Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/9500/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2021. Зареєстровано: 26.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 вересня 2021 року Справа № 160/9500/21  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого суддіГолобутовського Р.З.     за участі: секретаря судового засідання  Грунської Ю.О. представників позивача представника відповідача третіх осіб Туз А.В., Німака Є.Ю. Ремінської С.П. Карнаух-Голодняк О.В., Максим`яка А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів», Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправними рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ПРОЦЕДУРА
		1.14.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної авіаційної служби України, Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» про:
		- визнання протиправним рішення Державної авіаційної служби України щодо посадки повітряного судна реєстраційний знак UR-WRR, яке виконувало рейс 7W7754 за маршрутом «Дніпро-Відень» 22 лютого 2021 року;
		- визнання протиправним рішення Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» щодо посадки повітряного судна реєстраційний знак UR-WRR, яке виконувало рейс 7W7754 за маршрутом «Дніпро-Відень» 22 лютого 2021 року.
		2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року відкрито провадження у справі № 160/9500/21 та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано від Державної авіаційної служби України та Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» додаткові докази у справі.
		3. 23.06.2021 року Державною авіаційною службою України надано відзив на позовну заяву.
		4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року задоволено заяву Державної авіаційної служби України про розгляд справи № 160/9500/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 13.07.2021 року; залучено до участі у справі № 160/9500/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів».
		5. 01.07.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Державної авіаційної служби України.
		6. 06.07.2021 року Державним підприємством «Обслуговування повітряного руху України» надано відзив на позовну заяву.
		7. 12.07.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України».
		8. 13.07.2021 року від Державної авіаційної служби України надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		9. 13.07.2021 року розгляд справи перенесено на 20.07.2021 року.
		10. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 року задоволено клопотання представників Державної авіаційної служби України та Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» про участь у судовому засіданні у справі № 160//9500/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 
		11. 20.07.2021 року у підготовчому засіданні у справі № 160/9500/21 усними ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотання ДП «Обслуговування повітряного руху України» про передачу справи № 160/9500/21 за належністю до Окружного адміністративного суду м. Києва та відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.08.2021 року.
		12. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року залучено до участі у справі № 160/9500/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національне антикорупційне бюро України.
		13. 29.07.2021 року від Національного антикорупційного бюро України надійшли письмові пояснення у справі № 160/9500/21.
		14. 09.08.2021 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, якою змінено процесуальний статус Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та позовні вимоги викладено в наступній редакції:
		- визнати протиправним рішення Голови Державної авіаційної служби України щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR, на якому перебував ОСОБА_1 до Міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року.
		15. 09.08.2021 року у підготовчому засіданні у справі № 160/9500/21 усною ухвалою суду в задоволенні клопотання Національного антикорупційного бюро України про закриття провадження у справі відмовлено; у підготовчому засіданні у справі № 160/9500/21 оголошено перерву до 30.08.2021 року.
		16. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та витребувано від ДП «Обслуговування повітряного руху України» аудіозапис та/або стенограму розмови між диспетчером ОПР та екіпажем повітряного судна (реєстраційний знак UR-WRR), яке виконувало рейс 7W7751 (WRC7751) Дніпро-Відень 22.02.2021 року.
		17. 20.08.2021 року від ДП «Обслуговування повітряного руху України» надійшли письмові пояснення на уточнену позовну заяву у справі № 160/9500/21.
		18. 26.08.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву.
		19. 26.08.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на уточнену позовну заяву.
		20. 26.08.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи - ДП «Обслуговування повітряного руху України».
		21. 28.08.2021 ДП «Обслуговування повітряного руху України» надано суду витребувані ухвалою суду від 09.08.2021 року докази у справі № 160/9500/21.
		22. 30.08.2021 року від представника позивача надійшли пояснення щодо аргументів викладених відповідачем у запереченнях.
		23. 30.08.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на пояснення Національного антикорупційного бюро України.
		24. 30.08.2021 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2021 року.
		25. 01.09.2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		26. 08.09.2021 року у судовому засіданні у справі № 160/9500/21 оголошено перерву до 20.09.2021 року.
		27. 20.09.2021 року у судовому засіданні у справі № 160/9500/21 учасники справи підтримали обрані правові позиції.
		ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
		28. Позивач вважає рішення Державної авіаційної служби України про зміну маршруту (перенаправлення повітряного судна) та примусову посадку повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України та таким, що порушило гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України право ОСОБА_1 на свободу пересування та право вільно залишати територію України.
		29. Так, 22.02.2021 року під час перетину позивачем державного кордону України не було встановлено наявність будь-яких обмежень у праві виїзду, що підтверджується листом Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України № 91-3163/0/18-21 від 11.03.2021 року.
		30. Таким чином, держава в особі уповноважених органів, того ж дня, коли було здійснено примусову посадку повітряного судна, встановила відсутність будь-яких обмежень для виїзду позивача за кордон та будь-яких претензій з боку правоохоронних органів.
		31. Більш того, на момент виконання польоту, позивач не був підозрюваним в жодному кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність підстав для виконання вказівок НАБУ та відповідно прийняття рішення про зміну виконання польоту (перенаправлення повітряного судна, примусової посадки повітряного судна). 
		ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
		32. Державна авіаційна служба України проти позову заперечує повністю, зазначивши, що спір у цій справі № 160/9500/21 фактично стосується незгоди позивача з прийняттям Державіаслужбою рішення стосовно повітряного судна Hawker 800XP/850XP, експлуатантом якого є ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів», що відповідно вказує на наявність приватноправового спору.
		33. Окрім цього, у Державіаслужби відсутні публічно-правові відносини з позивачем, оскільки владно-управлінські функції, які здійснювала Державіаслужба, а саме: прийняття рішення про перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP , реєстраційний номер UR-WRR, здійснювалися щодо ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів», яка є експлуатантом вказаного судна.
		34. Отже, оскаржуване рішення Голови Державіаслужби у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України  є індивідуальним актом, який поширюється на права та обов`язки виключно ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів».
		35. Таким чином, оскаржуване рішення не породжує для ОСОБА_1 права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.
		ІV. ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1
		36. Представник Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» підтримав доводи відповідача та зазначив, що зміна маршруту та посадка повітряного судна реєстраційний знак UR-WRR на аеродромі Київ «Бориспіль» були лише елементом у процедурі затримання ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12017040000000531, що унеможливлює розгляд дій посадових осіб Державіаслужби чи Украероруху в межах адміністративного судочинства.
		V. ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-3
		37. Представник Національного антикорупційного бюро України підтримав доводи відповідача та зазначив, що рішення відповідача прийняте не під час реалізації ним публічно-владних управлінських функцій, учасником яких був би позивач, а внаслідок опрацювання інформації, наданої правоохоронним органом, а тому цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		VІ. ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-2
		38. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» правову позицію з приводу заявленого спору не висловило.
		VІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		39. 22.02.2021 року ОСОБА_1 перебував на борту повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, яке виконувало рейс 7W7751 за маршрутом «Дніпро-Відень». Позивач був єдиним пасажиром означеного повітряного судна.
		40. Метою цього польоту у м. Відень було здійснення планової перевірки у лікаря Віденської приватної клініки, що підтверджується копією довідки з Віденської приватної клініки, відповідно до якої планова перевірка ОСОБА_1 призначена на 22.02.2021 року о 17:00 год.
		41. 22.02.2021 року о 10:05 год. повітряне судно Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR здійснило виліт з аеродрому «Дніпро» та рухалось у напрямку Відня. В процесі виконання польоту, екіпажу повітряного судна диспетчером обслуговування повітряного руху, що є посадовою особою Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» доведено до відома рішення Голови Державної авіаційної служби України про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» з метою обмеження вильоту позивача до Відня.
		42. Вважаючи усне рішення Голови Державної авіаційної служби України про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом, адже рішення обмежило його права вільно залишати територію України, які захищенні ст. 33 Конституцією України.
		VІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
		43. Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України, у преамбулі якого зазначено, що державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки уповітряних перевезеннях та авіаційних роботах (далі - ПК України).
		44. У контексті положень ч. 5 ст. 4 ПК України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
		45. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, визначає пріоритетні напрями та здійснює заходи щодо формування державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України і забезпечує нормативно-правове регулювання відповідно достатті 11 цього Кодексу.
		46. Відповідно до п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (далі - Положення № 520) Державна авіаційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		47. Згідно з п. 2 Положення № 520 Державна авіаційна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Іншими актами законодавства.
