 . Під час передачі коштів ОСОБА_13 нічого не повідомляв. Свідок вирішила, що кошті надані для придбання канцелярських товарів, тому що з цією метою такі кошти зазвичай надавалися. Обговорення відбувалося і гроші передавалися саме в той день, коли відбувався обшук. Чіткого рішення по справі ОСОБА_15 не було прийнято, це мав бути ще тільки проект документу.
		Далі, у процесі перехресного допиту, свідок відповів на уточнюючі запитання сторони захисту наступне: свідок не може категорично стверджувати, що кошти від судді вона отримала саме 11 вересня 2017 року. 
		Свідок ОСОБА_27 відповіла на уточнюючі запитання сторони обвинувачення наступне: свідок не пам`ятає, чи залучався Пенсійний фонд, представником якого був ОСОБА_14 , до розгляду справи ОСОБА_15 . Кошти у розмірі 500 гривень, які були вилучені з її робочого місця під час обшуку, надавалися ОСОБА_13 у той же день, 11 вересня 2017 року. Свідок пам`ятає розмову з ОСОБА_13 , але демонстрацію ним коштів у 500 гривень в матеріалах справи ОСОБА_15 не пам`ятає. Те, що ОСОБА_13 сказав свідкові задовольнити позов, ще не означало, що позов буде остаточно задоволено. Може бути що гроші, які ОСОБА_13 передав свідкові разом з матеріалами адміністративної справи ОСОБА_15 , це ті самі гроші, які були вилучені під час обшуку. 
		Свідок ОСОБА_27 відповіла на уточнюючі запитання суду наступне: вона заходила до кабінету ОСОБА_13 після того, як його покинув ОСОБА_14 , але про що там йшла мова не знає; у той момент коли свідок брала у ОСОБА_13 справу ОСОБА_15 у кабінеті, вона не бачила у справі гроші, можливо побачила їх пізніше; думала, що це особисті кошти ОСОБА_13 , які він дав на «канцелярські прибори»; виходить («получається»), що гроші були у справі, але свідок їх одразу не бачила, думала, що ОСОБА_13 дав їй його особисті гроші; зазвичай ОСОБА_13 купляв канцелярське обладнання сам, у інших випадках купляв секретар, свідок робила це декілька разів; гроші на канцелярські витрати завжди передавалися звичайним чином, у жодному іншому випадку гроші у справу не вкладалися.
		Свідок ОСОБА_27 додатково відповіла на уточнюючі запитання сторони обвинувачення наступне: ОСОБА_13 не сказав свідкові чіткого рішення про задоволення позову ОСОБА_15 ; зазвичай неможливо сказати, підлягає позов задоволенні чи ні, проект рішення по цій справі ще не готувався, матеріали справи ще не вивчалися, дане питання підлягало подальшому обговоренню, «це всьо не однозначно», «по-перше, він не сказав чіткого вирішення», «не набирався ні проект, ні чого, ми даже ту справу ще не дивилися, не читали», «чітко сказати що там задовольнити чи відмовити, я не можу сказати», «ми часто спорили, чи то можна, чи то не можна», «він підбирав законодавчу норму, я тоже підбирала, і ми консультувалися завжди, чи то можна, чи то не можна», «щоб він прийняв одразу рішення, то вобще про це не можна сказати», «то, шо він сказав «задовольни», я вам об`ясняю, шо це мільйон разів могло бути «відмовити», «може й сказав, але це не однозначно, бо то можна було і триста раз відмовити», «а якщо б було вже підписано, тоді вже можна чьотко сказати  да, задоволено», «я ще даже не дивилася й не читала», «не завжди так робилося, як про це казав ОСОБА_44 , ми про це інколи обсуждали, і це могло бути зовсім наоборот».
		Показаннями свідка ОСОБА_27 підтверджуються наступні обставини у кримінальному провадженні № 42017070000000237.
		- факт знайомства ОСОБА_14 з ОСОБА_13 та факт періодичного спілкування вказаних осіб у службовому кабінеті ОСОБА_13 ;
		- факт зустрічі 11 вересня 2017 року ОСОБА_14 з ОСОБА_13 у службовому кабінеті останнього;
		- факт отримання ОСОБА_27 від ОСОБА_13 11 вересня 2017 року, одразу після закінчення його зустрічі з ОСОБА_14 , матеріалів адміністративної справи № 303/4013/17 за позовом ОСОБА_15 зі словами «задовольни»;
		- факт вкладення ОСОБА_13 купюри 500 грн. у матеріали адміністративної справи № 303/4013/17 за позовом ОСОБА_15 , які свідок потім поклала у шухляду робочого столу;
		- факт виявлення 11 вересня 2017 року цієї купюри номіналом 500 гривень на робочому місці - шухляді робочого столу ОСОБА_27 
		- факт виявлення 11 вересня 2017 року матеріалів адміністративної справи за позовом ОСОБА_15 на робочому місці  робочому столі ОСОБА_27 . 
		5.1.3. Показання свідка ОСОБА_45 .
		Під час допиту у відкритому судовому засіданні свідок ОСОБА_46 повідомив наступне: з обвинуваченими свідок не знайомий, ніяких стосунків не підтримує, у перше наочно побачив їх під час проведення слідчих дій 11 вересня 2017 року. Надалі допит свідка здійснювався шляхом постановки питань учасниками кримінального провадження.
		Під час прямого допиту стороною захисту свідок ОСОБА_31 повідомив наступне: за результатами проведення негласних слідчих дій складається протокол, додатком до якого є відеозапис слідчої дії на оптичному диску або флешкарті, що скеровується слідчому для долучення до матеріалів кримінального провадження; весь хід слідчої дії зафіксований у аудіо-відеоформаті і долучено до матеріалів кримінального провадження, у тексті протоколу відображається зміст слідчої дії; під час проведення слідчої дії ухвала слідчого судді була надана, номер такої ухвали свідок не пам`ятає; свідок не пам`ятає точні дати складання протоколів у цьому провадженні; у процесі проведення НС(Р)Д може складатися проміжковий протокол та підсумковий протокол за результатами проведення НС(Р)Д; свідок не може відповісти по датах, через скільки днів після проведення НС(Р)Д було складено протоколи; можливо, через велику завантаженість, у тексті протоколу свідком було допущено помилки у реквізитах ухвали слідчого судді, «людський фактор»; ніяких фальсифікацій або неправдивої інформації до протоколу не заносилося, можливі технічні помилки у результаті набору тексту; ухвала на проведення конкретно цих слідчих дій була тільки одна, ні яких інших ухвал не було, можлива помилка в тексті; час відеофіксації повинен відповідати протоколу, жодних фальсифікацій не робилося, не маючи конкретних матеріалів, свідок не може відповісти щодо конкретних обставин фіксації у цьому протоколі; негласні слідчі дії від 20 липня 2017 року здійснювалися на підставі доручення Закарпатської обласної прокуратури, «у технічному плані відповідними працівниками СБУ», відповідно до спільного наказу СБУ, Нацполіції, Прокуратури; технічний процес зняття інформації проводили спеціалісти ВОТЗ СБУ; негласні слідчі дії могли проводитися працівниками СБУ або працівниками Нацполіції; свідок проводив слідчі дії у «онлайнрежимі», заносив відомості у «таємний зошит», і потім і режимно-секретній частині за місцем роботи свідка складався протокол про проведення НС(Р)Д щодо обвинуваченого; цю слідчу дію виконував безпосередньо свідок, а технічно  СБУ; у протоколs від 20 липня 2017 року не зазначається конкретний носій інформації, тому що під час виконання завдання до СБУ надавався носій інформації, якщо складався проміжковий протокол, то не було можливості одразу вказати конкретний носій інформації, «текстовка» направляється прокурору для долучення до матеріалів провадження. Після завершення заходу СБУ скерувала носій свідкові, і він окремим листом направив носій прокурору для долучення до матеріалів провадження; щодо оформлення носіїв до іншого протоколу, який складався без залучення співробітників СБУ, то свідок пояснив, що у цьому кримінальному провадженні всі носії оформлювалися і пересилалися прокурору окремими листами; свідок підтвердив, що всі носії є оригіналами, а не копіями; завдання на залучення технічних працівників було, але цей документ не підлягає долученню до протоколу; завдання це внутрішній документ, який розкриває хід, методи і засоби проведення НС(Р)Д, його розголошення не допускається; складання завдання регулюється внутрішньою інструкцією; свідок не може пояснити питання щодо необхідності залучення до матеріалів кримінального провадження супровідних листів, якими пересилалися носії інформації; будь-який рух документів та інших носіїв інформації між структурами відбувається тільки супровідним листом і спеціальним зв`язком, «таємна пошта», «фельд`єгерський зв`язок»; до протоколів про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, то фіксація на оптичних дисках, до протоколів аудіо-відеоконтроль особи на флешносіях; свідок не пам`ятає, чи знаходився він з ОСОБА_15 у машині, коли проводилися слідчі дії.
		Під час перехресного допиту стороною обвинувачення свідок ОСОБА_31 повідомив наступне: він не пам`ятає конкретної дати винесення ухвал Апеляційного суду Львівської області, якими надавався дозвіл на проведення НС(Р)Д; НС(Р)Д проводилися тільки після отримання ухвали слідчого судді, за проведення НС(Р)Д без ухвали суду встановлена кримінальна відповідальність; у протоколах НС(Р)Д відображалася не уся зафіксована інформація, а тільки відомості, що безпосередньо стосувалися обставин вчинення кримінального правопорушення. Інші («публічні розмови») не фіксуються; працівники УОТЗ СБУ, що залучалися до проведення окремих НС(Р)Д, не складали окремі протоколи про проведення слідчих дій, тому що слідчих дій не проводили. Цю слідчу дію проводив свідок. Працівники ВОТЗ СБУ надавали тільки технічне забезпечення за дорученням свідка.
		На уточнюючі запитання суду свідок ОСОБА_31 додатково відповів наступне: протокол про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20 липня 2017 року складався у місті Ужгороді, у приміщенні режимно-секретної частини Управління захисту економіки в Закарпатській області, за адресою м. Ужгород, вул. Можайського, 3; протокол складався шляхом перенесення відомостей з таємного зошиту до тексту протоколу. До таємного зошиту свідок вносив відомості під час проведення слідчої дії у автомобілі СБУ. У приміщенні режимно-секретної частини (що складається з двох кімнат) під час складання протоколу в одній кімнаті знаходився начальник, у іншій один лише свідок. У кімнаті не знаходилися будь-які сторонні особи під час складання свідком протоколу НС(Р)Д; протокол НС(Р)Д від 08 вересня 2017 року складався за адресою АДРЕСА_3 , тим же самими чином, що і попередній, оскільки саме такий порядок передбачений відомчою інструкцією; свідок повідомив, що всі протоколи складалися ним аналогічним чином; особисто «в руки» свідок ні яких матеріалів від СБУ не отримував, все пересилалося виключно шляхом направлення спецзв`язком.
		На уточнюючі запитання сторони захисту свідок ОСОБА_31 додатково відповів наступне: другий підпис на протоколі, це керівника свідка, який підтвердив факт складання та підписання протоколу саме свідком. У протоколі зазначено дату і місце його складання. Наведена форма затвердження передбачена вимогами відомчої інструкції. Протокол складено на бланку встановленої форми. Зазначення приміщення, у якому складався протокол, та зазначення конкретного часу складання протоколу не передбачене інструкцією/
		На уточнююче запитання суду свідок ОСОБА_31 додатково відповів наступне: 20 липня 2017 року було складено два протоколи щодо подій 11 липня 2017 року та щодо подій 19 липня 2017 року. Обидва протоколи були складені у приміщенні режимно-секретної частини.
		Свідок окремо пояснив, що до процесу проведення відповідних НС(Р)Д ним були залучені спеціалісти технічного відділу СБУ. Документи щодо залучення технічних спеціалістів, їх особисті дані, а також засоби і методи проведення ними цих НС(Р)Д є державною таємницею, і, за загальним правилом, не підлягають розкриттю.
		Свідок також пояснив, що розбіжності у загальному обсязі часу аудіо-відео фіксації та загальному обсязі часу, відображеного у протоколі НС(Р)Д, пов`язані з тим, що відображенню у протоколі НС(Р)Д підлягають виключно відомості, що мають безпосереднє відношення до кримінального провадження. Інші відомості, у тому числі особисте спілкування ОСОБА_14 поза межами предмету кримінального провадження, до протоколу НС(Р)Д не вносилося.
		Свідок зазначив, що невідповідності зазначених у протоколі НС(Р)Д реквізитів ухвали слідчого реквізитам ухвали, на підставі якої фактично здійснювалися ці НС(Р)Д, є наслідком допущеної ним технічної помилки (описки).
		Показаннями свідка ОСОБА_31 підтверджуються наступні обставини у кримінальному провадженні № 42017070000000237.
		- факт проведення ОСОБА_31 НС(Р)Д;
		- факт складання ОСОБА_31 у встановленому порядку протоколів НС(Р)Д;
		- факт отримання ОСОБА_31 засобами спецзв`язку оригіналів цифрових документів  матеріалів аудіо-відеоконтролю особи на флеш носіях;
		- факт оформлення отриманих ОСОБА_31 цифрових документів  матеріалів аудіо-відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у вигляді додатків до протоколів НС(Р)Д.
		5.1.4. Показання свідка ОСОБА_29 .
		Під час допиту у відкритому судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , повідомив наступне: з обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 свідок не має ніяких особистих стосунків, зустрічав їх тільки «по роботі», коли приймав участь у досудовому розслідуванні. Особистих стосунків або особистого відношення до обвинувачених свідок не має. Надалі допит свідка здійснювався шляхом постановки питань учасниками кримінального провадження.
		Під час прямого допиту стороною захисту свідок ОСОБА_29 повідомив наступне: свідок не пам`ятає, хто саме і яким чином запрошував понятих під час проведення слідчих дій від 11 липня 2017 року (вручення грошових коштів), у яких свідок приймав участь; поняті були запрошені та приймали участь у слідчих діях, які проводилися у службовому приміщенні управління захисту економіки, що знаходиться за адресою місто Мукачево, вул. Маргітича, 48; особи понятих встановлювалися на підставі пред`явлених документів; протокол обов`язково зачитується вголос у присутності понятих; під час проведення слідчої дії місце проживання встановлювалося на підставі наданих документів, фактичне місце проживання понятих не встановлювалося; на скільки свідок пам`ятає усі слідчі дії, зокрема, помічення і вручення грошових коштів, та вручення технічних засобів фіксації відбувалося у одному кабінеті; ОСОБА_15 знаходився у кабінеті під час проведення слідчих дій та складання протоколів; взагалі реєстрація відвідувачів у черговій частині проводиться, але коли проводяться негласні слідчі дії, даних осіб не записують, з метою нерозголошення таємниці досудового розслідування; технічні засоби вручалися, протокол про вручення складався; свідок не знає, хто міг супроводжувати ОСОБА_15 та знаходитися з ним у машині. Коли ОСОБА_15 направлявся до пенсійного фонду.
		Під час перехресного допиту стороною обвинувачення свідок ОСОБА_29 повідомив наступне: точні години (до хвилин) складання протоколів слідчих дій, зокрема, протоколу про отримання та вручення грошових коштів, свідок не пам`ятає, пройшов значний проміжок часу. Пам`ятає, «що це було до обіду, ближче зранку»; свідок упевнений «на відсотків дев`яносто», що зазначений на протоколі час його складання «10 год. 20 хв.» відповідає дійсності.
		На уточнюючі запитання суду свідок ОСОБА_47 додатково пояснив: зміст протоколів про отримання, помічення, вручення грошових коштів, та протоколу вручення технічних засобів відповідає змісту слідчих дій, що проводилися. Поняті та ОСОБА_15 були присутні під час проведення слідчих дій та складання протоколів, власноручно розписалися у протоколах. 
		На уточнююче запитання сторони захисту свідок ОСОБА_48 повідомив наступне: свідок не знає, хто приймав рішення про використання власних коштів ОСОБА_15 . Свідок складав протокол прийняття грошових коштів, з якими вже прийшов ОСОБА_15 . Про зазначені обставини, на думку свідка, має бути вказано у «постанові КЗРД». 
		Свідок окремо пояснив, що з метою додаткового збереження конфіденційності проведення НС(Р)Д, особи, що залучаються до такої слідчої дії, не реєструються у журналі обліку відвідувачів районного відділу поліції.
		Суд враховує показання свідка ОСОБА_49 виключно стосовно тих доказів, які було визнано належними і допустимими. Також суд оцінює показання свідка ОСОБА_50 під час розгляду питання щодо можливої наявності провокації у цьому провадженні.
		Показаннями ОСОБА_50 підтверджуються наступні обставини у кримінальному провадженні № 42017070000000237.
		- факт особистого проведення ОСОБА_51 слідчих дій та складання протоколів щодо, отримання грошових коштів, помічення та вручення грошових коштів, вручення засобів технічної фіксації ОСОБА_15 у присутності понятих у приміщенні Мукачівського районного відділу поліції у період проведення НС(Р)Д;
		- факт особистої участі у проведенні слідчих дій ОСОБА_15 та понятих.
		5.1.5. Показання свідка ОСОБА_32 .
		Під час прямого допиту стороною захисту свідок ОСОБА_52 повідомив наступне: свідок не пам`ятає, хто і як запрошував понятих ОСОБА_53 і ОСОБА_54 для проведення слідчих дій о шостій годині ранку у приміщення УЗ, пам`ятає тільки, що поняті були присутні, за наслідками слідчих дій було складено протокол, який було засвідчено підписами у тому числі і понятих; свідок особисто понятих не запрошував і їх не знає; щодо протоколів вручення грошових коштів і вручення спеціальних технічних засобів, то обставин вчинення безпосередньо вказаних слідчих дій свідок не пам`ятає, зокрема, будь-яких подробиць щодо ухвали слідчого судді та постанови прокурора про проведення відповідних слідчих дій; ухвала слідчого судді і постанова прокурора обов`язково мали бути до початку слідчих дій; хто і як надавав йому ухвалу та постанову прокурора у даному конкретному випадку свідок не пам`ятає, ким були підписані такі документи свідок також не пам`ятає; заповнення певних частин документу «прописом» свідок пояснив тим, що можливо, під час послідовного проведення декількох слідчих дій певні частини документів, які співпадали, копіювалися, а інші частини тексту заповнювалися прописом; свідок не може повідомити інструкції користування спецзасобом «Оберіг», по-перше, це таємниця, по-друге, він не спеціаліст у галузі спеціальної техніки; хто і як встановлював на заявника ОСОБА_15 спецзасіб «Оберіг», свідок не пам`ятає; свідок не пам`ятає, коли саме включався на запис спецзасіб; свідок знає заявника, як особу, яка була у минулому «воїном-інтернаціоналістом», мала надзвичайно розвинене почуття справедливості, і тому часто зверталася з заявами до правоохоронних органів; за словами свідка, ОСОБА_15 з правоохоронними органами не співпрацював, у свідка не було ніяких особистих стосунків з ОСОБА_15 ; свідок не пам`ятає, щоб він раніше перетинався з ОСОБА_15 по інших справах; свідок не може відповісти, хто знімав технічні засоби фіксації з заявника після завершення слідчих дій; у протоколі зазначалася назва спецзасобу «Оберіг», технічні особливості ідентифікації вказаного спецзасобу свідку не відомі; свідок не пам`ятає, яким чином фіксувалися характеристики носіїв інформації та їх оформлення у вигляді додатків до протоколів проведення слідчих дій; у протоколах було зазначено, що «походження коштів  власні кошти ОСОБА_15 »; ОСОБА_15 надав кошти, було переписано номери, здійснювалося ксерокопіювання.
		Під час перехресного допиту стороною обвинувачення свідок ОСОБА_55 повідомив наступне: свідок підтверджує достовірність усіх подій та обставин, зміст яких викладений у протоколах проведення слідчих; під час складання протоколів про проведення слідчих дій будь-яких зауважень у понятих не було.
		На уточнююче запитання сторони захисту свідок ОСОБА_55 повідомив наступне: носії, що були додатками до протоколів, були належним чином оформлені, їх зміст у повній мірі відповідає змісту протоколів; хто і як передавав свідкові вказані носії та на підставі яких документів, свідок не пам`ятає.
		На уточнююче запитання сторони обвинувачення свідок ОСОБА_55 повідомив наступне: свідок не може відповісти, чи були надані йому носії інформації оригіналами або копіями.
		Показаннями ОСОБА_55 підтверджуються наступні обставини у кримінальному провадженні № 42017070000000237.
		- факт особистого проведення ОСОБА_55 НС(Р)Д;
		- факт особистого складання ОСОБА_55 у встановленому порядку протоколів НС(Р)Д;
		- факт належного отримання ОСОБА_55 засобами спецзв`язку оригіналів цифрових документів  матеріалів аудіо-відеоконтролю особи на флеш носіях;
		- факт оформлення отриманих ОСОБА_55 цифрових документів  матеріалів аудіо-відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у вигляді додатків до протоколів НС(Р)Д.
		Суд враховує показання свідка ОСОБА_55 виключно стосовно тих доказів, які було визнано належними і допустимими. Також суд оцінює показання свідка ОСОБА_55 під час розгляду питання щодо можливої наявності провокації у цьому провадженні.
		5.1.6. Показання свідка ОСОБА_56 .
		Під час допиту у відкритому судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_57 повідомив наступне: свідок вважає, що не може бути допитаний у цьому кримінальному провадженні у якості свідка, оскільки він приймав участь у досудовому розслідуванні на стороні обвинувачення, негласні слідчі (розшукові) дії не проводив; з обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 свідок не має ніяких особистих стосунків; будь-яких стосунків з заявником  ОСОБА_15 , окрім професійних, у межах досудового розслідування, свідок не мав.
