Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/1316/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Втрата документів, що містять державну таємницю.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2021. Зареєстровано: 23.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/331/84/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014080000000395

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		23.09.2021                            
		Справа № 331/1316/15-к
		                           Провадження № 1-кп/331/84/2021
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 вересня 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у залі суду кримінальне провадження №42014080000000395 від 13.11.2014 з обвинувальним актом щодо обвинуваченого
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Карла Маркса Бердянського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта вища, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює адвокатом, на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду старшого прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 329, ч.1 ст. 367 КК України,
		   за участю
		прокурора         ОСОБА_6 
		обвинуваченого     ОСОБА_3  
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Статтею 1 Закону України "Про державну таємницю" визначено, що державна таємниця  це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні держави.
		Згідно статей 27, 28 зазначеного Закону доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.
		Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний:
		-не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
		-виконувати вимоги режиму секретності;
		-додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
		Відповідно до статті 39 вказаного Закону посадові особи та громадяни, винні у втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації несуть відповідальність згідно із законом.
		Так, відповідно до наказу прокурора Запорізької області № 486 від 07.06.2012 ОСОБА_3 призначено на посаду старшого прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» співробітники органів прокуратури являються працівниками правоохоронних органів.
		Крім того, ОСОБА_3 займаючи зазначену посаду у правоохоронному органі, постійно виконував функції представника влади та у відповідності з ч. 1 Примітки до ст.364 КК України був службовою особою.
		Відповідно до п.1.4 Наказу Мелітопольського міжрайонного прокурора №20 від 04.11.2014 "Про розподіл обов`язків між оперативними працівниками Мелітопольської міжрайонної прокуратури" за старшим прокурором міжрайпрокуратури ОСОБА_3 закріплено обов`язки щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Мелітопольським МВ ГУМВС України в області у формі процесуального керівництва, а також участь у розгляді слідчим суддею клопотань з питань досудового розслідування кримінальних правопорушень зазначеного міськвідділу міліції.
		Розпорядженням УСБУ в Запорізькій області №128д від 19.10.2012 ОСОБА_3 надано допуск до державної таємниці за формою 2 для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "цілком таємно" та "таємно".
		Наказом прокурора Запорізької області №299дск від 23.10.2012 ОСОБА_3 надано доступ до інформації за грифами "цілком таємно" та "таємно".
		23.10.2012 ОСОБА_3 під розпис взято на себе зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці щодо виконання вимог Закону України "Про державну таємницю", вимог режиму секретності, а також поінформованості про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці.
		У зв`язку з цим, з 23.10.2012 ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді старшого прокурора Мелітопольської міжрайпрокуратури, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці.
		Встановлено, що постановою заступника Мелітопольського міжрайпрокурора від 06.11.2014 ОСОБА_3 призначений прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області 2014080140005206 від 05.11.2014 зач.2 ст.307 КК України.
		12.11.2014 ОСОБА_3 у приміщенні кабінету №27 режимно-секретної частини Мелітопольської міжрайпрокуратури склав як процесуальний прокурор у вищевказаному кримінальному провадженні два клопотання до слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області по два примірника кожний про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
		Того ж дня головним спеціалістом з питань захисту державних таємниць Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_7 зазначені клопотання зареєстровані у Журналі підготовлених секретних документів Мелітопольської міжрайонної прокуратури під № 463т та № 464т відповідно, після чого видані ОСОБА_3 з метою їх передачі до Апеляційного суду Запорізької області для розгляду по суті.
		Окрім цього, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 складені ним два доручення №465т та №466т на адресу Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та печатку РСО Мелітопольської міжрайпрокуратури "Для пакетів №2".
		Після цього ОСОБА_3 близько 13 години спільно зі старшим оперуповноваженим СБНОН Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_8 на автомобілі останнього прибув до приміщення Апеляційного суду Запорізької області.
		Того ж дня, після розгляду та задоволення слідчим суддею Апеляційного суду Запорізької області вищевказаних клопотань №463т та №464т, були винесені відповідні ухвали у трьох примірниках, які містять відомості, що становлять державну таємницю у сфері державної безпеки і охорони правопорядку. У зв`язку з цим, слідчим суддею відповідно до статті 4.12.5 Вводу відомостей, що становлять державну таємницю та мають ступень секретності "таємно", вказаним ухвалам надано гриф секретності "таємно".
		Після цього головним спеціалістом відділу режимно-секретної роботи апарату Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_9 ухвали про надання дозволу на проведення негласної слідчої розшукової дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж зареєстровані у журналі обліку підготовлених документів за №08/9994т, а ухвали про надання дозволу на проведення негласної слідчої розшукової дії - аудіо-відеоконтролю особи за №08/9995т.
		Після цього, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що він не має права самостійно отримувати та транспортувати документи, що мають гриф секретності "таємно", у порушення вимог ст.28 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 317, 318 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18.12.2013, отримав від головного спеціаліста відділу режимно-секретної роботи апарату апеляційного суду ОСОБА_9 перший та другий примірники вищевказаних ухвал слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області №08/9994т та №08/9995т, про що розписався у журналі обліку врученої секретної кореспонденції №08ср-22н/т (запис №2543), скріпивши свій підпис печаткою РСО Мелітопольської міжрайпрокуратури "Для пакетів №2", та поклав до свого чорного шкіряного портфелю.