		48. Відповідно до норм ст. 5 ПК України уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами: 1) здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, геологічної, економічної та інформаційної безпеки; 2) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення; 3) організація використання повітряного простору України; 4) представництво України в міжнародних організаціях цивільної авіації та у міжнародних відносинах з питань цивільної авіації.
		49. Напрями, визначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, реалізуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації шляхом: 1) розроблення, прийняття та впровадження авіаційних правил України; 2) сертифікації суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності; 3) ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів повітряним транспортом та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам; 4) здійснення постійного нагляду та інспектування дотримання встановлених законодавством, у тому числі авіаційними правилами України, вимог; 5) розслідування актів незаконного втручання.
		50. Уповноважений орган з питань цивільної авіації є уповноваженим та незалежним органом щодо забезпечення використання повітряного простору України суб`єктами авіаційної діяльності, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.
		51. З метою вжиття заходів до забезпечення безпеки авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації взаємодіє з правоохоронними органами, органами виконавчої влади.
		52. Між тим, згідно ізст. 6 ПК Україникерівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначені законом, такі повноваження: 1) організація заходів щодо безпеки авіації; 2) організація розроблення проектів авіаційних правил України і затвердження їх в установленому порядку; 3) заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України; 4) введення обмежень щодо строків експлуатації повітряних суден; 5) регулювання використання повітряного простору України та його розподілу в інтересах національної економіки та безпеки; 6) регулювання питань аеронавігаційного обслуговування; 7) регулювання об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху та її розвитку; 8) сертифікація і схвалення суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності з виданням відповідних сертифікатів; 9) реєстрація та облік об`єктів авіаційної діяльності, ведення державних реєстрів цивільних повітряних суден та аеродромів; 10) визначення вимог щодо надання метеорологічного обслуговування на аеродромах та маршрутах обслуговування повітряного руху; 11) організація пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів цивільної авіації; 12) проведення перевірки та інспектування суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності для визначення відповідності, здійснення контролю за дотриманням вимог авіаційних правил України, розпорядчих документів та умов схвалення, включаючи перевірку повітряних суден іноземних держав під час виконання ними польотів над територією України; 13) притягнення до відповідальності шляхом накладення стягнень на суб`єктів авіаційної діяльності за порушення авіаційних правил України, інших вимог законодавства відповідно до закону; 14) видача ліцензій на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів повітряним транспортом, надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам; 15) забезпечення умов для діяльності України в Міжнародній організації цивільної авіації, інших міжнародних організаціях, сприяння розвитку міжнародних зв`язків у сфері авіаційної діяльності, участі в міжнародних конференціях та заходах з питань діяльності цивільної авіації; 16) розроблення проектів міжнародних договорів України, підготовка пропозицій щодо їх укладення і денонсації; 17) координація робіт, пов`язаних із забезпеченням єдності вимірювань, здійсненням метрологічного контролю і нагляду в галузі цивільної авіації в єдиній системі метрологічного забезпечення України; 18) організація розслідування актів незаконного втручання.
		53. Відповідно до п. 10 Положення № 520 Голова Державіаслужби здійснює в межах та у спосіб, визначені законом та авіаційними правилами України, зокрема: організацію заходів щодо забезпечення безпеки авіації; заборону, скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
		54. Згідно з п. 3 Порядку взаємодії Державної авіаційної служби з правоохоронними органами з питань забезпечення безпеки цивільної авіації, затвердженимпостановою КМУ від 26.06.2019 № 550 (далі  Порядок № 550) взаємодія Державіаслужби з правоохоронними органами здійснюється за такими напрямами діяльності: обмін інформацією щодо суб`єктів авіаційної діяльності, які створили або можуть створити загрозу безпеці польотів та умови для правопорушень у галузі цивільної авіації, з метою запобігання таким правопорушенням; оперативне реагування на повідомлення про дії юридичних та/або фізичних осіб, що можуть спричинити загрозу безпеці польотів; надання правоохоронними органами допомоги державним інспекторам та особам, уповноваженим на проведення перевірок, у виконанні ними службових обов`язків.
