Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/5347/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2021. Зареєстровано: 24.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2021.
Дата набрання законної сили: 17.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 вересня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/5347/19 
		 
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Булгакової І. В., Васьковського О. В.,  Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Львова Б. Ю., Уркевича В. Ю.
		 
		розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду 
		від 18 лютого 2021 року
		у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Кощеєва І. М., Чус О. В.
		та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області
		від 27 листопада 2020 року
		у складі судді: Кеся Н. Б.
		 
		за скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» 
		на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М.
		 
		у справі №  904/5347/19
		за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
		до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»
		про стягнення 2  671  223,79 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Суть спору, короткий зміст судових рішень.
		У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про стягнення 2  671  223,79 грн трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу № 13-118-ВТВ за період з 13 лютого 2018 року (включно) по 31 грудня 2018 року (включно), посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати природного газу за зазначеним договором.
		Господарський суд Дніпропетровської області прийняв цю позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 904/5347/19.
		Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11 лютого 2020 року у справі № 904/5347/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30 липня 2020 року, позов задовольнив повністю: стягнув з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2  671  223,79 грн три відсотки річних.
		2. Обставини виконання судового рішення, встановлені судами попередніх інстанцій.
		18 серпня 2020 року Господарський суд Дніпропетровської області на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2020 року у справі № 904/5347/19 видав відповідний наказ.
		26 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович виніс постанову ВП № 62897924 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року у справі №  904/5347/19, а також постанову про приєднання виконавчого провадження № 62897924 до зведеного виконавчого провадження № 62865522, яке знаходиться у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М.
		03 вересня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 160/10368/20 постановив ухвалу про забезпечення позову, якою до набрання законної сили рішенням суду у зазначеній справі зупинив дію постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, винесених, зокрема в рамках здійснення виконавчого провадження № 62897924, об`єднаного у зведене виконавче провадження №  62865522, а саме постанов:
		- про відкриття виконавчого провадження від 26 серпня 2020 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року у справі № 904/5347/19 за виконавчим провадженням № 62897924;
		- про стягнення з боржника основної винагороди від 26 серпня 2020 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року у справі № 904/5347/19 за виконавчим провадженням № 62897924;
		- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 26 серпня 2020 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року у справі № 904/5347/19 за виконавчим провадженням № 62897924;
		Також Дніпропетровський окружний адміністративний суд зазначеною ухвалою заборонив приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Щербакову Ігорю Миколайовичу до набрання законної сили рішенням по справі вчиняти будь-які дії по примусовому виконанню, зокрема наказу Господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання судового рішення у справі № 904/5347/19, виданого 18 серпня 2020 року.
		Зі змісту ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року вбачається, що зазначені заходи вжиті судом з метою забезпечення позову громадянина Мимріна Г. Г., який є працівником Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. про визнання протиправною бездіяльності, дій та скасування постанов.
		21 вересня 2020 року приватний виконавець Щербаков І. М. на виконання зазначеної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 160/10368/20 про забезпечення позову виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5347/19 від 18 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №  62897924.
		Акціонерне товариство «Укртрансгаз» оскаржило ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №160/10368/20 до апеляційного адміністративного суду.
		Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 160/10368/20 ухвалою від 19 жовтня 2020 року поновив строк на апеляційне оскарження ухвали; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 160/10368/20, задовольнив клопотання Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та зупинив дію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 160/10368/20.
		29 жовтня 2020 року приватний виконавець Щербаков Ігор Миколайович поновив виконавче провадження №  62897924 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5347/19 від 18 серпня 2020 року, поновив дію усіх постанов, винесених раніше в рамках зведеного виконавчого провадження № 62865522, про що виніс постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
		Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 листопада 2020 року відмовив Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у виправленні описки та у мотивувальній частині ухвали зазначив про те, що своєю ухвалою про відкриття апеляційного провадження не зупиняв виконання оскаржуваного рішення, а здійснив зупинення дії оскаржуваного рішення в силу частини четвертої статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України.
		3. Короткий виклад вимог та змісту скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.
		12 листопада 2020 року відповідач (боржник) - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. про поновлення вчинення виконавчих дій від 29 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 62897924 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року № 904/5347/19, а також до розгляду цієї скарги на дії приватного виконавця зупинити виконання за виконавчим документом.
		Скарга мотивована тим, що приватний виконавець безпідставно поновив вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62897924, дії приватного виконавця щодо поновлення виконавчих дій суперечать частині восьмій статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а Третій апеляційний адміністративний суд за результатами прийняття апеляційної скарги до розгляду та відкриття провадження у справі №  160/10368/20 не зупиняв виконання ухвали про забезпечення позову, зупинив лише дію зазначеної ухвали, що не є тотожним зупиненню виконання судового рішення.
		4. Короткий виклад оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, їх обґрунтування.
		Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18 лютого 2021 року, задовольнив скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»: визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про поновлення вчинення виконавчих дій від 29 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 62897924 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року у справі №904/5347/19.
		Суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії приватного виконавця стосовно поновлення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62897924 за наслідками постановлення 19 жовтня 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом ухвали у справі № 160/10368/20 не узгоджуються з процесуальним законодавством, зокрема, з положеннями статей 156, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до зазначених норм процесуального права ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню, незалежно від її оскарження, заходи забезпечення позову діють до ухвалення рішення по суті за адміністративним позовом, можуть бути скасовані цим судом з власної ініціативи або вмотивованим клопотанням учасника справи, або можуть бути скасовані внаслідок апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
		За висновком судів факт прийняття судом до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про вжиття заходів забезпечення позову не є правовою підставою для зупинення виконання цієї ухвали у виконавчому провадженні. Суди вказують, що зупинення дії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №  160/10368/20 не є усуненням обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, з огляду на положення статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України.
		5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
		У касаційній скарзі позивач (стягувач) - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області 27 листопада 2020 року, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у справі № 904/5347/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. у справі №  904/5347/19.
		6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		Як на підставу касаційного оскарження зазначених ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів позивач послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:
		- порушили норми процесуального права, а саме: статті 43, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України;
		- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 18, 35 Закону України «Про виконавче провадження».
		За твердженням позивача суди попередніх інстанцій:
		- дійшли помилкового висновку про те, що ухвала адміністративного апеляційного суду про зупинення дії ухвали суду першої інстанції не має юридичних наслідків та не повинна виконуватися приватним виконавцем, не врахували те, що з огляду на зупинення апеляційним адміністративним судом дії ухвали суду першої інстанції від 03 вересня 2020 року приватний виконавець був зобов`язаний поновити виконавче провадження № 62897924, оскільки підстава для зупинення виконавчого провадження відпала;
		- помилково застосували норми адміністративного процесуального права, які не підлягають застосуванню при розгляді цієї господарської справи;
		- не врахували висновки Центрального апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 904/2732/18 з подібними правовідносинами.
		Також позивач вказує на необґрунтоване залишення без розгляду клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про постановлення окремої ухвали щодо притягнення представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до відповідальності за зловживання процесуальними правами.
		7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		Акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ухвала адміністративного суду про забезпечення позову за нормами Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до рішень, що виконуються негайно, тому зупинення судом апеляційної інстанції дії оскаржуваної ухвали не зупиняє її виконання.
		Акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у письмових поясненнях просить суд прийняти до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 904/2732/18.
		Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков І. М. у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», посилаючись на те, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, що залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 160/10368/20, порушують закріплений Конституцією України принцип обов`язковості судового рішення.
		Позиція Верховного Суду
		8. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Мамалуя О. О. - головуючого, Бакуліної С. В., Кібенко О. Р. ухвалою від 24 червня 2021 року передав справу № 904/5347/19 разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з підстави необхідності відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування частини восьмої статті 154, частини четвертої статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії судів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 19 травня 2021 року у справі №  904/2732/18, правовідносини у якій є подібними правовідносинам у цій справі, що переглядається. 
		За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі №  904/2732/18, зупинення дії оскаржуваної ухвали адміністративного суду не було і не є тотожним зупиненню виконання тієї ж ухвали (в розумінні частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України), а, отже не могло вважатися підставою для поновлення вчинення виконавчих дій. 
		Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 24 червня 2021 року у цій справі про передачу справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погодилася із зазначеним висновком Верховного Суду, зазначила про необхідність відступлення від цього висновку, посилаючись на те, що поняття «зупинення дії рішення» є більш ширшим і охоплює поняття «зупинення виконання рішення», оскільки не може виконуватися рішення, яке не діє, тобто дія якого зупинена.
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження ухвали та постанови судів попередніх інстанцій, доводи відповідача та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М., зазначені у відзивах на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги відповідача на дії приватного виконавця з огляду на таке.
		Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені у статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
		Як встановили суди попередніх інстанцій Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 вересня 2020 року у справі №  160/10368/20, зокрема зупинив дію постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 26 серпня 2020 року, винесених в рамках здійснення виконавчого провадження №  62897924, об`єднаного у зведене виконавче провадження №  62865522; заборонив приватному виконавцю вчиняти дії по примусовому виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року № 904/5347/19. 
		21 вересня 2020 року приватний виконавець Щербаков І. М. на виконання зазначеної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 160/10368/20 про забезпечення позову виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5347/19 від 18 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №  62897924. Зазначена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій була винесена на підставі пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до частин першої та другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
		Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частина восьма статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Суди попередніх інстанцій встановили, що Акціонерне товариство «Укртрансгаз» оскаржило ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 160/10368/20 до апеляційного адміністративного суду.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 160/10368/20 ухвалою від 19 жовтня 2020 року поновив строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №  160/10368/20; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №  160/10368/20, зупинив дію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №  160/10368/20.
		Відповідно до частини четвертої статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
		Зазначена норма є імперативною, тобто передбачає не право, а обов`язок суду зупинити дію оскаржуваного рішення у разі поновлення строку на його апеляційне оскарження. 