		Після цього ОСОБА_3 передав співробітнику міліції ОСОБА_10 доручення №465т та №466т, а також примірники №2 ухвал Апеляційного суду Запорізької області №08/9994т та №08/9995т для їх подальшої передачі на виконання.
		Близько 20 години ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_10 на автомобілі останнього прибув до м.Мелітополя та вийшов з нього біля автозаправної станції, розташованої на відстані 200-300 метрів після в`їзду до м.Мелітополя. При цьому портфель з документами та печаткою ОСОБА_3 забрав з собою.
		За попередньою домовленістю з ОСОБА_11 , останній під`їхав до зазначеної автозаправної станції на автомобілі "Тайота Ауріс", д.н. НОМЕР_1 , до якого сів ОСОБА_3 .
		Після цього, близько 21 години ОСОБА_3 , порушуючи обов`язки громадянина, якому надано доступ та допуск до державної таємниці, а також порядок поводження з документами, що містять державну таємницю, передбачені ст.28 Закону України "Про державну таємницю" та пунктами 116, 318 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах і організаціях, не повернувши наявну у нього в портфелі таємну документацію (примірники №1 ухвал слідчого судді апеляційного суду Запорізької області №08/9994т та №08/9995т від 12.11.2014) до режимно-секретного органу Мелітопольської міжрайонної прокуратури, спільно з ОСОБА_11 на вищевказаному автомобілі "Тайота Ауріс" прибув до кафе "Тріо", розташованого по вул.Гоголя, буд.107 у м.Мелітополі.
		Продовжуючи порушення вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_3 , у порушення встановленого порядку поводження з документами, що містять державну таємницю, через несумлінне ставлення до обов`язків громадянина, якому надано допуск та доступ до державної таємниці, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи обов`язок і можливості їх передбачити, не вжив заходів щодо збереження ввірених йому ухвал слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області Л108/9994т та №08/9995т від 12.11.2014, що мають гриф секретності "таємно", та перебували у його чорному шкіряному портфелі, залишив його на передньому пасажирському сидінні.
		Близько 23 години ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_11 вийшли з кафе та виявили, що скло переднього пасажирського вікна автомобіля "Тайота Ауріс", д.н. НОМЕР_1 , розбито, а з його салону зник чорний шкіряний портфель з вищевказаними документами.
		Вищевказані дії ОСОБА_3 призвели до фактичної втрати ним ухвал Апеляційного суду Запорізької області за реєстраційними номерами 08/9994т та 08/9995т від 12.11.2014, які містять відомості про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно особи у кримінальному провадженні, у зв`язку з цим становлять державну таємницю у сфері державної безпеки і охорони правопорядку, чим створена реальна можливість завдання шкоди інтересам національної безпеки України шляхом ознайомлення з вказаними ухвалами суду сторонніх осіб.
		 
		   У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та відмовився від дачі пояснень на підставі ст.. 63 Конституції України.
		   Не дивлячись на невизнання своєї провини, винуватість ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами.
		   Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працює на посаді спеціаліста у режимно-секретному відділі Мелітопольської міжрайонної прокуратури. У 2014 році у прокуратурі працював ОСОБА_3 на посаді старшого прокурора. Пам`ятає, що у 2014 році він готував клопотання до слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у межах кримінального провадження. Вона за своїми функціональними обов`язками зареєструвала вказані клопотання та передала їх ОСОБА_3 під розпис, а він із цими документами поїхав до Апеляційного суду Запорізької області. Назад документи він не повернув. Наступного дня вона дізналась, що документи були викрадені та сьогодні їх розшукати не вдалось. Окремо зазначила, що відповідно до Порядку документи із грифом «Таємно» повинно пересилати фельд`єгерським зв`язком або працівником РСВ у супроводі охорони та на службовому автомобілі, однак на той момент склалась така практика, що усі складені прокурорами документи вони возили самостійно, договору із фельд`єгерською службою у них не було. Оскільки документи були упаковані, вручені прокурору, який мав доступ до документів із грифом «Таємно», він їхав до м. Запоріжжя у супроводі працівника оперативного підрозділу поліції, який мав табельну зброю, вона вважала, що усі вимоги Порядку дотримані. Дійсно після подій вона була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення вимог режиму секретності, наразі таких порушень більше не допускає. Окремо зазначила, що жодних негативних наслідків для кримінального провадження втрата документів не спричинила. 
		   Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що у 2014 році вона працювала інспектором відділу режимно-секретної служби Мелітопольського відділу поліції. Пам`ятає, що приблизно о 19 годині 12.11.2014 оперуповноважений їх відділу ОСОБА_8 їй на робоче місце привіз пакет із секретною документацією - ухвалами Апеляційного суду Запорізької області про надання дозволу на проведення НСРД, вона його поклала до сейфу, а наступного дня зареєструвала у встановленому законом порядку. Пізніше вона дізналась, що оригінали ухвал були втрачені прокурором ОСОБА_3 .