		55. Пунктом 4 Порядку № 550 визначено, що Державіаслужба в рамках взаємодії з правоохоронними органами в межах повноважень: інформує правоохоронні органи про виявлені факти правопорушень у галузі цивільної авіації або отриману про них інформацію; надає консультативну допомогу щодо визначення та ідентифікації правопорушень, пов`язаних з використанням повітряного простору України, провадженням діяльності на приаеродромних територіях, які впливають на безпеку авіації, а також розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, провадженням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, аеронавігаційного обслуговування, забезпеченням безпеки авіації; надає правоохоронним органам за їх зверненням інформацію стосовно місцезнаходження, номерів засобів зв`язку, адрес електронної пошти структурних підрозділів Державіаслужби та/або державних інспекторів, осіб, уповноважених на проведення перевірок. У разі зміни зазначеної інформації у тижневий строк повідомляє про це правоохоронні органи.
		56. Відповідно до п. 5 Порядку № 550 правоохоронні органи в рамках взаємодії в межах повноважень: інформують Державіаслужбу про виявлені факти правопорушень у галузі цивільної авіації або отриману про них інформацію; за зверненням державних інспекторів або осіб, уповноважених на проведення перевірок, Державіаслужби надають допомогу у виконанні ними службових обов`язків; надають Державіаслужбі за її зверненням інформацію стосовно місцезнаходження, номерів засобів зв`язку, адрес електронної пошти посадових осіб правоохоронних органів, які здійснюють свої повноваження у взаємодії з Державіаслужбою відповідно допункту 3цього Порядку. У разі зміни зазначеної інформації правоохоронні органи у тижневий строк повідомляють про це Державіаслужбу. Рішення щодо обсягу інформації про посадових осіб правоохоронного органу, яка може бути надана Державіаслужбі, визначається керівництвом правоохоронного органу у порядку, встановленому законом.
		ІХ. ОЦІНКА СУДУ
		57. Щодо належності цього спору до юрисдикції адміністративного суду, суд зазначає наступне. 
		58. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		59. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		60. Стаття 124 Конституції Українизакріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.
		61. Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		62. Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		63. Конституційний Суд України зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
		64. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		65. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
		66. Відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		67. За змістом п. 7 ч. 1ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		68. Згідно з ч. 1ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		69. За правилами ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		70. З аналізу наведених процесуальних норм встановлено, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		71. Визначення терміну публічно-правовий спір наведено у п. 2 ч. 1ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
		72. За приписами цієї норми публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		73. Отже, наявність хоча б однієї з ознак, перелічених у п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для віднесення спору до категорії публічно - правових, які належать до юрисдикції адміністративних судів.
		74. Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		75. При цьому при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
		76. У контексті конкретних обставин справи, яка розглядається, зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем та Державною авіаційною службою України і визначення яких залежить від з`ясування позиції позивача, статусу відповідача, його повноважень та обов`язків, завдань, поставлених перед ним, функцій, які на нього покладаються.
		77. У цьому випадку ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної авіаційної служби України про визнання протиправним рішення Голови Державної авіаційної служби України щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 до Міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22.02.2021 року метою якого було обмежити його право на переліт в м. Відень. 
		78. Дослідивши вказані у позовній заяві предмет та підстави позову, суд зазначає, що ОСОБА_1 оскаржує усне рішення відповідача, прийняте ним як органом, що здійснює публічно-владні управлінські функції.
		79. При цьому, враховуючи той факт, що означене рішення відповідача стосувалось безпосередньо позивача який перебував на повітряному судну Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR, яке мало доставити ОСОБА_1 до м. Відень задля проведення планового лікування, останнє беззаперечно створило певні перешкоди у реалізації позивачем його конституційних прав та інтересів.
		80. Поряд з цим, необхідно наголосити на тому, що оскаржуване рішення приймалось Державіаслужбою за вказівкою НАБУ, з метою доставки ОСОБА_1 до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» задля вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що на переконання суду, додатково свідчить про те, що спірне владно-управлінське рішення стосувалось позивача.
		81. З урахування вказаного, твердження відповідача відносно того, що оскаржуване рішення зачіпає лише права та інтереси ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів», як експлуатанта повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR, не заслуговує на увагу.