		Під час прямого допиту стороною захисту свідок ОСОБА_58 повідомив наступне: свідок не пам`ятає, ким було здійснено рукописні записи у наданих йому для огляду ухвалах слідчого судді (ухвала слідчого судді апеляційного суду Львівської області ОСОБА_59 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року щодо ОСОБА_14 - т. 3, а.п. 175, та ухвала слідчого судді апеляційного суду Львівської області ОСОБА_59 № 03330 про продовження терміну проведення негласних слідчих (розшукових) дій року щодо ОСОБА_14 від 05 вересня 2017, т. 3, а.п. 197, але думає що не ним; свідок не може відповісти на питання щодо обставин вручення підозри ОСОБА_13 , на скільки він може пригадати, він взагалі не приймав участі у цій слідчій дії; свідок не може надати відповіді щодо конкретних реквізитів ухвали слідчого судді, що зазначалася у процесуальних документах; свідок не знає, хто саме виконав рукописну частину тексту ухвал слідчого судді; свідок точно не пам`ятає, чи отримував він ці ухвали особисто, але якщо отримував, то це відбувалося на другому поверсі апеляційного суду Львівської області у режимно-секретній частині.
		Під час перехресного допиту стороною обвинувачення свідок ОСОБА_58 повідомив наступне: він приймав участь у досудовому розслідуванні виключно у статусі слідчого, до передачі кримінального провадження за підслідністю до НАБУ; свідок підтверджує всі обставини, викладені у складених ним процесуальних документах та засвідчених його особистим підписом.
		На уточнююче запитання суду свідок повідомив наступне: він міг вручати у цьому провадженні повідомлення про підозру ОСОБА_14 , але точно цього не пам`ятає, з часу цієї події пройшов надзвичайно тривалий час.
		Показаннями ОСОБА_43 підтверджуються наступні обставини у кримінальному провадженні № 42017070000000237.
		- факт особистої участі ОСОБА_43 у якості слідчого на стадії досудового розслідування;
		- факт особистого складання та підпису ОСОБА_60 процесуальних документів.
		Наведені показання свідка узгоджуються із змістом протоколу про прийняття заяви про вчинення злочину від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 43-46), який було складено безпосередньо свідком ОСОБА_60 та засвідчено його власним підписом.
		Суд враховує показання свідка ОСОБА_43 виключно стосовно тих доказів, які було визнано належними і допустимими. Також суд оцінює показання свідка ОСОБА_43 під час розгляду питання щодо можливої наявності провокації у цьому провадженні.
		5.1.7. Показання свідка ОСОБА_28 .
		Під час допиту у відкритому судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_28 повідомив наступне: з обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 свідок не має ніяких особистих стосунків, будь-якої неприязні по відношенню до них не має.
		Під час прямого допиту стороною захисту свідок ОСОБА_28 повідомив наступне: 27 вересня 2017 року він особисто здійснив вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_13 у місті Мукачеві; текст письмового повідомлення про підозру свідок попередньо особисто отримав у м. Києві (уночі) цього ж дня у приміщенні САП; від кого безпосередньо він отримав примірники письмового повідомлення, свідок не пам`ятає, оскільки пройшло вже чотири роки; свідок не може спростувати або підтвердити ту обставину, що дата «27» на письмовому повідомленні про підозру була проставлена ним власноручно під час її вручення; свідок не дописував у тексті письмового повідомлення про підозру інформацію про надання йому доручення на вручення підозри, текст був надрукований; свідок власноручно робив на підозрі відмітку про її вручення; свідок не може надати будь-яких пояснень щодо можливої відмінності підписів ОСОБА_61 у різних документах. 
		З боку сторони обвинувачення до свідка ОСОБА_28 запитань не надійшло.
		Показаннями ОСОБА_28 підтверджуються наступні обставини у кримінальному провадженні № 42017070000000237:
		факт особистого отримання ОСОБА_28 у приміщенні САП у м. Києві 27 вересня 2017 року письмового повідомлення про підозру ОСОБА_13 ;
		- факт особистого вручення ОСОБА_28 27 вересня 2017 року письмового повідомлення про підозру ОСОБА_13 ;
		- факт особистого виконання ОСОБА_28 відмітки про вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_13 .
		 
		5.2. Документи, які були досліджені судом та визнані допустимими і належними доказами
		5.2.1. Документи, надані стороною обвинувачення
		Судом досліджено наступні докази сторони обвинувачення у вигляді документів, які підтверджують факти та обставини, що мають значення для доведення вини обвинувачених.
		5.2.1.1. Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або, таке, що готується) від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 43-46).
		Відповідно до змісту протоколу, ОСОБА_15 звернувся до слідчого відділу прокуратури Закарпатської області з повідомленням про факт вимагання у нього начальником юридичного відділу Мукачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_14 неправомірної вигоди за позитивне вирішення питання отримання сум щорічної матеріальної допомоги. Розмір неправомірної вигоди мав становити 40-50 відсотків від фактично отриманої суми допомоги і підлягав додатковій конкретизації пізніше.
		Заяву прийняв та склав відповідний протокол старший слідчий слідчого відділу слідчого управління прокуратури Закарпатської області ОСОБА_62 . Правильність відображення у протоколі змісту заяви засвідчено особистим підписом заявника - ОСОБА_15 .
		Наведений доказ підтверджує, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР і для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017070000000237 за фактом вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України стала саме заява ОСОБА_15 . Дата складання протоколу (03 липня 2017 року) співпадає з датою внесення відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
		Цей доказ узгоджується з іншими доказами по справі, зокрема, показаннями ОСОБА_15 та матеріалами НС(Р)Д, тому суд не вбачає підстав ставити під сумнів наведену обставину, про що заявляє сторона захисту.
		Зокрема, суд не погоджується з твердженнями сторони захисту про те, що органи досудового розслідування здійснювали слідчі дії у цьому провадженні до 03 липня 2017 року з використанням будь-яких інших джерел інформації про вчинення злочину, як такі що не підтверджені доказами.
		5.2.1.2. Протокол вручення спеціальних технічних засобів для фіксації ходу та результатів НС(Р)Д від 11 липня 2017 року (т. 2, а.п. 81), згідно якого було вручено ОСОБА_15 спеціальні технічні засоби - «AVR-12» для документування неправомірних дій в рамках контролю за вчиненням злочину.
		Протокол складено співробітником оперативного підрозділу Управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі УЗЕ ДЗЕ НП України) ОСОБА_63 на підставі постанови прокурора №17/1-1174 про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 47-48) та доручення про проведення слідчих (розшукових) дій № 17/1-1175 н/т від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 72).
		5.2.1.3. Протокол прийняття грошових коштів від 11 липня 2017 року (т. 2, а.п. 73-74), який підтверджує проведення відповідно до статей 103-105, 223, 237 КПК прийняття від ОСОБА_15 грошових коштів у сумі 2000 гривень для використання у оперативно-розшукових заходах для підтвердження фактичних обставин щодо вимагання та одержання неправомірної вигоди.
		Зі вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_15 надав власні грошові кошти 2000 гривень, зокрема, 10 купюр по 200 гривень.
		Протокол складено співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_63 на підставі постанови прокурора №17/1-1174 про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 47-48) та доручення про проведення слідчих (розшукових) дій № 17/1-1175 н/т від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 72).
		5.2.1.4. Протокол помічення (ідентифікації) та вручення грошових коштів від 11 липня 2017 року (т. 2, а.п. 75), який підтверджує те, що відповідно до статей 103-105, 223, 237 КПК було помічено раніше оглянуті грошові кошти в сумі 2000 грн., надані з метою підтвердження фактичних обставин у кримінальному проваджені.
		Протокол складено співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_63 на підставі постанови прокурора №17/1-1174 про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 47-48) та доручення про проведення слідчих (розшукових) дій № 17/1-1175 н/т від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 72).
		Під час проведення цієї процесуальної дії було проведено ідентифікацію грошових коштів в сумі 2000 гривень шляхом їх копіювання, при цьому спеціальні засоби не застосовувалися. Після цього вказані кошти були вручені ОСОБА_15 для їх подальшої передачі ОСОБА_14 .
		5.2.1.5. Протокол вручення спеціальних технічних засобів для фіксації ходу та результатів НС(Р)Д від 17 липня 2017 року (т. 2, а.п. 80), згідно якого ОСОБА_15 було вручено спеціальні технічні засоби «Оберіг» для документування неправомірних дій в рамках контролю за вчиненням злочину. 
		Протокол складено співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_64 на підставі постанови прокурора №17/1-1174 про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 47-48) та доручення про проведення слідчих (розшукових) дій № 17/1-1175 н/т від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 72).
		Наведений доказ підтверджує факт належного вручення ОСОБА_15 спеціальних технічних засобів у ході проведення НС(Р)Д.
		5.2.1.6. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль особи ОСОБА_14 від 20 липня 2017 року, (т. 3, а.п. 177-181), з додатком  флеш картою № 372(т) (т. 7, а.п. 201), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_31 , що відповідно до ст. 252 КПК України підтверджує фіксацію ходу і результатів НС(Р)Д.
		Протокол складено на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року (т. 3, а.п. 175) та доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 06 липня 2017 року (т. 3, а.п. 176). 
		На момент прийняття зазначеної ухвали суду та наступного надання на її підставі зазначеного доручення слідчий прокуратури Закарпатської області ОСОБА_58 відповідно до доручення про проведення досудового розслідування від 03 липня 2017 року (т. 2, п.а. 39) був належною уповноваженою особою у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року. Отже, оперативні підрозділи відповідно до положень ст. 41 КПК України у період з 05 липня 2017 року по 04 вересня 2017 року правомірно проводили НС(Р)Д на виконання цих документів, а тому зібрані в процесі проведення таких НС(Р)Д докази є належними і допустимими.
		Зі змісту протоколу вбачається, що НС(Р)Д проводилися 11 липня 2017 року та 17 липня 2017 року. У вказані дати зафіксовано зміст двох розмов між ОСОБА_15 і ОСОБА_14 .
		У ході НС(Р)Д за 11 липня 2017 року встановлено, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 мали зустріч у кафе біля відділення «Ощадбанку» по вул. Я. Мудрого у м. Мукачеві, на якій вели розмову щодо можливості та умов задоволення позову ОСОБА_15 .
		Це перша зафіксована органами досудового розслідування розмова між ОСОБА_15 і ОСОБА_14 , яка дозволяє надати безпосередню оцінку змісту та характеру спілкування вказаних осіб на цьому етапі.
		На початку бесіди ОСОБА_14 повідомляє, що він знаходиться у відпустці та заводить ОСОБА_15 для спілкування до кафе.
		З подальшої розмови убачається, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вже не перший раз спілкуються з приводу справи ОСОБА_15 . Зокрема ОСОБА_15 передає ОСОБА_14 документи, загальний зміст яких останньому, вочевидь, відомий, тому що детальних пояснень з боку ОСОБА_15 . ОСОБА_14 не потребує ( ОСОБА_15 : «тут дивіться. Ці бумаги», «мені сказали в приделах 87  90 тисяч, це лише за інвалідність, я не знаю як там далі закон іде», на що ОСОБА_14 зауважує «они из верхний планки показали вам нижню, починаючи з 10-го як у вас піднімалась», т. 3, а.п. 177-178).
		Зміст розмови свідчить про те, що саме ОСОБА_14 своїми коментарями спонукає ОСОБА_15 до вчинення активних дій, і при цьому намагається створити у ОСОБА_15 відчуття можливості швидкого вирішення питання («тут міліонером должен бить», «я вам чим поскоріше, не волнуйтеся», т. 3, а.п. 178).
		Також з розмови випливає, що можливість вирішення питання саме у суді вже раніше обговорювалася між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . На репліку ОСОБА_15 : «головноє мені щоб у суді пройшло» ОСОБА_14 самостійно (без будь-яких додаткових прохань або заохочень з боку ОСОБА_15 ) чітко висловлює намір спілкуватися з будь-яким суддею, який у подальшому розглядатиме справу за позовом ОСОБА_15 , та домовлятися з таким суддею щодо позитивного вирішення питання за надання неправомірної вигоди («там будемо видити хто буде і в кого які запроси, я вам скажу, буде видко», т. 3, а.п. 178). При цьому, відповідна пропозиція виходить від ОСОБА_14 , тоді як ОСОБА_15 у цьому випадку не висуває жодних пропозицій.
		Подальша частина розмови свідчить про те, що раніше (під час минулих зустрічей) вже обговорювалося питання оплати послуг ОСОБА_14 . ОСОБА_15 передає ОСОБА_14 2000 гривень, і при цьому зазначає, що це лише частина раніше обумовлених коштів («ага, чекайте, щоб не забув. Малий мені дав 100 доларів. Я дам вам на мелкі розходи», «я вам дам дві тисяч, ану скільки у вас? 600, 1000 да?», «остальноє в процесі», т. 3, а.п. 178). На що ОСОБА_14 зазначає, що у подальшому необхідні будуть додаткові кошти («в процесі роботи я вам скажу», т. 3, а.п. 178). Ця частина розмови відбувається безпосередньо після вищенаведеної репліки ОСОБА_14 («там будемо видити хто буде і в кого які запроси, я вам скажу, буде видко»), тому це висловлювання ОСОБА_14 відноситься саме до зазначених ним «запросів».
		Наведена частина розмови узгоджується з обставинами, викладеним у заяві ОСОБА_15 про вчинення злочину та з особистими показаннями ОСОБА_15 , зокрема, що останній вважав, що ОСОБА_14 «тягнуву» / «видурював» з нього гроші. При цьому, ще неможливо зробити висновок, чи мав ОСОБА_14 намір одержати неправомірну вигоду для себе, або намір вчинити пособництво у одержання неправомірної вигоди іншою особою (у тому числі суддею).
		Далі ОСОБА_14 надає інструкції ОСОБА_15 («я вам передзвоню, як будуть готовое ето самоє, потому что ви должни подать позов у суд особисто», т. 3, а.п. 178).
		Зафіксований зміст розмови між ОСОБА_15 і ОСОБА_14 від 11 липня 2017 року підтверджує наступне.
		- між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на момент розмови вже існували певні домовленості щодо можливого вирішення справи ОСОБА_15 , що підтверджує окремі обставини, викладені у заяві про вчинення злочину від 03 червня 2017 року (зокрема, що на час звернення ОСОБА_15 з заявою про вчинення злочину між ним і ОСОБА_14 відбулася зустріч, під час якої було досягнуто певної домовленості щодо участі ОСОБА_14 у вирішенні питання ОСОБА_15 та домовленості про оплату ОСОБА_15 коштів ОСОБА_14 за надання відповідної допомоги);
		- ініціатива вирішення питання шляхом отримання судового рішення, загальне планування дій ОСОБА_15 та підготовка документів для судового розгляду здійснювалася безпосередньо ОСОБА_14 ;
		- саме ОСОБА_14 висловив намір домовитися з суддею, який буде розглядати справу, та самостійно погодити розмір неправомірної вигоди за винесення рішення в інтересах ОСОБА_15 ;
		- поведінка ОСОБА_15 під час розмови носила загалом пасивний характер, зокрема, від нього не надходило жодних пропозицій надати неправомірну вигоду судді, а висловлювання «якщо вознаграждєніє буде у мене … я віддячусь» здійснену відповідь на попередню фразу ОСОБА_14 щодо необхідності надання додаткових коштів - «в процесі роботи я вам скажу»; наступна фраза ОСОБА_15 «там, що треба буде, ми ся з вами розберемо. Як нормальні люди» також є демонстрацією наміру віддячити саме ОСОБА_14 .
		Суд звертає увагу на неповне відображення змісту розмови між ОСОБА_15 і ОСОБА_14 у тексті протоколу НС(Р)Д, у порівнянні з дослідженим змістом відеозапису, що міститься на флеш карті № 372(т) (т. 7, а.п. 201), зокрема, помилковому викладені завершальної частини розмови за 11 липня 2017 року у тексті розмови за 17 липня 2017 року (т. 3, а.п. 180). За наявності вказаних розбіжностей, у своїх висновках суд спирається на зміст відеозапису.
		Під час наступної зустрічі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 17 липня 2017 року у приміщенні Пенсійного фонду, знову обговорювалися можливості та умови задоволення позову ОСОБА_15 .
		На початку розмови ОСОБА_14 висвітлюються питання, безпосередньо пов`язані із змістом позовних вимог ОСОБА_15 («хочу Вас попередити, що я передивився багато інформації судів і це  рулетка, 50/50, тобто на сьогоднішній день вони відмовляють всім з 2015 року, це Львівські суди. Можливо повезе, я зробив, що зміг. Я понаходив всі рішення судів з 2010 по теперішній час. Це все я виставлю. Можливий такій варіант, що в Мукачеві ми все виграємо, але Львів скасує», т. 3, а.п. 179). У цьому фрагменті розмови ОСОБА_14 надає підсумкову оцінку змісту позовних вимог ОСОБА_15 , фактично даючи зрозуміти, що вирішення справи у загальному порядку є для ОСОБА_15 непередбачуваним («це  рулетка, 50/50», «суд  це рулетка, я не можу давати гарантій»).
		У наступній частині розмови з`ясовується, що попередній розрахунок виплат, на які може додатково розраховувати ОСОБА_15 , про які йшла мова у розмові від 11 липня 2017 року, підлягає уточненню. ОСОБА_14 називає нову суму розрахунку («Якщо вам задовольнять, у вас виходить тридцять вісім тисяч», т. 3, а.п 179), та пояснює, яким чином здійснено новий розрахунок.
		Далі ОСОБА_15 висловлює пропозицію оплатити ОСОБА_14 витрати на дорогу до Львова під час розгляду справи у апеляційній інстанції («Якщо у Мукачеві все пройде, то дорогу до Львова я оплачу»). Наведений вислів свідчить про те, що ОСОБА_15 не усвідомлює деталі судового розгляду його справи, зокрема, на час розмови уважаючи, що його інтереси під час судових засідань буде представляти ОСОБА_14 .
		Потім ОСОБА_14 інформує ОСОБА_15 про те, що «Ви сьогодні здаєте, я завтра буду знати до якого судді попали. Я Вам скажу, я до нього підійду, будемо розмовляти», після чого «я Вам передзвоню. Якщо нічого не проізойдьот». Наведений вислів означає, що ОСОБА_14 має намір спілкуватися з конкретним суддею наступного дня, одразу ж після авторозподілу позовної заяви ОСОБА_15 у Мукачівському міськрайонному суді.
		У подальшому ОСОБА_14 (приблизно о 10 год. 01 хв.) повідомляє ОСОБА_15 , що не може представляти його інтереси в суді, оскільки він є державним службовцем. При цьому ОСОБА_14 зазначає «я чєсно кажучі, малость рісканув… та нє малость…я вас буду подстраховивать», і далі «рішення буде прініматися без сторін… в нашу сторону», що свідчить про усвідомлення ОСОБА_14 протиправного характеру його дій, та їх спрямованість саме на отримання заздалегідь визначеного судового рішення («в нашу сторону»).
		Наприкінці розмови (приблизно о 10 год. 04 хв.) ОСОБА_14 ще раз запевняє ОСОБА_15 про досягнення позитивного результату саме шляхом домовленості з суддею («Всьо буде…я с суддьою буду говорити»).
		Далі ОСОБА_14 роздруковує пакет документів, дає їх на підпис ОСОБА_15 та надає інструкції з питання подання позову до суду.
		Суд також звертає увагу на неповне відображення змісту розмови між ОСОБА_15 і ОСОБА_14 у тексті протоколу НС(Р)Д у порівнянні з дослідженим змістом додатку  флеш карти № 372(т) (т. 7, а.п. 201), зокрема, неповному викладені завершальної частини розмови за 17 липня 2017 року (т. 3, а.п. 180). За наявності вказаних розбіжностей, у своїх висновках суд спирається на зміст відеозапису, відображеного на флеш карті № 372(т).
		Зафіксований зміст розмови між ОСОБА_15 і ОСОБА_14 від 17 липня 2017 року підтверджує наступне.
		- ОСОБА_14 продовжує керувати діями ОСОБА_15 та створювати умови невизначеності, необхідні для реалізації своїх злочинних намірів («це  рулетка, 50/50»);
		- своїми діями ОСОБА_14 намагається створити у ОСОБА_15 уявлення про можливість вирішення питання саме шляхом досягнення домовленості з конкретним суддею («будемо дивитися хто суддя і який будемо мати підхід до судді»);
		- ОСОБА_14 добре усвідомлює протиправний характер своїх дій («я чєсно кажучі, малость рісканув… та нє малость»);
		- поведінка ОСОБА_15 продовжує бути пасивною, зокрема, ОСОБА_15 під час цієї розмови також не висловлює прямої пропозицій щодо надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди судді за винесення рішення.
		Загалом зміст наведеного протоколу НС(Р)Д від 20 липня 2017 року підтверджує ініціативний характер дій ОСОБА_14 на стадії готування до злочину, тобто, ще до того моменту, як визначився конкретний суддя ( ОСОБА_13 ), який мав розглядати справу ОСОБА_15 .
		На цій стадії зафіксована пропозиція ОСОБА_14 вирішувати питання шляхом надання судді неправомірної вигоди (з огляду на «запроси»), у той час як ОСОБА_15 надається пряма згода сплатити кошти за вирішення його питання безпосередньо ОСОБА_14 . 
		5.2.1.7. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_14 від 20 липня 2017 року, (т. 3, а.п. 182-184), з додатком  флеш картою № 471 (т) (т. 7, а.п. 34-35), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України  ОСОБА_31 , що відповідно до ст. 252 КПК України підтверджує фіксацію ходу і результатів НС(Р)Д.
		Протокол складено на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року (т. 3, а.п. 175) та доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 06 липня 2017 року (т. 3, а.п. 176).
		Протокол відображає зміст телефонних розмов між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які відбулися протягом 19 липня 2017 року, після авторозподілу позовної заяви ОСОБА_15 у Мукачівському міськрайонному суді.
		Під час телефонної розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 приблизно о 12 год. 05 хв. 19 липня 2017 року, ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_15 , що його справу визначено для розгляду суддею ОСОБА_13 (на запитання ОСОБА_15 «А хто суддя?» ОСОБА_14 двічі повторює « ОСОБА_34 »), з яким вже відбулося відповідне обговорення, та який буде телефонувати ОСОБА_14 пізніше («добре, Я ще з ним сьогодні зв`яжуся, тому що він сказав, шо до кінця дня зі мною зв`яжеться. Я Вам на вечір передзвоню»). Тобто, саме ОСОБА_14 першим дізнався про авторозподіл позовної заяви ОСОБА_15 та повідомив останньому прізвище конкретного судді.
		З наступної розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , що відбувалася цього ж дня, 19 липня 2017 року приблизно о 15 год. 28 хв., убачається, що ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_13 ; останній повідомив, що «ще не дивився», але запитав думку ОСОБА_14 з приводу справи ОСОБА_15 («яка практика, так робиться чи не?», т.3,а.п. 183).