		   Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 , пояснила, що вона працює на посаді начальника режимно-секретного відділу апарату Апеляційного суду Запорізької області. Пам`ятає, що восени 2014 року до них із клопотаннями приїхав прокурор Мелітопольської прокуратури та здав їх до канцелярії, після чого вони їх зареєстрували та передали слідчому судді. Після розгляду клопотань вони підготували ухвали слідчого судді та видали усі документи, які були запаковані у спец пакет ОСОБА_3 під його особистий розпис. ОСОБА_3 приїзжав у супроводі оперативного працівника поліції. Оскільки він був власником інформації із грифом «таємно», вона не бачила порушень у передання саме йому ухвал слідчого судді.
		   Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працювала головним спеціалістом відділу РСР Апеляційного суду Запорізької області та приймала у ОСОБА_3 ,, якого знала як прокурора Мелітопольської прокуратури, клопотання про надання дозволу на проведення НРСД реєструвала вона, а ухвали слідчого судді видавала вже ОСОБА_9 . Оскільки ОСОБА_3 був суб`єктом звернення із клопотаннями, приїзжав із печаткою та йому були довірені документи із грифом «Таємно», вони вважали, що він наділений повноваженнями забрати ці документи як представник режимно-секретного відділу. Така практика передання документів існувала з 1996 року, оскільки матеріальної можливості насилати документацію фельд`єгерською службою не було.
		   Будучи допитаним у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він працював оперативним працівником Мелітопольського відділу поліції та знав ОСОБА_3 , як прокурора Мелітопольської прокуратури. У листопаді 2014 року ОСОБА_3 йому зателефонував та запитав, хто буде їхати до м.Запоріжжя, оскільки йому необхідно було добратися до Апеляційного суду Запорізької області. Він погодився його підвезти до приміщення суду, ОСОБА_3 заходив до суду сам, а він його очікував на вулиці, далі вони заїхали у справах до обласної прокуратури та ГУНП та повернулись до м. Мелітополь. ОСОБА_3 попросив його висадити у м. Мелітополі, віддав йому пакет із документами, який він доставив до Мелітопольського відділу поліції. Пізніше він дізнався, що у той день у ОСОБА_3 викрали портфель із документами. Про те, з якою метою ОСОБА_3 їде до апеляційного суду, він не знав, які саме документи він перевозив у власному портфелі також не знав, що саме зберігалось у пакеті, який він відвіз до відділу поліції, йому також не було відомо.
		   Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 є його товаришем, 12.11.2014 після роботи вони домовились про зустріч та приїхали до кафе «Тріо» у м. Мелітополі. Він був на своєму автомобілі «Тойота», який припарку вав біля кафе. Через деякий час він вийшов із кафе та побачив, що в автомобілі розбито скло. ОСОБА_3 , став нервувати та повідомив, що у його портфелі, який він залишив в автомобілі, перебували важливі документи. Вони намагались власними силами розшукати портфель, однак не змогли. Про те, що ОСОБА_3 залишив у його автомобілі документи, він дізнався лише після крадіжки.
		   Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона працює у готелі «Тріо» та пам`ятає, як у ранковий час до них приїхали двоє чоловіків та замовили каву. Вона побачила, що у їх автомобілі розбито вікно. Впізнала ОСОБА_3 як одного з чоловіків, які приїздили до них у ранковий час.
		   Свідок ОСОБА_15 під час допиту у судовому засіданні пояснив, що він працював слідчим у Мелітопольському відділі поліції, а ОСОБА_3 , був на той час старшим прокурором. У 2014 році він розслідував кримінальне провадження за ч.2 ст.307 КК України та передав його прокурору ОСОБА_3 , для того, щоб той отримав ухвали слідчого судді на проведення НСРД. Далі він знає, що частина документів була втрачена, але згодом відновлена та завершено розслідуванням. За його інформацією обвинувачений у вказаному проваджені був засуджений.
		   Свідок ОСОБА_16 , пояснила, що вона працювала у Мелітопольській міжрайонній прокуратурі на посаді секретарі  інспектора, до її обов`язків входила реєстрація вхідних та вихідних документів, усі кримінальні провадження відповідальні особи отримували під підпис у журналі. До роботи із документами із грифом «таємно» вона відношення не мала. 
		   Будучи допитаним у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він займав посаду прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури, у його підпорядкуванні працював старшим прокурором ОСОБА_3 13.11.2014 приблизно о 10 годині йому зателефонував ОСОБА_3 , та повідомив про те, що під час зустрічі із товаришем та перебування у кафе у нього викрали портфель із документами, який знаходився в автомобілі. Він доповів про це керівництву, яке і призначило проведення службової перевірки . На той момент у прокуратурі працював один працівник режимно-секретного відділу, її функції не на кого більше не покладались. Однак, згідно практики, яка склалась, саме процесуальні прокурори отримували в РСВ пакет із документами із грифом «таємно» та перевозили їх до апеляційного суду, а після розгляду клопотань, повертали отримані документи до РСВ. Разом із собою прокурори брали печатки. Окремих наказів з цього приводу не виносилось. Рішення отримати документа та повезти їх до Апеляційного суду Запорізької області було прийнято ОСОБА_3 самостійно. 