		82. Таким чином, доводи Державіаслужби стосовно того, що позивач не є суб`єктом спірних правовідносин, оскільки оскаржуване рішення не було прийняте безпосередньо відносно нього, а отже він не є особою наділеною правом на звернення до суду з цим позовом, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
		83. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 9901/415/18.
		84. Враховуючи сутність правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд встановив, що звернувшись до суду з цією позовною заявою ОСОБА_1 має на меті саме встановлення факту протиправної поведінки відповідача під час здійснення ним владно-управлінських функцій, оскільки встановлення такого факту створює для позивача ґрунтовні та достатні підстави для звернення до суду вже в порядку цивільного або господарського судочинства.
		85. Тож, у цьому випадку, без встановлення судом адміністративної юрисдикції як компетентним судом, факту правомірності чи протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, позивач автоматично позбавляється можливості скористатись своїм правом на звернення до суду щодо відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням, що не відповідає меті Конвенції.
		86. Отже, оскільки надання правової оцінки діям та рішенням суб`єкта владних повноважень прийнятим або вчиненим ним під час здійснення владно-управлінських функцій, можливе лише в межах адміністративного судочинства, та враховуючи ту обставину, що позивач має на меті саме встановлення факту (обставин) протиправної поведінки відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд робить висновок, що ця позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		87. В іншому випадку матиме місце вірогідність того, що права позивача, за умови їх порушення, взагалі не будуть захищені, що є неприпустимим.
		88. Водночас суд не бере до уваги посилання представника відповідача та третьої особи-3 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 826/14759/18, оскільки предмет спору у вказаній справі не співпадає з вимогами заявника у цьому спорі.
		89. За таких обставин твердження відповідача та третьої особи-3 стосовно відсутності публічно-правових відносин між Державіаслужбою та ОСОБА_1 , є неприйнятними.
		90. Так само є неприйнятними і твердження третьої особи - ДП «Обслуговування повітряного руху України» щодо необхідності розгляду цих правовідносин в рамках кримінального провадження, оскільки у п. 3.10.1 ухвали Вищого антикорупційного суду від 28.07.2021 року у справі № 991/4674/21 слідчим суддею наголошено на тому, що правовідносини ОСОБА_1 та посадових осіб Державної авіаційної служби України щодо перенаправлення повітряного судна до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531.
		91. Як указує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, пункт 230).
		92. Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		93. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38 - 40); рішення від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), у якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122 - 125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
		94. Отже, оскільки ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.07.2021 року визначено, що цей спір не належить розглядати в порядку кримінального провадження, суд вважає, що з метою дотримання гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, розгляд цього спору має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
		95. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 804/8836/17, провадження № 11-1165апп18.
		96. Щодо територіальної підсудності справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		97. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
		98. Належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
		99. Поняття "підсудність" розкривається законодавцем у параграфі 3глави 2 розділу І Кодексу адміністративного судочинства Українита визначається останнім, як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані положеннямистатей 25-30 Кодексу адміністративного судочинства України.
		100. Згідно з ч. 1ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства Україниадміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		101. Частиною другоюстатті 25 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
		102. Відповідно до ч. 2ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		103. З аналізу зазначених правових норм випливає, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
		104. Отже, якщо предметом адміністративного спору є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Таким чином, цей спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
		105. Враховуючи, що у цьому випадку предметом спору є рішення суб`єкта владних повноважень, а ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено альтернативне право позивача звернутися до суду або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача, або до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, суд робить висновок, що, звернувшись з цим позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за власним зареєстрованим місцем проживання, позивач скористався своїм правом.
		106. Відтак, провадження у справі відкрито з дотриманням правил територіальної підсудності, що свідчить про безпідставність тверджень третьої особи-1 щодо необхідності передати справу № 160/9500/21 до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		107. Щодо правомірності прийняття спірного рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке.
		108. Так, 22.02.2021 року Державною авіаційною службою України прийнято усне рішення про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, яке мало доставити ОСОБА_1 до м. Відень задля проведення планового лікування.
		109. Передумовою для прийняття такого рішення, як зазначає відповідач, став лист Національного антикорупційного бюро України № 01-024/5849-ДСК від 22.02.2021 року, яким повідомлено Державіаслужбу про необхідність вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникнення авіаційних подій, пов`язаних з використанням повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, що виконувало рейс 7W7751 (WRC7751) за маршрутом Дніпро (Україна)  Відень (Австрія).