		Наведений вислів за своїм змістом є зверненням ОСОБА_13 до ОСОБА_14 як пособника щодо практики вирішення подібних справ. Тобто, таке звернення доводить існування у цей момент у ОСОБА_13 умислу на одержання неправомірної вигоди за винесення судового рішення, для чого він залучає ОСОБА_14 у якості пособника.
		З відповіді ОСОБА_14 убачається, що мова йде саме про справу ОСОБА_15 , оскільки ОСОБА_14 викладає ОСОБА_13 той самий аналіз, який він виклав ОСОБА_15 на зустрічі 17 липня 2017 року («смотрі, практика … я смотрел по практікє задовольняють то шо до 15 року… там де йдуть зміни у законодавстві, шо то Кабінет міністрів робить, ну а то до 15-го зобов`язання були, все-таки вираховувати там я дав… ту практику до позову того»). Тобто, ОСОБА_14 надає ОСОБА_13 поради і консультації, що свідчить про його добровільну участь у злочинній діяльності ОСОБА_13 .
		У наступній частині розмови ОСОБА_14 повідомляє ОСОБА_13 про можливість одержання від ОСОБА_15 неправомірної вигоди за винесення судового рішення в інтересах ОСОБА_15 («Він платить…»). ОСОБА_13 розуміє зміст такої можливості, відповідаючи на це: «всі так говорять» (т. 3, а.п. 183).
		Як професійний суддя, ОСОБА_13 добре усвідомлював протиправний характер одержання від ОСОБА_15 неправомірної вигоди, та не відмовився від такої можливості, а навпаки, висловив до неї своє сприятливе ставлення. У цьому контексті вислів ОСОБА_13 «всі так говорять» є прямими заохоченням ОСОБА_14 на продовження злочинних дій та свідчить про згоду ОСОБА_13 на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_15 .
		Далі ОСОБА_14 наводить додаткові аргументи в інтересах можливості одержання ОСОБА_13 неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_14 у сприятливому для ОСОБА_13 вигляді викладає зміст попередніх домовленостей з ОСОБА_15 («він платить, … він каже, ето самоє, він заплатить тільки шоб на його користь було … а у Львові він там буде сам розбиратися…», «хоть як тут зробити рішення»). Тобто, у цій частині розмови ОСОБА_14 запевняє ОСОБА_13 , що ним у результаті домовленостей з ОСОБА_15 вже створено належні умови для вчинення злочину ОСОБА_13 без будь-яких перешкод.
		Загалом ця розмова засвідчує розподіл у цей момент ролей обвинувачених у процесі вчинення злочину: ОСОБА_13  посадова особа, що має умисел на одержання неправомірної вигоди за розгляд справи ОСОБА_15 ; ОСОБА_14  пособник, який створює умови для одержання ОСОБА_13 неправомірної вигоди за розгляд справи ОСОБА_15 .
		У наступній розмові між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 того ж дня, 19 липня 2017 року, приблизно о 19 год. 31 хв. останній повідомляє, що ОСОБА_13 ще не вивчав подані матеріали («он смотрітє він ще не дивився Вашу справу він казав шо він десь у понеділок буде дзвонити», т. 3, а.п. 183).
		Тільки після цього сам ОСОБА_15 вперше намагається з`ясувати, чи мають сплачуватися кошти саме судді ОСОБА_13 («ну а у нього який апетит?», т. 3, а.п. 184), на що ОСОБА_14 повідомляє, що це питання ще остаточно не визначене («ну будемо бачити спочатку його треба переговорити», т. 3, а.п. 184). Тобто, цим самим ОСОБА_14 дає зрозуміти ОСОБА_15 , що у кінцевому результаті йому вдасться переконати ОСОБА_13 винести рішення в інтересах ОСОБА_15 за надання ОСОБА_13 неправомірної вигоди («а казав шо ето самоє він каже шо принеси мені еті постанови я готую і принесу пару постанов… і вищого адмін. Суду я найшов шо задовольняється… переубіжу», т. 3, а.п. 184).
		На наступне запитання ОСОБА_15 щодо ОСОБА_13 («но це суддя такий шо то-то може помогти і …?»), ОСОБА_14 відповів ствердно («да можна говорити, ай!», т.3, а.п. 184). Відповідно до словника українсько-русинської мови слово «ай» означає «так». 
		Тобто, ОСОБА_14 запевняє ОСОБА_15 , що він буде домовлятися з ОСОБА_13 про винесення позитивного для ОСОБА_15 судового рішення, та що відповідні домовленості, на його, думку будуть досягнені.
		Загалом цей доказ засвідчує факт звернення ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , як до пособника, («яка практика, так робиться чи не?»), момент повідомлення ОСОБА_14 . ОСОБА_13 можливості одержати неправомірну вигоду за винесення судового рішення («він платить», «він заплатить тільки шоб на його користь було»), умисел ОСОБА_13 на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_15 («всі так говорять», «гляну хорошо добренько давай»), та фіксує подальші активні дії ОСОБА_14 по створенню умов для реалізації злочинного умислу ОСОБА_13 під час наступного обговорення цих питань з ОСОБА_15 .
		5.2.1.8. Протокол прийняття грошових коштів від 27 липня 2017 року (т. 2, а.п. 83), який підтверджує проведення відповідно до статей 103-105, 223, 237 КПК прийняття грошових коштів у сумі 5000 гривень для підтвердження фактичних обставин щодо вимагання та одержання неправомірної вигоди. З вказаного протоколу убачається, що ОСОБА_15 надав власні грошові кошти 5000 гривень, зокрема 10 купюр по 500 гривень, з метою подальшого документування протиправної діяльності ОСОБА_14 .
		Протокол складено співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_55 на підставі доручення про проведення слідчих (розшукових) дій № 17/1-1175 н/т від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 72).
		Під час проведення даної процесуальної дії було проведено ідентифікацію грошових коштів в сумі 5000 гривень, шляхом їх копіювання.
		5.2.1.9. Протокол вручення грошових коштів від 27 липня 2017 року (т. 2, а.п. 88-89), який підтверджує те, що відповідно до статей 103-105, 223, 237 КПК ОСОБА_15 було вручено грошові кошти, а саме 5000 гривень (10 купюр по 500 гривень) для участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, направлених на пошук, фіксацію та отримання фактичних даних про вимагання та отримання ОСОБА_14 від ОСОБА_15 неправомірної вигоди.
		Протокол складено співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_55 на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року (т. 3, а.п. 175) та постанови прокурора №17/1-1174 про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 47-48).
		5.2.1.10. Протокол вручення спеціальних технічних засобів для фіксації ходу та результатів НС(Р)Д від 27 липня 2017 року (т. 2, а.п. 90), згідно якого ОСОБА_15 було вручено спеціальні технічні засоби «Оберіг» для документування неправомірних дій в рамках контролю за вчиненням злочину.
		Протокол складено співробітником оперативного підрозділу УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_55 на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року (т. 3, а.п. 175).
		5.2.1.11. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль особи ОСОБА_14 від 07 серпня 2017 року (т. 3, а.п. 189-192) з додатком  флеш-картою № 239дск № 372(т) (т. 7, а.п. 201), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_55 , що відповідно до ст. 252 КПК України підтверджує фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
		Протокол складено на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року (т. 3, а.п. 175).
		Протокол відображає зміст особистої розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 під час їх зустрічі 27 липня 2017 року.
		У ході НС(Р)Д встановлено, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 27 липня 2017 року, приблизно о 08 год 36 хв. мали зустріч біля Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, під час якої обговорювали зміст попереднього спілкування ОСОБА_14 з ОСОБА_13 щодо розгляду ним справи ОСОБА_15 , деталі процесу розгляду справи та деталі визначення розміру неправомірної вигоди.
		У ході розмови ОСОБА_14 повідомляє, «значить я з суддею говорив, значить я йому пояснив ситуацію, він каже подивимось, ну тоїсть я йому казав в приделах двух тисяч гривень». На питання ОСОБА_15 «чекайте, йому (судді) я гроші даю чи ви даєте?» ОСОБА_14 повідомляє, що «так, я йому дам», 
		Також, у цій розмові ОСОБА_14 озвучує конкретний розмір неправомірної вигоди (2000 гривень), який він запропонував ОСОБА_13 за винесення судового рішення («ну тоїсть я йому сказав в прєдєлах двох тисяч», т. 3, а.п. 190). 
		Додатково ОСОБА_14 повідомляє стосовно ОСОБА_13 , що «я вже з ним говорив, він всьо в курсах», «… я заходив … третій раз…, я з ним говорив, я поніс всі копії рішень апеляційних судів, касаційних судів, щоб він мав рішення цих судів» (т. 3, а.п. 191).
		У іншій частині розмови мова йде про те, що ОСОБА_15 має сплатити за послуги самому ОСОБА_14 також 2000 гривень («ну, давайте стільки ж, тай усе»), а також обговорюється неможливість присутності ОСОБА_14 у судовому засіданні (зокрема ОСОБА_15 висловлює здивування необхідністю його особистої присутності у судовому засіданні після передачі грошових коштів ОСОБА_13  «Раз, два, ОСОБА_65 , я думав не так. Я думав, що ви йому несете і я чекаю результат», на що ОСОБА_14 повідомляє про необхідність присутності ОСОБА_15  «Мусите там бути, тому що»). Далі ОСОБА_14 надає ОСОБА_15 інструкції та додаткові пояснення, пов`язані з подальшим розглядом адміністративного позову.
		Наведеним доказом підтверджується, що саме ОСОБА_14 погодив з ОСОБА_15 розмір неправомірної вигоди, який мав одержати ОСОБА_13 від ОСОБА_15 за винесення судового рішення. При цьому ОСОБА_14 повідомив, що розмір неправомірної вигоди («в прєдєлах двох тисяч») вже був ним озвучений ОСОБА_13 . 
		У протоколі також зафіксований сам факт передачі ОСОБА_15 . ОСОБА_14 коштів у розмірі 2000 гривень з метою їх подальшої передачі ОСОБА_14 судді ОСОБА_13 .
		Далі розмова переривається на час, коли ОСОБА_14 йде спілкуватися про справу ОСОБА_15 з суддею ОСОБА_13 («Почекайте на вулиці мене. Я зараз до судді йду» - т.3, а.п. 191).
		Після того, як ОСОБА_14 вийшов від ОСОБА_13 , між ним та ОСОБА_15 приблизно о 09 год. 22 хв. відбулося продовження розмови, під час якої ОСОБА_14 повідомив про надходження заперечень на позов від Фонду соціального забезпечення та їх зміст («Значить, це заперечення, це Собез написав заперечення. Я вже бачу, де вони не файно написали»), а також про подальші наміри ОСОБА_13 («так я розумію, ні, я не хочу це саме, суддя каже він має вивчити ці документи, тобто він це заперечення не бачив ще, вони тільки принесли», «буде друге засідання на вересень місяць»). 
		З цієї частини розмови можна зробити висновок, що ОСОБА_14 , не будучи стороною та не маючи жодних процесуальних повноважень, детально обізнаний не тільки з усіма поточними матеріалами адміністративної справи № 303/4013/17, та вже узгодив з ОСОБА_13 подальший план розгляду справи (подання відзивів та заперечень, відкладення розгляду справи).
		5.2.1.12. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 вересня 2017 року (т. 3, а.п. 185-188), з додатком - диск DVD-R інвентарний № 420011220310 (інв. 471т) (т. 7, а.п. 36), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_31 , що відповідно до ст. 252 КПК України підтверджує фіксацію ходу і результатів НС(Р)Д.
		Протокол складено на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року (т. 3, а.п. 175) та доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 06 липня 2017 року (т. 3, а.п. 176).
		Протокол відображає зміст телефонних розмов між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які відбувалися протягом 19 липня 2017 року, а також зміст телефонних розмов між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які відбувалися 28 липня 2017 року.
		На додаток до розмов від 19 липня 2017 року, зміст яких також було зафіксовано у протоколах НС(Р)Д від 20 липня 2017 року, у цьому протоколі зафіксовано зміст спілкування ОСОБА_14 та ОСОБА_15 під час двох телефонних розмов, що відбулися протягом 28 липня 2017 року.
		Під час першої телефонної розмови, 28 липня 2017 року приблизно о 09 год. 45 хв. ОСОБА_15 повідомляє ОСОБА_14 , що він отримав СМС-повідомлення про призначення дати розгляду справи  11 вересня 2017 року. У відповідь ОСОБА_14 запевняє, що саме так заплановано, і це також було погоджено з суддею («не не не, всерівно вернеться на ту дату на яку писали», «Так я вас розумію но він йде у відпустку, добре шо іще так», «Да да да, він би не перекладував, він переклав так щоб сразу і розглянути», «Но, а в нас якраз буде час написати заперечення, по тому шо ми писали СОБЕС, то не хвилюйтеся то буде все добре»).
		Під час другої телефонної розмови того ж дня (28 липня 2017 року) приблизно о 09 год. 51 хв. ОСОБА_14 запевняє ОСОБА_15 , що події розвиваються за погодженим з суддею планом («Я з ним говорив, так як не говорив так то то»). На репліку ОСОБА_15 відносно того, чи обговорювалося вже з суддею конкретно питання оплати  «Малий каже, на щот цифри якісьте говорили по грошах, каже», ОСОБА_14 відповідає «Всьо говорилося, обсуждалося, всьо в курсі», «Всьо як має бути» (т. 3, а.п. 188).
		Наведений доказ додатково підтверджує, що ОСОБА_14 продовжував вчиняти пособництво у вчиненні злочину та займав активну роль у вчиненні такого злочину
		5.2.1.13. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль ОСОБА_13 від 22 вересня 2017 року (т. 3, а.п. 218-220), з додатком  флешкартою № 3015 (т), 3922 (т) (т. 8, а.п. 51), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_31 , що відповідно до статті 252 КПК підтверджує фіксацію ходу і результатів НС(Р)Д. 
		Протокол складено на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2017 року про надання дозволу на НС(Р)Д  аудіо, відео-контроль ОСОБА_13 (т. 3, а.п. 213-215).
		Наведена НС(Р)Д проводилася УЗЕ ДЗЕ НП України на виконання доручення оперативному підрозділу на проведення негласних розшукових дій за підписом заступника Генерального прокурора ОСОБА_61 № 20/3.1799т від 24 липня 2017 року (т. 3, а.п. 216-217). Суд підкреслює, що підписуючи це доручення заступник Генерального прокурора ОСОБА_61 здійснив доручення УЗЕ ДЗЕ НП України не як органу досудового розслідування (ст. 36, ч. 2, п. 4), а УЗЕ ДЗЕ НП України як оперативному підрозділу (ст. 36, ч. 2, п. 5), що є реалізацією різних процесуальних повноважень прокурора. Виконуючи таке доручення відповідні співробітники УЗЕ ДЗЕ НП України виступали не органом досудового розслідування, а саме оперативними підрозділами. Таким чином, збирання доказів оперативними підрозділами відбувалося з дотриманням вимог ч. 2 п. 5 ст. 36, ст. 41, ст. 480 КПК України, та, одночасно, були дотримані вимоги ч. 9 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 
		Згідно вказаного протоколу, 27 липня 2017 року приблизно о 08 год. 48 хв. ОСОБА_14 приходив до службового кабінету ОСОБА_13 , де вони обговорювали справу ОСОБА_15 . Зокрема, ОСОБА_13 повідомляє ОСОБА_14 , що у справі треба вивчити заперечення на позов («там заперечення є», «там так не можна зразу», «заперечення глянути. Заперечення глянути треба», т. 3, а.п. 218). При цьому відсутні жодні сумніви, що обговорюється справа ОСОБА_15 , оскільки ОСОБА_13 повідомляє про призначену дату і час розгляду  «на 11 вересня, 13.30» (т. 3, а.п. 218).
		Тобто, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 обговорюють окремі обставини справи за позовом ОСОБА_15 та узгоджують план наступних дій, зокрема ОСОБА_13 визначає дату розгляду справи та повідомляє про необхідність врахування ним та ОСОБА_14 змісту наявних у матеріалах справи заперечень Управління соціального захисту населення.
		Під час наступної зустрічі, 11 вересня 2017 року, приблизно о 13 год. 20 хв. ОСОБА_14 повторно прийшов до службового кабінету ОСОБА_13 , де вони продовжили обговорення справи ОСОБА_15 .
		На початку розмови ОСОБА_14 переконує ОСОБА_13 у можливості законного задоволення позовних вимог ОСОБА_15 («заперечення я написав. Я опроверг там рішення там рішення і Європейського суду, Верховного суду», «он узнал у 17-му році шо його бортанулі. Патамушта, когда ти заходіш на закони, єта направляєт, шо Кабінет Міністрав. Тоєсть, встановити, шо тоє … не возможно. Там є Європейського суда, но зауваженя, ані там ссилаються на два європейських, я їх оправерг, патамушта ані не стосуються даних … справ. А Кічко какраз стосується цьої справи, тому» - т. 3, а.п. 219).
		У подальшому ОСОБА_13 каже ОСОБА_14 : «…я не знаю. Я … потеряв рейтинг, я нич не нагнав», пишіть заяву, я не знаю, ясно кажучи, я щось…», «пишіть заяву, здавайте, там подивимось. Добре?», «ти закинеш заяву, я подивлюся, я нічого не можу казати. Добре? В мене куча всякої -всякої беліберди. Йов?», «Харашо?... Заяву у канцелярію здай, харашо?», (т. 3, а.п. 219). При цьому ОСОБА_13 кладе на стіл книгу, під якою у цей момент на поверхні столу нічого не знаходиться.
		Далі зафіксоване у протоколі та на відео (01 хв. 20 сек.) звернення до ОСОБА_14 «Йов?», та кивок на це головою ОСОБА_14 у якості згоди. Відповідно до словника українсько-русинської мови вислів «йов» означає «домовилися» / «зрозуміло».
		Далі на відео зафіксовано (приблизно о 13 год. 22 хв), як після запитання ОСОБА_13 «йов?» («домовилися?» / «зрозуміло?»), ОСОБА_14 взяв папку з документами, дістав з неї якийсь предмет та поклав його під книгу, розміщену на столі перед ОСОБА_13 . Після цього ОСОБА_14 витягнув папку, відклавши її та залишивши покладений предмет на столі під книгою. Після чого ОСОБА_14 підвівся та вийшов з кабінету.
		ОСОБА_13 підняв книгу зі столу, та взяв з під неї предмет, який поклав туди ОСОБА_14 (у цей момент видно, що ОСОБА_14 залишив під книгою складені удвоє купюри номіналом по 500 гривень), сховав ці купюри під поверхнею столу, перерахував їх, дістав з під столу одну купюру 500 гривень та поклав її у папку на столі.
		Наведені обставини підтверджують процес одержання неправомірної вигоди (грошових коштів у сумі 2000 гривень) ОСОБА_13 від ОСОБА_14 та подальшим вкладенням ОСОБА_13 однієї купюри номіналом 500 гривень в папку на столі з метою подальшої передачі ОСОБА_27 .
		Одразу ж після цього (після того, як ОСОБА_14 передав неправомірну вигоду та покинув його службовий кабінет), приблизно о 13 го. 23 хв. ОСОБА_13 покликав із сусідньої кімнати свого помічника  ОСОБА_27 і надав їй розпорядження підготувати проект рішення про задоволення позову ОСОБА_15 (« ОСОБА_66 , іди сюда», «йому задовольняй то, що він там хоче», «Каже, шо мож. Там усьо є. Ну типа так заперечення на затвердження написав. Всяку ту фігню. Но увидь, короче, увидь. Кить нєт, та … ну, задовольни», т. 3, а.п. 220).На відео зафіксовано, як при цьому ОСОБА_13 відкриває перед ОСОБА_27 папку, та демонструє їй купюру у 500 гривень, яку раніше поклав у цю папку.
		З врахуванням показань свідка ОСОБА_27 , убачається, що папка на відео, у яку ОСОБА_13 поклав купюру у 500 гривень, і яку передав ОСОБА_27 , являє собою матеріали адміністративної справи № 303/4013/17 за позовом ОСОБА_15 (які відповідно до показань свідка ОСОБА_27 разом із згаданою купюрою потім було вилучено з її робочого місця). 
		Таким чином, наведений протокол НС(Р)Д, у сукупності з носієм аудіо- відеоінформації та показаннями свідка ОСОБА_27 , підтверджує факт обговорення 11 вересня 2017 року ОСОБА_14 та ОСОБА_13 питання щодо винесення позитивного рішення за позовом ОСОБА_15 , факт одержання ОСОБА_13 від ОСОБА_14 неправомірної вигоди за винесення позитивного рішення за позовом ОСОБА_15 , факт надання ОСОБА_13 розпорядження ОСОБА_27 підготувати проект рішення про задоволення позову ОСОБА_15 , факт передачі ОСОБА_13 частини отриманих від ОСОБА_14 коштів у розмірі 500 гривень ОСОБА_27 разом з матеріалами адміністративної справи № 303/4013/17 за позовом ОСОБА_15 .
		Наведений доказ є належним і допустимим, процедура його отримання у повній мірі відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 36, ст. 216, 260, 480 КПК України, та ч. 9 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		5.2.1.14. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж  телефонного номера ОСОБА_13 від 11 жовтня 2017 року (т. 3, а.п. 221-227), з додатком - диском DVD-R № MAP640UA190753372 (інв. № 3018(т) -т. 7, а.п. 48), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_55 , що відповідно до статті 252 КПК України підтверджує фіксацію ходу і результатів НС(Р)Д.
		Протокол складено на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2017 року про надання дозволу на НС(Р)Д щодо ОСОБА_13 (т. 3, а.п. 213-215).
		Протокол відображає зміст телефонного спілкування ОСОБА_13 з різним особами протягом 11 вересня 2017 року, після закінчення проведення обшуку у його робочому кабінеті. Вказаний протокол досліджувався судом одночасно з матеріалами відеофіксації, що є додатком до цього протоколу.
		Згідно вказаного протоколу, 11 вересня 2017 року ОСОБА_13 в період з приблизно 13-36 до 22-49 телефонує різним невстановленим абонентам та повідомляє їх усіх про події, що відбулися.
