Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 503/1844/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 24.09.2021. Зареєстровано: 24.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2021.
Дата набрання законної сили: 19.12.2022 (частково)
Результат оскарження 19.12.2022 Одеський апеляційний суд: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/503/4/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160000000425

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 503/1844/18
		Провадження № 1-кп/503/4/21
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   24 вересня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області
		у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000425 від 28 травня 2018 року про обвинувачення
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого вчителем історії в Гуляївському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Березівської районної ради Одеської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
		 
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , законного представника потерпілої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_10 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 28 травня 2018 року, приблизно о 08:15 год., керуючи власним технічно справним автомобілем "NISSAN VANETTE CARGO", р/н НОМЕР_1 , у денний час доби та в умовах необмеженої видимості здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю автодороги Т-16-22 сполученням "Кодима - Слобідка" у Подільському (на той час Кодимському) районі Одеської області, на якій організований двосторонній рух, з боку м. Кодима у напрямку смт. Слобідка. Наближаючись до залізничного регульованого переїзду без чергового, оснащеного звуковою та світловою сигналізацією, без шлагбаума, розташованому на 1278 км ПК1 перегону "Кодима  Абомелікове", зупинився перед переїздом так як на світлофорі були увімкнені миготливі червоні сигнали світлофору з ввімкненою звуковою сигналізацією, що забороняє рух. Пропустивши вантажний потяг який прямував праворуч від нього зі сторони м. Києва у бік м. Одеси, ОСОБА_5 , не звертаючи уваги на те, що на світлофорному об`єкті продовжують горіти миготливі червоні сигнали світлофору з ввімкненою звуковою сигналізацією, почав рух через вказаний залізничний переїзд, не переконався у безпеці свого маневру для інших учасників дорожнього руху, не виявив небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, у вигляді залізничного пасажирського потягу "Інтерсіті+" ЧС8 б/н 028 під керуванням машиніста ОСОБА_11 , який рухався ліворуч від нього по 764 маршруту "Одеса  Дарниця" з боку м. Одеси у напрямку м. Києва та в цей час в межах його видимості наближався до переїзду, не надав йому переваги в русі, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, виїхав на залізничний переїзд, де допустив зіткнення з вказаним потягом.
		Своїми діями ОСОБА_5 грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б), 8.7.6 а, б), 10.1, 20.2, 20.3, 20.5 в, ґ) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
		п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		п. 2.3.б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		8.7.6.а) Для регулювання руху на залізничних переїздах використовуються світлофори з двома червоними сигналами або одним біло-місячним і двома червоними, які мають такі значення: миготливі червоні сигнали забороняють рух транспортних засобів через переїзд. На залізничних переїздах одночасно із заборонним сигналом світлофора може бути ввімкнено звуковий сигнал, який додатково інформує учасників дорожнього руху про заборону руху через переїзд.;
		10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		20.2. Під`їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов`язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина);
		20.3. Для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2, шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки;
		20.5.в,ґ) Рух через переїзд забороняється, якщо: увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума; до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "NISSAN VANETTE CARGO", ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітня ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
		ОСОБА_12 та малолітній ОСОБА_13 померли. Причиною смерті ОСОБА_12 став травматичний шок, а малолітнього ОСОБА_13 - набряк головного мозку, які розвинулися внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
		В причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками знаходяться порушення водієм автомобіля "NISSAN VANETTE CARGO" ОСОБА_5 вимог п. 20.2., 20.3., 20.5. Правил дорожнього руху України, оскільки у випадку виконання вказаних вимог він мав технічну можливість уникнути зіткнення з потягом.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що з усіма пасажирами він приїхав на фестиваль "Кодима-фест". 28 травня 2018 року після фестивалю по дорозі до дому він мав заїхати за експонатами для музею, а тому виїхали приблизно о 07:00 год. та вже проїхали переїзд на якому сталося ДТП, але ОСОБА_12 забула віддати ключі від житла в якому проживала, а тому вони змушені були повернутися. Коли вдруге під`їхали до переїзду він зупинився перед переїздом оскільки був червоний сигнал світлофора. Потім проїхав вантажний потяг, який почав пригальмовувати бо там є поворот. Коли червоне світло згасло він почав рух і вже перебуваючи на коліях побачив потяг Інтерсіті, який не подавав будь-яких сигналів до того часу поки між ними не відбувся зоровий контакт. Можливості здати назад не було, а тому він натиснув на газ і можливо у зв`язку з цим удар прийшовся в задню частину автомобіля. Це останнє, що він пам`ятає, оскільки втратив свідомість. Коли прийшов до тями ОСОБА_16 говорив, що їх збив потяг, що Ксенія загинула, а також сильно постраждали їх діти. Потім він підійшов до дружини і знову втратив свідомість. Коли прийшов до тями вже були присутні працівники швидкої та поліції. Вказує, що неодноразово пропонував потерпілим допомогу, однак вони відмовляються від її отримання вказуючи, що не мають до нього претензій. Причиною ДТП вважає несприятливий збіг обставин. Вину визнає, оскільки з моральної точки зору вважає, що саме він повинен нести відповідальність так як саме він був за кермом. У вчиненому щиро розкаюється.
