Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/884/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2021. Зареєстровано: 24.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2021.
Дата набрання законної сили: 23.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/6440/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 824/884/19-а
		адміністративне провадження № К/9901/6440/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Жука А.В., Соколова В.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №824/884/19-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області
		про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року (головуючий суддя Матохнюк Д.Б., судді Боровицький О.А., Шидловський В.Б.).
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, у якому просив:
		 
		1) визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 25 червня 2019 року №414 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
		 
		2) визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 25 червня 2019 року №86 о/с «По особовому складу», яким звільнено зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, з 25 червня 2019 року;
		 
		3) поновити його на посаді начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 25 червня 2019 року;
		 
		4) стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 червня 2019 року;
		 
		5) допустити до негайного виконання рішення у частині поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
		 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що з 1999 року проходив службу органах внутрішніх справ, а з 2015 року  у національній поліції України. Зазначає, що у червні 2019 року відповідач застосував до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, мотивувавши рішення порушенням ним службової дисципліни й невиконанням низки вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських.
		 
		ОСОБА_1 зазначає, що момент прийняття оскаржуваних наказів немає обвинувального вироку суду про доведення його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України. Тому вважає, що у відповідача відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги поліцейського, професійної й службової етики і вчинення дисциплінарного проступку, що має дискредитуючий характер, позаяк таких дій з його боку у законному порядку не встановлено.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Суд першої інстанції констатував обґрунтованість висновку службового розслідування про те, що позивач порушив службову дисципліну і вчинив дисциплінарний проступок. Водночас суд вказав, що висновок службового розслідування складений з урахуванням норм законодавства і у межах компетенції відповідача. З огляду на це місцевий суд дійшов висновку, що оскаржувані накази є правомірними й обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення є співмірним до вчиненого ним проступку.
		 
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено:
		 
		- визнано протиправними й скасовані наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 25 червня 2019 року №414 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, й наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 25 червня 2019 року №86о/с «По особовому складу», яким звільнено зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, з 25 червня 2019 року;
		 
		- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 25 червня 2019 року;
		 
		- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 червня 2019 року до 5 лютого 2020 року в сумі: 59399,58 грн.
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а допущені ним порушення норм матеріального й процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
		 
		Так, суд апеляційної інстанції зауважив, що висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні. Водночас апеляційний суд констатував необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що у межах службового розслідування дисциплінарна комісія не досліджувала факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а надавала оцінку його діям у частині допущеного порушення службової дисципліни. 
		 
		З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані накази про звільнення позивача зі служби в поліції не відповідають критеріям правомірності, є необґрунтованими і протиправними, тому мають бути скасовані й, своєю чергою, позивач має бути поновлений на посаді з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		 
		У березні 2020 року Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області подало до Верховного Суд касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		У касаційній скарзі відповідач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач наполягає на тому, що під час службового розслідування дисциплінарна комісія не досліджувала факт вчинення позивачем кримінального правопорушення, а лише надала правову оцінку його діям у частині допущеного ним порушення службової дисципліни.
		 
		Скаржник стверджує, що у цьому випадку оскаржуваними наказами позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ним пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1, 2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року №1179, Присяги працівника поліції, а не за вчинення кримінального правопорушення, чи за те, що стосовно нього порушено кримінальне провадження. 
		 
		Водночас скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково послався на презумпцію невинуватості та необґрунтовано залишив поза увагою практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, а гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Тому скаржник вважає, що зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження.
		 
		Також скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №824/739/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №824/1022/16-а.
		 
		Зрештою скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено вмотивованої оцінки усіх аргументів відповідача та необґрунтовано помилковості застосування закону судом першої інстанції.
		 
		Позивач ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 30 березня 2020 року.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Позивач ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 14 серпня 1999 року до 6 листопада 2015 року, у національній поліції України з 7 листопада 2015 року, де з 4 квітня 2019 року працював на посаді начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області у званні підполковника поліції.
		 
		20 червня 2019 року заступник начальника управління  начальник відділу ІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області полковник поліції ОСОБА_2 направив керівникові установи доповідну записку, якою повідомив про надзвичайну подію за участю особливого складу, а саме про те, що 20 червня 2019 року о 23:15 год у рамках кримінального провадження №42019260220000048 від 14 червня 2019 року на підставі статті 208 Кримінального процесуального кодексу України був затриманий ОСОБА_1 , начальник Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області. Водночас автор доповідної записки ініціював питання про призначення за цим фактом службового розслідування (т.1, а.с.39-40).
		 
		20 червня 2019 року Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області видало наказ №770 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», яким призначено службове розслідування й утворено склад дисциплінарної комісії за фактом порушення позивачем службової дисципліни (т.1, а.с.41-42).
		 