		   Свідок ОСОБА_18 у суді пояснив, що він працював командиром патрульної служби м. Мелітополя. Восени 2014 року йому зателефонував ОСОБА_11 , який попросив зробити орієнтування підлеглих працівників на крадіжку портфелі із документами. Він виконав його прохання, більш у вказані справі він нічого не знає.
		Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні зазначив, що восени 2014 року йому з ателефонував ОСОБА_3 та повідомив про крадіжку його портфеля із документами. Так які він працював начальником кримінальної поліції Мелітопольського відділу поліції, він разом із своїм заступником ОСОБА_20 виїзжали на місце події, вживали заходи щодо розшуку викраденого майна та злочинів, однак портфель не знайшли.
		Аналогічні пояснення щодо обставин крадіжки портфеля ОСОБА_3 та результатів розшуку майна надав у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , зазначивши, що ані за допомогою оперативних заходів, ані слідчих дій знайти злочинця та викрадене майно не вдалось.
		Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується наступними письмовими доказами: 
		-висновком про службове розслідування за фактом порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці в Мелітопольській міжрайонній прокуратурі від 12.12.2014 року, у ході якого було встановлено, що ухвали апеляційного суду Запорізької області, в яких містяться відомості, що становлять державну таємницю, відповідають ст. 4.12.5 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та мають ступень секретності «Таємно», витік яких може завдати шкоди інтересам національної безпеки України у сфері державної безпеки і охорони правопорядку, оскільки в них містяться відомості щодо надання дозволу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно особи по кримінальному провадженню. Втрачені матеріальні носії інформації (копії ухвал апеляційного суду Запорізької області) на даний час не виявлено, необхідність їх розшуку вважаємо припинити за умови вичерпання всіх можливих заходів розшуку. Працівники Мелітопольської міжрайонної прокуратури, які причетні до втрати матеріальних носіїв секретної інформації, грубо порушили вимоги п.318 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 18.12.2013року № 393, з питань відправлення секретних документів з використанням неслужбового транспортного засобу, не використавши засобу зв`язку, відхилення від складеного маршруту доставки секретної кореспонденції, повернення до РСО отриманої секретної кореспонденції, не повернення відповідного реєстру з підписом одержувача і відбитком печатки «для пакетів» за отримання зданих до апеляційного суду Запорізької області клопотань, а також головне  доповіді керівнику та працівнику РСО про факт доставки секретних документів до адресату та отриманих але не довезених до РСО Мелітопольської міжрайонної прокуратури (т.1 а.с.120-127).
		-особовою карткою громадянина про надання допуску та доступу до державної таємниці, ОСОБА_3 19.10.2012 року надано допуск за формою 2 (два), 23.10.2012 року надано доступ до інформації з грифом секретності «цілком таємно», «таємно» (т.1 а.с.128).
		-копією зворотнього боку аркуша 77 журналу обліку врученої секретної кореспонденції апеляційного суду Запорізької області, на якому міститься запис № 2543 про отримання 12.11.2014 р. прокурором Мелітопольської міжрайпрокуратури ОСОБА_3 у відділі режимно-секретної роботи апарату апеляційного суду Запорізької області документів  примірників № 1, 2 (т.1 а.с.169).
		-журналом обліку печаток та штампів Мелітопольської міжрайпрокуратури, у якому міститься запис від 13.11.2014 про те, що печатка «для пакетів № 2» РСО Мелітопольської міжрайонної прокуратури втрачена (т. 1 а.с.172-174). 
		-матеріалами кримінального провадження № 12014080140005206, які містять у собі копію витягу з ЄРДР № 12014080140005206 від 05.11.2014 та копію постанови заступника Мелітопольського міжрайонного прокурора ОСОБА_21 від 06.11.2014, згідно якої для здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12014080140005206 призначений старший прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 (т.1 а.с. 177-178);
		-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 14.01.2015, під час якого у Мелітопольській міжрайонній прокуратурі було вилучено реєстр № 280 від 12.11.2014 р. (проміжний), згідно якого ОСОБА_3 отримав 12.11.2014 р. для передачі в апеляційний суд Запорізької області клопотання з № на пакетах 463т та 464т та штамп РСО «Для пакетів № 2», та зобов`язанням громадянина України, в зв`язку з допуском до державної таємниці від 23.08.2012 ОСОБА_3 під розпис взято на себе зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці щодо виконання вимог Закону України «Про державну таємницю» вимог режиму секретності а також поінформованості про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці (т.1 а.с.188-192);
		-протоколом засідання експертної комісії прокуратури Запорізької області від 12.11.2014, згідно рішення якої копії ухвал апеляційного суду Запорізької області по кримінальному провадженню № 12014080140005206 за реєстраційними номерами № 08/9994т та № 08/9995т від 12.11.2014 р. на 2 аркушах кожний, примірники № 3 з грифом секретності «Таємно», мають відомості, що становлять державну таємницю відповідно до ст.4.12.5 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (т.1 а.с.194-195).