		Захисник обвинуваченого зазначив, що незважаючи на визнання обвинуваченим своєї вини, його вина повинна бути доведена в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зауваження щодо яких судом викладені при наданні їм оцінки. 
		Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що про обставини ДТП їй відомо із засобів масової інформації, інтернету та розповідей студентів. Вказала, що їй відомо було, що її дочка ОСОБА_12 їхала на фестиваль із аспірантом ОСОБА_5 , його дружиною та дитиною. Ксенія їхати не хотіла, її направили від інституту. Міру покарання просила визначити на розсуд суду.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що працює черговою залізничної станції Кодима Одеської залізниці. Точної дати не пам`ятає, можливо, ІНФОРМАЦІЯ_6 о 08:12 або 08:14 год. зі станції Абомелікове дали відправлення потягу "Інтерсіті" №764 за напрямком Одеса - Київ. Після цього по рації почула, що на залізничному переїзді збито автомобіль. Черговому по станції ОСОБА_18 машиніст повідомив про ДТП, черговий повідомив диспетчера в м. Одесу ОСОБА_19 . Після цього потяги в напряму станції Абомелікове не відправляли. Свідок зазначила, що вона особисто викликала швидку, оскільки у чергового по станції Абомелікове ОСОБА_20 не було стаціонарного телефона. Переїзд на якому сталась ДТП називається 1278 км, знаходиться на пульті станції ОСОБА_18 і всі дані щодо ДТП були зафіксовані там. Вказала, що в її обов`язки входило не пропускати потяги по непарній колії. Щодо потягів у зворотному напрямку зазначила, що в напрямку м. Одеси не на її зміні, тобто ще до 08 год ранку пройшов вантажний потяг і за ним потяг №25 Львів-Одеса.
		Свідок ОСОБА_20 пояснив, що працює черговим по залізничній станції Слобідка. 28.05.2018 року о 08 годині ранку заступив на зміну черговим на залізничній станції Абомелікове. Станція Абомелікове знаходиться між ст. Слобідка та ст. Кодима. Вже о 08:20 ранку машиніст потягу №764 "Інтерсіті" повідомив, що на 1278 переїзді збив автомобіль, а машиніст зустрічного потягу №25 Львів-Одеса повідомив, що "Інтерсіті" зупинився на 1275 кілометрі. Свідок зазначив, що в першу чергу повідомив своєму керівництву, викликав швидку і поліцію. Зупинили потяги, які повинні були рухатись в напрямку де відбулась аварія, зокрема і потяг №25 Львів - Одеса, який незабаром продовжив рух через відсутність перешкод. В цілому робота відновилась через 1,5 години. Вказав, що перед потягом №25 пройшов вантажний потяг, вся інформація щодо якого зазначена в журналах на станції. Зазначений вантажний потяг пройшов станцію ОСОБА_21 до 08 години, а станцію ОСОБА_18 після 08 години, точно свідок не пам`ятає, але можливо о 08:20 - 08:22, не зупиняючись. Свідок пояснив, що в разі зупинки потяга про це має знати черговий по станції і в результаті зупиняються всі потяги, які за ним слідують, спрацьовує автоблокування. Також вказав, що видимість на 1278 переїзді становить 700 метрів, швидкісні обмеження тут становлять для пасажирських потягів 130 км/год, для вантажних  80 км/год.