		Ця норма має на меті запобігти ймовірним наслідкам застосування судового рішення, що оскаржується (зокрема його виконанню), на час доки триває апеляційний перегляд. Зазначення про це в ухвалі про відкриття апеляційного провадження має лише інформаційне, констатуюче значення, спрямоване на забезпечення обізнаності усіх, хто має відношення до справи, з зупиненням дії оскаржуваного рішення.
		Тобто зупинення дії оскаржуваного рішення є імперативним наслідком поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Аналогічний правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 540/2608/18.
		Отже обставина того, що Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 жовтня 2020 року у справі № 160/10368/20 зупинив дію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року про забезпечення позову свідчить про те, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №  160/10368/20 з моменту зупинення її дії перестала діяти та, як наслідок, обмеження, установлені в ухвалі про забезпечення позову, також перестали діяти. Зупинення дії оскаржуваного рішення, як і зупинення виконання, унеможливлює вчинення дій на виконання такого рішення.
		Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, постановлені в адміністративній справі № 160/10368/20, не можуть бути предметом перегляду на їх відповідність вимогам чинного законодавства та обґрунтованість у межах цієї справи № 904/5347/19, що розглядається за правилами господарського судочинства.
		У межах цієї справи № 904/5347/1 за скаргою на дії приватного виконавця перевіряється відповідність рішень та дій приватного виконавця вимогам чинного законодавства, зокрема положенням Закону України «Про виконавче провадження» в частині, що стосується винесення приватним виконавцем постанови про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду № 904/5347/19 у виконавчому провадженні №  92897924.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності;                    5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
		Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.
		Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
		Відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
		Отже зазначені положення закону визначають механізми, які мають обов`язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових рішень. 
		З огляду на викладене зупинення судом дії ухвали про забезпечення позову, яка стосувалася дій приватного виконавця, свідчить про те, що обставини, які стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, були усунені. 
		Як встановили суди попередніх інстанцій приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков І. М. на виконання зазначеної ухвали адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №  160/10368/20 та на підставі частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову від 29 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду № 904/5347/19 у виконавчому провадженні № 62897924 до прийняття рішення у справі №  160/10368/20.
		За таких встановлених судами попередніх інстанцій у цій конкретній справі фактичних обставин оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. слід визнати обґрунтованими, оскільки приватний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», зокрема відповідно до вимог статей 34, 35 зазначеного закону, з урахуванням наявних судових рішень: ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №  160/10368/20, а також остаточного рішення у цій справі № 904/5347/19, які є обов`язковими для виконання. 
		За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. 
		Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. 
		Європейський суд з прав людини у справі «Глоба проти України» у рішенні             no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
		Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15.
		Європейський суд з прав людини також неодноразово зазначав про те, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29 червня 2004 року, «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
		Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України»).
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
		Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України» зазначив про те, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
		Також Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
		Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначає про те, що оскаржувані рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у цій справі є такими, що підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на дії приватного виконавця.
		Разом з цим Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 904/2732/18, оскільки відповідне рішення було ухвалене про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення справи та, відповідно, формування правового висновку в ній, та не мало загального характеру щодо інших справ чи певної категорії справ, у тому числі справи, що розглядається, а стосувалося конкретної справи.
		Аналогічні висновки Верховного Суду щодо правомірності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. та щодо відсутності підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 904/2732/18, містяться у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06 серпня 2021 року у справі №  904/5740/19, правовідносини у якій (за скаргою на дії приватного виконавця) є подібними правовідносинам у цій справі №  904/5347/19, що переглядається.
		У касаційній скарзі позивач посилається на обставини зловживання відповідачем процесуальними правами та необґрунтоване залишення у зв`язку з цим місцевим господарським судом без розгляду клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про притягнення представника відповідача до відповідальності. Однак Верховний Суд вважає ці доводи скаржника безпідставними.
		Відповідно до частин першої та другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
		Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що обставини звернення відповідача до суду зі скаргою в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами та направлені на уникнення виконання остаточного судового рішення, оскільки право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, передбачене статтю 339 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені доводи скаржника є суб`єктивними, побудовані на припущеннях, не підтверджені жодними доказами.
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. 
		Відповідно до частини першої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованою. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій у повній мірі встановили усі обставини щодо оскаржуваних дій приватного виконавця, які мають значення для правильного вирішення скарги відповідача на дії приватного виконавця, проте надали цим обставинам неправильну юридичну оцінку та порушили норми процесуального права, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича у справі №  904/5347/19.
		10. Судові витрати.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 2  270,00 грн покладаються на відповідача. 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.
		2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у справі № 904/5347/19 скасувати.
		3. Ухвалити нове рішення. Відмовити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича у справі № 904/5347/19.
		4. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2  270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
		5. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
		6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          О. Баранець 
		Судді                                                                                                    І. Булгакова 
		О. Васьковський
		Т. Дроботова
		О. Кібенко
		Б. Львов
		В. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...