		-актом за результатами експертної оцінки матеріальних носіїв інформації № 581 від 12.12.2014, за результатами якої встановлено, що відомості, які містяться в ухвалах апеляційного суду Запорізької області за реєстраційними номерами 08/9994т та 08/9995т від 12.11.2014 року на 2 аркушах кожний, примірники № 3, гриф секретності «Таємно», становлять державну таємницю у сфері державної безпеки і охорони правопорядку та відповідають статті 13. 4.12.5 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та мають ступень секретності «Таємно». Витік зазначених відомостей може завдати шкоди інтересам національної безпеки України у сфері державної безпеки і охорони правопорядку, оскільки в них містяться відомості щодо надання дозволу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно особи по кримінальному провадженню № 12014080140005206 (т.1 а.с.196-197).
		-довідкою в.о. начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області б/н від 18.08.2014 р. та копії наказу № 486к від 07.06.2012 з червня 2012 року ОСОБА_3 займав посаду старшого прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області (т.1 а.с.198-200).
		-довідкою № 1 від 15.12.2014 р., виданої начальником РСО Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_3 наказом від 19.10.2012 року № 128Д надано допуск до державної таємниці за формою 2 (два) (т.1 а.с.203). 
		-наказом № 20 від 04.11.2014 Мелітопольського міжрайонного прокурора «Про розподіл обов`язків між оперативними працівниками Мелітопольської міжрайонної прокуратури» за старшим прокурором міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 закріплене виконання, в тому числі, таких обов`язків: здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Мелітопольським МВ ГУМВС України в області у формі процесуального керівництва; внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у межах повноважень у кримінальних провадженнях, які перебувають у його провадженні (у яких здійснюється процесуальне керівництво); участь у розгляді слідчим суддею клопотань з питань досудового розслідування кримінальних правопорушень Мелітопольським МВ ГУМВС в області (т.1 а.с.204  217).
		У судовому засіданні обвинувачений наполягав на тому, що він не повинен нести відповідальність за втрату документів із грифом «таємно», оскільки не є працівником режимно - секретної служби, тому на нього не розповсюджуються вимоги Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18.12.2013. Більш того, зазначив, що відповідальність за порушення вимог щодо пересилання документів повинні нести саме працівники РСС, які передали йому пакет із документами, а не забезпечили їх доставку через фельд`єгерську службу або самостійно на службовому автомобілі. На підтвердження своїх доводів надав суду постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15.01.2015, згідно якої ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.212-2 ч.1 п.6 КУпАП за порушення законодавства про державну таємницю (т.1 а.с.230-231).
		Дійсно, у судовому засіданні ОСОБА_7 пояснила, що вона визнає свою провину у порушенні вимог Порядку в частині транспортування носіїв секретної інформації, однак зазначила, що ОСОБА_3 також має доступ до державної таємниці, був процесуальним прокурором у кримінальному провадженні, клопотання про якому виготовив самостійно та погодився відвезти ці документи до Апеляційного суду Запорізької області без будь-яких заперечень. Про те, що ОСОБА_3 отримав секретну документацію та печатку, він розписав у журналі. 
		Свідок ОСОБА_17 у суді підтвердив, що з 1996 року склалась практика про те, що процесуальні прокурори самостійно доставляли клопотання про проведення НСРД до Апеляційного суду Запорізької області, а потім отримували ухвали слідчих суддів та повертали їх до прокуратури. При цьому, усі документи були запечатані у спеціальний пакет та перевозились у спеціальному портфелі. Окремих наказів з приводу доставки секретної документації не виносилось. 
		Аналіз диспозиціїст.329КК Україниприводить суддо висновкупро те,що суб`єктомзлочину єособа,яка малавідповідний допускдо документівабо іншихматеріальних носіївсекретної інформації,що містятьдержавну таємницю,а такождо предметів,відомості проякі становлятьдержавну таємницю. Такою визнається особа, що має відповідний допуск (першої, другої або третьої форм) до державної таємниці, наданий відповідно до законодавства України. Для кваліфікації злочину не має значення, були такі відомості довірені вказаній особі (надані за реєстром, іншим обліковим документом) чи стали відомі за інших обставин (за специфікою служби певні відомості, що становлять державну таємницю, можуть стати відомі такій особі і випадково).
		У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 мав допуск за формою два до державної таємниці з 19.10.2012, а також доступ до інформації з грифом секретності «цілком таємно», «таємно» з 23.10.2012, що підтверджується відомостями облікової картки громадянина про надання допуску та доступу до державної таємниці (т.1 а.с. 128).
		Згідно реєстру № 280 від 12.11.2014 ОСОБА_3 отримав клопотання та штамп РСО «Для пакетів № 2», які були адресовані Апеляційному суду Запорізької області, про що поставив свій особистий підпис ( т.1 а.с. 191). У подальшому 12.11.2014 ОСОБА_3 отримав в Апеляційному суді Запорізької області дві ухвали слідчого судді ( № 9994 т та № 9995 т), що підтверджується копією аркушу № 77 журналу обліку врученої секретної кореспонденції Апеляційного суду Запорізької області ( т.1 а.с. 169)
		Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 мав допуск та доступ до державної таємниці та йому були довірені секретні документи, що свідчить про те, що на нього розповсюджувались вимоги ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» в частині не розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків, та він є суб`єктом відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 329 КК України.