		Свідок ОСОБА_22 пояснила, що працює молодшою медичною сестрою екстреної швидкої медичної допомоги. Щодо подій 28.05.2018 року розповіла, що як тільки прийняла зміну, близько 08:10 год. надійшов виклик, диспетчер повідомила, що на ОСОБА_23 переїзді потяг зіткнувся із автомобілем і бригада виїхала за викликом. В складі бригади була вона, як санітар, фельдшер ОСОБА_24 та водій. До місця події їхали близько 10 хвилин. Коли приїхали, побачили потяг "Інтерсіті" на відстані близько 50 м від переїзду. Біля потяга і безпосередньо на місці ДТП було багато людей (пасажирів з потяга), які показали осіб, котрі потребували допомоги. На узбіччі лежали двоє дітей (хлопчик і дівчинка) і жінка. Спочатку надали допомогу жінці, дітям, забрали їх до лікарні, а згодом приїхали і забрали двох чоловіків. Зазначила, що за переїздом лежав труп дівчини, накритий рядном. Бригада констатувала смерть, труп забирати не мають права. Де був автомобіль не пам`ятає, бачила тільки пасажирський потяг, іншого не бачила. Чи був потяг "Інтерсіті", коли приїхали на місце ДТП вдруге, не пам`ятає.
		Свідок ОСОБА_24 пояснила, що з 01.04.2008 року працює фельдшером швидкої допомоги. Зазначила, що події 28 травня 2018 року пам`ятає, а саме що близько 8 год. ранку надійшов виклик і вона в складі бригади разом із молодшою медичною сестрою та водієм виїхали до місця ДТП. Їхали 18 хвилин. На місці події побачила потерпілих на залізничному переїзді за рейками. Зазначила, що у дівчинки були переломи, у хлопчика відкрита черепно-мозкова травма, у водія ушкоджене чоло, у дружини водія ушкодження куприка і рана. Потерпілим надавали допомогу на місці події. Вказала, що труп дівчини лежав біля дороги. Вона особисто підходила до трупа. На місце ДТП приїжджали 2 рази, щоб забрати потерпілих. Зазначила, що потяг "Інтерсіті" стояв від переїзду на відстані близько 50-100 метрів, в якому напрямку не пам`ятає. Інших потягів не бачила. Коли приїхали вдруге, на місці ДТП вже були співробітники поліції та ДСНС.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що працював помічником машиніста 17 років, машиністом 13 років і безпосередньо на потягу "Інтерсіті" приблизно 6-7 років. 28.05.2018 року він виїхав потягом "Інтерсіті" №764 в напрямку Одеса-Київ. Разом з ним в кабіні знаходився помічник машиніста ОСОБА_25 . Близько 08 години ранку, проїхавши станцію Абомеліково, рухаючись зі швидкістю близько 115 -120 км/год, розминувся із вантажним потягом, довжиною близько 60 вагонів, який рухався зі швидкістю близько 60-70 км/год. За метрів 800 до переїзду побачив автомобіль білого кольору та подав йому сигнал гучності. Відмітив, що за охоронювані переїзди відповідає черговий, а за переїзди які не охороняються  спеціальна служба, яка слідкує за справністю роботи попереджувальних сигналів. Зазначив, що на неохоронюваному переїзді звукова та світлова сигналізація працює автоматично за наявності на певній ділянці потягу. Свідок пояснив, що він, як машиніст, повинен при наближенні до переїзду подати звуковий сигнал, що він і зробив. Однак за метрів 20 автомобіль почав рух через залізничний переїзд, тоді машиніст застосував екстрене гальмування. Зіткнення уникнути не вдалось, потяг зупинився за метрів 600-700 від місця ДТП. Свідок вважає, що зіткнення можна було уникнути, якби водій автомобіля рухався швидше. Після зупинки потяга машиніст повідомив чергового найближчої станції і той повинен був викликати швидку та поліцію. Пояснив, що помічник машиніста, відповідно до інструкцій, повернувся на залізничний переїзд, щоб оглянути місце аварії. Він в цей час оглянув електровоз, виявив технічні пошкодження. Помічник повернувся приблизно за 30 хв., повідомив, що у водія автомобіля була розбита голова, одна дитина сиділа на узбіччі, одна дитина, здається, була мертва. Після повернення помічника, вони вдвох усунули пошкодження і поїхали за маршрутом. Приїхавши на кінцеву станцію в м. Київ свідок ОСОБА_11 написав рапорт про ДТП. Чи приїхала за час їх вимушеної зупинки швидка та поліція сказати не може.