		110. Тож, з метою дотримання норм Повітряного кодексу України, Головою Державіаслужби ОСОБА_2 прийнято спірне рішення.
		111. Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, переконливо стверджуючи про відсутність в його діях будь-якої протиправності та покладаючи в основу свого усного рішення лист Національного антикорупційного бюро України № 01-024/5849-ДСК від 22.02.2021 року, всупереч положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав до суду означений лист НАБУ, що в свою чергу позбавляє можливості суд встановити дійсність тверджень відповідача. 
		112. Більш того, аналізуючи письмові пояснення третьої особи-3, суд взагалі ставить під сумнів існування такого листа НАБУ, оскільки представником третьої особи-3 зазначено лише про здійснення відповідною посадовою особою Національного антикорупційного бюро України телефонного дзвінка, яким повідомлено відповідача про необхідність перенаправлення повітряного судна, що виконувало рейс 7W7751 (WRC7751), до Міжнародного аеропорту «Бориспіль», що зумовлено терміновим проведенням процесуальних дій.
		113. Отже, твердження відповідача доволі суттєво різняться з твердженнями третьої особи-3 в частині підстав, що зумовили відповідача прийняти спірне рішення.
		114. Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно п. 3 ст. 6 ПК України керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначені законом, такі повноваження, зокрема, заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України. 
		115. Підпунктом 20 п. 10 Положення № 520 передбачено, що Голова Державіаслужби здійснює в межах та у спосіб, визначені законом та авіаційними правилами України, зокрема: організацію заходів щодо забезпечення безпеки авіації; заборону, скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
		116. Отже, за змістом вказаних норм, Голова Державіаслужби в межах наданих йому повноважень може змінити виконання будь-якого польоту лише за умови виявлення загрози безпеці польоту або його невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
		117. Водночас суд звертає увагу на те, що в цьому випадку взагалі не йдеться ані про загрозу безпеки польоту, що виконувався повітряним судном Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, ані про невідповідність такого польоту встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
		118. Тож, відповідач приймаючи доволі вагоме рішення, що виразилося у перенаправленні повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, за відсутності на те об`єктивних причин, порушив приписи як Повітряного кодексу України, так і приписи Положення № 520.
		119. Більш того, приймаючи спірне рішення відповідач прямо порушив пункт b) статті 3 bis Протоколу, що стосується зміни Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 10.05.1984 року, ратифікованого 11.07.2002 року, дата набрання чинності 21.01.2003, відповідно до якого договірні держави визнають, що кожна держава при здійсненні свого суверенітету має право вимагати посадки в будь-якому вказаному аеропорту цивільного повітряного судна, якщо воно виконує політ над її територією без дозволу або, якщо є розумні підстави стверджувати, що воно використовується з метою, яка не сумісна з цілями цієї Конвенції, або може давати такому повітряному судну будь-які інші вказівки, щоб покласти край таким порушенням.
		120. В контексті викладеного, суд приходить до висновку, що порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті рішення щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR, на якому перебував ОСОБА_1 до Міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22.02.2021 року зумовлює відсутність правомірності останнього.
		121. З урахуванням викладеного та беручи до уваги те, що спірне рішення мало усну форму, належним способом захисту порушеного права позивача буде саме визнання протиправним рішення Голови Державної авіаційної служби України щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 до Міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22.02.2021 року.
		Х. ВИСНОВКИ СУДУ
		122. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
		123. Частиною 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		124. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		125. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		126. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		127. Отже, вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд робить висновок, що встановлені у справі обставини, підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовна заява підлягає задоволенню.
		ХІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
		128. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		129. Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 908 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		130. Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		131. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної авіаційної служби України (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37536026), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України» (м. Бориспіль, Аеропорт, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 19477064), Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» (вул. Волоська, буд. 50/38, офіс 134, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 32657656), Національне антикорупційне бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39751280) про визнання протиправним рішення - задовольнити повністю.
		132. Визнати протиправним рішення Голови Державної авіаційної служби України щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 , до Міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року.
		133. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37536026) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.
		134. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		135. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		136. Повне рішення складене 24.09.2021 року.
		 
		Суддя Р.З. Голобутовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...