		У ході вказаних розмов ОСОБА_13 прямо говорить, що його затримали за ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди) і він знаходиться у себе в кабінеті. При цьому, ОСОБА_13 пов`язує своє затримання саме із справою ОСОБА_15 , а також на питання абонента «чи передавали йому ( ОСОБА_13 ) гроші?» прямо зазначає, що «Но (так), тільки що, ай-ай, но! Ай бо ще по рішенню я ще не виніс якраз мав на 13-30 розглядати ту справу, ОСОБА_67 передав мені!, ОСОБА_67 передав мені, ОСОБА_67 !», «мене затримали на хабарі 2000 гривень», «2000 гривень короче затримали на хабарові», «треба всьо притиримати, бо цей той Київський приїжджає 16, кажуть будуть з ним говорити, бо такий фільмац, чесно кажучи, та кіба хоча б було 2-3 штуки доларів, - дві тисячі гривень, розумієте. Но шо є то є», « ОСОБА_67 передав мені, ОСОБА_67 !», «та я мав справу розглядати в13-30, а в 13-29 мене затримали, а то якраз по тій справі, я ж то не пішов ні на розгляд, на на чо! Якщо то по заяві ОСОБА_68 про стягнення витрат ну є в мене одна справа така!» (т. 3, а.п. 224, 227).
		Наведений доказ підтверджує, що ОСОБА_13 усвідомлював, у зв`язку з чим його затримали (отримання коштів від ОСОБА_14 за вирішення справи ОСОБА_15 ), одночасно усвідомлював злочинний характер своїх дій (неправомірна вигода / хабар), чітко зазначав розмір одержаної ним неправомірної вигоди (2000 гривень) та особу ( ОСОБА_14 ), через яку така вигода була ним одержана, підтверджував сам факт такого одержання ним неправомірної вигоди.
		Суд звертає окрему увагу, що ці висловлювання ОСОБА_13 є частиною спілкування ОСОБА_13 з невстановленими особами з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
		Водночас ці висловлювання ОСОБА_13 не є самовикриттям, зробленим під час спілкування з представниками правоохоронних органів, а є частиною спілкування ОСОБА_13 з невстановленими особами з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
		5.2.2. Документи, надані стороною захисту 
		5.2.2.1. Лист в.о. прокурора Закарпатської області старшого радника юстиції ОСОБА_69 заступнику Генерального прокурора України  керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_70 , № 17/1-1647-17 від 20 липня 2017 року відповідно до якого керівнику САП пропонується вирішити питання про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року з числа прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та прокуратури Закарпатської області (т. 4, а.п. 133).
		Суд погоджується з доводами сторони захисту, що з 20 липня 2017 року це кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 216 КПК України було підслідне НАБУ, та враховує цей доказ, приймаючи рішення про визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення, зібраних з порушеннями правил підслідності. 
		5.2.2.2. Лист Заступнику Генерального прокурора України  керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_70 , Директору Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_71 , № 17/1-1647-17 від 06 вересня 2017 року відповідно до якого, Прокурор Закарпатської області старший радник юстиції ОСОБА_72 просить Директора НАБУ вирішити питання про виділення детектива (детективів) НАБУ для включення його до складу міжвідомчої слідчої групи у вищезазначеному кримінальному провадженні № 42017070000000237.
		Суд враховує цей доказ сторони захисту на доведення обставин, викладених у пункті 5.2.2.1 цього вироку.
		5.2.2.3. Лист керівника головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_73 , № 04-006/33213 від 19 квітня 2017 року (т. 4, а.п. 142), відповідно до якого НАБУ повідомило Прокурора Закарпатської області ОСОБА_74 , кандидатури детективів Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_75 та ОСОБА_76 для включення до складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 42017070000000237. 
		Суд також враховує цей доказ сторони захисту на доведення обставин, викладених у попередньому у пункті 5.2.2.1 цього вироку.
		5.2.2.4. Постанова про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 30 листопада 2017 року, згідно якої визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за НАБУ (т. 4, а.п. 143).
		Аналогічно до вищенаведеного, суд також враховує цей доказ сторони захисту на доведення обставин, викладених у пункті 5.2.2.1 цього вироку.
		5.2.2.5. Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_13 від 12 вересня 2017 року (т. 4, а.п. 137-141), відповідно до якого старший слідчий слідчого відділу слідчого управління прокуратури Закарпатської області молодший радник юстиції ОСОБА_58 у зв`язку із здійсненням досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017070000000237, на виконання вимог ст. 40, 104, 131, 132, 208  211, 213 КПК України 11 вересня 2017 року, затримав особу, підозрювану у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді судді Мукачівського міськрайонного суду, в службовому кабінеті на другому поверсі адміністративного приміщення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, адреса: м. Мукачево, вул. Льва Толстого, буд. 13 «а». 
		Відповідно до змісту вказаного протоколу, ОСОБА_13 було тимчасово затримано відповідно до положень ст. 126 Конституції України, п. 2 ч. 2 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» п. 1, 3, ч. 1 ст. 208 КПК України, як суддю, якого затримали під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
		Час початку затримання - о 13 год. 29 хв. 11 вересня 2017 року, час закінчення затримання  17 год. 08 хв. 11 вересня 2017 року.
		На момент затримання ОСОБА_13 було роз`яснено його процесуальні права.
		О 13 год. 56 хв. на місце затримання прибув адвокат за дорученням з Центру безоплатної правової допомоги  ОСОБА_77 , у подальшому на місце затримання на прохання ОСОБА_13 прибув також адвокат ОСОБА_12 .
		О 17 год. 08 хв. затримання судді ОСОБА_13 , після досягнення мети затримання, завершено, про що повідомлено останнього та всіх присутніх.
		Згідно відмітки на протоколі, ОСОБА_13 уважав, що даний протокол складено з порушенням норм КПК України, тому відмовився від його підпису.
		Протокол засвідчено підписами учасників затримання, отримання копії протоколу 12 вересня 2017 року засвідчено особистим підписом ОСОБА_13 та адвоката ОСОБА_12 .
		5.2.2.6. Повідомлення про підозру ОСОБА_13 від 27 вересня 2017 року (т. 4, а.п. 137) відповідно до якого останньому повідомлено, що він підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службовою становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Оскільки суд уважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_13 було здійснено з дотриманням вимог процесуального законодавства, цей доказ сторони захисту не доводить тих обставин, на які вона посилається.
		5.2.2.7. Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 26 червня 2007 року в кримінальній справі № 1-340/07, згідно якого вбачається, що ОСОБА_15 , отримавши 20 березня 2007 року на залізничному вокзалі у м. Львові після обміну валюти підроблену купюру національної валюти України, у вигляді банкноти номіналом 200 гривень, серійний № МГ 5050873, зберігав її з метою збуту за місцем проживання АДРЕСА_4 . 
		24 квітня 2007 року о 10 год. 00 хв. по вул. Возз`єднання в м. Мукачево ОСОБА_15 намагався розрахуватися за взуття з ОСОБА_78 вказаною банкнотою 200 гривень, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, та був затриманий працівниками міліції.
		Крім цього, ОСОБА_15 24 квітня 2007 року о 17 год. 00 хв. в процесі документування спроби збуту підробленої національної валюти України, з метою уникнення кримінальної відповідальності намагався дати хабар працівнику поліції ОСОБА_79 у сумі 480 гривень, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
		Відповідно до цього вироку ОСОБА_15 засуджено до позбавлення волі за ст. 199 ч. 1 КК України на чотири роки, за ст. 15, ч. 2 ст. 199 ч. 1 КК України на три роки, за ст. 15 ч. 2 ст. 369 ч. 1 КК України до обмеження волі на два роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_15 призначено покарання у вигляді чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_15 звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки (т. 1, а.п. 215). 
		Суд уважає, що наданий стороною захисту доказ наявності в минулому у заявника  ОСОБА_15 судимості, сам по собі не доводить його залежність від правоохоронних органів, на що посилається сторона захисту.
		При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_15 визнав свою вину в повному обсязі, що, поряд з оцінкою судом його показань, наданих у цьому провадженні, характеризує ОСОБА_15 як особу, яка не схильна надавати неправдиві свідчення.
		5.2.2.8. Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2009 року, згідно якого вбачається, що 05 лютого 2009 року ОСОБА_15 придбав в м. Києві у невстановленої досудовим слідством особи 175 DVD-дисків із записами фільмів та музики, які перевіз залізничним транспортом та зберігав по місцю свого проживання АДРЕСА_4 .
		11 лютого на пероні ст. Батово Львівської залізниці ОСОБА_15 продавав вказані DVD-диски, за що був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього 172 DVD-диски з ознаками контрафактності, на двох з яких ним власноручно було незаконно наклеєні контрольні марки «К 658924 АУ», «К 388100 БО» для маркування упаковок примірників аудіовізуальних товарів.
		Відповідно до цього вироку ОСОБА_15 засуджено за ч.1 ст. 203-1 КК України до одного року та двох місяців позбавлення волі з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, за ч. 1 ст. 216 КК України до одного року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_15 позбавлення волі на один рік та два місяці з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування. На підставі ст. 71 КК України до призначеного за вироком покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Мукачівського міськрайонного суду від 26 червня 2007 року три роки позбавлення волі і остаточно до відбуття ОСОБА_15 призначено чотири роки та два місяці позбавлення волі з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_15 від відбування призначеного покарання, якщо протягом одного року він не вчинить нового злочину з конфіскацією та знищення дисків для лазерних систем зчитування (т. 1, а.п. 247).
		Як було зазначено у попередньому пункті 5.2.2.7, наданий стороною захисту доказ наявності в минулому у заявника  ОСОБА_15 судимості, сам по собі не доводить його залежність від правоохоронних органів, на що посилається сторона захисту.
		Також, як і у попередньому випадку, ОСОБА_15 свою вину визнав у повному обсязі, що характеризує цю як особу, яка не схильна надавати суду неправдиві свідчення.
		5.2.2.9. Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2014 року в кримінальній справі № 300/1218/13-к, згідно якого вбачається, що 04 вересня 2013 року обвинувачений ОСОБА_80 , працюючи на посаді майстра лісу філії «Воловецьке лісове агропромислове господарство» державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», будучи службовою особою, до кола обов`язків якого входило виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, домовився з ОСОБА_15 про заготівлю таким 3-4 метрів кубічних деревини породи ясен у ввіреному йому обході за неправомірну вигоду у розмірі по 100 доларів США за один кубічний метр деревини (станом на 04 вересня 2013року за офіційним курсом долар США складав 7,9930 грн.) та в подальшому 12 вересня 2013 року біля 16 год. 30 хв. ОСОБА_80 , перебуваючи в лісовому масиві ввіреного йому обходу кварталу № 10, виділу № 16, розташованого неподалік с. Буковець Воловецького району умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду у вигляді 250 доларів США, що складала станом на 12 вересня 2013 року за офіційним курсом НБУ - 1998,25 грн., за надання останньому дозволу на здійсненні на території його підпорядкування самовільної порубки дерев породи ясен в кількості 2 дерев та за сприяння ОСОБА_15 у безперешкодному вивезенні самовільно порубаної лісопродукції та за непритягнення останнього до відповідальності за вчинені лісопорушення. ОСОБА_81 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з охороною та захистом лісів строком на три роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_81 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов`язок (т. 1, а.п. 224). 
		Наведений доказ підтверджує, що зміст повідомлення ОСОБА_15 про вчинення злочину було у судовому порядку визнано таким, що відповідає дійсності.
		При цьому, суд не уважає, що факт неодноразового звернення ОСОБА_15 заявами про вчинення злочину в минулому доводить наявність провокації у цьому провадженні.
		5.2.2.10. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2015 року в кримінальній справі № 303/5572/15-к, відповідно до якого 11 серпня 2015 року о 18 год. 30 хв. до чергової частини Мукачівського (з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району) міського відділу УМВС України в Закарпатській області, надійшов рапорт ст. ДІМ Мукачівського MB ОСОБА_82 про те, що по мобільному телефону до нього поступило повідомлення від гр. ОСОБА_15 , 1964 року народження, мешканця АДРЕСА_4 , та повідомив, що в м. Мукачево на перехресті вулиць Вокзальна та Волошина невідомий громадянин пропонує йому придбати предмет, схожий на кастет. Виїздом СОГ Мукачівського MB встановлено що на перехресті вулиць Вокзальна та Волошина в м. Мукачево встановлено громадянина ОСОБА_83 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_5 , який видав металевий предмет та згідно висновку експерта 2 - го сектору відділу ТКЗР ОВС НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області за № 373 від 12 серпня 2015 року, є холодною зброєю ударно-дробильної дії  кастетом виготовленим саморобним способом, носіння якого заборонено. Даний кастет ОСОБА_84 на початку липня 2015 року, в м. Мукачево, на березі річки Латориця, неподалік від «Комсомольського парку» власноручно виготовив із бувшої в користуванні акумуляторної батареї, після чого, заздалегідь знаючи, що вказаний кастет є холодною зброєю, з того часу спочатку постійно носив його із собою в цілях самозахисту, а в подальшому з метою збуту стороннім особам, до моменту виявлення та вилучення працівниками міліції вищевказаного кастету. Так, 11 серпня 2015 року приблизно 10 год. 30 хв. ОСОБА_84 в м. Мукачево на перехресті вулиць Вокзальна та Волошина намагався незаконно збути шляхом продажу за 150 грн. 00 коп. гр. ОСОБА_15 , однак, довести свої дії до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, так-як гр. ОСОБА_15 відмовився його придбати, повідомивши про даний факт працівників міліції, після чого даний кастет був виявлений та вилучений працівниками міліції. ОСОБА_83 визнано винним за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015070040002797 від 09 січня 2015 року. Затверджено угоду про визнання його винуватості. Призначено покарання ОСОБА_85 за ч. 2 ст. 263 КК України у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі. За ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 263 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання ОСОБА_85 у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_83 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину (т. 1, а.п. 218).
		Наведений доказ також підтверджує, що зміст повідомлення ОСОБА_15 про вчинення злочину було у судовому порядку визнано таким, що відповідає дійсності.
		З підстав, викладених у попередньому пункті вироку, суд не вважає, що наданий стороною захисту доказ підтверджує факт вчинення ОСОБА_15 провокації у цьому кримінальному провадженні 
		5.2.2.11. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року в кримінальній справі № 303/5376/15-к, згідно якого ОСОБА_86 , біля 15 год. 00 хв., знаходячись у середині приміщення магазину «Все від 40» за адресою м. Мукачево, вул. Духновича, 15, зайшовши у кабіну для примірювання одягу, скориставшись тим, що її ніхто не бачить, таємно викрала жіночі шорти марки «Kill for yuo», виготовлені з тканини типу джинс, вартість яких становить 297 гривень, чим самим спричинила потерпілій ОСОБА_87 матеріальної шкоди на вищевказану суму. Крім цього, 09 липня 2015 року ОСОБА_86 , біля 15 год. 30 хв., знаходячись у середині приміщення магазину «Все від 40» за адресою м. Мукачево, вул. Возз`єднання,8, повторно, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_88 , відволіклась, таємно викрала жіночі шорти марки «Kill for yuo», виготовлені з тканини типу джинс, вартість яких становить 290 гривень, чим самим спричинила потерпілій ОСОБА_89 матеріальної шкоди на вищевказану суму. Вироком суду від 10 вересня 2015 року затверджено угоду про примирення, укладену 18 серпня 2015 року між потерпілими ОСОБА_87 , ОСОБА_90 та обвинуваченою ОСОБА_86 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28 липня 2015 року за №12015070040002589. ОСОБА_86 визнано винною у вчиненні кримінальних злочинів передбачених: ч. 1 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_86 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_86 від відбування призначеного вироком покарання, з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину (т. 1, а.п. 219).
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до 19 липня 2017 року ОСОБА_15 не знав і не міг знати, що прізвище судді, який буде розглядати справу за його позовом. Також стороною обвинувачення доведено, що на час обговорення ОСОБА_15 з ОСОБА_14 питання щодо можливості надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 , злочинний умисел ОСОБА_13 вже був сформований, а ОСОБА_14 вже був залучений ОСОБА_13 до пособництва в одержанні неправомірної вигоди.
		Таким чином, цей доказ не доводить твердження сторони захисту про наявність у ОСОБА_15 особистого мотиву для здійснення провокації щодо ОСОБА_13 . Додаткова оцінка цьому доказу надається також у розділі вироку щодо перевірки провокації.
		5.2.2.12. Постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2017 року в адміністративній справі № 303/4013/17, відповідно до якої ОСОБА_15 у задоволенні адміністративного позову про визнання відмови Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_15 , мешканцю АДРЕСА_4 , щорічну одноразову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за 2017 рік протиправною та зобов`язати Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату разової щорічної грошової допомоги ОСОБА_15 , як інваліду війни III групи згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум за 2017 рік та в подальшому відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відмовлено (т. 10, а.п. 62-64).
		Наведений доказ не доводить твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_15 особистої зацікавленості у позитивному вирішенні справи за його позовом.
		По перше, сам факт винесення будь-якого рішення за позовом ОСОБА_15 не впливає на кваліфікацію дій обвинувачених у цьому провадженні.
		По друге, ОСОБА_15 пояснив неоскарження ним негативного для нього рішення суду різким погіршенням стану свого здоров`я. З огляду на обставини цього провадження, зокрема, смерть ОСОБА_15 через відносно невеликий проміжок часу, відповідні твердження ОСОБА_15 суд вважає достовірними.
		5.2.2.13. Лист Департаменту інформаційно  аналітичної підтримки Національної поліції України № 447/27/04/3-2020 від 20 січня 2020 року (т. 4, а.п. 145), згідно якого станом на 20 січня 2020 року за даними інформаційної підсистеми «Єдиний облік» системи «ІПНП» стосовно ОСОБА_15 , наявна наступна інформація: 
		- 17 вересня 2008 року до Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу ГУНП в Закарпатській області з заявою звернуся ОСОБА_15 , згідно якої ОСОБА_91 директор ДП радгосп  заводу «Червона зірка» с. Лінці за надання в оренду складського приміщення вимагає від заявника хабар в сумі 2200 гривень. Вжитими заходами співробітниками СДСБЕЗ Ужгородського РВ під час передачі грошей в службовому кабінеті ОСОБА_91 задокументовано факт одержання хабаря в розмірі 2200 грн.;
		- 04 вересня 2013 року до Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області надійшла заява ОСОБА_15 , згідно якої майстер лісу філії «Воловецьке ЛАГ» ОСОБА_80 вимагає від заявника неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США за безперешкодне зрізання та вивезення для власних потреб деревини породи «ясінь» в кількості 3-4 м. куб. на підпорядкованій йому території філії «Воловецьке лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатського обласного управління ЛАГ». 12 вересня 2013 року встановлено, що майстер лісу філії «Воловецьке ЛАГ» ОСОБА_80 одержав незаконну грошову винагороду в розмірі 250 доларів США;
		- 04 жовтня 2013 року до чергової частини Мукачівського МВ надійшов рапорт співробітника о/у СДСБЕЗ Мукачівського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_92 проте, що на виконанні наказу УМВС України в Закарпатській області № 947 від 19 липня 2013 року, ним було виявлено, що ОСОБА_15 на території центрального ринку в АДРЕСА_1 здійснював реалізацію тютюнових виробів «Прилуки» без наявності відповідної ліцензії;
		- 27 жовтня 2014 року до чергової частини Мукачівського МВ факсимільним зв`язком із ВРСДЗ УМВС в Закарпатській області надійшли матеріали по заяві ОСОБА_15 про те, що на його думку судді Мукачівського міськрайонного суду ОСОБА_93 та ОСОБА_94 надали неправдиві відомості в довідку про доходи ЄО № 9917 від 27 жовтня 2014 року; 
		- 11 серпня 2015 року до Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт ст. ДІМ Мукачівського МВ УМВС ОСОБА_95 , про те, що 11 серпня 2015 року близько 10-30 по мобільному телефону до нього поступило повідомлення від ОСОБА_15 , що в м. Мукачево на перехресті вулиць Вокзальна та Волошина невідомий громадянин пропонує йому придбати предмет схожий на кастет. Предмет схожий на кастет опечатано в експертний пакет № 2939350 та направлено на експертне дослідження в НДКЦ при УМВС України в Закарпатській області. Зареєстровано провадження в ЄРДР № 12015070040002797 від 12 серпня 2015 року. 
		- 19 жовтня 2017 року до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення зі служби 102 відповідно до якого, 19 жовтня 2017 року об 11 год. 14 хв. ОСОБА_15 повідомив про те, що 10 серпня 2017 року він замовив вікна у ПП «Халдибін», які мали виготовити, згідно договору, через 21 день. На день звернення вікна не готові, а виробник відмовляється надавати будь-які пояснення. На думку заявника, мають місце шахрайські дії.
		Цей доказ є підтвердженням фактів численних звернень ОСОБА_15 з заявами про вчинення злочину. Відповідно до наявних у матеріалах провадження відомостей, частина цих звернень виявилася у подальшому обґрунтованими, а частина не знайшла свого підтвердження.
		Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що цей документ є доказом того, що ОСОБА_15 є серійним провокатором, який працює під контролем правоохоронних органів.
		По перше, наведені відомості не доводять факту, що ОСОБА_15 у минулому вчиняв провокацію злочину.
		По друге, у своїх свідченнях ОСОБА_15 пояснював свої численні звернення до правоохоронних органів активною громадською позицією. З огляду на оцінку особистості ОСОБА_15 , у тому числі враховуючи, що він одночасно є ветераном Афганістану та ветераном АТО (тобто, у обох випадках вочевидь  добровольцем), відповідне пояснення ОСОБА_15 не викликає у суду недовіри.
		5.2.2.14. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 липня 2010 року, згідно якої старший слідчий прокуратури Закарпатської області юрист 1 класу ОСОБА_96 відмовив у порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_97 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні злочинів передбачених ст. 354 та 368 КК України, у зв`язку із відсутністю у її діях вказаних складів злочину, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (т. 6, а.п. 87-89).
		Наведений документ підтверджує факт того, що обставини, викладені ОСОБА_15 у заяві про вчинення злочину, у конкретному випадку не знайшли свого підтвердження.
		У той же час, це не доводить того факту, що подаючи відповідну заяву, ОСОБА_15 здійснив провокацію злочину.