		Законний представник потарпілої, який також є свідком ОСОБА_9 пояснив, що був пасажиром в автомобілі ОСОБА_5 . Їхали з м. Кодими, автомобіль зупинився на переїзді оскільки працювала звукова сигналізація, їхав вантажний потяг. Коли потяг від`їхав від переїзду приблизно на 100 метрів, ОСОБА_5 подивився, ліворуч і праворуч, вголос сказав, що начебто потяг вже проїхав, звукова сигналізація перестала працювати. Свідок не пам`ятає чи працювала світлова сигналізація, оскільки не звернув на неї уваги. Продовжили рух і коли виїхали на середину колії, побачили, що на великій швидкості рухався потяг "Інтерсіті" в напрямку Одеса - Київ, який в результаті збив їх автомобіль. Пояснив, що в автомобілі був він, його донька, водій ОСОБА_5 , його дружина та син і ще одна дівчина. Після зіткнення машину викинуло з дороги, людей викинуло з авто. Свідок отримав незначні тілесні ушкодження, претензій до ОСОБА_5 не має, винним його не вважає. 
		Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вони приїхали в м. Кодиму на фестиваль "Кодима-фест" по запрошенню керівництва історично-краєзнавчого факультету щоб допомогти провести кілька локацій власне на самому фесті. На зворотному шляху потрапили в ДТП. В той день виїхали рано оскільки планували заїхати в с. Червоне Окнянського району, щоб забрати декілька експонатів. Вже в дорозі до Ксенії, яка загинула в ДТП, хтось зателефонував, бо вона забулась віддати ключ від житла, де вони ночували. Вони повернулись назад, а потім коли їхали на одному з переїздів загорівся червоний сигнал світлофора. Вони зупинились, проїхав вантажний потяг і в автомобілі обговорювали що потяг вже проїхав і можна їхати далі. Коли почали рух через переїзд, в автомобіль в`їхав потяг "Інтерсіті", якого перед цим видно не було. В подальшому обставини не пам`ятає, оскільки втратила свідомість. Коли отямилась, чоловік сказав, що всі живі. На скільки від`їхав вантажний поїзд перед тим як вони почали рух не знає, оскільки не звертала уваги, так як сиділа на другому ряді сидінь біля своєї дитини. Чи горів сигнал світлофора після того як проїхав вантажний потяг не пам`ятає, але здається що ні. Претензій до ОСОБА_5 не має, причиною ДТП вважає жахливий збіг обставин тому і відмовилась бути потерпілою.
		Аналізуючи показання свідків, суд розцінює їх як правдиві та такі, що підтверджують вину ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, оскільки вони узгоджуються між собою, відповідають іншим доказам дослідженим в судовому засіданні, перед допитом свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання.
		Крім того вина ОСОБА_5 підтверджується сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
		1) Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 28 травня 2018 року о 19:02 год було зареєстроване дане кримінальне провадження.
		2) Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та фототаблицею до нього від 28.05.2018, в якому зафіксована слідова інформація на місці пригоди, місце зіткнення, кінцеве положення транспортних засобів та інша інформація.