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок втрати секретних документів фактично витоку секретної інформації не відбулось та негласні слідчі (розшукові) дії були реалізовані, жодних негативних наслідків для кримінального провадження не настало, що підтверджується, зокрема, і вироком Мелітопольського районного суду Запорізької області від 20.03.2015 р., яким ОСОБА_22 визнано винним та засуджено за ст.ст.309 ч.1, 307 ч.2 КК України (т.1 а.с.246-249).
		Однак, суд не погоджується із такими доводами обвинуваченого, оскільки з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 329 КК України сформульований як злочин з матеріальним складом і полягає у двох взаємопов`язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком: 1) порушення особою, якій було довірено матеріальні носи секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними 2) втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів. Між цими фактами обов`язково має бути безпосередній причинний зв`язок.
		Порушення порядку поводження із вказаними матеріальними носіями інформації або предметами містить склад злочину, передбаченого ст. 329, лише у випадку якщо воно стосувалось порядку, встановленого законом, а не будь-яким іншим нормативне правовим актом, і може полягати в недотриманні а) режиму секретності при роботі з відповідними документами чи предметами, неправильна організація обліку таємних предметів (скажімо передавання їх іншим працівникам без оформлення у відповідних облікових документах), відсутність належної охорони приміщень, де зосереджені таємні документи, недотримання належнихумов транспортуваннятаких документів(предметів)(наприклад,пересилання звичайнимизасобами поштовогозв`язкузамість фельд`єгерськогочи іншихспеціальних засобівзв`язку), робота з таємними документами в умовах, що не гарантують їх збереження (скажімо у місцях, які не обмежують вільний доступ до них сторонніх осіб), б) правил таємного діловодства передавання таємних документів на доповідь, ознайомлення чи виконання без належного оформлення, несанкціоноване виготовлення копій таємних документів і т. ін.
		Ключовим поняттям в цьому складі злочину є поняття "втрата". Втрата передбачає вихід хоча б одного носія інформації, що містить державну таємницю, або предмета, відомості про який становлять таку таємницю, поза волею особи, якій вони були довірені, із її правомірного володіння - назавжди або на певний час. Злочин слід вважати закінченим з моменту втрати носія інформації (предмета), незалежно від того, чи ознайомились з ним сторонні особи. 
		Суд вважає доведеним та встановленим, що секретні носії інформації (зокрема ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області) були втрачені внаслідок недбалих дій ОСОБА_3 (залишення їх без нагляду в автомобілі та їх подальша крадіжка невідомими особами), що стало можливим внаслідок порушення умов транспортування вказаних документів, яке було вчинено саме ОСОБА_3 тобто особою, якій вони були довірені. При цьому, той факт, що витоку секретної інформації не відбулось, та НСРД були реалізовані належним чином, не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого.
		Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, суд знаходить їх достовірними, допустимими, які узгоджуються між собою, та такими, що в повній мірі доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.329 КК України, як втрата документів, що містять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами.
		 
		Під час первісного розгляду даного кримінального провадження у іншому складі суду прокурором було змінено обвинувачення ОСОБА_3 та виключена кваліфікація його дій за ч.1 ст. 367 КК України, однак після скасування вироку суду у судовому засіданні прокурором був оголошений первісний обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_3 було висунуто обвинувачення за двома статтями: ч.1 ст. 329 та ч.1 ст. 367 КК України, рішення про зміну обвинувачення під час другого розгляду справи прокурором не приймалось, тому суд буде аналізувати обставини справи за двом статтями.
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у тому, що у період з жовтня 1999 року по 12.01.2015 ОСОБА_3 працював в органах прокуратури. Відповідно до наказу прокурора Запорізької області № 486 від 07.06.2012 ОСОБА_3 призначено на посаду старшого прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури.
		Наказом прокурора Запорізької області №6к від 12.01.2015 ОСОБА_3 звільнений з вказаної посади.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» співробітники органів прокуратури являються працівниками правоохоронних органів.
		Крім того, ОСОБА_3 , займаючи зазначену посаду у правоохоронному органі, постійно виконував функції представника влади та у відповідності з ч. 1 Примітки до ст.364 КК України був службовою особою.
		Відповідно до присяги, прийнятої ОСОБА_3 10.02.2011, він присягнувся неухильно дотримуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України, сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку, захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
		Відповідно до п.1.4 Наказу Мелітопольського міжрайонного прокурора №20 від 04.11.2014 "Про розподіл обов`язків між оперативними працівниками Мелітопольської міжрайонної прокуратури" за старшим прокурором міжрайпрокуратури ОСОБА_3 закріплено обов`язки щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Мелітопольським МВ ГУМВС України в області у формі процесуального керівництва, а також участі у розгляді слідчим суддею клопотань з питань досудового розслідування кримінальних правопорушень зазначеного міськвідділу міліції.
		Згідно п.2 ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються розслідування.
		Пунктом 7 частини 1 статті 15 Закону України "Про прокуратуру" у редакції від 24.08.2014 передбачено, що Генеральний прокурор України видає обов`язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
		Відповідно до п.1,17 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №3 від 15.01.2013, порушення вимог цієї інструкції, а також недбале зберігання службових документів тягне за собою відповідальність згідно чинним законодавством.