		З цього приводу суд звертає окрему увагу на те, що у цьому кримінальному провадженні обставини, викладені у заяві ОСОБА_15 від 03 липня 2017 року також не знайшли у повній мірі свого підтвердження. Але це жодним чином не означає, що у цьому випадку заява ОСОБА_15 була неправдивою, або була подана з метою здійснення провокації щодо обвинувачених.
		5.2.2.15. Лист Мукачівського районного відділення поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 8344/206/26/2-17 від 13 листопада 2017 року, з якого вбачається, що в журналі обліку доставлених відвідувачів та запрошених Мукачівського районного відділення поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області (м. Мукачево, вул. Маргітича, буд. 48) відомостей щодо осіб: ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_15 та ОСОБА_100 , за 29 червня 2017 року, 03 липня 2017 року, 11 липня 2017 року, 20 липня 2017 року, 10 серпня 2017 року, 11 вересня 2017 року не значаться.
		Як і у попередньому пункті, наведений документ підтверджує факт того, що обставини, викладені ОСОБА_15 у заяві про вчинення злочину, у конкретному випадку не знайшли свого підтвердження.
		У той же час, наданий стороною захисту документ не є доказом здійснення ОСОБА_15 провокації щодо обвинувачених.
		5.2.2.16. Лист прокуратури Закарпатської області № 248 вих. 20 від 27 січня 2020 року (т. 6, а.п. 86), згідно якого було направлено копію постанови від 15 липня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_15 від 23 червня 2010 року щодо вимагання від нього хабаря завідуючим інфарктним відділенням ЗОККД ОСОБА_101 , у вчиненні злочинів передбачених ст. 254 та ст. 368 КК України у зв`язку з відсутністю у її діях вказаних складів злочину, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.
		Аналогічно до висновків, викладених у двох попередніх пунктах, наданий стороною захисту документ не є доказом здійснення ОСОБА_15 провокації щодо обвинувачених.
		5.2.3. Документи, що характеризують особу ОСОБА_13 .
		5.2.3.1. Особова справа судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_13 (т. 4, а.п. 19-132), яка містить фактичні дані, що характеризують особу ОСОБА_13 , зокрема:
		- ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 , одружений, має сина ОСОБА_13 2015 року народження;
		- має вищу юридичну освіту (рік отримання 2008), та вищу історичну освіту (рік отримання 2003);
		- призначений строком на п`ять років у місцевий загальний суд на посаду судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області указом Президента України «Про призначення суддів» від 23 травня 2013 року № 302/2013;
		- зарахований до штату Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області наказом Голови суду від 05 червня 2013 року № 92-К.
		5.2.3.2. Характеристика судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_13 (т. 9, а.п. 1-2)
		5.2.3.3. Довідка виконкому Великолучківської сільської ради від 20 вересня 2017 року про склад сім`ї ОСОБА_13 (т. 9, а.п. 61). 
		5.2.4. Документи, що характеризують особу ОСОБА_14 .
		До матеріалів провадження залучено наступні документи, що характеризують особу ОСОБА_14 (т.9, а.п. 136-152).
		5.2.4.1. Характеристика Яблунівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року, відповідно до якої орган місцевого самоврядування зокрема зазначив, що ОСОБА_14 до кримінальної та адміністративної відповідальності під час проживання за адресою АДРЕСА_2 , не притягувався, утримує і піклується про свою дружину ОСОБА_102 , яка є інвалід II групи, інші члени сім`ї в цьому участь не приймають. Бере активну участь у громадському житті села. У 2010 році був депутатом Яблунівської сільської ради.
		5.2.4.2. Посвідчення від 17 листопада 2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_14 був депутатом Яблунівської сільської ради.
		5.2.4.3. Посвідчення № 54 від 01 жовтня 2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_14 був кандидатом у депутати в багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Мукачівської районної ради Закарпатської області, включений до виборчого списку Мукачівської районної організації політичної партії «Відродження». 
		5.2.4.4. Військовий квиток серія НОМЕР_1 та обліково-послужна картка, з якого вбачається, що ОСОБА_14 проходив службу в прикордонних військах з 29 листопада 1988 року по 05 липня 1990 року, у військовій частині НОМЕР_2 КСАПО, 1 М 2 ПЗ, « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
		5.2.4.5. Трудова книжка НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_14 , з якої вбачається початок трудової діяльності з 24 червня 1998 року.
		5.2.4.6. Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 1308 від 31 січня 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_14 , має основний діагноз: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця, гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 2, ризик 3 (високий).
		 
		6. Перевірка наявності або відсутності провокації
		6.1. Загальні засади оцінки судом обставин щодо наявності або відсутності провокації у цьому провадженні
		Сторона захисту під час судового розгляду посилалася в цій справі на провокацію злочину. Доводи сторони захисту було узагальнено і подано до суду у вигляді заяви про підбурювання до вчинення злочину (провокацію злочину) (т. 13, а.п. 66-70), а також у вигляді прямих посилань у письмових поясненнях до судових дебатів (т. 13, а.п. 29-60, 115-117,149-151, 152-190).
		З метою оцінки доводів сторони захисту суд застосував методологію щодо оцінки провокації, викладену у загальному вигляді у § 3765 рішення ЄСПЛ у справі «Банникова проти Росії» від 26 травня 2016 року та § 131135 рішення ЄСПЛ у справі «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року.
		Важливим у даному випадку на думку суду є питання, чи наявні будь-які підстави робити висновок, що дії ОСОБА_15 (або правоохоронних органів за посередництва ОСОБА_15 ) спровокували або могли спровокувати ОСОБА_13 на одержання неправомірної вигоди, та ОСОБА_14 на вчинення пособництва в одержанні суддею ОСОБА_13 неправомірної вигоди, тобто, «з`ясувати, чи було б зазначене правопорушення вчинене без втручання влади».
		Відповідь на вказане питання полягає у дослідженні того факту, хто безпосередньо сформував умисел у ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , і якщо доведено, що умисел на скоєння злочину у обвинувачених виник самостійно, а правоохоронні органи лише вчасно зреагували на це у процесуальний спосіб, то провокація відсутня.
		6.2. Оцінка обставин, що існували до початку досудового розслідування
		Сторона захисту не надала суду доказів заздалегідь упередженого ставлення правоохоронних органів до обвинувачених, зокрема, наприклад, наявності у правоохоронних органів будь-якої інформації щодо можливої злочинної діяльності ОСОБА_14 та/або ОСОБА_13 , та відповідно вчинення будь-яких процесуальний дій по відношенню до обвинувачених до початку досудового розслідування в цьому провадженні.
		Початкове звернення ОСОБА_15 до ОСОБА_14 було обумовлено існуванням об`єктивних обставин, а саме наявністю у ОСОБА_15 на його думку права на перерахунок суми виплат державної допомоги, як учаснику та інваліду війни III групи.
		Відсутні підстави уважати, що саме по собі звернення ОСОБА_15 до ОСОБА_14 могло б спровокувати останнього до висловлення вимоги надати йому або третім особам неправомірну вигоду за вирішення цього питання шляхом отримання судового рішення. 
		По-перше, вирішення вказаного питання відноситься до компетенції Управління соціального захисту населення, а не до компетенції Пенсійного фонду України, працівником якого був ОСОБА_14 . Тобто, ОСОБА_15 звернувся до ОСОБА_14 за вирішенням цього питання помилково.
		По-друге, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що змістом звернення ОСОБА_15 до ОСОБА_14 було прохання допомогти йому саме у отриманні позитивного судового рішення. Не заявляє про таку обставину й сторона захисту. При цьому, зміст зафіксованих у НС(Р)Д розмов та показання ОСОБА_15 доводять, що ОСОБА_15 відігравав на цій стадії суто пасивну роль, що зводилася до виконання вказівок ОСОБА_14 (зокрема, до збирання визначених ОСОБА_14 документів). Підготовкою проектів документів та визначенням місця та порядку подання таких документів займався виключно ОСОБА_14 .
		Таким чином, сторона обвинувачення довела, що першопричиною для початку досудового розслідування була саме заява ОСОБА_15 про злочинні дії ОСОБА_14 , яким на той момент було надано попередню правову кваліфікацію відповідно до положень ч. 3 ст. 368 КК України.
		6.3. Оцінка наявності підстав для початку досудового розслідування
		Слідчі дії щодо ОСОБА_14 було розпочато 03 липня 2017 року, після подання ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину ОСОБА_14 . На підставі відповідної заяви того ж дня, 03 липня 2017, року було внесено відомості до ЄРДР і розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 42017070000000237 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т. 2, а.п. 34).
		Прямим наслідком наведених обставин стало винесення прокурором ОСОБА_28 відповідно до положень ст. 271 КПК України постанови № 17/1-1174 про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року (т. 2, а.п. 47-48), згідно якої, з метою отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_14 було розпочато проведення слідчих дій.
		Таким чином, надані стороною обвинувачення докази підтверджують існування визначених законом підстав для початку досудового розслідування та для проведення слідчих дій по відношенню до ОСОБА_14 .
		6.4. Наявність відомостей щодо можливої злочинної діяльності ОСОБА_14 після початку досудового розслідування
		Сторона обвинувачення надала докази того, що органи досудового розслідування отримали конкретні та об`єктивні дані, які свідчили про початкові кроки ОСОБА_14 для вчинення дій, які складають злочин.
		Зокрема, зафіксований у процесі проведення перших же НС(Р)Д зміст розмов ОСОБА_15 та ОСОБА_14 (від 11 липня 2017 року та від 17 липня 2017 року) свідчить про чітке висловлювання ОСОБА_14 наміру організувати винесення судового рішення в інтересах ОСОБА_15 шляхом досягнення домовленостей з суддею («Будемо дивитися хто суддя і який будемо мати підхід до судді» (т. 3, а.п. 179). При цьому, з висловлювань ОСОБА_14 убачається, що саме він на цей час виступає ініціатором вчинення відповідних дій, для чого продовжує готувати проекти документів та надавати інструкції ОСОБА_15 . Також ОСОБА_14 своїми висловлюваннями додатково намагається створити у ОСОБА_15 уявлення про складність питання і неможливість його вирішення звичайним законним шляхом.
		У той же час, до 19 липня 2017 року в органів досудового розслідування не було достатніх підстав для зміни попередньо визначеної кваліфікації дій ОСОБА_14 .
		Таким чином, сторона обвинувачення довела наявність достатніх відомостей щодо можливої злочинної діяльності ОСОБА_14 та обґрунтованість проведення щодо нього слідчих дій, після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року.
		6.5. Наявність відомостей щодо можливої злочинної діяльності ОСОБА_13 .
		Кримінальне провадження № 42017070000000237, починаючи з 03 липня 2017 року і до 19 липня 2017 року, розслідувалося виключно за фактом вчинення дій виключно ОСОБА_14 .
		Відомості щодо можливої причетності до злочину ОСОБА_13 було отримано в результаті проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_14 від 19 липня 2017 року. Так, у телефонній розмові того дня ОСОБА_14 сказав ОСОБА_13 «він платить», тобто висловив повідомив про можливість одержання від ОСОБА_15 неправомірної вигоди, на що ОСОБА_13 висловив згоду і недвозначний намір розглянути надану пропозицію («всі так говорять», «гляну хорошо добренько давай», т. 3, а.п. 183).
		Слід зауважити, що на той момент ОСОБА_15 дізнався від ОСОБА_14 тільки інформацію про прізвище конкретного судді ( ОСОБА_13 ) та запевнення від Маковського про те, що ОСОБА_13 той суддя, «з яким можна говорити». Під час цієї розмови жодних пропозицій від ОСОБА_15 щодо необхідності надання неправомірної вигоди безпосередньо ОСОБА_13 , а також щодо можливого розміру та форми такої неправомірної вигоди від ОСОБА_15 не надходило.
		Таким чином, сторона обвинувачення довела наявність після 19 липня 2017 року достатніх підстав для початку проведення слідчих дій щодо ОСОБА_13 , з метою перевірки його причетності до злочинної діяльності ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року.
		6.6. Оцінка змісту та предмету заявленої провокації
		Захисники та обвинувачені стверджували, що ОСОБА_15 є серійним провокатором, раніше судимою особою, постійно співпрацює з правоохоронними органами, з метою викриття осіб у корупційних злочинах, окрім того у цій справі виключно ОСОБА_15 був ініціатором зустрічей з ОСОБА_14 та дзвонив останньому; ОСОБА_15 проявляв наполегливість, чим схиляв ОСОБА_14 та ОСОБА_13 до вчинення злочину. Також сторона захисту додатково зазначала, що ОСОБА_15 з самого початку мав прихований умисел  він мав почуття особистої неприязні до судді ОСОБА_13 , оскільки той у минулому виніс обвинувальний вирок його дочці.
		Оцінюючи доводи сторони захисту суд уважає, що злочин було вчинено завдяки ініціативній поведінці ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , поведінка ОСОБА_15 носила загалом пасивний характер.
		Висловлювання ОСОБА_15 до 19 липня 2017 року, на які посилається сторона захисту у якості доказу провокації, зокрема, щодо його наміру «віддячити» за вирішення питання, адресовані безпосередньо ОСОБА_14 . Як було зазначено раніше, до цієї дати не існувало жодних інших осіб, які могли б бути причетними до злочину.
		Тобто, наявні докази свідчать, що ОСОБА_15 не здійснював опосередковану провокацію щодо ОСОБА_13 у цьому кримінальному провадженні. На момент звернення ОСОБА_15 03 липня 2017 року з заявою про вчинення злочину ОСОБА_13 ще не був причетний до злочинної діяльності ОСОБА_14 . 
		Виникнення умислу ОСОБА_13 на вчинення злочину відбулося після авторозподілу позовної заяви ОСОБА_15 . 
		Суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення надала достатні докази того, що ОСОБА_15 також не здійснював до 19 липня 2017 року прямої провокації щодо ОСОБА_14 на вчинення останнім пособництва у одержанні неправомірної вигоди суддею ОСОБА_13 (адже сам ОСОБА_15 з ОСОБА_13 не контактував і взагалі не був знайомий).
		6.6.1 Оцінка питання ініціативної поведінки ОСОБА_15 після авторозподілу справи
		Тільки під час телефонної розмови 19 липня 2017 року (приблизно о 19 год. 31 хв.) ОСОБА_15 вперше намагався конкретно з`ясувати в ОСОБА_14 особисту зацікавленість ОСОБА_13 у вирішенні справи, коли поставив запитання «ну а у нього який апетит?» (т. 3, а.п. 184).
		Очевидно, що за встановленої судом послідовністю подій, це відбулося після попередньої телефонної розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 цього ж дня, 19 липня 2017 року (приблизно о 15 год. 28 хв.), коли ОСОБА_14 запевнив ОСОБА_13 «він платить», «він заплатить тільки шоб на його користь було», і на що ОСОБА_13 вже відповів «гляну хорошо добренько давай» (т. 3, а.п. 183).
		Тобто, наявні у матеріалах провадження докази свідчать про те, що до моменту, коли ОСОБА_15 вперше безпосередньо поцікавився у ОСОБА_14 можливістю позитивного вирішення питання за надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 , у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вже самостійно сформувався умисел на вчинення злочину, та обвинувачені розподілили між собою ролі з метою вчинення цього злочину.
		У подальшому, під час розмови з ОСОБА_15 27 липня 2017 року (протокол НС(Р)Д від 07 серпня 2017 року) ОСОБА_14 самостійно визначив форму, розмір та порядок надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 («значить я з суддею говорив, значить я йому пояснив ситуацію, він каже подивимось, ну тоїсть я йому казав в приделах двух тисяч гривень»). На питання ОСОБА_15 «чекайте, йому (судді) я гроші даю чи ви даєте?» ОСОБА_14 самостійно визначив порядок надання неправомірної вигоди - «так, я йому дам» (т. 3, а.п. 190).
		6.6.2. Оцінка доказів, наданих на підтвердження залежності ОСОБА_15 від правоохоронних органів
		Сторона захисту надала відомості щодо минулих судимостей ОСОБА_15 , та відомості щодо звернення ОСОБА_15 до правоохоронних органів з іншими заявами про вчинення злочину.
		Поряд з цим, суд не убачає з наданих відомостей достовірних свідчень того, що ОСОБА_15 з самого початку у цьому провадженні діяв під контролем правоохоронних органів. Показання ОСОБА_15 у цій частині сумніву не викликають, узгоджуються з показаннями представників правоохоронних органів, допитаних під час судового розгляду, та іншими наявними доказами. 
		Сам ОСОБА_15 у своїх показаннях підтверджував факт численних звернень до правоохоронних органів з заявами про вимагання хабарів, та пояснював це своєю активною громадянською позицією, маючи намір й у наступних випадках діяти аналогічним чином кожного разу, коли в нього «просять гроші». 
		Той факт, що ОСОБА_15 по роду своєї діяльності виконував ремонт у райвідділі, суді, а також ремонти приватних квартир, у тому числі працівників правоохоронних органів та суддів не свідчить про його залежність від правоохоронних органів.
		Також, не доводить наявності провокації сам по собі факт минулих судимостей ОСОБА_15 .
		У цьому відношенні, надані стороною захисту докази, що характеризують особу ОСОБА_15 не спростовують доказів сторони обвинувачення щодо самостійного та незалежного виникнення у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 умислу на вчинення злочину.
		6.6.3 Оцінка судом мотивів ОСОБА_15 та характеристика його особистості 
		Позиція сторони захисту про відсутність особистої зацікавленості ОСОБА_15 у позитивному вирішенні його питання спростовується матеріалами провадження. 
		Змістом початкового звернення ОСОБА_15 до ОСОБА_14 було вирішення питання про отримання грошових виплат, що на думку суду, саме по собі свідчить про наявність достатнього особистого мотиву. Та обставина, що у подальшому ОСОБА_15 не оскаржував негативне для нього рішення суду першої інстанції не свідчить про зворотне.
		Зокрема, сам ОСОБА_15 пояснював цю обставину різким погіршенням стану здоров`я у той час, та перебуванням у той період на стаціонарному лікуванні з діагнозом «інфаркт». 
		При цьому, суд оцінює висловлювання ОСОБА_15 з урахуванням того, що вказана особа була інвалідом війни ІІІ групи, а між подіями та показаннями ОСОБА_15 , який невдовзі після цих подій помер, пройшов тривалий проміжок часу.
		Тому суд, уважаючи показання ОСОБА_15 загалом правдивими, надає критичну оцінку окремим твердженням ОСОБА_15 , приймаючи їх до уваги виключно з огляду на їх узгодженості з іншими доказами.
		Сама по собі неточність або суперечливість окремих свідчень ОСОБА_15 не доводить факту здійснення провокації з боку правоохоронних органів по відношенню до обвинувачених.
		6.6.4. Оцінка можливого прихованого мотиву ОСОБА_15  особистої неприязні до ОСОБА_13 .
		У якості доказу можливої особистої зацікавленості ОСОБА_15 у провокуванні ОСОБА_13 на вчинення злочину сторона захисту надала суду вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року в кримінальній справі № 303/5376/15-к. Вказаним вироком було засуджено рідну доньку ОСОБА_15 - ОСОБА_86 , а сам вирок постановлено суддею ОСОБА_13 .
		Сторона захисту вважає, що наведене свідчить про особисту неприязнь ОСОБА_15 до ОСОБА_13 .
		По-перше, матеріали провадження не містять будь-яких доказів особистого відношення ОСОБА_15 до ОСОБА_13 . Більше того, у суду не має підстав уважати, що ОСОБА_15 знав про те, що саме ОСОБА_13 у минулому ухвалював вирок його дочці. Відповідно до наданих показань, ОСОБА_15 навіть не був обізнаний про факт судимості його дочки.
		По-друге, обставини провадження виключають можливість попередньої обізнаності ОСОБА_15 про те, що після авторозподілу розгляд його адміністративного позову буде здійснювати саме ОСОБА_13 .
		По-третє, слід також звернути увагу, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області суду від 10 вересня 2015 року було затверджено угоду про примирення у кримінальному провадженні. При цьому, на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_86 було звільнено від відбування призначеного вироком покарання, з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину. Тобто, зміст цього вироку за правовими наслідками загалом є сприятливим для ОСОБА_86 , що також не може доводити наявність у ОСОБА_15 особистої неприязні до ОСОБА_13 .
		Таким чином, суд не приймає до уваги аргументи сторони захисту про те, що ОСОБА_15 з огляду на особисту неприязнь по відношенню до ОСОБА_13 , був особисто зацікавлений у звинуваченні останнього у вчиненні корупційного злочину.
		6.6.5. Оцінка судом додаткових доказів сторони захисту, що, на її думку, можуть свідчити про наявність провокації
		6.6.5.1. Оцінка ознак ініціативної поведінки ОСОБА_15 , зафіксованої у НС(Р)Д від 27 липня 2017 року
		У якості підтвердження ініціативної поведінки ОСОБА_15 , сторона захисту у своїй заяві посилається на зміст його розмови з ОСОБА_14 від 27 липня 2017 року, зафіксованої у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль особи ОСОБА_14 від 07 серпня 2017 року (т. 3, а.п. 189-192) з додатком  флеш-карта №372 (т) (т. 7, а.п. 201).
		Так, сторона захисту цитує наступний фрагмент розмови між ОСОБА_15 (№1), та ОСОБА_14 (№2), зафіксованої у протоколі НС(Р)Д від 07 серпня 2017 року, з зазначенням конкретного проміжку часу - згідно протоколу з 08:36:45-08:39:13, згідно відео з 08:40:14-08:40:51.
		«№1 -… штуки гривнів вам
		№ 1  Ні, ні, ні. Давайте так: знаєте, мені вас треба і на Львів, так що давайте без…
		№ 1  Давайте так: я вам, значить так, з мене
		№ 2  Скільки маєте дяку
		№ 1 - Давайте не скільки… я не можу
		№ 2  Я теж так не можу… уже дали…
		№ 1  З мене скільки? Давайте так, щоби було
		№ 2  Я не можу вам казати
		№ 1 - …та ви таке, ми не на базарі».
		У цьому випадку сторона захисту здійснює лише часткове цитування розмови між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 від 27 липня 2017 року у зазначений нею проміжок часу. Контекст наведених висловлювань ОСОБА_15 можна зрозуміти тільки з огляду на зміст попереднього висловлювання ОСОБА_14 .