		Захисником було заявлено клопотання про визнання вказаного протоколу очевидно недопустимим доказом з підстав, що не було надано згоди власника на огляд автомобіля, не додано оригінальні примірники технічних носіїв інформації на яких зафіксована дана процесуальна дія, а також у зв`язку з наявністю суперечностей між відомостями зазначеними в п.16, 20, 21 вказаного протоколу, а також з тих підстав, що поняті ОСОБА_26 та ОСОБА_27 є заінтересованими у результатах кримінального провадження, оскільки є працівниками АТ "Укрзалізниця".
		Надаючи оцінку вказаному доказу судом враховано, що слідчим продився огляд місця події, а саме дорожньо-транспортної пригоди, у загально-доступному місці та автомобіль ним був вилучений з цього місця як речовий доказ, на який в подальшому було накладено арешт. Крім того вказаний огляд слідчим проводився з метою як найшвидше зафіксувати сліди кримінального правопорушення, а враховуючи, що у даному конкретному випадку пригода сталася на залізничному переїзді, при зволіканні існувала реальна можливість у кінцевому результаті такі сліди втратити, а тому у даному випадку ухвала слідчого судді не потрібна.
		З приводу ненадання стороною обвинувачення оригінальних примірників технічних носіїв інформації на яких зафіксована дана процесуальна дія, то з дослідженого протоколу встановлено, що дана процесуальна дія не фіксувалась, оскільки це не є обов`язковим, а під час огляду проводилось фотографування на фотоапарат окремих речей та елементів, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України та в результаті слідчим була виготовлена фототаблиця, яка долучена до протоколу відповідно до ст. 105 КПК України.
		При вивченні суперечностей у протоколі судом встановлено, що в п. 16 протоколу огляду місця події зазначено про наявність слідів щодо переміщення об`єктів на місці пригоди після ДТП до початку огляду, а саме, що поїзд № 764 о 8:40 продовжив рух по маршруту. В п. 20 вказано, що слідів шин не виявлено, тобто не виявлено слідів, які б могли бути ідентифіковані за відбитками чи іншими елементами, як слід протектора. В п. 21 слідчим вказано, що виявлено слід юзу автомобіля, тобто слід його ковзання. Отже суперечностей у цих пунктах судом не встановлено.
		Щодо заінтересованості понятих у результатах кримінального провадження, то суд вважає, що поняті, які були залучені до участі у проведенні огляду місця події, не входять до виключного переліку осіб, які не можуть бути залучені, як поняті, а тому їх заінтересованість та наслідки такої заінтересованості мали бути доведені в судовому засіданні.
		Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.
		Судом враховано зауваження сторони захисту, що у протоколі зазначено про те, що під час огляду застосовувався фотоапарат назва та модель якого не вказані, однак враховуючи, що сама інформація, яка відображена у протоколі огляду місця події, на схемі ДТП та у фототаблиці повністю узгоджується та судом під сумнів не поставлена, суд не вважає допущені у протоколі порушення істотними, які б давали підстави для визнання вказаного доказу недопустимим.
		Зауваження захисника, що визнання рапорту чергового, як недопустимого доказу, оскільки особа, яка повідомляє про злочин не попереджається про кримінальну відповідальність, судом встановлено, що черговим було отримано повідомлення про ДТП на підставі якого внесено відомості до журналу ЄО, після чого слідчим було проведено огляд місця події в період з 14:30 до 17:00 год. та в подальшому слідчим о 19:02 год. було внесено до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення.
		4) Висновком судово-медичної експертизи № 915-1787/2018 від 18.07.2018, згідно якого смерть ОСОБА_12 полягає в прямому причинному зв`язку із тілесними ушкодженнями які вона отримала у результаті ДТП.
		5) Висновком судово-медичної експертизи № 925-1888/2018 від 18.07.2018, згідно якого смерть ОСОБА_13 полягає в прямому причинному зв`язку із наявною відкритою черепно-мозковою травмою, яку він отримав у результаті ДТП.
		Захисник просив визнати вказані вище висновки судово-медичних експертиз недопустимими з наступних підстав.
		У зв`язку з тим, що установа, якою проведена експертиза не є державною, а комунальною, що суперечить вимогам ст. 7 Закону "Про судову експертизу". З таким твердженням суд не погоджується, оскільки при визначенні компетенції відповідної установи слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а із сфери управління її діяльністю та організації державного контролю, що в даному випадку відноситься до Міністерства охорони здоров`я.