		25 червня 2019 року дисциплінарна комісія склала висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни начальником Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області підполковником поліції ОСОБА_1 (т.1, а.с.31-38).
		 
		У описовій частині цього висновку зазначено, що під час службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що:
		 
		«… 14 червня 2019 року в рамках контролю за вчиненням злочину оперативним шляхом задокументовано факт надання начальником Глибоцького відділення поліції ОСОБА_1 офіцеру Новоселицького районного військового комісаріату капітану ОСОБА_3 неправомірної вигоди в сумі: 1000 Євро за вирішення питання щодо визнання призовника з надуманих причин непридатним до проходження строкової військової служби й уникнення ним у такий спосіб призову до лав Збройних Сил України. Діючи умисно, за попередньою змовою, групою осіб з громадянкою ОСОБА_4 , ОСОБА_1 отримав від матері призовника грошові кошти в сумі: 2500 Євро, пообіцявши їй вирішити зі службовими особами Новоселицького районного військового комісаріату питання щодо непризову її сина на строкову військову службу.
		 
		20 червня 2019 року, одразу після передачі офіцеру районного військового комісаріату іншої частини неправомірної вигоди в сумі: 1000 Євро, ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		21 червня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, а 22 червня 2019 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до нього застосовано міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту, терміном на два місяці».
		 
		Також в описовій частині висновку службового розслідування зазначено, що:
		 
		«… факт причетності начальника Глибоцького відділення поліції ОСОБА_1 до вчинення неправомірних дій корупційного характеру знайшов широкий розголос у засобах масової інформації, що мало негативний вплив на рівень довіри населення до поліції, який у свою чергу, є основним критерієм ефективності її діяльності (стаття 11 Закону України «Про Національну поліцію»)».
		 
		Крім цього, в описовій частині висновку службового розслідування вказано, що під час службового розслідування дисциплінарною комісією відібрані письмові пояснення від ОСОБА_1 , який повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, у межах якого його було затримано, триває, а також письмові пояснення від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які повідомили, що вони неодноразово наголошували керівникам відповідних відділень поліції та поліцейським про необхідність неухильного дотримання службової дисципліни. Натомість    ОСОБА_7 від надання пояснень відмовився, скориставшись правом, наданим статтею 63 Конституції України.
		 
		Водночас в описовій частині висновку службового розслідування зазначено таке: 
		 
		«….аналізуючи матеріали службового розслідування у своїй сукупності, слід дійти висновку, що у межах перевірки дисциплінарною комісією факт вчинення поліцейським ОСОБА_1 кримінального правопорушення не досліджувався, оскільки це виходить за межі дисциплінарного провадження. Разом з цим, дисциплінарна комісія зобов`язана надати оцінку діям ОСОБА_1 у частині допущеного ним порушення службової дисципліни.
		 
		Так, перебуваючи на службі в Національній поліції України, будучи зобов`язаним неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, ОСОБА_1 вступив у неділові стосунки з окремими громадянами, та використовуючи своє службове становище, отримав та передав неправомірну вигоду працівнику територіального військового комісаріату за створення умов щодо уникнення призовником «К» призову на військову строкову службу. Вчинені ОСОБА_1 протиправні дії свідчать про допущене ним порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні ним вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1,2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, Присяги працівника поліції, за що він, згідно статті 11 Статуту, заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		 
		Крім цього, надаючи дисциплінарну оцінку діям ОСОБА_1 , слід зазначити, що перебуваючи на посаді начальника територіального підрозділу, він, згідно статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, був зобов`язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень, та відповідно, бути прикладом у дотриманні службової дисципліни та законності. Також, допущений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок свідчить про порушення ним вимог статті 24 Закону України «Про запобігання корупції».
		 
		У зв`язку із цим, вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок є грубим порушенням службової дисципліни, має явно дискредитуючий характер, що також підтверджується публікаціями у засобах масової інформації, та несумісний з подальшим проходженням ним служби в Національній поліції України.
		 
		Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1  не виявлено.
		 
		Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1  умисні дії порушника; наявність діючого дисциплінарного стягнення; перебування на посаді керівника, який зобов`язаний бути прикладом у дотриманні службової дисципліни; допущене порушення службової дисципліни носить дискредитуючий характер та підриває рівень довіри населення до поліції».
		 
		У резолютивній частині висновку службового розслідування, серед іншого, дисциплінарною комісією зазначено, що вона вважає:
		 
		« … службове розслідування по факту порушення службової дисципліни начальником Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області підполковником поліції ОСОБА_1 , закінченим.
		 
		Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, такими, що підтвердились.
		 
		За порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1,2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, до начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції» (т.1 а.с. 31-38).
		 
		25 червня 2019 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №414 «Про застосування дисциплінарного стягнення», за порушення службової дисципліни, невиконанні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1, 2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року №1179, до начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (т.1, а.с.16-17).
		 