		Згідно п.2.3 та п.2.8 зазначеної Інструкції приймання та передавання вхідних та вихідних документів на всіх етапах проходження здійснюється через працівника секретаріату, канцелярії з обов`язковою відміткою у відповідних книгах обліку. Працівники прокуратури, які отримали документи без реєстрації у прокуратури, повинні невідкладно особисто або за участі працівника канцелярії передати такі документи у відповідний підрозділ (працівнику) секретаріату для здійснення реєстрації у загальному порядку.
		Пунктом 4.4.1 Інструкції передбачено, що матеріали кримінальних проваджень, витребувані у порядку нагляду, реєструються централізовано секретаріатом у загальному порядку у відповідних книгах обліку.
		Згідно пунктів 4.4.5, 4.4.6, 7.14 Інструкції пересилка (доставляння) матеріалів кримінальних проваджень здійснюється лише фельд`єгерським зв`язком, бандероллю (посилкою) або кур`єром (уповноваженим працівником прокуратури). У разі доставки матеріалів кримінальних проваджень кур`єром забороняється передача їх із рук у руки без відповідної реєстрації та обліку в секретаріаті та канцелярії.
		Окрім того, згідно пунктів 18.2.15 та 18.2.17 Інструкції працівники, які отримали печатки та штампи для виконання покладених на них службових обов`язків, несуть персональну відповідальність за їх збереження та правильність використання. У неробочий час гербова, інші печатки та штампи зберігаються виключно в сейфах відповідальних працівників або у спеціально відведених для цього приміщеннях підрозділів діловодства, які належно зачиняються та охороняються.
		Однак встановлено, що постановою заступника Мелітопольського міжрайпрокурора від 06.11.2014 ОСОБА_3 призначений прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області №12014080140005206 від 05.11.2014 за ч.2 ст.307 КК України.    
		12.11.2014у першійполовині дня ОСОБА_3 ,неналежним чином,виконуючи своїслужбові обов`язкичерез несумліннеставлення доних,у порушеннявимог п.п.2.3,2.8,4.4.1,4.4.5та 4.4.6вищевказаної Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, на свій усний запит отримав від слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області матеріали вищевказаного кримінального провадження №12014080140005206. При цьому ОСОБА_3 зазначені матеріали провадження працівнику канцелярії Мелітопольської міжрайпрокуратури для реєстрації та обліку у відповідному журналі не передав та про факт їх отримання не повідомив.
		Після чого, того ж дня у приміщенні кабінету №27 режимно-секретної частини Мелітопольської міжрайпрокуратури ОСОБА_3 склав як процесуальний прокурор у вищевказаному кримінальному провадженні два примірника клопотання до слідчого судді апеляційного суду Запорізької області №463т про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відеоконтролю особи, а також два примірника клопотання №464т щодо надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
		Того ж дня головним спеціалістом з питань захисту державних таємниць Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_7 зазначені клопотання видані ОСОБА_3 з метою їх передачі до апеляційного суду Запорізької області для розгляду по суті.
		Крім цього, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 складені нимдва доручення№465тта №466тна адресуМелітопольського МВГУМВС Українив Запорізькійобласті напроведення негласнихслідчих (розшукових)дій,а такожпечатку  РСО Мелітопольської міжрайпрокуратури "Для пакетів №2" з метою отримання ним в апеляційному суді Запорізької області відповідних ухвал у разі задоволення вищевказаних клопотань №463т та №434т.
		Про отримання клопотань №463т та №464т, а також печатки ОСОБА_3 розписався у реєстрі №280 від 12.11.2014 на кореспонденцію, що направляється через фельд`єгерську службу .
		Після цього ОСОБА_3 близько 13 години спільно зі старшим оперуповноваженим СБНОН Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_10 на автомобілі останнього прибув до приміщення апеляційного Запорізької області. При цьому, ОСОБА_3 мав при собі чорний пряний портфель, у якому перебували вищевказані клопотання №463т та 364т від 12.11.2014, печатка "Для пакетів №2", а також матеріали кримінального провадження №12014080140005206 від 05.11.2014, що є грубим порушенням вищевказаного порядку пересилки (доставляння) кримінальних проваджень, передбаченого Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України.
		Після розгляду та задоволення слідчим суддею апеляційного суду Запорізької області зазначених клопотань, ОСОБА_3 отримав у відділі режимно-секретної роботи апарату апеляційного суду Запорізької області перший та другий примірники ухвали слідчого судді апеляційного суду Запорізької області №08/9994т про надання дозволу на проведення негласної (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а також перший та другий примірники ухвали слідчого судді апеляційного суду Запорізької області №08/9995т про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо- контролю особи, які містять гриф секретності "таємно", про що розписався у журналі обліку врученої секретної кореспонденції №08ср-22н/т ікне №2543), скріпивши свій підпис печаткою режимно-секретного органу Мелітопольської міжрайпрокуратури "Для пакетів №2", та поклав їх і печатку до свого портфелю.
		Після цього ОСОБА_3 передав співробітнику міліції ОСОБА_10 доручення №465т та №466т, а також примірники №2 ухвал апеляційного суду Запорізької області №08/9994т та №08/9995т для їх подальшої передачі на виконання.
		Близько 20 години ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_10 на автомобілі останнього прибув до м.Мелітополя та вийшов з нього біля автозаправної станції, розташованої на відстані 200-300 метрів після в`їзду до м.Мелітополя. При цьому портфель з документами та печаткою     ОСОБА_3 забрав з собою.