		Також захисник вказує, що в актах, які є невід`ємною частиною висновка експерта, лікарі, які проводили відповідні обстеження та дослідження не попереджалися про кримінальну відповідальність. З даним твердження суд також не погоджується, оскільки судовий експерт для консультацій чи проведення досліджень має право самостійно, без будь-якого процесуального рішення слідчого, залучати іншого спеціаліста, при цьому кримінальну відповідальність несе судово-медичний експерт, який про неї в даному конкретному випадку був попереджений.
		Щодо визнання недопустимими протоколів огляду трупів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки слідчим проведено їх огляд без залучення судово-медичного експерта чи лікаря, що є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та у зв`язку з цим визнання висновків судово-медичних експертиз недопустимими доказами, суд погоджується з доводами захисника та визнає вказані протоколи огляду трупів недопустимими доказами, оскільки вони отримані в порушення вимог КПК України.
		Однак, суд не знаходить підстав для визнання недопустимими висновків судово-медичних експертиз, оскільки вони були складені експертом внаслідок безпосереднього дослідження трупів, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, висновки, які зроблені за результатами проведення експертиз узгоджуються з іншими доказами.
		6) Висновком судово-медичної експертизи № 1893 від 17.09.2018, згідно якого у ОСОБА_15 були встановлені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які могли утворитися від дії, як тупих так і ріжучих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля у момент зіткнення транспортних засобів і могли бути заподіяні 28.05.2018.
		7) Висновком судово-медичної експертизи № 1932 від 19.09.2018, згідно якого у ОСОБА_14 були встановлені тяжкі тілесні ушкодження, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля у момент зіткнення транспортних засобів і могли бути спричинені 28.05.2018.
		Захисник, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 754/14281/17 просив визнати вказані вище висновки судово-медичних експертиз недопустимими доказами з підстав не відкриття сторонам кримінального провадження медичної документації на підставі якої проводилась експертиза.
		З таким твердження суд не погоджується, оскільки у вказаній постанові зазначено, якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 вказаного Кодексу слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації, а тому відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		8) Висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу №792-А від 04.09.2018, згідно якого гальмова система та ходова частина автомобіля "NISSAN VANETTE CARGO" номерний знак НОМЕР_1 на момент виникнення ДТП знаходилися в працездатному стані та дозволяли водію контролювати, змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі.
		Щодо зауважень захисника про заінтересованість експерта у результатах кримінального провадження, оскільки установа, якою проведено експертизу входить до структури МВС, суд вважає безпідставними, оскільки експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
		11) Висновком судової автотехнічної експертизи №918-А від 14.09.2018, згідно якого з технічної точки зору водій автомобіля "NISSAN VANETTE CARGO" номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість шляхом виконання вимог п. 20.5, 20.2 та 20.3 Правил дорожнього руху України запобігти зіткненню з поїздом. У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля "NISSAN VANETTE CARGO" номерний знак НОМЕР_1 вбачається невідповідність вимогам п. 20.5, 20.2 та 20.3 Правил дорожнього руху України, яка знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди. 
		Зауваження захисника щодо недопустимості як доказу вказаного висновку експерта, судом були розглянуті під час вирішення клопотання про призначення повторної судової автотехнічної експертизи та визнані безпідставними.
		12) Матеріалами службового розслідування дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на регульованому переїзді без чергового працівника 1278 км ПК1 розташованого на перегоні Кодима  Абомелікове в добу 28.05.2018.
		Судом встановлено, що вказані матеріали слідчим було отримано в порядку ст. 93 КПК України. Щодо заінтересованості осіб, які приймали участь у службовому розслідуванні, позиція суду у даному вироку вже була викладена. 
		Також захисником під час судових дебатів заявлялось клопотання про закриття даного кримінального провадження у зв`язку з направленням обвинувального акту до суду після закінчення строку досудового розслідування кримінального провадження.