		Зокрема, на самому початку розмови (приблизно о 08 год. 36 хв. за протоколом, о 08 год. 40 хв. за відео) ОСОБА_14 , без жодних навідних запитань з боку ОСОБА_15 говорить «Значить я з суддею говорив, значить я йому пояснив ситуацію, він каже подивимось, ну тоїсть я йому казав в приделах двух тисяч гривень» (т. 3, а.п. 190). На наступне запитання ОСОБА_15 «Йому?» (мається на увазі  судді ОСОБА_13 ), ОСОБА_14 ствердно відповів «Да». Тобто, спочатку відбулося погодження розміру неправомірної вигоди, яку має безпосередньо одержати ОСОБА_13 , і тільки потім відбулася наступна частина розмови, яку цитує сторона захисту.
		З наведеного є цілком зрозумілим, що процитована стороною захисту частина розмови стосується виключно погодження розміру «дяки», яку мав отримати за свої послуги ОСОБА_14 . Сама розмова завершується пропозицією ОСОБА_14 «ну, давайте стільки ж та й усе», і підсумковою згодою ОСОБА_15 «значить так» (т. 3, а.п. 190).
		Отримання коштів для себе ОСОБА_14 від ОСОБА_15 не охоплюється змістом висунутого йому обвинувачення в кримінальному провадженні № 42017070000000237. При цьому, наведений стороною захисту фрагмент розмови свідчить не про провокативні дії ОСОБА_15 (зокрема, ініціативність, повторення пропозиції або про наполегливість ОСОБА_15 ), а відображає процес торгу між учасниками розмови щодо розміру «дяки» ОСОБА_14 .
		6.6.5.2. Оцінка ознак ініціативної поведінки ОСОБА_15 , зафіксованої у НС(Р)Д від 11 вересня 2017 року
		У своїй заяві про підбурювання до вчинення злочину (провокацію злочину) сторона захисту на доведення факту ініціативної поведінки ОСОБА_15 також окремо посилається на зміст НС(Р)Д  аудіо-, відеоконтроль особи від 11 вересня 2017 року (т. 13, а.п. 69-70), з додатком  флеш карта № 482 (т) (т. 7, а.п. 201).
		Наведена НС(Р)Д була визнані судом недопустимим доказом сторони обвинувачення. У цьому випадку суд надає оцінку цій НС(Р)Д, як доказу сторони захисту, з огляду на обґрунтування цим доказом заяви про провокацію. Оцінка змісту вказаного документу надається виключно у межах, самостійно визначених стороною захисту.
		Так, сторона захисту цитує наступний фрагмент розмови між ОСОБА_15 (№1), та ОСОБА_14 (№2) від 13 вересня 2017 року, з зазначенням конкретного проміжку часу - згідно протоколу з 13:06:53-08:39:13, згідно відео з 08:40:14-08:40:51.
		«№ 1  Ану. Та то пойте, я вам тото, що м вам обіцявще, та може.
		№ 1  Туда йдеме, туй ся не будемо світити».
		При цьому, сторона захисту цитує лише уривок з розмови між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 від 11 вересня 2017 року у зазначений нею проміжок часу, зокрема, лише уривок конкретного висловлювання ОСОБА_15 .
		З повного фрагменту розмови вбачається, що наведена фраза ОСОБА_15 «Ану. Та то пойте, я вам тото, що вам обіцяв ще, та може» є його відповіддю на слова ОСОБА_14 «Так, думаю, іду йому, пообщатися, шоб ето самоє» (т. 3, а.п. 200).
		Тобто, у відповідь на повідомлення про те, що ОСОБА_14 йде спілкуватися з ОСОБА_13 щодо справи ОСОБА_15 та має намір під час цього спілкування передати ОСОБА_13 неправомірну вигоду («пообщатися, шоб ето самоє»), ОСОБА_15 повідомляє, що він приніс необхідні для цього кошти, як домовлялися («я вам тото, що вам обіцяв ще, та може»).
		Наступна, наведена стороною захисту репліка ОСОБА_15 у повному вигляді є такою «Туда йдеме, туй ся не будеме світити. Малий поїхав. У мене в суботу пенсія була, та там кідь треба, то дайте му» (т. 3, а.п. 200). 
		Наведена фраза свідчить не про ініціативну поведінку ОСОБА_15 на провокацію злочину, а відображає процес надання ОСОБА_15 неправомірної вигоди ОСОБА_14 для її наступної передачі ОСОБА_13 у відповідь на отриману вищенаведену інформацію від ОСОБА_14 .
		Окремо слід наголосити, що відповідно до словника українсько-русинської мови «кідь» означає «якщо». За змістом останнє висловлювання ОСОБА_15 «та там кідь треба, та дайте му» означає, що якщо ОСОБА_14 вважатиме це за необхідне, то він, на свій власний розсуд може передати ці гроші судді ОСОБА_13 . Тобто, у цьому випадку ОСОБА_15 не тільки не підбурює ОСОБА_14 до злочинних дій (не наполягає на необхідності передачі неправомірної вигоди ОСОБА_13 ), а навпаки - залишає вирішення цього питання на власний розсуд ОСОБА_14 . 
		Таким чином, наведений стороною захисту протокол НС(Р)Д  аудіо-, відеоконтроль особи від 11 вересня 2017 року не доводить наявність провокації у діях ОСОБА_15 .
		6.7. Загальні висновки суду щодо відсутності провокації
		Відповідаючи на поставлене ключове питання, суд вважає доведеним стороною обвинувачення, що мотивація на вчинення злочину виникла у ОСОБА_14 та ОСОБА_13 безвідносно до дій правоохоронних органів або ОСОБА_15 . Внутрішній мотив на вчинення злочину виник у обвинувачених автономно, а злочинні дії були проявом їх власної свободи волі.
		Усі обставини щодо можливої провокації належним чином досліджені у відкритому судовому процесі, з дотримання принципів змагальності та рівності сторін. 
		На основі наявної інформації щодо змістовного критерію підбурювання, суд поза розумним сумнівом встановлює, що правоохоронні органи розслідували діяльність обвинувачених у пасивний спосіб та не провокували обвинувачених на вчинення злочину. Сукупність обставин цього кримінального провадження свідчить про відсутність вирішального впливу з боку ОСОБА_15 та правоохоронних органів на виникнення мотивів для вчинення обвинуваченими злочинних дій.
		Доводи сторони захисту стосуються обставин, які можуть мати до питання провокації лише опосередковане відношення, не спростовують наявні у матеріалах провадження докази, і не породжують об`єктивні сумніви щодо спрямованості власної волі обвинувачених на вчинення злочину. 
		Докази, надані стороною захисту, не доводять залежність ОСОБА_15 від правоохоронних органів. При цьому, саме по собі припущення про можливу залежність ОСОБА_15 від правоохоронних органів з огляду на його притягнення в минулому до кримінальної відповідальності жодним чином не впливає на остаточний висновок суду про відсутність провокації у цьому провадженні.
		Зміст наданих стороною обвинувачення доказів доводить, що поведінка ОСОБА_15 протягом усього часу носила здебільшого пасивний характер, і не мала будь-якого вирішального впливу на дії обвинувачених. 
		Сторона захисту навела окремі обставини, які на її думку мають доводити провокаційний характер дій ОСОБА_15 у питанні підбурювання до отримання грошових коштів ОСОБА_14 (обіцяв йому «віддячити»). У той же час, питання отримання грошових коштів ОСОБА_14 не охоплюється межами висунутого обвинувачення.
		При цьому, сторона захисту не наводить жодних доказів, які могли б свідчити про підбурювання ОСОБА_15 ОСОБА_14 до здійснення ОСОБА_14 пособництва у одержанні неправомірної вигоди ОСОБА_13 (пропозиція здійснити надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 , як і пропозиція особисто здійснити передачу коштів неправомірної вигоди ОСОБА_13 , під час спілкування з ОСОБА_15 виходили виключно від самого ОСОБА_14 )
		З огляду на викладене, суд констатує відсутність в рамках кримінального провадження № 42017070000000237 суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації з боку правоохоронних органів.
		 
		7. Оцінка судом окремих обставин кримінального провадження
		7.1. Оцінка наявності підстав для початку досудового розслідування та попередньої правової кваліфікації злочину
		Як підтверджується наявними доказами, зокрема, наявним витягом з ЄРДР та показаннями ОСОБА_15 (т. 2, а.п. 34) у даному кримінальному провадженні № 42017070000000237 на підставі звернення ОСОБА_103 саме 03 липня 2017 року було внесено до ЄРДР відомості про вчинення злочину за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України стосовно дій, які вчинялися щодо заявника та підлягали перевірці в ході досудового розслідування.
		У подальшому частина обставин, викладених у заяві ОСОБА_103 , знайшла своє підтвердження під час їх перевірки в ході досудового розслідування, та, як наслідок, обвинуваченим спочатку було вручено повідомлення про підозру, а потім остаточно було висунуто відповідне обвинувачення саме за ч. 3 ст. 368 КК України ( ОСОБА_13 ), та за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України ( ОСОБА_14 ).
		Щодо позиції сторони захисту з приводу не відкриття їй у повному обсязі відомостей ЄРДР, то, у контексті положень статей 84, 91 КПК України, відомості з ЄРДР не є окремим доказом, а засвідчують лише наявність належних процесуальних підстав для збирання доказів у кримінальному провадженні. Сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно отримати відповідні відомості, у тому числі шляхом звернення з відповідним клопотанням до суду.
		У тексті оформленого зі слів ОСОБА_15 протоколу про прийняття заяви про вчинення злочину від 03 вересня 2017 року дослівно зазначено, що « ОСОБА_14 мені пояснив, що не зважаючи на те, що моя справа виграшна, все рівно мені треба буде домовлятися з «судом» і тому я повинен буду заплатити йому винагороду…» (т. 2, а.п. 44).
		Відповідність змісту поданої ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину засвідчена особистим підписом ОСОБА_15 у протоколі (т. 2, а.п. 46). При цьому сам факт «вимагання» ОСОБА_14 у ОСОБА_15 коштів на момент подання заяви міг визначатися лише відповідно до суб`єктивної оцінки ОСОБА_15 , і підлягав подальшій перевірці правоохоронними органами у процесі проведення слідчих дій.
		Під час допиту у Стрийському міськрайонному суді ОСОБА_15 не заперечував, що при зверненні із заявою початково зазначалося саме «про вимагання коштів», хоча й він не зміг чітко пояснити власну оцінку ним дій ОСОБА_14 на той час.
		Тому суд уважає, що попередня правова кваліфікація дій обвинувачених на момент внесення відомостей до ЄРДР відповідала фактичному змісту заяви ОСОБА_15 .
		7.2. Оцінка технічних помилок, допущених у окремих протоколах НС(Р)Д
		Судом були досліджені та визнані належними доказами протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 1445/39/106/03-2017 від 20 липня 2017 року; № 1446/39/106/03-2017 від 20 липня 2017 року, складений та підписаний начальником відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31 , №1655/39/106/03-2017 від 07 серпня 2017 року, складені та підписані заступником начальника відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України ОСОБА_55 , та № 1828/39/106/03-2017 від 08 вересня 2017 року, складений та підписаний начальником відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31 , № 1836/39/106/03-2017 від 13 вересня 2017 року, складений та підписаний заступником начальника відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України ОСОБА_32 .
		У вказаних протоколах НС(Р)Д допущено технічні помилки щодо номеру ухвали слідчого судді, яким надано дозвіл на проведення НС(Р)Д та щодо дати початку проведення НС(Р)Д. Також зазначений у протоколах час фіксації не співпадає з часом, відображеним у додатках до протоколів (файлах аудіо- відеофіксації), зміст протоколів не завжди повністю відображає зміст файлів аудіо- відеофіксації.
		Суд уважає, що наявність вказаних технічних помилок та невідповідностей не є істотним порушенням прав та свобод людини або порушення встановленого порядку проведення таких негласних слідчих розшукових дій, оскільки: 1) відповідні слідчі дії проведенні уповноваженим оперативним підрозділом згідно доручення слідчого, та 2) за наявності відповідного дозволу суду (ухвали Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_59 № 02422т від 05 липня 2017 року), 3) у межах строку дії такої ухвали, щодо особи визначеної у цій ухвалі слідчого судді, та 4) виключно щодо визначеного судом виду негласної слідчої (розшукової) дії.
		Наявність технічних помилок сама по собі не може впливати на достовірність відомостей, викладених у цих протоколах НС(Р)Д, тому не впливає на їх допустимість у якості доказів. Доказів недостовірності викладеної інформації стороною захисту не надано. 
		З огляду на викладене, суд уважає, що протоколи НС(Р)Д № 1445/39/106/03-2017 від 20 липня 2017 року та № 1446/39/106/03-2017 року від 20 липня 2017 року є допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні.
		7.3. Оцінка допустимості використання як доказу документу аудіо- відеофіксації, що є додатком до протоколу НС(Р)Д від 22 вересня 2017 року 
		Твердження сторони захисту про те, що здійснена під час проведення НС(Р)Д у кабінеті ОСОБА_13 аудіо- відео-фіксація має ознаки монтажу, є лише необґрунтованими припущеннями, які не підтверджені будь-якими доказами.
		Протокол про проведення НС(Р)Д - аудіо-, відео-контролю особи від 22 вересня 2017 року оцінюється судом як допустимий, належний та достовірний доказ. 
		Електронна інформація, яка є оригіналом документу відповідно положень ст. 99 КПК України, тобто була отримана з першоджерела, була безпосередньо записана у процесі проведення слідчої дії, номер та серія електронного носія були вказані у протоколі цієї слідчої дії.
		Під час дослідження цього доказу судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження зберігається саме оригінал електронного документу, суттєвих розбіжностей зі змістом письмового протоколу НС(Р)Д від 11 вересня 2017 року під час цього дослідження виявлено не було.
		Вмотивованих доводів на спростування наведених висновків суду в цій частині матеріали провадження не містять, зокрема, відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що носій інформації, долучений до протоколу НС(Р)Д від 22 вересня 2017 року, містить електронний документ, створений не під час здійснення цієї НС(Р)Д, а в інший час чи за інших обставин, або не уповноваженою особою.
		Твердження сторони захисту щодо теоретичної можливості здійснення технічного втручання та редагування запису, не спираються на будь-які об`єктивні дані на обґрунтування таких припущень. При цьому, сторона захисту не навела жодного фрагменту запису, у який на її думку могло б бути здійснено втручання, а також не зазначила змісту такого можливого втручання з метою доведення вини обвинувачених.
		7.4. Оцінка факту «передоручення» проведення НС(Р)Д 
		За твердженням сторони захисту протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль особи ОСОБА_14 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20 липня 2017 року (т. 3, а.п. 177-184) є незаконним, оскільки доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій було надано управлінню захисту економіки ДЗЕ НП України, але фактично ця слідча дія проводилася співробітниками ВОТЗ СБУ, у той час як жодних даних про залучення СБУ замість або поряд з ДЗЕ НП України в справі немає, та фактично має місце передоручення - не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах провадження.
		Суд не убачає у цьому кримінальному провадженні порушення наведеного принципу органами досудового розслідування. Що стосується можливості залучення окремих технічних спеціалістів СБУ або Національної поліції до участі у проведенні окремої НС(Р)Д, то загальний порядок залучення слідчим співробітників інших підрозділів для проведення НС(Р)Д викладений у «Інструкції про проведення НС(Р)Д» та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 року.
		Зокрема, п. 3.1 «Інструкції про проведення НС(Р)Д» визначено, що слідчий може проводити негласні слідчі (розшукові) дії 1) самостійно, 2) спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, 3) залучати до проведення слідчих дій інших осіб, 4) доручати проведення слідчих дій уповноваженим оперативним підрозділам.
		Зміст наведених протоколів НС(Р)Д та пояснення свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_55 підтверджують факти особистого проведення ними цих слідчих дій, та залучення ними до проведення НС(Р)Д співробітників ВОТЗ ДЗЕ НП України та ВОТЗ СБУ (ДОТЗ СБУ).
		Суд не може погодитися з твердженнями сторони захисту про те, що не розкриття стороною обвинувачення документів щодо залучення таких технічних спеціалістів у порядку ст. 290 КПК України та не зазначення у протоколах НС(Р)Д особистих анкетних даних цих спеціалістів має наслідком визнання цих протоколів НС(Р)Д недопустимими доказами.
		По-перше, уповноважена особа, що проводить негласну слідчу (розшукову) дію відповідно до вимог ч. 1 ст. 107, ч. 1 ст. 252 КПК України приймає рішення про фіксацію такої процесуальної дії за допомогою технічних засобів, для чого може залучати необхідних спеціалістів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 КПК України оперативно-технічні підрозділи залучаються до участі у проведенні НС(Р)Д на підставі письмового доручення слідчого, або прокурора. Необхідність розкриття відповідного доручення передбачена лише у разі, коли оперативно-технічні підрозділи самостійно проводять НС(Р)Д та складають такий протокол. 
		По-друге, суд звертає увагу на те, що слідчі дії було проведено, та протоколи про їх проведення було складено слідчими ДЗЕ НП України, а доручення від 06 липня 2017 року на проведення цих НС(Р)Д саме ДЗЕ НП України належним чином було розкрите стороні захисту.
		Що стосується документу, на підставі якого до проведення НС(Р)Д слідчим додатково залучалися спеціалісти технічних підрозділів (у цьому випадку окремого завдання, наданого слідчим відповідно до п. 3.8 «Інструкції про проведення НС(Р)Д»), то обов`язковість його розкриття чинним законодавством не вимагається.
		По-третє, що стосується персональних даних співробітників технічних підрозділів, то ч. 1 ст. 252 КПК України відомості про осіб, які проводили НС(Р)Д або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. Свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_55 пояснили, що не зазначали у протоколах відомості про технічних спеціалістів, які залучалися ними до проведення НС(Р)Д, з огляду на ці положення КПК України.
		Наведене також узгоджується з нормативних актів спеціальної дії, зокрема, з п. 4.10 «Інструкції про проведення НС(Р)Д» та п. 4.1.1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.
		На думку суду, не розкриття персональних даних технічних спеціалістів та підстав їх залучення до проведення НС(Р)Д не впливає на допустимість відповідних доказів, оскільки ці документи (відомості) не відносяться до безпосередніх «процесуальних підстав проведення НС(Р)Д».
		Одночасно, не розкриття стороною обвинувачення наведених відомостей у цьому випадку не може вважатися істотним порушенням конституційних прав обвинувачених, і як наслідок, не тягне за собою визнання цих доказів недопустимими відповідно до положень ст. 87 КПК України.
		7.5. Оцінка порядку оформлення додатків до протоколів НС(Р)Д від 20 липня 2017 року, та дотримання порядку їх передачі від оперативних підрозділів
		Суд звертає увагу на ту обставину, що у двох протоколах НС(Р)Д від 20 липня 2017 року, а саме у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль особи ОСОБА_14 від 20 липня 2017 року (т. 3, а.п. 177-181) та у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_14 - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20 липня 2017 року (т. 3, а.п. 182-184) не зазначено конкретних номерів флешкарт, які є додатками до протоколу.
		Суд зазначає, що наведені додатки є окремими електронними документами, на яких у рівній мірі поряд із письмовими протоколами НС(Р)Д ґрунтується висновок суду про доведеність певних обставин стороною обвинувачення.
		Додатки до протоколів були належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків, а тому суд приходить до висновку щодо їх відповідності ч. 3 ст. 105 КПК України.
		Передача вказаних документів здійснювалася супровідним листом начальника УЗЕ ДЗЕ НП на адресу прокурора про передачу протоколів за результатами НС(Р)Д та матеріальних носіїв до протоколів від 20 жовтня 2017 року (т. 7, а.п. 34-36), що відповідає вимогам ч. 2 ст. 257 КПК України.
		Свідок ОСОБА_31 , як особа, що є безпосереднім виконавцем цих слідчих дій, у судовому засіданні надав показання, що передача додатків до протоколів НС(Р)Д здійснювалася з дотриманням вимог Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію від 19 жовтня 2016 року.
		Дослідження цих електронних документів здійснювалося судом одночасно з дослідженням змісту відповідних протоколів НС(Р)Д у письмовому вигляді. При цьому суд констатує, що досліджена у судовому засіданні інформація, яка знаходиться на відповідних носіях, у повній мірі (з врахуванням незначних, суто технічних розбіжностей і окремих помилок) відповідає змісту письмових протоколів НС(Р)Д, наявних у матеріалах кримінального провадження. Під час дослідження цих доказів сторона захисту не навела жодного фрагменту запису, у який на її думку могло б бути здійснено втручання, а також не зазначила змісту такого можливого втручання з метою доведення вини обвинувачених.
		Таким чином суд дослідив законність походження електронних носіїв, що є додатками до протоколів НС(Р)Д від 20 липня 2017 року, та пересвідчився у достовірності інформації, яка на них міститься.
		Суд також наголошує, що не зазначення конкретних номерів флешкарт, про що у цьому випадку зазначає сторона захисту, сама по собі не тягне за собою визнання відповідних доказів недопустимими. У той же час, сторона захисту не наводить доказів того, що внаслідок не зазначення конкретних номерів флешкарт відбулося грубе порушення конституційних прав обвинувачених.
		7.6. Оцінка судом наслідків порушення строків складання протоколів НС(Р)Д
		Суд не приймає доводи сторони захисту про те, що порушення строку складання протоколів НС(Р)Д має наслідком визнання цих протоколів недопустимими доказами.
		Так, ч. 3 ст. 252 КПК визначено, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. 
		Дійсно, допущене органом досудового слідства порушення визначеного кримінальним процесуальним законом строку, порушує форму кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НС(Р)Д.
		Проте таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема, впливу на забезпечення його права на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону що тягне за собою визнання цих доказів недопустимими відповідно до положень ст. 87 КПК України.
		При цьому, порушення строку складання протоколу сама по собі жодним чином не впливає на достовірність відомостей, викладених у такому протоколі, і допустимість використання відповідних відомостей в якості доказів. Із свого боку сторона захисту не навела доказів, що порушення строку складання протоколу може впливати на його достовірність або може свідчити про фальсифікацію цих доказів.