		За попередньою домовленістю з ОСОБА_11 , останній під`їхав до зазначеної автозаправної станції на автомобілі "Тойота Ауріс", д.н. НОМЕР_1 , до якого сів ОСОБА_3 .
		Після цього, близько 21 години ОСОБА_3 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки, передбачені п.п.1.17, 18.2.15, 18.2.17 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, щодо забезпечення зберігання матеріалів кримінального провадження та печатки РСО Мелітопольської міжрайпрокуратури, через несумлінне ставлення до них, не повернувши до приміщення Мелітопольської міжрайпрокуратури наявні у нього в портфелі примірники №1 ухвал слідчого судді апеляційного суду Запорізької області №08/9994т та №08/9995т від 12.11.2014, які мають режим секретності "таємно", матеріали кримінального провадження №12014080140005206 від 05.11.2014, а також печатку режимно-секретного органу Мелітопольської міжрайпрокуратури "Для пакетів №2", спільно з ОСОБА_11 на вищевказаному автомобілі "Тайота Ауріс" прибули до кафе "Тріо", розташованого по вул.Гоголя, буд.107 у М.Мелітополі.
		Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_3 , продовжуючи неналежним чином виконувати свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи обов`язок і можливості їх передбачити, не вжив заходів щодо збереження матеріалів кримінального провадження №12014080140005206 від 05.11.2014 та печатки "Для пакетів №2", які перебували у його чорному шкіряному портфелі, залишив його на передньому пасажирському сидінні.
		Близько 23 години ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_11 вийшли з кафе та виявили, що скло переднього пасажирського вікна автомобіля "Тойота Ауріс", д.н. НОМЕР_1 , розбито, а з його салону зник чорний шкіряний портфель з вищевказаними документами та печаткою.
		У зв`язку з викладеним, службова недбалість ОСОБА_3 , яка виразилась у неналежному виконанні ним своїх службових обов`язків щодо належного зберігання службових документів та отриманої для виконання покладених на нього посадових обов`язків печатки, призвела до фактичної втрати ним матеріалів кримінального провадження №12014080140005206 від 05.11.2014 та печатки РСО Мелітопольської міжрайонної прокуратури "Для пакетів №2", чим було підірвано авторитет правоохоронних органів та спричинено істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави.
		Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані як неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, тобто за ч. 1 ст. 367 КК України - службова недбалість.
		Як вбачається зі змісту обвинувального акту, у якості «істотної шкоди», яка була заподіяна діями ОСОБА_3 , зазначено «чим було підірвано авторитет правоохоронних органів та спричинено істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави».
		В той же час, згідно п.3 примітки 1 до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (зазначені зміни набули чинності з 04.06.2014 тобто діяли на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення)
		Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 жовтня 2016 року № 5-99кс16, диспозиції ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 365 КК, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).
		У судовому засіданні встановлено, що ані під час досудового розслідування, ані під час розгляду справи у суді, розмір шкоди та її грошова оцінка не проводилась, даних про те, що дії ОСОБА_3 заподіяли саме істотну шкоду, не має.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 62 Конституції України та ч.3 ст. 373 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може піддаватися кримінальному покаранню , доки не буде визнаний винним в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		На підставі частини 1ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Відповідно до ч. 1ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу покладається на слідчого та прокурора.
		Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішення, докази необхідно оцінювати керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 53 рішення від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 42 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України).
		 За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, щопід час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, зокрема: спричинення істотної шкоди як наслідків його дій, та, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд приходить до переконання, що провина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України у зв`язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення, тому суд вважає, що його необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України за вказаним епізодом кримінального правопорушення.
		 
		В той же час, при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 329 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання, обставини. 
		   Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив нетяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює адвокатом, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		   На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання увигляді позбавленняволі,що будевідповідати принципамта метійого призначення. Припризначенні покаранняобвинуваченому,суд вважаєнеобхідним застосуватиі додатковепокарання увигляді позбавленняправаобіймати посади, пов`язані з роботою з документами, що містять державну таємницю.
		   У судовому засіданні судом були встановлені підстави для звільнення ОСОБА_3 від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», однак обвинувачений відмовився від його застосування щодо себе.
		   В той же час, відповідно до ст.. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
		1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
		2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
		3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
		4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
		5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
		Відповідно до ст.. 12 КК України даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше двох років, який було вчинено 12.11.2014 року, станом на сьогодні з моменту вчинення злочину пройшло більше п`яти років, що свідчить про те, що строки давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності сплили. Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		   Таким чином, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від основного та додаткового покарання на підставі ст.. 49 КК України у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		   На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, п.3 ч. 1 ст. 373, 374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		  ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 329 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з роботою з документами, що містять державну таємницю, строком на 2 роки.
		 
		На підставі ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного основного та додаткового покарання за ч.1 ст. 329 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. 
		 ОСОБА_3  визнати невинуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.367КК України,та виправдати за недоведеністюу діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. 
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання скасувати. 
		Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення підлягає вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Жовтневому районному суді м.Запоріжжя.
		 
		   
		    Суддя:                                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...