		25 червня 2019 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №86о/с «По особовому складу» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, з 25 червня 2019 року звільнено зі служби в поліції (т.1, а.с.18).
		 
		Не погоджуючись із вказаними наказами відповідача й вважаючи звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з метою їхнього оскарження.
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		 
		Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII
		 
		Цей закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
		 
		За приписами частини першої статті 18 цього Закону поліцейський зобов`язаний: 
		 
		1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 
		2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 
		3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 
		4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 
		5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 
		6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		 
		Відповідно до частини першої, другої статті 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».
		 
		Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 
		 
		1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 
		2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;
		3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;
		4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
		5) через службову невідповідність;
		6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
		7) за власним бажанням;
		8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
		9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
		10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;
		11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
		 
		Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі також  «Дисциплінарний статут»)
		 
		Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. 
		 
		Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
		 
		Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна  це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:
		 
		1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
		2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
		3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
		4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
		5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
		6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
		7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
		8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
		9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
		10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
		11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
		12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
		13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
		14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		 
		Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		 
		Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		 
		Згідно з частиною другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. 
		 
		До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 
		 
		1) зауваження; 
		2) догана; 
		3) сувора догана; 
		4) попередження про неповну службову відповідність; 
		5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 
		6) звільнення з посади; 
		7) звільнення із служби в поліції.
		 
		Відповідно до частини першої  четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування  це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		 
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		 
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		 
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		 
		Згідно з частиною першою, п`ятнадцятою Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
		 
		За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
		 
		1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
		2) підстава для призначення службового розслідування;
		3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
		4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
		5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
		6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
		7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
		8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
		9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
		10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
		11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
		 
		Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року №1179.
		 
		Ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. 
		 
		Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
		 
		Згідно з абзацами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ цих Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: 
		 
		- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 
		- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
		 
		Відповідно до пункту 3 розділу IV вказаних Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. 
		 
		При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
		 
		Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 7 листопада 2018 року №893
		 
		Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
		 
		Згідно з абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ цього Порядку службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.
		 
		За змістом пункту 4 розділу V Порядку службове розслідування має встановити:
		 
		1) наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
		2) наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
		3) ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
		4) обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
		5) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
		6) вид і розмір заподіяної шкоди;
		7) причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу VI вказаного Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
		 
		За змістом пункту 4 розділу VI зазначеного Порядку в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
		 
		1) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;
		2) посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
		3) пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
		4) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
		5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
		6) документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
		7) обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
		8) причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. 
		 
		У відповідності до пункту 5 розділу VI зазначеного Порядку у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
		 
		1) висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;
		2) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
		3) відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
		4) запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
		 
		IV. ОЦІНКА СУДУ
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про її часткову обґрунтованість з огляду на таке.
		 
		У цій справі позивач скаржився на незаконність звільнення зі служби в поліції, яке, на його переконання, полягало у безпідставному притягнені до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги поліцейського, професійно-етичних правил поведінки й невиконання службових обов`язків.
		 
		Позивач ставив під сумнів обґрунтованість і правомірність висновку службового розслідування, оскільки у ньому дисциплінарна комісія відтворила зміст повідомлення про підозру і не встановила складу іншого дисциплінарного проступку, діяння якого відмінне від того, що є предметом доказування у рамках кримінального провадження.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що службове розслідування було розпочато за фактом порушення позивачем службової дисципліни.
		 
		Як видно з установлених обставин справи, позивач заперечував факт порушення ним службової дисципліни і скоєння дисциплінарного проступку.
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції відхилив доводи й аргументи позивача, пославшись на обґрунтованість висновку службового розслідування про порушення ним службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1, 2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, і вчинення ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.
		 
		Скасовуючи це рішення місцевого суду й ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, позаяк у висновку службового розслідування містяться порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні, де його вина не встановлена обвинувальним вироком суду.
		 
		Отже, розглядаючи цю справу, суд апеляційної інстанції вдався до дослідження питання наявності/відсутності обвинувального вироку у кримінальному провадженні відносно позивача.
		 
		Проте у цьому випадку відсутність обвинувального вироку у кримінальній справі стосовно позивача не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку.
		 
		Отже, суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки тому, чи становили описані у висновку службового розслідування дії позивача порушення службової дисципліни і склад дисциплінарного проступку, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті ж самі дії поліцейського отримали у рамках кримінального провадження.
		 
		Відтак Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції є такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України. Тому оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
		 
		Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність висновків в цілому по суті спору.
		 
		За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		З огляду на викладене, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін і, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		 
		Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		 
		Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області задовольнити частково.
		 
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		…………………………………
		 
		……………………………………
		 
		……………………………………
		Н.М.Мартинюк
		А.В.Жук
		В.М. Соколов,
		СуддіВерховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...