		7.7. Оцінка допустимості у якості доказів результатів проведення НС(Р)Д щодо ОСОБА_14 від 27 липня 2017 року та від 28 липня 2017 року
		Як вже було зазначено раніше, НС(Р)Д щодо ОСОБА_14 27 липня 2017 року та 28 липня 2017 року проводилися на підставі постанови прокурора №17/1-1174 про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 липня 2017 року, та ухвали апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05 липня 2017 року.
		Безпосереднє проведення цих НС(Р)Д оперативним підрозділом - УЗЕ ДЗЕ НП України здійснювалося на підставі доручення про проведення слідчих (розшукових) дій № 17/1-1175 н/т від 03 липня 2017 року (т. 3, а.п. 198).
		Зміст НС(Р)Д від 27 липня 2017 року відображено у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відео контроль особи від 07 серпня 2017 року (т. 3, а.п. 189-192).
		Зміст НС(Р)Д від 28 липня 2017 року відображено у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 вересня 2017 року (т. 3, а.п. 185-188).
		Наведене свідчить про те, що у період з 05 липня 2017 року по 04 вересня 2017 року (термін дії ухвали Апеляційного суду Львівської області 05 липня 2017 року) оперативні підрозділи УЗЕ ДЗЕ НП України були уповноваженим органом, який відповідно до положень ст. 41 КПК України мав право проводити НС(Р)Д щодо ОСОБА_14 .
		Слідчий прокуратури Закарпатської області ОСОБА_58 надавав доручення на проведення цих НС(Р)Д) 06 липня 2017 року, тобто у період, коли він мав повноваження здійснювати досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, а загальний термін проведення цих НС(Р)Д на виконання вказаного доручення було визначено для оперативного підрозділу ухвалою суду.
		З огляду на викладене, не є релевантною позиція Верховного Суду щодо наслідків порушення підслідності, висловлена у постанові по справі № 761/34909/17 від 14 квітня 2020 року та у постанові по справі № 640/5023/19 від 24 травня 2021 року, оскільки збирання відповідних доказів у зазначених Верховним Судом випадках здійснювалося неуповноваженим органом досудового розслідування (або на підставі доручення такого не уповноваженого органу), а в цьому випадку оперативним підрозділом на підставі доручення уповноваженого органу досудового розслідування.
		Таким чином, докази, зібрані оперативним підрозділом УЗЕ ДЗЕ НП України у період з 05 липня 2017 року по 04 вересня 2017 року в процесі проведення НС(Р)Д щодо ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року є належними і допустимими.
		7.8. Оцінка доказів належного письмового повідомлення про підозру обвинуваченому ОСОБА_13 .
		Повноваження щодо повідомлення про підозру судді здійснюються Генеральним прокурором або його заступником, незалежно від їх призначення процесуальними керівниками чи включення їх до групи прокурорів, що здійснюють таке керівництво в кримінальному провадженні.
		Відповідно до постанови про визначення групи прокурорів від 21 липня 2017 року заступник Генерального прокурора ОСОБА_104 включений до складу групи прокурорів, які здійснюють нагляд у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року.
		Перелік посадових осіб, уповноважених вручати підозру у кримінальному провадженні № 42017070000000237, та їх повноважень визначався згідно постанови про визначення групи прокурорів від 21 липня 2017 року, якою визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні у складі заступника генерального прокурора  керівника САП ОСОБА_61 , прокурорів САП ОСОБА_105 , ОСОБА_9 , заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_69 , начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Закарпатської області ОСОБА_28 , прокурора прокуратури Закарпатської області ОСОБА_106 (т. 2, а.п. 37).
		Повідомлення про підозру обвинуваченому ОСОБА_13 було складено і підписано заступником Генерального прокурора ОСОБА_107 (т. 3 а.п. 35-40), та за його дорученням безпосереднє вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_13 здійснювалося ОСОБА_28 (т. 3, а.п. 42), що свідчить про дотримання у даному випадку вимог ст. 480 КПК України.
		Твердження сторони захисту про незаконність відповідної процесуальної дії з огляду на відсутність окремої постанови у письмовому вигляді про доручення ОСОБА_28 вручити підозру обвинуваченому ОСОБА_13 не можуть бути прийняті до уваги.
		По-перше, доручення ОСОБА_28 вручити повідомлення про підозру ОСОБА_13 міститься у самому тексті повідомлення про підозру (т. 3, а.п. 40).
		По-друге, КПК України не містить вимоги винесення відповідної окремої постанови. У даному випадку вбачається, що знаходження ОСОБА_28 у складі групи прокурорів, що здійснюють нагляд у цьому кримінальному провадженні, надає останньому достатні повноваження для вчинення відповідної процесуальної дії на виконання доручення заступника Генерального прокурора України.
		7.9. Оцінка доказів належного пред`явлення письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри обвинуваченому ОСОБА_14 .
		Обвинувачений ОСОБА_14 не є спеціальним суб`єктом відповідно до положень ст. 480 КПК України, тому вручення письмового повідомлення про підозру йому було здійснено у загальному порядку.
		Відповідно до наявних у матеріалах провадження доказів, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_14 від 12 вересня 2017 року було складено, підписано та вручено старшим слідчим прокуратури Закарпатської області ОСОБА_108 .
		У той же час, 30 січня 2018 року о 16. год. 32 хв. детективом НАБУ ОСОБА_109 було вручено ОСОБА_14 повідомлення про заміну раніше висунутої підозри від 29 січня 2018 року (т. 10, а.п. 65). У зв`язку з відмовою ОСОБА_14 від одержання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було здійснено відеофіксацію даної процесуальної дії, відповідно до положень ч. 1 ст. 136 КПК України (флеш носій інформації об`ємом 16 GB, який є додатком до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_14 від 29 січня 2018 року, т. 10, а.п.76). Факт вручення ОСОБА_14 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не заперечувався стороною захисту під час судового розгляду.
		Детектив НАБУ ОСОБА_110 був належною процесуальною особою уповноваженого органу досудового розслідування, що діяв на підставі доручення про проведення досудового розслідування від 12 грудня 2017 року (т. 2, а.п. 40) і постанови про визначення старшого слідчого та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 12 грудня 2017 року (т. 2, а.п. 41-44).
		Формулювання висунутої ОСОБА_14 зміненої підозри полягає у тому, що він підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. Наведене формулювання співпадає з наступним формулюванням обвинувачення, викладеного щодо ОСОБА_14 у спрямованому до суду обвинувальному акті.
		Таким чином, внаслідок пред`явлення повідомлення про заміну раніше висунутої підозри від 29 січня 2018 року процесуальні права ОСОБА_14 не були порушені.
		 
		8. Докази, що визнаються судом недопустимими або неналежними
		8.1. Докази, визнані судом недопустимими з огляду на порушення правил підслідності
		Суд приходить до висновку, що в процесі проведення НС(Р)Д від 19 липня 2017 року в органів досудового слідства і прокурора виникли достатні підстави уважати, що до вчинення злочину, розслідування якого здійснювалося у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року причетний спеціальний суб`єкт  суддя ОСОБА_13 .
		Враховуючи викладені обставини, заступник Генерального прокурора ОСОБА_111 відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 36, ст. 41, ст. 480 КПК України, звернувся до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням від 21 липня 2017 року № 20/3-1783т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у якому, зокрема, зазначив, що з метою виконання наданої ОСОБА_15 обіцянки, 19 липня 2017 року ОСОБА_14 вступив у протиправні корупційні зв`язки з суддею Мукачівського міськрайонного суду ОСОБА_13 (у провадженні якого знаходилася відповідна справа за заявою ОСОБА_15 ), який, в свою чергу, за неправомірну вигоду пообіцяв у справі за позовною заявою ОСОБА_15 прийняти позитивне рішення на користь останнього.
		Обізнаність заступника Генерального прокурора ОСОБА_112 про причетність до злочину судді ОСОБА_13 відображена у мотивувальній частині наданого клопотання де, зокрема, зазначається, що негласні слідчі (розшукові) дії необхідно проводити строком не менше двох місяців, адже у своїй діяльності ОСОБА_13 дотримується правил конспірації, отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення, до якого причетний ОСОБА_13 , в інший спосіб неможливо, оскільки проведення гласних слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні призведе до інформування ОСОБА_13 про початок досудового розслідування щодо нього, що в свою чергу надасть можливість останньому припинити на певний час злочинні дії. Також у клопотанні зафіксовано, що ОСОБА_13 працює суддею Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, зустрічається з особами, від яких одержує неправомірну вигоду, та іншими можливими співучасниками злочину у своєму робочому кабінеті. 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2017 року клопотання заступника Генерального прокурора ОСОБА_61 було задоволено та надано дозвіл на проведення наступних негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_13 : зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу по абонентському номеру, візуальне спостереження, аудіо-, відеоконтроль, обстеження публічно недоступного місця.
		Таким чином, прокурор у цьому випадку належним чином врахував обставини кримінального провадження, що стали відомі органам досудового розслідування станом на 20 липня 2017 року, та здійснив необхідні дії для забезпечення належного оформлення процесу збирання доказів оперативними підрозділами у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року.
		Проте, з моменту, коли заступник заступник Генерального прокурора ОСОБА_111 дізнався про причетність ОСОБА_13 , він мав на протязі 24 годин (тобто, не пізніше 20 липня 2017 року) відповідно до вимог ч. 5 ст. 216 КПК України визначити підслідність досудового розслідування кримінального провадження № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року за НАБУ. Утримавшись від виконання вказаного обов`язку, прокурор фактично доручив продовження здійснення досудового розслідування у цьому провадженні слідчим прокуратури Закарпатської області.
		Як вказується у постанові Верховного Суду по справі № 640/5023/19 від 24 травня 2021 року, у разі доручення прокурором здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, ніж встановленому ст. 216 КПК України, зазначені уповноважені особи уважатимуться такими, що діють поза межами своїх процесуальних повноважень. У цьому випадку має місце недотримання належної правової процедури та порушення вимог статей 214, 216 КПК України.
		Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
		З огляду на викладене, суд визнає недопустимими наступні докази, зібрані у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року безпосередньо слідчими прокуратури Закарпатської області після 20 липня 2017 (як неуповноваженим з цієї дати органом досудового розслідування), або за їх дорученням, наданим після 20 липня 2017 року співробітниками оперативних підрозділів.
		Разом з цим висновки в даному пункті не спростовують висновки суду викладені в п. 5.2.1.13, про те, що відповідні НС(Р)Д (т. 3, а.п. 218-220) проводилося на виконання доручення УЗЕ ДЗЕ НП України як оперативному підрозділу на проведення негласних розшукових дій за підписом заступника Генерального прокурора ОСОБА_61 № 20/3.1799т від 24 липня 2017 року (т. 3, а.п. 216-217). Суд акцентує увагу, що в тому випадку підписуючи це доручення заступник Генерального прокурора ОСОБА_104 надав доручення УЗЕ ДЗЕ НП України не як органу досудового розслідування (ст. 36, ч. 2, п. 4), а як оперативному підрозділу (ст. 36, ч. 2, п. 5), що є реалізацією різних процесуальних повноважень прокурора. Виконуючи таке доручення відповідні співробітники УЗЕ ДЗЕ НП України виконували функцію не органу досудового розслідування, а саме функцію оперативного підрозділу. Таким чином, в тому випадку збирання доказів оперативними підрозділами відбувалося з дотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 36, ст. 41, ст. 480 КПК України, та, одночасно, були дотримані вимоги ч. 9 ст. 49 Закону Країни «Про судоустрій і статус суддів». 
		8.1.1. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль особи ОСОБА_14 від 13 вересня 2017 року(т. 3, а.п. 199-201), з додатком  флеш карта № 482 (т) (т. 7, а.п. 201) та диском DVD-R № 482 (т. 7, а.п. 188), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_32 .
		8.1.2. Протокол № 5т/39106/09-2018 про результати контролю за вчиненням злочину від 02 січня 2018 року (т.3, а.п. 233-235), складений співробітником УЗЕ ДЗЕ НП України ОСОБА_32 .
		8.1.3. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20 вересня 2017 року (т. 4, а.п. 14-16), яким, у відповідності до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2017 року були вилучені вказані в ухвалі суду речі.
		8.1.4. Протокол огляду місця події від 11 вересня 2017 року (т. 2, а.п. 109-111) з додатком до протоколу у вигляді документу аудіо- відеофіксації перебігу проведення огляду місця події від 11 вересня 2017 року, що знаходиться на картці пам`яті microSD об`ємом 16 гб. (т. 2, а.п. 112).
		8.1.5. Відео з камер спостереження на подвір`ї Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2017 року, що знаходиться на флеш носії TeamGROUP 64 Gb (т. 8, а.п. 197).
		8.1.6. Протокол освідування особи  ОСОБА_14 від 11 вересня 2017 року, що знаходиться на картці пам`яті microSD об`ємом 16 гб.  відеофіксація перебігу проведення освідування від 11 вересня 2017 року (т. 2, а.п. 112);
		8.1.7. Протокол обшуку приміщень Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2017 року (т. 2, а.п. 127-131, з додатками - карти пам`яті microSD 8 Gb № 1704B121311 BSTDIA236, 16 Gb MMDS16GB VET-10TBTD 160612, 8 Gb YF86GC8TH LBSH201706202 (т. 7, а.п. 202).
		8.1.8. Протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_14 від 11 вересня 2017 року (т. 178-182) з додатком - картою пам`яті microSD 8 Gb № 1720113466 (т. 7, а.п. 200).
		8.1.9. Висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4854 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за матеріалами кримінального провадження № 42017070000000237 з супровідним листом та довідкою щодо витрат на проведення експертизи(т. 3, а.п. 71-75).
		З цих же підстав суд визнає недопустимими наступні речові докази:
		8.1.10. Речі та документи, вилучені 11 вересня 2017 року унаслідок особистого обшуку ОСОБА_14 під час проведення огляду місця події  подвір`я Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, а також процесуальні документи, які було складено під час проведення цієї слідчої дії, а саме:
		- клопотання від 11 вересня 2017 року по судовій справі ОСОБА_15 № 303/2698/17-а на 1 арк.;
		- позовна заява ОСОБА_15 на 3 арк.;
		- записка на 1 арк.;
		- заперечення на заперечення Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації по справі №303/4013;
		- мобільний телефон «Nokia» серійний номер № НОМЕР_4 з СІМ-картою оператора «Водафон» № НОМЕР_5 ;
		- грошові кошти в сумі 326 грн., одна купюра номіналом 200 гривень, з серійним номером ЄВ3108320, одна купюра номіналом 100 грн. з серійним номером СВ9597241, одна купюра номіналом 20 грн. з серійним номером ТД3618306, одна купюра номіналом 5 гривень з серійним номером СЖ8015204, одна купюра номіналом 1 гривня з серійним номером ПЄ1721906;
		- поліетиленова папка чорного кольору з документами (серед яких клопотання від 11 вересня 2017 року по судовій справі ОСОБА_15 № 303/2698-17-а на 1 арк.; позовна заява ОСОБА_15 на 3 арк.; заперечення по справі ОСОБА_15 на 2 арк.; записка на 1 арк.; проект протоколу від 12 вересня 2017 року на 5 арк.)
		8.1.11. Речі, отримані 11 вересня 2017 року під час проведення освідування ОСОБА_113 , а саме:
		- фрагмент фільтрувального пакету із змивами з долоні лівої руки ОСОБА_14 ;
		- фрагмент фільтрувального пакету із змивами з долоні правої руки ОСОБА_14 ..
		8.1.12. Речі та документи, вилучені під час обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_14 у приміщенні Мукачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області:
		- довіреність на представництво інтересів ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 2837/09 від 20 березня 2017 року;
		- довіреність на представництво інтересів Мукачівського ОУ Пенсійного фонду України Закарпатської області № 2253/10 від 03 квітня 2017 року;
		- аркуш паперу з відомостями про сплату судового збору в сумі 640 гривень ОСОБА_15 (мешканцем АДРЕСА_4 );
		- грошові кошти в сумі 970 грн. та 50 Євро у конвертах з рукописними записами; 
		- особова картка ОСОБА_14 , як державного службовця; 
		- копія паспорту громадянина України (національного та для виїзду за кордон);
		- копія картки платника податків (ідентифікаційного коду) на ім`я ОСОБА_14 ;
		- документи, які стосуються судової справи за адміністративним позовом ОСОБА_15 до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА, а саме: 
		- 2 квитанції на послуги «Укрпошти» на 2 арк.
		- заперечення від 31 липня 2017 року ОСОБА_15 на заперечення Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА у справі № 303/4013 адресоване судді ОСОБА_13 на 2 арк.
		- копія довідки № 1114 від 26 червня 2017 року, видана Мукачівським ОУ ПФ України Закарпатської області ОСОБА_15 про отримані суми пенсії у 2017 році у двох примірниках на 2 арк.
		- заява ОСОБА_15 від 29 червня 2017 року до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА про нарахування і виплати йому невиплаченої частини одноразової допомоги, як інваліду війни за 2010  2017 роки на 1 арк.
		- узагальнення судової практики на 5 арк.
		   - аркуш паперу з рукописними записами на 1 арк. 
		- грошові кошти в сумі 2000 грн.  чотири купюри по 500 гривень з серійними номерами БР 3520478, ЗГ 2322965, ЗБ 1142378, ЛА 7327953.
		8.1.13. Речі та документи, здобуті за результатами проведення обшуку приміщень Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
		- грошові кошти у сумі 4000 гривень, у вигляді купюр номіналом 500 гривень УБ 1889726, ЗФ 6485368, ВИ 2848468, ВБ4329530; ФД8196314, ЗИ1104249, УИ1513854, ГК7495455.
		- аркуш з блокноту, із записами від 11 вересня 2017 року;
		- копію матеріалів адміністративної справи № 303/2698/17-а за позовом ОСОБА_15 до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА на 33-х аркушах;
		- аркуш блокноту із записами за 11 вересня 2017 року про призначення на 13.30 год. Справи за позовом ОСОБА_114 до управління соціального захисту населення, який находився на робочому столі ОСОБА_13 .
		8.2. Недопустимість частини доказів, здобутих у результаті проведення НС(Р)Д щодо ОСОБА_13 .
		Суд визнає недопустимими доказами частину відомостей, що відображені у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо, відео-контроль ОСОБА_13 від 22 вересня 2017 (т. 3, а.п. 230-232), а саме зафіксований зміст спілкування ОСОБА_13 , ОСОБА_27 та адвоката ОСОБА_12 , яке відбулося 11 вересня 2017 року приблизно о 17 год. 40 хв. у службовому кабінеті ОСОБА_13 .
		Протокол у цій частині відображає зміст конфіденційного спілкування між ОСОБА_13 , ОСОБА_27 та адвокатом ОСОБА_12 у робочому кабінеті ОСОБА_13 11 вересня 2017 року. 
		З огляду на це такі відомості визнаються недопустимими доказами відповідно до вимог п. 3 ч 2 ст. 87 КПК України.
		8.3. Недопустимість висновку спеціаліста наданого стороною захисту
		Суд визнає недопустимим доказом наданий стороною захисту висновок спеціаліста від 10 березня 2020 року № 6 (т. 8, а.п. 19-32), оскільки наданий доказ не відповідає вимогам ч. 1 ст. 99 КПК України та не був розкритий стороною захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України.
		Суд також звертає увагу, що наданий висновок не є висновком експерта відповідно до вимог ст. 101 КПК України, а спеціаліст, який його складав, не залучався до участі у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 71, 72 КПК України, клопотань про залучення цього спеціаліста сторона захисту суду не заявляла.
		Окремо слід зазначити, що обставини, на доведення яких стороною захисту надається висновок спеціаліста, не входять до предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
		8.4. Докази, визнані судом неналежними
		Суд визнає неналежними наступні докази і документи, як такі, що не мають відношення до предмету кримінального провадження № 42017070000000237.
		8.4.1. Речі і документи, вилучені 11 вересня 2017 року під час обшуку службового кабінету ОСОБА_14 , що не мають відношення до предмету кримінального провадження:
		- службове посвідчення начальника юридичного відділу Мукачівського управління Пенсійного фонду на ім`я ОСОБА_14 , 
		- грошові кошти в сумі дві купюри номіналом 100 гривень з серійними номерами КН3720234, МК2260026, три купюри номіналом 200 гривень з серійними номерами УП2924860, КЕ0579094, СН1780089, 1 купюра номіналом 50 гривень з серійним номером КТ0238514 та купюра 50 Євро,
		- копії паспортів: національного та для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_14 , 
		- ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_14 ,
		- особова картка державного службовця ОСОБА_14 .
		8.4.2. Речі і документи, вилучені 11 вересня 2017 року під час обшуку службового кабінету ОСОБА_13 , що не мають відношення до предмету кримінального провадження:
		- грошові кошти у вигляді чотирьох купюр номіналом 500 гривень ФД8196314, ЗИ1104249, УИ1513854, ГК7495455.
		 
		9. Оцінка відповідності ОСОБА_13 ознакам спеціального суб`єкта злочину
		Указом Президента України «Про призначення суддів» від 23 травня 2013 року № 302/2013 ОСОБА_13 призначено строком на п`ять років у місцевий загальний суд на посаду судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, ОСОБА_13 як суддя є носієм судової влади в державі.
		Таким чином, ОСОБА_13 , як суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, при виконанні службових обов`язків постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, а тому вчинене ним діяння підлягає кваліфікації за ч. 3 ст. 368 КК України.
		 
		10. Оцінка наявності у обвинувачених умислу на скоєння злочину
		10. 1. Доведеність умислу ОСОБА_13 на вчинення злочину, його мотив та мета
		Доведеність умислу ОСОБА_13 убачається в оцінці доказів, що підтверджують умисний характер дій ОСОБА_13 , спрямованих на одержання неправомірної вигоди за винесення судового рішення, а саме: визначення форми співучасті (пособництво) ОСОБА_14 у вчиненні злочину; проведення зустрічей з ОСОБА_14 , під час яких відбувалося обговорення можливості задоволення позовних вимог ОСОБА_15 ; прийняття пропозиції одержання та фактичне одержання неправомірної вигоди; надання розпорядження своєму помічнику про підготовку проекту судового рішення по справі за позовом ОСОБА_15 .
		Станом на 19 липня 2017 року ОСОБА_13 вже мав умисел на одержання неправомірної вигоди за винесення судового рішення інтересах ОСОБА_15 . Наступні дії ОСОБА_13 у подальшому були спрямовані на реалізацію злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_15 , що підтверджується матеріалами НС(Р)Д, показаннями свідка ОСОБА_27 .