		При наданні оцінки доводам захисника судом було встановлено, що про підозру ОСОБА_5 було повідомлено 29 травня 2018 року. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до чотирьох місяців, тобто до 28 вересня 2018 року. Враховуючи, що строк досудового розслідування було продовжено до чотирьох місяців, незважаючи на використання слідчим суддею терміну "до", суд переконаний в тому, що останнім днем строку досудового розслідування є 28 вересня 2018 року. Саме цього дня, обвинувальний акт з додатками, було здано на пошту, про що міститься відбиток календарного штемпеля на поштовому конверті, а тому відповідно до ст. 116 КПК України, строк не вважається пропущеним.
		Враховуючи наведене підстави для закриття кримінального провадження відсутні.
		Дії ОСОБА_5 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також заподіяли ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження та ОСОБА_15 тілесні ушкодження середньої тяжкості, правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України.
		Діючи у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 відповідно до висунутого йому обвинувачення, а тому він повинен нести відповідальність за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлені.
		Відповідно до наявних у суду відомостей ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно, має ряд хронічних захворювань, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, має вищу освіту, отримав наукову ступень доктора філософії у галузі історії та археології, одружений, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка наразі вагітна, працює вчителем історії в Гуляївському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Березівської районної ради Одеської області, займається громадською та науковою діяльністю, створив в селі Мар`янівка Березівського району Одеської області етнографічний музей, отримував іменні всеукраїнські та президентські стипендії, має велику кількість грамот, подяк.
		Крім того при визначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, згідно якої обвинувачений характеризується позитивно, його поведінка відповідає загальноприйнятим нормам суспільства. Схильність до агресивних вчинків та конфліктів йому не властива. Алкогольні напої та наркотичні речовини не вживає. За результатами методики "Оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення" факторів, які б підвищували ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, не виявлено. Ризик небезпеки для суспільства, органом пробації оцінюється, як низький. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді є можливим за умови здійснення відносно обвинуваченого нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
		З урахуванням характеру і ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України.
		Також суд вважає, що існують достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування реального покарання у виді позбавлення волі, які полягають у наступному.
		ОСОБА_5 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, так як на його утриманні знаходяться малолітня дитина та дружина, яка наразі вагітна. За місцем проживання та роботи обвинувачений характеризується виключно позитивно, відповідно до медичної документації, наданої захисником та оглянутою судом має ряд хронічних захворювань. З моменту вчинення злочину минуло більше 3 років і за цей час нових злочинів він не вчиняв, будь-яких даних, які б вказували на вчинення адміністративних правопорушень суду також не було надано. Потерпілі також висловили думку можливість призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з реальним його відбування, обґрунтовуючи свою позицію та наслідки кримінального правопорушення несприятливим збігом обставин. Також суд вважає достатньо вагомою обставиною те, що ОСОБА_5 працює вчителем та має науковий ступінь доктора філософії, тобто за розумовим рівнем є таким, що здатний надати оцінку своїй поведінці та наслідкам які настали, переосмислити їх та не допустити в подальшому.
		Поряд з цим, для забезпечення балансу між тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та призначеним покаранням, забезпечення дотримання цілей покарання, суд дійшов висновку про необхідність встановлення максимального іспитового строку на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Також суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, враховуючи грубе порушення ним Правил дорожнього руху України та настання тяжких наслідків.
		Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.
		Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 2574 гривні підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосовувався у виді особистого зобов`язання. В судовому засіданні не було встановлено, що змінились ризики, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу, а тому суд вважає за доцільне залишити ОСОБА_5 вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		У кримінальному провадженні застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження, у виді арешту майна, які підлягають скасуванню відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України
		Речовими доказами слід розпорядитися у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання час його попереднього ув`язнення, з моменту затримання до часу звільнення з під варти, а саме з 28 травня 2018 року по 01 червня 2018 року.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього, у відповідності до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити особисте зобов`язання.
		Стягнути з ОСОБА_5 накористь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 2574 (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок.
		Скасувати арешт, накладений на автомобіль "NISSAN VANETTE CARGO" номерний знак НОМЕР_1 відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2018 року.
		Речовий доказ, автомобіль "NISSAN VANETTE CARGO" номерний знак НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_5 .
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...