		Відповідна спрямованість умислу обвинуваченого на одержання неправомірної вигоди підтверджує наявність мети одержання неправомірної вигоди (власного незаконного збагачення) та корисливий мотив.
		Обставинами провадження підтверджується, що ОСОБА_13 усвідомлював, що за пособництва ОСОБА_14 він спрямовував свої дії на одержання неправомірної вигоди, та розумів, що:
		1) він, як суддя, є службовою особою, яка займає відповідальне становище;
		2) він є одержувачем неправомірної вигоди у грошовій формі, у загальному розмірі 2000 гривень;
		3) грошові кошти одержуються за винесення ним судового рішення по справі ОСОБА_15 , тобто за виконання ним службових обов`язків;
		4) такі дії пов`язані з використанням його службового становища;
		5) судове рішення мало бути винесено в інтересах ОСОБА_15 , як особи, що надала неправомірну вигоду;
		6) одержання такої неправомірної вигоди є незаконним.
		10.2. Доведеність умислу ОСОБА_14 на вчинення злочину, його мотив та мета
		Доведеність умислу ОСОБА_14 убачається у оцінці доказів, що підтверджують умисний характер дій ОСОБА_14 , спрямованих на здійснення пособництва у одержанні ОСОБА_13 неправомірної вигоди шляхом вчинення наступних конкретних дій: надання порад та консультацій ОСОБА_13 , що своїм змістом сприяли вчиненню кримінального правопорушення ОСОБА_13 ; створення умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення ОСОБА_13 , у тому числі підготовка та написання проектів документів, відшукання судової практики, проведення зустрічей з ОСОБА_15 , та керування діями ОСОБА_15 у процесі вчинення злочину; переконування ОСОБА_15 у важливості власної ролі для винесення судового рішення в інтересах ОСОБА_15 ; висловлення пропозиції ОСОБА_15 щодо можливості вирішення його питання шляхом надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 , визначення розміру та форми такої неправомірної вигоди; висловлення готовності бути посередником у передачі коштів неправомірної вигоди від ОСОБА_15 ОСОБА_13 ; надання інформації ОСОБА_13 щодо можливості одержання від ОСОБА_15 неправомірної вигоди за винесення позитивного рішення по справі ОСОБА_15 ; посередництво у передачі коштів неправомірної вигоди від ОСОБА_15 ОСОБА_13 .
		Станом на 19 липня 2017 року ОСОБА_14 мав власний умисел на вчинення такого пособництва ОСОБА_13 у одержанні неправомірної вигоди за винесення судового рішення в інтересах ОСОБА_15 , що підтверджується матеріалами НС(Р)Д, та показаннями свідків ОСОБА_27 і ОСОБА_15 .
		Відповідна спрямованість умислу обвинуваченого на одержання неправомірної вигоди підтверджує наявність мети одержання неправомірної вигоди (незаконного збагачення) ОСОБА_13 та корисливий мотив.
		Обставинами провадження підтверджується, що ОСОБА_14 усвідомлював, що своїми діями він вчиняв пособництво в одержанні ОСОБА_13 неправомірної вигоди з метою власного незаконного збагачення ОСОБА_13 , та розумів, що:
		1) він є пособником у одержанні ОСОБА_13 неправомірної вигоди; 
		2) ОСОБА_13 , як суддя, є особою, що займає відповідальне становище;
		3) грошові кошти одержуються ОСОБА_13 за винесення ним судового рішення, тобто за виконання ОСОБА_13 його службових обов`язків;
		4) одержання ОСОБА_13 такої неправомірної вигоди є незаконним;
		5) дії ОСОБА_13 , за які одержується неправомірна вигода, пов`язані саме з використанням ним, як суддею свого службового становища;
		6) судове рішення мало бути винесено ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_15 , як особи, що надала неправомірну вигоду.
		 
		11. Висновки суду
		Доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Суд при дослідженні обставин даної справи виходить із вищевказаних принципів. Досліджені судом докази є послідовними, узгоджуються один між собою та один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, виявлені суперечності в них не є значущими та не мають системного характеру, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість. Надані стороною обвинувачення докази, доводять вину обвинувачених «поза розумним сумнівом» у відповідності до вимог ст. 17 КПК України, не спростовані наявними у матеріалах провадження іншими доказами або правовою позицією в рамках реалізації принципу змагальності (стаття 22 КПК України).
		Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості окремих доказів, суд у кожному випадку з`ясовував, яким чином підтверджується наявність заявлених порушень, а також до яких наслідків призвели або могли призвести відповідні порушення (у випадку їх підтвердження). 
		Суд погодився з доводами сторони захисту щодо недопустимості використання доказів, зібраних стороною обвинувачення у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року з порушенням правил підслідності співробітниками слідчого відділу прокуратури Закарпатської області після 20 липня 2017 року, або за їх дорученням, наданим після 20 липня 2017 року оперативними підрозділами.
		У той же час, суд уважає належними і допустимими докази, зібрані співробітниками слідчого відділу прокуратури Закарпатської області у період з 03 липня 2017 року по 20 липня 2017 року, а також оперативними підрозділами у період з 03 липня 2017 року по 04 вересня 2017 року за дорученням співробітниками слідчого відділу прокуратури Закарпатської області, наданим до 20 липня 2017 року.
		Разом з цим суд в п. 5.2.1.13 вироку визнав належним та допустимим докази НС(Р)Д щодо ОСОБА_13 (т. 3, а.п. 218-220) після 20 липня 2017 року, оскільки воно проводилося на виконання доручення УЗЕ ДЗЕ НП України як оперативному підрозділу на проведення негласних розшукових дій за підписом заступника Генерального прокурора ОСОБА_61 № 20/3.1799т від 24 липня 2017 року (т. 3, а.п. 216-217). Суд акцентує увагу, що в тому випадку підписуючи це доручення заступник Генерального прокурора ОСОБА_104 надав доручення УЗЕ ДЗЕ НП України не як органу досудового розслідування (ст. 36, ч. 2, п. 4), а як оперативному підрозділу (ст. 36, ч. 2, п. 5), що є реалізацією різних процесуальних повноважень прокурора. Виконуючи таке доручення відповідні співробітники УЗЕ ДЗЕ НП України виконували функцію не органу досудового розслідування, а функцію саме оперативного підрозділу. Таким чином, в тому випадку збирання доказів оперативними підрозділами відбувалося з дотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 36, ст. 41, ст. 480 КПК України, та, одночасно, були дотримані вимоги ч. 9 ст. 49 Закону Країни «Про судоустрій і статус суддів». 
		Суд прийшов до висновку, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом довела відсутність провокації злочину у кримінальному провадженні № 42017070000000237 від 03 липня 2017 року, у той час, як надані стороною захисту докази не доводять вчинення по відношенню до обвинувачених провокації з боку правоохоронних органів.
		Розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ за своїм внутрішнім переконанням із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає вину обвинувачених доведеною поза розумнім сумнівом.
		Кваліфікуючи дії ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 368 КК України, суд встановив, що його умисні вчинені з корисливих мотивів злочинні дії полягали у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення дії, з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме у одержанні за пособництва ОСОБА_14 від ОСОБА_15 у своєму службовому кабінеті 11 вересня 2017 року о 13 год. 26 хв. неправомірної вигоди у розмірі 2000 гривень за винесення судового рішення в інтересах ОСОБА_15 .
		Кваліфікуючи дії Маковського за ч. 5 ст. 27 і ч. 3 ст. 368 КК України, суд встановив, що його умисні вчинені з корисливих мотивів злочинні дії полягали в пособництві у одержанні неправомірної вигоди ОСОБА_13 , тобто особою, яка займає відповідальне становище, у службовому кабінеті ОСОБА_13 11 вересня 2017 року о 13 год. 26 хв. неправомірної вигоди у розмірі 2000 гривень за винесення судового рішення в інтересах ОСОБА_15 .
		При цьому на кваліфікацію дій обвинувачених та наявність у їх діях закінченого складу злочину не впливає факт невинесення ОСОБА_13 рішення за позовом ОСОБА_15 на момент припинення злочинних дій працівниками правоохоронних органів.
		 
		12. Призначення покарання 
		Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.
		Частина 3 ст. 368 КК передбачає санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.
		У частині 2 ст. 65 КК України зазначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Окрім цього, суд бере до уваги, що злочин, учинений ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних кримінальних правопорушень. У зв`язку з цим, при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченим, суд ураховує визначену у ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 69 КК України заборону звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, за корупційні кримінальні правопорушення.
		Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції ч. 3 ст. 368 КК України, враховуючи ступінь тяжкості цього кримінального правопорушення, враховуючи особи обвинувачених, а також те, що призначене покарання, має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
		12.1. Щодо ОСОБА_13 .
		У зв`язку з наведеним, суд при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_13 враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу віднесено до категорії тяжкого.
		Суд також ураховує особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, має вищу юридичну освіту, обіймає посаду судді, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітнього сина.
		Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_13 , визначені у ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
		Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку корисливого корупційного злочину та об`єкт посягання (суспільні відносини у сфері реалізації судової влади), суд уважає, що для виправлення ОСОБА_13 та попередження вчинення ним нових злочинів недостатнім буде основного покарання на рівні мінімальної межі. Враховуючи особу обвинуваченого, зокрема, його вік та стан здоров`я, обставини кримінального провадження, суд уважає, що покарання в максимальному розмірі буде несправедливим через надмірну суворість, і вважає за необхідне призначити основне покарання ближче до середнього рівня встановлених законом меж.
		У зв`язку з наведеним, суд уважає, що мета покарання  виправлення та попередження вчинення ОСОБА_13 нових злочинів буде досягнута при призначенні основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
		Щодо призначення додаткового покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. 
		Ураховуючи ту обставину, що вчинення злочину було пов`язане з посадою ОСОБА_13 , з метою ефективного запобігання вчинення нових корупційних злочинів після відбуття основного покарання, зважаючи на роль обвинуваченого у вчиненні злочину, суд уважає за необхідне застосувати у якості додаткового покарання позбавлення його права обіймати посади, зазначені у підпункті «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» встановивши строк зазначеного додаткового покарання тривалістю 3 роки.
		Також, ОСОБА_13 належить призначити обов`язкове передбачене законом додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з приписами ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація може бути повною або частковою. 
		Виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченого, розміру та способу одержаної ним неправомірної вигоди, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_13 та досягнення мети справедливості кримінального провадження слід застосувати додаткове покарання в виді конфіскації всього належного йому майна.
		12.2. Щодо ОСОБА_14 .
		При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_14 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу віднесено до категорії тяжкого.
		Суд погоджується з прокурором та враховує обставину, яка відповідно до положень ч. 2 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_14 , що він опікується і утримує дружину, ОСОБА_102 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , інваліда II групи (т. 9, а.п 49). Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_14 , визначених у ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Суд також ураховує, що ОСОБА_14 за місцем проживання характеризується позитивно, має вищу юридичну освіту, не працює, раніше не судимий, має хронічне захворювання - гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу з переважним ураженням серця, гіпертонічну хворобу ІІ ст., ст. 2, ризик 3 (високий), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку корисливого корупційного злочину, об`єкт посягання, інші обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_14 та попередження вчинення ним нових злочинів, достатнім буде основного покарання на рівні ближчому до нижньої межі.
		У зв`язку з наведеним, суд уважає, що мета покарання  виправлення та попередження вчинення ОСОБА_14 нових злочинів буде досягнута при призначенні основного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
		Щодо призначення додаткового покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. 
		Ураховуючи ту обставину, що вчинення злочину не було пов`язане з посадою ОСОБА_14 суд не вбачає підстав для призначення такого додаткового покарання.
		Також, ОСОБА_14 належить призначити передбачене законом додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з приписами ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація може бути повною або частковою. 
		Виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченого, розміру та способу одержання неправомірної вигоди, в якому він вчинив пособництво, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_14 та досягнення мети справедливості кримінального провадження слід застосувати додаткове покарання у виді конфіскації половини (1/2) всього належного йому майна.
		 
		13.Запобіжний захід
		З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 відносно ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 32000,00 (тридцять дві тисячі грн. 00 коп.) грн.; покладено на такі обов`язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 відносно ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22.00 години до 07.00 годину наступної доби; покладено на підозрюваного відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні процесуальні обовязки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; з метою уникнення будь-якого тиску на свідка ОСОБА_15 спілкуватися з останнім лише з дозволу слідчого, прокурора та суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; строк дії даної ухвали було встановлено до 11 листопада 2017 року включно.
		Під час судових дебатів прокурор просив застосувати до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що покарання за санкцією ч. 3 ст. 368 КК передбачає позбавлення волі, а у разі постановлення обвинувального вироку за вчинення такого злочину суттєво збільшується ризик втечі обвинувачених.
		Розглядаючи доводи прокурора, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
		Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 176 КПК тримання під вартою є одним із видів запобіжних заходів. 
		Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Статтею 178 КПК передбачено перелік обставин, що враховуються при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. 
		Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК.
		Оцінюючи наявність ризиків вчинення обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, суд вважає за необхідне послідовно розглянути кожен з таких ризиків, надавши їм оцінку. 
		Що стосується ризиків знищення або спотворення обвинуваченими будь-якої із речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а також ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків (п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК), то суд уважає, що вказані ризики втратили свою актуальність, оскільки судом досліджено усі докази та допитано усіх свідків у кримінальному провадженні, що виключає можливість впливу на свідків зі сторони обвинувачених, а також можливість знищення доказів.
		Що стосується ризиків перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК), то суд підкреслює, що стороною обвинувачення не наведено жодного доводу та не подано доказів, які би свідчили, що зі сторони обвинувачених можливі дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню чи вчинення кримінальних правопорушень. 
		Що стосується ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, у відношенні обвинувачених, враховуючи суворість покарання, суд доходить висновку про наявність ризику ухилення обвинувачених від відбування призначеного ним покарання.
		Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 мають постійне місце проживання, а також, мають міцні соціальні зв`язки. ОСОБА_14 здійснює утримання та опікується дружиною  інвалідом II групи.
		Водночас, судом враховано, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , не дивлячись на існування достатніх беззаперечних доказів їх винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, вину у вчинені інкримінованих їм дій не визнали, що, на думку суду, свідчить про існування ризиків передбачених п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України.
		При цьому, суд також бере до уваги, що санкція ч. 3ст. 368 КК України,з урахуванням вимог ч. 1ст. 75 КК Українищодо заборони звільнення від відбування покарання за вчинення корупційних злочинів, передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Тому, внаслідок постановлення судом обвинувального вироку за вчинення такого злочину існує реальний ризик втечі обвинувачених.
		У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили змінити застосований ОСОБА_13 запобіжний захід у виді застави, залишивши його у раніше визначеному розмірі та поклавши на нього строком 60 днів до 19 листопада 2021 року, але не довше ніж до набрання вироком законної сили, такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
		- прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань;
		- не відлучатися з с. Великі Лучки, Мукачівського району Закарпатської області та Мукачівського району Закарпатської області, без дозволу суду;
		- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
		- носити електронний засіб контролю.
		Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на 60 днів до 19 листопада 2021 року, але не пізніше дня набрання вироком законної сили.
		Також, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_14 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту строком 60 днів до 19 листопада 2021 року, але не довше ніж до набрання вироком законної сили, заборонивши ОСОБА_14 щоденно, в період з22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2 , без дозволу суду.
		На цей же строк суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_14 такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України:
		- прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань;
		- не відлучатися з с. Яблунів, Мукачівського району Закарпатської області та Мукачівського району Закарпатської області, без дозволу суду;
		- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
		- носити електронний засіб контролю.
		 
		14. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Строк затримання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , необхідно зарахувати у строк відбування покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.
		Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди іншим особам не завдано.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні пред`явлений не був.
		Рішення про речові докази необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК України.
		Довідка щодо фактичної вартості проведення судової експертизи (т. 3, а.с. 75) визнана недопустимим доказом у п. 8.1.9 цього вироку. Тому процесуальні витрати на залучення експерта стягненню з обвинувачених не підлягають як такі, що не підтверджені допустимими доказами.
		Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 32000,00 гривень, внесені платником ОСОБА_115 на р/р НОМЕР_6  повернути застоводавцю ОСОБА_116 .
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 373-375, 376 КПК України,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1.  ОСОБА_13  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, зазначені у підпункті «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		ОСОБА_14  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі, з конфіскацією половини (1/2) всього майна, яке є його власністю.
		Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 після набрання вироком законної сили.
		Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_13 строк його затримання (один день) 11 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_14 строк його затримання з 11 вересня 2017 року по 14 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		2. Запобіжні заходи:
		2.1. До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_13 у виді застави, змінити, залишивши його у раніше визначеному розмірі та поклавши на ОСОБА_13 такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
		-прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань;
		-не відлучатися з с. Великі Лучки, Мукачівського району Закарпатської області та Мукачівського району Закарпатської області, без дозволу суду;
		-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
		-носити електронний засіб контролю.
		Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на 60 днів до 19 листопада 2021року, але не пізніше дня набрання вироком законної сили.
		2.2. Обрати ОСОБА_14 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту строком 60 днів до 19 листопада 2021 року, але не довше ніж до набрання вироком законної сили, заборонити ОСОБА_14 щоденно, в період з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2 , без дозволу суду.
		На цей же строк суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_14 такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
		-прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань;
		-не відлучатися з с. Яблунів, Мукачівського району Закарпатської області та Мукачівського району Закарпатської області, без дозволу суду;
		-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
		-носити електронний засіб контролю.
		Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на 60 днів до 19 листопада 2021 року, але не пізніше дня набрання вироком законної сили.
		Роз`яснити ОСОБА_14 , що відповідно до ч. 5ст. 181 КПК Українипрацівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.
		3. Речові докази
		Після набрання вироком законної сили у кримінальному провадженні:
		3.1. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження:
		-чорного кольору поліетиленову папку з документами (серед яких клопотання від 11 вересня 2017 року по судовій справі ОСОБА_15 № 303/2698-17-а на 1 арк.; 
		-позовна заява ОСОБА_15 на 3 арк.; 
		-заперечення по справі ОСОБА_15 на 2 арк.; 
		-записка на 1 арк.; 
		-проект протоколу від 12 вересня 2017 року на 5 арк.;
		-довіреність на представництво інтересів ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 2837/09 від 20 березня 2017 року; 
		-довіреність на представництво інтересів Мукачівського ОУ Пенсійного фонду України Закарпатської області № 2253/10 від 03 квітня 2017 року; 
		-аркуш паперу з відомостями про сплату судового збору в сумі 640 гривень ОСОБА_15 (мешканцем АДРЕСА_4 );
		-особова картка ОСОБА_14 , як державного службовця; копія паспорту громадянина України (національного та для виїзду за кордон); 
		-копія картки платника податків (ідентифікаційного коду) на ім`я ОСОБА_14 ; 
		-документи, які стосуються судової справи за адміністративним позовом ОСОБА_15 до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА, а саме: 2 квитанції на послуги «Укрпошти» на 2 арк., 
		-заперечення від 31 липня 2017 року ОСОБА_15 на заперечення Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА у справі № 303/4013 адресоване судді ОСОБА_13 на 2 арк., 
		-копія довідки № 1114 від 26 червня 2017 року, видана Мукачівським ОУ ПФ України Закарпатської області ОСОБА_15 про отримані суми пенсії у 2017 році у двох примірниках на 2 арк., 
		-заява ОСОБА_15 від 29 червня 2017 року до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА про нарахування і виплати йому невиплаченої частини одноразової допомоги, як інваліду війни за 2010  2017 роки на 1 арк., 
		-узагальнення судової практики на 5 арк., 
		-аркуш паперу з рукописними записами на 1 арк.
		-копію матеріалів адміністративної справи № 303/2698/17-а за позовом ОСОБА_15 до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА на 33-х аркушах;
		-аркуш блокноту із записами за 11 вересня 2017 року про призначення на 13.30 год. Справи за позовом ОСОБА_114 до управління соціального захисту населення, який находився на робочому столі ОСОБА_13 
		 залишити в матеріалах кримінального провадження.
		3.2. Мобільний телефон «Nokia» серійний номер № НОМЕР_4 з сім-картою оператора «Водафон» № НОМЕР_5  повернути ОСОБА_14 .
		3.3. Фрагмент фільтрувального пакету із змивами з долоні лівої руки ОСОБА_14 та фрагмент фільтрувального пакету із змивами з долоні правої руки ОСОБА_14  знищити.
		3.4. Грошові кошти в сумі 2000 грн.  чотири купюри по 500 гривень з серійними номерами БР 3520478, ЗГ 2322965, ЗБ 1142378, ЛА 7327953  повернути спадкоємцям після смерті ОСОБА_15 при пред`явленні відповідного свідоцтва про прийняття спадщини.
		3.5. Грошові кошти у сумі 2000 гривень, у вигляді купюр номіналом 500 гривень УБ 1889726, ЗФ 6485368, ВИ 2848468, ВБ4329530  повернути спадкоємцям після смерті ОСОБА_15 при пред`явленні відповідного свідоцтва про прийняття спадщини.
		4. Застава
		Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 32000,00 гривень, внесені платником ОСОБА_115 на р/р НОМЕР_6  повернути застоводавцю ОСОБА_116 .
		5. Конфіскація
		5.1. Після набрання вироком законної сили грошові кошти у сумі 2000 гривень, у вигляді купюр номіналом 500 гривень ФД8196314, ЗИ1104249, УИ1513854, ГК7495455, які належать ОСОБА_13 , обернути в рахунок виконання призначеного йому додаткового покарання, конфіскувавши їх у дохід держави.
		5.2. Після набрання вироком законної сили грошові кошти в сумі 970 грн. та 50 Євро у конвертах з рукописними записами, які належать ОСОБА_14 , обернути в рахунок виконання призначеного йому додаткового покарання, конфіскувавши їх у дохід держави.
		5.3. Після набрання вироком законної сили грошові кошти в сумі в сумі 326 грн., які належать ОСОБА_14 , обернути в рахунок виконання призначеного йому додаткового покарання, конфіскувавши їх у дохід держави. 
		Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченим і прокурору.
		Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Суд також роз`яснює право обвинувачених подати клопотання про помилування.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                             ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді:                                     ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...